Łoziński J. Ruskoje wesile

Przemyśl, 1835, 153 ст. Книга містить опис обрядів українського (руського) весілля у Галичині, а також багато весільних пісень, які співають на різних етапах весілля (під час вбирання молодої, коли молода просить благословення, їх зустрічі тощо). Лозинський Йосип Іванович - український вчений, етнограф, мовознавець, публіцист, діяч українського національного відродження. Народився 20 грудня 1807 року у с. Гурку(Вурку) біля Перемишля (тепер Польща). У 1830 році він закінчив богословський факультет Львівського університету. Був священиком у селах: Ліски, Радохинці, Медиці та в Яворові. Автор укладеної Граматики руської (малоруської) мови (1845, польською мовою) та рукописного Букваря (1838). Йосип Іванович одним з перших у Галичині поставив питання про використання народної мови в письменстві. Він пропонував запровадити в українському письменстві латинський алфавіт і з цією метою видав латинською абеткою збірку пісень та весільних обрядів Руське весілля (1835). Зазнавши критики, Лозинський переглянув свою позицію, відмовився від такого погляду на перспективи розвитку української літератури в складі польської і визнав провідну роль для Галичини культури Наддніпрянської України. У 1848 він став заступником голови Перемишльської руської ради, також був учасником Першого з'їзду української інтелігенції у Львові. У 1850-х рр. Лозинський продовжував відстоювати народну мову і фонетичний правопис у письменстві. А в 1860-их він перейшов на москвофільські позиції.