Завіновська Г.Т. Економіка праці

Подождите немного. Документ загружается.

12.1. Методичні основи планування продуктивності праці

3) удосконалення управління організації виробництва і праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад зміна гірничо-геологічних умов,

вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію і освоєння нових об'єктів.

Визначаючії кількісний вплив окремих факторів на підвищення

продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисель-

ності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора або їх

сукупності. Вихідним показником всіх планово-економічних розра-

хунків є необхідна чисельність промислово-виробничого персоналу

(умовна), розрахована на основі показників базисного виробітку і

запланованого обсягу виробництва, тобто вона дорівнює базисній

чисельності, помноженій на показник темпу зростання запланова-

ного обсягу продукції. Вплив можливої економії робочої сили на

підвищення продуктивності праці за окремими факторами і в ціло-

му визначається за допомогою показника умовної планової чисель-

ності, зменшеної за рахунок усіх факторів.

Приклад. У базисному періоді обсяг продукції підприємства стано-

вив 2744 тис. грн., виробіток на одного працюючого — 2000 грн„ а

обсяг продукції на запланований період установлено в розмірі 2800

тис. грн. Чисельність працівників у плановому періоді за умови виро-

бітку на рівні базисного періоду становитиме: 2800000/2000=1400

(осіб). Справжня ж потреба в працівниках буде меншою. Для її визна-

чення необхідно врахувати економію робочої сили за окремими фак-

торами.

Відмінності в умовах виробництва на підприємствах, а також

особливості впливу на зростання продуктивності праці окремих чин-

ників зумовлюють різноманітність розрахунків економії чисельності

за окремими факторами. Однак можна визначити певні загальні прин-

ципи цих розрахунків:

• необхідність урахування поправки на строк упровадженого за-

ходу;

• в тих випадках, коли впроваджуваний захід стосується тільки

частини робітників, результат множиться на відповідну частку робіт-

ників у загальній їх чисельності;

• за послідовного впровадження заходів, спрямованих на еконо-

мію чисельності працівників, застосовується ступінчастий метод

розрахунку, тобто наступна величина зменшення відноситься не до

первісної чисельності працівників, а до скороченої в результаті упро-

вадження попередніх заходів.

163

Розділ 12. Планування і аналіз трудових показників

Вплив вивільнення чисельності за рахунок кожного фактора

визначаємо:

де E

— економія чисельності працюючих за даним фактором, осіб;

Чп — умовна чисельність працюючих, розрахована на запланова-

ний обсяг виробництва за виробітком базисного року, осіб;

Езаг— економія чисельності промислово-виробничого персоналу,

осіб;

Величина зростання продуктивності праці в цілому за рахунок

дії усіх факторів по виробничому підрозділу визначається за фор-

мулою:

На рівень продуктивності праці впливають структурні зрушення

у виробництві. Оскільки збільшення планових обсягів виробництва

по окремих цехах неоднакове, остільки умовна чисельність працю-

ючих, розрахована в цілому по підприємству, і сума умовної чисель-

ності по цехах різнитиметься:

Ечп = Чбаз.Коб-Чп,

де Ечп — відносна економія чисельності промислово-виробничого

персоналу;

Чбаз— чисельність промислово-виробничого персоналу в окремих

структурних підрозділах у базисному періоді, осіб;

Коб — коефіцієнт збільшення обсягу виробництва продукції у пла-

новому періоді;

Чп — умовна чисельність промислово-виробничого персоналу,

розрахована в цілому по підприємству.

Важливим фактором зростання продуктивності праці є підвищен-

ня технічного рівня виробництва, що досягається за рахунок комп-

лексної механізації й автоматизації виробничих процесів, упровад-

ження передової технології, модернізації діючого устаткування,

зміни конструкції і технічних характеристик виробів, підвищення

якості продукції, поліпшення використання матеріалів, палива та

інших енергоресурсів, упровадження нових, ефективніших видів

сировини, матеріалів та енергоресурсів. Зміна чисельності праців-

164

12,1, Методичні основи планування продуктивності праці

ників у результаті впровадження нової техніки, технології, модерні-

зації устаткування визначається порівнянням чисельності праців-

ників для виконання запланованого обсягу робіт, до і після впровад-

ження заходів.

де Ечп — відносна економія чисельності працівників, осіб;

Μ — загальна кількість одиниць устаткування в запланованому

періоді;

— кількість одиниць устаткування, що не підлягає технічно-

му удосконаленню;

— кількість одиниць нового або модернізованого устаткуван-

ня;

Π — показник підвищення продуктивності нового або модерні-

зованого устаткування, %;

Чп— чисельність промислово-виробничого персоналу на плано-

вий період, розрахована виходячи із виробітку базисного пе-

ріоду, осіб;

Тд—кількість місяців дії нового або модернізованого устатку-

вання;

Тк— календарна кількість місяців у плановому періоді;

К —частка робітників, зайнятих на устаткуванні в загальній чи-

сельності працівників.

Вплив комплексної механізації та автоматизації на економію праці

в деяких випадках можна визначити прямим розрахунком. Вплив

удосконалення організації виробництва і праці на підвищення про-

дуктивності найчастіше виявляється за такими напрямами: удоско-

налення управління виробництвом, скорочення втрат робочого часу

(зменшення простоїв, невиходів на роботу); збільшення норм і зон

обслуговування; скорочення втрат від браку; зміни в спеціалізації

виробництва, не пов'язані з впровадженням нової техніки; впровад-

ження прогресивних форм організації праці; зменшення кількості

робітників, які не виконують норми виробітку, тощо.

Поліпшення використання робочого часу можна досягти в резуль-

таті скорочення цілодобових і внутрішньозмінних втрат (простої,

165

Розділ 12. Планування і аналіз трудових показників

прогули, неявки через хворобу, у зв'язку з виконанням держ-

обов'язків, з дозволу адміністрації тощо). Зменшення чисельності

працівників за рахунок скорочення втрат робочого часу:

де Учр — частка робітників у загальній чисельності промислово-ви-

робничого персоналу, %;

Во — втрати робочого часу в базисному періоді, %;

Впл — втрати робочого часу в плановому періоді, %.

Економія робочої сили в результаті скорочення браку і відхилень

від нормальних умов роботи розраховується так само, як і при ско-

роченні втрат робочого часу.

Економія затрат праці завдяки спеціалізації виробництва і

збільшенню обсягу кооперованих поставок визначається з урахуван-

ням частки куплених виробів і напівфабрикатів у загальному обсязі

продукції:

де Ппл — частка кооперованих поставок у плановому періоді, %;

Пбаз — частка кооперованих поставок у базисному періоді, %.

Велике значення для підвищення продуктивності праці має зни-

ження чисельності робітників, які не виконують норми виробітку.

Розрахунок відносної економії робочої сили, досягнутої завдяки та-

кому зниженню, здійснюється на основі показників середнього ви-

конання норм цими робітниками, їх частки в загальній чисельності

робітників і коефіцієнта виконання норм у плановому періоді:

де Учр — частка робітників у загальній чисельності промислово-ви-

робничого персоналу, %;

Ечр — відносна економія чисельності робітників, %;

166

12.1. Методичні основи планування продуктивності праці

Пн — планове підвищення рівня виконання норм виробітку гру-

пою робітників, які не виконують норми виробітку, %;

Ур — частка робітників, які не виконують норми виробітку, в за-

гальній чисельності робітників.

Вплив на зростання продуктивності праці зміни обсягу і струк-

тури виробництва здійснюється за такими напрямами, як зміна об-

сягу виробництва продукції, зміна питомої ваги окремих видів про-

дукції тощо. Необхідно наголосити, що пропорційно до збільшення

обсягу виробництва коливається лише чисельність основних робіт-

ників, і значно меншою мірою — чисельність Інших категорій про-

мислово-виробничого персоналу.

Даний метод планування зростання продуктивності праці є до-

сить поширеним. Проте він має і серйозні вади, оскільки розраху-

нок підвищення продуктивності праці за факторами найчастіше за-

вищує планову чисельність робітників, що негативно впливає на

підвищення продуктивності праці. У методиці планування необхід-

но подолати Існуючі вади, а головне — зробити її не статичною, а

засобом установлення оптимального плану, який би забезпечував

необхідне зростання продуктивності праці за мінімальних затрат.

Доцільно було б розширити практику планування підвищення про-

дуктивності праці на основі розрахунку ефективності організацій-

но-технічних заходів, спрямованих на зниження трудомісткості і по-

ліпшення використання робочого часу.

Під час планування зростання продуктивності праці за таким

методом можна використовувати показники зниження технологіч-

ної трудомісткості і зміни частки основних робітників у загальній

чисельності промислово-виробничого персоналу; зниження повної

трудомісткості.

Основними техніко-економічними показниками, які використо-

вуються під час планування підвищення продуктивності праці, мо-

жуть бути:

• нормована, фактична і планова трудомісткість усієї виробничої

програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випус-

кається;

• зниження трудомісткості від упровадження запланованих органі-

защйно-технічних заходів;

• чисельність працівників за категоріями;

• баланс робочого часу працівників у базисному і плановому пе-

ріодах.

Визначається залежність між показниками годинного, денного і

річного виробітку, а також між виробітком робітників і працюючих.

167

Розділ 12. Планування І аналіз трудових показників

Зниження технологічної трудомісткості характеризує зростання го-

динного виробітку:

де Ттехнол — трудомісткість технологічна планового обсягу робіт, роз-

рахована за фактичними затратами праці;

Тз— зниження затрат праці від упровадження організаційно-техніч-

них заходів.

Розраховуючи місячну і річну продуктивність праці, слід ураху-

вати середню кількість відпрацьованих годин за зміну середньо-

обліковим працівником, а також середню кількість явочних днів од-

ного середньооблікового працівника в плановому і базисному пе-

ріодах.

Індекс зростання річної (місячної) продуктивності праці визна-

чається за формулою:

Іпр = Іпг· Ізмф· Іяв дн,

де Іпг — індекс годинної продуктивності праці;

Ізмф — індекс використання змінного фонду робочого часу;

Іяв дн — індекс зміни кількості явочних днів за рік у середньооб-

лІкового працівника.

При цьому:

де Фпл і Фб — відповідно середня кількість відпрацьованих годин за

зміну середньообліковим працівником у плановому і базово-

му періодах, год;

Дяв пл і Дяв баз — відповідно середня кількість явочних днів се-

редньооблікового працівника в плановому і базисному періо-

дах, днів.

Щоб розрахувати денну або річну (місячну) продуктивність праці

на основі повної трудомісткості, необхідно індекс годинної продук-

тивності праці скоригувати на індекс використання змінного і річного

фонду робочого часу працюючих. Визначаючи підвищення продук-

тивності праці працівників за годинною продуктивністю, яка розра-

хована на основі виробничої, або технологічної, трудомісткості, не-

168

12.2. Розроблення плану продуктивності праці

обхідно врахувати вплив зміни структури кадрів виробничих або

основних робітників.

12.2. РОЗРОБЛЕННЯ ПЛАНУ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

Продуктивність праці є важливим трудовим показником. Від її рівня

і динаміки залежить чисельність працівників, рівень і фонд оплати

праці, обсяг випуску продукції тощо. Тому планування трудових

показників починається з планування продуктивності праці.

Для розроблення плану продуктивності праці необхідно мати план

організаційно-технічних заходів, звітний і плановий баланси робо-

чого часу одного робітника, а також дані про втрати робочого часу у

звітному періоді на основі фотографій і самофотографій робочого

дня, або дані табельного обліку.

Основні етапи планування продуктивності праці такі:

• аналіз рівня і динаміки продуктивності праці в попередньому

періоді;

• виявлення резервів підвищення виробітку в наступному періоді;

• визначення очікуваного рівня продуктивності праці в поточно-

му періоді;

• розроблення плану заходів щодо використання виявлених ре-

зервів;

• розрахунок ефективності кожного заходу, спрямованого на

підвищення продуктивності праці;

• визначення можливого рівня продуктивності праці в плановому

періоді.

Планове зростання продуктивності праці обчислюють, порівню-

ючи середній виробіток на одного працівника в плановому періоді з

аналогічними показниками базисного періоду.

Метою аналізу продуктивності праці є оцінка рівня і динаміки

планових і фактичних показників, виконання плану з виробітку на

одного працюючого і на одного робітника, а також визначення зміни

виробітку порівняно з попереднім періодом, установлення частки

приросту випущеної продукції у результаті підвищення продуктив-

ності праці тощо.

У процесі аналізу виявляються резерви можливого підвищення

продуктивності праці в плановому періоді. Тому розроблення плану

заходів, спрямованих на використання виявлених резервів, має вирі-

шальне значення для виконання плану підвищення продуктивності

праці. Успіх залежить від того, наскільки забезпечено його виконання

необхідними ресурсами, які намічені виконавці, строки виконання

169

Розділ 12. Планування і аналіз трудових показників

тощо. Визначаючи вплив продуктивності праці на виконання плану

виробництва, розраховують приріст обсягів продукції у результаті

її зростання:

де ΔΠпр — частка приросту обсягу продукції в результаті зростання

продуктивності праці, %;

Дч — приріст чисельності працюючих, %;

ΔQ — приріст обсягу продукції, %.

Наступний етап аналізу — визначення впливу факторів на зрос-

тання продуктивності праці. На підприємствах широко використо-

вуються індексний і кореляційно-регресійний методи.

Суть першого методу полягає у виявленні впливу кожного факто-

ра на загальний абсолютний приріст продуктивності праці. У цьому

зв'язку величину середнього виробітку можна показати у вигляді

таких співмножників:

де П — середній річний (місячний, квартальний) виробіток продукції

на одного працівника, грн.;

г — середній годинний виробіток одного робітника, грн.;

с — середня тривалість робочого дня, год.;

д — середня кількість робочих днів, що припадає на одного робіт-

ника, днм;

у — частка робітників у середньообліковій чисельності працівників

промислово-виробничого персоналу, осіб.

Отже, добуток середнього годинного виробітку на середню три-

валість робочого дня визначає середній денний виробіток. Перемно-

живши їх на середню кількість днів роботи одного робітника, одер-

жимо середню річну (місячну, квартальну) продуктивність праці

одного робітника. Перемноживши останню величину на частку ро-

бітників у середньообліковій чисельності промислово-виробничого

персоналу, визначають рівень продуктивності праці на одного праців-

ника.

Вплив кожного окремого фактора можна визначити за формулами:

фактора г:

170

12,2. Розроблення плану продуктивності праці

фактора с:

ΔПс = г

(с

-с

)-д

-у

;

фактора д:

ΔПд = г

-с

-(Д

-До)-У

;

фактора у:

ΔПу = г

-с

-Д

(У

-У

);

де символи 1 і 0 відповідно належать до звітних І базисних (плано-

вих) значень показників.

За допомогою кореляційно-регресивного аналізу продуктивності

праці установлюється характер і ступінь залежності між рівнем про-

дуктивності праці та факторами, що впливають на її величину.

Найпростіше застосування кореляційного аналізу полягає у

визначенні впливу одного фактора на продуктивність праці.

Приклад. Визначити взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації — фактор-

на ознака χ і рівнем продуктивності праці — результативна ознака у по окре-

мих цехах машинобудівного підприємства за даними табл. 12.1.

Таблиця 12.1

Взаємозв'язок між коефіцієнтом механізації

та рівнем продуктивності праці

171

Розділ 12. Планування і аналіз трудових показників

Для визначення ступеня щільності зв'язку розраховуємо ко-

ефіцієнт лінійної кореляції:

Коефіцієнт лінійної кореляції свідчить про те, що ступінь

щільності залежності між ознаками високий, характеризується пря-

молінійним характером підвищення продуктивності праці і перебу-

ває в прямій залежності від підвищення рівня механізації праці.

У зв'язку з тим, що коефіцієнт кореляції розрахований на основі

невеликої кількості вихідних даних, перевіряємо його вірогідність

за допомогою t-критерію Стюдента:

Оскільки величина t-критерію значно більша від 3, коефіцієнт

лінійної кореляції визнано істотним.

Визначимо, як у середньому зміниться виробіток продукції на оди-

ницю свого натурального виразу, якщо підвищиться рівень механі-

зації праці.

Оскільки зв'язок ознак, які вивчаються, лінійний, виразимо їхню

залежність рівнянням прямої:

y = a

+ a

Щоб знайти невідомі параметри а

і а

, розв'яжемо систему двох

нормальних рівнянь:

172