Єпіфанов А.О., Д’яконова І.І., Сало І.В. Бюджет України. Книга 2

Подождите немного. Документ загружается.

рівня та одержувачів. Зазначені показники доводяться до відповідних

органів Державного казначейства за місцем розташування розпоряд-

ників нижчого рівня та одержувачів.

Органи Державного казначейства здійснюють контроль за відпо-

відністю розподілу показників зведених кошторисів, планів асигну-

вань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загально-

го фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання

бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів оде-

ржувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів даним

казначейського обліку.

У разі невідповідності кошторисів, планів асигнувань загального

фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюдже-

ту, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних кош-

тів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помі-

сячних планів використання бюджетних коштів витягу, отриманому

від відповідних органів Державного казначейства, розпорядники по-

винні перезатвердити зазначені документи згідно з витягом.

Розпорядники повинні затвердити у кошторисах обсяг коштів для

проведення розрахунків за електричну і теплову енергію, водопостачання,

водовідведення, природний газ та послуги зв’язку, які споживаються

бюджетними установами, у повному обсязі в розрахунку на рік з ураху-

ванням коштів загального та спеціального фондів. До кошторисів дода-

ються детальні розрахунки на оплату комунальних послуг та енерго-

носіїв на підставі затверджених в установленому порядку лімітів.

Здійснення видатків або надання кредитів з бюджету без затвер-

джених у встановленому порядку кошторисів, планів асигнувань зага-

льного фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду

бюджету, планів спеціального фонду і планів використання бюджет-

них коштів, помісячних планів використання бюджетних коштів при-

пиняється через 30 календарних днів після затвердження розписів від-

повідних бюджетів.

До затвердження в установленому порядку кошторисів, планів

асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із за-

гального фонду бюджету, планів спеціального фонду і планів викори-

стання бюджетних коштів, помісячних планів використання бюджет-

них коштів підставою для здійснення видатків або надання кредитів з

бюджету є проекти зазначених кошторисів і планів, засвідчені підпи-

сами керівника установи та керівника її фінансового підрозділу або

головного бухгалтера.

Після закінчення 30-денного терміну органи Державного казна-

чейства здійснюють операції з розрахунково-касового обслуговування

розпорядників коштів бюджету тільки відповідно до затверджених та

зареєстрованих у обліку відповідних органів Державного казначейства

кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів на-

дання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фон-

ду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання

бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бю-

джетних коштів.

У разі, коли бюджетний розпис на наступний рік не затверджено

в установлений законодавством термін, в обов’язковому порядку

складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бю-

джетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні ко-

шториси, а вищі навчальні заклади та наукові установи також тимча-

сові індивідуальні плани використання бюджетних коштів і тимчасові

індивідуальні помісячні плани використання бюджетних коштів, які

затверджуються їх керівниками. При цьому зведені тимчасові кошто-

риси не складаються.

Під час складання на наступний рік розписів відповідних бюдже-

тів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів

надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального

фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів викорис-

тання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів викорис-

тання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і

наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відпові-

дних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами

використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними плана-

ми використання бюджетних коштів.

Установи мають право брати зобов’язання щодо видатків або на-

дання кредитів з бюджету відповідно до кошторису, плану асигнувань

загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фо-

нду бюджету та плану спеціального фонду, виходячи з потреби у за-

безпеченні виконання пріоритетних заходів та з урахуванням здійс-

нення платежів для погашення зобов’язань минулих періодів, якщо

інше не передбачено законодавством, а вищі навчальні заклади та на-

укові установи також відповідно до плану використання бюджетних

коштів і помісячного плану використання бюджетних коштів.

Обсяг бюджетних зобов’язань, узятих установою протягом року,

повинен забезпечити зменшення рівня заборгованості за бюджетними

зобов’язаннями минулих періодів та недопущення виникнення забор-

гованості за бюджетними зобов’язаннями у поточному році.

У разі скорочення асигнувань розпорядники повинні вживати

заходи щодо ліквідації або скорочення обсягу бюджетних зо-

бов’язань, які перевищують уточнені плани асигнувань загального

фонду бюджету, плани надання кредитів із загального фонду бюдже-

ту, плани спеціального фонду, плани використання бюджетних кош-

тів, помісячні плани використання бюджетних коштів.

У разі прийняття відповідного рішення щодо тимчасового обме-

ження асигнувань загального фонду бюджету розпорядники повинні

забезпечити приведення обсягів зобов’язань у відповідність з тимча-

совим обмеженням асигнувань.

Зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюдже-

ту, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану

спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім

плану використання бюджетних коштів одержувачів), помісячного

плану використання бюджетних коштів вносяться у разі:

· потреби у перерозподілі асигнувань розпорядника;

· прийняття нормативного акта про передачу повноважень і бюджет-

них асигнувань одного розпорядника іншому;

· прийняття рішення щодо розподілу нерозподілених бюджетних

асигнувань між розпорядниками;

· необхідності збільшення видатків або надання кредитів з бюджету

спеціального фонду бюджету внаслідок перевищення надходжень

до цього фонду з урахуванням залишків бюджетних коштів на по-

чаток поточного бюджетного періоду, не використаних у попере-

дньому бюджетному періоді, порівняно з надходженнями, урахова-

ними у бюджеті на відповідний рік;

· прийняття рішення щодо скорочення видатків або надання кредитів

з бюджету загального фонду бюджету в цілому на рік;

· прийняття рішення про зменшення бюджетних призначень голо-

вним розпорядникам на суму коштів, витрачених не за цільовим

призначенням;

· внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення

про місцевий бюджет).

Зміни до кошторисів, планів асигнувань загального фонду бю-

джету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та пла-

нів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім

планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних

планів використання бюджетних коштів вносяться після внесення змін

до розпису відповідного бюджету з урахуванням особливостей спеці-

ального фонду, визначених у пункті 49 цього Порядку.

У разі внесення змін до кошторисів, планів асигнувань загального

фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бю-

джету, планів спеціального фонду обов’язково складаються відпові-

дні довідки, які затверджуються і виконуються у тому ж порядку, що

й кошториси, плани асигнувань загального фонду бюджету, плани на-

дання кредитів із загального фонду бюджету, плани спеціального фо-

нду.

Зміни до кошторисів, планів асигнувань загального фонду бю-

джету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів

спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів і помі-

сячних планів використання бюджетних коштів вищих навчальних за-

кладів Ш–IV рівнів акредитації, що утримуються за рахунок бюджет-

них коштів, затверджуються керівниками цих закладів.

При цьому кошториси, плани асигнувань загального фонду бю-

джету, плани надання кредитів із загального фонду бюджету, плани

спеціального фонду не перезатверджуються.

Зміни до штатних розписів вносяться у порядку та за формою,

встановленими для їх затвердження.

Зміни до планів використання бюджетних коштів і помісячних

планів використання бюджетних коштів вносяться в порядку, встано-

вленому для їх затвердження, за формою, що відповідає плану вико-

ристання бюджетних коштів і помісячному плану використання

бюджетних коштів. При цьому плани використання бюджетних кош-

тів і помісячні плани використання бюджетних коштів не перезатвер-

джуються.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в

будь-якій формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички

юридичним і фізичним особам, крім випадків, передбачених законом

про Державний бюджет України.

Видатки або надання кредитів з бюджету спеціального фонду

бюджету провадяться виключно в межах і за рахунок відповідних на-

дходжень до цього фонду на підставі кошторисів з урахуванням вне-

сених до них змін.

Установи мають право використовувати протягом поточного ро-

ку залишки коштів на рахунках спеціального фонду на початок року

для здійснення видатків або надання кредитів з бюджету, передбаче-

них у кошторисах на поточний рік (шляхом внесення змін до спеціа-

льного фонду кошторису).

Зміни до спеціального фонду кошторису вносяться у разі, коли

загальний обсяг фактичних надходжень до цього фонду разом з обся-

гом залишків коштів на його рахунках на початок року буде більший,

ніж відповідні надходження, враховані у кошторисі на відповідний

рік. При цьому в спеціальному фонді кошторису уточнений обсяг ви-

датків або надання кредитів з бюджету повинен дорівнювати сумі уто-

чненого обсягу доходів і залишків коштів на початок року.

Протягом року розпорядники бюджетних коштів вносять зміни

до спеціального фонду кошторису за власними надходженнями на пі-

дставі довідки Державного казначейства про підтвердження надхо-

дження коштів на спеціальні реєстраційні рахунки установи, що від-

криті у відповідному органі Державного казначейства, та довідки про

внесення змін до кошторису, яка затверджується керівником устано-

ви, що затвердив кошторис, без внесення відповідних змін до бюдже-

тного розпису за спеціальним фондом бюджету. Розпорядники нижчо-

го рівня подають в обов’язковому порядку розпорядникам вищого

рівня завірені відповідним органом Державного казначейства копії за-

тверджених довідок про внесення змін до спеціального фонду кошто-

рису за власними надходженнями. Розпорядниками вносяться зміни

до спеціального фонду кошторису у частині збільшення надходжень

та видатків у разі, коли обсяги власних надходжень спеціального фон-

ду кошторису фактично перевищили обсяги, враховані під час затвер-

дження відповідного бюджету, з урахуванням залишків на початок року.

Зміни вносяться на підставі розрахунків з відповідним обґрунтуванням.

У разі коли фактичний обсяг власних надходжень бюджетних установ

менший від планованих показників, врахованих у спеціальному фонді

кошторису, розпорядники зобов’язані за два тижні до кінця бюджетного

періоду внести зміни до спеціального фонду кошторису у частині змен-

шення надходжень і видатків з урахуванням очікуваного виконання спе-

ціального фонду кошторису у відповідному бюджетному періоді. Розпо-

рядники упорядковують бюджетні зобов’язання з урахуванням внесених

до спеціального фонду кошторису змін.

Органи Державного казначейства ведуть облік таких змін, прова-

дять видатки спеціального фонду бюджету за власними надходження-

ми на підставі кошторисів з урахуванням внесених до них змін без

внесення змін до бюджетного розпису та відображають у звітності про

виконання Державного бюджету планові показники за спеціальним

фондом бюджету з урахуванням внесених змін до кошторисів.

Зміни до спеціального фонду кошторису за іншими надходжен-

нями (крім власних надходжень і бюджетних установ) вносяться у по-

рядку, за яким після внесення відповідних змін до бюджетного розпи-

су складаються довідки про внесення змін до кошторису.

Планові показники за спеціальним фондом кошторису розпоряд-

ників у формах звітності повинні відповідати даним обліку, який ве-

деться органами Державного казначейства.

Головні розпорядники під час подання зведеної фінансової звітнос-

ті забезпечують відповідність планових показників за спеціальним фон-

дом кошторисів з урахуванням внесених до них змін даним звітності

Державного казначейства про виконання спеціального фонду Державно-

го бюджету.

Головні розпорядники під час складання та подання зведеної фі-

нансової звітності враховують дані довідок про внесення змін до кош-

торису, які є підставою для відображення планових показників за вла-

сними надходженнями у зведених звітах про виконання кошторисів.

При цьому зазначені дані повинні відповідати даним обліку Держав-

ного казначейства.

У звітності про виконання Державного та місцевих бюджетів за

спеціальним фондом відображаються планові показники з урахуван-

ням внесених змін до кошторисів.

У разі внесення змін до спеціального фонду кошторису (бюджет-

ного розпису) зміни до закону про Державний бюджет України (рі-

шення про місцевий бюджет) не вносяться.

У разі коли виконання робіт за рахунок коштів спеціального фон-

ду Державного бюджету здійснювалося за державним замовленням,

відповідні зміни вносяться до обсягів державного замовлення.

Після розгляду річних звітів про виконання кошторисів за мину-

лий рік уточнюються показники перехідних контингентів станом на 1

січня поточного року виходячи з фактичного виконання плану цих

контингентів за минулий рік. За результатами перевірок у разі вияв-

лення завищених асигнувань вносяться зміни до кошторисів, планів

асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із за-

гального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів викорис-

тання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних кош-

тів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів

шляхом скорочення їх обсягів. Право скорочення асигнувань надаєть-

ся Мінфіну, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, міс-

цевим фінансовим органам.

Виконання кошторисів, планів асигнувань загального фонду бю-

джету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів

спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім

планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних

планів використання бюджетних коштів здійснюється наростаючим

підсумком з початку року.

Звіти про виконання кошторисів, планів асигнувань загального

фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюдже-

ту, планів спеціального фонду і планів використання бюджетних кош-

тів, помісячних планів використання бюджетних коштів подаються у

порядку та за формами, встановленими Державним казначейством.

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ І

В останні роки чітко простежується тенденція збільшення еконо-

мічної та політичної нестабільності на національному і регіональному

рівнях. Бюджетна система відчутно реагує на політичну і макроеко-

номічну нестабільність, а в умовах зростаючої нестабільності опиня-

ється в найбільш несприятливому стані. При цьому виникнення не-

стабільності призводить до негативних наслідків розвитку економіки в

цілому, скорочує видатки бюджету та провокує як соціально-

економічну, так і політичну напругу.

Аналізуючи видаткову частину бюджету, слід відзначити, що во-

на засвідчує про постійне зростання необхідності фінансування різних

галузей економіки з боку держави. Натомість існує ризик зменшення

дохідної частини бюджету та постійного зростання необхідності виді-

лення коштів з видаткової частини бюджету для реалізації найважли-

віших соціальних програм, що призводить до стрімкого зростання са-

ме видаткової частини бюджету, наприклад, за рахунок подорожчання

енергоносіїв при незначному зростанні, а то і зменшення обсягу ВВП

та доходів бюджету.

Отже, одним із основних пріоритетів у сфері видатків бюджету є

соціальна спрямованість. Необхідно приділяти посилену увагу саме

соціальним видаткам, які включають такі напрями діяльності держави,

як: соціальний захист та соціальне забезпечення, охорона здоров’я,

освіта, культура та фізичний розвиток. Відповідно, обсяг коштів,

спрямований на фінансове забезпечення заходів з вирішення найбільш

нагальних соціальних проблем і програм, збільшується порівняно з

іншими видатками бюджету.

Окрім соціальних видатків, надзвичайно важливим є інвестиційна

діяльність держави та підтримка пріоритетних галузей економіки. То-

му обсяг видатків на розвиток таких галузей, як вугільна, сільське го-

сподарство, транспорт має тенденцію до зростання. Обсяг видатків

зведеного бюджету по галузі “Сільське господарство, лісове госпо-

дарство та мисливство, рибне господарство” враховує видатки на

здійснення фінансової підтримки підприємств агропромислового ком-

плексу через механізм здешевлення кредитів відповідно до законодав-

ства та запровадження обліку в Державному бюджеті фактично спла-

чених сум податку на додану вартість, які спрямовуються на розвиток

галузей тваринництва і рослинництва, здійснення заходів щодо фор-

мування державного замовлення на ринку продовольчих товарів, у

тому числі ринку зерна, з метою забезпечення продовольчої безпеки

держави.

ВИКОНАННЯ

БЮДЖЕТУ

Глава І

ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТІВ УСІХ РІВНІВ

§ 1. Організація виконання бюджетів

Виконання бюджету – це забезпечення повного і своєчасного на-

дходження доходів по кожному джерелу і безперебійне фінансування

усіх передбачених бюджетом заходів.

Від своєчасного і повного надходження доходів залежить безпе-

ребійне фінансування усіх галузей господарства держави і в першу

чергу соціально-культурних заходів.

Найважливішими факторами виконання бюджету є найбільш по-

вна мобілізація резервів, інвестування виробництва по пріоритетних

напрямах для одержання додаткових доходів бюджету, а також жорс-

ткий режим економії матеріальних і фінансових ресурсів. Виходячи з

цього, Кабінет Міністрів України, державні адміністрації областей і

районів та місцеві ради народних депутатів організують виконання

бюджету через Міністерство фінансів України, а місцеві органи влади

і управління – через фінансові органи.

Міністерство фінансів України, як орган державного управління,

провадить в життя фінансову політику держави, яка є сукупністю за-

ходів по акумуляції фінансових ресурсів у Державному бюджеті і бю-

джетах всієї ланки бюджетної системи, їх розподілу й використанню

для виконання державою її функцій.

Реалізуючи фінансову політику держави, Міністерство фінансів

України забезпечує її втілення в життя шляхом розробки економічних

методів і важелів впливу на збільшення доходів бюджету через аналіз

показників розвитку чи спаду економіки й провадить заходи щодо

оздоровлення економіки.

Вказану роботу Міністерство фінансів провадить разом з Міне-

кономіки України. Разом вони розробляють проект зведеного балансу

фінансових ресурсів України й використовують його показники для

розробки Державного бюджету. Міністерство фінансів організує ро-

Розділ

боту по складанню й виконанню Державного бюджету України та ме-

тодичне керівництво роботою в галузі бюджетного планування й фі-

нансування. Аналогічну роботу на нижчому рівні провадять фінансові

управління облдержадміністрацій та відповідні міські, районні фінан-

сові відділи.

Поряд з розробкою проектів Правил складання і виконання бю-

джетів і класифікацією доходів й видатків цих бюджетів із врахуван-

ням рівня розвитку соціальної інфраструктури районів Мінфін Украї-

ни та його органи на місцях ведуть облік і складають звіти про

виконання, аналізують підсумки виконання бюджетів, готують інформа-

ційні матеріали, доповіді вищим органам влади й управління про хід та

підсумки виконання бюджету і пропозиції про збільшення доходів.

Міністерство фінансів України аналізує взаємозв’язок між цінами

і фінансовими показниками діяльності господарств, бере участь у роз-

робці прогнозних розрахунків по ціноутворенню, провадить роботу по

створенню ринку цінних паперів, аналізує його вплив на фінансовий

стан господарства і грошовий обіг та здійснює планування доходів й

видатків бюджету по експортно-імпортних операціях, аналізує валют-

но-фінансову діяльність суб’єктів господарювання і бере участь у

складанні зведеного валютного плану, або, як ще його можна назвати,

платіжного балансу держави.

Міністерство фінансів України організовує виконання Державно-

го бюджету через Державне Казначейство та його територіальні орга-

ни в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севасто-

полі з відділеннями у районах, містах і районах у містах.

Основним критерієм, на якому базується виконання бюджетів, є

забезпечення надходжень податків до бюджетів усіх рівнів.

В нинішніх умовах основним завданням держави поряд із відтво-

ренням виробництва є регулювання відносин при формуванні доходів

бюджету, щоб платежі до нього надходили регулярно й повністю. Ді-

ючі законодавчі та нормативні акти регулюють відносини між плат-

никами і бюджетом при мобілізації доходів (податків, зборів та інших

платежів). Сьогодення настійливо вимагає своєчасної заміни тих нор-

мативних актів, які перестають сприяти розвиткові економічних від-

носин, максимальній мобілізації надходження коштів у бюджет.

Податки є основним джерелом надходжень доходів бюджетів

усіх рівнів, їх введення провадиться тільки на основі законодавчих

норм, наприклад, закону про податок на додану вартість та інших, які

передбачають в обов’язковому порядку такі елементи: суб’єкт, об’єкт

оподаткування та строки сплати податку. Визначення цих елементів у

законі зобов’язує платника до чіткого виконання законодавчих та но-

рмативних актів по забезпеченню сплати податків у бюджет.

Для забезпечення контролю за повним і своєчасним надходжен-

ням у бюджет державних податків та інших платежів Державна пода-

ткова адміністрація і її органи на місцях провадять роботу по своєчас-

ному і повному обліку всіх платників податків та інших обов’язкових

платежів. Для цього використовуються відомості про реєстрацію під-

приємств усіх форм власності, дані про відкриті розрахункові рахунки

в установах банків, дозволи місцевих рад народних депутатів та їх ви-

конкомів, державних адміністрацій у районах на відкриття підпри-

ємств, організацій чи заняття різними видами промислів. Усі ці та ін-

ші дані заносяться в базу даних інформаційних центрів в усіх органах

Державної податкової адміністрації по області, місту, району, що дає

змогу зберігати в пам’яті електронних систем інформацію про фінан-

совий стан як підприємств і організацій, так і приватних осіб.

Головним завданням Державної податкової адміністрації є конт-

роль за чітким виконанням законодавчих та нормативних актів по по-

датках, правильністю обрахування, повноти і своєчасності внесення у

бюджет податків та інших платежів, встановлених законодавством

України або рішеннями місцевих органів влади.

У своїй діяльності Державна податкова адміністрація та її органи

на місцях керуються Конституцією України, законами України, ука-

зами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, а

регіональні органи Державної податкової адміністрації – рішеннями

відповідно обласних та районних державних адміністрацій, виконко-

мів міських рад народних депутатів в частині контролю за надхо-

дженням податків, зборів та інших платежів бюджету.

Державна податкова адміністрація, її органи у своїй діяльності не

підзвітні регіональним органам влади й управління, вони підпорядко-

вуються Кабінету Міністрів України.

Функції Державної податкової адміністрації такі:

· проведення і організація роботи обласних, міських, районних пода-

ткових адміністрацій по контролю за виконанням законодавства по

податках та інших платежах у бюджет як юридичними, так і фізич-

ними особами;

· розробка пропозицій по вдосконаленню податкового законодавства;

· розробка й видання інструктивних, методичних вказівок та інших

нормативних документів про порядок утримання податків й інших

платежів у бюджет;