Вісник Східноєвропейського університету економіки і менеджменту 2009 №02 (6)

Подождите немного. Документ загружается.

Випуск 2 (6), 2009

УДК 339.52(477):331.108(477)

Дмитрук Б. П., к.е.н., професор

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

КАДРОВІ ПРОБЛЕМИ ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЦЕСУ

УКРАЇНИ ДО СОТ

Проаналізовано переваги вступу України до СОТ, економічний і

торговий режими до і після вступу. Обґрунтована доцільність і

необхідність підготовки спеціалістів, здатних працювати в умовах

інтеграції, вирішувати гострі питання адаптаційного періоду.

Ключові слова: Світова організація торгівлі, торгово-економічні

відносини, якість продукції, розширення експорту, дефіцит

кваліфікованих кадрів, підготовка і перепідготовка кадрів,

конкурентоспроможність, потенційні втрати і ризики.

ВСТУП

Інтеграція України в систему світового господарства – це

необхідний і нагальний процес зближення економіки країни з

національними господарствами країн світового співтовариства.

Можна виділити три основних блоки передумов, реалізація яких

створює сприятливі умови щодо включення економіки України в

систему світового господарства:

- системна ринкова трансформація;

- реструктуризація економіки;

- відкритість економіки.

Головним слід вважати перший блок, що передбачає систему

трансформації економіки: від тоталітарно-директивної – до ринкової;

від ізоляціонізму – до відкритості; від командно-адміністративної – до

ліберально-соціальної моделі суспільства.

В Україні формуються економічні, інституційні, матеріальні й

інші передумови для поступового включення її економіки у світові

господарські процеси.

Набуття Україною членства в СОТ є базовим елементом її

інтеграції в Європейський та світовий політико-економічний і

правовий простір, важливою умовою подальшої участі в глобалізацій

них процесах, світовій торгівельній системі, ринках капіталів і робочої

сили, істотним чинником подальшого розвитку економічних реформ.

ПОСТАНОВКА ЗАВДАННЯ

Світова організація торгівлі – це єдиний інститут, що займається

розробкою та впровадженням глобальних правил торгівлі між

країнами. Головна її мета – спрямування торговельно-економічних

відносин сторін та підвищення життєвого рівня населення країн-членів

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

цієї організації, забезпечення повної зайнятості та постійного

збільшення реального доходу й ефективності попиту [1].

Сьогодні СОТ це: 152 країни світу (з 192), понад 95% обсягу

світової торгівлі, близько 85% світового валового внутрішнього

продукту (ВВП) та понад 85% населення світу. При цьому майже 30

країн перебувають у стадії переговорного процесу про вступ до СОТ

[2].

Україна заявила про своє прагнення стати членом Світової

організації торгівлі ще в 1993 р. Але за ці роки далі розмов справа не

рухалась. Серйозні зрушення відбулися тільки у 2005 р., коли

парламент прийняв основний пакет «гармонізаційних» законів

(законодавство України було гармонізовано з вимогами СОТ на 90%)

[3].

Після реорганізації ГАТТ/СОТ процес вступу інших країн

відбувся досить швидко (табл. 1) і чисельність членів «торгового

клубу» в 2005 р. становила 149 країн.

Таблиця 1

Динаміка формування Світової організації торгівлі

№

п/п

Країни та митні території – члени

СОТ

Термін вступу Кількість

членів

СОТ

У % до

підсумку

10.

11.

12.

13.

14.

15.

Країни-члени СОТ, які набули

членства в СОТ автоматично,

будучи членами ГАТТ 1947 і

учасниками Уругвайського раунду

Країни, що приєднались до СОТ

Митні території, що приєднались до

СОТ

Країни, що приєднались до СОТ

Всього

з 1 січня 1995 р.

протягом 1995 р.

протягом 1996 р.

протягом 1997 р.

протягом 1998 р.

протягом 1999 р.

протягом 2000 р.

протягом 2001 р.

протягом 2002 р.

протягом 2003 р.

протягом 2004 р.

протягом 2005 р.

2006

2007

2008

152

50,0

23,6

10,5

2,6

1,3

3,3

2,0

0,7

1,3

0,7

100

Як свідчить досвід країн, які вступили до СОТ, у перший рік – два

вони втрачають у зростанні ВВП. Однак потім цей показник зростає на

10-20% швидше, ніж до вступу в організацію [5]. Але це можливо

лише за умови наявності висококваліфікованих спеціалістів на усіх

рівнях управління. Вже в період підготовки вступу до СОТ відчувався

Випуск 2 (6), 2009

гострий дефіцит кадрів, здатних успішно працювати в нових умовах.

Гостро дискутуючи питання про доцільність та готовність вступу

України до СОТ поза увагою, на наш погляд, держави, Міністерства

освіти, багатьох місцевих органів влади залишились питання

підготовки та перепідготовки кадрів.

Проблеми входження України в систему міжнародних договорів

про вільну торгівлю розглядаються в працях багатьох вчених-

економістів, зокрема Домулена І.І. [6], який детально розглядає правові

документи, що лежать в основі СОТ, організаційно-технічні питання

роботи цієї організації, перші підсумки її діяльності, приєднання до

СОТ, як одне із центральних питань зовнішньоекономічної діяльності.

У колективній монографії Циганкової Т.М., Олефір А.О., Фурсова

О.В., Вовчак Д.А., Жеваго А.В. та ін. [2] досліджено передумови, стан

та перспективи розвитку інститутів, правил та інструментів Світової

організації торгівлі.

Функціонування глобальної системи торгівлі розглядається в

контексті уніфікованих правил міжнародної торгівлі товарами,

послугами та інтелектуальної власності, а також сучасного

інституційного базису та процесуальних механізмів. Особливу увагу

приділено інвестуванню, конкурентній політиці, охороні

навколишнього середовища.

Саблук Г.Т., Фесина А.А., Власов В.І. та ін. [1] досліджують

сучасний стан АПК України, підтримки сільськогосподарських

товаровиробників у світлі концептуальних положень СОТ. Іншими

розроблені рекомендації щодо оцінки заходів регулювання

виробництва сільськогосподарської продукції і продовольства для

зовнішньоекономічної діяльності АПК та продовольчої безпеки країни

після вступу України до СОТ.

Разом з тим, у сучасній науковій літературі недостатньо розкриті

переваги та наслідки членства України у Світовій організації торгівлі,

хто реалізовуватиме ці переваги при гострому дефіциті кваліфікованих

спеціалістів, здатних професійно вести міжнародні переговори, що

володіють багатьма іншими тонкощами переговорного процесу,

виконувати повсякденну, багатогранну роботу.

Мета статті – обґрунтувати доцільність та напрямки підготовки

і перепідготовки кваліфікованих кадрів, зданих працювати і

вирішувати питання в період адаптації України до нових умов торгівлі.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

5 лютого 2008 р. в Женеві підписано протокол про вступ України

до Світової організації торгівлі. Протокол підписали президент

України В.Ющенко і генеральний директор СОТ П. Ламі.

Переговорний процес України з країнами-членами організації,

який тривав майже 15 років, успішно завершено. З 16 травня 2008 р.,

після ратифікації Верховною Радою протоколу про вступ до СОТ,

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

Україна стала її повноправним членом [4]. Це позитивно вплине на

розвиток торгово-економічних відносин з ЄС, сприятиме інтеграції

України в Європейський економічний простір, підвищенню

конкурентноздатності вітчизняної продукції за рахунок:

1) якості продукції;

2) розширення експорту;

3) вдосконалення технології виробництва.

Участь в СОТ дозволить вітчизняним товарам отримати більш

вільний доступ на ринки інших країн, а іноземним товарам – на

українські.

У табл. 2 сформульовані основні проблеми, на яких акцентують

увагу прибічники і супротивники приєднання до СОТ [5].

Таблиця 2

Торговий та економічний режим до і після вступу України

у Світову організацію торгівлі

До вступу в СОТ Після вступу в СОТ

- дискримінаційне відношення до

українських товарів на зовнішніх ринках;

- обмежений доступ виробника до

комплектуючих і сировини;

- обмежені можливості експорту;

- обмежений вибір товарів та послуг;

- загроза торгової ізоляції;

- обмежені можливості вирішення торгових

спорів;

- недостатня розвиненість транспортної

інфраструктури;

- втручання адміністративних органів в

управління економікою;

- обмежені надходження до Державного

бюджету;

- негармонізованість законодавства з

міжнародними правилами торгівлі;

- недостатній доступ до інформації для

українських інвесторів;

- несприятливий інвестиційний клімат, вивіз

капіталу, офшорні деінвесиції;

- збільшення технологічного розриву між

українською економікою та економікою

розвинутих країн;

- технологічно відсталі підприємства,

збиткові виробництва, неплатежі в бюджет;

- режим керування діловим середовищем, що

спонукає до порушення закону;

- нерозвиненість банківської системи і всього

ринку послуг.

- отримання кращих, у порівнянні з

існуючими, та недискримінаційних умов для

доступу української продукції на іноземні

ринки;

- доступ до більш дешевих комплектуючих та

сировини, а для населення – доступ до більш

дешевих товарів і послуг;

- зростання експорту з країни та створення

передумов для зони вільної торгівлі;

- відвернення загрози торгівельно-економічної

ізоляції;

- прийняття системи найбільш ефективних

правил, котрі забезпечують підвищення

ефективності зовнішньоекономічної

діяльності та конкурентноздатності економіки;

- набуття Україною статусу повноправного

учасника міжнародної торгівлі;

- більш стабільні правила в економіці

всередині країни;

- реальний попит на товари та послуги;

- посилення конкуренції, що формує ринки;

- створення сприятливого клімату для

іноземних інвестицій;

- при вирішенні спорів;

- отримання можливості застосування

багатосторонніх механізмів, передбачених

норами СОТ;

- розвиток транспортної інфраструктури;

- обмеження адміністративного втручання в

управління економікою країни;

- підвищення загальної ефективності

економіки;

- збільшення надходжень до бюджету;

- покращення добробуту населення.

Після вступу України до Світової організації торгівлі щорічний

приріст ВВП зростатиме на 1,5-1,7% [5]. Але досягти успіхів, в тому

Випуск 2 (6), 2009

числі і від вступу до СОТ, країна зможе лише при наявності

висококваліфікованих спеціалістів, керівників, організаторів різних

рівнів управління. Гасло «Кадри вирішують все» було актуальним

завжди, але воно особливо актуальне сьогодні, в період після вступу і

адаптації України до умов роботи в цій організації. Відчувається

гострий дефіцит кадрів, які досконало володіють правовою

Конституцією СОТ і особливостями роботи цієї організації, здатних

успішно працювати як в державних, так і приватних установах,

підприємствах і фірмах, об’єктивно оцінювати переваги, недоліки,

виклики, ризики, пов’язані з інтеграцією.

Після приєднання до системи світової торгівлі Україні потрібні не

просто спеціалісти відповідного профілю, а фахівці особливого

вишколу як на підприємницькому, районному, обласному, так і на

урядовому рівнях.

Такі фахівці мають володіти системою теоретичних знань та

практичних навичок щодо сучасних моделей і методів формування та

реалізації міжнародної торгівлі. Вони повинні вміти професійно вести

міжнародні переговори, зокрема володіти технологіями

багатосторонніх торговельних переговорних раундів і багатьма

іншими тонкощами зовнішньоекономічної роботи. Такі спеціалісти

повинні досконало володіти іноземними мовами країн, в яких вони

працюватимуть, знати їх закони, культуру, традиції, релігію, правила

етикету тощо.

У більшості країн-членів СОТ відсутні посольства, в деяких

навіть представництва України, будь-яка виробнича інфраструктура

(офіси, магазини, склади для зберігання товарів та ін.), що негативно

впливатиме на адаптаційний процес та успішне функціонування

України в Світовій організації торгівлі.

Відсутні спеціалісти різного профілю, без яких неможливо вести

міжнародну торгівлю товарами вітчизняного виробництва та

виробництва інших країн-членів СОТ.

Вітчизняним спеціалістам необхідно буде постійно контактувати

з місцевою владою багатьох країн світу, бізнесовими структурами,

місцевим населенням, залучати необхідних спеціалістів та робітників,

які знають мову, умови та традиції своїх країн.

Сьогодні підготовка спеціалістів і загальне підвищення

зовнішньоекономічної освіченості (особливо з позиції СОТ) – це

невід’ємна складова інтеграції, надзвичайно важлива і актуальна

проблема поставлена часом перед суспільством та навчальними

закладами ІІІ – ІV рівня акредитації.

Студенти, які сьогодні навчаються у вищих та середніх

навчальних закладах на лише Черкащини, але й України в цілому,

мають дуже поверхневе уявлення про умови, в яких, після вступу до

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

СОТ, працюватимуть підприємства усіх форм власності і

господарювання.

Навчальними планами курс, присвячений інтеграції та

адаптаційним процесам України до СОТ, не передбачався. І лише у

2009 р. Міністерство освіти і науки України (лист №1/11 – 7733 від

15.09.2009 р.) зобов’язало вищі навчальні заклади ввести освітні

програми та організацію спеціальних курсів з питань функціонування

багатосторонньої торгової системи СОТ, у тому числі, в рамках

перепідготовки і підвищення кваліфікації кадрів.

Підготовка висококваліфікованих спеціалістів, в тому числі і

спеціалістів з комерційної дипломатії, вимагає значних матеріальних

витрат. Одним із шляхів зниження витрат і підвищення ефективності

роботи в цій галузі є створення дієвого представництва України при

СОТ. Це представництво дозволить, при розробці багатосторонніх

правових документів, значно швидше і ефективніше контактувати зі

всіма зацікавленими державами. Воно сприятиме двостороннім

контактам країн, накопиченню економічної, торгово-політичної та ін.

інформації.

Представництво дозволить створити форум для регулярного

спілкування зі всіма країнами-членами СОТ з питань розвитку

міжнародної і зовнішньої торгівлі України.

ВИСНОВКИ

Для успішного вирішення проблеми підготовки вітчизняних

кадрів, здатних сприяти процесу адаптації та успішному

функціонуванню України в умовах Світової організації торгівлі,

необхідно:

1. Розглянути і терміново вирішити питання підготовки та

перепідготовки національних кадрів, в тому числі і в країнах, які

працюють в умовах СОТ, здатних ефективно відстоювати інтереси

України у цій організації.

2. Передбачати створення дієздатної загальнонаціональної системи

підготовки і перепідготовки спеціалістів за профілями, пов’язаними

із змістом окремих угод СОТ.

3. Вивчити можливості додаткового залучення іноземної технічної

допомоги для вирішення питання підготовки спеціалістів і сфері

діяльності СОТ, в тому числі існуючих у СОТ програмах «capacity

bulding».

4. Створити представництво України при СОТ, яке дозволить:

- оперативно налагоджувати контакти із зацікавленими державами-

партнерами по бізнесу при розробці правових документів;

- накопичувати економічну, торгово-політичну та іншу інформацію;

- представляти, підтримувати і захищати інтереси вітчизняних

товаровиробників та експортерів продукції;

- добиватися підтримки інтересів України з боку партнерів-членів

Випуск 2 (6), 2009

цієї організації.

Енергійна, послідовна і комплексна реалізація запропонованих

заходів дозволить значно підвищити конкурентоспроможність та

експортні можливості України, успішно використовувати переваги

участі в міжнародній торговій системі, суттєво зменшивши потенційні

втрати і ризики, які випливають із приєднання країни до СОТ.

SUMMARY

Advantages of entry of Ukraine are analysed to SOT, economic and

point-of-sale modes to to and after to the entry. Expedience and necessity of

preparation of specialists, able to work in the conditions of integration,

decide the sharp questions of adaptation period is grounded.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Агропромисловий комплекс в системі зовнішньоекономічної діяльності / [Саблук

П.Т., Фесина А.А., Власов В.І. та ін.]; за ред. П.Т. Саблука. – К.: ННЦ ІАЕ, 2005. –

С.9. 2. Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ:

Монографія / Кер. авт. кол. і нау. ред. Т.М. Циганкова. – К.: КНЕУ, 2003. – С.14. 3.

Коваленко В. Вступ до СОТ: сказавши «А», потрібно сказати «Б» //Дзеркало тижня. –

2005. - №49 від 17 грудня. – С.1. 4. Україна в СОТ / М. Шпакович, С. Новиков, О.

Кобальська, І. Басова. – Харків: Фактор, 2008. – С.4. 5. Дмитрук Б.П. Переваги та

перспективні наслідки інтеграції України до Світової організації торгівлі //Вісник

Уманського державного аграрного університету. – Умань, 2005. – №2. – С.71. 6.

Домулен И.И. Всемирная торговая организация /И.И. Дюмулен. – М.: ЗАО

«Издательство «Экономика», 2003. – 271 с.

УДК 334.732.3: 658.8.036.5 (477.46)

Аблязова О.М., помічник ректора з комерційних питань

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ КООПЗАГОТПРОМУ

ЧЕРКАСЬКОГО РАЙОННОГО СПОЖИВЧОГО ТОВАРИСТВА

Проаналізовано господарську діяльність Черкаського

кооперативно-заготівельно-промислового підприємства, як

структурного підрозділу районного споживчого товариства.

Проведено аналіз основних показників фінансово-економічної

діяльності коопзаготпрому за 2006-2008 рр. Запропоновані напрямки

нарощування обсягів виробництва та підвищення ефективності його

діяльності.

Ключові слова: кооперативи, кооперативний рух, споживча

кооперація, кооперативне заготівельно-промислове підприємство

(коопзаготпром), заготівля продукції, основні фінансово-економічні

показники, капітал, власний капітал, позиковий капітал, прибуток,

рентабельність.

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

ВСТУП

Офіційно дату створення кооперативів всього світу було

визначено в 1922 році Центральним комітетом Міжнародного

Кооперативного альянсу. В 1995 р., у зв’язку зі 100-річчям цієї

організації, Генеральна Асамблея ООН прийняла загальне гасло

кооперативного руху: «Суспільство та кооперативи: турбота про

громаду». Таким чином Міжнародний день кооперації отримав статус

загальносвітового масштабу [1]. Кооперація, як форма організації

праці у всьому світі, є найдавнішим та найбільш масовим соціально-

економічним явищем.

Діяльність системи споживчої кооперації заснована на принципах

добровільного індивідуального і колективного членства,

безпосередньої участі членів споживчого товариства в управлінні

їхніми справами на основі кооперативної демократії й соціальної

законності [2].

На Черкащині перші кооперативи були створені ще в 1889 р., а

власне облспоживспілка заснована під час створення Черкаської

області – в 1954 р. [1].

Сьогодні, незважаючи на радикальні економічні та соціальні

зміни на державному рівні, споживча кооперація зуміла зберегти свою

первинну основу та принципи організації господарства.

У Законі України «Про споживчу кооперацію» зазначається, що з

метою виконання основних завдань споживчої кооперації –

гарантованого забезпечення товарами, послугами та роботами своїх

членів-пайовиків, а також обслуговування населення у сільській та

міській місцевостях – можуть створюватися промислові, будівельні,

транспортні та інші види виробничих обслуговуючих кооперативів,

функціонувати підприємства з організацією виробництва і праці на

основі принципів, зумовлених Господарським Кодексом України [3].

Основне завдання споживчої кооперації – максимальна

мобільність та якість задоволення потреб усіх верств населення,

переважно сільської місцевості, в товарах і послугах.

За 52 роки з часу свого заснування споживча кооперація

Черкащини набула професійного досвіду. За цей період вона

неодноразово відзначалася, як одна з кращих у системі Центроспілки

та Укоопспілки.

У Черкаській області кооператори обслуговують близько 500 тис.

населення, система облспоживспілки забезпечує роботою близько 6

тис. робітників, понад 23 тис. осіб є пайовиками.

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин в

системі споживчої кооперації активно протікають процеси

реформування власності, розмежування персоніфікації кооперативного

майна. Реальні власники виявляють підвищений інтерес до ефективної

Випуск 2 (6), 2009

діяльності кооперативних суб’єктів, збереження попередньо створеної

інфраструктури [4].

Проблемами стану та шляхів підвищення ефективності

заготівельної галузі споживчої кооперації досліджували багато вчених,

зокрема Березін О.В., Березіна Л.М., Бутенко Н.В., [4] Фрідман А.М.

[2] та ін.

Проте проблеми сучасного стану споживчої кооперації, напрямки

подальшого її розвитку та спроможності успішно функціонувати в

сучасних кризових, трансформаційних умовах розглядаються в

обмеженій кількості публікацій. Невирішеним проблемам і

присвячується означена стаття.

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ

Проаналізувати основні фінансово-економічні показники

діяльності коопзаготторгу Черкаського РайСТ за 2006-2008 рр.

Проілюструвати на матеріалах коопзаготпрому, що, незважаючи на

радикальні економіко-соціальні зміни, які відбулися в Україні за

останні роки, споживча кооперація зуміла зберегти свою первинну

основу та принципи організації. Запропонувати напрямки підвищення

ефективності роботи Черкаського кооперативно-заготівельно-

промислового підприємства.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Кооперативне заготівельно-промислове підприємство (надалі

коопзаготпром) належить на правах власності Черкаському районному

споживчому товариству (надалі - Черкаське РайСТ), є самостійним

господарюючим статутним суб'єктом, створеним у відповідності з

постановою правління Черкаського РайСТ.

Коопзаготпром, як юридична особа, керується в своїй

діяльності законами України, Статутом Черкаського споживчого

товариства, власним Статутом, має свій самостійний баланс, печатку

зі своєю назвою, товарний знак, діє па засадах господарського

розрахунку, має право від свого імені заключати договори, здійснювати

придбання майнових і особистих немайнових прав, бути позивачем і

відповідачем в господарському, народному, третейському судах.

Кооперативне заготівельно-промислове підприємство здійснює

такі види діяльності:

а) закуповує у населення і товаровиробників усіх форм власності

сільськогосподарську продукцію, дикорослі плоди, ягоди,

лікарсько-технічну сировину, чорний і кольоровий металобрухт

та інші види вторинної сировини, виробів підсобних підприємств

і промислів;

б) проводить первинну обрубку сировини і виробляє товари

народного споживання, зокрема, хліб, хлібобулочні вироби,

Вісник Східноєвропейського університету

економіки і менеджменту

м'ясопродукти, переробляє зерно - на борошно та дерть;

в) надає різноманітні види послуг, а саме: забій худоби, копчення

м'яса, переробка зерна, на борошно та дерті, і інші види послуг, які

не заборонені законодавством;

г) здійснює роздрібну та оптову торгівлю продовольчими і

непродовольчими товарами, сільськогосподарською продукцією,

лікарсько-технічною сировиною;

д) надає послуги сільськогосподарським виробникам щодо

забезпечення їх засобами малої механізації і мінеральними

добривами, отрутохімікатами, послугами з обробітку землі тощо.

Майно коопзаготпрому складається з основних засобів та

обігових коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в

балансі.

Прибуток підприємства утворюється з надходжень від

господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних

до них витрат на оплату праці. З балансового прибутку відраховуються

передбачені законодавством України податки та інші платежі до

бюджету.

На підприємстві ведеться оперативний, бухгалтерський та

податковий облік згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік

та фінансову звітність в Україні» та Національним положенням

(стандартами) бухгалтерського обліку.

Основні показники, що характеризують фінансово-економічну

діяльність підприємства за 2006-2008 pp. наведено в табл. 1.

У 2008 р. підприємство отримало 4,0 тис. грн. чистого прибутку.

В попередні роки він взагалі відсутній. Валовий прибуток

підприємства протягом аналізованого періоду скоротився на 76,0 тис.

грн., або на 71,7%, що обумовлено зменшенням фізичного обсягу

реалізованої продукції, зниженням цін, а також станом заготівель у

цілому.

Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції у 2008 р.

порівняно з 2006-2007 pp. зріс на 750,0 та 1013,0 тис. грн, відповідно, і

становив 2855,0 тис. грн.

Собівартість реалізованої продукції порівняно з 2006 р. зросла на

41,3% і досягла 2825,0 тис. грн. Рентабельність продажу у 2008 р.

становила 0,18%.

Продуктивність праці на коопзаготпромі Черкаського РайСТ у

2008 р. зросла на 56,3 грн. порівняно з 2006 p., тобто кількість продукції

виготовленої одним працівником збільшилась. Проте, витрати на

оплату праці скоротилися втричі. Якщо у 2006 р. фонд оплати праці

становив 96,0 тис. грн., то у 2008 році – лише 32,0 тис. грн. Такі зміни

відбулися внаслідок скорочення як чисельності працюючих, так і

середньомісячної заробітної плати.