Висоцький О.Ю. Технології легітимації політичної влади: теорія та практика (анонс книги)

Подождите немного. Документ загружается.

О.Ю. Висоцький



(легітимність як об’єктивна відповідність влади принципам функціонування

суспільства чи уявленням його представників, а зовсім не результат

обґрунтування та визнання).

Усі ці підходи мають право на існування, але, виходячи із мети та завдань

нашого дослідження, більш релевантним нам уявляється поєднання перших двох

підходів. З нашої точки зору, основними питаннями

дослідження проблеми

легітимації політичної влади є не стільки те, які причини, чинники, особливості та

закономірності детермінують процес легітимації (визнання) у певних соціально-

політичних умовах, а хто саме та завдяки чому здатен управляти чи впливати на

процес суспільного визнання у ході реалізації своїх політико-владних прагнень.

Цілком зрозуміло, що дати відповідь на

ці питання можна лише завдяки

науковому синтезу перших двох підходів – елітистського та демократичного,

тобто поєднання бергеро-лукманівської та веберівської дослідницьких традицій.

Релевантність синтезу цих двох підходів у розумінні поняття легітимації

обумовлена також тим, що, з одного боку, політичні еліти, навіть завдяки

найбільш досконалим політичним технологіям, не можуть претендувати на

повний

контроль над процесом суспільного визнання влади. А з іншого боку –

процес суспільного визнання влади не є спонтанним, а, навпаки, є результатом

впливу різних політичних сил та їх боротьби за владу.

Осмислення поняття «легітимація політичної влади» було б неповним без

з’ясування значення терміна «політична влада». Тому спробуємо його визначити.

Перш за

все, зазначимо, що влада нерозривна з легітимацією як процесом

визнання, завдяки якому вона здійснюється, спираючись на підпорядкування. Без

визнання немає підпорядкування, а, отже, немає і влади. Як справедливо зазначає

С.В.Пролеєв, «владарювання існує настільки, наскільки визнане його учасниками

і підтверджене їхніми власними волевиявами. Влада повинна бути обґрунтована у

своїй

виправданості, тобто постати як небезпідставна. Їй необхідно здобути ви-

знання своїх учасників. Лише на цьому ґрунті владарювання може існувати та

відтворюватися» [280, с. 189]. Отже, легітимація є основою здійснення влади та її

продукування. Влада без легітимності не відбувається, оскільки влада є завжди

взаємодією. Вона передбачає явне чи неявне, усвідомлене чи неусвідомлене

визнання значущості

однієї волі бути переважною, спрямовуючою щодо інших,

підлеглих воль. При цьому не важливо, на яких підставах ґрунтується таке

визнання (на уявленнях про звичай, божественну волю, авторитет, силу, порядок,

право, належне, на афекті, розрахунку і т.ін.), у будь-якому разі в його основі –

ідея більшої значущості певної волі щодо будь-

яких інших воль.

Влада виникає та відтворюється у горнилі соціальних відносин, коли

потенціали їх учасників організовуються в ієрархічну систему суспільства для

забезпечення його єдності, життєдіяльності та розвитку. Влада – це відносини

підпорядкування та підкорення, які ґрунтуються на виборі оптимальної

перспективи взаємної реалізації інтересів сторін, що беруть у них участь, тобто

Технології легітимації політичної влади: теорія та практика



владарюючих та підвладних. Влада – це залежність, яка сприймається як

необхідність у реалізації політичних та життєвих стратегій соціальних суб’єктів.

Одночасно влада є можливістю для розширення меж свободи. Як зазначають

російські політологи М.В.Ільїн та А.Ю.Мельвиль, «вільний той, хто владний,

володіючий, а тим самим і самостійний. Умовою такої

свободи є збереження та

збільшення ресурсів влади, їх захист від зазіхань чужаків. Подібний різновид

політичної свободи нерідко характеризують як свободу від, маючи на увазі не

лише збереження ресурсів влади від зазіхань ззовні, але і створення окремою

людиною (людьми) деякого відносно замкненого простору, який може нею (ними)

бути владно проконтрольованим» [149, с. 162].

Поняття «політична влада» не тотожне поняттю «влада», оскільки влада

може мати неполітичний характер. Політична влада є специфікацією владних

відносин у сфері політики. Це визнана можливість та здатність одних груп та сил

(соціальних, національних, конфесійних, регіональних), користуючись

пропагандою та різного роду апаратами державного і міждержавного примушення

чи насильства, підпорядковувати реалізації переважно

своїх інтересів суспільно-

політичну активність та соціальне життя інших груп, видаючи ці інтереси за

загальнозначущі, а відтак імперативні та необхідні для всіх. Іншими словами,

політична влада – це реалізація залежності у сфері взаємовідносин великих

спільнот, яка досягається через досить різноманітні засоби – ідеологічні (ідеї та

ідейно-політичні доктрини), символічні (зокрема, емблеми, знаки, державні

символи), документальні (кодекси законів, накази, інструкції, програми і т.ін.),

інституційні (держава, уряд, міжнародні та державні органи, партія, з’їзд і т.ін.),

ціннісні (різного роду апеляції до групових цінностей, зокрема, до загального

блага), технологічні (наприклад, технології прийняття рішень, технології

легітимації і т.ін.). Політична влада, як і влада взагалі,

має всезагальний та

інклюзивний характер. Іншими словами, політична влада функціонує на усіх

рівнях політичної організації суспільства, вона проникає в усі політичні

відносини, інститути, рішення, процеси та явища.

Отже, до денотата, предметної області поняття «політична влада» слід

включати її суб’єкти (інституційні та неінституційні, формальні та неформальні),

об’єкти (різного роду підпорядковані

структури, спільноти, групи, індивіди),

засоби реалізації та способи функціонування, сукупність яких на

внутрішньодержавному рівні може позначатися поняттям «політичний режим», а

на міжнародному – «міжнародний режим». Відповідно до О.П.Циганкова,

політичний режим – це «організація влади у масштабах людського

співтовариства, її структурування у певних цілях і з використанням специфічних

методів» [378, с. 10]. Цікаво

відзначити, що О.П.Циганков вслід за Г.Ласвеллом

звертає увагу на легітимаційну функцію, яку виконує політичний режим,

стабілізуючи політичну систему [378, с. 13, 18]. Поняття «міжнародного режиму»,

на думку О.П.Циганкова, змістовно близьке до поняття внутрішньополітичного

О.Ю. Висоцький



режиму, позначаючи тип взаємодії правлячих структур та суспільства у вигляді

специфічних процедур попередження та розв’язання конфліктів [378, с. 78].

З огляду на всезагальний та інклюзивний характер влади всі політичні

інститути, процеси та явища, що є певним втіленням владних відносин,

потребують легітимності, від якої залежить їхня функціональність або вплив на

суспільні процеси

, ефективна реалізація політичних цілей.

Підводячи підсумки вищенаведеного, слід відзначити, що поняття

легітимації політичної влади позначає процес набуття політичною владою

суспільної значущості. У свою чергу, достатня значущість політичної влади, яка

може розумітись як її легітимність, надає можливість носіям влади здійснювати

переважний вплив на управління суспільно-політичними процесами. Поняття

легітимації політичної влади

фіксує процес, який включає дві взаємодіючі та

взаємоспрямовані складові. Перша складова – це постійна, інституціоналізована

діяльність суб’єктів політики із забезпечення легітимністю своїх претензій на

здобуття, реалізацію чи розширення влади. Друга складова – це визнання

достатньої значущості цих претензій суспільством, його групами чи окремими

особами, яка виражається у вірі, довірі, згоді, підтримці ними

політичних

суб’єктів у боротьбі за владу та її реалізацію.

1.2. Теоретико-методологічні підходи та принципи вивчення

легітимації влади

Початок вивчення легітимації політичної влади як проблеми політичної

науки значною частиною вчених [423, р. 8; 287, с. 4; 92, с. 140; 560, р. 23]

справедливо пов’язується з науково-теоретичною діяльністю М.Вебера. З цього

приводу американський дослідник І

.Горовиць влучно зазначив: «У вивченні

легітимності ми – діти Макса Вебера» [560, р. 23]. Проте, ще задовго до

М.Вебера, в межах політичної філософії проблема легітимації політичної влади

так чи інакше розглядалася багатьма мислителями, які осмислювали феномени

влади та політики, визначаючи способи та шляхи їхнього удосконалення.

Незалежно від того, як автори різних епох,

переконань, позицій розуміли та

оцінювали досліджувані ними аспекти суспільно-політичної організації, та на

яких моментах акцентували увагу, вони тою чи іншою мірою стикались із

проблемою легітимації влади. Тобто з тим, яким чином політична влада може

бути прийнятною та гідною підтримки суспільства у довгостроковій перспективі.

Тому вивчення ідей цих мислителів є необхідним

для більш глибокого розуміння

проблеми легітимації політичної влади. Серед представників світової політичної

думки особливе значення для осмислення проблеми легітимації влади мають ідеї

Лао-Цзи, Конфуція, Платона, Аристотеля, Каутільї, Н.Макіавеллі, Т.Гоббса,

О.Ю. Висоцький



316

Press, 2007. – 243 p.

730. Westervelt B.W. The power to take and the authority to hold: Fabrications

of dynastic legitimacy in twelfth–century Catalonia [Text] / B.W.Westervelt // Journal

of Medieval & Early Modern Studies. – 1999. – Vol.29. – Issue 2. – Р. 227-253.

731. White J. Strategic communications management: making public relations

work [Text] / J.White, L.Mazur. – London: Economist Intelligence Unit; Wokingham;

Addison–Wesley Pub., 1995. – XVI, 277 p.

732. White L.T. Introduction – Dimensions of Legitimacy [Text] / L.T.White //

Legitimacy: Ambiguities of Political Success or Failure in East and Southeast Asia / Ed.

L.T. White. – Singapore; New Jersey: World Scientific Publishing, 2005. – P. 1-28.

733. Whitmore S. State-building in Ukraine: The Ukrainian parliament, 1990–

2003 [Text] / S.Whitmore. – New York: RoutledgeCurzon, 2004. – XIV, 222 p.

734. Wilson A.Virtual politics: faking democracy in the post-Soviet world

[Text] /A.Wilson. – New Haven; London: Yale University Press, 2005. – XVIII, 332 p.

735. Winner L. Autonomous Technology: Technics-out-of-control as a Theme

in Political Thought [Text] / L.Winner. – Cambrige, Mass.: MIT Press, 1977. – 386 p.

736. Woodside K. Policy Instruments and the Study of Public Policy [Text] /

K.Woodside // Public Policy and Administrative Studies / ed. O.P.Dwivedi,

R.B.Woodrow. – Vol. 2. – Guelph, Ontario: Department of Political Studies, University

of Guelph, 1985. – P. 42-57.

737. Worchel P. Collective protest and legitimacy of authority [Text] /

P.Worchel, P.G.Hester, P.S.Kopala // Journal of Conflict Resolution. – 1974. – Vol. 18. –

P. 37-54.

738. Yang D.D. The Basis of Political Legitimacy in Late-Authoritarian Taiwan

[Text] / D.D.Yang // Legitimacy: Ambiguities of Political Success or Failure in East and

Southeast Asia / Ed. L.T. White. – Singapore; New Jersey: World Scientific Publishing,

2005. – P. 67-112.

739. Zakaria F. The post-American world [Text] / F.Zakaria. – New York;

London: W.W.Norton & Company, 2008. – 292 р.

740. Zelditch M. Legitimacy and the stability of authority [Text] / M.Zelditch, Jr.,

H.A.Walker // Advances and group process / Ed. E.Lawler. – Vol. 1. – Greenwich, CT:

JAI Press, 1984. – P. 1-25.

741. Zelditch M. Theories of Legitimacy [Text] / M.Zelditch, Jr. // The

Psychology of Legitimacy: Emerging Perspectives on Ideology, Justice, and

Intergroup Relations / ed. J.T.Jost, B.Major. – New York: Cambrige University Press,

2001. – P. 33-53.

742. Zheng Y. Political Legitimacy in Reform China: Between Economic

Performance and Democratization [Text] / Y.Zheng, L.F.Lye // Legitimacy:

Ambiguities of Political Success or Failure in East and Southeast Asia / Ed. L.T. White. –

Singapore; New Jersey:World Scientific Publishing, 2005. – P. 183-214.

743. Zizek S. First as Tragedy, Then as Farce [Text] / S.Zizek. – London; New

York: Verso, 2009. – 157 p.

Технології легітимації політичної влади: теорія та практика



317

ЗМІСТ

Від автора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження легітимації

політичної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.1. Легітимація політичної влади: поняття та сутність . . . . . . . . . . . 11

1.2. Теоретико-методологічні підходи та принципи вивчення

легітимації влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1.3. Особливості та евристичні переваги технологічного підходу

в осмисленні легітимації політичної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Узагальнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

Розділ 2. Сутність та структура

легітимації політичної влади

у технологічному вимірі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.1. Технології легітимації влади як ресурси її завоювання,

утримання та реалізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.2. Основні суб’єкти здійснення технологій легітимації політичної

влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

2.3. Громадська думка як головний об’єкт впливу легітимаційних

технологій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

118

Узагальнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

129

О.Ю. Висоцький



318

Розділ 3. Культурно-історичні чинники формування технологій

легітимації політичної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

132

3.1. Міф та релігія як чинники формування технологій легітимації

влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

133

3.2. Роль ідеології у процесі формування технологій легітимації

політичної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

152

3.3. Віртуалізація політичного процесу як чинник легітимації влади

в сучасних умовах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

162

Узагальнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

169

Розділ 4.

Багатоаспектність впливу технологій легітимації політичної

влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

173

4.1. Комунікативні основи здійснення технологій легітимації влади

173

4.2. Ціннісно-нормативні детермінанти ефективності

легітимаційних технологій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

198

4.3. Психологічні аспекти реалізації технологій легітимації

політичної влади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

206

Узагальнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

232

Розділ 5. Технології легітимації політичної влади в сучасній Україні

235

5.1. Роль легітимаційних технологій у становленні та

міжнародному

визнанні Української держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

235

5.2. Застосування технологій легітимації політичної влади

суб’єктами політичного процесу в сучасній Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

245

Узагальнення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

262

Післямова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

264

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

270

Наукове видання

ВИСОЦЬКИЙ Олександр Юрійович

Технології легітимації політичної влади:

теорія та практика

Монографія

Редактор Р.О.Лазарєва

Технічний редактор В.В.Якименко

Коректор В.М.Орищій

Здано на складання 24.06.10. Підписано до друку 14.07.10. Формат 60х84/16.

Папір офс. Друк різографічний. Гарнітура Times. Умовн.друк.арк. 18,60.

Умовн.фарб.-відб. 18,60. Обл.-видавн. арк. 21,61. Наклад 300 прим. Зам. № 714

Видавництво «Пороги»

49000, м. Дніпропетровськ, пр. К.Маркса, 60

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

серія ДК № 7 від 21.02.2000

тел. (056) 745-20-93; 745-22-46

e-mail: vid.porogi@gmail.com

Віддруковано в ТОВ «Роял Принт»

49054, м. Дніпропетровськ, пр. Кірова, 97-К

тел. (056) 794-61-04(05)

Свідоцтво ДК № 3505 від 23.06.2009

ISBN 978-617-518-114-0

З питань отримання монографії звертайтеся: vid.porogi@gmail.com