Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія

Подождите немного. Документ загружается.

212 213

• відсутність (тимчасова чи тривала) в батьків можливості

забезпечувати мінімально необхідні потреби дітей. Близько ЗО

млн. громадян мають прибутки нижчі від прожиткового мінімуму.

У таких родинах виникають настрої безнадійності, соціальної

заздрості й озлобленості через важке матеріальне становище. За

відсутності соціальної підтримки ці обставини формують

мотивацію злочинів - крадіжок, хуліганства та ін.;

• негативний уплив найближчого оточення - побутового,

навчального, виробничого, як однолітків, так і дорослих.

Негативно вплинути на поведінку підлітка можуть певні ситуації,

що породжують у нього неправильне уявлення про допустимість і

безкарність злочинних дій, котрі свідчать про розрив між словами

та вчинками самих вихователів тощо;

• підбурювання з боку дорослих злочинців, що стається в ЗО

% випадків. Нерідко така ситуація пов'язана з попереднім

втягненням у пияцтво, азартні ігри, інші форми дозлочинної

антигромадської поведінки в поєднанні з пропагандою "переваг"

життя злочинців.

12.4. Запобігання злочинності неповнолітніх

Серед суб'єктів профілактики злочинності та злочинів

неповнолітніх можна виділити:

• органи державної влади й органи місцевого самоврядування,

що забезпечують програмування, планування, правове

регулювання та ресурси цієї діяльності, контроль за її здійснен-

ням і результатами;

• інститути соціального виховання - родину, школу, трудовий

колектив, установи культури та дозвілля, що здійснюють у

взаємодії та в межах компетенції профілактику виникнення

викривленої позиції дітей і підлітків, корекцію таких кримі-

ногенних чинників, якщо вони можуть бути нейтралізованими за

допомогою педагогічних або інших виховних засобів;

• органи захисту й соціальної, психолого-педагогічної,

медичної та правової допомоги дітям і підліткам, які перебувають

у несприятливих життєвих умовах;

• правоохоронні органи загалом та їх спеціалізовані підроз-

діли й служби зокрема.

Система профілактики злочинності неповнолітніх

складається з таких етапів:

1) оздоровити середовище та допомогти неповнолітнім, які

опинилися в несприятливих умовах життя та виховання, ще до

того, як негативний уплив цих умов позначиться на їхній

поведінці (етап ранньої профілактики);

2) не допустити переходу на злочинний шлях і забезпечити

корекцію осіб зі значним ступенем дезадаптації, що вчиняють

правопорушення незлочинного характеру (етап безпосередньої

профілактики);

3) не допустити переходу на злочинний шлях та створити ум

ови для корекції поведінки осіб, які систематично здійснюють

правопорушення, характер й інтенсивність яких вказують на ймо-

вірність учинення злочинів у найближчому майбутньому (етап

профілактики дозлочинної поведінки);

4) запобігти рецидивові злочинів підліткам, які раніше

вчиняли злочини (профілактика рецидиву).

214

ТЕМА 13. Кримінологічна характери-

стика та запобігання рецидив-

ній злочинності

13.1. Поняття рецидивної злочинності та її стан

Рецидивна злочинність, загалом, є сукупністю злочинів,

учинених рецидивістами. Термін "рецидив" розуміється в різних

значеннях: як кримінально-правовий, кримінологічний,

пенітенціарний.

Кримінально- правовий рецидив охоплює випадки вчинення

повторного умисного злочину особами, що мають непогашену у

встановленому законом порядку судимість за вчинення умисного

злочину.

Кримінологічний рецидив передбачає вчинення особою

повторного злочину незалежно від наявності судимості після її

засудження чи іншого впливу кримінально-правового характеру.

Кримінологічний рецидив ґрунтується на факті неодно-

разовості вчинення злочинного діяння й охоплює злочин,

учинений особами:

- зі знятою чи погашеною судимістю;

- які мають судимість;

- що відбувають кримінальні покарання;

- до яких за раніше вчинений злочин покарання не застосо-

вувалося з різних причин.

Пенітенціарний рецидив — учинення нового злочину особами,

котрі відбувають покарання у виді позбавлення волі, або повторне

засудження особи до покарання у виді позбавлення волі.

За кількістю раніше вчинених злочинів виділяють:

• простий (одноразовий) рецидив — учинення двох злочинів;

• складний (багаторазовий) рецидив -учинення трьох і більшої

кількості злочинів.

Співвідношення одноразового та багаторазового рецидивів

характеризується стійкою залежністю: частка вдруге засуджених

у 2,5-3 рази більша від частки засуджених утретє, частка останніх

у стільки ж разів більша, ніж засуджених у четвертий раз.

За однорідністю злочинів розрізняють загальний і спеціальний

рецидиви. Загальний рецидив - це повторне вчи--нення різнорідних

злочинів. Спеціальний рецидив характеризується повторним

учиненням однорідних або тотожних злочинів. Серед форм

спеціального рецидиву виділяють рецидив умисних та рецидив

необережних злочинів.

Для структури рецидиву за видом злочинів характерна пере-

вага корисливих і корисливо-насильницьких злочинів. Питома

вага таких злочинів - дві третини усієї рецидивної злочинності.

Питома вага групової злочинності у структурі рецидиву мен-

ша, ніж у структурі злочинності загалом (відповідно 20 % і 30 %).

Динаміка рецидивної злочинності свідчить про неухильне її

зростання. Погіршення стану та несприятливий прогноз ре-

цидивної злочинності значною мірою зумовлені вкрай негатив-

ними тенденціями в кримінально-виконавчій системі України.

У 2004 р. було зареєстровано злочинів, які вчиняються

рецидивістами:

• за всіма видами спрямованості - 85 293;

• загальнокримінальної спрямованості - 83 413;

• тяжких й особливо тяжких - 44 423;

• бандитизм — 25;

• умисне вбивство та замах -1016, із них:

- учинених на замовлення - 1;

- із застосуванням вогнепальної зброї - 27;

• умисне тяжке тілесне ушкодження - 1016;

• зґвалтування - 260;

• розбій - 1946;

• грабіж- 5210;

• шахрайство -1895;

• вимагання - 300;

• хуліганство - 1696;

• крадіжка приватного майна-41098, з них із квартир- 11565;

• незаконне заволодіння транспортними засобами -1231;

•

дорожньо-транспортні пригоди зі смертельними наслідками

- 52;

•

незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами чи

вибуховими речовинами - 2280

103

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -

К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005.

216 217

13.2. Особа рецидивіста

Більшість рецидивістів уперше стають на шлях злочинів у

неповнолітньому віці чи в перші роки після настання повноліття.

Існує залежність між віковим початком злочинної кар'єри та

подальшим рецидивом. Чим раніше неповнолітній стає на шлях

учинення злочинів, тим інтенсивиішим і небезпечнішим буде

його рецидив згодом. Близько 70 % рецидивістів учинили свій

перший злочин у віці до 18 років. Чим старша людина за віком

при вчиненні злочину, тим менша ймовірність рецидиву. У

зрілому віці майже ніхто вперше не починає рецидивну

біографію, а рецидивісти в цьому віці вчиняють переважно менш

небезпечні злочини.

Питома вага жінок серед рецидивістів у три-п'ять разів менша,

ніж у чоловіків.

У рецидивісток криміногенні якості проявляються гостріше,

ніж у рецидивістів-чоловіків, що пов'язане з рівнем алкоголізації,

багаторазовістю судимостей, втратою суспільно корисних

зв'язків, безпритульністю, моральною деградацією тощо.

Громадська думка традиційно більш нетерпимо ставиться до

засуджених жінок, аніж до засуджених чоловіків, що призводить

до відчуження їх від усталених побутових і трудових взаємин,

доброзичливого людського спілкування.

Порівняно зі злочинцями, котрі вчинили злочин уперше,

типовою рисою рецидивістів є подальше ослаблення чи повне

припинення трудової діяльності. Понад 80 % рецидивістів -це

особи без визначеного роду занять. Частка безробітних і тих, які

не вчаться, серед засуджених становить 57 %.

За рівнем освіти серед рецидивістів більше осіб з початковою

та незакінченою середньою освітою і найменше осіб з вищою

освітою порівняно зі злочинцями-нерецидивістами. Частка осіб,

які мають більше, ніж базову середню освіту, серед рецидивістів

у два рази нижча, ніж серед осіб, які вперше вчинили злочин.

Особи, що стали на шлях рецидиву, не бачать сенсу в підвищенні

рівня культури, їх важко залучити до навчання в період

відбування покарання.

Для емоційно-вольових характеристик особи рецидивіста

типовими є різного ступеня: агресивність і жорстокість;

нестриманість, неадекватність та примітивізм емоційних ре-

акцій; авторитарність і завищена самооцінка; холодність до пере-

живань інших; схильність до помсти; вразливість.

У певної частини рецидивістів істотну роль у злочинній діяль-

ності відіграє слабка воля та нездатність розірвати негативні

зв'язки у злочинному середовищі.

Патологія психіки, що не виключає осудності, простежується

в 15-20 % рецидивістів, а у тих, хто вчинив убивства, - до 40 %.

13.3. Типологія особи рецидивіста

Типи рецидивістів за ступенем суспільної небезпечності

104

- ситуативний;

- злісний;

- спеціальний (багаторазовий, що постійно підвищує свій

професійний рівень);

- особливо злісний.

Для ситуативного рецидивіста характерними є слабка воля та

нездатність самому вирішувати власну долю, відмовитися від

злочинів. Унаслідок такої психологічної нестійкості криміногенна

ситуація знову втягує його в злочинну діяльність. Тип злісного

рецидивіста відрізняється за ознакою багаторазовості й особливо

поширений серед молодих рецидивістів. На відміну від

ситуативного рецидивіста, він свідомо обирає злочинну кар'єру.

Пишається судимостями та прагне зайняти високе місце в

ієрархічній градації злочинного середовища.

Багаторазовий рецидивіст (кримінально цілеспрямований тип),

який спеціалізується на одному з видів злочинів, у перспективі

може стати професіональним злочинцем. Такі рецидивісти

частіше спеціалізуються на кишенькових крадіжках, торгових,

фінансових, квартирних шахрайствах, фальшиво-монетництві,

крадіжках автотранспорту, останнім часом - і на замовних

убивствах, участі в незаконному обігові наркотиків, зброї тощо.

Особливо злісний рецидивіст за кримінологічною

характеристикою - це особа, що була двічі та більше разів за-

суджена за умисні, тяжкі й особливо тяжкі злочини. Саме при

вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів рециди-

104

Зелинский А. Ф. Рецидив преступлений и личность рециди-

виста. - Волгоград, 1980.

218

219

вісти в найвищому ступені проявляють риси особливо злісного

рецидиву: культ насилля та жорстокості, авторитаризму й его-

центризму, ненависті до працівників правоохоронної системи та

повного нехтування правовими нормами.

Нестійкий тип - особа, що не в силах визначитися з іншою

лінією поведінки, крім злочинної.

Маніакальний тип - особа, що вчиняє злочини знову й знову

внаслідок психопатологічних процесів.

Маргінальний тип - суспільно занедбана особа, що перебуває

в алкогольній або наркотичній залежності, не має сім'ї, житла,

роботи тощо.

13.4. Причини й умови рецидивної злочин-

ності

Специфічні для рецидивної злочинності криміногенні

фактори можна класифікувати на три групи детермінант:

1) пов'язані з недоліками дізнання, слідства та суду;

2) зумовлені недоліками та порушеннями процесу виконання

покарань;

3) пов'язані з постпенітенціарним періодом, тобто після

відбуття засудженим покарання.

Порушення процесуальних термінів розслідування та

розгляду кримінальних справ призводить до неприпустимого

переповнення слідчих ізоляторів (СІЗО). У них утримується на 70

% осіб більше, ніж визначено законодавством нашої держави та

міжнародними нормами, зокрема, Мінімальними стандартними

правилами поводження з ув'язненими 1955 р. Це є грубим

порушенням принципу гуманізму та сприяє рецидивові. У

переповнених СІЗО відбувається навчання суб-культурі

злочинного середовища, встановлюються нові кримінальні

зв'язки, створюється благодатний ґрунт для агресивної

конфліктності, жорстокості тощо.

Найбільш вагомі в системі рецидиво-небезпечних причин й

умов - порушення законності при виконанні покарання у виді

позбавлення волі.

Загалом криміногенна ситуація в колоніях несприятлива:

зростає підтримка засуджених осіб, які перебувають на волі

(рецидивістами, представниками організованої злочинності),

відроджуються злодійські традиції та ін. Матеріальна база

установ, які виконують покарання у виді позбавлення волі, в

сучасній України потребує термінової фінансової підтримки.

Наступна група причин й умов рецидивної злочинності -

постпенітенціарна поведінка особи в період після відбуття

покарання. Вчиненню рецидивних злочинів у перший рік після

звільнення з місць позбавлення волі сприяють помилки судів та

адміністрацій установ виконання покарань у практиці умовно-

дострокового звільнення засуджених, неефективність системи

їхньої адаптації та реабілітації, недоліки адміністративного на-

гляду, недосконалість системи працевлаштування звільнених з

місць позбавлення волі.

13.5. Профілактика рецидивних злочинів

Загальні заходи запобігання рецидивові пов'язані:

- з удосконаленням правоохоронної діяльності;

- ефективною діяльністю органів дізнання, досудового

слідства та суду щодо призначення покарань;

-удосконаленням системи виконання покарань;

- ефективною, системною роботою з рецидиво небезпечним

контингентом після відбуття покарання;

- ефективною координацією зусиль органів кримінально-

виконавчої системи й органів місцевого самоврядування,

державних і громадських організацій щодо соціальної реабілітації

засуджених;

- тісною взаємодією державних органів виконання покарань із

представниками різних конфесій щодо організації релігійного

виховання засуджених;

- ефективною профілактикою психічних захворювань,

алкоголізму та наркоманії серед населення;

- удосконаленням кримінального законодавства й судової

практики, підвищенням ефективності кримінального покарання.

220

ТЕМА 14. Кримінологічна характеристика

та запобігання економічній

злочинності

14.1. Кримінологічна характеристика еконо-

мічної злочинності

У світі немає жодної держави, економіка якої абсолютно була б

схожа на економіку іншої держави. В економіці будь-якої держави

є суперечності й недоліки, котрі використовує злочинність. Це стосу-

ється й економіки України. В 2004 р. розкрито 33 819 злочинів еконо-

мічної спрямованості (13 691 злочинів залишаються нерозкрити-

ми), серед них у сфері господарської діяльності - 6878 (2343)

ю5

Економічна злочинність погіршує життя суспільства загалом,

а тому боротьба з нею є одним із пріоритетних завдань не тільки

правоохоронних органів, а й усіх структур держави. Питання

економічної злочинності піднімалися на конгресах ООН із запо-

бігання злочинності та поводження з правопорушниками. В одній

із резолюцій Сьомий конгрес ООН визначив економічні злочини

як особливо небезпечні та вказав на посилення боротьби з ними

106

Економічна злочинність - це явище, яке:

• властиве будь-якій державі та виникає в результаті високо-

інтелектуальної злочинної діяльності осіб з метою незаконного

спрямування частини економічних ресурсів на свою користь. У

країнах з низьким рівнем ринкових відносин їй додатково сприяє

невідповідність законодавчої бази економічним реаліям;

• виникає у сфері управління державним або приватним

майном і пов'язана з використанням службового становища з

корисливими намірами;

• стримує розвиток ринкових відносин, вільної конкуренції, а

в кінцевому підсумку - підриває основи економічної безпеки

держави;

• стимулює "тіньовий" капітал, корупцію та організовану

злочинність;

• викликає соціальну нестабільність, зневіру законослухняних

громадян у спроможність держави захистити їхні інтереси.

105

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. - К.:

МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005. - Лист 102

106

Лунеев В. В. Преступность XX века. - М., 1998. - С. 256.

222

За кримінально-правовою класифікацією економічна зло-

чинність поділяється на такі групи:

1) злочини у сфері відносин власності, пов'язані зі службовою

діяльністю: розкрадання державного чи колективного майна

шляхом шахрайства, присвоєння, розтрати або зловживання

посадовим становищем;

2) злочини у сфері використання бюджету: порушення

законодавства про бюджетну систему України; видання норма-

тивних актів, які змінюють доходи та витрати бюджету всупереч

визначеному законом порядку;

3) злочини у сфері фінансових відносин: виготовлення чи збут

підроблених грошей або цінних паперів; незаконні операції з

валютними цінностями; приховування валютної виручки;

ухилення від сплати податків; порушення порядку випуску

(емісії) й обігу цінних паперів; підробка знаків поштової оплати

та проїзних квитків; незаконне виготовлення, підробка,

використання чи збут незаконно виготовлених й одержаних або

підроблених марок акцизного збору;

4) злочини у сфері підприємництва: заняття забороненими

видами підприємницької діяльності; порушення порядку заняття

нею; фіктивне підприємництво; шахрайство з фінансовими

ресурсами; виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними;

незаконна торговельна діяльність; протидія законній підприєм-

ницькій діяльності; приховування банкрутства; фіктивне банк-

рутство;

5) злочини у сфері захисту від монополізму та несумлінної

конкуренції: незаконне збирання з метою використання чи

використання відомостей, що становлять комерційну таємницю;

розголошення комерційної таємниці; штучне підвищення та

підтримання високих цін на товари народного споживання й

послуги населенню; змова про фіксування цін; примушування до

виконання або невиконання цивільно-правових зобов'язань;

6) злочини у сфері обслуговування населення: випуск чи реалі-

зація недоброякісної продукції; обман покупців; обман замов-

ників; одержання незаконної винагороди від громадян за ви-

конання робіт, пов'язаних з обслуговуванням населення; по-

рушення правил торгівлі;

з*:, 7) злочини у сфері митного регулювання - контрабанда.

223

14.2. Причини й умови, що детермінують

економічну злочинність

Соціально-економічні обставини:

- перехід на рейки ринкової економіки відбувався в умовах

розвалу колись єдиної країни;

- розірвання виробничих і торговельних зв'язків багатьох

економічних партнерів колишніх союзних республік;

- недосконалість господарського механізму щодо викори-

стання різних форм власності;

- низька правова культура, що призводить до невиконання

своїх обов'язків перед державою, зокрема, щодо повноти сплати

податків;

- суперечності між командно-адміністративною системою

господарювання, від якої Україна відійшла, та ринковою еконо-

мікою, до якої вона ще не дійшла;

- надмірна монополізація економіки (навіть порівняно з

іншими республіками колишнього СРСР);

- наявність могутнього, але антиринкового військово-

промислового комплексу;

- надмірне адміністративне втручання в економіку, великі

витрати на утримання управлінського апарату;

- високий рівень корупції в системі органів державної влади й

управління та тінізації економіки;

- надання численних пільг деяким юридичним і фізичним

особам;

- надлишковий податковий тиск на суб'єктів господарювання,

що заганяє їх у тінь;

- відставання правового забезпечення протидії економічній

злочинності від швидкості її зростання та необхідності посилення

боротьби з нею;

- низька платоспроможність більшості громадян;

- правова незахищеність суб'єктів господарювання від зло-

вживань, утисків і вимагань з боку чиновників державного

апарату на всіх його рівнях.

14.3. Запобігання злочинам у сфері економіки

До основних форм запобігання злочинам у сфері економіки

належать:

• своєчасне запобігання, розкриття та розслідування злочинів

у сфері економіки на підприємствах, в організаціях,

комерційних структурах, фінансово-кредитній та банківській

системах;

• відшкодування нанесених збитків;

• захист громадян від злочинних посягань;

• висвітлення в засобах масової інформації стану економічної

злочинності в країні та регіонах і напрямів боротьби з нею;

• удосконалення діяльності органів контролю, наділених

правами органів дізнання;

• створення нового механізму валютно-митного контролю,

який би був заснований на організаційній взаємодії фінансових,

банківських та митних органів;

• проведення із залученням практичних працівників відпо-

відних міністерств і відомств комплексних перевірок законності

здійснення товарно-грошових операцій суб'єктами

підприємницької діяльності, що створені при державних

підприємствах;

• виявлення фактів одержання прихованих доходів шляхом

вилучення з обігу різниці між собівартістю та роздрібними

цінами на товари й послуги;

• погашення заборгованості з виплати заробітної плати, для

чого запроваджується механізм матеріальної відповідальності

підприємств-боржників перед своїми працівниками;

• забезпечення суворого контролю за проходженням бюджет-

них коштів аж до безпосереднього їх одержувача, спрямованих

на адресну державну підтримку;

• погашення заборгованості із заробітної плати.

224

ТЕМА 15. Кримінологічна характери-

стика та запобігання насиль-

ницьким злочинам

15.1. Поняття та загальна характеристика

насильницьких злочинів

Значну частину насильницьких злочинів становлять умисні

вбивства, умисне заподіяння шкоди здоров'ю, катування,

зґвалтування, розбої, грабежі та поєднане з насильством хуліган-

ство, їхній рівень, структура й динаміка характеризують на-

сильницьку злочинність загалом.

Основою об'єднання цих злочинних діянь у кримі-

нологічно значущу групу є такі критерії:

• спосіб дій злочинця - фізичне насилля над особою, спроба чи

погроза його застосування;

• форма вини - умисел;

• об'єкт посягання - фізична особа.

Починаючи з 1988 р. по 1995 р. фіксується зростання

кількості насильницьких злочинів. Кількість умисних убивств та

умисних тяжких тілесних ушкоджень за період з 1987 р. до 1995

р. збільшилася, відповідно, в 3,5 і 3,3 рази, грабежів і розбоїв - у 6

і 7 разів. Протягом наступних років показники реєстрації

умисних убивств, умисних тяжких тілесних ушкоджень,

грабежів і розбоїв свідчать про зменшення їхньої кількості.

Для порівняння: в 1995 і 2004 рр., відповідно, було зареєстро-

вано 4896 і 3788 умисних вбивств, 8800 і 5855 умисних тяжких

тілесних ушкоджень

107

Аналіз структурних змін насильницької злочинності свідчить

про підвищення ступеня суспільної небезпечності деяких

категорій насильницьких злочинів. Зросла тяжкість заподіюваних

ними наслідків. Збільшується частка організованих, заздалегідь

підготовлених злочинів, які вирізняються особливою зухвалістю,

витонченістю, жорстокістю.

107

Злочинність в Україні: Статистичний збірник. - К.: Держав-

ний комітет статистики України: - 100 с; Експрес-інформація про стан

злочинності в Україні за 2004 рік. - К.: МВС України. Департамент

інформаційних технологій, 2005. - Лист 3-2.

Протягом тривалого часу приблизно дві третини вбивств і

тяжких тілесних ушкоджень відбувалися у сфері побутових

відносин на ґрунті міжособистісних конфліктів. До початку 90-х

рр. частка умисних убивств, учинених на побутовому ґрунті,

знизилася до 40 % за рахунок зростання вбивств з корисливих

або інших мотивів. Набули поширення замовні вбивства.

Найчастіше жертвами таких злочинів стають підприємці й інші

представники бізнесу (46 %), лідери кримінальних угруповань

(38 %).

У сферах дозвілля та побуту поширені насильницькі злочини

з хуліганських мотивів. Хуліганські спонукання проявляються в

прагненні відкрито протиставити свою поведінку суспільному

порядкові, продемонструвати грубу силу, помститися за

справедливо зроблене зауваження та ін. На сьогодні з хулі-

ганських спонукань учиняється близько 20 % умисних вбивств і

близько ЗО % випадків умисного заподіяння тяжкої шкоди

здоров'ю.

Серед насильницьких злочинців збільшується частка реци-

дивістів. У 2004 р. питома вага рецидивістів, які вчинили умисні

вбивства, становила 17 %, з них у складі групи - 24,4 %; розбої -

28,9 %; грабежі - 20, 3 %; умисні тяжкі тілесні ушкодження -14,6

108

Відзначається збільшення частки злочинців, які мають пато-

логічні відхилення в психіці, що не виключають осудності

(дебільність, органічні захворювання центральної нервової

системи, психопатії, сексуальні відхилення). Це значною мірою

пов'язано з процесами поширення алкоголізму та наркоманії.

Більшість осіб, які вчиняють насильницькі злочини й хуліган-

ські дії, - чоловіки (90-93 %). Це пояснюється соціальними

ролями, характерними для чоловіків і жінок, психофізичними

особливостями статі. Для поведінки чоловіків під час дозвілля

більш характерні випадкові компанії, зловживання алкоголем, що

часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.

Існують розбіжності в мотивації насильницьких злочинів,

учинених чоловіками та жінками. В останніх переважають

мотиви ревнощів, помсти, заздрощів, прагнення звільнитися

108

Експрес-інформація про стан злочинності в Україні за 2004 рік. -

К.: МВС України. Департамент інформаційних технологій, 2005.