Іванов Ю.Ф., Джужа О.М. Кримінологія

Подождите немного. Документ загружается.

192

193

свою думку. До експертизи можуть залучати додаткових екс-

пертів. Так формується мережа експертів, яких можна вико-

ристати для повторної експертизи

Моделювання - це розробка системи математичних формул,

які описують динаміку злочинності, беручи до уваги взаємодію

комплексу факторів, які істотно впливають на неї. Моделювання

як метод прогнозування злочинності передбачає модельно-

кібернетичний експеримент, котрий полягає в перебуванні

закономірностей функціонування об'єкта, що прослід-ковуються

у визначених умовах за певний час.

Позитивним аспектом цього методу є те, що він дає змогу

абстрагуватися від дрібних і несуттєвих властивостей прогнозо-

ваного явища та зосередити увагу на найважливіших боках

досліджуваного об'єкта.

У дослідженнях соціальних процесів модель відображається

часто в логічній або знаковій формі. Найбільш поширені ма-

тематичні моделі.

У кримінологічному прогнозуванні застосування ма-

тематичних методів, зокрема й методів моделювання, обмежене.

Це зумовлено складністю об'єкта прогнозування, відсутністю для

побудови моделей достовірної інформації про розвиток

соціальних процесів у часі, хоча б за кілька десятиліть.

Модель у соціальному прогнозуванні - це спрощене

математичне уявлення про певний суспільний процес.

Вона може мати форму рівняння, таблиці, кривої, набору

правил та ін. Найчастіше використовують трендові (екстра-

поляційні), рідше - факторні (аналітичні) моделі.

Трендові моделі створюють для встановлення конкретного

процесу як часового ряду кількісних даних, які можна екстраполю-

вати в майбутнє за математичною формулою, тобто вирахувати

кількісний вираз необхідного показника на дату прогнозування.

Хоча для прогнозування придатними є багато математичних

формул, на практиці прогнозистам доводиться мати справу лише

з декількома типами змін, для кожної з яких дібрана відповідна

функція.

Соціологія: Підручник / За ред. проф. В. Г. Городяненка. - К.:

Академія, 2002. - С. 537.

В основі побудови факторних моделей лежить виявлення

механізму взаємодії різних чинників, залежності вихідних даних

від групи початкових. При цьому використовують методи стати-

стики, кібернетики, теорії прийняття рішень та ін. Цей вид мо-

делей поки що рідко використовують у вітчизняній соціології.

10.9. Кримінологічне планування

Кримінологічне планування (програмування) - це ціле-

спрямований процес розробки плану, в якому на основі цілей і

завдань боротьби зі злочинністю визначаються шляхи та засоби

їх вирішення, нормативне, інформаційне, організаційне, ме-

тодичне й ресурсне його забезпечення на визначений період часу.

У широкому значенні слова терміни "планування" та "про-

грамування" використовують як тотожні. Однак у сфері кримі-

нологічного планування доцільно розмежовувати термінологію.

Програми розробляються на стратегічному рівні управління

боротьби зі злочинністю. Вони передбачають мету та завдання на

порівняно тривалий період, їхні пріоритети та зв'язок з іншою

метою спеціального управління, систему суб'єктів і засобів

боротьби зі злочинністю, ресурси, котрі може виділити суспіль-

ство, та ін.

Плани деталізують програми за завданнями, напрямками,

функціями певних суб'єктів боротьби зі злочинністю, організа-

цією цієї боротьби, передбачаючи конкретні заходи, порядок,

послідовність, терміни виконання та відповідальних виконавців.

Планування є однією з форм координації запобіжної діяль-

ності як в окремому регіоні, так і в державі загалом.

Базою кримінологічного планування є прогноз, дані про зло-

чинність, процеси, що впливають на неї та стан боротьби зі

злочинністю. При цьому спеціалісти оцінюють наявні можливості

впливу на прогнозовані несприятливі тенденції злочинності й

закладають у план (програму) відповідні заходи, прагнучи

зруйнувати чи пом'якшити їх і, навпаки, стимулювати позитивні

для суспільства тенденції.

До кримінологічного планування всіх рівнів висувають такі

основні вимоги:

• планування має бути колективним як за колом учасників

складання плану, так і за колом його виконавців;

• виконавці плану повинні мати необхідні повноваження;

194

195

• намічені заходи обов'язково мають взаємоузгоджуватись

і не суперечити один одному;

• заходи слід планувати, зважаючи на конкретну ситуацію

в регіоні (відомстві), та своєчасно коригувати з огляду її змін.

10.10. Принципи, що висуваються до криміно

логічного планування

Кримінологічне планування ґрунтується на низці принципів.

Наукової обґрунтованості - полягає в тому, що планування

повинне здійснюватися на основі наукового аналізу об'єктивної

дійсності, в умовах якої реалізовуватиметься план. При цьому

мають бути науково обґрунтовані: завдання органу, що реалізує

план; його ресурсне забезпечення; передбачення майбутньої

ситуації, в якій йому доведеться діяти.

Законності - передбачає розробку планів згідно з чинним

законодавством.

Актуальності - означає необхідність у процесі планування

визначити пріоритетні напрямки профілактичної діяльності.

Реальності - вимагає взяття до уваги об'єктивних можли-

востей суб'єктів профілактики.

Конкретності - передбачає однозначність змісту запланованих

заходів, термінів їх виконання, суб'єктів реалізації та контролю.

Несуперечливості - означає узгодження в межах плану всіх

його складових частин, аби вони не суперечили одна одній.

Субординації - полягає в підпорядкуванні заходів коротко-

строкових планів довгостроковим, нижчих ланок суб'єктів

профілактики вищим.

Принцип інформативності розглядається у двох аспектах.

Згідно з першим, цей принцип означає складання плану на

підставі повної та достовірної інформації. Відповідно до другого

аспекту, план повинен розроблятися таким чином, щоб при

якомога меншому обсязі знакового масиву містити якнайбільше

необхідної інформації.

10.11. Етапи кримінологічного

планування

Процес планування складається з п'яти основних етапів: 1)

організаційно-підготовчого;

196

2) інформаційно-аналітичного;

3) безпосередньої розробки плану;

4) організації виконання плану;

5) оцінювання запобіжної діяльності й висновків.

На організаційно-підготовчому етапі відповідний орган

виконавчої влади приймає рішення про розробку плану, створює

спеціальну комісію (робочу групу), попередньо визначає джерела

матеріально-технічного забезпечення роботи комісії, джерела

необхідної інформації, розподіляє

обов'язки.

На другому, інформаційно-аналітичному, етапі комісія вивчає

та аналізує злочинність у регіоні, динаміку й тенденції. У разі

потреби комісія організовує конкретно-соціологічні дослідження,

витребовує відомості кримінологічного характеру з

правоохоронних органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх

справ), а також збирає іншу необхідну інформацію: про

територіальну, економічну, демографічну характеристики

регіону, матеріальні та житлово-побутові умови населення,

соціально-політичну ситуацію в регіоні, соціальну

інфраструктуру, міграцію населення тощо.

Безпосередньо розробка комплексного плану профілактики

злочинів передбачає:

а) статистичну обробку й аналіз отриманої інформації,

її оцінку та формулювання висновків;

б) кримінологічне прогнозування на певний строк;

в) розробку планових запобіжних заходів із визначенням

строків виконання та конкретних виконавців;

г) узгодження, рецензування й обговорення проекту плану,

його коригування та доопрацювання;

ґ) затвердження плану.

Організація виконання комплексного кримінологічного плану

полягає в доведенні планових завдань до виконавців, визначенні

строків подання звітності, встановленні контролю за виконанням

плану, коригуванні планових завдань, проведенні нарад з

виконавцями.

Запобіжну діяльність оцінюють не за формальними ознаками

намічених заходів, а на основі реальної ефективності, тобто за

станом правопорядку в регіоні.

197

10.12. Основні розділи плану боротьби зі

злочинністю

Форми плану можуть бути різноманітними. Найпоширенішою

є форма плану, що складається з назв заходів, виконавців, строків

виконання, відповідальних за виконання. Можуть ви-

користовуватися й інші форми плану.

Комплексні районні та міські плани, що складаються, за-

звичай, на два роки, залежно від ситуації містять:

- організаційні заходи;

- моральне виховання та правову пропаганду;

- профілактику пияцтва й наркоманії;

- припинення та профілактику організованої злочинності;

- профілактику хуліганства й інших правопорушень у сфері

побуту;

- профілактичну роботу в трудових колективах;

- профілактичну роботу в житлових масивах;

- профілактику бездоглядності та правопорушень неповно-

літніх, а також молоді;

- запобігання рецидивній злочинності;

- запобігання розкраданню їх з використанням посадового

становища та місця роботи, а також запобігання іншим посадовим

злочинам;

- припинення незаконного обігу й інших злочинних про-

мислів;

- профілактику правопорушень проти особистої власності

громадян;

- профілактику дорожньо-транспортних пригод;

- зміцнення матеріальної бази соціальної профілактики

правопорушень".

10.13. Види кримінологічного планування

Кримінологічне планування реалізується у формі управлін-

ських документів-планів (програм) і поділяється на такі види:

• за рівнем і масштабом: регіональне, місцеве, на певному

об'єкті;

• за органом влади, що затверджує план (програму): загально-

державне та місцеве;

• за складом учасників і їхньою роллю: комплексне, між-

відомче, відомче;

• за спрямованістю: територіальне та галузеве;

• за предметом: які містять боротьбу зі злочинністю загалом і

за видами чи тільки боротьбу з конкретними видами злочинів;

• за термінами: довгострокове, середньострокове, коротко-

строкове.

Комплексне та міжвідомче кримінологічне планування

охоплюють, відповідно, розробку комплексу завдань і засобів

боротьби зі злочинністю на визначеній території, у визначеній

сфері соціального життя чи галузі народного господарства

100

Основне завдання полягає в об'єднанні зусиль різних суб'єктів

запобігання злочинам і в спрямовуванні їх у єдине русло для

ефективного використання своїх можливостей у сфері боротьби зі

злочинністю.

Комплексне планування охоплює розробку міжвідомчих

завдань і засобів боротьби зі злочинністю на певній території чи у

сфері суспільного життя. Прикладом такого планування є

Комплексна програма профілактики злочинів на 2001-2005 рр.,

затверджена Указом Президента України 25 грудня 2000 р.

Відомче планування передбачає розробку завдань і засобів

участі в боротьбі зі злочинністю певного відомства, організації,

відповідно до його функціональної характеристики. Відомче

кримінологічне планування здійснюють у межах своїх завдань і

компетенції органи внутрішніх справ, прокуратури, Служби

безпеки, інші органи, що виконують спеціалізовані функції по

боротьбі зі злочинністю.

Зелінський А. Ф. Кримінологія: Навчальний посібник. - X.:

Рубікон, 2000. - С. 124-125.

100

Комплексное планирование профилактики правонарушений. -

М., 1979.-С. 17.

198

199

ТЕМА 11. Організаційні основи діяльності

органів внутрішніх справ із

запобігання злочинності

11.1. Діяльність підрозділів карного розшуку

із запобігання злочинам

Підрозділи карного розшуку із запобігання злочинам

вживають комплекс заходів, спрямованих на усунення конк-

ретних причин й умов, що сприяють учиненню злочинів.

Вони проводять оперативно-розшукові заходи, спрямовані на

виявлення осіб, які готують або висловлюють намір учинити

злочин, та заходи з недопущення вчинення протиправних посягань.

Ці підрозділи здійснюють оперативне висвітлення способу

життя, поведінки й намірів осіб, які, згідно з нормативними

актами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають

профілактичному впливові.

Разом з іншими підрозділами органів внутрішніх справ вони

уживають заходів, що гарантують безпеку осіб або майна, щодо

яких можливе протиправне посягання, інших запобіжних заходів,

які унеможливлюють вчинення злочину.

Також названі підрозділи інформують підрозділи кримі-

нальної міліції у справах неповнолітніх і дільничних інспекторів

міліції про виявлених підлітків зі стійкою протиправною

поведінкою для вжиття до них заходів профілактичного впливу.

11.2. Діяльність підрозділів Державної служби

по боротьбі з економічною злочинністю

Підрозділи Державної служби по боротьбі з економічною

злочинністю виявляють причини й умови, що сприяють

вчиненню злочинів у сфері економіки.

Проводять аналіз розвитку криміногенних процесів у різних

сферах і галузях господарювання, на основі якого вживають

заходів для їх нейтралізації.

Також вони забезпечують постійну взаємодію із засобами

масової інформації для формування громадської думки у сфері

захисту економіки від протиправних посягань.

Зміцнюють і розвивають постійні робочі контакти з іншими

підрозділами органів внутрішніх справ, органами служби безпеки,

митними підрозділами й іншими з метою запобігання

правопорушенням.

Здійснюють спільне планування та проведення цільових і

комплексних операцій, спрямованих на запобігання та при-

пинення правопорушень у сфері економіки.

11.3. Діяльність підрозділів по боротьбі з

незаконним обігом наркотиків

Підрозділи по боротьбі з незаконним обігом наркотиків

виявляють фактори, що зумовлюють незаконний обіг нарко-

тичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.

Уживають заходів щодо усунення причин й умов, які сприяють

вчиненню правопорушень у сфері нелегального обігу наркотич-

них засобів, психотропних речовин та прекурсорів.

Ці ж підрозділи вносять необхідні пропозиції щодо усунення

причин й умов нелегального обігу наркотиків організаціям,

підприємствам, установам.

Здійснюють виступи в трудових колективах, навчальних

закладах, у засобах масової інформації (пресі, радіо, на теле-

баченні) з роз'ясненням правових наслідків немедичного

вживання наркотичних засобів і психотропних речовин.

Вони проводять планові відпрацювання закладів, підприємств

й організацій, діяльність яких пов'язана з виробництвом або

використанням наркотичних засобів, психотропних речовин і

прекурсорів, а також житлового сектора, гуртожитків, місць

дозвілля, де є осередки немедичної наркотизації, та вживають

інших заходів, зумовлених результатами аналізу оперативної

ситуації в окресленій сфері.

Інформують населення про стан оперативної ситуації у сфері

нелегального обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і

прекурсорів, причини й умови, що цьому сприяють, зокрема й про

криміногенну роль байдужого ставлення громадян до фактів

незаконного культивування снодійного маку та коноплі,

виробництва й підпільної торгівлі наркотичними засобами,

психотропними речовинами та прекурсорами, немедичної

наркотизації загалом й особами, які ведуть антису-спільний спосіб

життя зокрема.

200

201

Звертають увагу батьків на характерні ознаки, що свідчать про

початок наркотичної залежності підлітків, виготовлення та

вживання ними наркотичних або психотропних речовин, технічні

засоби їх маскування, форми й методи впливу на останніх з

метою схилення їх до добровільного здавання наркотичних

засобів і психотропних речовин, звернення до медичних закладів

за допомогою в лікуванні від наркозалежності.

Беруть участь у діяльності навчальних центрів при нарко-

логічних закладах для освоєння навичок профілактичної

антинаркотичної роботи серед дітей та молоді.

Такі підрозділи здійснюють індивідуальну профілактику

стосовно осіб, які незаконно вживають наркотичні засоби чи

психотропні речовини.

Здійснюють роботи виховного характеру з метою переконан-

ня в необхідності добровільної відмови від вживання наркотиків.

Організовують і застосовують правові методи профілактики

до осіб, які скоїли незначні правопорушення, пов'язані зі

зберіганням наркотичних засобів у невеликих розмірах з по-

слідовною реалізацією відмови такої особи від цієї діяльності.

11.4. Діяльність підрозділів кримінальної

міліції в справах неповнолітніх

Працівники підрозділів у справах неповнолітніх відвідують

сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному облікові, за

місцем їх проживання та проводять з ними профілактичну

роботу.

Здійснюють роботу із запобігання правопорушенням: серед

неповнолітніх, звільнених із місць позбавлення волі; засуджених

до мір покарання без позбавлення волі; неповнолітніх, які

вчинили злочини, але звільнені від кримінальної відповідальності

у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу чи

адміністративного стягнення або внаслідок амністії; неповно-

літніх, котрі вчинили суспільно небезпечні діяння до досягнення

віку, з якого наступає кримінальна відповідальність; неповно-

літніх, які звинувачуються у вчиненні злочинів, не взятих під

варту під час досудового слідства; неповнолітніх, що повернулися

зі спеціальних учбово-лікувально-виховних установ; неповно -

літніх, які систематично вчиняють правопорушення.

Уживають заходів для зміцнення взаємодії з органами

соціального захисту, зайнятості населення, освіти, охорони здо-

ров'я, трудовими колективами, громадськими об'єднаннями,

добродійними та іншими фондами в роботі із запобігання

правопорушенням серед неповнолітніх.

Викликають неповнолітніх, батьків або осіб, які їх замінюють,

а також запрошують інших осіб по справах і матеріалах, що

перебувають у провадженні міліції, для з'ясування обставин,

пов'язаних із правопорушеннями підлітків, отримують від них

необхідні пояснення, зведення, довідки, документи.

Також працівники цих підрозділів відвідують неповнолітніх

правопорушників за місцем їхнього проживання, навчання,

роботи; проводять профілактичні бесіди з ними, батьками й

іншими особами, відповідальними за виховання та поведінку

підлітків.

Затримують і доправляють неповнолітніх правопорушників у

приймальники-розподільники для неповнолітніх на підставах,

передбачених чинним законодавством і нормативно-правовими

актами Міністерства внутрішніх справ України.

Вносять пропозиції до органів соціального захисту, зайнятості

населення, освіти, місцевим держадміністраціям про надання

неповнолітнім правопорушникам допомоги в соціально-

побутовому облаштуванні, а також і органам охорони здоров'я для

надання медичної допомоги неповнолітнім правопорушникам, які

вживають спиртні напої, наркотичні, психотропні та інші засоби,

що викликають одурманення.

Направляють у державні органи, на підприємства, установи,

організації та громадські об'єднання інформацію про обставини,

що сприяють вчиненню правопорушень підлітками, та пропозиції

щодо усунення цих обставин.

Виявляють причини й умови, що сприяють проявам насильства

в сім'ї стосовно неповнолітніх, уживають у межах своїх

повноважень заходи щодо їх усунення.

Беруть на профілактичний облік неповнолітніх, схильних до

вчинення насилля в сім'ї, та проводять виховну запобіжну роботу з

ними.

Взаємодіють зі спеціально уповноваженим органом виконавчої

влади з питань запобігання насиллю в сім'ї, з органами опіки