Уразов А.У., Саух І.В., Маслак П.В. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

народного господарства (ціни, виробництво, зайнятість);

С. Економіка вивчає, як суспільство використовує обмежені ресурси,

необхідні для виробництва різних товарів з метою задоволення потреб

його членів;

D. Економіка вивчає діяльність, яка включає виробництво та обмін

товарами.

Відповіді до практикуму

Тести:

1.С; 2.А; 3.А; 4.D; 5.В; 6.А; 7.D; 8.D; 9.D; 10.В; 11.D.; 12.В; 13.С.

Глава 4. Виробництво та ефективність

1. Виробництво. Ефективність економіки.

2. Продуктивність праці та основні методи її розрахунку.

1. Виробництво. Ефективність економіки

Економіка вивчає шляхи найкращого використання ресурсів. Оскільки

виробничі ресурси обмежені, то неможливо задовольнити наші безмежні

потреби. Єдине, чого можна досягти, - це використати ресурси таким чином,

щоб задовольнити потреби найповніше.

Економіка - це наука про ефективність, а саме про ефективність

використання обмежених ресурсів. Суспільство хоче використовувати свої

обмежені ресурси ефективно; воно хоче отримувати максимальний обсяг

корисних товарів і послуг з наявних ресурсів.

Ефективне використання ресурсів здійснюється в процесі виробництва

товарів та послуг.

Виробництво - це цілеспрямована діяльність людей, що має на меті

задоволення їхніх потреб. У цьому процесі взаємодіють основні фактори

виробництва - праця, капітал, земля, підприємницькі здібності. Результатом

виробництва є створення матеріальних і нематеріальних благ, що

задовольняють людські потреби.

Поняття "виробництво" знаходить свій прояв в словосполученні

"суспільне виробництво".

Процес виробництва здійснюється не ізольованими суб'єктами

господарювання, а в суспільстві, в системі суспільного поділу праці. Навіть

окремий ремісник чи фермер, вважаючи, що він діє цілком незалежно,

насправді пов'язаний тисячами господарських ланцюжків з іншими людьми.

Навіть метод Робінзонади, коли розглядається економічна діяльність окремої

людини (один із широко застосовуваних методів дослідження в економічній

теорії), що живе на незаселеному острові, не суперечить твердженню про

суспільний характер виробництва. Робінзонада допомагає краще усвідомити

механізм раціональної економічної поведінки окремої людини, але цей

механізм не перестає діяти, якщо від моделі Робінзона ми переходимо до

реалій суспільного виробництва.

Структура виробництва. Виробництво може бути структуроване по-

різному. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на

матеріальне та нематеріальне.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що

виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство,

будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт,

торгівля, комунальне господарство, побутове обслуговування, ремонт і

пошиття одягу, прання, хімічне чищення та ін.).

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються

нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються

нематеріальні послуги (охорона здоров'я, освіта, наукове консультування

тощо).

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг складає сферу

послуг.

Крім поділу на матеріальне та нематеріальне існує поділ виробництва

на первинне, вторинне та третинне. Такий підхід не означає, що якійсь

сфері надаються переваги. Він лише підкреслює характер зв'язку між

сферами. Наведена класифікація свідчить про те, що одні види виробничої

діяльності є похідними від інших.

1. Первинне виробництво ґрунтується на безпосередньому

привласненні того, що дає людині природа. До первинного виробництва

належить сільське господарство (землеробство та тваринництво),

гірничовидобувна промисловість, золотовидобувні виробництва, лісництво,

рибальство.

2. Вторинне виробництво ґрунтується на первинному і є похідним від

нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, що

створюють засоби виробництва та продукти споживання, а також

будівництво.

3. Третинне виробництво, що є похідним від первинного та вторинного,

- це створення різноманітних послуг. Останні поділяються на

такі, що обслуговують виробництво, та на особисті.

Сукупність галузей, що обслуговують виробництво, становить

виробничу інфраструктуру. Це - транспорт, зв'язок, торгівля, фінансово-

кредитна сфера, інформація, реклама, лізинг, консультації з управління.

Послуги виробничого характеру надають, наприклад, оптовий та

роздрібний торгівець, банкір, страховий та рекламний агент, брокер, водій,

зв'язківець.

Соціальна інфраструктура охоплює ті галузі, які безпосередньо

впливають на стан і розвиток окремих людей, надаючи їм нематеріальні форми

багатства, та задовольняють соціальні потреби. Це - охорона здоров'я,

фізична культура, освіта, житлово-комунальне і побутове обслуговування,

пасажирський транспорт і зв'язок, культура і мистецтво тощо. Отже, в

соціальній інфраструктурі створюються соціальні послуги.

Ефективність - це ключова категорія економічної науки. Сутність

економічного прогресу полягає в досягненні більш високої ефективності

виробництва, а сама ефективність є основним, узагальнюючим критерієм

економічного прогресу.

В найбільш загальному розумінні, ефективність - це відношення

отриманого у виробництві результату (продукту) до сукупних витрат

виробничих ресурсів. Чим вище результат (обсяг продукту) і чим нижче

витрати ресурсів на його отримання, тим вище ефективність і навпаки. Тому

зростання ефективності означає отримання високих кінцевих результатів

виробництва (продукту) на одиницю витрачених ресурсів.

На макрорівні ефективність економіки вимірюється як відношення

обсягу реального ВВП до сукупних витрат ресурсів на його виробництво.

На мікрорівні ефективність виробництва вимірюється як відношення

обсягу виробленої фірмою товарної продукції до сукупних витрат ресурсів.

Загальною основою підвищення ефективності виробництва є науково-

технічний прогрес. Застосування нової, більш продуктивної техніки,

технології, раціональної організації виробництва забезпечує збільшення

обсягів виробництва продукції на одиницю витрачених ресурсів.

Як зазначалося, обмеженість ресурсів потребує їх ефективного

використання. Ефективне функціонування економіки можливо при наявності

двох головних умов: забезпечення повної зайнятості ресурсів і повного обсягу

виробництва. Ці умови і є загальними критеріями ефективного використання

ресурсів.

Повна зайнятість означає використання у виробництві всіх придатних

економічних ресурсів: засобів виробництва, природних та трудових ресурсів з

метою отримання максимально можливого обсягу виробництва товарів та

послуг (ВВП).

При повній зайнятості досягається максимально можливий або

потенціальний обсяг виробництва ВВП.

При неповній зайнятості ресурсів фактичний обсяг ВВП менше

потенційного ВВП.

ВВП

ФАКТ.

< ВВП

ПОТ.

Повний обсяг виробництва означає, що виробничі ресурси

використовуються в такій комбінації і на такій технологічній основі, що

забезпечує досягнення максимального кінцевого результату (ефекту).

Якщо ресурси задіяні і використовуються повністю на незмінній

технологічній основі, то неможливо одночасно збільшити виробництво

однієї продукції без зменшення виробництва іншої. Якщо ж стає можливим

одночасне збільшення виробництва обох видів продукції, то це означає, що

наявні ресурси використовуються неефективно, тобто має місце неповна

зайнятість ресурсів та неповний обсяг виробництва. Тому необхідно

вишукувати невикористані резерви підвищення ефективності.

Ефективність економіки може бути проілюстрована графічно на кривій

виробничих можливостей, кожна точка на якій показує певний

максимальний обсяг виробництва будь-яких двох товарів при досягненні

повної зайнятості і повного обсягу виробництва. Таким чином, межа

виробничих можливостей відображає можливий вибір суспільства. Наявні

ресурси використовуються найбільш ефективно, якщо збільшення

виробництва одного товару можливо тільки за рахунок зменшення

виробництва іншого. Тому ефективна економіка — це економіка, що

перебуває на межі виробничих можливостей.

2.Продуктивність праці та основні методи її розрахунку

Продуктивність - це кількість продукції (товарів і послуг), виробленої

на одиницю витрачених виробничих ресурсів. Зростання продуктивності

означає виробництво більшої кількості товарів і послуг з незмінної кількості

ресурсів або виробництво тієї ж кількості товарів і послуг з меншої кількості

ресурсів, або комбінацію цих двох можливостей.

Хоча продуктивність часто вимірюють або ототожнюють лише з

продуктивністю праці, але точніший підхід до джерел продуктивності

враховує вплив всіх факторів виробництва. Є три основні способи збільшення

продуктивності: (1) спеціалізація і поділ праці; (2) інвестиції в капітальні

блага; і (3) інвестиції в людський капітал. Всі ці три способи часто

взаємодіють з науково-технічним прогресом, що веде до більш ефективних

виробничих технологій і до створення більшої кількості товарів і послуг.

Інколи продуктивність може збільшуватися за рахунок інших засобів,

наприклад, реорганізації виробничого процесу або передислокації

виробництва.

Підвищення продуктивності допомагає зменшити обмеженість ресурсів,

але не усуває її повністю. Більше того, саме збільшення продуктивності має

свою власну альтернативну вартість, оскільки ресурси, що використовуються

для збільшення продуктивності, не можуть використовуватися ще раз. Отже,

від зростання продуктивності є як вигоди, так і втрати.

Розглянемо детальніше основні способи підвищення продуктивності.

Спеціалізація і поділ праці. Поняття поділу праці тісно пов'язане зі

спеціалізацією, але воно звичайно стосується тих процесів, в яких робітники

виконують одну або декілька виробничих операцій по створенню продукту,

як, наприклад, працюючи на конвейєрній лінії. Стосовно праці, поняття

спеціалізації зазвичай застосовують щодо професії людини, яка має

спеціальну підготовку, наприклад, теслярі, електрики, програмісти, вчителі

математики, землевпорядники, хірурги-офтальмологи.

Спеціалізація праці людей заснована на принципах, вироблених людьми

за довгі століття розвитку господарства. Найважливішими з них є:

1. Свідомий поділ праці між людьми;

2. Навчання людей новим професіям і навичкам;

3. Можливість гнучкої зміни сфери діяльності в залежності від

потреб суспільства.

Поява та поглиблення спеціалізації праці пояснюється декількома

причинами.

По-перше, усі люди від природи різні, наділені різними здібностями.

Тому вони неоднаково пристосовані до виконання тих чи інших видів робіт.

Спеціалізація дозволяє кожній людині знаходити ту сферу діяльності, той вид

робіт, ту професію, де її особливості виявляються найбільш повно, а праця

буде найменш важкою.

По-друге, спеціалізація дозволяє людям досягати усе більшого вміння в

здійсненні обраної для себе діяльності. А це дає можливість виготовляти

блага чи надавати послуги з більш високим рівнем якості.

По-третє, ріст вміння дозволяє людям витрачати на виготовлення благ

усе меншу кількість часу й уникати його втрат при переключенні з одного

виду робіт на іншій.

Інакше кажучи, спеціалізація виявилася головним способом підвищення

продуктивності всіх ресурсів (факторів виробництва), які використовуються

для виробництва потрібних економічних благ і, насамперед, того ресурсу,

що ми називаємо працею.

Інвестиції в капітальні блага. Інвестиції в капітальні блага мають

місце в тих випадках, коли заощадження застосовуються для збільшення

виробничих можливостей економіки шляхом фінансування будівництва

нових фабрик, інвестицій в устаткування, в засоби зв'язку тощо.

Заощадження утворюються, якщо люди, підприємства і економіка в цілому

не споживають повністю весь поточний дохід (або всю вироблену

продукцію). Заощадження представляють собою ту частину доходу, яка не

була витрачена. Цей невитрачений дохід, в основному, вкладається у

фінансові інститути, такі як банки та ощадно-позичкові асоціації, які, в свою

чергу, надають позики тим, хто бажає купити капітальні блага або інші

ресурси.

Процес заощаджень та інвестицій - це, практично, переведення

виробничих ресурсів з виробництва товарів і послуг для поточного

споживання на створення сучасних високотехнологічних капітальних благ,

які в свою чергу можуть розширювати виробництво і підвищувати

продуктивність людських і природних ресурсів. Наприклад, робітники,

використовуючи сучасне досконале устаткування і сучасні засоби

транспортування, можуть заготовити більше лісу і поставити більше

деревини, ніж за допомогою ручних пил та кінної тяги.

Придбання капітальних благ часто вимагає великої кількості грошей; ці

блага використовуються протягом тривалого часу. Тому інвестиції у

капітальні блага часто пов'язані з ризиком і несуть в собі альтернативну

вартість інших способів вкладення затрачених на них грошей. Наприклад, з

появою більш досконалої технології або при зміні ринкової кон'юнктури

устаткування може застаріти ще до того, як воно окупить себе настільки, щоб

ті, хто вклав у нього кошти, могли повернути собі ці гроші. Отже, всі

підприємці, що інвестують у капітальні блага, повинні заздалегідь

передбачити отримання доходів, які були б достатні для того, щоб

виправдати можливий ризик.

Інвестиції в людський капітал. Інвестиції в людський капітал мають

місце в тих випадках, коли здоров'я, освіта і професійна підготовка

населення поліпшуються внаслідок зусиль приватних осіб, ділових кіл або

діяльності уряду. Добре здоров'я, добра освіта та відповідна професійна

підготовка - все це вносить вклад у продуктивність людської праці. Проте

інвестиції в людський капітал, як і інвестиції в капітальні блага, також

містять елементи ризику. Люди, що вклали гроші або час в продовження

освіти та отримання ліпшої професійної підготовки, звичайно знаходять

кращу роботу, продуктивність їхньої праці підвищується, їхні доходи

збільшуються, вони отримують більше задоволення від праці і відпочинку, але

всі ці переваги заздалегідь не гарантовані, інвестиції в освіту та професійну

підготовку також містять альтернативну вартість, бо пов'язані з ними ресурси

могли б мати інше застосування, Наприклад, у вартість навчання в коледжі

треба включати не лише прямі витрати - плату за навчання, книги тощо, але і

втрати того доходу і тієї частини продукції, що були б вироблені і отримані,

якби студент працював на виробництві, а не відвідував заняття в коледжі.

Продуктивність праці - це показник, який характеризує ефективність

використання трудових ресурсів та економію робочого часу в процесі

виробництва товарів та послуг.

Продуктивність праці вимірюється кількістю продукції, виробленої за

одиницю часу, або кількістю часу, що витрачається на виробництво одиниці

продукції. Чим менше затрати праці (робочого часу) на виробництво одиниці

продукції, тим вище продуктивність праці. Із зростанням продуктивності

праці вартість одиниці продукції зменшується.

На мікрорівні підвищення продуктивності праці виражається у

збільшенні випуску продукції в розрахунку на одного працюючого на

підприємстві.

На макрорівні використовується показник „суспільна продуктивність

праці”, яка визначається як відношення обсягу реального ВВП в розрахунку

на одного працюючого в галузях матеріального і нематеріального

виробництва.

Висновки:

• Ефективність - це такий стан економіки, коли збільшення

виробництва одного товару можливо тільки за рахунок зменшення

виробництва іншого товару.

• Ефективність виробництва позначається будь-якою точкою на

кривій виробничих можливостей.

• Розподільна ефективність означає, що ресурси розподіляються

між галузями і фірмами таким чином, що отримана продукція має

найбажанішу для суспільства структуру.

• Виробнича ефективність означає, що кожний товар або послуга в цій

оптимальній структурі продукції виробляється з найменшими

витратами. Повний обсяг продукції означає, що виробництво

"потрібних" благ (розподільна ефективність) здійснюється в

"належний" спосіб (виробнича ефективність).

• Продуктивність - це загальний обсяг продукції, поділений на

кількість вхідного фактора, затраченого на виробництво цього обсягу

продукції протягом певного проміжку часу.

• Підвищення продуктивності можна досягти трьома шляхами:

1) виробляти таку ж кількість продукту з меншої кількості ресурсів;

2) виробляти більшу кількість продукту з такої ж кількості ресурсів або

3) поєднавши два попередні шляхи. Фірми повинні шукати усілякі

можливості для підтримання рівня продуктивності, аби залишатися

конкурентоспроможними і отримувати прибутки.

• Продуктивність праці - це кількість товарів і послуг, вироблених

одним працівником в одиницю часу.

• Суспільна продуктивність праці – це відношення обсягу реального

ВВП на одного працюючого в суспільному виробництві.

Задача 1

Маслозавод випускав 60 тис. кг масла на місяць за ціною 4 грн. за

кілограм. Після підвищення ціни до 6 грн. за 1 кг завод став виробляти 80

тис. кг масла на місяць. На скільки відсотків збільшилась або зменшилась

продуктивність праці, якщо чисельність працюючих на заводі не змінилась?

Рішення: у даній задачі не враховуються ціни, тому що їхня зміна не

впливає на продуктивність праці

.33,1

Продуктивність праці зросла на: (1,33 - 1) х 100% = 33%.

Задача 2

Обсяг виробництва певного товару збільшився з 20 тис. штук до 35 тис.

штук. За цей період кількість зайнятих робітників зросла на 5%, а рівень

інфляції склав 50%. Як змінилась продуктивність праці?

Рішення: необхідно звернути увагу, що рівень інфляції не враховується,

тому що обсяг виробництва дається в штуках. Задача розв'язується

аналогічно попередньої.

.75,1

05,1

100

5100

працюючих

(інфляція не враховується).

.66,1

05,1

75,1

остіпродуктивн

Продуктивність праці зросла на 66%.

Задача З

Вартість товарів та послуг, що виробляються компанією за день, зросла

наприкінці року в 3 рази. Ціни за рік зросли в 2 рази, а чисельність

працюючих збільшилась в 1,5 рази. Як змінилась продуктивність праці

наприкінці року?

Рішення: необхідно врахувати інфляцію, тому що зміна обсягу

виробництва дається у вартісному вираженні.

робітниківчисленостіІндекс

авиробництвобсягуІндекс

остіпродуктивнІндекс =

Індекс обсягу виробництва у вартісному вираженні = 3.

Індекс чисельності робітників = 1,5.

Індекс цін = 2.

Індекс продуктивності =

5,12

Відповідь: продуктивність праці не змінилася.

Практикум

Тести:

1. Виробництво - це:

А. Процес поєднання природних і трудових ресурсів;

В. Процес безпосереднього впливу людини на природу з метою

створення економічних благ;

С. Процес створення матеріальних благ;

D. Цілеспрямована діяльність людей по перетворенню природи.

2. Спеціалізація в розвитку суспільства призвела:

А. До зниження загального рівня потреб;

В. До підвищення продуктивності праці;

С. До того, що товару стали виробляти більше, ніж у ньому існує

суспільна потреба;

D. До росту трудомісткості виробництва.

3. На уроках праці кожен учень виробляв підставки для ручок,

виконуючи всі операції: вирізував з дерева, склеював, покривав

лаком. Після введення спеціалізації в шкільній майстерні, імовірніше

за все:

А. Знизилася продуктивність праці;

В. Збільшилася зайнятість;

С. Збільшилася взаємозалежність;

D. Знизилася якість виробів.

4. Ефективність виробництва визначається:

А. Кількістю економічних благ, вироблених в суспільстві за рік;

В. Співвідношенням інвестиційних благ до споживчих благ;

С. Співвідношенням результатів та витрат ресурсів в суспільстві за рік;

D. Співвідношенням якості товарів та послуг до їх кількості.

5. Зсув кривої виробничих можливостей праворуч відбувається,

коли...

А. Підприємство, що виробляло олівці та ручки, вирішило виробляти

тільки ручки;

В. Продуктивність праці виробництва олівців збільшилась при

незмінних інших умовах;

С. Попит на олівці зріс;

D.Підприємство стало виробляти таку кількість олівців та ручок, при

якій альтернативна вартість одного олівця дорівнює 1,5 ручкам.

6. Цех м'якої іграшки збільшив об'єм виробництва у день від

100 до 117 виробів. Як змінилася річна продуктивність цеху, якщо

кількість зайнятих робітників збільшилася на 17%, а ціни

збільшилися на 20 %?

А. Не змінилася;

В. Зменшилася на 20%;