Уразов А.У., Саух І.В., Маслак П.В. Основи економічної теорії

Подождите немного. Документ загружается.

131

вміщують ще й неявні витрати.

10. Невірно. Закон спадної віддачі ресурсів стимулює пошуки оптимальної,

а не постійно зростаючої концентрації виробництва.

Глава 13. Підприємництво і організаційні форми бізнесу

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення.

2. Підприємство та організаційні форми бізнесу.

1. Підприємництво: сутність і передумови виникнення

Демократизація економічної системи створює можливості для рі-

зноманітних форм господарювання і підприємницької діяльності.

Зарубіжний досвід і сучасні тенденції економічного прогресу переконливо

доводять, що сьогодні без винахідливих, ділових людей, без розвитку різних

форм підприємницької діяльності подальший розвиток неможливий.

Підприємництво - це самостійна, ініціативна, пов'язана з ризиком

діяльність суб'єкта господарювання по виробництву товарів, робіт,

послуг з метою отримання прибутку.

Формування розуміння підприємництва складалося протягом двох століть,

за допомогою досліджень Р. Кантільона, М. Вебера, Й. Шумпетера та інших.

Бажання отримати прибуток - основна рушійна сила виробництва в системі

вільного підприємництва. Крім цього, важливою рисою підприємництва є

соціальна відповідальність.

Підприємницька діяльність - необмежене поле застосування зусиль.

Вона різноманітна, як різноманітні людські потреби. Всі численні прояви

підприємництва, що властиві ринковій економіці, можна згрупувати таким

чином: виробниче підприємництво, комерційне підприємництво,

посередницьке підприємництво, фінансове підприємництво (в тому числі

страхове підприємництво).

Підприємництво розвивається у певному соціально-економічному та

історичному середовищі, для його безперервного відтворення необхідні певні

передумови, а саме: економічні, політичні, юридичні, психологічні.

Економічні передумови полягають у тому, що на ринку діють

багатосуб'єктні (приватні, державні, кооперативні, колективні) власники, що

сприяє свободі їх господарсько-виробничій і підприємницькій діяльності;

132

прийняттю раціональних рішення з ведення бізнесу, пошуку партнерів,

використанню фондів і грошей. В Україні економічні передумови виникають

в зв'язку з проведенням роздержавлення і приватизації, демонополізації

господарської діяльності.

Політичні передумови - це створення сприятливого політичного клімату

для підприємництва; розробка і здійснення стабільної політики в країні;

захист з боку влади всіх форм власності; ефективна податкова, кредитна,

митна та інша політика.

Юридичні передумови характеризуються тим, що підприємництво

грунтується на законодавстві, нормативних актах країни, які однакові для

всіх учасників ринку. Вони мають створити для всіх учасників однакові

"правила гри".

Психологічні передумови проявляються у створенні позитивного

відношення членів суспільства до підприємництва. На жаль, в Україні життя

кількох поколінь проходило в умовах негативного ставлення до

підприємництва, що має свої наслідки і зараз.

При формуванні та розвитку підприємницької діяльності дуже важливо,

щоб держава не втручалась в цю діяльність, а лише здійснювала економічне

регулювання через систему законодавства і фінансово-кредитні механізми.

Названі умови підприємницької діяльності передбачені Законом України

"Про підприємництво" та Господарським кодексом України.

В ході підприємницької діяльності власник чи керівник підприємства

повинен передбачати можливість отримання збитків замість прибутку і

навіть банкрутство своєї фірми. Підприємництво не можливе без ризику, бо

найбільший прибуток, як правило, приносять операції з високим ризиком.

Повністю запобігти ризику неможливо, тому що важко прогнозувати

розвиток подій на товарних ринках або дії фірм-партнерів, конкурентів і

покупців. Потрібно навчитися оцінювати ризики і знижувати їх небезпеку.

В загальному виді ризики поділяються на природні (екологічні),

фінансово-економічні, соціальні і технічні. Для їх оцінки визначають

можливі причини виникнення небезпечних ситуацій. Чим ймовірніший

ризик, тим оцінка можливого його настання наближується до одиниці.

В ринкових відносинах потрібно постійно керувати ризиком,

використовуючи різноманітні заходи, які дозволяють в деякій мірі

прогнозувати виникнення ризикової ситуації.

Отже, підприємництво - це тип господарської поведінки, пов'язаний не

тільки з новаторством при розробці, виробництві та реалізації благ, але й з

133

ризиком неотримання прибутку та соціального ефекту.

Основним діючим суб”єктом у підприємництві є підприємець. Поняття

"підприємець" часто вживають як синонім таких понять, як "господар",

"бізнесмен". Людину, яка організувала свою справу і веде її, характеризують,

використовуючи одне з цих понять. Однак це не тотожні поняття.

Підприємець - суб'єкт, що поєднує в собі новаторські, комерційні та

організаційні здібності для пошуку і розвитку нових видів, методів

виробництва, нових сфер застосування капіталу. Підприємець може бути

власником ресурсів, а може скористатись запозиченим капіталом. Власник

може отримувати дохід від власності і не бути підприємцем (наприклад,

здавати в оренду землю або інші засоби виробництва). Менеджер не

обов'язково виступає підприємцем (наприклад, менеджер-начальник цеху). А

ось вже бізнесмена розуміють як підприємця, комерсанта, людину, яка

робить відповідну справу (бізнес).

Бізнес - справа, заняття, економічна діяльність, спрямована на отримання

прибутку. Для того, щоб мати прибуток, підприємець повинен придбати та

поєднати необхідні фактори виробництва - орендувати чи придбати

приміщення, обладнання, матеріали, розробити ефективну технологію,

найняти працівників, організувати виробництво, рекламу та збут. Кошти, що

витрачаються на це, носять назву витрати. Реалізація продукту або послуги за

певну ціну дасть змогу отримати виручку від реалізації, або дохід. Різниця

між виручкою від реалізації продукції та сумою витрат на її виробництво і

реалізацію складає прибуток. Якщо витрати вищі за виручку, підприємець

несе збитки. Отже успіх бізнесової діяльності не гарантований.

Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед гос-

подарюючих суб'єктів, найбільш точно сформулював Й. Шумпетер:

- виготовлення нового блага або нової якості певного блага;

- освоєння нового ринку збуту;

- отримання нового джерела сировини чи напівфабрикатів;

- впровадження нового методу виробництва;

- проведення відповідної реорганізації.

Для того, щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінацій

ресурсів, варто, на думку Шумпетера, мати відповідні якості:

- воля та здібності;

- бачення ситуації у реальному світлі;

- здатність "пливти проти течії", долаючи опір соціальних сил;

- здійснювати вплив на інших результатами свого успіху, духовною

134

свободою, цілеспрямованою витратою сил та енергії.

Всі перераховані риси підприємця можуть бути реалізовані за умов

економічної свободи підприємництва та персональної економічної

відповідальності за прийняті господарські рішення у вигляді прибутку або

збитків чи банкрутства.

Сутність підприємництва більш повно розкривається через його функції -

творчу, ресурсну, організаційну.

Творча функція підприємництва полягає у сприянні реалізації нових ідей,

здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з

господарським ризиком.

Ресурсна функція підприємництва передбачає, що воно націлене на

найбільш ефективне використання матеріальних, трудових, фінансових,

інтелектуальних та інформаційних ресурсів з урахуванням досягнень науки,

техніки, управління та організації виробництва.

Організаційна функція підприємництва зводиться до поєднання ресурсів

виробництва в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх

використанням.

2.Підприємство та організаційні форми бізнесу

Підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, що має право

юридичної особи і здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну

діяльність з метою одержання прибутку.

Підприємство - це основна ланка господарства країни. Від рівня

діяльності підприємства залежить процес виробництва матеріальних благ,

задоволення потреб населення, його життєвий рівень, результати

використання виробничих фондів, науково-технічний прогрес, тобто

ефективність господарювання. Держава повинна створювати сприятливі

умови для виникнення підприємств та їх розвитку. Часто в економічній

літературі поняття "підприємство" та "фірма" використовують як тотожні.

Строго кажучи, фірма - це вже певна організація, яка володіє підприємством і

здійснює на ньому господарську діяльність. В економічній теорії більш

поширене саме поняття "фірма", щоб підкреслити її цілісність як

господарської одиниці. Однак фірма може мати або контролювати декілька

виробничих одиниць, до яких може входити фабрика, кар'єр, шахта та інші.

Отже, фірма - самостійний господарський суб'єкт, який створено для

виробництва продукції, послуг заради отримання прибутку. Це - організація,

135

яка веде бізнес під певною назвою, має юридичну та комерційну

самостійність, зареєстрована у відповідності до чинного законодавства.

Основні ознаки підприємства:

- самостійність у системі господарства країни. Підприємство має

самостійний баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку з назвою

підприємства, товарний знак;

- закінчений цикл відтворення, тобто вироблена підприємством продукція

може в умовах поділу праці набувати форму товару;

- підприємство - це самостійний товаровиробник, тобто воно виробляє

основну масу продукції не для власного споживання, а для покупців;

- підприємство має бути не тільки самостійним, але й повинно отримувати

прибуток, тобто бути рентабельним;

- у своєму складі воно не має інших юридичних осіб, але може мати

складну внутрішню структуру; всі підрозділи підприємства не є юридичними

особами, тобто не мають права самостійно виступати суб'єктами ринкових

відносин;

- підприємство має свій трудовий колектив з його специфічними

інтересами;

- підприємство є складовою частиною народногосподарського комплексу,

що визначена на основі поділу праці. Воно повинно мати свою нішу у

народному господарстві, знайти споживачів своєї продукції в умовах

конкурентної боротьби.

Підприємство в умовах ринкової економіки відрізняється від підприємства

в умовах адміністративно-командної системи. При адміністративно-

командній економіці існує лише два види підприємств - державні та

кооперативні, а вид діяльності, номенклатуру продукції визначають державні

органи в особі міністерств і відомств. Немає чіткої персональної

відповідальності за результати діяльності підприємств, банкрутство не

допускається. Як наслідок - з'являються підприємства-"утриманці", які

одержують дотації за рахунок ефективно працюючих. Ціни на продукцію

встановлює держава. Діяльність підприємств залежить від суб'єктивного

фактору. Існує надлишок робочої сили.

В ринкових умовах підприємство набуває нової якості: воно самостійно

обирає діяльність, має високу відповідальність за результати виробництва,

зацікавлене в ефективному господарюванні, бере участь у вільній

конкурентній боротьбі, яка є головною рушійною силою, що примушує

стежити за досягненнями науково-технічного прогресу, передовою

136

технологією, поліпшувати якість продукції, всебічно задовольняти

споживача. Таким чином, ринок передбачає функціонування підприємства

нової якості, яке відповідає вимогам більш ефективної економіки.

Фірма є основною ланкою ринкової економіки, що здійснює ділову

активність.

В основі функціонування ринкової економіки лежить розвиток приватної

власності. Кожному етапу її розвитку відповідають певні організаційні

форми підприємств: одноосібне володіння, товариство (партнерство),

корпорація.

Одноосібне володіння - бізнес, яким володіє одна людина. Підприємець

сам веде свою справу, самостійно розпоряджається матеріальними ресурсами

і капітальним обладнанням, контролює виробництво, реалізує продукцію,

сплачує податки, досягає успіху у вигляді прибутку або зазнає збитків.

Отже, одноосібне володіння - це організаційно-правова форма

підприємства, за якою людина одноосібно володіє і управляє ним, бере на

себе весь ризик збитків або отримує весь прибуток.

Переваги одноосібного володіння:

1. Безпосереднє управління власником.

2. Невеликі первинні капіталовкладення.

3. Власник отримує весь прибуток.

4. Власник може закрити підприємство, коли це необхідно.

В більшості розвинутих країн одноосібні володіння досить популярні, бо

це найпростіший і найдешевший спосіб організації бізнесу. Із 16 млн.

підприємств США в одноосібному володінні знаходяться більше ніж 11 млн.

Така форма організації бізнесу має переважно короткий цикл виробництва,

швидке отримання прибутку. Всі підприємства такої форми частіше малі за

розміром.

До недоліків одноосібного володіння відносяться: повна майнова

відповідальність, обмеженість капіталу, труднощі в одержанні кредиту,

велика кількість обов'язків і функцій при організації і функціонуванні

виробництва.

Товариство (партнерство) — підприємство, яке засновано двома або

більшою кількістю співвласників; це форма організації бізнесу, яка об'єднує

по домовленості партнерів з їх фінансовими ресурсами.

Основні переваги:

1. Підприємством володіє дві та більше особи.

2. Збитки розподіляються між партнерами.

137

3. Інвестиційні можливості вищі, ніж при одноосібному володінні.

4. Розподіл управлінської відповідальності.

5. Податки розподіляються між усіма партнерами.

Партнерство дозволяє залучити додаткові засоби виробництва,

здійснювати спеціалізацію в управлінні, що впливає на ефективність

виробництва і зменшує загрозу банкрутства.

Корпорація (або акціонерне товариство) - форма організації бізнесу, де

власником виступають акціонери (власники акцій), керівництво

здійснюється рішеннями зборів акціонерів та ради директорів, прибуток

розподіляється у вигляді дивідендів на акції.

Такі підприємства, як юридичні особи, мають ресурси, активи, виробляють

і продають продукцію, отримують прибуток (збитки), одержують кредити.

Великі підприємства, на долю яких припадає основна частина ви-

готовленої продукції, виступають у формі корпорацій. Для їх

функціонування створюється акціонерний капітал за рахунок випуску та

продажу акцій. Ті, хто придбав ці акції, і є акціонерами, тобто

співвласниками корпорацій.

Переваги:

1. Обмежена відповідальність.

2. Ефективна форма залучення грошей.

3. Можливість при необхідності збільшення розмірів виробництва товарів і

послуг.

4. Введення нових технологій і сучасної техніки.

5. Досягнення конкурентоспроможності.

6. При ефективній роботі отримання прибутку і дивідендів.

7. Зниження ризику банкрутства.

Така організаційно-правова форма підприємництва, як правило, досить

довго "живе" на ринку.

Недоліки: складний і дорогий процес організації та управління

корпорацією, високий ступінь конкурентної боротьби, подвійне

оподаткування.

В корпорацію частіше всього перереєструються успішно працюючі на

ринку товариства (партнерства) і приватні підприємці, для подальшого

розвитку яких потрібно поєднання капіталу та більш потужна за розміром і

можливостями фірма.

В Україні існує законодавча база щодо форм організації бізнесу; закони

України "Про власність", "Про підприємство", "Про господарські

138

товариства", "Про акціонерні товариства".

Відповідно до форм власності, встановлених Законом України “Про

власність”, можуть діяти підприємства таких видів:

- індивідуальне підприємство, засноване на особистій власності фізичної

особи та виключно на її праці;

- сімейне підприємство, засноване на власності та праці громадян України

- членів однієї сім'ї, які проживають разом;

- приватне підприємство, засноване на власності окремого громадянина

України, з правом найму робочої сили;

- колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу

підприємства, кооперативу, товариства, громадської та релігійної організації;

- державно-комунальне підприємство, засноване на власності ад-

міністративно-територіальних одиниць;

- державне підприємство, засноване на державній формі власності;

- спільне підприємство, засноване шляхом об'єднання майна різних

власників.

За розміром підприємства бувають малі, середні і великі. В Україні

підтримку малим фірмам здійснює Асоціація малих підприємств. Відповідно

до законодавства України до 2000 року до малих належали підприємства з

чисельністю працюючих: в промисловості та будівництві - до 200 чол., в

науці та науковому обслуговуванні — до 100, в інших галузях виробничої

сфери - до 50, в галузях невиробничої сфери - до 25, в роздрібній торгівлі —

до 15 чоловік. Щодо визначення ще одного критерію, обсягу господарського

обороту, то до 2000 р. цей критерій не було кількісно визначено. Закон

України "Про державну підтримку малого підприємництва" (Відомості

Верховної Ради України, 2000 р., N 51-52, ст. 447) в абзаці третьому статті 1

вперше у вітчизняній економічній практиці наступним чином визначає мале

підприємство. Це - “юридичні особи – суб'єкти підприємницької діяльності

будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких

середньооблікова чисельність працюючих за звітний період (календарний

рік) не перевищує 50 осіб та обсяг річного валового доходу не перевищує 500

000 євро.” Як бачимо, цей важливий документ не тільки вносить чітке

доповнення щодо обсягів господарського обороту, але й суттєво змінює

кількісний критерій.

Малі підприємства створюються на основі різноманітних форм власності

в усіх видах господарської діяльності. Основна кількість малих підприємств

створюється в роздрібній торгівлі, сфері обслуговування.

139

Досвід роботи таких невеликих підприємств показав, що вони спроможні

швидко реагувати на зміни попиту споживачів, насичуючи ринок товарами та

послугами; краще використовують вільні ресурси; оновлюють техніку і

технологію, реагуючи на досягнення науково-технічного прогресу;

посилюють конкуренцію; самостійно створюють нові робочі місця.

Малі підприємства відіграють важливу роль в економіці розвинутих країн.

На їх частку у США припадає близько 50% валового внутрішнього продукту

країни, в Японії - понад 50%. У нашій промисловості на невеликі

підприємства припадає близько 10% загального обсягу виробництва.

На розвиток малих підприємств в Україні потенційно впливає вигідне

економіко-географічне розташування держави на перетині торгівельних

шляхів, наявність потужного виробничого потенціалу, висококваліфікованих

трудових ресурсів, науково-дослідної бази, рекреаційних ресурсів.

Середні за розміром фірми в розвинутих країнах не такі багаточисельні,

причому зараз їх кількість зменшується. Це відбувається перш за все тому,

що вони не мають такої гнучкості, як малі, і такої сили, як великі

підприємства. Але середні підприємства більш стійкі в конкурентній

боротьбі, коли працюють на спеціалізованому ринку, роблять захват окремих

сегментів і стають там міні-монополістами. В цьому випадку такі

підприємства являють собою значну конкурентну силу навіть для великого

бізнесу, мають тенденцію до монополізації (прикладом є шведський концерн

"Електролюкс", захопивший за 10 років понад 400 фірм), постійно

концентрують капітал (на долю середніх фірм припадає самий великий

процент поглинання).

Великі підприємства, з одного боку, прагнуть монополізувати свою сферу

діяльності, з другого - умови конкуренції спонукають турбуватися про якість

і не підвищувати ціни на продукцію.

Безумовно, саме великим фірмам доступне масове виробництво товару,

освоєння нових галузей, досягнень науково-технічного прогресу, ведення

великих науково-дослідних робіт. Такі підприємства забезпечують стійке і

стабільне положення економіки, мають економію на масштабах виробництва,

забезпечують зайнятість великої кількості людей. Але ці переваги можуть

стати недоліками великих підприємств, якщо досить відчутно зміниться

економічний стан країни.

140

Практикум

Тести:

1. Організаційні форми бізнесу - це:

А. Великі, середні і малі підприємства;

В. Одноосібне володіння, партнерство (товариство) і корпорація;

С. Приватні і державні підприємства;

D. Жодна з наведених відповідей не є правильною.

2. Власники звичайних акцій отримують частину прибутку корпорації

у формі:

А. Відсотка;

В. Дивідендів;

С. Заробітної плати;

D. Збільшення вартості капіталу.

3. Акціонерне товариство - це:

А. Об'єднання людей, які ведуть спільну господарську діяльність;

В. Колектив співвласників, кожний із яких володіє акціями;

С. Колектив співвласників, частина яких володіє акціями;

D. Велике підприємство, яке засноване на спільній державній і приватній

власності.

4. Відповідальність усіх власників підприємства є необмеженою у:

А. Повному товаристві;

В. Змішаному товаристві;

С. Товаристві з обмеженою відповідальністю;

D. Акціонерному товаристві.

5. Маркетинг включає напрямки:

А. Дослідження і аналіз ринку;

В. Канали розповсюдження товару;

С. Продаж і рекламу товару;

D. Все вищезазначене.

6. Найвірогідніше, підприємець прагне скоротити витрати

виробництва, щоб:

А. Збільшити суму прибутку;

В. Не допустити конкурентів на свій ринок збуту;

С. Зменшити кількість робітників і розмір заробітної плати;

D. Правильні відповіді А і В.