94
демократичної держави з соціально орієнтованою економікою, розвинутим
громадянським суспільством. Внаслідок розвитку процесів глобалізації
економічних відносин виникали нові функціональні зв`язки між безпекою та
навколишнім природним середовищем, що потребує удосконалення форм
співробітництва. Попередження та ліквідація загроз планетарного масштабу,
прикладом якої була Чорнобильська катастрофа, мають стати основою
ефективної співпраці, що сприятиме безпечному існуванню людини, соціальних
груп, держав, суспільства в цілому. Верховна Рада України, розуміючи свою
відповідальність за посилення екологічної безпеки європейського континенту,
робила свій внесок і надалі докладатиме зусиль у розбудову європейського
екологічного процесу, спрямовуючи його у відповідне правове русло,
формуючи належне законодавче підґрунтя для ефективних дій виконавчої
влади, надаючи імпульс суспільному діалогу, формує фундаментальні напрями
розвитку суспільної думки. Важливим кроком на шляху до європейської
інтеграції були прийняті Україною законодавчі акти щодо забезпечення
населення якісною питною водою, охорони земельних, лісових, водних
ресурсів та атмосферного повітря, екологічного оздоровлення басейну Дніпра,
охорони та відтворення довкілля Азовського та Чорного морів, знешкодження
токсичних відходів, приєднання та ратифікації ряду міжнародних конвенцій,
насамперед про участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до
інформації, яка стосується довкілля, про співробітництво у подоланні
негативних наслідків надзвичайних ситуацій природного і техногенного
характеру тощо. Верховна Рада України звернулася до парламентів, урядів та
громадськості держав Європи із закликом об'єднати зусилля в реалізації Плану
Дій та Йоганнесбурзької Декларації зі сталого розвитку, узгоджуючи її
взаємопов'язані завдання - економічний та соціальний розвиток і захист
довкілля - на локальному, національному, регіональному і глобальному рівнях
із наданням пріоритету боротьбі з бідністю. Депутати знов поверталися до того,
що вже були всі об`єктивні підстави для започаткування процесу переходу у
взаєминах України і держав Європи на якісно новий рівень, насамперед з
державами Європейського Союзу, - від партнерства до асоціації. Залучення
України до європейських процесів шляхом інтеграції мало зміцнити, на думку
Верховної Ради, внутрішню та зовнішню екологічну безпеку Європи, її
економічний та інтелектуальний потенціал, посилити європейську ідентичність,
а отже, відповідатиме ключовим інтересам громадян та європейського
суспільства в цілому. Тому українські парламентарі зверталися до парламентів,
урядів та громадськості держав Європи із закликом підтримати курс нашої
держави на боротьбу з бідністю, європейську інтеграцію, виведення взаємин з
Україною на рівень, адекватний стратегічним зрушенням на нашому континенті
та глибоким змінам в Українській державі [8].
Питання реалізації європейського вибору України постало практично
одночасно з відновленням державної незалежності нашої держави. З середини
1990-х років цей курс став офіційним зовнішньополітичним курсом України,
що підтримувався і Верховною Радою. Прагнення повернутися до єдиної
Європи було природнім та історично обумовленим. Крокування на шляху до