Сургай Г.І., Слюсаренко А.Г., Гусєв В.І. Новітня історія України 1900-2000

Подождите немного. Документ загружается.

в українському селі, партія, ще не маючи ні статуту, ні програми,

відразу проголосила себе виразником інтересів селянства, в якому

вбачала основу української нації, Свої визвольні, політичні і соціаль-

но-економічні ідеї рупівці проголошували на сторінках власних неле-

гальних видань — «Селянин» (34 числа), «Гасло» (21 число), «Праця»

(13 чисел) та ш За кордоном, починаючи з 1900 р, вийшло в світ ЗО

назв брошур, постійно друкувалися листівки, звернення тощо В них

українською мовою в доступній формі розповідалося про станове

приниження селян, кріпосницькі пережитки на селі та національне

гноблення Цілком позитивний відгук у селян знаходили заклики

рушвців повалити самодержавний лад, відібрати у панів землю тощо

РУП брала участь в організації селянських виступів на Полтав-

щині й Харківщині весною 1902 р Тоді селянські заворушення набули

небаченого розмаху В них брало участь 38 тис чол із 337 сіл з насе-

ленням понад 160 тис Селянські виступи проходили під антисамо-

державними гаслами, з вимогою ліквідації поміщицького землеволо-

діння, забезпечення рівноправності націй На придушення масового

селянського руху «власті» кинули кілька десятків батальйонів піхоти

і кінних козачих сотень

У міру зростання та еволюції парти на принципах соціал-демок-

ратизму РУП поширювала свою роботу серед сільських і міських

робітників Рупівці взяли участь у загальному політичному страйку

всіх підприємств Києва з 27 липня по 6 вересня 1903 р Вони поши-

рювали агітаційну і пропагандистську діяльність у робітничих гурт-

ках Києва, Катеринослава, Полтави, Харкова, Ніжина та інших міст

Об'єктом постійного впливу РУП залишалася студентська молодь,

українська інтелігенція

Початок революції 1905—1907 рр ознаменувався підвищенням

політичної активності РУП, п участю в страйках селян та сільсько-

господарських робітників, які проходили навесні та влітку 1905 р в

Київській губернії У 1905 р партія випустила 68 відозв загальним

накладом 89,8 тис примірників

Обстоюючи свої програмні вимоги, РУП намагалася налагодити

співпрацю з іншими політичними структурами На спільній націона-

лістичній платформі тісні стосунки склались у РУП з Бундом Якщо

рупівці критикували і засуджували дискримінацію євреїв в імперії,

то Бунд підтримував прагнення українців добитися автономії Місцеві

осередки обох партій здійснювали агітацію серед селянства, органі-

зовували його страйки на Київщині та Чернігівщині РУП у своїх

виданнях засудила єврейські погроми в Кишиневі та Гомелі, здійснені

навесні й восени 1903 р, і закликала робітників усіх націй, що меш-

кали в районах погромів,-перешкодити зі зброєю в руках проведенню

подібних акцій

Рушвські осередки співпрацювали, зокрема в Харкові, з місцеви-

ми організаціями есерів, які теоретично не відкидали ідею федералі-

СУСПШЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ

ХПС—ХХ

СТ

защі Роси, а також ППС, що мала

ПОМІТНИЙ

ВПЛИВ

на Правобережжі

і проповідувала незалежницькі гасла

У січні 1905 р, коли почалася революція, представники РУП взя-

ли участь у Стокгольмській конференції сощал-демократичних партій

Роси/Намагаючись забезпечити єдність дій соціал-демократів, деле-

гати РУП закликали до спільної боротьби з царизмом Проте вони

зіткнулися з більшовицьким напрямом у РСДРП, який не визнавав

національних соціал-демократичних партій, вважаючи, що їх існу-

вання є проявом національного шовінізму Отже, у взаєминах з РСДРП

рушвці знайшли підтвердження своїм давнім підозрам, зокрема в

тому, що російські революціонери поділяють з царським урядом

схильність до централізму

Свідченням спроб РУП налагодити певне співробітництво з націо-

нальними демократичними партіями в Роси під час першої російської

революції стала п участь в роботі міжпартійної конференції соціал-

демократичних організацій Роси, яка відбулася 7—9 вересня 1905 р

в Ризі Ця конференція, як відомо, схвалила тактику бойкоту Були-

пнської думи і засудила царську політику розпалювання міжнаціо-

нальної ворожнечі

У ході першої російської революції представників РУП було вклю-

чено до створених коаліційних комітетів, які складалися з членів

російських і єврейських соціалістичних партій Такі комітети діяли

в Лубнах, Полтаві, в ряді міст Правобережжя, а також у промислових

центрах — Катеринославі, Києві, Одесі, Харкові У деяких випадках

діячі РУП керували коаліційними комітетами У Лубнах з ініціативи

А Лівицького (член РУП) коаліційний комітет створив навіть так

звану «громадську самооборону», тобто бойову дружину, яка захи-

щала революцію і не допускала єврейських погромів

У боротьбі проти самодержавного режиму рупівщ проголошували

готовність до співпраці з українськими лібералами

Отже, РУП розворушила українське громадянство, внесла в ук-

раїнське життя масу животворного оптимізму й енергії Саме під п

впливом і за її прикладом почалося гуртування інших українських

партій у Роси Тому РУП належить визначальна роль в суспільно-

політичному русі та формуванні партійно-політичної атмосфери

в російській Україні на початку XX ст\*"-

—

У 1900 р незалежно від РУП було створено іншу соціалістичну

організацію Це була Українська соціалістична партія (УСП), заснов-

ником і ідеологом якої був українець польського походження жур-

наліст Б Ярошевський Він був палким прихильником Польської парти

соціалістичної (ППС) і вважав за необхідне створення аналогічної

національної української парти Створення УСП відбулося під безпо-

середнім впливом польської революційної думки і практики Тому з

основних загальнополітичних і соціально-економічних питань УСП

солідаризувалася з ППС, виступаючи за революційне знищення ца-

УКРАЇНА

РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ

ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

ризму, утвердження широких демократичних прав і свобод, звільнен-

ня трудящих від капіталістичного гніту та усуспільнення землі і засобів

виробництва як кінцеву мету боротьби Близьке знайомство з теоре-

тичною спадщиною ППС, яка була на той час однією з найдосвідче-

шших революційних організацій Роси, дало змогу УСП порівняно

швидко розробити програму Програмним документом УСП був «На-

рис програми Української парти соціалістичної», надрукований влітку

1900 р в одній із підпільних друкарень Наддніпрянщини (ймовірно,

в Києві)

Аналіз соціально-економічного та політичного становища україн-

ських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперій дав

змогу авторам «Нарису» чітко поставити питання про поєднання на-

ціонально-визвольної і соціалістичної боротьби «Як утиск наш є три-

кратний, — зазначалося в програмному документі, — економічний,

політичний та національний, так само і наше визволення мусить

бути повне, мусить дати нам простір жити вигідно, свобідно і в

повнім розвою національнім»

Побудову демократичної Української республіки УСП передбачала

на основі таких принципів, як загальне виборче право, рівноправність

націй, що населяють Україну, рівність громадян краю, громадянське

самоврядування, демократичні свободи, поступове усуспільнення

засобів виробництва, в тому числі землі Ліквідація будь-якої залеж-

ності України від Роси розглядалася як необхідний крок для прове-

дення радикальних реформ Єдиною програмою, здатною забезпечити

успішний розвиток України, була, на думку парти, програма соціа-

лістична Отже, УСП тісно пов'язувала національне і соціальне пи-

тання, елементи самостійництва із соціалістичними ідеями Шлях для

досягнення своєї мети партія вбачала в пропаганді своїх думок, у що-

денній боротьбі за економічні, політичні і національні інтереси народу,

в завоюванні політичної влади Отже, УСП визнавала теоретично

використання різноманітних тактичних засобів з метою реалізації

програмних положень — від просвітницької роботи в масах до всена-

родного збройного повстання При цьому акцент було зроблено на

щоденну організаційно-масову і пропагандистську діяльність, яка

забезпечувала пробудження національної свідомості і сепаратистських

домагань

УСП стояла на позиціях пролетарського інтернаціоналізму в бо-

ротьбі проти буржуазії У програмі парти зазначалося «Далекі від

шовіністичних починань і поглядів наших народовців-патрютів, ми

в польськім, російськім, німецькім робітникові, що прийшов вже до

класової свідомості, вбачаємо брата і простягаємо йому руку з бра-

терським утиском, домагаючись від нього вшанування наших прав»

Українські соціалісти прагнули для досягнення поставленої мети

до співпраці та взаємодопомоги з вітчизняними соціал-демократич-

ними партіями і організаціями УСП вітала заснування Української

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ Ш—ХХ ст , 53

сощал-демократичної парти Галичини і визнавала необхідність спіль-

ної діяльності вітчизняних соціал-демократів і соціалістів по обидва

боки російсько-австрійського кордону Заяву делегата УСДП Галичини

на Брюнському конгресі австрійської соціал-демократи про боротьбу

за національне визволення всього українського народу і створення

соборної державності УСП сприйняла як власне «визнання віри»

Програма УСП і п надії на союз з сощал-демократичними і соціа-

лістичними партіями Роси і Польщі викликали критичну реакцію з

боку найстарішої української сощал-демократичної організації —

групи І Стешенка й Лесі Українки, яка в 1901 р випустила у Львові

«Оцінку» Нарису програми Української парти соціалістичної» Леся

Українка, добре знаючи про централізаторські й великодержавні

погляди російських і польських соціал-демократів, висловлювала

сумнів щодо можливості безперешкодного створення незалежної

Української держави після повалення самодержавства Якщо суве-

ренність України буде залежати від згоди соціал-демократичних та

соціалістичних партій Роси й Польщі з їх великодержавним прагнен-

ням, то, на думку Лесі Українки, «вільна незалежна республікан-

ська Українська держава настане ще не хутко»

Група українських соціал-демократів запропонувала УСП прийняти

федеративну програму з національного питання на етапі боротьби з

самодержавством, а «сепаратичну залишити на розмисл тим, що

діждуть години визвоління, — воно тоді видніше буде, чи слід зос-

татись і далі в федерації , чи варто заложити свою «хату з краю»,

покинувши «братерський» союз, якщо він покаже себе не дуже бра-

терським»

Група Лесі Українки та І Стешенка націлювала українських соціа-

лістів на спільне з представниками інших вітчизняних політичних

течій ведення культурно-просвітницької роботи поміж значною мірою

русифікованого міського пролетаріату Стосовно українського

сільського пролетаріату, то на перший план висувалися власне со-

ціал-демократична пропаганда й агітація

Наприкінці 1901 р керівництво УСП погодилося із більшістю заува-

жень, висловлених групою УСД, однак принципово продовжувало

дотримуватися вимоги досягнення державної незалежності України

відразу після повалення самодержавства

У червні 1903 р УСП ввійшла до складу РУП Проте об'єднання

РУП і УСП було недовгим У грудні цього року Б Ярошевський розір-

вав стосунки з РУП У січні 1904 р в часописі РУП «Праця» було

опубліковано заяву центрального комітету РУП про те, що УСП

знову буде виступати самостійно Певне, що розрив РУП і УСП зу-

мовлювався насамперед тим, що між керівниками обох партій після

об'єднання розпочалося суперництво за партійний провід 3 одного

боку, Б Ярошевський претендував на роль головного теоретика в

об'єднаній парти, чого, зрозуміло, не могли допустити лідери РУП

54 УКРАЇНА Б РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

З другого боку, наприкінці 1903 р РУП, зокрема її закордонні центри,

уже не розділяли самостійницької ідеї УСП, через що і звинувачува-

ли останню в шовіністичній агітації Хоча, ідучи на об'єднання, пред-

ставники обох партій, очевидно, розуміли певну слабкість своїх органі-

зацій і прагнули спільними зусиллями зайняти більш поважне місце

в українському русі УСП була слабшою від РУП як на інтелігентські

сили, так і на зв'язки з народними масами Найближчими співробітни-

ками Б Ярошевського серед емігрантів у Львові були, за згадкою

Л Ганкевича, Л Седлецький, Володислав Махновський, М Меленев-

ський та ш За даними жандармів Полтавщини, до парти належали

І Присецький, А Назаріїв, А Барбар та ш Зрозуміло, що в Україні

Б Ярошевський мав значно більше співробітників і однодумців

На відміну від РУП УСП не здійснювала такої активної пропаганди

З моменту заснування у Львові видавництва УСП розповсюджувала

в Наддніпрянській Україні свій друкований орган «Добра новина»,

який був призначений для соціалістичної агітації серед українського

пролетаріату, агітаційні брошури й листки Проте друкована про-

дукція партії (три числа часопису «Добра новина» і п'ять брошур),

яка вийшла до червня 1903 р, свідчила про досить обмежену агіта-

ційно-пропагандистську діяльність цієї політичної організації Партія

залишалася нечисленною, маючи поодинокі гуртки переважно на Пра-

вобережжі УСП була готова до спільної боротьби разом з іншими

партіями і народами проти російського царизму, пропагувала не-

обхідність єдності народів для повалення самодержавства Разом з РУП

УСП брала участь у селянських рухах 1902—1903 рр

Після об'єднання РУП і УСП керівники обох партій намагалися

диференціювати агітаційно-пропагандистську роботу серед різних

верств населення 3 цією метою «Гасло» було визнане теоретичним

органом РУП, часопис «Селянин» видавався для селян, а «Добра

новина» спрямовувалася на промислове виробництво Влітку 1904 р

УСП розповсюджувала свою прокламацію «Правдиве слово про війну»

в Черкаському, Звенигородському, Таращанському повітах У ній

викривався не лише загарбницький характер зовнішньої політики

Роси, а й існуючий лад У другій відозві «До всіх китайських робіт-

ників» УСП закликала їх до рішучої боротьби за свої національні

інтереси Обидві відозви закликали до революційної боротьби проти

царського уряду

У 1905 р УСП припинила своє існування, п члени у своїй переваж-

ній більшості перейшли до лав ППС Разом з тим партія залишила

помітний слід в суспільно-політичному русі, насамперед тим, що

програма УСП наголошувала на існуванні національного і соціального

гніту і вимагала утворення Української республіки, яка має бути

незалежною

Третьою за часом утворення українською політичною організацією

Наддніпрянщини стала Українська народна партія на чолі з М Міх-

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ

ХІХ—ХХ

СТ 55

новським, яка сформувалася в 1902 р з нацюнально-радикальних

елементів До заснування УНП М Міхновського та його однодумців

(брати Василь та Грицько Шевченки, брати Микола, Володимир та

Сергій Шемети, Олександр і Сергій Макаренки, О Степаненко, Є Лю-

баревський-Письменний та ш) в основному підштовхнули ті політи-

ко-диференційні процеси і зміни, які відбувалися всередині Револю-

ційної української парти УНП становила невелику, переважно інте-

лігентську за своїм складом політичну партію, серед членів якої

переважали військові та юристи Як і інші українські політичні органі-

зації, УНП намагалася знайти прихильників серед робітників і се-

лян її діяльність поділяється на два періоди Перший охоплює 1902—

1904 рр і характеризується плідною теоретичною роботою, спрямо-

ваною на обгрунтування ідеї самостійництва Другий етап включає

1904—1907 рр — час, коли партія прагнула дійти до народних мас,

української національної інтелігенції, долала не лише опір бюро-

крати і великодержавних кіл російської громадськості в Україні, а й

непорозуміння і неприховану неприязнь з боку українських соціалістів

та лібералів

Свою практичну діяльність УНП, як і інші українські політичні

партп, розпочала з організації видання У Львові вона видала свій

часопис «Самостійна Україна» Щоправда, вийшов лише один його

номер, в якому було надруковано Конституцію України за проектом

М Міхновського 3 перших днів існування партія обстоювала ідею

самостійності України, обгрунтовану М Міхновським ще у 1900 р За

1902—1904 рр партія видала відозви і прокламації, пропагандистські

брошури «Програма Української народної парти», «Свято робітників

1 Травня», «Робітницька справа в програмі Української народної

парти» та ш У них партія розробляла програмні вимоги, критикувала

соціалістичне москвофільство української інтелігенції та перевертнш-

малоросів, старе покоління українофілів, проповідувала радикальні

націоналістичні ідеї

М Міхновський затаврував хворобу національної неповноцінності,

роздвоєності українського освіченого суспільства, що кидає рево-

люційну частину молоді в обійми «общеросійських» політичних органі-

зацій « Поки ще не пізно, — підкреслювалось у програмній заяві

УНП, — поки ще московські організації слабі і нечисленні, поки ще

вони всю увагу покладають на здобуття своєї політичної волі з-під

п'яти самодержавства, а польські організації вибираються з-під на-

ціонального утиску, ми мусимо утворити свої організації для бо-

ротьби за свої права Тільки нацюнально-украшська робітнича органі-

зація може врятувати Україну від недолі, що вже насунулася і стра-

шить смертю Усі сили, усю працю, усі жертви віддамо виключно

за самостійну Україну Українські робітники повинні мати на оці

повне вигнання з України чужинців і утворення своєї самостійної

держави»

56 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

У статті «Робітницька справа в програмі Української народної

парти», опублікованій в 1902 р, зазначалося «Українська народна

партія хоче зорганізувати, приготувати частину українського народу,

що стогне під неволею московською у Роси, до здійснення великого

національного ідеалу єдиної нероздільної самостійної демократичної

України освічених робочих мас, до заснування пєі великої держави

національної, в яку увійдуть усі частини українського народу»

Логічним завершенням оформлення нової політичної ідеологи са-

мостійництва, яку М Махновський виклав у своїх брошурах, опублі-

кованих нелегально, стали написані ним у 1903 р «Десять заповідей

УНП» Вони були своєрідним маніфестом самостійників і були широ-

ко відомі як в Україні, так і за п кордоном У документі були сфор-

мульовані основні ідеї і принципи УНП «Одна єдина, нероздільна

від Карпатів аж до Кавказу, самостійна вільна демократична Украї-

на — республіка робочих людей — от се національний всеукраїнський

ідеал

Україна для українців Отже вигонь звідусіль з України чужинців-

гнобителів»

«Десять заповідей» зазнали найжорстокішої критики з боку полі-

тичних противників парти Справді, деякі положення цього доку-

мента відображали явне викривлення світосприймання і їх можна

характеризувати як нацюнал-шовшізм Такого погляду дотримува-

лася значна частина сучасників С Петлюра писав «Вже від початку

свого заснування УНП виявила себе в своїх програмових партійних

виданнях як партія націоналістична з усіма негативними шовіністич-

ними рисами національної обмеженості і вузькості» Він застерігав

українську громадськість від шкідливого впливу УНП, практична

діяльність якої створювала грунт для зростання серед українського

населення таких явищ, як антисемітизм, русофобія і навіть людо-

жерство до інших національних елементів в Україні Звинувачував

УНП в агресивному націоналізмі і М Чацький (Порш) 3 осторогою

сприймала націоналізм парти і поміркована частина українців Показо-

вим щодо цього є ставлення до УНП і п національних домагань С Єфре-

мова Народна партія, писав він, рішуче стала на грунт крайнього

відвертого шовінізму і, прикриваючись жупаном захисту інтересів тру-

дящих, проповідує неприборкане людиноненависництво У зв'язку з

цим УНП мала досить обмежені можливості для співпраці з національ-

но-ліберальними і іншими українськими політичними організаціями

Дійсно, на перший погляд «Заповіді» здаються такими, якими на-

магаються їх подати опоненти парти Однак потрібно врахувати ті

конкретно-історичні умови, в яких з'явився цей документ Адже то

був час тривалої та досить невдячної боротьби свідомих українських

сил із загальною денаціоналізацією Націоналізм М Міхновського —

це в основному оборонний, захисний націоналізм Це антитеза, про-

тидія великодержавному шовінізму панівної нації Проте як антитеза

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

активна він виходив за оборонні межі й набував неприхованих агре-

сивних рис національної нетерпимості, навіть ворожнечі Самі члени

УНП, пояснюючи свою провідну тезу «Україна для українців», обґрун-

товували її не чим іншим, як тільки правом української національ-

ної спільності вільно господарювати на своїй землі

Після критичних оцінок «Заповідей», не маючи достатньої підтрим-

ки,

М Махновський вносить до наступних своїх програмових розро-

бок деякі соціалістичні елементи, щоб інтегруватися в політичне життя

України Опублікована у 1906 р програма УНП узагальнювала погляди

парти на соціально-економічний устрій самостійної України Зміст

програми свідчить, що М Міхновського і його однодумців не обми-

нуло захоплення соціалістичними ідеями Адже УНП декларувала,

що вона визнає соціалістичний ідеал як єдиний, який може остаточ-

но задовольнити український та інші народи, знищити визиск і без-

прав'я, існуючий лад, побудований на насильстві, примусі, нерівності

та пануванні Отже, ідеалом УНП був національний соціалізм Соціа-

лістичний лад проголошувався як єдина альтернатива для україн-

ських трудящих мас

Соціалізм УНП відрізнявся від соціалізму як російських, так і

українських соціал-демократів Адже неодмінною передумовою ви-

рішення соціально-економічних завдань і побудови соціалістич-

ного суспільства вважалося досягнення державної самостійності

України Єдиним шляхом до здобуття самостійності програма вва-

жала революційну боротьбу Керівництво рушійними силами рево-

люції — українським селянством і робітниками мала взяти на себе

інтелігенція

Українська народна партія до 1905 р діяла конспіративно Перша

російська революція відкрила деякі можливості для легальної полі-

тичної діяльності Партія видавала, хоча і невелику кількість, бро-

шури, листівки, які підвищували свідомість мас, надавали українській

справі політичного характеру Поширюючи свої ідеї, насамперед се-

ред інтелігенції, УНП намагалася зблизитися з українським міським

і сільським пролетаріатом 3 цією метою вона здійснювала, щоправ-

да, досить обмежену, пропагандистську діяльність серед робітників,

дрібних та частково середніх підприємців, які були ще тісно пов'я-

зані з українським селом і не зазнали на собі впливу русифікації

Найбільш помітний робітничий осередок УНП був у Харкові УНП не

змогла налагодити тісні зв'язки і співробітництво з іншими українськи-

ми партіями, які сторонилися її відвертого націоналізму Проте

в червні 1905 р УНП разом з представниками УДП і УРП брала участь

у міжпартійшй нараді (в Полтаві), де обговорювалося питання коор-

динації політичних сил і було прийнято заяву про вимогу націо-

нально-територіальної автономії України

Партія використовувала також експресивні форми діяльності При

УНП діяла створена в 1903 р бойова організація «Оборона України»,

58 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ

покликана стати на чолі всеукраїнського національного повстання

Основний осередок «Оборони України» в роки першої російської рево-

люції існував у Чигиринському повіті Він виник внаслідок злиття

з групою українських есерів і налічував не більш як 20 чол Осередок

об'єднував молодь переважно з числа студентів, священиків та се-

лян Організація провела ряд терористичних актів, вчинила замах на

життя чигиринського повітового справника Трулова, поміщика Да-

видова, а також здійснила пограбування місцевої скарбниці Члени

«Оборони України» часто діяли, орієнтуючись лише на ситуацію та

людей Вони зробили спробу підняти повстання у Селегшському полку

(м Київ), яка виявилася невдалою

Незважаючи на невдачі, подібні акції членів УНП та «Оборони

України» свідчили про їхню високу політичну свідомість і здатність

до самостійних дій

У виборах до Державної Думи партія не брала участі, проте

М Махновський у 1906 і 1912 рр висував свою кандидатуру на виборах,

хоча депутатом Думи і не став

В УНП у 1906 р стався розкол, від неї відійшла група, яка прагнула

легалізуватися, щоб взяти участь у виборах до місцевих органів вла-

ди,

вимагала відмовитись від програмної самостійницької ідеї та об-

межитись домаганнями автономії України «Розкольники» вийшли зі

складу УНП і заснували свою організацію — Українську народно-

демократичну партію (УНДП), яка проіснувала кілька місяців УНДП

спромоглася випустити лише одну прокламацію — «До українського

народу», в якій закликала населення України до збройної боротьби

проти царизму

Після цього УНП починає занепадати, хоча в травні 1907 р склика-

ла свій з'їзд, на якому було розглянуто питання стратеги і тактики

парти та внесено корективи в п програму Зокрема, УНП уточнила

свою позицію з аграрного питання, заявивши, що український се-

лянин не здатний до соціалістичних форм господарювання, і землю

йому потрібно передавати не в оренду, а в приватну власність

У резолюції з робітничого питання зазначалося, що перед україн-

ським робітничим класом стоять завдання боротьби проти капіталу

і захисту свого права на працю від конкуренції робітників інших

національностей, які користувалися підтримкою держави і капіталістів

«руського» походження Черговий з'їзд УНП прийняв постанову що-

щодо міської політики, в якій закликав населення українізувати «чу-

жоземні міста» Делегати з'їзду звернулися із закликом до депута-

тів II Думи внести вимогу автономії України в парламент у фор-

мі конкретного законопроекту Сформована згодом тактика парти

щодо інших політичних об'єднань визнавала можливість контактів з

УДРП і необхідність протидії УСДРП і РСДРП, а також критики

російських прогресивних партій за байдужість до долі українського

народу

СУСПІЛЬНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНИ НА МЕЖІ XIX—XX ст

Після з'їзду частина членів парти відійшла від політики, а інша

поступово перейшла до інших партій Незважаючи на те, що УНП

не мала великого впливу серед українського громадянства, вона

відіграла помітну роль у розвитку національної свідомості саме тим,

що чітко поставила вимогу самостійності України

У результаті розколу від РУП в грудні 1904 р відійшла частина

так званих «інтернаціоналістів», які орієнтувалися на політичний союз

з РСДРП і заснували Українську соціал-демократичну спілку

(«Спілка»). Створення «Спілки» як частини РСДРП зумовлювалося

особливостями селянського руху в Україні, зокрема тим, що україн-

ське селянство, сільськогосподарський пролетаріат не володіли росій-

ською мовою Спілчани якраз і прагнули розширити соціалістичну

роботу серед сільського робітництва і селянства України, сподіваю-

чись на допомогу російської соціал-демократи

РСДРП, приймаючи до свого складу «Спілку», намагалася роз-

ширити сферу свого організаційного й політичного впливу на україн-

ських селян і робітників На женевській конференції РСДРП (квітень

1905 р) «Спілка» була визнана автономною складовою частиною на

основі окремого статуту Статут, затверджений у травні 1905 р,

визначав мету і організаційну структуру нової нацюнально-політичної

організації Своє покликання вона, як складова частина РСДРП, вба-

чала в організації пролетаріату, що розмовляє українською мовою

«Спілка» складалася з громад, які об'єднувалися на місцях з органі-

заціями РСДРП, де вони були створені Питання про об'єднання з про-

вінційними організаціями РСДРП було розв'язане на конференції

«Спілки» в листопаді 1906 р Саме тоді було обрано Головний комітет

«Спілки» у складі М Меленевського, О Скорописа-Йолтуховського

та представників від місцевих організацій РСДРП — Г Довженка,

П Тучапського, С Завадського, С Подольського, Г Соколова Згодом

до нього було кооптовано Ю Ларша, М Ткаченка, Р Рабшовича,

А Ріша та ш

Спочатку «Спілка» прагнула охопити своїм впливом ту частину

сільського пролетаріату, яка володіла українською мовою Для цього

восени 1905 р було створено 17 селянських комітетів Однак посту-

пово «Спілка» перетворилася на звичайну меншовицьку організацію

У роки першої російської революції «Спілка» видавала українською

і російською мовами газету «Правда», листівки, окремі брошури

З часом вплив «Спілки» на маси зріс На початку 1906 р вона,

об'єднавшись з Південноросійським бюро РСДРП, виконувала його

функції і прагнула перетягти на свій бік частину організацій УСДРП,

яку проголошувала «дрібнобуржуазною» і «націоналістичною» партією

Посилюючи свій вплив на українське селянство, «Спілка» вимагала

негайної конфіскації землі у поміщиків Вона досить успішно конку-

рувала з УСДРП в організації селянських виступів У роки першої

російської революції основний напрям п практичної діяльності поля-

60 УКРАЇНА В РОКИ ВИЗРІВАННЯ ПЕРЕДУМОВ І ТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНОЇ ДЕРЖАВИ