Судаков М.О. та ін. Внутрішні незаразні хвороби тварин

Подождите немного. Документ загружается.

220

одноразово в дозі коням та великій рогатій худобі 50 – 200 мл на одну

голову, свиням, козам, вівцям 10 – 20 мл на одну голову, собакам 5 – 20 мл

на одну голову, котам 0,5 – 2 мл на одну голову. При конвульсіях вво-

дять внутрішньом’язово корові 15 – 20 мл 25 %-го розчину магнію суль-

фату. Якщо збудження дуже сильне, вводять підшкірно аміназин або

внутрішньовенно хлоралгідрат.

Профілактика.

При переведенні на пасовище тварин протягом 8 –

10 днів забезпечують достатньою кількістю грубих і соковитих кормів.

Протягом трьох тижнів до переведення і шести тижнів після переве-

дення на пасовище треба вводити в раціон корів стабілізовані мінера-

льні підгодівлі, які обов’язково містять магнію оксид (близько 50 г) і

магнію карбонат (близько 100 г). Слід суворо контролювати правиль-

ність внесення в ґрунт добрив, особливо калійних і азотистих, а також

запобігати впливу на організм тварини стресових факторів.

Мікроелементози — це захворювання, які частіше виникають вна-

слідок нестачі, рідше внаслідок надлишку в організмі тварини мікро-

елементів.

В організмі сільськогосподарських тварин виявлено понад 70 хіміч-

них елементів, серед яких є мікроелементи (становлять тисячні і менші

частки відсотка від маси тіла). На відміну від них хімічні елементи, які

містяться в організмі в значно більших кількостях, називаються макро-

елементами (вуглець, кисень, водень, азот, сірка, фосфор, кальцій, маг-

ній, калій, натрій тощо). До найбільш вивчених і життєво необхідних

мікроелементів належать йод, кобальт, цинк, мідь, марганець, моліб-

ден, залізо. У життєдіяльності організму сільськогосподарських тварин

мають певне значення фтор, селен та інші мікроелементи.

Життєво важливі мікроелементи в організмі тварин виконують роль

біохімічних каталізаторів, входячи до складу гормонів, вітамінів, фер-

ментів або активізуючи їх.

Йод

входить до складу гормонів щитоподібної залози — тироксину

(тетрайодтироніну) і трийодтироніну, які регулюють всі види обміну

речовин. При нестачі його в організмі відбуваються затримка росту й

розвитку молодняку, порушення обміну речовин, функцій серцево-

судинної, кровотворної, статевої систем і печінки, антагоністи йоду —

кальцій, марганець, свинець, фтор, бром.

Кобальт

— складова частина вітаміну В

, який стимулює в організ-

мі кровотворення, зокрема еритропоез. Крім того, кобальт регулює біл-

ковий, вуглеводний і мінеральний обміни шляхом активації відповід-

них ферментів. При дефіциті його в організмі виникає анемія, порушу-

ється обмін речовин, затримується ріст і розвиток молодняку. Антагоні-

сти кобальту — марганець, стронцій.

Цинк

активує статеві гормони, гормони гіпофіза і підшлункової за-

лози. Він регулює багато видів обміну речовин. При дефіциті цинку в

організмі тварин порушується відтворна функція, обмін речовин, особ-

ливо білковий і вуглеводний, відбувається затримка росту й розвитку

молодняку. Антагоніст цинку — кальцій.

221

Мідь

бере участь в утворенні гемоглобіну, сприяючи засвоєнню залі-

за шляхом переведення його з тривалентного в двовалентне, регулює

обмін вітаміну С, стимулює функцію щитоподібної залози. Активуючи

цілий ряд ферментів, мідь регулює білковий, вуглеводний, пігментний і

вітамінний обміни. Нестача її в організмі призводить до порушення

кровотворення, обміну речовин і функцій щитоподібної залози. Антаго-

ністами міді є молібден, цинк, марганець, свинець.

Марганець

входить до складу ферментів, які забезпечують окислю-

вальні процеси в організмі. При дефіциті його відбуваються порушення

білкового, вуглеводного і мінерального обміну, функцій кровотворної і

статевої систем, затримка росту й розвитку молодняку. Антагоністи мар-

ганцю — молібден і йод.

Молібден

, входячи до складу ряду ферментів, бере участь в регулю-

ванні білкового, ліпідного й мінерально-вітамінного обміну. Крім того,

він активує кровотворення. В організмі молібден діє в складному спо-

лученні з міддю, цинком і сіркою. Нестача його призводить до пору-

шення обміну речовин і кровотворення. Антагоністами молібдену є мідь

і марганець.

Залізо

входить до складу гемоглобіну, залізобілкових комплексів,

міоглобіну, деяких ферментів і тканин. При дефіциті його в організмі

виникає анемія, порушується обмін речовин, затримуються ріст і розви-

ток молодняку. При одночасному дефіциті в організмі заліза, міді й ко-

бальту розвивається злоякісна анемія.

На життєдіяльність організму тварин, їхню продуктивність впливає

не тільки дефіцит, а й надлишок мікроелементів. Наприклад, нестача

фтору в організмі спричинює карієс зубів, а надлишок його призводить

до флюорозу. Надлишок в організмі нікелю призводить до ураження

рогівки очей; надлишок молібдену, бору, свинцю — до отруєнь; бери-

лію — до уражень кісткової тканини.

Біогеохімічні зони й провінції.

Дефіцит або надлишок мікроелемен-

тів в організмі сільськогосподарських тварин є причиною не тільки

зниження продуктивності, а й своєрідних захворювань — мікроелемен-

тозів, які найбільш поширені в біогеохімічних зонах і провінціях — міс-

цевостях, ґрунти й водні джерела яких мають дуже низький або дуже

високий вміст рухливих (засвоюваних) форм мікроелементів. Такий

незвичайний вміст хімічних елементів викликає певну реакцію місце-

вої флори і фауни, може призводити до захворювань рослин, тварин і

людей.

Засновником біогеохімії — науки, яка

вивчає взаємозв

’

язок всього

живого на землі з хімічним складом земної кори

, є видатний вчений

академік В. І. Вернадський. На основі його ідей і праць його учнів і по-

слідовників (А. П. Виноградов, В. В. Ковальський, П. А. Власюк та ін.)

була складена перша карта біогеохімічних зон і провінцій СРСР.

Значна частина сільськогосподарських тварин біогеохімічних зон і

провінцій тією чи іншою мірою пристосовується до дефіциту або над-

лишку мікроелементів у ґрунтах, водних джерелах, рослинах і кормах.

У таких тварин помічають тільки зниження продуктивності. Інша ж

222

частина тварин хворіє на ензоотичні (місцеві) захворювання, які, як

уже зазначалося, отримали назву мікроелементозів

З’ясування симп-

томів цих захворювань дає змогу проводити клінічну діагностику їх, а

також виявляти біогеохімічні зони й провінції. Так, в Україні виявлено

біогеохімічні зони й провінції в основному йодної, кобальтової і цинко-

вої та частково мідної, марганцевої і молібденової недостатності. Най-

більш виражені біогеохімічні провінції мікроелементної недостатності

виявлено в Поліській і Карпатській геохімічних зонах.

Симптоми мікроелементозів

своєрідні й не завжди чітко проявля-

ються, що дуже утруднює клінічну діагностику мікроелементозів у сіль-

ськогосподарських тварин.

Йодна недостатність

проявляється здебільшого симптомами, зумов-

леними гіпотиреозом — зниженою функцією щитоподібної залози. При

йодній недостатності помічаються низькорослість дорослих тварин (рис.

32), недорозвиненість молодняку, порушення росту шерсті (рис. 33) у

вигляді довгої грубої шерсті в одних місцях і алопецій (ділянок обли-

сіння) в інших. У великої рогатої худоби виростає «грива», спостеріга-

ється своєрідна кучерявість, скуйовдженість шерсті, алопеції навколо

очей. Часто народжуються рідкошерсті або навіть безшерсті тварини,

які звичайно гинуть у перші дні життя. Характерним є сухість, підви-

щена складчастість і гіперкератоз шкіри, западання очей (енофтальм),

явища мікседеми у вигляді слизового набряку міжщелепного простору

у великої рогатої худоби (рис. 34) і овець та ділянки шиї у поросят (рис.

35). Для йодної недостатності характерні також брадикардія (сповіль-

нення ритму серця), подовження першого і послаблення другого тонів

серця. На ЕКГ знижений зубець

, подовжений інтервал

, знижені

зубці комплексу

QRS

, знижений і розширений зубець

Рис. 32. Низькорослість при йодній недостатності

223

Наведені симптоми йодної недостатності підтверджуються морфоло-

гічними змінами щитоподібної залози. Помічаються зменшення, збіль-

шення, ущільнення залози або її часток. Залоза здебільшого має блідо-

рожеве забарвлення з сірим або жовтим відтінком. У здорових тварин

вона має червоно-фіолетовий колір. Частіше виявляють гіпоплазію, ап-

лазію, рідше гіперплазію щитоподібної залози. Можна спостерігати

значне збільшення її у вигляді зоба (рис. 36). Гістоструктура щитоподіб-

ної залози у тварин свідчить про гіпофункцію і характерна для макро-

фолікулярного колоїдного зобу (рис. 37).

При йодній недостатності часто порушуються функції печінки, кро-

вотворної і статевої систем. Гіпотиреоз викликає зниження запліднено-

сті тварин. За даними Є. І. Смирнової, гормони щитоподібної залози

підвищують лютеїнізуючу функцію гіпофіза.

Рис. 33. Порушення росту шерсті при йодній недостатності

Рис. 34. Явище мікседеми (слизовий на-

бряк міжщелепного простору) й еноф-

тальм при йодній недостатності

Рис. 35. Явище мікседеми у двомісячно-

го поросяти при йодній

недостатності (слизовий набряк

у ділянці шиї)

224

Кобальтова недостатність

(гіпокобальтоз — hypocobaltosis) проявля-

ється порушенням кровотворення, особливо еритропоезу, анемічністю

видимих слизових оболонок і шкіри. При цьому розвивається гіперхром-

на анемія. При гіпокобальтозі помічають також порушення росту шерс-

ті, спотворення апетиту, порушення обміну речовин, схуднення.

Цинкова недостатність

характеризується порушенням відтворної

функції, затримкою росту й розвитку молодняку, розладами обміну ре-

човин і кровотворення. Найбільш типовим симптомом цинкової недо-

статності у тварин, особливо у свиней, є своєрідне ураження шкіри у

вигляді паракератозу. Останній частіше розвивається у поросят 1,5 – 2-

місячного віку. Спочатку на шкірі з’являються дрібний висип та ерима-

тозні ділянки кільцеподібної форми з просвітленням у центрі, потім

утворюються струпоподібні накладення і тріщини шкіри. Паракератоз

перебігає тривало, досягаючи найбільшого розвитку до 3 – 4-місячного

віку поросят, супроводиться зниженням апетиту, блюванням, проносом,

різким схудненням і загибеллю тварин.

Мідна недостатність

(гіпокупроз

—

hypocuprosis) проявляється по-

рушенням кровотворення й розвитком гіпохромної анемії. У тяжких

випадках уражається центральна нервова система, особливо мозочок.

Відбувається демієлінізація мозкової тканини, що призводить до енце-

фаломаляції і гідроцефалії, а це, в свою чергу, веде до атаксії, парезів і

паралічів. Найчастіше і масово такі ураження центральної нервової

системи бувають у ягнят. У таких випадках захворювання називають

ензоотичною атаксією

Типовим зовнішнім клінічним проявом мідної недостатності у тва-

рин темної масті є часткова депігментація шерсті. При цьому світлі

смуги чергуються з темними, що зумовлює так звану тигроїдну масть.

Марганцева недостатність

характеризується порушенням фосфорно-

кальцієвого обміну. Дуже різко вона проявляється у сільськогосподар-

ської птиці, особливо у курчат та індичат. У них розвивається своєрідне

Рис. 36. Збільшення частки щито-

подібної залози (зоб) і енофтальм

при йодній недостатності

Рис. 37. Гістоструктура щитоподібної за-

лози корови. Гіпофункція

225

захворювання — пероз (perosis). При цьому відбувається затримка рос-

ту в довжину й деформація трубчастих кісток, деформація суглобів і

зміщення сухожилків. Захворювання має образну назву «ковзний суг-

лоб», оскільки сухожилки нібито зісковзують з виростків. Курчата й ін-

дичата втрачають здатність рухатися, швидко худнуть і гинуть.

Марганцева недостатність у тварин нерідко проявляється анемією

внаслідок порушення кровотворення.

Профілактика й лікувальні заходи при мікроелементозах.

Найбільш

раціональним у профілактиці мікроелементозів слід вважати внесення

у ґрунт, збіднений на рухомі форми мікроелементів, відповідних мікро-

добрив. Однак, у зв’язку з недостатньою кількість таких мікродобрив і

трудністю дозування їх, тепер основним лікувально-профілактичним

заходом є підгодівля тварин мікроелементами, яких не вистачає в кор-

мах і раціоні.

Якщо того чи іншого мікроелемента в кормах більше, ніж треба, під-

годовують хімічним елементом — антагоністом.

При визначенні профілактичних доз мікроелементів слід врахову-

вати вміст їх у кормах, воді, раціоні й потребу тварини в цих елементах.

Слід враховувати також адаптацію організму тварин до конкретного

мікроелементного фону навколишнього природного середовища. При

вираженому дефіциті мікроелементів у кормах розрахункові дози під-

годівлі доцільно зменшити в 1,5 – 2 рази, бо в таких дозах мікроелемен-

ти будуть краще засвоюватися і депонуватися. У цьому випадку тварин

можна підгодовувати довго, без перерв. При відгодівлі в середніх і мак-

симальних профілактичних дозах необхідно через кожних 1,5 – 2 місяці

підгодівлі робити 15-денну перерву.

Терапевтичні дози в два рази більші за профілактичні. Тривалість

їх застосування визначає ветеринарний лікар.

На добову потребу тварин в мікроелементах впливають склад і

якість раціону. При повноцінному відносно основних поживних речо-

вин раціоні потреба в мікроелементах буде мінімальна. При наявності

в раціоні більшої кількості кислих кормів (силосу, жому, барди тощо)

або при надлишку в ньому фосфорної і сірчаної кислоти, що буває при

висококонцентратному типі годівлі, потреба тварин у мікроелементах

збільшується.

Потреба в мікроелементах зумовлюється також віком, продуктивні-

стю і фізіологічним станом тварин. Так, у період інтенсивного росту,

високої продуктивності і в другій половині тільності потреба в мікро-

елементах підвищується в 1,5 – 2 рази.

В організм тварини з кормами надходить комплекс хімічних елемен-

тів. Тому при підгодівлі мікроелементами доцільно поєднувати кілька

солей їх. Це забезпечить взаєморегуляцію і синергізм їхньої дії. При-

значаючи дози мікроелементів для підгодівлі тварин, слід враховувати

оптимальний вміст їх і співвідношення в кормах, орієнтуючись на мік-

роелементний склад пасовищних рослин і кормових культур еталонних

(чорноземних) зон.

226

У зв’язку з можливими коливаннями мікроелементного фону в ме-

жах біогеохімічної зони або провінції треба періодично уточнювати дози

солей мікроелементів для підгодівлі тварин. Для цього проводять виро-

бничі досліди, відбираючи невеликі групи тварин-аналогів (по 10 – 20

голів). Тваринам цієї групи до основного раціону додають мікроелемен-

ти в профілактичних дозах, визначених раніше. Тваринам другої групи

до основного раціону додають мікроелементи в уточнених у поточному

році дозах (за даними дослідження кормів нового врожаю). Тваринам

третьої (контрольної) групи дають тільки основний раціон. Ефектив-

ність доз мікроелементів визначають за продуктивністю, заплідненістю

і фізіологічним станом тварин. Враховують також симптоми мікроеле-

ментозів, результати лабораторних досліджень, дані вмісту мікроеле-

ментів у крові, молоці, сечі, органах і тканинах. Помітні зміни в орга-

нізмі настають через 30 – 40 днів або 1,5 – 2 місяці після початку підго-

дівлі мікроелементами.

Найдоцільніше дозувати й додавати до кормів солі мікроелементів

на комбікормових заводах певних біогеохімічних зон і провінцій або в

кормоцехах господарств. При цьому йод та інші галогени слід додавати

після термічної обробки кормів.

Гіповітамінози — це захворювання, які виникають внаслідок нестачі

або поганого засвоєння провітамінів і вітамінів в організмі. Частіше

трапляються і тяжче перебігають вони у молодняку. Авітамінози у сіль-

ськогосподарських тварин на відмічаються або бувають дуже рідко,

оскільки практично немає таких кормів і раціонів, у яких би не було

провітамінів або вітамінів.

Сприяють виникненню гіповітамінозів порушення гігієни утриман-

ня, недостатній моціон та ультрафіолетове опромінювання тварин.

Найбільш поширені і завдають значних економічних збитків тва-

ринництву гіповітамінози А, D, Е, С, К і групи В. Вони частіше прояв-

ляються наприкінці зими і на початку весни, коли в кормах зменшуєть-

ся вміст провітамінів і вітамінів.

Вітаміни являють собою біологічно активні речовини, які входять до

складу багатьох ферментів і ферментативних систем, беруть участь в

обміні білків, вуглеводів, жирів, мінеральних речовин та в синтезі гор-

монів.

За етіологією і патогенезом бувають екзогенні (аліментарні), ендо-

генні й відносні гіповітамінози.

Екзогенний гіповітаміноз

розвивається

при нестачі в кормах і раціонах вітамінів або провітамінів.

Ендогенний

гіповітаміноз

виникає при поганому засвоєнні вітамінів внаслідок хро-

нічних захворювань травної системи, печінки, підшлункової залози,

при мікроелементозах та ендокринних розладах.

Відносний гіповітамі-

ноз

настає при підвищеній потребі організму у вітамінах в період інте-

нсивного росту тварин, вагітності, посиленої лактації і фізичного нава-

нтаження.

À-ã³ïîâ³òàì³íîç

(A-hypovitaminosis). За міжнародною номенклату-

рою вітамін А називається

ретинолом

. Інакше його називають

ксероф-

толом, протиксерофтальмічним вітаміном.

227

Ретинол регулює окислювальні процеси в організмі, а також білко-

вий, вуглеводний, жировий і мінеральний обмін. Він підвищує резисте-

нтність організму, позитивно впливає на розвиток і функціональний

стан епітеліальної тканини.

Характеризується цей гіповітаміноз порушенням обміну речовин,

затримкою розвитку молодняку, зниженням природної резистентності,

продуктивності й роботоздатності.

Етіологія.

Екзогенний А-гіповітаміноз

настає при дефіциті в кормах

і раціоні каротину — провітаміну А, джерелом якого є для сільськогос-

подарських тварин рослинні корми. В травному каналі й печінці з ка-

ротину синтезується вітамін А (ретинол).

Ендогенний А-гіповітаміноз

розвивається при захворюваннях трав-

ного каналу, печінки, при йодній недостатності, деяких ендокринних

порушеннях.

Відносний А-гіповітаміноз

буває у молодняку, який росте, у вагітних

і лактуючих тварин та тварин, які піддаються значним фізичним нава-

нтаженням.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни.

При нестачі в організмі ві-

таміну А відбувається порушення окислювальних процесів, білкового,

вуглеводного, жирового й мінерального обмінів речовин. Порушуються

функції епітелію слизових оболонок і епідермісу шкіри, виникають

нейроендокринні розлади. Настає кератинізація (ороговіння) епітелію

слизових оболонок і епідермісу шкіри. В сітківці очей порушується син-

тез і розпад родопсину (зорового пурпуру). Це призводить до розладу

адаптації зору в темноті — гемералопії («курячої сліпоти»). Потім вини-

кають сухість рогівки (ксерофтальмія) і розм’якшення її з розпадом (ке-

ратомаляція). Може настати сліпота, що особливо часто помічається у

птиці і свиней (особливо у поросят). Зміни слизових оболонок в інших

органах і системах нерідко сприяють виникненню катару верхніх диха-

льних шляхів, бронхіту, гастриту, ентериту, пієліту, уроциститу, урет-

риту, ендометриту.

Інтоксикація, яка настає внаслідок порушення обміну речовин, час-

то призводить по порушення функцій нервової системи і зниження іму-

нологічних властивостей організму.

Патолого-анатомічні дослідження показують схуднення, сухість і гі-

перкератоз шкіри, блідість слизових оболонок, ороговіння епітелію їх,

запальні й дистрофічні процеси у багатьох органах і тканинах.

Гістологічним дослідженням виявляють метаплазію і атрофію епіте-

ліальної тканини з розвитком рогової дистрофії. В нервових клітинах

центральної нервової системи виявляють набухання, хроматоліз і ва-

куолізацію, а в периферичних нервах — дистрофію мієліну й розпад

осьових циліндрів.

Симптоми.

Температура тіла нормальна. Помічають зниження апе-

титу, продуктивності, роботоздатності, втрату блиску й еластичності

шерстного покриву, оперення й рогу, сухість і нерідко гіперкератоз

шкіри. Внаслідок кератинізації слизової оболонки травного каналу,

дихальних, сечовивідних і статевих шляхів спостерігаються симптоми

228

гастриту, ентериту, катару верхніх дихальних шляхів, бронхіту, пієліту,

уроциститу, уретриту, ендометриту. Майже у всіх тварин виявляють

гемералопію, ксерофтальмію, кератомаляцію. Часто уражаються статеві

органи, що призводить до абортів і безплідності.

А-гіповітаміноз, викликаючи порушення обміну й інтоксикацію ор-

ганізму, є причиною народження слабкого потомства й виникнення у

новонароджених тварин диспепсії, бронхопневмонії та інших захворю-

вань, у тому числі й інфекційних.

У зв’язку з ураженням нервової системи у хворих на А-гіповітаміноз

тварин часто бувають судороги, атаксії, парези й паралічі.

Вміст каротину й вітаміну А в крові значно знижений.

Помічають деякі особливості клінічного прояву хвороби у різних

сільськогосподарських тварин. Так, у великої рогатої худоби порушу-

ється зір, розвиваються кон’юнктивіт, гіперкератоз шкіри, виникають

алопеції, порушуються функції дихальної, травної і нервової систем.

У телят характерне різке почервоніння ясен у вигляді обідка навколо

шийок зубів.

У свиней порушується зір (рис. 38) і слух, часто бувають судороги,

атаксії, парези, паралічі. У овець порушується зір, настають судороги,

атаксії. У коней крім порушення зору часто спостерігають в’ялість, спо-

творення апетиту, зміни копитного рогу з утворенням тріщин і борозен.

Перебіг і прогноз.

Захворювання частіше розвивається поступово.

Прогноз багато в чому залежить від своєчасності лікування. У тяжких

випадках захворювання та при ускладненнях його прогноз — обереж-

ний або й несприятливий.

Діагноз

ставлять за характерними симптомами з урахуванням да-

них досліджень крові й кормів на вміст каротину або вітаміну А. Для

Рис. 38. Сліпі поросята внаслідок гіповітамінозу-А:

ліворуч — анофтальмія; праворуч — макрофтальмія

229

уточнення діагнозу досліджують печінку на вміст вітаміну А, а також

проводять гістологічне дослідження епітеліальної тканини. А-гіповіта-

міноз слід диференціювати від інших захворювань, які супроводяться

ураженням очей і шкіри та порушенням функцій дихальної, травної,

сечостатевої і нервової систем.

Терапія.

У раціони включають траву або трав’яне борошно, добре сі-

но, сінаж або силос, моркву, гідропонну зелень. Організовують актив-

ний моціон тварин. При нестачі вітамінних кормів у господарстві хво-

рим тваринам вводять олійні компоненти вітаміну А, які містять в 1 г

від 100 до 300 тис. МО вітаміну. Показаний також вітамінізований

риб’ячий жир, а 1 г якого міститься 400 – 500 МО вітаміну А. Концент-

рат вітаміну А вводять підшкірно або внутрішньом’язово в дозах: коро-

вам і коням 100 – 200 тис. МО, вівцям, свиноматкам і молодняку вели-

кої рогатої худоби 50 – 100, поросятам 30 – 40 тис. МО протягом кількох

днів. Можна вводити їх один раз на два-три дні.

Риб’ячий жир вводять всередину (краще в суміші з комбікормом) по

200 мл коровам (один-два рази на день), 50 – 100 мл свиноматкам і вів-

цематкам (один раз на день протягом 10 – 14 днів.

Застосовують також водорозчинний препарат — рідкий аквітал-

хіноїн, який містить в 100 мл 2 млн МО вітаміну А. Препарат вводять

всередину. Призначають також тривітамін або тривіт — стабалізовані

олійні розчини вітамінів А, D

і Е, в 1 мл яких міститься відповідно 15 і

30 тис. МО вітаміну А, 20 і 40 тис. МО вітаміну D

та 10 і 20 мг вітамі-

ну Е. Тривітамін вводять підшкірно або внутрішньом’язово (по 5 мл

великій рогатій худобі і коням), а тривіт — внутрішньом’язово (по 2 – 5 мл

великій рогатій худобі і коням, 1,5 телятам і лошатам, 1 вівцям і козам,

0,5 ягнятам і козенятам, 1,5 свиням, 0,5 мл поросятам).

Останнім часом почали застосовувати вітамінний препарат тетравіт,

до складу якого, крім вітамінів А, D

, Е, входить ще й вітамін F, який

являє собою ненасичені жирні кислоти — лінолеву, ліноленову, арахі-

донову. Його вводять внутрішньом’язово в таких самих дозах, як і тривіт.

Водорозчинний препарат аєвіт містить у 1 мл 100 тис. МО вітаміну А і

100 мг вітаміну Е. Його вводять внутрішньом’язово по 3 – 5 мл телятам,

по 1 – 2 мл поросятам.

При ускладненнях А-гіповітамінозу застосовують відповідне симп-

томатичне лікування.

Профілактика.

Організовують повноцінну годівлю тварин з ураху-

ванням потреби їх у каротині. При цьому слід мати на увазі, що потре-

ба в каротині вагітних тварин, молодняку, високопродуктивних тварин

і тварин, які виконують важку фізичну роботу, збільшується в 1,5 раза.

При використанні кукурудзяного силосу як основного корму і джерела

каротину норму каротину коровам слід збільшити на 15 – 20 % у зв’язку

з тим, що перетворення каротиноїдів цього силосу у вітамін А значно

знижене.

Для профілактики А-гіповітамінозу треба створити добрі гігієнічні

умови утримання тварин, забезпечити їх систематичним активним мо-