Спасибо-Фатєєва І. В, Печений О.П. Актуальні питання виконавчого провадження
Подождите немного. Документ загружается.
79
П р АКтичН и Й По СІБНи К
значений ним строк відомості про належне боржникові майно, що знаходиться у них,
та майно чи кошти, які вони повинні передати боржникові. для виявлення наявності
у боржника дебіторської заборгованості державний виконавець вимагає від нього на
дання бухгалтерської звітності і документів, що підтверджують таку заборгованість.
Стосовно фізичних осібпідприємців ситуація ускладнюється тим, що у випадку засто
сування ними спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, зазначені бухгал
терські документи ними не складаються. З метою виявлення дебіторської заборгова
ності, на яку може бути звернено стягнення, державний виконавець вимагає надання
від боржника первісних облікових та інших документів, що підтверджують наявність
заборгованості., зокрема:
• договорів, за якими було передане майно, товари, виконані роботи, надані послуги
або ж за якими боржником було внесено авансові платежі (попередню оплату);
• товарних накладних;
• актів прийняття товарів, виконаних робіт, наданих послуг, актів про прийняття
завершених будівництвом об’єктів, інших актів;
• рахунків, рахунківфактур;
• документів, що підтверджують часткову оплату заборгованості, платіжних дору
чень, чеків, відомостей про стан рахунків у банках;
• актів звірки заборгованості, підписаних боржником та його контрагентами;
• рішення суду про стягнення заборгованості і виконавчі документи;
• ухвали суду про визнання вимог кредиторів і внесення їх до реєстру вимог креди
торів (ст. 15 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або
визнання його банкрутом»);
• інші документи, що підтверджують наявність заборгованості.
Перевіривши наявність, стан та документальне підтвердження наявності заборгова
ності, державний виконавець вправі накласти на неї арешт. При цьому слід мати на
увазі, що вказані документи не завжди підтверджують існування майнового права ви
моги, особливо у площині обсягу цього права. рішення суду, за яким присуджено за
боргованість, може бути виконано частково чи повністю, договір визнано недійсним
чи розірвано, акт звірки взаємної заборгованості може містити помилкові дані. тому
отримані при вивченні вказаних документів відомості слід ретельно перевіряти, озна
йомлюючись при необхідності з бухгалтерською та іншою звітністю дебіторів, матеріа
лами виконавчого провадження тощо.
Слід торкнутись питання про порядок звернення стягнення на дебіторську забор
гованість, тобто кошти, що належать боржнику– підприємцю від інших осіб. Про це
питання досить лаконічно згадується у ст. 53 Закону України «Про виконавче про
вадження» та п. 5.5 Інструкції про порядок вчинення виконавчих дій. Виявивши де
біторську заборгованість і отримавши від відповідних осіб відомості про наявність
майна (боргів), державний виконавець описує, вилучає і реалізує майно, вилучає
готівкові кошти, звертає стягнення на належні боржнику кошти, що знаходяться на
рахунках в установах банків та інших фінансових установах. З метою захисту прав
дебіторів на кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків та інших фінан
сових установах, належні боржнику від інших осіб, стягнення звертається державним
виконавцем на підставі ухвали суду (ч. 5 ст. 53 Закону України «Про виконавче про
вадження»).
80
А К т УА льНІ П итАННЯ В и К о НАВчого П роВАджеННЯ
Видається, що звертати стягнення допускається лише на ті майнові права вимоги, за
якими настав момент виконання, дотримуючись при цьому загальних правил ЦК, що
регулюють порядок заміни осіб у зобов’язаннях (ст. ст. 512519 ЦК). Звернення стяг
нення на дебіторську заборгованість призводить до заміни кредитора у зобов’язанні,
однак ст. 512 ЦК не містить такої підстави. З огляду на те, що перелік підстав заміни
кредитора у зобов’язанні не є вичерпним (ч. 2 ст. 512 ЦК), можна віднести звернення
стягнення на дебіторську заборгованість до додаткових підстав заміни кредитора. таке
твердження дозволяє нам сказати, що до випадків звернення стягнення на дебіторську
заборгованість застосовуються ті самі обмеження, що і до звичайної заміни кредито
ра у зобов’язанні. так, не допускається заміна кредитора у зобов’язаннях, нерозривно
пов’язаних з його особою, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої
каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю (ст. 515 ЦК). очевидно, в дану
групу мають бути віднесені і аліментні зобов’язання по утриманню, зобов’язання за до
говорами довічного утримання (догляду), тощо. Звернення стягнення на майнові пра
ва вимоги в цих випадках не допускається.
Правила ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження» в більшості випадків
пристосовані до ситуації, коли борг уже присуджено на користь боржника судом і рі
шення вже набуло законної сили. очевидно, саме так слід розуміти норму ст. 53 Закону
про «кошти, належні боржнику від інших осіб». Аналогічно вирішується ситуація, коли
дебітори самі визнали наявність боргу. однак, якщо справа судом не розглядалася, а де
бітори боргу не визнають з тих чи інших причин, чи може в цьому випадку державний
виконавець вимагати примусового стягнення борг? Бачиться, що змістом ст. 53 Закону
України «Про виконавче провадження» такі випадки не охоплюються, а тому звертати
стягнення на дебіторську заборгованість на підставі ухвали суду немає підстав.
Відповідно до ст. ст. 1, 47 Закону України «Про відновлення платоспроможності
боржника або визнання його банкрутом» суб’єктом банкрутства може бути фізична
особа — підприємець. дана обставина враховується при зверненні стягнення на її май
но, особливо коли стягувачі не входять до кола конкурсних кредиторів. одночасно з
порушенням провадження у справі про банкрутство, судом вводиться мораторій на за
доволення вимог кредиторів, протягом дії мораторію забороняється стягнення на під
ставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення
відповідно до законодавства (п. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспро
можності боржника або визнання його банкрутом»).
З дня прийняття господарським судом постанови про визнання громадянина
підприємця банкрутом припиняється стягнення з громадянинапідприємця за всіма
виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стяг
нення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю
та здоров'ю громадян. Постанова суду про визнання громадянинапідприємця банкру
том та виконавчий лист про звернення стягнення на майно громадянинапідприємця
направляються державному виконавцю для здійснення реалізації майна банкрута.
Продажу підлягає все майно громадянинапідприємця, за винятком майна, що не
включається до складу ліквідаційної маси згідно з Законом України «Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Вимоги кредиторів за
довольняються у встановленій законом черговості, а незадоволені вимоги кредиторів
можуть бути заявлені в порядку, встановленому цивільним законодавством України.