розміщується файл. Файл має ім’я і користувач, для відшукання файла,
повинен вказати це ім’я.
Ім’я файла - це унікальне найменування файла, яке має дві час-
тини: власне ім’я і розширення. Власне ім’я і є найменуванням файла.
Найменування файла і розширення розділяються крапкою. В опера-
ційній системі MS DOS власне ім’я повинно мати не більше 8 симво-
лів: літер латинської абетки, чи цифр. Розширення файла має до 3 сим-
волів і відділяється від власного імені крапкою. Розширення несе ін-
формацію про тип файла. Типів файлів багато. Серед них слід виділити
типи файлів, які безпосередньо несуть команди для виконання мікроп-
роцесором, а саме: *.exe, *.com, *.bat. (тут знак * - зірочка замінює
власне ім’я файла). Інші файли (файли, що мають інше розширення) є
файлами тих чи інших прикладних пакетів і читаються в переважній
більшості за допомогою цих програм. Так, *.txt – текстовий файл,
*.doc – файли текстового редактора WORD, jpg – файли зображення,
wab – звукові файли і т.п. Операційна система має можливість розріз-
няти розширення файлів і автоматично запускати програми, для яких
ці файли призначені. В операційній системі WINDOWS допускається
використання розширених власних імен файлів, тобто ім’я файла може
мати більше 8 символів і в імені можуть використовуватись також лі-
тери кирилиці й деякі допоміжні знаки клавіатури.
Адреса файла вказує шлях його пошуку. Для того, щоб розміс-
тити файли на диску, одного імені не достатньо, оскільки файлів може
бути велика кількість і орієнтуватись по імені важко. Для спрощення
пошуку групи файлів об’єднують і розміщують під одним іменем, яке
має назву каталогу (інколи папка, або директорія, від англійського по-
значення DIR) Декілька каталогів, у свою чергу, можуть бути
об’єднані і розміщені під одним іменем у новій папці (каталозі). У ре-
зультаті одержується ієрархічна структура розміщення каталогів і під-
каталогів. Повна адреса вказує послідовно імена каталогів (папок), в
яких розміщено файл, починаючи з самого першого каталогу на диску
до останнього (більш низького). На першому місці в повній адресі за-
писують ім’я диску. Усім дискам присвоюються імена в порядку літер
абетки (англ.). Позначаються диски літерою з двокрапкою, а саме а:,
b:, c:, d:, … Літерами а: та b: позначають гнучкі диски, літерою с: - він-
честер. Вінчестер може бути розбитий на логічні диски, тоді їм прис-
воюються імена d:, e:, f: … Аналогічно присвоюють імена оптичним
дискам. Після запису імені диску в адресі йде позначення кореневого
каталогу у вигляді нахиленої зліва направо риски \ - “слеш”. Корене-
вий каталог - це початковий каталог усякого диску. Далі вказують іме-
на каталогів у порядку їх слідування. Імена каталогів розділяють таким