Шпаргалки по охране труда

Подождите немного. Документ загружается.

перебування всередині апаратів, трубопроводів, сховищ. Тому причини утворення

горючого середовища такого типу необхідно детально вивчати в кожному

конкретному випадку з урахуванням особливостей відповідного етапу

технологічного процесу.

При обробці ряду твердих речовин (графіту, деревини, бавовни, ін.) утворюється

горючий пил, який перебуває у зваженому стані в повітрі або осідає на будівельних

конструкціях, машинах, устаткуванні. В обох випадках пил знаходиться у

повітряному середовищі, тому утворює горюче середовище підвищеної небезпеки,

яке може займатися або вибухати. Горюче середовище може виникати всередині

апаратів та трубопроводів, а також у приміщеннях в разі виходу пилу через

нещільність устаткування. Під час аналізу слід також встановлювати походження,

розмір пилинок та умови займання і горіння (вибуху) пилу, що утворюється.

Гази можуть утворювати горюче середовище в посудинах і апаратах, коли досягають

вибухонебезпечних концентрацій з киснем. Маючи здатність проникати через

незначні нещільності і тріщини при найменших пошкодженнях обладнання, вони

можуть утворювати вибухонебезпечні суміші у навколишньому середовищі.

Попередження утворення горючого середовища може забезпечуватись загальними

заходами або їх комбінаціями, наведеними в ГОСТ 12.1.007-91.

Найбільш радикальним заходом попередження утворення горючого середовища є

заміна горючих речовин і матеріалів, що використовуються, на негорючі та

важкогорючі.

Проте горючі речовини, матеріали, вироби з них реально присутні в абсолютній

більшості існуючих житлових, громадських, виробничих та інших приміщеннях,

будівлях і спорудах, а їх повна заміна майже неможлива.

Тому попередження виникнення в горючому середовищі або внесення до нього

джерел запалювання є головним стратегічним пріоритетом у роботі щодо

запобігання пожежам. Джерелом запалювання може бути нагріте тіло чи

екзотермічний процес, здатні нагріти деякий об'єм горючої суміші до температури,

коли швидкість тепловиділення ініційованого нагрівом процесу окислення

перевищує швидкість тепловідводу із зони реакції.

До основних груп джерел запалювання належать: відкритий вогонь, розжарені

продукти горіння та нагріті ними поверхні, тепловий прояв електричної енергії,

тепловий прояв механічної енергії, тепловий прояв хімічної реакції, тепловий прояв

сонячної, ядерної енергії та інші джерела запалювання.

71. Система протипожежного та противибухового захисту (блоки 6.1 - 6.4, рис. 21.1)

являє собою, так би мовити, другий ешелон забезпечення пожежної безпеки, яка

починає діяти з виникненням перших ознак пожежі.

Система спрямована на створення умов обмеження розповсюдження і розвитку

пожеж і вибухів за межі осередку при їх виникненні, на виявлення та ліквідацію

пожежі, на захист людей та матеріальних цінностей від дії шкідливих та небезпечних

факторів пожеж і вибухів.

Обмеження розповсюдження та розвитку пожежі, загалом, забезпечується:

потрібною вогнестійкістю будівель та споруд; використанням негорючих матеріалів

для внутрішнього оздоблення приміщень; використанням антипіренів і вогнегасних

сумішей; улаштуванням протипожежних відстаней між будівлями та спорудами;

влаштуванням протипожежних перешкод; встановленням граничнодопустимих за

техніко-економічними розрахунками площ і поверхів виробничих будівель та

поверховості будівель і споруд, улаштуванням протипожежних відсіків та секцій;

улаштуванням аварійного відключення та перемикання установок та комунікацій;

використанням засобів, що запобігають або обмежують розлив і розтікання

пожежонебезпечної рідини під час пожежі; використанням вогнеперешкоджуючих

пристроїв в устаткуванні; локалізацією пожежі вогнегасними речовинами,

автоматичними установками пожежогасіння, а також шляхом утворення розривів

горючого середовища випалюванням вибуховими речовинами, розбиранням

(видаленням) горючого матеріалу.

Пожежна небезпека будівель та споруд, а також здатність до поширення пожежі

визначаються кількістю та властивостями матеріалів, що знаходяться в будівлі, а

також пожежною небезпекою будівельних конструкцій, яка залежить від ступеня

вогнестійкості та горючості матеріалів, з яких вони зроблені й визначається

відповідно до ДБН В. 1.1-7-2001. Залежно від матеріалу виготовлення основні

будівельні конструкції поділяють на кам'яні, залізобетонні, металеві, дерев'яні, а

також такі, що містять полімерні матеріали.

Горючість та здатність чинити опір дії пожежі будівельними конструкціями

характеризуються їх вогнестійкістю.

Вогнестійкість конструкції - це здатність конструкції зберігати несучі та (або)

огороджувальні функції в умовах пожежі. Нормована характеристика вогнестійкості

основних будівельних конструкцій називається ступенем вогнестійкості. Ступінь

вогнестійкості будівель та споруд залежить від меж вогнестійкості будівельних

конструкцій та меж поширення вогню по них.

Межа вогнестійкості конструкції - це показник вогнестійкості конструкції, який

визначається часом від початку вогневого випробування за стандартного

температурного режиму до втрати конструкцією несучої здатності, цілісності або

теплоізолювальної здатності.

Межа поширення вогню будівельними конструкціями - це розмір зони пошкодження

зразка в площині конструкцій від межі нагрівання до найбільш віддаленої точки

пошкодження.

За вогнестійкістю усі будівлі та споруди поділяються на вісім ступенів - 1, 2, 3, За,

Зв, 4, 4а, 5, характеристики яких наведені в СНиП 2.01.02-85. Цим документом також

регламентуються мінімальні межі вогнестійкості будівельних конструкцій і

максимальні межі поширення вогню по них.

Одним із найпоширеніших у будівництві заходів для запобігання можливості

розповсюдження пожежі на сусідні будівлі та споруди є протипожежні відстані, які,

крім того, створюють сприятливі умови для забезпечення маневрування,

встановлення, розгортання пожежної техніки та підрозділів пожежної охорони.

Потрібні величини протипожежних відстаней наведені у додатку 3.1 до ДБН 360-92.

Для запобігання розповсюдженню пожежі та продуктів горіння з приміщень або

пожежного відсіку з осередком пожежі в інші приміщення, створюють

протипожежні перешкоди. Протипожежна перешкода - це будівельна конструкція,

інженерна споруда чи технічний засіб, що має нормовану межу вогнестійкості і

перешкоджає поширенню вогню.

За допомогою перешкод, які обмежують розповсюдження пожежі та продуктів

горіння, можуть бути створені безпечні зони або приміщення для тривалого чи

короткочасного перебування людей, що сприяє успішному проведенню операцій їх

рятування у разі пожежі. Типи протипожежних перешкод та їх мінімальні межі

вогнестійкості наведені в ДБН В. 1.1-7-2001. У цьому ж документі та інших

нормативних актах визначені поняття, сутність, умови використання, кількісні

параметри решти способів та засобів попередження розповсюдження і розвитку

пожежі.

Захист людей у разі пожежі є найважливішим завданням всієї системи

протипожежного захисту. Вирішення цього завдання становить велику складність,

оскільки має власну специфіку та здійснюється іншими шляхами, ніж захист

будівельних конструкцій чи матеріальних цінностей.

Рятування являє собою вимушене переміщення людей назовні при впливові на них

небезпечних факторів пожежі або при виникненні безпосередньої загрози цього

впливу. Вимушений процес руху людей з метою рятування називається евакуацією.

Евакуація людей із будівель та споруд здійснюється через евакуаційні виходи.

Шляхом евакуації є безпечний для руху людей шлях, який веде до евакуаційного

виходу.

Евакуаційний вихід - це вихід з будинку (споруди) безпосередньо назовні або вихід

із приміщення, що веде до коридору чи сходової клітки безпосередньо або через

суміжне приміщення. Виходи вважаються евакуаційними, якщо вони ведуть із

приміщень:

- першого поверху безпосередньо назовні або через вестибюль, коридор, сходову

клітку;

- будь-якого поверху, крім першого, у коридор, що веде на внутрішню сходову

клітку або сходову клітку, що має вихід безпосередньо назовні або через вестибюль,

відокремлений від прилеглих коридорів перегородками із дверима;

- у сусіднє приміщення на тому ж поверсі, яке забезпечене виходами.

Із приміщень, розташованих на другому та більш високих поверхах (висотою не

більше ЗО м) допускається передбачати евакуаційний (запасний) вихід на зовнішні

сталеві сходи.

72. Забезпечення пожежної безпеки — невід'ємна частина державної діяльності

щодо охорони життя та здоров'я людей, національного багатства та навколишнього

середовища. Відповідно до статті 4 Закону України „Про пожежну безпеку"

державні органи виконавчої влади та органи самоврядування усіх рівнів в межах

своєї компетенції організовують розроблення та впровадження у відповідних галузях

і регіонах організаційних і науково-технічних заходів щодо запобігання пожежам та

їх гасіння, забезпечення пожежної безпеки населених пунктів і об'єктів.

Згідно діючого законодавства відповідальність за утримання промислового

підприємства у належному протипожежному стані покладається безпосередньо на

керівника (власника).

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

— розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

— відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати

положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють в межах підприємства,

здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

— забезпечувати додержання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а

також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

— організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду

заходів щодо їх забезпечення;

— утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну

техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

— створювати у разі потреби відповідно до встановленого порядку підрозділи

пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

— подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про

стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

— здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та

гасіння пожеж;

— своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки,

систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

— проводити службові розслідування випадків пожеж. Відповідно до статті 6 Закону

громадяни України, іноземні

громадяни та особи без громадянства, які перебувають на території України

зобов'язані:

— виконувати правила пожежної безпеки, забезпечувати будівлі, які їм належать на

праві особистої власності, первинними засобами гасіння пожеж і протипожежним

інвентарем, виховувати у дітей обережність у поводженні з вогнем;

— повідомляти пожежну охорону про виникнення пожежі та вжити заходів до її

ліквідації, рятування людей і майна.

73. 1.1. Службу пожежної безпеки (далі - СПБ) в системі

Міністерства охорони здоров'я України створено відповідно до

Закону України "Про пожежну безпеку" ( 3745-12 ) (статті 4,5) та

Типового положення про службу пожежної безпеки, затвердженого

наказом МВС України від 12.04.95 N 220 ( z0118-95 ) і

зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.04.95 за

N 118/654.

1.2. СПБ центрального апарату Міністерства охорони здоров'я

(далі - Міністерство) підпорядковується першому заступнику

Міністра охорони здоров'я.

1.3. В апаратах Міністерства охорони здоров'я Автономної

Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій, об'єднання

"Політехмед" (далі - Об'єднання), державної акціонерної компанії

"Ліки України" (далі - ДАК), установ, організацій та підприємств

(далі - установи), що є у безпосередньому підпорядкуванні

Міністерства, створюються СПБ і підпорядковуються відповідно

Міністру, начальнику управління, генеральному директору

Об'єднання, голові Правління ДАК, керівнику установи.

1.4. СПБ в апаратах Міністерства охорони здоров'я України,

Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,

управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій, установ, які безпосередньо

підпорядковані Міністерству, створюються з метою координації і

вдосконалення роботи, пов'язаної із забезпеченням пожежної безпеки

та контролем за її проведенням,- а в об'єднанні "Політехмед" та

ДАК - для виконання делегованих їм функцій з питань пожежної

безпеки. Повноваження Об'єднання, ДАК у галузі пожежної безпеки

визначаються статутами або договорами між ними та підприємствами,

які входять до їх складу.

1.5. СПБ комплектується, як правило, фахівцями, які мають:

- вищу спеціальну (пожежно-технічну) освіту;

- вищу освіту і стаж роботи не менше 3 років в пожежній

охороні чи інших службах, що займаються забезпеченням пожежної

безпеки;

- середню спеціальну (пожежно-технічну) освіту і стаж роботи

за фахом не менше 3 років.

До СПБ в окремих випадках можуть прийматися фахівці з вищою

освітою (без спеціальної освіти або стажу роботи в пожежній

охороні), якщо вони мають досвід роботи за профілем Міністерства

не менше 5 років.

1.6. На підставі цього Положення розробляються власні

положення про службу пожежної безпеки Міністерства охорони

здоров'я Автономної Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я

обласних, Київської та Севастопольської міських державних

адміністрацій, Об'єднання, ДАК, установи, які затверджуються

їхніми керівниками та погоджуються з територіальними органами

Державного пожежного нагляду (за місцерозташуванням).

1.7. У своїй діяльності СПБ центрального апарату

Міністерства, апаратів Міністерства охорони здоров'я Автономної

Республіки Крим, управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та

Севастопольської міських державних адміністрацій, Об'єднання, ДАК,

установ взаємодіє з Державною пожежною охороною, добровільними

протипожежними об'єднаннями громадян, іншими організаціями,

діяльність яких пов'язана із забезпеченням пожежної безпеки,

службами охорони праці і регламентується законами України,

постановами Верховної Ради України, указами та розпорядженнями

Президента України, постановами та розпорядженнями Кабінету

Міністрів України, наказами МОЗ України, міжгалузевими, галузевими

та іншими нормативними актами з питань пожежної безпеки і цим

Положенням.

2. Основні завдання та напрямки роботи служби

пожежної безпеки

2.1. Основними завданнями СПБ є:

2.1.1. Вдосконалення та координація пожежно-профілактичної

роботи, організація розробки комплексних заходів щодо поліпшення

пожежної безпеки на об'єктах Міністерства, контроль за їх

виконанням.

2.1.2. Координація проведення науково-технічної політики з

питань пожежної безпеки.

2.1.3. Здійснення методичного керівництва і контролю за

діяльністю підвідомчих об'єктів у галузі пожежної безпеки.

2.1.4. Облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих об'єктах.

2.2. Відповідно до основних завдань, СПБ Міністерства

здійснює роботу в таких напрямках:

2.2.1. Бере участь у вирішенні питань організації СПБ

Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим,

управлінь охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської

міських державних адміністрацій, Об'єднання, ДАК, установ, які

безпосередньо підпорядковані Міністерству, надає допомогу у

визначенні структури та чисельного складу цих служб.

2.2.2. Перевіряє діяльність підпорядкованих установ з питань

забезпечення пожежної безпеки. Вивчає і поширює передовий досвід

роботи в цьому напрямі.

2.2.3. Організовує розробку, за участі установ і структурних

підрозділів апарату Міністерства, комплексних заходів (галузевих

програм) з питань забезпечення та поліпшення пожежної безпеки і

контролює їх виконання.

2.2.4. Готує проекти загальних для галузі наказів,

розпоряджень, положень тощо з питань пожежної безпеки.

2.2.5. Погоджує проекти відомчих (галузевих) документів з

питань пожежної безпеки, які розробляються іншими структурними

підрозділами Міністерства.

2.2.6. Здійснює контроль за виконанням в Міністерстві та в

підпорядкованих йому установах вимог пожежної безпеки,

встановлених законодавчими та іншими нормативними актами.

2.2.7. Організовує проведення нарад, семінарів, конференцій

та конкурсів щодо вдосконалення роботи з забезпечення пожежної

безпеки, діяльності пожежно-технічних комісій та добровільних

пожежних дружин, готує матеріали для розгляду питань пожежної

безпеки на засіданнях колегії, службових нарадах тощо.

2.2.8. Надає методичну допомогу підвідомчим установам в

організації спеціального навчання з пожежно-технічного мінімуму та

перевірки знань з питань пожежної безпеки, проводить вступний

протипожежний інструктаж з працівниками апарату Міністерства,

провадить облік цих інструктажів.

2.2.9. За дорученням керівництва Міністерства бере участь у

службовому розслідуванні причин та обставин виникнення великих,

особливо великих пожеж та пожеж, які спричинили загибель людей.

2.2.10. Веде облік пожеж та їх наслідків на підвідомчих

об'єктах системи МОЗ, аналізує причини їх виникнення, готує звітні

матеріали та відповідні інформації, подає пропозиції щодо

запобігання пожежам.

2.2.11. Пропагує необхідність вжиття заходів з пожежної

безпеки.

2.3. СПБ Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки

Крим, управлінь, Об'єднання, ДАК, установ виконують функції,

передбачені пунктами 2.2.2, 2.2.7, 2.2.11, а також надають

практичну та методичну допомогу підвідомчим установам:

а) в організації та проведенні з працівниками спеціального

навчання з пожежно-технічного мінімуму, протипожежних інструктажів

та перевірки знань з питань пожежної безпеки;

б) у впровадженні у виробництво досягнень науки і техніки,

прогресивних пожежобезпечних технологій, зокрема, сучасних

автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж, пожежобезпечних

миючих речовин;

в) у набутті галузевих та міжгалузевих нормативних актів з

питань пожежної безпеки.

74. Основними завданнями пожежної охорони є:

— здійснення контролю за дотриманням протипожежних вимог;

— запобігання пожежам і нещасним випадкам на них;

— гасіння пожеж, рятування людей та надання допомоги у ліквідації наслідків

аварій, катастроф і стихійного лиха.

Пожежна охорона поділяється на державну, відомчу, сільську та добровільну.

Державна пожежна охорона формується на базі існуючих воєнізованої та

професійної пожежної охорони органів внутрішніх справ України, входить до

системи Міністерства внутрішніх справ України і здійснює державний нагляд.

Підрозділи відомчої пожежної (пожежно-сторожової) охорони створюються на

об'єктах міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, перелік яких

визначається Кабінетом Міністрів України.

У сільських населених пунктах, де немає підрозділів Державної пожежної охорони,

органами місцевої державної адміністрації створюються сільські пожежні команди.

На промислових підприємствах, в установах та організаціях з метою проведення

заходів щодо запобігання пожежам та організації їх гасіння створюються

добровільні пожежні дружини (команди). На підприємствах з кількістю працюючих

50 і більше чоловік за рішенням трудового колективу створюються пожежно-

технічні комісії.

75. В населених пунктах та на об'єктах незалежно від форм власності здійснюється

державний пожежний нагляд. Органи державного пожежного нагляду відповідно до

покладених на них завдань:

— розробляють з участю зацікавлених організацій та органів і затверджують

загальнодержавні правила пожежної безпеки;

— погоджують проекти державних і галузевих стандартів, норм, правил та інших

нормативно-технічних документів, що стосуються забезпечення пожежної безпеки, а

також- проектні рішення, на які не встановлено норми і правила;

— встановлюють порядок опрацювання і затвердження нормативних актів з питань

пожежної безпеки, що діють на підприємстві, в установі та організації;

— здійснюють контроль за додержанням вимог актів законодавства з питань

пожежної безпеки;

— проводять згідно з чинним законодавством перевірки і дізнання за

повідомленнями та заявами про злочини, пов'язані з пожежами та порушеннями

правил пожежної безпеки.

Посадовими особами органів державного пожежного нагляду є державні інспектори

з пожежного нагляду, які мають право:

— проводити в будь-який час у присутності власника чи його представника

пожежно-технічні обстеження і перевірки підконтрольних об'єктів незалежно від

форм власності, одержувати від власника необхідні пояснення, матеріали та

інформацію;

— давати (надсилати) керівникам органів виконавчої влади та самоврядування

різних рівнів, керівникам та іншим посадовим особам підприємств, установ та

організацій, а також громадянам обов'язкові для виконання розпорядження

(приписи) про усунення порушень і недоліків з питань пожежної безпеки. У разі

порушення правил пожежної безпеки, або з інших причин, що створюють загрозу

виникнення пожежі, або перешкоджають її гасінню та евакуації людей припиняти чи

забороняти роботу підприємств, окремих виробництв, дільниць, агрегатів;

— здійснювати контроль за виконанням протипожежних вимог, передбачених

нормативно-технічними документами, під час проектування, будівництва,

реконструкції, технічного переоснащення чи розширення, капітального ремонту

підприємств, будівель, споруд та інших об'єктів. У разі виявлення порушень

забороняти до їх усунення випуск і застосування проектів, зупиняти проведення

будівельно-монтажних робіт;

— притягати до адміністративної відповідальності посадових осіб, інших

працівників підприємств, установ, організацій та громадян, винних у порушенні

встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконанні приписів,

постанов органів державного пожежного нагляду, використанні пожежної техніки та

засобів пожежогасіння не за призначенням;

— застосовувати штрафні санкції до підприємств, установ та організацій за

порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, невиконання

розпоряджень (приписів) посадових осіб органів державного пожежного нагляду.

76. Усі працівники при прийнятті на роботу і щорічно за місцем роботи проходять

інструктажі з питань пожежної безпеки. Особи, яких приймають на роботу, пов'язану

з підвищеною пожежною небезпекою, повинні попередньо пройти спеціальне

навчання (пожежно-технічний мінімум). Працівники, зайняті на роботах з

підвищеною пожежною небезпекою, один раз на рік проходять перевірку знань

відповідних нормативних актів з пожежної безпеки, а посадові особи до початку

виконання своїх обов'язків і періодично (один раз на три роки) проходять навчання і

перевірку знань з питань пожежної безпеки.

Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктажу і перевірки знань з

питань пожежної безпеки, забороняється.

Місцеві органи державної виконавчої влади та самоврядування, житлові установи та

організації зобов'язані за місцем проживання організувати навчання населення

правилам пожежної безпеки в побуті та громадських місцях.

У дитячих дошкільних закладах проводиться виховна робота, спрямована на

запобігання пожежам від дитячих пустощів з вогнем і виховання у дітей

бережливого ставлення до національного багатства.

У закладах освіти усіх рівнів (від загальноосвітніх до закладів післядипломної

освіти) організовується вивчення правил пожежної безпеки на виробництві та в

побуті, а також діям у разі пожежі.

77. Перша медична допомога - це сукупність доцільних дій, спрямованих на

збереження життя і здоров'я потерпілого.

Основними принципами, якими керуються при наданні першої долікарської

допомоги, є:

- правильність і доцільність дій;

- швидкість та рішучість при виконанні дій;

- продуманість та спокій.

Людина, яка надає першу долікарську допомогу, повинна знати:

- характерні ознаки порушення функцій організму потерпілого;

- загальні принципи надання першої долікарської допомоги при отриманих

ушкодженнях;

- способи евакуації людей.

Людина, що надає допомогу, повинна вміти:

- оцінити стан здоров'я потерпілого;

- визначити, якої допомоги він потребує;

- забезпечити прохідність повітря через верхні дихальні шляхи;

- виконати штучне дихання та зовнішній масаж серця;

- зупинити кровотечу;

- накласти пов'язку при ушкодженні;

- іммобілізувати ушкоджену частину тіла при переломі кісток;

- надавати допомогу при тепловому та сонячному ударах, отруєнні, ураженні

електричним струмом, опіках;

- користуватися аптечкою швидкої допомоги.

При наданні першої допомоги необхідно керуватися такою послідовністю дій:

- усунути вплив на організм людини факторів, які загрожують її здоров'ю та життю;

- оцінити стан потерпілого;

- визначити послідовність дій щодо рятування потерпілого залежно від тяжкості

травми, що становить найбільшу загрозу для його життя;

- викликати швидку допомогу або медичних працівників, якщо є така можливість;

- виконувати необхідні дії для рятування потерпілого в порядку терміновості;

- підтримувати основні життєві функції потерпілого до прибуття медичних

працівників.

Тому, хто надає долікарську допомогу, треба розрізняти ознаки життя і смерті.

Розрізняють дві фази смерті - клінічну та біологічну. Тривалість клінічної смерті 5-7

хвилин. Незворотні явища протягом цього часу ще не настають, організм можна

повернути до життя (табл. 25.1).

За наявності ознак життя необхідно негайно розпочати надання допомоги, однак

якщо вони навіть і відсутні, допомогу необхідно надавати доти, доки не буде повної

впевненості у смерті потерпілого.

Біологічна смерть характеризується незворотними явищами в тканинах кори

головного мозку, серця та легенів. її ознаками є:

- помутніння рогівки ока та її висихання;

- деформація зіниці при здавленні;

- трупне задубіння;

- трупні синюваті плями.

78. Широке застосування електроенергії вимагає правильного поводження з нею,

оскільки порушення правил електробезпеки може призвести до важкої і навіть

смертельної травми. Установлено, що при напрузі 42 В електричний струм, який

проходить через тіло людини, є безпечним. Напруга вище 50 В викликає тепловий і

електролітичний ефект. Найчастіше ураження виникає внаслідок невиконання

техніки безпеки при роботі з електричними приладами як у побуті, так і на

виробництві.

Симптоми ураження електричним струмом. Суттєвий вплив на ступінь ураження

людини електричним струмом має величина електричної напруги, сила струму, яка

проходить через тіло людини, а також тривалість його протікання. У місцях входу і

виходу струму (найчастіше на руках і ногах) спостерігаються важкі електроопіки аж

до обвуглювання. У більш легких випадках є так звані мітки струму — округлі

плями від 1 до 5-6 см у діаметрі, темні всередині і синюваті по периферії. На відміну

від термічних опіків, волосся не обпалене. Як було сказано, також суттєве значення

має те, через які органи проходить струм, що можна встановити, подумки з'єднуючи

місця входу і виходу струму Особливо небезпечне проходження струму через серце,

головний мозок, тому що це може викликати зупинку серця і дихання. Узагалі, при

будь-якій електротравмі відбувається враження серця. У важких випадках

спостерігається частий слабкий пульс, низький артеріальний тиск, задуха,

потерпілий блідий, зляканий. Нерідко спостерігаються судоми, зупинка дихання.

Оцінка стану потерпілого ґрунтується на контакті з електрострумом, мітках струму,

загальних наслідках ураження електрострумом.

Невідкладна допомога. Насамперед постраждалого звільняють від контакту з

електрострумом (якщо це не зроблено раніше). Вимикають джерело

електроживлення, а якщо це неможливо, відкидають обірваний провід

діелектричним предметом (дерев'яним сухим ціпком). Якщо той, хто надає

допомогу, одягнений у гумові чоботи і гумові рукавички, то можна відтягнути

потерпілого від електропроводу. При зупинці дихання проводять штучне дихання,

вводять серцево-судинні засоби (0,1% розчин адреналіну - 1 мл, 10% розчин кофеїну

- 1 мл підшкірно), засоби, що стимулюють дихання (1% розчин лобеліну - 1 мл

внутрівенно чи повільно внутрішньом'язово), потім накладають стерильну пов'язку

на електроопікову рану.

Штучне дихання продовжують киснево-повітряною сумішшю чи чистим киснем

через маску, внутрівенно вводять 40% розчин глюкози з 0,5 мл 0,006% розчину

корглікону Штучне дихання не припиняють протягом тривалого часу. При зупинці

серця - непрямий масаж серця, 0,1% розчину адреналіну - 1 мл і 10 мл 10% розчину

хлориду кальцію.

Госпіталізація. Транспортування в положенні лежачи на ношах в опікове чи

хірургічне відділення.