Шпаргалки на гос.экзамен по микроэкономике (укр.яз)

Подождите немного. Документ загружается.

зростає швидше, ніж зростає доход споживача. ЯІ^ЙХ жності були помічені й

сформульовані Енгелем Ц1закони Енгеля: і ВВ1 дрИ незмінних цінах на всі блага частка

сімей-'бюджету, щО витрачається на продукти спожи-Н°Гая має тенденцію до зменшення

за умови зрос- ^йщли в економічну теорію як

таяня доходів сім І.

2 Споживання освітніх, юридичних, медичних слуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має

тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко

переконатися, спостерігаючи наше сьогодення.

11. Реакція споживача на зміну цін товарів.

Досліджуючи криві "доход—споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що

змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити

вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну

змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна—споживання".

Зниження цін на товар X призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової

точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на

інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю Y залишиться по-

передньою.

Крива "ціна—споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки Flt F2, F3

на рис. •Ь) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших

факторів попиту.

„ КРИВ°Ї "ціна—споживання" можна перейти до ^ривої індивідуального попиту. Тангенс

кута нахилу

й бюджетних обмежень відповідає ціні товару X.

цін ° Пом^тити» Щ° зменшення кута нахилу (зниження а товар X) супроводжується

збільшенням обсягів

закупок цього товару. Залежність між ціною на товар (Рх) та розміром його бажаних

закупок для споживача відображає крива попиту (рис. 3.7).

Попит (demand) — це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за

тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна—

споживання" — це два різних способи описання того, як придбана кількість товару

змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна

говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін

на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості

товару, яку, бажає придбати споживач.

12. Ефект заміщення та ефект доходу.

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів

теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для

споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку,

вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити

споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його

номінальний доход залишається попереднім.

Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від

його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід

розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів.

Ефект доходу — це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу

споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо

впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу

споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних — зменшується.

Ефект заміщення — це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін

цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо

нормальних, і щодо неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та

заміщення наведена в табл. 3.1.

Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде

рівнодіючою ефектів доходу та заміщення. Згідно з даними табл. 3.1 щодо нормальних

товарів обидва ефекти діють в

одному напрямку. У цьому випадку прогнозувати зміни споживання залежно від змін ціни

на товар дещо простіше. Що ж до впливу зміни ціни на споживання неякісних товарів, то

спрямованість впливі

ефектів доходу та заміщення протилежна. Залежні від того, який ефект спрацьовує

сильніше, динаміка ціни та динаміка споживання матимуть однакову абі протилежну

спрямованість.aaaaa Якщо ефект заміщення має більший вплив, то із зростанням ціни

споживання товару X зменшується а при її зниженні — збільшується. Однак може склаі

датися ситуація, коли переважає ефект доходу, тоді при зростанні ціни зростає і

споживання, а при її зменшенні споживання також зменшується. Така ситуація трапляється

досить рідко.aaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaaa a

Неякісний товар, для якого ефект доходу переваї жає над ефектом заміщення називається

Гіффеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього

— парадоксом Гіффена.

Роберт Гіффен (1837—1910) — англійський вчений, який виявив, що незаможні робітники

в Англії збільшують споживання дешевих неякісних продуктів харчування (зокрема,

житнього хліба) у разі їх подорожчання. Таку саму ситуацію можна спостерігати і при

аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час

економічної кризи 90-х pp.

Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

_ бути неякісним в уявленні споживача;aaa

_ бути значною часткою його витрат.

Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із закону попиту. Проте

детальніше дослі-дження доводить, що саме взаємодія ефектів замі-щення та доходу

спричиняє такий розвиток подій. Існує ще кілька прикладів винятків із закону поколи із

підвищенням цін спостерігається збіль-шення закупок того чи іншого товару. Так, деякі

споживачі можуть ототожнювати зростання цін з підвищенням якості продукції і

збільшувати його закупки В умовах нестабільності економічної ситуації зростання цін

може сприйматися і як передвісник інфляційного стрибка. Для отримання виграшу

споживачі намагатимуться придбати більше продукту за сьогоднішніми цінами, поки вони

ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії

поведінки споживача.

13. Попит, пропозиція, їх взаємодія.

Попит — це запит фактичного або потенційного покупця, споживача на придбання товару

за наявних у нього коштів, що призначені для цієї покупки. Попит відображає, з одного

боку, потребу покупця в деяких товарах або послугах, бажання придбати ці товари або

послуги в певній кількості і, з іншого боку, можливість сплатити за покупку по цінах, що

знаходяться в межах «доступного» діапазону.

Із такого визначення випливає, що попит на товар (послугу) залежить від ціни. Покажемо

цю залежність за допомогою таблиця 1 на прикладі йогурту:

Таблиця 1.1. Зміна попиту на ціну*

Ціна за одну упаковку грн.. Величина попиту за тиждень шт.

5 1

4 2

3 4

2 7

1 11

Як бачимо, зменшення ціни на 1 упаковку йогурту зумовлює збільшення попиту на нього.

Зобразимо графічно (Малюнок 1.1.).

Крива попиту

0 2 4 6

Вартість грн.(P)

Кількість шт.(Q)

Величина

попиту

тиждень шт.

*- приклад попиту було взято з однієї з робіт із сайту http://ukrreferat.110mb.com

Крива попиту (Малюнок 1.1.) − відношення між ринковою ціною товару і грошовим

виразом попиту на неї.

Крива попиту показує вірогідну кількість товару, який вдається продати за певний час по

цінах даного рівня.

Вона має негативний нахил, що демонструє зворотну залежність між двома змінними —

ціною за одиницю товару Р і обсягом його продажу Q. Причому кожна додаткова купівля

однорідного товару показує зниження його граничної корисності. Це свідчить про те, що

закон попиту діє одночасно з законом спадної граничної корисності економічних благ.

Якщо ціна товару зростає від 1 грн. до 5 грн., обсяг продаж скорочується. Будь-якій точці

на кривій попиту відповідає певне значення двох змінних Р і Q.

Рух по кривій попиту з однієї точки до будь-якої іншої показує, як зміна однієї змінної,

тобто ціни, зумовлює зворотний рух, тобто обсягу продаж.

Може бути і так, що крива попиту не змінюється, не зміщується в той чи інший бік. Це

означає, що попит не змінився. У цьому разі зміна ціни впливає лише на обсяг продажу

товарів, але не на попит.

Крива попиту ілюструє лише зміну співвідношення цін і обсягу продаж у чистому вигляді,

абстрагуючись від нецінових чинників (суб'єктивних поглядів покупців, моди тощо).

Проте в ринковому господарстві вирішальне значення мають цінові чинники, тому аб-

страгування від нецінових чинників цілком припустиме.

Ні дані таблиці, ні крива індивідуального попиту не дають відповіді на запитання, яка ціна

у зазначених варіантах є ринковою. Вони тільки показують, як змінюється величина

попиту, якщо змінюється ціна, а всі інші чинники залишаються незмінними. І цифрове, й

графічне зображення вказують на обернений зв'язок між величиною попиту на товар і

ціною цього товару. Це означає, що збільшення ціни на будь-який товар зумовлює

зменшення величин попиту на нього, і навпаки, зменшення ціни сприятиме підвищенню

попиту.

Закон попиту — величина (об'єм) попиту зменшується у міру збільшення ціни товару.

Математично це означає, що між величиною попиту і ціною існує обернено пропорційна

залежність



 )(PQ

, де

-обсяг попиту, Р – ціна.

Природа закону попиту не складна. Якщо у покупця є певна сума грошей на придбання

даного товару, то він зможе купити тим менше товару, що більша ціна і навпаки. Звичайно,

реальна картина набагато складніша, оскільки покупець може залучити додаткові кошти,

придбати замість даного товару інший — товар субститут. Але в цілому закон попиту

відображає головну тенденцію — згортання об'єму закупівель зі зростанням цін на товар в

умовах, коли грошові можливості покупця обмежені певною межею.

Рух попиту об'єктивно регулюється законом попиту. Він відбиває причинно-наслідковий

зв'язок між зміною ціни і зміною величини попиту. При цьому цей зв'язок має зворотний

характер:

підвищення ціни зумовлює зменшення попиту і навпаки — зниження ціни веде до його

зростання.

У законі попиту виявляється суперечність між ціною і платоспроможністю, а точніше —

між зміною ціни і постійною на цей час величиною платоспроможного попиту населення.

Якщо ціна зросла, то при тому самому платоспроможному попиті населення зменшуються

можливості здійснення покупок. Вони скорочуються не в номінальному грошовому, а в

натуральному вираженні. Інакше наприклад, замість вищого сорту чаю купують нижчий,

замість кави — чай.

Вихід з цієї суперечності полягає у зменшенні попиту на товари, ціна на які зросла.

Протилежна ситуація виникає тоді, коли ціна знизилася. Споживач має можливість

придбати ті товари, продаж яких раніше стримувався через недостатню купівельну

спроможність. У цьому разі попит зростає на більш дорогі товари.

Форми вияву закону попиту найрізноманітніші.

Якщо ціни зросли, реалізація їх може знизитися. Це станеться лише тоді, коли маса товарів

залишиться незмінною. При скороченні товарної маси за допомогою ціни встановлюють

нову пропорцію (новий баланс) між масою товарів і платоспроможним попитом.

У конкурентній боротьбі виробник мусить реагувати на поведінку споживачів. При

затримці реалізації товарів і створенні товарних запасів можуть бути вжиті заходи щодо

зниження цін і зменшення товарних запасів.

Формою вияву закону попиту є також ефект заміщення. Він полягає у переміщенні попиту

на дешевші товари-замінники.

Однією з форм вияву закону попиту є ефект доходу. Він спостерігається тоді, коли

відбулось зниження ціни. Це призводить до того, що у споживача в результаті зниження

ціни з 'явилась вільна сума грошей, яка може бути спрямована на придбання додаткових

життєвих засобів.

Цінові та нецінові детермінанти попиту

Ціна є основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що

графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (Малюнок 1.2).

D1 - стара крива попиту; D2 - нова крива попиту; S - крива пропозиції

Ціна є основною детермінантою попиту, зміна якої спричиняє зміни в обсязі попиту, що

графічно відповідає руху між точками на даній кривій попиту (Малюнок 1.3.)

Нецінові детермінанти попиту спричиняють зміни у попиті, що графічно відповідає

зміщенню всієї кривої попиту: праворуч-вгору, якщо попит зростає, і ліворуч-вниз, якщо

попит скорочується (Малюнок 1.3.). Нецінові детермінанти являють собою основні мотиви

споживчого попиту.

До нецінових детермінант попиту відносяться: смаки і уподобання споживачів; доходи

споживачів; ціни сполучених товарів; кількість споживачів на ринку; очікування

споживачів відносно майбутніх цін.

 Смаки і уподобання споживачів визначаються звичаями, рекламою, модою, освітою і

здатні змінювати попит в обох напрямках за незмінної ціни та інших рівних умов. Наприклад:

пропаганда здорового способу життя може спричиняти зростання попиту на спортивний одяг й

інвентар за незмінності їхніх цін та інших рівних умов. Крива попиту на ці товари зміститься

праворуч (від D1 на D3). Цей же показник може викликати скорочення попиту на тютюнові

вироби та алкогольні напої, крива попиту на ці товари зміститься ліворуч.

 Доход − вплив доходу на попит є досить складним, здебільшого зростання доходу

призводить до зростання попиту.

Доходи споживачів чинять неоднозначний вплив па попит. Відповідно до динаміки попиту

в залежності від динаміки доходів розрізняють три види товарів:

1. Нормальні товари – це товари, попит на які зростає зі зростанням доходів споживачів,

крива попиту зміщується праворуч. Абсолютна більшість товарів є нормальними благами.

Графічно зростання доходу для нормальних товарів означає зрушення кривої попиту праворуч

(Мал.. 1.3.)

2. Нижчі товари – це товари, попит на які скорочується зі зростанням доходу, а крива

попиту зміщується ліворуч. Це товари низької споживчої цінності, які споживач змушений

купувати, оскільки його доходи не дозволяють придбати кращі й дорожчі товари. До таких

товарів можна віднести немодне вбрання, висококалорійні, з низьким вмістом вітамінів

продукти, а також товари низької якості. Крива попиту на нижчі товари зі зростанням

доходу зміщується ліворуч (D1 на D2).

Слід зауважити , що поділ товарів на нормальні і нижчі є досить умовним, оскільки один і

той самий товар для різних споживачів може бути: нормальним для − одного, нижчим −

для іншого. Наприклад, заможна родина буде вважати жирну свинину нижчим товаром,

віддаючи перевагу вищим сортам м'яса чи рибним продуктам. Бідна родина може вважати

жирну свинину нормальним товаром.

3. Нейтральні товари − це товари, попит на які не змінюється зі зміною доходу

споживачів. Зміни у доході не призведуть до зміщення кривої попиту. До таких товарів

відносяться товари першої необхідності: сіль, сірники та інші, споживання яких

залишається відносно стабільним незалежно від рівня доходу.

 Ціни сполучених товарів чинять взаємний вплив щодо попиту залежно від виду цих

товарів. Розрізняють два види сполучених товарів:

1. Товари-субститути або взаємозамінні товари – це пари товарів, для яких зростання ціни

одного викликає зростання попиту на інший товар, і навпаки.

Наприклад, м'ясо і риба − взаємо замінні товари. За інших рівних умов з підвищенням ціни

мяса попит на рибу зросте і навпаки. Цей приклад дозволяє ще раз підкреслити відмінності

між змінами в обсязі попиту і змінами у попиті. Припустимо, що мал. 1.2. ілюструє попит

на м'ясо, а мал. 1.3. попит на рибу. Відтак зниження ціни м'яса спричинить збільшення

обсягу попиту на нього (рух точки по кривій попиту на мал. 2.3.) і скорочення попиту на

рибу (рух кривої попиту на рибу ліворуч від D1 до D2.

2. Товари-комплементи або взаємодоповнюючі товари – це пари товарів, для яких

зростання ціни одного призводить до зменшення попиту на інший товар, і навпаки. Ці

товари споживаються одночасно, наприклад, бензин і шини або інші запасні частини до

автомобіля. З підвищенням ціни бензину попит на шини скоротиться, оскільки власники

автомобілів будуть їздити менше. Графічно скороченню попиту на шини внаслідок

підвищення ціни бензину відповідає зміщення кривої попиту ліворуч (Мал. 1.3.).

Товари, які не можна віднести до цих двох типів , є незалежними у споживанні, тобто

зміна ціни одного ніяк не вплине на попит на інші товари. Так, підвищення цін на

комп’ютери у жодному випадку не позначиться на попиті на вершкове масло.

 Кількість споживачів на ринку – зі збільшенням числа покупців попит зростає, крива

попиту зміщується праворуч, зі зменшенням – ліворуч за інших рівних умов. Наприклад,

зростання народжуваності збільшить спочатку попит на пелюшки, іграшки, дитяче

харчування, згодом − зросте попит на шкільну форму, підручники і т.д.

 Очікування споживачів. Очікування зміни цін є фактором попиту, який набуває

особливої актуальності в умовах інфляції. Очікування підвищення цін у майбутньому

спричиняють зростання попиту у поточному періоді за інших рівних умов, крива попиту

зміщується праворуч, і навпаки – за умови очікування майбутнього зниження цін.

Подібною буде реакція споживачів в очікуванні майбутньої зміни доходів: поточне

споживання і попит збільшать ті з них, хто очікує їх підвищення, і зменшать ті, хто очікує

зниження доходів.

З врахуванням нецінових детермінант попиту функція попиту може бути представлена

формулою: Q

= f(P, N

) , де N

– нецінові детермінанти попиту.

Еластичність попиту

Еластичність – це міра чутливості функціонально пов’язаних величин. Вона визначається

як співвідношення процентних змін залежної і незалежної змінних.У мікроекономіці

застосовується багато різних показників еластичності в залежності від чинників, що

викликають зміну досліджуваного явища – попиту, пропонування чи виробництва.

Стосовно попиту розрізняють наступні види еластичності:

1. Еластичність попиту за ціною

);(

2. Перехресну еластичність попиту

);(

3. Еластичність попиту за доходом

).(

 Еластичність попиту за ціною – це процентна зміна обсягу попиту, спричинена

однопроцентною зміною ціни даного товару:

PQE

 %/%

Величина цінової еластичності попиту, як правило, виражається від’ємним числом, тому

що відображає різноспрямовані зміни: коли ціна зростає, обсяг попиту зменшується, і

навпаки. В аналізі часто знак “мінус” відкидають і порівнюють лише абсолютні значення

показника (за модулем).

Застосовують два способи обчислення показника еластичності.

Показник лінійної еластичності визначає процентну зміну обсягу попиту у точці. Він

обчислюється для випадку лінійної кривої попиту, заданої рівнянням

PbaQ



, або у

випадку незначної зміни ціни для нелінійної кривої попиту:

100:100











або







Показник дугової еластичності застосовується для вимірювання еластичності попиту в

центральній точці інтервалу на певному відрізку кривої попиту і розраховується за

середніми величинами ціни та обсягу:

2/)(:)(

2112

PPPP

QQQQ





або







Еластичність лінійної функції попиту не постійна. Кожна лінійна крива попиту має два

відрізки: верхній, в межах якого попит є еластичним, і нижній, в межах якого попит стає

нееластичним, вони розмежовуються точкою одиничної еластичності (Малюнок 1.4.). Для

нелінійної функції попиту ця закономірність може виконуватись, а може й не

виконуватись.

Розрізняють наступні випадки цінової еластичності попиту:

1. Попит еластичний, якщо

1

, тобто однопроцентна зміна ціни призводить до

більшої процентної зміни обсягу попиту (відображається більш похилою лінією 1.4.).

2. Попит нееластичний, коли

1

, тобто однопроцентна зміна ціни спричиняє менш

ніж однопроцентну зміну обсягу попиту (відображається більш стрімкою лінією 1.5.).

3. Попит з одиничною еластичністю має місце, коли

1

, тобто однопроцентна зміна

ціни веде до однопроцентної зміни обсягу попиту.

Існують також граничні випадки еластичності.

4. Абсолютно еластичний попит має місце, коли



, і означає, що споживачі купують

товар у необмеженій кількості, але лише за однією ціною. Найменше зростання ціни зменшує

попит до нуля, а будь-яке зниження ціни веде до безмежного його зростання. Крива попиту є

горизонтальною лінією (мал. 1.7.).

5. Абсолютно нееластичний попит має місце, коли

0

, і означає, що покупці зовсім

нечутливі до зміни ціни, незалежно від її рівня попит пред’являється на одну й ту саму

кількість товару. Крива попиту має вигляд вертикальної лінії (мал. 1.8.).

Факторами цінової еластичності попиту виступають:

1. Наявність товарів–замінників: чим більше близьких і досконалих замінників має товар,

тим більш еластичний попит на нього. Попит нееластичний для групи товарів як

сукупності, але стає більш еластичним для конкретного виду товару. Товари вузького

призначення мають багато замінників, тому попит на них більш еластичний. Наприклад,

попит на хліб взагалі нееластичний, але попит на чорний хліб «Дарницький» −

еластичний. Попит на транспортні послуги взагалі − нееластичний, а поит на таксі −

еластичний. Прикладом товару, що не має досконалих замінників, може бути бензин,

попит на нього нееластичний.

2. Питома вага товару у видатках споживача: чим більшою є частка товару у видатках

споживача, тим більш еластичним є поит на нього, і навпаки. Так, якщо ціна на голки чи

шпильки зросте навіть у декілька разів, попит на них суттєво не зміниться, оскільки на цю

покупку витрачається незначна частина доходу споживача. Але якщо підвищення цін на

холодильники чи телевізори змусить багато споживачів відмовитися від покупки.

3. Фактор часу у споживанні: у короткостроковому періоді попит менш еластичний, ніж у

довгостроковому, оскільки для зміни смаків, уподобань і структури споживання потрібен

час;

4. Важливість товару для споживача: попит на товари першої необхідності є

нееластичним, оскільки зміна ціни мало вплине на обсяги закупок цих благ. Попит на

предмети розкоші є еластичним за ціною.

За неціновими чинниками попиту розрізняють перехресну еластичність попиту та

еластичність попиту за доходом. Обидва показники вимірюють, на скільки процентів

зміститься крива попиту під впливом даного нецінового чинника.

 Перехресна еластичність попиту – це процентна зміна обсягу попиту на один товар

при зміні на 1% ціни іншого товару.

Вона показує, на скільки процентів зміститься крива попиту. Коефіцієнт перехресної

еластичності попиту за ціною обчислюється подібно до попередніх: де х і у – два товари

YXXY

PQE  %/%

або

E 









Для товарів – субститутів перехресна еластичність попиту додатна

)0( 

, тому що при

зростанні ціни одного товару обсяг його продажу зменшується, а попит на товар-замінник

зростає. Для товарів – комплементів перехресна еластичність попиту від’ємна

)0( 

оскільки зростання ціни одного товару призводить до зменшення обсягу попиту і на цей

товар, і на товар–доповнювач. У випадку, коли два товари є незалежними у споживанні,

перехресна еластичність попиту рівна нулю (

0

 Еластичність попиту за доходом – це процентна зміна обсягу попиту, викликана

однопроцентною зміною доходу.

Ми знаємо, що коли доход споживачів змінюється, то крива попиту зміщується.

Еластичність попиту за доходом показує граничну величину зміщення кривої попиту в

процентах.

Обчислюється коефіцієнт еластичності попиту за доходом тим же методом, що й

коефіцієнт інших видів еластичності: де І – доход споживача.

IQE

 %/%

або

E 





При розгляді нецінових чинників попиту ми визначили, що попит на нормальні товари

зростає зі зростанням доходу, на нижчі товари скорочується. Отже, еластичність попиту за

доходом для нормальних благ є додатною (

0

), для нижчих – від’ємною (

0

), для

нейтральних – нульовою (

0

). Предмети розкоші мають еластичність попиту за

доходом більшу за одиницю

)1( 

, предмети першої необхідності - меншу за одиницю

)1( 

За цим показником можна визначити рівень життя певних верств населення. Бідні

витрачають більшу частку свого бюджету на предмети першої необхідності, ніж багатші.

Коли доходи зростають на 1% , то обсяг попиту на предмети першої необхідності зростає

менш як на 1%, а на предмети розкоші – більш як на 1%. Це показує коефіцієнти

еластичності. Наприклад, еластичність попиту за доходом для їжі – 0,77; одягу – 0,82;

транспортних засобів – 1,1.

Розглянувши види та чисельність значення коефіцієнтів еластичності попиту, угрупуємо їх

і подамо у вигляді таблиці:

Таблиця 1.2. Чисельні значення коефіцієнтів еластичності попиту [1;54]

Цінова еластичність попиту

Абсолютно еластичний попит



Еластичний попит

1

Попит з одиничною еластичністю

1

Нееластичний попит

1

Абсолютно нееластичний попит

0

Перехресна еластичність попиту

Для товарів-субститутів

0

Для товарів-комплементів

0

Для незалежних товарів

0

Еластичність попиту за доходом

Для нормальних товарів

0

Для нижчих товарів

0

Для товарів першої необхідності

10 

Для товарів другої необхідності

1

Для предметів розкоші

1

Пропозиція, крива пропозиції, закон пропозиції

Пропозиція — характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої

товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує

пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція

характеризується своєю величиною та об'ємом.

Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець

(виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними

можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за

певної ціни.

Як і об'єм попиту, величина пропозиції залежить не тільки від ціни, але і від ряду

нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне

забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Із визначення випливає прямий зв'язок між ціною і пропозицією товару, зобразимо його

кривою пропозиції, яка позначається S. Для цього на осі абсцис відкладемо обсяг

пропозиції

, а на осі ординат − ціну (P). У табличному вигляді ця залежність матиме

такий вигляд (таблиця 2.1.)

Пропозиція йогурту індивідуальним виробником (дані довільні)

Таблиця 2.1. Зміна пропозиції на ціну *

Ціна за 1 упаковку грн. Пропозиція за тиждень

5 1100

4 700

3 400

2 200

1 100

Таблична інформація у графічному зображенні набуває вигляду кривої пропозиції

(Малюнок 2.1.):

Крива пропозиції

200

400

600

800

1000

1200

0 2 4 6

Вартість грн.(P)

Кількість шт.(Q)

Величина

пропозиції

тиждень шт.

Малюнок 2.1. Крива пропозиції*

Крива пропозиції − показує співвідношення між ринковими цінами і кількістю товарів, які

виробники бажають запропонувати. Основним чинником, що впливає на обсяг

пропонування є ціна.

Закон пропозиції — при інших незмінних чинниках величина (об'єм) пропозиції

збільшується у міру збільшення ціни на товар. Математичним виразом закону

пропонування є функція пропонування



 )(PQ

, де

- обсяг пропонування товару, S –

пропонування, P – ціна.

Зростання величини пропозиції товару при збільшенні його ціни обумовлене в загальному

випадку тією обставиною, що при незмінних витратах, витрати виробництва одиниці

товару із збільшенням ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним

продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але

виражена у ній тенденція має місце.

Об'єктивний рух пропозиції регулюється відповідним економічним законом — законом

пропозиції. Пропозиція стосується насамперед економічної діяльності виробників, тобто

основних суб'єктів конкурентної боротьби. Отже, процесомпричиною закону пропозиції

виступає зміна ціни: вона може знижуватись або зростати. Цей процес тісно пов'язаний з

певною масою товарів, послуг, що пропонується споживачам.

*- приклад пропозиції було взято з однієї з робіт із http://ukrreferat.110mb.com

Якщо ціна знижується, то при тій самій масі товарів і послуг підприємець одержує менше

коштів від реалізації і навпаки. У другому випадку, коли ціна зросла, коштів стає більше.

Як бачимо, у причинно-наслідковому зв'язку закону пропозиції на відміну від закону

попиту існує прямий зв'язок.

У кожний конкретний момент, як правило, зміна ціни означає, що маса товарів і послуг

виробляється (надається) при тих самих витратах виробництва. Ця обставина змушує

виробників змінювати тактику. Насправді витрати виробництва не змінились, але цю саму