34
В. П. Шило, С. С. Доровська, С. Б. Ільіна, В. В. Барабанова
ФІНАНСИ ПІДПРИЄМСТВ
Сутність готівкової форми розрахунків
Готівкова форма розрахунків застосовується для обслуговування
населення (наприклад — виплата заробітної плати, премій, грошової до-
помоги, дивідендів, пенсій). Отримуючи грошові доходи, населення ви-
трачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і
здійснює інші платежі. Між готівковими і безготівковими розрахунками
існує тісний зв’язок.
Усі розрахунки готівкою між підприємствами можуть здійснюватися як
за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виторгу від реа-
лізації й інших касових надходжень. Причому готівка, отримана як виторг
від реалізації продукції й інші касові надходження, може бути використана
підприємствами для забезпечення господарських потреб, а готівка, отрима-
на з каси банку, як виторг від реалізації продукції і касові надходження на
оплату праці і виплату дивідендів. Підприємства повинні забезпечувати сис-
тематичне і повне виконання своїх фінансових зобов’язань (сплата податків,
обов’язкових платежів у бюджет і державні цільові фонди).
Касові операції підприємства
Касові операції підприємства пов’язані як з прийняттям, так і з ви-
дачею готівки. Усі підприємства, що мають поточні рахунки в банку, по-
винні зберігати свої гроші на цих рахунках. Одержання готівки з рахун-
ка здійснюється за допомогою грошового чека, що є розпорядженням
банкові видати зазначену в ньому суму коштів. Порядок ведення касо-
вих операцій регулюється Положенням про ведення касових операцій
у національній валюті в Україні, затвердженого постановою НБУ від
15.12.2004 р. № 637, а також Постанови Правління НБУ «Про затвер-
дження Змін до Положення про ведення касових операцій у національ-
ній валюті України» від 10.08.2005 р. № 277, яка встановила граничний
строк перегляду ліміту до 31.12.2005 р.
Готівкову форму розрахунків застосовують:
• для розрахунків із працівниками (виплата заробітної платні,
грошових компенсацій, премій, дивідендів, пенсій тощо);
• забезпечення нагальних господарських потреб (на придбання кан-
целярських товарів, оплату витрат на відрядження тощо);