Шепітько В.Ю., Коновалова В.Ю., Журавель В.А. Криміналістика

Подождите немного. Документ загружается.

321

Розділ 24. Розслідування зґвалтувань

ня проводити поза візуальним спостереженням. Упізнання також може

бути проведене за фотознімками або функціонально-динамічними

ознаками (ходою, голосом та ін.).

Призначення судових експертиз. При розслідуванні зґвалтувань

найчастіше призначаються судово-біологічні, цитологічні, трасологіч-

ні, судово-ґрунтознавчі, судово-психологічні, судово-психіатричні

експертизи.

Судово-біологічна експертиза, при проведенні якої досліджуються

плями крові, виявлені

на одязі, білизні та тілі підозрюваного і потер-

пілої особи, дозволяє встановити статеву належність крові, визначити

її групову належність та ін. На вирішення експерта можна поставити

такі питання: а) чи є на даних предметах (одягу та ін.) кров; б) якщо

кров належить людині, то яка її група; в) яка статева належність

крові

в плямі; г) чи збігається ця кров за групою із наданими на експертизу

зразками крові підозрюваного і потерпілої особи; ґ) яке регіональне

походження крові; д) яка давність утворення плям крові; е) чи належить

кров конкретній особі та ін.

На вирішення цитологічної експертизи можна поставити такі пи-

тання: 1) яка статева

належність волосся і часток тканин людини;

2) чи є на одязі, тілі та у піднігтьовому вмісті потерпілої особи і підозрю-

ваного тканеві та інші біочастинки людини, від якої вони відділилися;

3) яке регіональне походження цих частинок, чи мають вони групову

специфічність; 4) яке регіональне походження слідів крові та ін.

Трасологічна експертиза вирішує такі

питання: 1) чиїм взуттям

залишено слід на місці події; 2) сліди чиїх пальців є на предметах, що

становлять обстановку місця події, на дзеркальці, гаманці, сумочці

потерпілої особи; 3) чи не залишено сліди зубів на тілі підозрюваного

потерпілою особою і навпаки; 4) чи не розрізаний одяг потерпілої осо-

би ножем, вилученим при обшуку підозрюваного, та

ін.

Судово-ґрунтознавча експертиза призначається для визначення

того, чи не походять частинки ґрунту, бруду, виявлені на взутті та одя-

зі підозрюваного, з конкретної ділянки місцевості (місця, де сталося

зґвалтування).

Судово-психологічна експертиза призначається для вирішення

таких питань: а) здатність зазначених осіб правильно сприймати об-

ставини, які мають значення для справи, та

давати щодо них свідчення;

б) можливість запам’ятати в конкретній ситуації прикмети зовнішно сті

людини, предметів, ділянок місцевості тощо; в) наявність або відсут-

ність стану фізіологічного афекту чи іншого емоційного стану; г) пси-

322

Частина четверта. Криміналістична методика

хологічні особливості особи (темперамент, характер, потреби, інте реси

тощо), чи усвідомлювала потерпіла особа значення дій, які вчиняли з

нею, та ін.

Судово-психіатричні експертизи проводяться з метою виявлення

психічних захворювань як у підозрюваного (обвинуваченого), так і в

потерпілої.

§ 4. Профілактичні дії слідчого

при розслідуванні зґвалтувань

Установлення причин та умов, що сприяли зґвалтуванню, є скла-

довою частиною загального процесу розслідування цього злочину і

має принципове значення. Профілактична робота слідчого при роз-

слідуванні таких злочинів має певну особливість, оскільки стосується

інтимних сторін життя потерпілих осіб, більшість з яких не бажають

розголошення відомостей щодо факту зґвалтування та їхнього осо

бистого життя.

Установлення причин та умов, що сприяли зґвалтуванню, відбува-

ються безупинно, починаючи з моменту порушення кримінальної

справи. Обставини, що сприяють вчиненню зґвалтувань, визначають-

ся шляхом допитів підозрюваних, свідків, потерпілих осіб, оглядів

місця події, обшуків, призначення судових експертиз і проведення

інших слідчих дій та оперативно-розшукових заходів.

Особи, які вчинили

зґвалтування, як правило, характеризуються

негативно. Нерідко це алкоголіки, несімейні люди, особи з відхилен-

нями психіки, вузьким світоглядом. Такими вони стають унаслідок

неблагополучної обстановки і неправильного виховання в сім’ї, дур-

ного впливу оточуючих. До вчинення зґвалтувань можуть привести

паразитичний спосіб життя, статева розбещеність, вживання спиртних

напоїв, наркотиків. Іноді вчиненню зґвалтувань сприяють

легковажна,

провокуюча поведінка самої потерпілої особи, її надмірна довірливість,

безпечність. Повторному вчиненню зґвалтувань може сприяти та об-

ставина, що потерпіла особа несвоєчасно повідомляє в правоохоронні

органи про факт зґвалтування, оскільки не вірить в можливість вста-

новлення ґвалтівника.

До умов, що сприяють вчиненню зґвалтувань, належать відсутність

освітлення під’їздів, будинків, вулиць,

парків, дворів, а також належної

охорони громадських місць.

323

Розділ 24. Розслідування зґвалтувань

Відсутність виховної роботи в колективах, несвоєчасне та непра-

вильне реагування з боку організації, адміністрації підприємств та

установ на аморальну поведінку деяких членів колективу також спри-

яють вчиненню ними таких злочинів. Слідчий, вивчаючи особу ґвал-

тівника, обов’язково з’ясовує, які чинники сприяли виникненню у

нього негативних рис, що в свою чергу

зумовили вчинення даною осо-

бою злочину: неправильне виховання у сім’ї, безконтрольність з боку

батьків, їх аморальна поведінка тощо.

Неналежний контроль батьками за дітьми, особливо за малолітніми

та неповнолітніми, які залишаються без догляду на вулиці, у дворі,

також може стати причиною вчинення зґвалтувань. Нерідко злочинці

використовують для цього незаперті горища,

підвали, сараї та інші

приміщення. Необхідно, аби всі ці місця знаходилися під відповідними

контролем та наглядом.

Як профілактичні заходи зґвалтування неповнолітніх і малолітніх

дівчат органам охорони здоров’я можна рекомендувати проведення

регулярних медичних оглядів. Це може сприяти своєчасному виявлен-

ню випадків зґвалтування і припиненню злочинної діяльності ґвалтів-

ників.

Залежно від обставин

слідчий, крім внесення подань, уживає й

інших можливих заходів попередження зґвалтувань, зокрема виступає

з бесідами, лекціями, доповідями. Проте основною формою профілак-

тичної роботи слідчого при розслідуванні зґвалтувань є подання про

вжиття заходів для усунення причин і умов, що сприяють вчиненню

цих злочинів (ст. 23

КПК). Такі подання повинні містити достовірно

встановлені, перевірені обставини, що сприяють вчиненню злочину по

даній кримінальній справі. Це не загальнотеоретичні роздуми про при-

чини злочинності, а конкретні факти, пов’язані із вчиненням зґвалту-

вання. Крім цього, необхідно запропонувати конкретні заходи і дії щодо

усунення таких обставин з метою попередження повторного

вчинення

аналогічних злочинів.

Запитання для самоконтролю

На які групи можуть бути поділені способи вчинення 1.

зґвалтування?

Що є типовими місцями вчинення зґвалтування?2.

Якими даними характеризується особа ґвалтівника?3.

324

Частина четверта. Криміналістична методика

Які можуть існувати особливості взаємодії потерпілої 4.

особи і ґвалтівника?

Які обставини підлягають встановленню при розсліду-5.

ванні зґвалтувань?

Які типові слідчі ситуації характерні для початкового 6.

етапу розслідування зґвалтувань?

Які типові версії існують на початковому етапі роз-7.

слідування зґвалтувань?

Які обставини необхідно з’ясовувати при допиті по-8.

терпілої особи?

чому полягають особливості огляду місця події при 9.

розслідуванні зґвалтувань?

Які питання вирішує судово-медична експертиза по 10.

справах даної категорії?

Які існують особливості допиту підозрюваного при 11.

розслідуванні зґвалтувань?

Які експертизи найчастіше призначаються по даній 12.

категорії справ?

325

Розділ 25

Розслідування привласнення,

розтрати майна

або заволодіння ним шляхом

зловживання службовим

становищем (розкрадань)

§ 1. Криміналістична характеристика

розкрадань

У кримінальному законодавстві України передбачено відповідаль-

ність за посягання на чуже майно шляхом його привласнення чи роз-

трати, а також зловживання службовою особою своїм службовим ста-

новищем (ст. 191 КК). У такий спосіб кримінальний закон називає три

форми розкрадання, об’єднані ст. 191 КК: 1) привласнення — незаконне

безоплатне утримання майна, ввіреного винному, або майна

, яке пере-

буває в його віданні на законній підставі; 2) розтрата — незаконне без-

оплатне відчуження, використання та витрачення майна, що було ввіре-

не винному або перебувало в його віданні; 3) зловживання службовим

становищем — використання особою організаційно-розпорядчих або

адміністративно-господарських функцій всупереч інтересам служби для

незаконного безоплатного обернення чужого майна на свою

користь або

користь інших осіб. Ці посягання в криміналістиці іноді йменують

службовими розкраданнями. Дана категорія злочинів передбачає наяв-

ність особливого ставлення суб’єкта злочину до майна, яке йому ввіре-

не, перебуває в його віданні, або особа внаслідок службового становища

має певні повноваження щодо цього майна.

Розкрадання мають певну специфіку залежно від

сфери господар-

ської діяльності (у сфері сільськогосподарського виробництва, у сфері

цукрової промисловості, у сфері кондитерської промисловості, у сфе-

рі торгівлі, у сфері банківської діяльності та ін.). Необхідно врахову-

вати наявність або відсутність дій винного, спрямованих на прихову-

326

Частина четверта. Криміналістична методика

вання розкрадань (розкрадання, вчинені із застосуванням способів

приховування злочину; розкрадання, вчинені без якого-небудь маску-

вання). Розрізняють також розкрадання залежно від особливостей

предмета злочинного посягання: розкрадання грошових коштів або

товарно-матеріальних цінностей; розкрадання оприбуткованого або

неоприбуткованого майна.

Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловжи-

вання службовим становищем — це, як правило

, багаторазові дії, що

мають тривалий характер. Вони складаються з дій по створенню резервів

для розкрадання, вилучення, реалізації чужого майна. Службові розкра-

дання мають латентний характер. Можна констатувати, що розкрадання

являють собою злочинну діяльність складного характеру. Розкрадання

пов’язані із вчиненням інших злочинів: зловживанням службовим стано-

вищем, хабарництвом, ухиленням від сплати

податків, зборів, інших

обов’язкових платежів, фіктивним підприємництвом та ін.

Розглянемо основні елементи криміналістичної характеристики

розкрадань (предмет злочинного посягання, спосіб розкрадання, осо-

ба розкрадачів, обстановку злочину, типові сліди злочину).

Предметом злочинного посягання є майно, що перебуває в право-

мірному володінні або віданні винного. Предметом посягання най-

частіше виступають грошові кошти, валютні

цінності, цінні папери

(облігації, акції, сертифікати, чеки, векселі та ін.), товари, готова про-

дукція, сировина, матеріали, напівфабрикати, об’єкти нерухомості

тощо.

Спосіб розкрадання — це образ злочинної діяльності, що полягає

в системі дій по створенню умов для розкрадання, вилучення майна

та обернення його на свою користь або користь інших осіб, а

також по

приховуванню злочину. В процесі розкрадання злочинці вчиняють

різні комплекси (або серії) дій, які можуть стосуватися готування,

вчинення або приховування. Обрання способу розкрадання залежить

від сфери господарської діяльності, стану обліку на певному підпри-

ємстві чи організації, характеру предмета злочинного посягання, осо-

бливостей особи розкрадачів та ін.

Підготовка до розкрадання

може охоплювати: 1) обрання предмета

посягання; 2) формування складу злочинної групи (у тому числі орга-

нізованої) і визначення функцій кожного з її учасників; 3) моделюван-

ня можливих способів створення резервів для розкрадання; 4) підшу-

кування каналів збуту та реалізації викраденого; 5) визначення надій-

них способів маскування розкрадання та ін.

327

Розділ 25. Розслідування привласнення, розтрати майна ...

Підготовка до вчинення розкрадання може полягати у збиранні

інформації про надходження грошових коштів на підприємство; по-

шуку транспортних засобів; вивченні пропускної системи підприєм-

ства; виготовленні бланків відповідних документів і підробленні їх

реквізитів; розробленні плану вчинення злочину.

Старанністю відрізняється підготовка до розкрадань, що вчиняють-

ся організованими злочинними групами. Злочинці планують злочинну

діяльність

, розробляють її певні схеми, встановлюють найбільш до-

цільні способи вилучення чужого майна.

Способи створення резервів для розкрадання виступають у вигля-

ді неврахованих надлишків. Неврахована продукція — це вироблені

(виготовлені) під час виробничої чи іншої діяльності з неврахованої

або зекономленої сировини (напівфабрикатів) матеріальні цінності, які

не враховуються на балансі (у бухгалтерських документах

) підпри-

ємства, господарського товариства тощо. Так, способами створення

неврахованих надлишків у сфері сільськогосподарського виробництва

можуть виступати: заниження якісних показників (наприклад, жирнос-

ті молока); завищення якісних показників (вологості та ін.); обважу-

вання при прийманні продукції тощо. Невраховані надлишки можуть

створюватися в процесі виробництва продукції або в торговельних і

складських організаціях.

Існують

різні способи заволодіння чужим майном. До числа типо-

вих можуть бути віднесені: розтрата грошових коштів, які були одер-

жані під звіт; оплата фактично невиконаних робіт; одержання грошових

коштів з підприємства за підробленими документами; фальсифікація

результатів інвентаризації; привласнення готової продукції підпри-

ємства; неповне оприбуткування матеріальних цінностей, що надхо-

дять; незаконні виплати службовим

особам за рахунок коштів органі-

зації премій, винагород, допомоги особам, які на це не мали права, та

ін. Способи розкрадань обумовлені різними чинниками: технологією

виробництва продукції, особливостями документообігу, відсутністю

належного контролю, вимогами, які існують у певній галузі виробни-

цтва, тощо.

Приховування розкрадань у більшості випадків пов’язане з оформ-

ленням

відповідних документів чи внесенням підроблених записів або,

навпаки, ігноруванням складання документів. Необхідно пам’ятати,

що створення неврахованих надлишків не відображається в докумен-

тах. Прийомами приховування слідів злочину можуть виступати повне

або часткове підроблення документів, їх знищення, підпал приміщен-

328

Частина четверта. Криміналістична методика

ня та інсценування пожежі, інсценування крадіжки (створення фаль-

шивих слідів, що свідчать про вчинення крадіжки) та ін.

Особа розкрадачів характеризується специфічним комплексом

ознак. Розкрадачами виявляються: службові та матеріально відпові-

дальні особи, особи, які виконують управлінські функції. Причому

суб’єктом привласнення та розтрати може бути як приватна особа, так

і службова. Суб

’єктом заволодіння майном шляхом зловживання служ-

бовим становищем може бути тільки службова особа. Розкрадання в

більшості випадків вчиняються групою осіб. Дані про особу розкра-

дачів охоплюють відомості про їх службове становище, зв’язки з ін-

шими учасниками злочину, рольові функції у розкраданні кожного

співучасника, професійні навички злочинців, їх соціально-психологічні

якості та ін. Розкрадачам притаманний високий освітній та інтелекту-

альний рівень, належна професійна підготовка, знання технології ви-

робництва. До злочинної діяльності можуть залучатися корумповані

співробітники правоохоронних і контролюючих органів, досвідчені

економісти, технологи, юристи та ін.

Вчинення розкрадань багато у чому зумовлено обстановкою злочину

(умовами, в яких діє розкрадач). До обстановки

вчинення розкрадання

можуть бути віднесені: неналежний контроль за збереженням майна; про-

галини в бухгалтерському обліку і звітності; можливості неконтрольованої

зміни технологічного процесу; невисокий рівень господарської діяльнос-

ті та ін. Обстановка злочину зумовлена специфікою фінансово-

господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Типові сліди розкрадань містяться в різного роду документах (на-

приклад, бухгалтерських

або організаційно-управлінських). Дії розкра-

дачів можуть відображатися на різних матеріальних об’єктах. До слідів

у широкому розумінні слова може бути віднесено невраховану продук-

цію або відсутність товарно-матеріальних цінностей при її нестачі.

§ 2. Обставини, що підлягають

з’ясуванню

У процесі розслідування розкрадань слід виходити із предмета до-

казування по кримінальній справі. Типовими обставинами, що підля-

гають з’ясуванню в перебігу розслідування розкрадань, є:

1) чи мало місце вилучення чужого майна; чи встановлені нестача

або надлишки товарно-матеріальних цінностей;

329

Розділ 25. Розслідування привласнення, розтрати майна ...

2) яка форма розкрадання обрана злочинцем (привласнення, розтрата,

заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем);

3) який спосіб розкрадання було застосовано; чи використовували-

ся і які саме підготовчі дії та дії щодо приховування злочину;

4) що з’явилося предметом злочинного посягання (грошові кошти,

цінні папери, готова продукція, сировина та ін.); чи вчинено розкра-

дання оприбуткованого або неоприбуткованого майна;

5) хто є розкрадачем; яке коло осіб, що беруть участь у розкрадан-

нях; яким чином розподілялися функції серед учасників розкрадання;

чи вчинено розкрадання організованою групою та ін.;

6) яка тривалість злочинної діяльності; чи вчинено розкрадання

повторно; який загальний часовий період розкрадання, час вчинення

окремих епізодів злочинної діяльності

;

7) де були вчинені різні епізоди розкрадань; яка поширеність роз-

крадання;

8) які розміри викраденого та заподіяного збитку;

9) чи існує зв’язок розкрадання з іншими злочинами (даванням

хабарів, зловживанням службовим становищем, ухиленням від сплати

податків та ін.);

10) чи був зв’язок розкрадачів з корумпованими особами контролю-

ючих і правоохоронних органів;

11) як чинники обстановки злочину вплинули на вчинення розкра-

дання;

12) які причини та умови, що сприяли вчиненню розкрадань.

§ 3. Початковий етап розслідування

У багатьох випадках для встановлення ознак розкрадання необхідним

є проведення дослідчої перевірки. У процесі такої перевірки здійснюєть-

ся інвентаризація та призначається документальна ревізія. Інвентаризація

дозволяє перевірити збереження товарно-матеріальних цінностей, вияви-

ти їх нестачу або надлишки та ін. Документальна ревізія передбачає ви-

вчення бухгалтерського обліку і документообігу, правомірності проведен-

ня розрахунків

з дебіторами та кредиторами, оприбуткування виторгу від

реалізації товарів та ін. У перебігу дослідчої перевірки можуть проводи-

тися різні оперативно-розшукові та організаційні заходи.

На підставі дослідчої перевірки вирішується питання про пору-

шення кримінальної справи. Підставою для цього є достатні дані, що

330

Частина четверта. Криміналістична методика

вказують на наявність ознак злочину (створення неврахованих над-

лишків продукції, продаж товарів поза касою, знищення звітних до-

кументів, безпідставне списання майна тощо).

Для початкового етапу розслідування розкрадань характерні такі

типові ситуації: 1) виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей,

відомі матеріально відповідальні особи, однак незрозуміло — чи ви-

никла нестача як результат розкрадання; 2) виявлено невраховані

над-

лишки у матеріально відповідальних осіб. Причина виникнення таких

надлишків невідома; 3) виявлено підроблення документів бухгалтер-

ського обліку та інших.

Ознаками розкрадань є: нестача або надлишки товарно-матеріальних

цінностей; підроблення бухгалтерських документів; позацільові ви-

трати авансових або кредитних коштів; знищення («необережне»)

бухгалтерської та іншої документації; наявність матеріальних збитків;

виявлення фальсифікованих товарів;

транспортування продукції, яка

перевищує зазначену в супровідних документах; збільшення кількос-

ті претензій до якості товарів тощо.

На початковому етапі розслідування можуть бути висунуті такі

версії: 1) розкрадання дійсно має місце (у формі привласнення чи роз-

трати або заволодіння майном шляхом зловживання службовим стано-

вищем); 2) розкрадання не було, нестача утворилася як результат

крадіжки

; 3) розкрадання не було, нестача виникла як результат при-

родних причин (наприклад, усихання або утрушування); 4) розкрадан-

ня не було, надлишок виник як результат помилки при одержанні

продукції; 5) має місце інший злочин (наприклад, фіктивне банкрут-

ство); 6) вчинено правомірний цивільно-правовий правочин.

Комплекс слідчих дій початкового етапу розслідування зумовлений

слідчою ситуацією. Разом з

тим особливе значення при розслідуванні

розкрадань мають такі слідчі дії, як: виїмка документів або зразків

сировини, готової продукції; слідчий огляд документів; допит підозрю-

ваних; допит свідків; обшук; огляд приміщень; призначення судових

експертиз. Можуть бути проведені й інші слідчі дії.

Виїмка документів передбачає знання документообігу підпри-

ємства, установи чи організації. Різноманіття документації

, що може

підтверджувати або спростовувати факт розкрадання, пов’язане з необ-

хідністю запрошення до участі у виїмці спеціаліста в галузі бухгалтер-

ського обліку. Виїмка може провадитися з метою вилучення зразків

сировини або готової продукції, лекал або трафаретів. Досить специ-

фічною є виїмка електронних документів.