72 Введення у соціальну роботу. Глава 4
1995 року майже 80 % сімей отримували соціальні виплати, грошові до-
помоги чи компенсації з бюджетів усіх рівнів, соціальних фондів та за ра-
хунок коштів підприємств та організацій. Чисельність пенсіонерів стано-
вила 14,5 млн. чоловік, 1,5 млн. молодих людей, які навчалися, отримували
стипендію, для 5,6 млн. дітей було призначено грошову допомогу на вихо-
вання та утримання, понад 2,5 млн. громадян отримували грошову допомо-
гу на прожиття, різні види грошових допомог та компенсацій мали З,5 млн.
осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, 1,4 млн. сімей при-
значено субсидії на утримання житла, майже одному мільйону малозабез-
печених було надано грошову допомогу в осінньо-зимовий період, 450 тис.
самотніх непрацездатних отримували постійну допомогу вдома, понад 50
тис. людей похилого віку перебували на повному державному утриманні, 74
тис. — мали підтримку як безробітні, майже 300 тис. громадян відшкодо-
вувалися збитки, заподіяні внаслідок травм на виробництві. Крім того,
кожний третій мешканець України мав право на безплатний проїзд в
міському транспорті, 3,6 млн. — сплачували лише частину коштів за ут-
римання житла, 6,1 млн. громадян за електроенергію, 6,3 млн. —за газ, 1,5
млн. — за користування телефоном. Окрім того, існувало ще кілька де-
сятків різноманітних пільг, серед яких безплатний проїзд залізницею,
пільгове оподаткування доходів громадян, придбання житлових приміщень
за цінами, нижчими від їхньої вартості, безплатне або пільгове забезпечен-
ня автомобілем [3].
Соціальні ресурси держави виявилися обмеженими... А недержавний сек-
тор не був розвинутим; на початку 90-х років практично не було недержавних
соціальних служб. Такими були передумови формування соціальної політики
в Україні.
ЕКОНОМІЧНИЙ та ПОЛІТИЧНИЙ
контексти
формування соціальної політики
Упродовж 1990—1997 років валовий внутрішній продукт України змен-
шився наполовину, обсяги промислового і сільськогосподарського вироб-
ництва скоротилися відповідно на 57% і 60%, частка працівників, які знахо-
дяться у неоплачуваній відпустці або працюють на умовах неповного робочо-
го дня, зросла до чверті всіх працівників [4]. На початок 1997 року жителі ок-
ремих регіонів не отримували заробітної платні майже рік.
Вважають, що приблизно 50% економіки України в 90-х роках перебувало
й перебуває в "сірій зоні", охоплюючи 35% трудових ресурсів. Проте можли-
вості працевлаштування на підприємствах тіньового сектора неоднакові в
різних регіонах.