Семигіна Т.В., Грига І.М. та ін. Введення у соціальну роботу

Подождите немного. Документ загружается.

154 Введения у соціальну роботу. Глава 7

в спілкуванні. Метою такої соціально-психологічної взаємодії є формування

у дитини або підлітка здатності до адекватного міжособистісного спілкуван-

ня і набуття ними психологічної захищеності.

Іншим важливим напрямком, або технологією, соціальної роботи з

людьми з обмеженими можливостями с навчання методів самодопомоги і

взаємодопомоги, стимулювання само- і взасмопідтримуючої діяльності їхньо-

го найближчого оточення.

Варто згадати, що завданням та функцією соціального працівника у ро-

боті з людьми з обмеженими можливостями є створення умов, які сприяти-

муть самоактуалізації клієнта, якомога повнішому включенню його до

соціального довкілля.

Соціальний працівник є експертом, партнером, посередником. Як екс-

перт він оцінює індивідуальні потреби клієнта. Як партнер — разом з

клієнтом складає план утручання та забезпечує отримання клієнтом соціаль-

них послуг за місцем проживання. Роль посередника передбачає розв'язання

конфліктних ситуацій, що виникають між членами сім'ї, між сім'єю як пер-

винною соціальною групою та іншими соціальними інституціями. Відповід-

но, соціальна робота з людьми, яким встановлено інвалідність, по суті, має

кілька функцій: посередницьку, комунікаційну, побутову, реабілітаційну,

технічну, творчу.

Наголосимо на формах і методах соціальної роботи з людьми, які мають

обмежені можливості:

- центри соціальної реабілітації та адаптації. Головна мета їхньої діяль-

ності — формування елементарних умінь, сприяння розвитку навичок само-

обслуговування, самостійної побутової діяльності, виявлення особистісних

здібностей кожного клієнта, сприяння його адаптації і повній інтеграції в су-

часне суспільство;

- збір і систематизація банків даних щодо дітей і молоді з обмеженими

можливостями;

- індивідуальна робота (консультації з навчання і працевлаштування;

вирішення юридичних питань з прав та пільг; медико-соціальна та психоло-

го-педагогічна допомога, телефонне консультування);

- групова робота (клуби за інтересами для дітей-інвалідів, молодих

інвалідів та їхніх сімей). Власне, йдеться про психолого-корекційну роботу,

тренінги, семінари, бесіди, диспути, круглі столи, екскурсії, змагання тощо;

- спеціалізовані служби знайомств для клієнтів;

- консультативні пункти, клуби спілкування та взаємодопомоги батьків

дітей-інвалідів, просвітницькі курси для батьків;

- організація масових заходів (конкурсів, фестивалів, виставок, кон-

цертів, доброчинних акцій);

- оздоровлення;

- сприяння навчанню та працевлаштуванню. Так, громадські ор-

Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 155

ганізації створюють майстерні з пошиття одягу, курси з навчання користу-

вання ЕОМ;

- матеріальна допомога.

Реалізація державної політики соціального

захисту людей з обмеженими можливостями

Чинником, який посилює значущість проблем клієнтів з обмеженнями, є

зростання їх частки в загальній структурі населення. За останні шість років

їх кількість в Україні збільшилася з 2 млн. 102 тис. до майже 2 млн. 472 тис.

осіб (з 4,0% до 4,7% від загальної кількості населення).

Загальну тенденцію до збільшення людей з обмеженнями посилює кри-

за системи медичного обслуговування, зменшення можливостей по-

вноцінного відпочинку і харчування, погіршення умов праці та еко-

логічної ситуації.

Серед міжнародних документів, що стосуються визначення і дотримання

прав і свобод людей з обмеженнями, визначальне місце посідає Загальна дек-

ларація прав людини та Декларація про права інвалідів.

В Україні гарантії соціального захисту людей з обмеженнями визначені

законами "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", "Про

статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", "Про реабілітацію

політичних жертв в Україні", "Про статус і соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

гарантує людям з обмеженнями рівні з іншими громадянами можливості для

участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, ство-

рює необхідні умови, які дають можливість інвалідам вести повноцінне жит-

тя відповідно до їхніх індивідуальних здібностей та інтересів. Він забезпечує

їм право працювати на підприємствах, в організаціях і установах зі звичай-

ними умовами праці, в цехах і на дільницях, де застосовується робота людей

з обмеженнями. Цьому сприяє положення "Про робоче місце інваліда і про

порядок працевлаштування інвалідів".

На сьогодні в Україні існують такі заклади обслуговування осіб з обме-

женими можливостями:

- територіальні центри та підпорядковані їм відділення денного пере-

бування;

- відділення соціальної допомоги вдома;

- центри соціально-трудової та професійної реабілітації, зокрема цент-

ри ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів;

- будинки-інтернати;

156 Введення у соціальну роботу. Глава 7

- санаторії і пансіонати;

- підприємства Українського виробничого концерну "Укрпротез";

- служби медико-соціальної експертизи.

Територіальний центр надає послуги клієнтам, у тому числі з обмежени-

ми можливостями, спрямовані на підтримання їхньої життєдіяльності і со-

ціальної активності.

Стаціонарне соціальне обслуговування передбачає різнобічну соціально-

побутову допомогу клієнтам, які частково або повністю втратили здатність

до самообслуговування і потребують постійного догляду. Відповідні

стаціонарні установи профільовані у відповідності з віком, станом здоров'я

та соціальним становищем користувачів.

У системі соціальних служб для молоді здійснюють соціальний патро-

наж, індивідуальну роботу вдома, соціально-психологічне опікунство, спри-

яють загальному розвитку дітей.

Центри соціально-трудової та професійної реабілітації людей з обмеже-

ними можливостями організовують різні види виробничої діяльності для

працевлаштування відповідних клієнтів, професійне навчання їх, надання

психологічної та юридичної допомоги, сприяють влаштуванню особистого

життя людей.

Фінансування роботи установ соціального захисту людей з обмеженими

можливостями здійснює Фонд України соціального захисту інвалідів.

Пріоритетним напрямом фінансування соціальних потреб інвалідів у

2001 році, як і в попередні роки, залишається забезпечення інвалідів протез-

но-ортопедичними виробами і засобами реабілітації.

Державна програма соціально-побутового та матеріального забезпечен-

ня інвалідів включає в себе оплату за виготовлені протезно-ортопедичні

вироби, засоби пересування і реабілітації, придбання путівок на санатор-

но-курортне лікування, забезпечення виплати інвалідам деяких грошових

компенсацій та адресної соціальної допомоги, передбачених чинним зако-

нодавством.

Адресна державна підтримка малозабезпечених категорій охоплює

9,6 тис. малозабезпечених сімей. Із цієї кількості біля 12% складають сім'ї,

що мають осіб з обмеженими можливостями. Складовою частиною адресної

державної підтримки є Програма житлово-комунальних субсидій, спрямо-

вана з 1995 року на захист сімей з низькими доходами.

Пенсійне забезпечення охоплює майже 14 млн. українських громадян, у

тому числі й інвалідів.

Реабілітацію осіб з обмеженими можливостями здійснюють у кількох на-

прямах.

Зокрема створенням нових і збереженням існуючих робочих місць,

соціально-трудовою та професійною реабілітацією. Сьогодні на підприємст-

вах різних форм власності працює понад 270 тисяч таких людей. З бюджету

надходять кошти на фінансову підтримку та переоснащення підприємств.

Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 157

Готують до прийняття Національну програму професійної реабілітації та

зайнятості інвалідів. Відповідно до Указу Президента України "Про Все-

український центр професійної реабілітації інвалідів" від 23.05.2001 р.

№ 325/2001, розпочато роботу Національного центру професійної реабі-

літації та зайнятості інвалідів у м. Києві і мережі обласних центрів у регіонах.

Другим напрямом є створення центрів соціально-трудової та професійної

реабілітації інвалідів. У них налагоджують столярне, швацьке, деревооброб-

не, поліграфічне виробництво, м'ясопереробні, коптильні, сироварні цехи,

пекарні, майстерні ремонту взуття і побутової техніки. При центрах діють

їдальні, оздоровчі комплекси, стоматологічні кабінети, навчальні класи

(комп'ютерний і швацький), підрозділи естетичного виховання та навчання

прикладної народної творчості, служби медичної і психологічної допомоги,

юридична консультація.

Третім, і найменш розвинутим, напрямом є соціально-психологічна ре-

абілітація клієнтів. З бюджету йдуть кошти на підготовку та участь спорт-

сменів в Параолімпійських іграх. На літніх Параолімпійських іграх в

Сіднеї 2000 року наші атлети вибороли 34 медалі (з них три золоті та 20

срібних нагород). Діє структура закладів фізичної культури, спорту і ре-

абілітації людей з обмеженими можливостями "Інваспорт", до складу якої

входять Український та обласні центри. З 1989 року щорічно проводять

Спартакіаду інвалідів.

Четвертим напрямом є зміцнення матеріальної бази та фінансування

діяльності закладів соціальної сфери.

Основним навчально-виховним центром для дітей з функціональними

обмеженнями є спеціальні школи за профілем, а також допоміжні школи —

для розумово відсталих дітей. Ці спеціалізовані навчальні заклади Міністер-

ства освіти та Міністерства охорони здоров'я організують їх утримання, на-

вчання, виховання, оздоровлення, професійно-трудову підготовку і працев-

лаштування.

Враховуючи різке зростання дитячої інвалідності, розроблено і прийнято

Концепцію ранньої соціальної реабілітації дітей-інвалідів в Україні. В основу

Концепції покладено п'ятирічний досвід роботи вітчизняних центрів ранньої

соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Перший центр відкрито в Миколаєві.

Зараз на його базі створено Державний комплекс ранньої соціальної ре-

абілітації дітей-інвалідів. Методика ранньої соціальної реабілітації дозволяє

поліпшувати фізичний, психологічний і соціальний статус зі значною еко-

номією державних коштів.

Досвід роботи установ і закладів соціальної сфери Миколаївщини схва-

лив Президент України Л.Д. Кучма.

158 Введення у соціальну роботу. Глава 7

Соціальна робота з людьми, які мають

фізичні і сенсорні обмеження

В залежності від дефекту чи хвороби, що призвели до інвалідності,

розрізняють осіб:

- із порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема з церебральним

паралічем;

- із порушеннями зору та сліпих;

- зі слабким слухом і глухих;

- з обмеженнями мовлення;

- глухонімих.

Незважаючи на різні медичні діагнози, клієнтів цієї групи об'єднує по-

тенційна можливість бути повністю залученими до повноцінного і самостійно-

го життя в суспільстві. Тому особливого значення набуває якомога раніше

залучення їх до реабілітаційних заходів. Повністю самостійне життя для

деяких осіб є недосяжним, але програми раннього втручання дозволяють

суттсво поліпшити його якість.

Специфіку соціальної роботи з ними значною мірою визначає характер

захворювання. Так, дитячий церебральний параліч може супроводжуватися

ураженням інтелекту. Проблеми розвитку пов'язані з сімейними проблема-

ми. Щонайменше у 50% клієнтів цієї категорії у віці від семи до 16 років

відсутній, принаймні, один із батьків, у більшості випадків — це батько.

Значну частину соціальної роботи з особами з фізичними і сенсорними

відхиленнями у нас здійснюють різні громадські організації, створені за

ініціативи самих інвалідів або їхніх родичів. Йдеться про налагодження ро-

боти центрів, які надають медико-реабілітаційну допомогу, психологічну

підтримку, навчають трудових і побутових навичок, здійснюють працевла-

штування та гуманітарну допомогу речами і продуктами харчування. З огля-

ду на фінансові можливості організації використовують, як правило, лише

декілька з вищеназваних напрямків роботи.

2000 року для фінансової підтримки таких громадських організацій дер-

жава виділила 7 млн. гривень. Ці кошти спрямовані на здійснення заходів

соціально-трудової та професійної реабілітації.

При територіальних центрах органів соціального захисту триває розбу-

дова мережі відділень медико-соціальної реабілітації дітей з органічними по-

рушеннями центральної нервової системи. Такі відділення денного перебу-

вання вже діють у восьми областях. Вони обслуговують близько 1000 дітей,

надаючи соціальну, медичну, освітню та психологічну допомогу дітям, хво-

рим на ДЦП. Сьогодні заклади такого типу можна вважати найбільш гу-

маністичними і відкритими. Завдяки їхній роботі 70% користувачів поверта-

ються в дошкільні заклади загального профілю.

В системі соціальних служб для молоді визначальними напрямами діяль-

ності є соціальний патронаж молодих інвалідів, сприяння їхньому інтелекту-

Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 159

альному розвитку, індивідуальна робота вдома, соціально-психологічне

опікунство.

Окремим напрямом стає співпраця держави і громадських організацій

під час здійснення соціального замовлення. Показовим прикладом є ство-

рення мережі денних відділень для дітей з ДЦП при районних територіаль-

них центрах у м. Києві, ініційоване міською громадською організацією "Це-

ребрал" та підтримане Київською міською державною адміністрацією.

Серед головних проблем, які мають бути розв'язані в соціальній роботі з

людьми з сенсорними обмеженнями, є нижченаведені.

Надання комплексної медичної реабілітації.

Зараз існує кілька медико-реабілітаційних центрів, у яких здійснюють

комплексну медичну реабілітацію дітей з порушеннями опорно-рухового

апарату. Тут застосовують медикаментозне лікування, медико-реабіліта-

ційні методики із залученням медико-реабілітаційного обладнання, фізіоте-

рапію, масаж, надають психологічну підтримку.

Досвід окремих закладів реабілітації, як, наприклад, в Одесі, Києві, дово-

дить, що, при застосуванні відповідних методик до третини дітей, які мають

ураження опорно-рухового апарату, їм може бути повернута можливість са-

мостійно пересуватися саме завдяки медико-реабілітаційним заходам. Так,

Одеський реабілітаційний центр для дітей з ДЦП — єдиний в Україні, що ви-

користовує так званий "навантажувальний костюм", який дозволяє значно

покращити можливість рухатися і розмовляти.

Медична реабілітація стає частиною діяльності денних відділень при те-

риторіальних центрах, державних та громадських центрах соціально-трудо-

вої реабілітації для людей з фізичними і сенсорними обмеженнями. Центр

соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва забезпечує комплексну си-

стему лікування інвалідів на основі синтезу традиційних і нетрадиційних ме-

тодів лікування. Тут пропонують такі види послуг, як комп'ютерна діагнос-

тика, інформо-хвильова терапія, консультації лікарів-фахівців різного

профілю, психотерапія, масаж, фізіотерапія, тренажерний зал, солярій.

Комплексна система психологічної реабілітації включає індивідуальні

співбесіди, сеанси психотерапії, навчальні семінари. Фізіотерапевтичний

комплекс включає магнітотерапію, електролікування, лазеротерапію.

Окремим напрямом реабілітації стає забезпечення людей з обмеженнями

засобами індивідуальної корекції, а також оснащення медико-реабілітацій-

них центрів необхідним обладнанням. Українські підприємства роблять за-

раз перші кроки. Наприклад, на київському підприємстві "Артем" розроби-

ли перший вітчизняний візок з електроприводом.

Забезпечення рівних можливостей при отриманні освіти.

Саме відсутність рівних можливостей при отриманні освіти значно зву-

жує життєві обрії клієнтів, хоча її й намагаються здійснювати в системі

160 Введения у соціальну роботу. Глава 7

спеціалізованих шкіл та будинків-інтернатів. Ці заклади забезпечують отри-

мання переважно неповної середньої освіти. Отримання ж повної середньої

або вищої освіти є клопотом самих дітей та їхніх батьків.

Поступово становище змінюється на краще і не в останню чергу завдяки

співпраці державних і громадських організацій.

Здійснення професійної підготовки та працевлаштування.

В розвинутих країнах давно розроблені і діють програми профорієнтації

дітей з фізичними і сенсорними обмеженнями, які дозволяють їм зайняти

гідне місце в суспільстві.

Сьогодні в Україні професійною підготовкою, фізичною та медичною ре-

абілітацією молодих інвалідів опікуються Кам'янець-Подільський планово-

економічний технікум-інтернат, Харківський обліково-економічний техні-

кум-інтернат ім. Ф.Г. Ананченка, Житомирський технічний ліцей-інтернат,

Луганське і Самбірське СПТУ-інтернати, куди щорічно вступають на на-

вчання 1600 інвалідів І — II груп у віці від 16 до 39 років. Тут вони знаходять-

ся на державному утриманні; їх забезпечують чотириразовим харчуванням,

гуртожитком, необхідними медикаментами та лікарською допомогою.

У Львові в одному з ПТУ почали навчати 45 дітей з ДЦП і 43 — з інши-

ми фізичними обмеженнями за спеціальністю "обліковець бухгалтерських

даних". До справи активно долучаються громадські організації, які застосо-

вують таку форму соціальної роботи, як центри навчально-виробничої ре-

абілітації. В Києві діють комп'ютерні курси для дітей з ДЦП, випускники

яких вступають до вузів на технічні факультети, зокрема за спеціальністю

"програміст ЕОМ".

Переважну частину професійної підготовки здійснюють спеціалізовані

школи та будинки-інтернати, вона не потребує високої кваліфікації й пов'я-

зана з роботою, яку можна робити руками: макраме, в'язання, плетіння, па-

літурна справа тощо.

Працевлаштування є чи не найгострішою проблемою не тільки для

клієнтів цієї категорії, але і для людей з обмеженнями в цілому. Так, із 110 ти-

сяч тих, які мешкають у Криму, лише 300 осіб працевлаштовано.

Законодавча і виконавча влада докладає значних зусиль для розв'язання

проблеми працевлаштування людей з обмеженнями. Згідно зі змінами, вне-

сеними Верховною Радою України у податкове законодавство, пільгами те-

пер користуються не лише підприємства Українського товариства глухих

(УТОГ), Українського товариства сліпих (УТОС) і Спілки організацій інва-

лідів України (СОІУ), а й усі інші підприємства і організації, у яких люди з

обмеженнями складають більше 50% працюючих. 2000 року Кабінет

Міністрів України розпорядився надати УТОГу невідшкодовувану фінансо-

ву допомогу в розмірі 2150 тисяч гривень. В цілому, УТОГ і УТОС отриму-

ють близько третини коштів, що виділяє держава на підтримку організацій

людей з обмеженнями, а саме: для організації роботи навчально-відновлю-

Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 161

вальних центрів та центрів соціально-трудової реабілітації відповідних осіб

(перший з яких — навчально-відновлювальний центр для людей з порушен-

нями слуху — створено в Києві).

Найчисленніші і найпотужніші організації інвалідів — УТОГ, УТОС,

УСІ, НПС "ЩИТ" докладають чимало зусиль для працевлаштування своїх

членів. Сприяння у пошуку роботи є одним із головних напрямків діяльності

СОІУ, яка об'єднує біля мільйона осіб.

Одним з пріоритетних напрямків діяльності УТОГу та УТОСу, які на сьо-

годні охоплюють відповідно 57 тисяч осіб з вадами слуху і 70 тисяч людей з

порушеннями зору, стає професійна підготовка, сприяння отриманню ними

середньої професійної і вищої освіти та їх працевлаштування.

Зараз в Україні існує потреба у створенні структур, що надавали б мож-

ливість накопичувати і розповсюджувати інформацію про роботу підпри-

ємств інвалідних організацій та структур, які співпрацюють з цими підприєм-

ствами. Іншим завданням таких структур мала б стати підготовка кадрів з чис-

ла інвалідів, спроможних у реальних економічних умовах створювати нові

підприємства, що надало б можливість у свою чергу працевлаштовувати інва-

лідів. Такими структурами можуть бути бізнес-інформаційні центри.

Влаштування особистого життя, участь у житті суспільства.

Для розв'язання цієї проблеми скеровують значні зусилля громадські ор-

ганізації різних рівнів.

Товариства сліпих і глухих створили розгалужену соціальну структуру,

яка дозволяє задовольнити особистісні запити відповідних клієнтів. Тут є бу-

динки культури та клуби, бібліотеки з спеціальним книжковим фондом,

спеціалізовані санаторії і будинки відпочинку.

При реабілітаційних центрах, громадських організаціях створюють клу-

би спілкування, проводять вечори знайомств. В Києві діє унікальний клуб, в

якому люди на візках займаються бальними танцями.

Показовим є приклад Центру соціально-трудової реабілітації інвалідів м.

Києва, створеного Київськими організаціями УТОГ, УТОС, СОІУ, УСІ, НПС

"ЩИТ" та за фінансової підтримки Фонду соціального захисту інвалідів на

початку 2000 року. Окремими його підрозділами є медичний центр, комп'ю-

терний клас, дільниця столярного виробництва та швейне виробництво.

Структура діяльності Центру забезпечує отримання психологічної допо-

моги; за необхідності — медичної допомоги; проходження курсу про-

фесійної підготовки і перепідготовки; отримання роботи на одній із філій

(виробничих дільниць) Центру за допомогою служби працевлаштування, от-

римання юридичних консультацій.

За рік роботи Центр працевлаштував на постійну роботу понад 130 осіб,

навчання та перекваліфікацію пройшли понад 120 осіб з обмеженнями.

Зараз у Центрі організовано і працюють виробничі філії з:

- випуску м'ясо-ковбасних виробів;

- випуску автоматів приготування гарячих напоїв;

162 Введення у соціальну роботу. Глава 7

- виробництва різних видів стоматологічних матеріалів і інструментів;

- організація цілодобової СТО з службою невідкладної допомоги для

клієнтів;

- випуску виробів із поліпропілену — губки масажні для дітей та дорос-

лих, губки для посуду, килимки для ванних кімнат, сумки господарські, інші

вироби для побутових цілей;

- деревообробки;

- надання повного спектра до- та післядрукарських послуг;

- розливу мінеральної води закарпатських джерел;

- вирощування грибів у теплицях.

Започатковано створення районних та регіональних центрів соціально-

трудової реабілітації, бізнес-центру. Програма створення міських районних

центрів, які запропоновано засновувати на базі вже існуючих районних гро-

мадських організацій, рекомендованих Київською міською державною

адміністрацією, була включена в програму "Турбота". Згідно з проектом,

Центр Мінського району засновано на базі вже існуючої громадської ор-

ганізації "Відродження". Ця організація вже має чималий досвід роботи з ре-

монтування та збирання інвалідних візків.

Проект створення районних центрів реабілітації інвалідів у м. Києві пла-

нують здійснити впродовж 2000 — 2005 років, і йдеться про організацію

трьох районних центрів на рік. Цей проект можна вважати базовим для

створення структури центрів соціально-трудової реабілітації інвалідів в

інших регіонах України.

Основним завданням районних центрів реабілітації є працевлаштування

осіб з обмеженими можливостями неподалік від місця проживання, що

одночасно розв'язує проблему пересування інвалідів.

Замкнувши на собі питання взаємовідносин з районними організаціями

інвалідів, центри зможуть надати істотну допомогу місцевим адміністраціям

у розв'язанні багатьох соціальних проблем, ставши об'єднуючою ланкою у

взаємодії з органами влади.

Забезпечення доступності середовища життєдіяльності.

Правило 5 "Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для

інвалідів", прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року,

рекомендує всім державам здійснювати програми дій з тим, щоб зробити ма-

теріальне оточення доступним для інвалідів і вживати заходів для забезпе-

чення їм доступу до інформації і комунікацій. Відповідно до цього Правила

державам слід вживати заходів для усунення бар'єрів, що перешкоджають

використанню матеріального оточення.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"

зобов'язує органи державної влади та управління створювати умови для без-

перешкодного доступу інвалідів до житлових, громадських і виробничих бу-

динків, споруд, громадського транспорту, для вільного пересування в насе-

лених пунктах. Проте, хоча справа і просувається, більшість маломобільно-

Соціальна робота з людьми, які мають функціональні обмеження 163

го населення України все ще позбавлена можливості брати участь у

суспільному житті через недоступність соціальної інфраструктури. Навко-

лишнє середовище в містах України розраховане майже виключно на здоро-

ву людину. В переходах та під'їздах будинків немає пандусів, а лише сходин-

ки, візок може потрапити в ліфт чи в двері квартири лише в розібраному ви-

гляді, такі місця загального користування, як магазини, аптеки, ресторани,

кінотеатри, концертні зали, навчальні заклади, бібліотеки тощо, непристо-

совані для пересування інвалідів без сторонньої допомоги.

Соціальна робота з людьми з проблемами

психічного здоров'я

Загальна характеристика психічних розладів

Психічні розлади займають особливе місце як у медицині, так і в со-

ціальній роботі. Деякі відомості про психічні розлади ви можете знайти в

главі, що стосується загальної характеристики медичних знань. На почат-

ку необхідно наголосити на тому, що психічні розлади мають чи не най-

більшу соціальну вагу серед всіх інших груп захворювань. Для цього є

кілька причин:

- психічні захворювання трапляються досить часто;

- психічні захворювання найчастіше є хронічними та тривають роками,

при цьому страждає психічна, а, отже, й соціальна функція людини;

- певні різновиди психічних розладів пов'язані з можливістю заподіяння

шкоди собі чи іншим;

- у суспільстві існує досить виразна тенденція до заперечення проблем

та стигматизації психічно хворих.

Усі згадані аспекти психічних розладів віддзеркалюються і на соціальній

роботі з цією групою хворих, визначаючи її специфіку.

Якщо ми звернемося до Міжнародної класифікації психічних захворю-

вань (10-й перегляд) та уважно вивчимо прояви основних розладів, то поба-

чимо, що приблизно 10 — 17% (а за деякими оцінками навіть більше) насе-

лення страждають тими чи тими психічними розладами (враховуючи зло-

вживання алкоголем та наркотиками). Але, на щастя, не всі психічні розла-

ди призводять до втрати людиною соціальної дієздатності.

Серед найбільш небезпечних психічних хвороб варто згадати шизо-

френію, депресивні розлади, розлади, викликані зловживанням алкоголем

чи наркотиками, епілепсію, розлади особистості та розлади, пов'язані з без-

посереднім ушкодженням мозку (травмами тощо).

Найбільшою проблемою майже всіх психічних розладів є порушення

емоційної сфери людини. Саме з цієї причини хворі втрачають здатність