є багато залозистих клітин, що виділяють травні соки з
ферментами; тут їжа перетравлюється і всмоктується. Коро-
тенька задня кишка закінчується анальним отвором на пі-
гідії.
Поліхети живляться по-різному: одні з них — активні хи-
жаки, які поїдають дрібних рачків, різних кільчастих червів,
молюсків, мальків риб тощо; інші — детритофаги. Одні
щелепами хапають і утримують здобич, інші — зішкрібають
детрит із субстрату. Сидячі поліхети живляться дрібними
організмами й органічними частинками, які підганяють до
рота розвиненими головними щупальцями (пальтами).
Органи виділення — нефридії (рис. 6) завжди розміщені
метамерно, попарно в кожному сегменті. Внутрішній кінець
Рис. 6. Органи виділення поліхет:
й — кінцевий відділ нефридія Phyllodoce з соленоцитами; 5 — метанефридій Nereis; / - соленоцити;
2 - миготливе полум'я; 3 ~ канадець; 4 - залозиста маса; 5 - лійка; 6 - нефридіальний канал;
7 - видільний отвір
кожного нефридія знаходиться в целомічній порожнині сег-
мента, канал нефридія проходить через дисепимент у на-
ступний сегмент і там відкривається на бічній стороні тіла
назовні (див. рис. І). Нефридії мають різну будову. В деяких
поліхет є ще протонефридії, які, проте, відрізняються від
таких у плоских червів. Замість термінальної клітини на кінці
канальців у них є кілька булавоподібних клітин — соле-
ношлів, кожний з яких сліпим кінцем виступає в целом, а в
порожнину нефридія відкривається каналом, усередині якого
є джгутик. Сукупність джгутиків соленоцитів виконує функ-
цію миготливого полум'я. У багатьох поліхет на місці соле-
ноцитів утворюється лійка з війками, що відкривається в
целом. Органи виділення такого типу називаються мета-
нефридіями. Канал нефридія дуже довгий, звивистий, обпле-
тений кровоносними капілярами і оточений компактною
залозистою масою, що складається з целомічного епітелію.
12
Нефридії виконують функцію осморегуляції та виділення
розчинених продуктів обміну.
Дослідження роботи метанефридія показало, що через
лійку безперервно надходить целомічна рідина. Рухаючись
по каналу, ця рідина зазнає змін. З неї в кров усмоктуються
деякі іони, поживні речовини, а з крові до неї надходять
продукти дисиміляції, які виводяться назовні у вигляді во-
дного розчину.
Часто з кінцевим відділом нефридія пов'язані так звані
целомодукти, що виводять з целому назовні статеві клітини.
На відміну від нефридіїв — похідних ектодерми, целомо-
дукти — це органи мезодермального походження. Вони мі-
стяться в сегментах попарно. Кожний з них має широку
лійку, вкриту війками, коротеньку протоку й вивідний отвір.
Рис, 7. Схема взаємовідносин між нефридшми та целомодуктами поліхет:
а — самостійні целомодукт і метанефридій; б, я —нефроміксії (стінки нефридіїв зображено чорними,
стінки целомодуктів заштриховано); / - статеві клітини; 2 - метанефридій; J - протонефридш
Дуже рідко в поліхет є і целомодукти, і нефридії, як,
наприклад, у родині Capitellidae (рис. 7). У більшості поліхет
нефридії й целомодукти об'єднуються в єдиний орган, що
одночасно виконує функції виведення з організму надлишків
води, розчинених у ній продуктів метаболізму та статевих
клітин. Такі органи звуться нефроміксіями і мають різно-
манітну будову. В одних випадках, наприклад у Irma latifrons,
лійка целомодукта зростається з нефридіальним каналом і
через неї виводяться статеві клітини та екскрети. В інших —
на одному нефридіальному каналі сидять лійка целомодукта
і кінцева частина протонефридія (соленоцити), тобто вони
мають спільний вивідний канал (Alciopa cantrainii). Часто
кількість органів виділення скорочується (олігомеризація),
особливо у сидячих поліхет.
13