Саєнко М.Г. Стратегія підприємства (укр)

Подождите немного. Документ загружается.

281

8. Рекомендована література

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: Пер с англ. – СПб.:

«Питер». – 1999. – С. 171-173, 197-217.

2. Горемыкин В.А., Богомолов О.А. Экономическая стратегия

предприятия. – Учебник. – М.: «Филинъ», Рилант. – 2001. – С. 53-63.

4. Немцов В.Д., Довгань Л.Є. Стратегічний менеджмент: Навч. посібник. –

К.: 2002. С. 330-361.

5. Оберемчук В.Ф. Стратегія підприємства. Курс лекцій. – К.: МАУП,

2000. С.72-100.

Саєнко М.Г. Стратегія підприємства: Навчальний посібник. – Тернопіль:

„ТАЙП». – 2003. – С.127-152.

282

Тема 9

ФУНКЦІОНАЛЬНІ СТРАТЕГІЇ

ПІДПРИЄМСТВА

9.1. Сутність та призначення функціональних

стратегій

9.2. Види функціональних стратегій та основні

елементи організації їх розробки

283

9.1. Сутність та призначення функціональних

стратегій

Тобто, функціональні стратегії мають узгоджуватись і

працювати на корпоративну та конкурентну стратегії. У

свою чергу корпоративна і конкурентна стратегії повинні

спиратися на функціональні, без врахування аналітичних

даних і можливостей яких, розробити повноцінну і, головне,

придатну для реалізації загальну чи бізнесову стратегію не-

можливо.

Відповідальність за розробку функціональних стратегій

лежить на керівниках і головних спеціалістах відповідних

функціональних служб.

Таким чином,

призначенням функціональних стратегій є

забезпечення розробки і досягнення довгострокових цілей

кожною функціональною службою в руслі корпоративної і

конкурентної стратегій підприємства, будучи при цьому:

а) одним із елементів системи формування корпоративної і

конкурентної стратегій;

Функціональні стратегії – це забезпечуючі стра-

тегії, що визначають стратегічну орієнтацію функціо-

нальних напрямків – підсистем управління підприєм-

ством (маркетингу, виробництва, фінансів, науково-

дослідного сектору, управління персоналом, екологіч-

ної і соціальної сфер) і забезпечують досягнення їх

цілей, а також керованість процесом виконання корпо-

ративної та конкурентної стратегій, приймаючи при

цьому відчутну участь у розробці

і коригуванні остан-

ніх.

284

б) суб’єктами реалізації цих основних декомпонованих

стратегій підприємства.

Функціональні стратегії не ідентиферентні, а становлять

систему. Тобто вони

взаємодіють між собою. Але основопо-

ложною серед них в ринковій економіці є

маркетингова

стратегія. Вона дає стратегічні установки всім іншим функ-

ціональним стратегіям при відповідних змінах ринкового

середовища (рис. 9.1).

Специфічні чинники

Кожна функціональна служба (функція управління) має

свої специфічні і найбільш

загальні характеристики по яких

їх розрізняють:

а) мета;

б) інформаційна база;

в) методи прийняття, оформлення і доведення рішень;

г) кадри певної кваліфікації;

Виробнича

стратегія

Фінансова

стратегія

Стратегія

НДНКР

Екологічна Соціальна

Стратегія

управління

персоналом

Маркетин

-гова

стратегія

Рис. 9.1. Система функціональних стратегій підприємства

285

д) спеціальна технічна база і обладнання;

е) специфіка планування;

є) організація діяльності і управління;

ж) мотивація діяльності і контроль.

Ці характеристики безумовно є одночасно специфічними

чинниками, що впливають на розробку тієї чи іншої функціо-

нальної стратегії.

Загальні чинники

Крім того, функціональні стратегії розробляються з ураху-

ванням наступних

загальних чинників:

9 змісту діяльності підприємства;

9 взаємозв’язку змісту та напрямку впливу конкретної

служби на досягнення місії та конкретних цілей підприємства

в цілому;

9 характеру впливу виконання робіт кожною службою на

розвиток чи занепад підприємства в цілому;

9 меж функціональних служб та сфер інтересів, що пере-

хрещуються;

9 сильних і слабких сторін в діяльності окремих функці-

ональних служб, у їх взаємодії;

9 наявності вузько специфічних інтересів і підходів та

конфлікту інтересів у розв’язанні загальних проблем підпри-

ємства;

9 збалансованості інтересів підприємства і функціональ-

них служб, між напрямками розвитку фірми в цілому і компе-

тенцією фахівців, які є виконавцями окремих функцій, їх про-

фесіоналізмом, етичними нормами, підприємницьким духом

тощо.

Функціональні стратегії інколи називають субстратегіями.

Елементи функціональної стратегії

До структури функціональної стратегії входять наступні

елементи:

286

а) цілі даної функціональної служби узгоджені по вертика-

лі і горизонталі, тобто з цілями підприємства та інших функ-

ціональних підрозділів;

б) характеристика існуючих і потенційних умов середови-

ща діяльності служби;

в) параметри корпоративної і конкурентних стратегій, які

має забезпечувати служба;

г) основні напрямки їх розв’язання, тобто, напрямки діяль-

ності служби

за різних сценаріїв розвитку подій;

д) послідовність і взаємо узгодженість розв’язання зав-

дань;

е) перелік основних заходів по забезпеченню цілей і зав-

дань.

287

9.2 Види функціональних стратегій та основні

елементи організації їх розробки

9.2.1. Маркетингова стратегія

Маркетингова стратегія є визначальною серед інших

функціональних стратегій.

Маркетингова діяльність підприємства в цілому є предме-

том вивчення цілої однойменної дисципліни.

Для розробки повноцінної маркетингової стратегії викори-

стовують

методи однопродуктового і портфельного аналізу, в

тому числі матричні: криву досвіду, ЖЦТ і ринку, „продукт-

ринок», БКГ, Мак-Кінсі, АДЛ і т.д.

Специфічні завдання маркетингової стратегії: формування

цільових ринків, вибір номенклатури та асортименту продук-

ції, ведення цінової політики, організація системи збуту, форм

продаж, реклами тощо.

Маркетингова стратегія набирає форми

маркетингового

плану (програми), що є базовим документом, який регулює і

координує діяльність всіх підрозділів і функціональних служб

підприємства з метою їх ефективної діяльності на ринку в рус-

лі корпоративної і конкурентних стратегій підприємства. Та-

Маркетингова стратегія визначає найефективніші

маркетингові заходи, які забезпечують реалізацію кор.-

поративної, конкурентних і функціональних стратегій

підприємства. Йдеться про способи просування товару

на відповідні ринки, товарну і цінову політику, канали

розподілу товару, форми стимулювання збуту, органі-

зацію рекламних кампаній тощо.

288

кий план умовно можна розділити на три розділи: цілі та зав-

дання маркетингу, стратегія маркетингу (загальна і за коняре-

тними ринками) і бюджет маркетингу.

Примірні характеристики компонентів стратегії маркетин-

гу та вибір стратегії маркетингу можна показати наступним

чином (табл. 9.1 і рис. 9.2).

Таблиця 9.1.

Примірна матриця стратегій маркетингу

Компоненти

стратегії маркетингу

Різновиди характеристик компонентів

1. Обсяг ринку (Е) (Р11)

невеликий (Е↓)

(Р12)

великий (Е↑)

2. Конкуренція (К) (Р21)

відсутня (К↓)

(Р22)

незначна (К)

(Р23)

висока (К↑)

3. Обізнаність

споживачів (Ос)

(Р31)

відсутня (Ос↓)

(Р32)

наявна у

меншості (Ос)

(Р33)

наявна у

більшості (Ос↑)

4. Ставлення

споживачів

до ціни (Сц)

(Р41)

висока неприй -

нятна ціна (Сц↓)

(Р42)

згода сплачувати

помірно (Сц)

(Р43)

згода сплачувати

високу ціну (Сц↑)

5. Ціна (Ц) (Р51)

низька (Ц↓)

(Р52)

середня (Ц)

(Р53)

висока (Ц↑)

6. Витрати на

маркетинг (В)

(Р61)

низькі (В↓)

(Р62)

середні (В)

(Р63)

високі (В↑)

Рис. 9.2. п

имі

ний вибі

ст

атегії ма

кетинг

Р11 Р12

Р22

Р33

Р42

Р53

Р61

Р23

Р32

Р43

Р53

Р63

Р22 Р23

Р33 Р32

Р41

Р51

Р61 Р63

Р51

Р41

Стр.вибіркового

оникнення

Стр. активного

ма

кетинг

Стр. пасивного

ма

кетинг

Стр. широкого

оникнення

Умови обмеження Вплив

289

9.2.2. Виробнича (операційна) стратегія

Основні завдання виробничої стратегії можна звести до

наступних:

¾ планування виробництва відповідно до корпоративної,

конкурентних і функціональних стратегій підприєм-

ства;

¾ створення системи контролю за реалізацією виробни-

чих планів і завдань по стратегічних строках;

¾ раціональне використання виробничих фондів, зростан-

ня фондовіддачі;

¾ раціональне використання особистого фактору вироб-

ництва і зростання продуктивності праці;

¾ систематичне оновлення техніки і обладнання;

¾ оновлення технологій, постійне освоєння ресурсозбері-

гаючих технологій;

¾ вдосконалення організації виробництва;

¾ вдосконалення організації праці її і її оплати;

¾ покращення умов праці;

¾ економія ресурсів, зниження собівартості продукції;

¾ інтенсифікація виробництва;

¾ розвиток мотиваційних механізмів і інші завдання.

Фактори, що впливають на формування виробничої

стратегії:

Виробнича стратегія – це така функціональна

стратегія, яка забезпечує досягнення певних рівнів

розвитку виробництва (по обсягах, номенклатурі, яко-

сті, ефективності, технології) відповідно до вимог кор.-

поративної, конкурентних і функціональних стратегій,

особливо ма

кетингової.

290

 вимоги корпоративної, бізнесової і функціональних

стратегій, в першу чергу маркетингової;

 наявні ресурси, їх якість і джерела їх поповнення в пер-

спективі;

 угоди, замовлення на продукцію;

 технологічний рівень і можливості модернізації;

 рівень персоналу управління і трудових ресурсів та

можливості його підвищення;

 гнучкість виробництва, швидкість переобладнання на

випуск нової продукції різної кількості і якості;

 організаційна структура управління та культура;

 природно - географічні умови та інші фактори.

Залежно від стану середовища, конкурентної і маркетинго-

вої стратегій, можливі наступні

альтернативні виробничі

стратегії:

Повне задоволення попиту – стратегія, що передбачає

виробляти стільки, скільки потребує ринок. А оскільки ринок

коливається, то і виробництво при такій стратегії піддається

суттєвому коливанню, що тягне за собою відомі труднощі:

затрати високі, значні запаси готової продукції на складах т.д

Орієнтація на середній попит. При такій стратегії в

періоди скорочення попиту запаси на складах суттєво зроста-

ють, зате в періоди зростання попиту він відразу задовольня-

ється за рахунок цих запасів.

Орієнтація на мінімальний попит – запаси нереалізо-

ваної продукції відсутні, зате можливе недовантаження поту-

жностей, коливання виробництва і таке інше.

Орієнтація на повне використання виробничого по-

тенціалу з врахуванням його постійного вдосконалення (мо-

дернізації, технічного переоснащення, реконструкції, т.д.).

Поряд з високою віддачею ресурсів, можливі значні запаси на

складах в періоди спаду попиту.