5
спрямованість, підприємство стає відкритою системою; д)
спрямованість плану – як на поточну, так і на майбутню
прибутковість.
ΙΙΙ фаза – стратегічне планування – виникло наприкінці
60-х років XX ст. в умовах світової економічної
нестабільності, коли передбачити, що буде з підприємством
завтра, – важко. На цей час виробнича ера, ера масового
насичення товарами, завершилась. Задоволення основних
потреб споживача докорінно змінило структуру попиту.
Споживач став набагато вимогливішим щодо якості товару,
умов продаж тощо. З’являються нові галузі, зокрема з
обслуговування. Зовнішнє середовище постійно змінювалось.
Ознаки: а) відхід від уяви, що майбутнє має бути кращим за
минуле; б) концепція підприємства як «відкритої системи»
уже домінує над внутрішньою спрямованістю планів; в)
планування – довгострокове; г) основний принцип
планування: іти від майбутнього до сучасного; д) поява
стратегічного мислення: зосередженість на зменшенні загроз
зовнішнього середовища і використання його можливостей;
ж) спрямованість – завоювання конкурентних переваг,
отримання прибутків у майбутньому.
ΙV фаза – стратегічне управління. З появою стратегічного
планування помітним стає такий організаційний феномен, як
опір стратегічним змінам, оскільки вони достатньо суттєво
впливають як на виробництво, так і на людські долі. І дійшли
висновку про однакову увагу як до стратегічних, так і до
поточних проблем. Але ж для їх комплексного розв’язання
потрібні різні адміністративні структури, оскільки проблеми
різні, вони конфліктують між собою. Особливо гостро постала
проблема реалізації стратегічних планів. Цим власне і
викликана поява нової фази – фази стратегічного управління,
яка розглядає його і реалізацію стратегічних планів
(стратегічне управління) як одне ціле – це стратегічний
менеджмент.