Савлук М.І. та ін. Гроші та кредит

Подождите немного. Документ загружается.

час є підстави стверджувати, що цього не сталося з функцією за-

собу нагромадження вартості і її частково продовжує виконувати

золото, про що свідчить накопичення великих запасів золота у

державній та приватній власності.

6. Гроші в сучасній ринковій економіці виконують п'ять фун-

кцій: міри вартості, засобу обігу, засобу платежу, засобу нагро-

мадження вартості, світових грошей. У функції міри вартості

гроші забезпечують визначення вартості товарів через форму ці-

ни. У функції засобу обігу гроші обслуговують реалізацію това-

рів з негайним поверненням власникові еквівалентної вартості. У

функції засобу платежу гроші обслуговують погашення боргових

зобов'язань, що виникають у процесі розподілу та реалізації вар-

тості національного продукту. У функції світових грошей гроші

обслуговують рух вартості по каналах світового ринку — її вимі-

рювання, розподіл, реалізацію і нагромадження.

7. Роль грошей є результатом їх функціонування і виявляється

в стимулюючому чи гальмуючому впливі грошей на певні еко-

номічні процеси. Такий вплив забезпечується самою наявністю

грошей, завдяки чому всі економічні суб'єкти функціонують у

грошовому (а не бартерному) середовищі, а також зміною кілько-

сті грошей в обороті. У першому випадку роль грошей полягає в

тому, що економічні суб'єкти поставлені в такі умови, що спону-

кають їх як виробників виробляти більше і з меншими витратами,

а як споживачів — витрачати гроші економніше і з найбільшим

ефектом. У другому випадку роль грошей виявляється в тому, що

збільшення чи зменшення маси грошей збільшує чи зменшує об-

сяг платоспроможного попиту, впливає на кон'юнктуру ринку, на

обсяги виробництва і зайнятість.

8. Високий рівень розвитку сучасної ринкової економіки, уск-

ладнений активним регулятивним втручанням держави в усі ЇЇ

процеси, зумовив широку гаму складних вимог до грошей, яким

не могли відповідати жодні форми повноцінних грошей. Основ-

ними вимогами ринку до сучасних грошей та адекватними їм

властивостями грошей є:

• стабільність вартості грошей, що полягає в постійності рівня

їх купівельної спроможності щодо товарів та іноземної валюти;

• економічність грошового обороту, що проявляється в мінімі-

зації витрат суспільства на виготовлення грошей і забезпечення

ними потреб обороту;

• довготривалість використання грошових знаків, що забезпе-

чується виготовленням грошових знаків з надміцного, зносо-

стійкого паперу або металу;

• однорідність грошей, коли всі екземпляри наявних в обороті

грошей є взаємозамінними, мають однакову здатність до обміну,

а співвідношення їх реальних цінностей відповідає співвідно-

шенню їх номіналів;

• подільність, що полягає у вільному розподілі більшої грошо-

вої купюри на менші знаки, які необхідні для того, щоб здійснити

будь-який платіж;

• портативність, що виявляється у високій зручності користу-

вання грошима у повсякденному житті.

Забезпечити всі щ властивості неповноцінним грошам — одне

з найскладніших економічних завдань сучасних держав.

Запитання для самоконтролю

1. Які Існують концепції походження грошей та яка з них більш адеква-

тна ринковій практиці використання грошей в економіці?

2. Який спосіб обміну продуктами вигідніший і зручніший для учасни-

ків ринку — у формі бартеру чи з допомогою грошей? Чому?

3. Визначте, яке з наведених нижче визначень суті грошей є найбільш

повним І правильним (і чому):

— це законні платіжні засоби, створені державою;

— це все те, що використовується як гроші;

— це все те, що може слугувати загальним еквівалентом;

— це все те, що є носієм самостійної мінової вартості, абсолютної цінності.

4. Чим гроші відрізняються від звичайного товару?

5. Причини, що зумовили демонетизацію золота.

6. Чи існує ймовірність повернення золота на роль грошового товару?

Ί. Які функції виконують гроші? Які існують відмінності в іноземній та

вітчизняній літературі щодо кількості функцій грошей і з чим вони

пов'язані?

8. У яких функціях гроші найбільше потерпають від інфляції?

9. Чим відрізняються неповноцінні гроші від повноцінних?

10. Що таке вартість грошей як грошей, на чому вона базується і в чому

вона проявляється?

11. Що таке вартість грошей як капіталу і в чому вона проявляється?

12. Чому неповноцінні гроші називають ще кредитними?

13. Чи впливає статус «законних платіжних засобів» на вартість грошей І

чи всі існуючі засоби платежу мають такий статус?

14. Що таке «електронні гроші»? Що у них є спільного і відмінного від

паперових грошей і депозитних грошей?

15. Чим поняття ролі грошей відрізняється від лоняття функції грошей?

Як вони між собою пов'язані?

1б. Як впливає на виробництво сама наявність грошей в економіці?

17. Як впливає на економіку зміна кількості грошей в обороті?

РОЗДІЛ 2

ГРОШОВИЙ ОБОРОТ І ГРОШОВА МАСА,

ЩО ЙОГО ОБСЛУГОВУЄ

Після вивчення цього розділу Ви зможете:

• зрозуміти сутність та взаємозв'язок таких еко-

номічних явищ, як грошовий оборот, грошовий обіг,

фінанси, кредит;

• засвоїти механізм взаємозв'язків через грошовий

оборот основних груп економічних суб'єктів та голов-

них ринків, а також головні грошові потоки між ними;

• розібратися в усіх основних показниках, що хара-

ктеризують обсяг грошової маси;

• зрозуміти механізм зміни маси грошей в обороті;

• визначити фактори впливу на швидкість обігу

грошей та її значення для економіки.

2.1. СУТНІСТЬ ТА ЕКОНОМІЧНА ОСНОВА

ГРОШОВОГО ОБОРОТУ

Серед понять, що характеризують грошові відноси-

ни в суспільстві, провідне місце займають грошовий

оборот, грошовий обіг, фінанси, кредит, маса грошей,

швидкість обігу грошей. Якщо останні чотири з них

знайшли в літературі досить повне й однозначне тлу-

мачення, то поняття грошового обороту і грошового

обігу досі залишаються дискусійними. Дискусії веду-

ться щодо сутності цих понять, їх взаємозв'язку, сфер

використання тощо.

У багатьох виданнях грошовий оборот трактується

як сукупність усіх грошових платежів у народному го-

сподарстві

. Таке визначення має той істотний недолік,

що фіксує лише кількісний бік грошового обороту, йо-

го результативний аспект. Сутність же його як руху

грошей у процесі відтворення залишається поза ува-

гою. Цей недолік спричиняє формальний підхід І до

визначення поняття грошового обігу, який трактується

лише як готівкова сфера грошового обороту.

Див.: Лагутін В Д Гроші та грошовий обіг. — К., ] 998. — С 20; Денеж-

ное обращение и кредит / Под ред. В.С.Геращенко.—Μ., 1986. — С.111.

Уперше визначення грошового обороту і грошового обігу з від-

творювальних позицій було дано в першому виданні цього підру-

чника, що був опублікований у 1992 р.

Такий підхід підтримали

автори фундаментального російського підручника «Деньги, кре-

дит, банки», виданого за редакцією О. І. Лаврушина в 1998 р.

Проте відтворювальна позиція у трактуванні грошового обороту в

підручнику російських авторів не була послідовною, й у визначен-

ні грошового обігу автори повернулися до формальних ознак, зві-

вши його лише до обороту готівки на тій підставі, що лише готівка

здійснює обіг поза банками

. Насправді рух грошей при реалізації

цінностей однаково здійснюють як готівкові, так і безготівкові

гроші, переходячи від одного учасника сфери обігу до іншого.

Відмінність лише в тому, що готівка переміщується з рук платника

в руки одержувача, а безготівкові гроші переміщуються з рахунку

платника на рахунок одержувача. Але ця відмінність не змінює су-

тності явища грошового обігу, що обслуговує реалізацію реальних

благ (детальніше це питання буде розглянуто в розділі 2.3).

У ринковій економіці суспільне виробництво має товарну

форму, що зумовлює двоякий вираз руху валового сукупного

продукту — натурально-речовий та грошовий. У процесі відтво-

рення рух вартості в цих двох виразах проявляється як два само-

стійні процеси — як рух продуктів і як рух грошей чи грошових

доходів. Проте вони нерозривно пов'язані, у них спільна субста-

нція — вартість сукупного продукту. Гроші базуються на цій

вартості, вона визначає реальну цінність маси грошей, що пере-

буває в обороті, незалежно від її номінальної величини. Водночас

рух грошей обслуговує переміщення цієї вартості в процесі від-

творення, окремі грошові операції суб'єктів економічних відно-

син спричинюють відповідне переміщення між ними реальної

вартості, тобто мають реальний економічний зміст.

Процес суспільного відтворення відбувається безперервно,

тому безперервним є і рух грошей, що його обслуговує. Взятий

сам по собі цей проще безперервного руху грошей між суб'єк-

тами економічних відносин у суспільному відтворенні являє со-

бою грошовий оборот.

Див.: Гроші та кредит / Кер. авт. кол, Μ. І. Савлук. — К., 1992. — С. 42,47.

Див.: Деньги, кредит, банки / Под ред. О. И. Лаврушина. — М., 1998. —

С. 59—60.

Див.: Там же. С. 60—61. Подібний формальний підхід властивий і вказа-

ному вище посібнику В. Д. Лагутіна, автор якого, розділивши грошовий оборот

на дві сфери — готівкову і безготівкову, називає кожну з них уже обігом, ніби

простий поділ міг змінити сутність явища.

Грошовий оборот — явище макроекономічного порядку. Він

обслуговує кругооборот усього сукупного капіталу суспільства

на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподі-

лі, обміні і споживанні. Тому нерідко його називають сукупним

грошовим оборотом.

Через авансування грошей на придбання засобів виробництва і

оплату робочої сили капітал спрямовується у сферу виробництва

і забезпечує виготовлення валового національного продукту. Че-

рез оплату виготовленої продукції та послуг гроші обслуговують

реалізацію національного продукту і вивільнення суспільного ка-

піталу в грошовій формі. У процесі використання грошової виру-

чки від реалізації продукції та послуг здійснюється розподіл вар-

тості національного продукту між власниками факторів вироб-

ництва (кредиторами, акціонерами, найманими працівниками) та

державою, якій належать установлені податки. В усіх економіч-

них суб'єктів формуються грошові доходи, за рахунок яких вони

спрямовують капітал у сферу споживання — виробничого та осо-

бистого. Тим самим забезпечується новий цикл суспільного відт-

ворення.

Грошовий оборот як макроекономічне явище слід відрізняти

від обороту грошей у межах кругообороту окремого індивідуаль-

ного капіталу, тобто на мікрорівні. В останньому випадку гроші є

однією з функціональних форм капіталу, його складовою та еле-

ментом багатства, яким володіє власник цього індивідуального

капіталу. У цьому випадку гроші являють собою капітал, вони

вимагають для себе відповідної норми прибутку (доходу) подібно

до інших форм капіталу. Чим більшою масою грошей володіє да-

ний індивідуальний власник, тим він багатший, тим більші його

можливості «заробити» прибуток чи дохід.

Зовсім іншу роль відіграють гроші в сукупному грошовому

обороті. Тут вони функціонують виключно як гроші і не є функ-

ціональною формою капіталу. Тому їх масу в обороті не можна

вважати частиною багатства країни, тобто її зростання не збіль-

шує сукупного капіталу суспільства подібно до капіталу окремо-

го індивіда. Якби грошова маса, що перебуває в обороті, раптово

збільшилася вдвічі, то загальний обсяг багатства країни не тільки

не збільшився, а міг би навіть зменшитися у зв'язку зі зростанням

витрат на виготовлення додаткових грошей чи провокуванням

інфляції їх випуском в оборот.

Цього положення не змінює той факт, що значна частина маси

грошей, яка обслуговує сукупний оборот, капіталізується і пере-

творюється в позичковий капітал. Капіталізація частини грошо-

вoї маси сприяє прискоренню реалізації сукупного валового про-

дукту, а отже — збільшенню його обсягу, тобто зростанню суспі-

льного багатства, але самі гроші на макрорівні в таке багатство

не перетворюються. Завдяки капіталізації гроші в межах наявної

маси швидше передаються від одного економічного суб'єкта до

іншого, ніби швидше «тасуються», але якісно вони не змінюють-

ся, залишаючись лише віддзеркаленням реального багатства. Де-

тальніше роль позичкового капіталу буде розглянута в розділі 9.

Сукупний грошовий оборот і оборот грошей у межах індиві-

дуального капіталу істотно відрізняються також механізмами

формування грошової маси, необхідної для їх обслуговування.

Грошові кошти, необхідні для обслуговування кругообороту

індивідуального капіталу, значною мірою вже є в розпорядженні

відповідного власника, тобто це його власні кошти. Якщо ж їх

недостатньо, то додаткові кошти мобілізуються на грошовому

ринку. Грошовий ринок займає важливе місце в кругообороті Ін-

дивідуального капіталу, з нього починається оборот грошей, що

обслуговує індивідуальний капітал, на ньому й завершується ко-

жний окремий цикл його кругообороту. Частина грошового до-

ходу кожного економічного суб'єкта спрямовується на погашен-

ня боргів і повертається на грошовий ринок. Інша частина, що

становить тимчасово вільні кошти, спрямовується на грошовий

ринок як ресурс для кредитування інших суб'єктів.

Сукупний грошовий оборот обслуговується переважно теж за

рахунок наявної в обороті грошової маси, тобто тих грошей, які є

в розпорядженні окремих економічних суб'єктів. Грошовий ри-

нок перетворюється у внутрішній елемент цього обороту і забез-

печує перерозподіл наявної грошової маси з метою прискорення

її обігу і найповнішого забезпечення потреб обороту в грошах у

межах наявної їх маси. Завдяки грошовому ринку значно поси-

люється еластичність грошового обороту, зростає здатність даної

маси грошей обслужити зростаючі обсяги обороту.

Проте вказані можливості грошового ринку не безмежні, і не-

минуче виникають потреби в поповненні обороту додатковою

масою грошей. На відміну від кругообороту індивідуального ка-

піталу, ці потреби можуть бути задоволені лише за рахунок дода-

ткової емісії грошей.

Потреби в додатковій емісії можуть бути зумовлені кількома

факторами:

• зростанням обсягів валового національного продукту, для

реалізації яких банківська система повинна розширювати креди-

тування суб'єктів обороту;

• зростанням чистого імпорту (перевищенням імпорту над

експортом);

• зниженням перерозподільної функції грошового ринку, вна-

слідок чого наявна грошова маса буде повільніше обертатися І не

зможе забезпечити всі потреби обороту;

• іншими чинниками, що можуть уповільнити швидкість руху

грошей по каналах обороту.

В усіх цих випадках додатково випущені гроші надходять у

сукупний оборот через грошовий ринок, що відповідає їх кредит-

ній природі та забезпечує відповідність емісії потребам обороту.

З усього сказаного випливає висновок, що сукупний грошовий

оборот не є механічною сумою оборотів грошей у межах індиві-

дуальних капіталів, а являє собою самостійне економічне явище,

безпосередньо пов'язане з процесом суспільного відтворення в

цілому. Це одне з найбільш широких, абстрактних і узагальнених

явищ економічного життя суспільства.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи,

які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні

валового суспільного продукту. Це всі підприємства (промисловос-

ті, сільського господарства, транспорту, зв'язку, будівництва, тор-

гівлі, комунального господарства тощо), усі державні, громадські,

комерційні установи та організації, банки та інші фінансово-кре-

дитні установи, все населення, що самостійно одержує та витрачає

грошові кошти. Усі вони на певних підставах одержують грошові

доходи, витрачають чи зберігають їх і цим впливають на економіч-

ні процеси та стають економічними суб'єктами суспільства.

Якщо абстрагуватися від відтворювального аспекту, то гро-

шовий оборот можна уявити просто як безперервний процес пе-

реміщення грошей у функціях засобів обігу і платежу між окре-

мими його суб'єктами. Це, зокрема, переміщення грошей між:

• окремими підприємствами та організаціями;

• підприємствами та організаціями і населенням;

• окремими фізичними особами;

• комерційними банками і підприємствами та організаціями;

• комерційними банками і населенням;

• окремими комерційними банками;

• комерційними банками і центральним банком;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного

призначення, з одного боку, і підприємствами, організаціями та

установами — з іншого;

• небанківськими фінансово-кредитними установами різного

призначення і банками;

• окремими небанківськими фінансово-кредитними установа-

ми різного призначення.

На кожній із цих ділянок можуть мати місце зустрічні грошові

вимоги між суб'єктами обороту, що створює можливість їх взає-

много погашення (заліку). Залік зменшує обсяг грошового оборо-

ту і потребу в реальних грошах для його обслуговування.

Економічною основою грошового обороту є процес суспіль-

ного відтворення. Суб'єкти цього процесу постійно одержують

грошові доходи від реалізації належних їм ресурсів чи виготов-

лених ними продуктів, що спричинює відповідні грошові потоки.

Водночас потоки руху грошей є не тільки результатом відтворю-

вального процесу, а й важливою передумовою його успішного

здійснення. Надмірні затримки в русі грошей неминуче виклика-

ють гальмування товарних потоків, погіршення кон'юнктури рин-

ків, посилення стагнації виробництва.

Внутрішня обумовленість грошового обороту процесом суспі-

льного відтворення визначає його сутнісну єдність і безперерв-

ність, які можна назвати конституційними ознаками грошового

обороту. Це положення має важливе значення для практики

управління і використання грошового обороту. У ній не повинно

допускатися зведення непереборних перепон на шляху грошових

потоків, як і непрохідних меж між окремими потоками грошей.

2.2. МОДЕЛЬ ГРОШОВОГО ОБОРОТУ.

ГРОШОВІ ПОТОКИ ТА ЇХ БАЛАНСУВАННЯ

Для з'ясування закономірностей та особливостей руху грошей

у процесі суспільного відтворення побудуємо умовну модель

грошового обороту, скориставшись для цього методикою побу-

дови моделі доходів та продуктів, широко відомої в іноземній лі-

тературі

Для спрощення побудови моделі грошового обороту згрупу-

ємо всі його суб'єкти у чотири укрупнені групи: фірми, сімейні

господарства, уряд, фінансові посередники.

До групи «Фірми» віднесені всі юридичні і фізичні особи, які

беруть участь у створенні та реалізації валового національного

продукту.

До групи «Сімейні господарства» входять усі сімейні одиниці,

які мають самостійні грошові доходи та витрати і ведуть спІль-

Див.: Едеіи Дж, Долан. Макроекономіка. — СПб., 1994. — С. 27—51.

ний сімейний бюджет. До такої одиниці може входити як одна, так і

кілька осіб. Ця група протистоїть в обороті групі «фірми», забезпе-

чуючи її ресурсами (робочою силою, засобами виробництва тощо) і

формуючи на цій підставі грошові доходи (національний дохід) як

основне джерело платоспроможного попиту для реалізації виготов-

леної фірмами продукції (національного продукту).

До групи «Уряд» входять юридичні особи — державні управ-

лінські та інші структури, які забезпечують розподіл та перероз-

поділ національного доходу та національного продукту, здійс-

нюючи вплив на реалізацію та споживання останнього.

До групи «Фінансові посередники» входять суб'єкти грошо-

вого ринку, які, виступаючи в ролі посередників, акумулюють на

цьому ринку вільні грошові кошти і розміщують їх від свого іме-

ні і за свій рахунок (банки, страхові, інвестиційні, фінансові ком-

панії тощо).

Усе розмаїття доходів і витрат кожної групи суб'єктів обороту

згруповане в кілька економічно відособлених основних грошових

потоків, які опосередковують відносини між цими групами

суб'єктів. Грошові платежі здійснюються також між окремими

суб'єктами всередині кожної групи, зокрема між фірмами, між

сімейними господарствами тощо. Вони становлять частину суку-

пного грошового обороту, проте в даній моделі ми змушені від

них абстрагуватися.

Оскільки більшість відносин між економічними суб'єктами

здійснюється через ринки, в моделі виділено чотири види ринків:

ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами на-

ціональний продукт; ринок ресурсів, на якому фірми купують не-

обхідні для забезпечення виробництва ресурси (робочу силу, зе-

мельні ділянки, будівлі тощо); грошовий ринок, на якому реалі-

зуються вільні грошові кошти; світовий ринок. Грошові потоки

пов'язують між собою не тільки всі групи економічних суб'єктів,

а й усі види ринків, забезпечуючи тим самим функціонування

єдиного ринкового простору країни.

З метою спрощення схеми грошових потоків при побудові мо-

делі грошового обороту зроблено кілька умовних припущень, які

не відповідають реальним умовам перехідної економіки Украї-

ни . Найістотнішими з них є:

Подібні припущення мають місце і в західних моделях кругообороту про-

дуктів та доходів, проте ступінь неадекватності їх реальній дійсності в розви-

нутих ринкових системах значно менша, ніж у сучасних умовах України, де

переважає поки що державна власність, заощадження населення та грошовий

ринок розвинуті слабо.

1) в економічній системі панує приватна власність, тому всі

виробничі ресурси є власністю сімейних господарств, які прода-

ють їх через ринок ресурсів фірмам;

2) з тієї ж причини самі фірми перебувають у власності сімей-

них господарств і тому весь прибуток фірм надходить останнім у

вигляді дивідендів як плата за ресурси;

3) у зв'язку з припущенням 2) уряд одержує всі податкові над-

ходження тільки від сімейних господарств і в моделі врахована

тільки їх чиста сума (чисті податки), тобто за винятком транс-

фертних виплат їм з державного бюджету;

4) уряд має можливість усі свої витрати, які не покриваються

надходженнями чистих податків, забезпечити за рахунок коштів,

які можна позичити на внутрішньому грошовому ринку, тобто не

вдаватися до емісійних кредитів центрального банку чи запози-

чень на світовому ринку;

5) у зв'язку з припущенням 2) фірми всі свої інвестиційні

потреби, пов'язані з розширенням виробництва, задовольня-

ють за рахунок мобілізації коштів на внутрішньому грошовому

ринку;

6) у потоках, що відображають рух заощаджень сімейних гос-

подарств, ураховані чисті заощадження та кредити, тобто за ви-

нятком зустрічних потоків, пов'язаних з поверненням позичок та

вкладів, а також зі сплатою процентів;

7) у потоках, що пов'язують внутрішній ринок зі світовим, ві-

дображені тільки платежі, що опосередковують чистий експорт

чи чистий імпорт.

З урахуванням названих семи припущень модель сукупного

грошового обороту можна побудувати у вигляді кругообороту

доходів і витрат (рис. 2.1).

У наведеній моделі сукупного грошового обороту виділено 16

окремих грошових потоків. Першим (під номером 1) визначено

сукупність платежів (витрат) фірм, пов'язаних з купівлею вироб-

ничих ресурсів, насамперед робочої сили, земельних ділянок,

споруд, інших засобів виробництва. Назустріч цьому потоку гро-

шей рухаються в напрямку фірм куплені ресурси, що позначено

тонкою зустрічною лінією. Звичайно, щоб цей потік відбувався,

фірми повинні мати необхідну кількість грошей. Звідки вони їх

беруть? У попередньому параграфі ми вже розглядали це питан-

ня стосовно кругообороту індивідуального капіталу. Тому при-

пустимо на цьому етапі аналізу, що фірми мають гроші й успіш-

но оплатили всі закупівлі виробничих ресурсів. Простежимо

подальший рух грошей у моделі (рис. 2.1).