Салухіна Н.Г., Язвінська О.М. Стандартизація та сертифікація товарів і послуг

Подождите немного. Документ загружается.

Розділ1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

121

Основною формою державного нагляду та відомчого контролю є вибіркова або су-

цільна перевірка (рис. 1.8.4). Продукція для перевірки може бути відібрана у сфері виро-

бництва чи у сфері обігу, тобто на різних стадіях життєвого циклу. В основу перевірок

покладено контроль відповідності продукції, що перевіряється, усім параметрам, нор-

мам, характеристикам, вимогам, які встановлені у нормативній документації. Для оцінки

якості об’єкта використовують види та методи контролю, передбачені стандартами, тех-

нічними умовами, іншими нормативними документами.

Державний нагляд здійснюється шляхом проведення періодичних чи постійних

перевірок (рис. 1.8.5).

Періодичні перевірки мають форму інспекційного контролю за планами державно-

го нагляду територіальних органів Держспоживстандарту України або за зверненням

громадян. Постійний нагляд впроваджується в разі систематичних претензій щодо якості

готової продукції, що випускається, та за відсутністю умов для її стабільного випуску

згідно з нормативними документами. Постійний державний нагляд здійснюється у формі

особливого режиму чи інтенсивного нагляду.

Вибіркова Контроль відповідності

об'єкта нормативним

документам

Суцільна

Перевірки

Основні форми нагляду

Вибіркова Контроль відповідності

об'єкта нормативним

документам

Суцільна

Перевірки

Основні форми нагляду

Рис. 1.8.4.

Основні форми нагляду

Згідно з планами

державного нагляду

За зверненнями

громадян

Інспекційний контроль

Періодичні перевірки

Систематичні претензії

споживачів до якості

продукції (послуг)

Відсутність умов для

стабільного випуску

якісної продукції (послуг)

Інтенсивний нагляд

Постійні перевірки

Державний нагляд

Згідно з планами

державного нагляду

За зверненнями

громадян

Інспекційний контроль

Періодичні перевірки

Систематичні претензії

споживачів до якості

продукції (послуг)

Відсутність умов для

стабільного випуску

якісної продукції (послуг)

Інтенсивний нагляд

Постійні перевірки

Державний нагляд

Рис. 1.8.5.

Форми державного нагляду

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

122

При усіх видах перевірок особливу увагу приділяють метрологічному забезпечен-

ню. Якщо під час перевірки виявлено, що випуск продукції відповідає усім вимогам ста-

ндарту і технологія виробництва, що використовується, забезпечує її стабільну якість, то

вважається, що стандарту додержуються.

Перевірки здійснюють головні державні інспектори з нагляду за стандартами і засо-

бами вимірювань, їх заступники, державні інспектори. За потребою до перевірок можуть

залучатися спеціалісти сторонніх організацій.

За результатами перевірки складається акт, який є юридичним документом. Ос-

новні вимоги до акту — достовірність, обґрунтованість встановлених фактів порушень

стандартів і причин їх виникнення, стислість викладання. Відповідальність за повноту,

достовірність і об’єктивність викладених у акті результатів перевірки несе керівник з пе-

ревірки. Акт перевірки може бути підставою для прийняття правових санкцій.

На основі акта перевірки головний державний інспектор (його заступник) й держав-

ні інспектори приймають заходи і видають розпорядження (приписи) щодо:

• припинення виробництва продукції;

• заборони випуску і реалізації продукції чи надання послуг;

• заборони використання продукції (послуг);

• ліквідування порушення стандартів, метрологічних правил і причин їх виникнення;

• введення на підприємстві особливого режиму приймання готової продукції за умов система-

тичного порушення стандартів під час її випуску;

• вилучення з використання засобів вимірювання, які не пройшли державних випро-

бувань, метрологічну атестацію, неповірені чи несправні;

• застосування економічних санкцій згідно з чинним законодавством.

Використовуються й інші правові санкції відповідно до існуючого порядку.

За результатами перевірки керівництво підприємства забезпечує розробку плану

організаційно-технічних заходів щодо усунення порушень стандартів та причин, які їх

викликали. Контроль за виконанням заходів щодо усунення порушень стандартів, норм і

правил та виданих приписів здійснюється під час повторної перевірки.

На сучасному етапі нагальною стає проблема підвищення якості планування робіт

із стандартизації. Адже ефективність та якість планування, пов’язані з низкою невиріше-

них питань, серед яких слід виділити такі, як:

• низька динамічність стандартизації, що пов’язана, передусім, з процесом швидко-

го старіння Національного фонду стандартів внаслідок як недостатніх темпів осво-

єння міжнародних, регіональних (у першу чергу, європейських) і національних ста-

ндартів інших країн, так і практично через відсутність своєчасного перегляду чин-

них національних стандартів;

• недостатня ефективність планів національної стандартизації. Плани розроблю-

ють на один рік, тоді як потрібна ще й система трьох- та п’ятирічного програмного

планування. Під час планування робіт із стандартизації не в повній мірі використову-

ються прогнози розвитку науки і техніки, недостатньо враховуються потреби у стан-

дартах як на внутрішньому ринку, так і на експортну продукцію. Довгострокове про-

грамно-цільове планування робіт із стандартизації є ускладненим не в останню чергу

внаслідок непрогнозованого та неритмічного фінансування робіт із стандартизації;

Розділ1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

123

• досить низька продуктивність та якість роботи ТК. На жаль, лише третина ТК

працює з більшою чи меншою ефективністю, а інші (і то не всі) виконують роботи

лише за наявності бюджетного фінансування. Структура ТК та методи їхньої діяль-

ності потребують удосконалення;

• недостатній рівень взаєморозуміння та взаємодії між різними центральними орга-

нами влади, що призводить до паралелізму, суперечливості у діях, акцентуванні на

галузевих пріоритетах;

• слабкий потенціал служб стандартизації на підприємствах;

• обмеженість і нестабільність фінансування, складність залучення суб’єктів госпо-

дарювання, в першу чергу малого та середнього бізнесу, до фінансування розроб-

ляння національних стандартів та участі у створенні стандартів.

Головна ж проблема всієї національної стандартизації та планування, як одного з

основних її складників, — відсутність розвиненого технічного законодавства у сфері

стандартизації. Законодавчі акти, які стосуються стандартизації, характеризує, зазвичай,

суперечливість їхніх вимог. Це не тільки ускладнює роботу, а призводить до її дублю-

вання і розпорошення ресурсів.

Розв’язання цих нагальних проблем та реалізація пріоритетів потребує покращання

координації роботи суб’єктів стандартизації задля узгодженості політики у сфері станда-

ртизації та ефективності використання бюджетних коштів, зокрема, через розроблення

адекватних сучасним потребам економіки планів стандартизації.

Отже, планування діяльності в галузі стандартизації потребує, передусім, реалізації за-

ходів щодо завершення вступу України до СОТ та реалізації пріоритетних положень Програ-

ми інтеграції України до ЄС. З метою дотримання цих принципів в Україні складено план,

що передбачає першочергове впровадження директив ЄС, зокрема директив «нового підхо-

ду», та розроблення технічних регламентів. Показовим в цьому плані є започаткування здій-

снення перспективних планів — цільових державних програм: «Державної програми стан-

дартизації на 2006–2010 роки» та «Державної програми розвитку еталонної бази на

2006–2010 роки». Це дає нашій країні шанс на входження до Європейського Співтовариства

саме на рівні стандартизації та технічного регулювання. І цей шанс ми маємо використати.

Висновки

Технічне регулювання — це правове регулювання відносин у сфері

встановлення, застосування та виконання обов’язкових вимог до про;

дукції або пов’язаних з нею процесів, систем і послуг, персоналу та орга;

нів, а також перевірка їх дотримання шляхом оцінення відповідності

та/або ринкового нагляду.

Система технічного регулювання містить такі важливі компонен;

ти, як стандартизація, метрологія та процедури оцінення відповіднос;

ті (сертифікація або декларація про відповідність). Інтегрування

зусиль в цій сфері з міжнародним співтовариством стало наслідком гло;

балізації ринків, вимог екологічних факторів і гострої конкуренції.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

124

Технічне регулювання відіграє першочергову роль у створенні раціо;

нальних передумов для розробки національних систем технічного регулю;

вання, запровадження ефективних систем управління якістю продукції.

Стандартизація — це встановлення та запровадження стандар;

тів (тобто нормативно;технічних документів, що встановлюють єди;

ні обов’язкові вимоги щодо типів, розмірів, якості, норм та інших особ;

ливостей продукції та послуг), з метою упорядкування діяльності в

певній галузі, економного використання ресурсів, дотримання техніки

безпеки, підвищення якості продукції (процесів, робіт, послуг).

Стандартизація акумулює найновіші досягнення науки і техніки,

органічно з’єднує фундаментальні та прикладні галузі науки, сприяє

швидкому впровадженню наукових. досягнень в практику, допомагає

визначити найбільш економічні та перспективні напрямки розвитку

науково;технічного прогресу і народного господарства країни. Вона по;

єднує науку, техніку і виробництво, сприяє забезпеченню єдиної техніч;

ної політики в різних галузях народного господарства, технічному пере;

озброєнню виробництва, широкому впровадженню сучасної техніки і

технологій, інтенсифікації виробництва, механізації і автоматизації

виробничих процесів, підвищенню якості товарів. Усе це сприяє розвит;

ку економіки країни.

Стандартизація є незамінним і практично єдиним засобом забезпе;

чення сумісності, взаємозамінності, уніфікації, типізації, надійності

техніки та інформаційних мереж, норм безпеки та екологічних вимог,

єдності характеристик і властивостей, якості продукції. Розвиток

стандартизації нерозривно пов’язаний з удосконаленням управління

якістю виробництва, зокрема, з впровадженням систем керування якіс;

тю, систем екологічного керування та інтегрованих систем.

Стандартизація виникла у глибокій давнині, розвивалася посту;

пово, її успіхи сприяли культурному, науково;технічному та економіч;

ному прогресу на усіх ступенях цивілізації. Письменність, система

лічення, грошові одиниці, одиниці міри і ваги, архітектурні стилі, різні

гіпотези та теорії, взагалі всі закони і моральні норми — все це прояви

фактичної стандартизації. Ще на зорі свого розвитку суспільство зро;

зуміло переваги спрямованого обмеження, яке забезпечує єдність мето;

дів, і зручність виготовлення та використання виробів.

Роботи зі стандартизації аж до 1901 р. здійснювались в основному

шляхом приватної ініціативи на території окремої країни, міста під;

приємства. Першу національну інституцію з стандартизації — Комі;

тет технічної стандартизації (пізніше перетворений на Британську

асоціацію стандартизації) — було організовано в 1901 р. у Великобри;

танії. В інших промислово розвинених країнах національні структури з

Розділ1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

125

стандартизації загалом виникають під час Першої світової війни та

перші післявоєнні роки. В 1886 р. у Дрездені (Німеччина) відбувся перший

конгрес з стандартизації, який сприяв створенню Міжнародної асоціа;

ції з випробування матеріалів. Наступним кроком стало створення в

1926 р. у Нью;Йорку Міжнародної федерації національних асоціацій з

стандартизації (ISA). Праобраз майбутньої ISO.

Сьогодні організаційно;методичну основу розробки стандартів як

міжнародних, так і національних, створює Міжнародна організація з

стандартизації (ISO, 1947 р.). ISO — це 160 країн;учасниць, близько

3000 структурних підрозділів — 190 технічних комітетів; 650 підко;

мітетів; 2188 робочих груп; це — понад 15000 опублікованих стандартів.

Крім ІSО, стандартизація впроваджується багатьма міжнародни;

ми і регіональними організаціями: Європейським комітетом з стандар;

тизації (СЕN), Міжнародною організацією з стандартизації тестуван;

ня (ISTO), Міжнародною електротехнічною комісією (ІЕС), Міжнародною

організацією законодавчої метрології (ОІМL), Міжнародною спілкою еле;

ктрозв’язку (ITU) та ін.

Стандарти розрізняють національні, міжнародні, регіональні та

міждержавні.

Міжнародні стандарти не є юридично обов’язковими документами

для використання. Кожна країна має право застосовувати їх цілком,

окремими розділами чи зовсім не застосовувати. Ці стандарти носять

рекомендований характер. Однак вони встановлюють вимоги і показни;

ки, які відповідають світовому технічному рівню і впливають на націо;

нальні стандарти, а через них обумовлюють попит на ту чи іншу про;

дукцію на міжнародному ринку.

Міжнародні стандарти акумулюють новітні досягнення науки і

техніки провідних країн світу, відображають інтереси більшості країн

і тому беруться за основу при розробці національних та регіональних

стандартів. Стандартизація, яка на міжнародному рівні не тільки

сприяє швидкому впровадженню наукових досягнень у практику, але і

допомагає визначити найбільш економічні та перспективні напрямки

розвитку науково;технічного прогресу — це інструмент управління на;

уково;технічним і економічним розвитком країн. Міжнародні стандар;

ти для багатьох країн є випереджаючими.

Основу міжнародних стандартів на системи якості складають

стандартів ISO серії 9000 на системи якості за стандартом ISO серії

9000–1.192094. Стандарти ІSO 9000 в галузі систем менеджменту якос;

ті широко впроваджуються в Європі, США, Японії, очікується різке збі;

льшення кількості підприємств, що впроваджують стандарти ІSO

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

126

серії 9000 в країнах Азії та Латинської Америки. Достатньо сказати,

що понад 90 країн мають державні стандарти, еквівалентні стандар;

там серії ІSО 9000. За офіційною інформацією ISO, у світі сертифіковано

понад 800 тис. СУЯ відповідно до ISO 9001:2000.

Згідно з методологією та практичною діяльністю у галузі техніч;

ного регулювання важливо визначити низку методичних принципів

стандартизації: обов’язковості, системності, динамічності, оптима;

льності, перспективності, плановості тощо.

Стандартизація в своїй діяльності використовує й різноманітні

методи, найбільш значними з яких є уніфікація, агрегатування, типіза;

ція, які забезпечують взаємозамінність і спеціалізацію на різних рівнях.

Історичне коріння вітчизняної стандартизації сягає у Середні віки.

Сучасна система вітчизняної стандартизації формувалась на ос;

нові розгалуженій системи стандартизації колишнього СРСР, яка про;

вадилась на всіх рівнях: державному (загальносоюзному), республікансь;

кому, галузевому, на рівні підприємств чи установ. За техніко;економіч;

ним потенціалом Україна посідала друге місце в Союзі, а тому практич;

но весь фонд державних (понад 20 тис. ГОСТ) та галузевих (понад

43 тис. ОСТ, РТМ, РД) документів застосовували підприємства й органі;

зації України.

Із здобуттям незалежності бере свій початиок процес становлення

Національної системи стандартизації України. До 2001 р. в Україні фак;

тично існувала система стандартизації, що залишилась у спадщину від

колишнього СРСР, в основу якої було покладено жорсткий централізова;

ний принцип керування господарчим комплексом. Після прийняття в

2001 р. Закону «Про стандартизацію» від 17.05.2001 № 2408;111 ситуація

суттєво змінилась — розпочалась активна перебудова національної ста;

ндартизації відповідно до принципів, прийнятих у розвинених країнах

світу з ринковою економікою. Передусім Законом було встановлено доб;

ровільність стандартів та розмежовано положення стандартів і зако;

нодавчих нормативно;правових актів (технічних регламентів) відповідно

до практики європейського законодавства (директив ЄС).

Центральним органом виконавчої влади у сфері технічного регулю;

вання є Державний Комітет України з питань технічного регулюван#

ня та споживчої політики (Держспоживстандарт), та його терито;

ріальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та

Севастополі.

Серед основних пріоритетів діяльності Держспоживстандарту є:

• вдосконалення національної системи технічного регулювання та спо;

живчої політики й адаптація законодавства відповідно до практики

Розділ1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

127

країнчленів СОТ, Євросоюзу, Єдиного економічного простору (ЄЕП)

з метою усунення ТБТ. Створення системи ринкового нагляду, та

кої як в Євросоюзі;

• забезпечення розвитку національної системи стандартизації, її

відповідності вимогам Угоди з технічних бар’єрів в торгівлі та гар

монізації з європейською моделлю стандартизації ЄС та ЄЕП;

• забезпечення розвитку національної еталонної бази;

• підвищення якості та конкурентоспроможності вітчизняної

продукції (товарів, робіт, послуг);

• розвиток міжнародного співробітництва у сфері захисту прав

споживачів, стандартизації, метрології, якості та оцінки відповід

ності з країнамиторговельними партнерами України. Участь у

формуванні європейського економічного простору;

• підвищення рівня захисту прав та інтересів споживачів;

• підвищення дієвості та ефективності державного управління в си

стемі Держспоживстандарту та забезпечення відкритості в його

роботі.

Держспоживстандарт представляє Україну в 9 міжнародних та

регіональних організаціях. Зокрема, з 1992 р. — в Міждержавній Раді зі

стандартизації, метрології та сертифікації країн СНД (в рамках «Уго

ди про проведення узгодженої політики в галузі стандартизації, мет

рології та сертифікації» та інших). З 1993 р — в таких найвпливовіших

міжнародних організаціях у сфері стандартизації, як Міжнародна орга

нізація із стандартизації (ISO) та Міжнародна електротехнічна комі

сія (ІЕС). З 1997 р. Україна є членом за підпискою Європейського коміте

ту з стандартизації (СЕN) і членомкореспондентом Міжнародної орга

нізації законодавчої метрології (ОІМL). У жовтні 2004 р. CEN підписав

Угоду про надання Держспоживстандарту України статусу Партнер

ського органу зі стандартизації. Фахівці Держспоживстандарту та

кож активно працюють в Європейському комітеті з стандартизації в

електротехніці (CENELEC), Міжнародній організації з стандартизації

тестування (ISTO), Організації Євроазіатського співробітництва дер

жавних метрологічних установ (COOMET), Організації національних ме

трологічних установ держав Європи (EUROMET), Генеральній конферен

ції мір та вагів (СGPM).

На сьогодні з 152 національних технічних комітетів (ТК) понад

70 працює у 126 структурних підрозділах ISO у статусі активного чле

на, 28 українських ТК працюють у 124 технічних підрозділах IEC (комі

тетах та підкомітетах), 9 ТК працюють у статусі активного члена у

31 структурному підрозділі IEC, 19 ТК мають статус наглядача і пра

цюють в 93 комітетах та підкомітетах IEC.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

128

Загалом в Україні. є чинними є 3707 національних стандартів, гармоні

зованих з міжнародними та європейськими. За 2006–2010 рр. передбачено

розроблення та прийняття 8570 гармонізованих національних стандар

тів. Заслуговують на увагу й активні заходи Держспоживстандарту

щодо розроблення, впровадження та сертифікації систем управління

якістю на вітчизняних виробництвах, відповідно до вимог міжнародно

го стандарту ISO серій 9000, 14000.

Одним із провідних закладів системи Держспоживстандарту Укра

їни є Український науководослідний і навчальний центр проблем стан

дартизації, сертифікації та якості (УкрНДНЦ, створений у 2003 р.),

пріоритетами діяльності якого є здійснення науковометодичного

керівництва процесами розроблення, впровадження та забезпечення

функціонування систем стандартизації, сертифікації та керування

якістю.

Планування робіт зі стандартизації є складовою частиною плану

економічного та соціального розвитку країни. Методологічні засади та

правила формування програми національної стандартизації значною

мірою визначено здійсненням заходів щодо вступу України до СОТ та на

буття членства в ЄС. Проведення оптимального, економічно ефектив

ного планування робіт із стандартизації необхідно, передусім, для

створення фонду національних стандартів, який би відповідав фондові

міжнародних стандартів та стандартів промислово розвинених країн

Європи, і тим самим підвищувати рівень гармонізації національних ста

ндартів з міжнародними та європейськими.

Програма робіт із стандартизації в широкому розумінні — це до

кумент, що визначає завдання та пріоритети стандартизації, засоби

та шляхи їх досягнення, і формує взаємоузгоджену та комплексну сис

тему заходів центрального органу влади у сфері стандартизації, тех

нічних комітетів (ТК) та інших суб’єктів стандартизації, спрямовану

на ефективне розв’язання проблем та реалізацію державної політики

щодо економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного

економічного зростання, утвердження України як високотехнологіч

ної держави.

Програму розробляють, щоб здійснити державну політику щодо

технічного регулювання розвитку галузей економіки, концентрації фі

нансових, інтелектуальних, матеріальних та інших ресурсів, науково

технічного потенціалу на реалізації визначених пріоритетів щодо ро

біт із стандартизації.

Усі роботи зі стандартизації здійснюються на основі перспективних

і поточних планів стандартизації, програм комплексної стандартизації

Розділ1

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

129

і метрологічного забезпечення. Ці плани дають змогу координувати

діяльність усіх організацій країни, які займаються питаннями

стандартизації. Загальне методичне керування щодо розроблення

планів виконує Держспоживстандарт України та Кабінет Міністрів

України.

Запроваджені наступні стадії виконання робіт під час реалізації

планів стандартизації:

1. Організація розроблення стандарту.

2. Розроблення в першій редакції проекту стандарту.

3. Розроблення в остаточній редакції проекту стандарту.

4. Затвердження та державна реєстрація стандарту.

5. Видання стандарту

Державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил, за

станом засобів вимірювань, а також інших вимог, пов’язаних з якістю

продукції, здійснює Держспоживстандарт України, його територіальні

органи — центри стандартизації, метрології та сертифікації, а та

кож інші спеціально уповноважені на це органи відповідно до чинного за

конодавства в усіх галузях народного господарства на всій території

України.

Загалом сучасна стратегія діяльності у сфері стандартизації в

Україні дає відповідь на змінювану ситуацію та нові запити глобалізо

ваного світу, а також відповідає новим завданням вітчизняної економі

ки в умовах її реформування. Роль і принципи стандартизації, зокрема,

планування, адекватні змінам, що відбуваються, та відповідають між

народній практиці. З метою дотримання цих принципів в Україні скла

дено план, що передбачає першочергове впровадження директив ЄС, зок

рема директив «нового підходу», та розроблення технічних регламентів.

Показовим в цьому плані є започаткування здійснення перспективних

планів — цільових державних програм: «Державної програми стандар

тизації на 2006–2010 роки» та «Державної програми розвитку еталон

ної бази на 2006–2010 роки». Це дає нашій країні шанс на входження до

Європейського Співтовариства саме на рівні стандартизації та техні

чного регулювання.

Зі вступом у СОТ Україна взяла зобов’язання до 2012 р. реформува

ти систему технічного регулювання, яка базується на стандартиза

ції, оцінці відповідності та метрології, з метою подолання технічних

бар’єрів у торгівлі з країнамичленами СОТ. Наразі перед Держспоживс

тандартом стоїть важливе завдання – виважений підхід до реформу

вання системи технічного регулювання з урахуванням національних

особливостей розвитку цієї сфери.

Н. Г. Салухіна, О. М. Язвінська

СТАНДАРТИЗАЦІЯ ТА СЕРТИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ І ПОСЛУГ

130

Питання і завдання для самоконтролю

1. Визначте роль системи технічного регулювання в системі управління

якістю.

2. Які складові системи технічного регулювання Ви знаєте. Дайте їм характе

ристику.

3. Визначте зміст категорії «стандартизація».

4. Визначте мету і завдання стандартизації.

5. Які види стандартизації Ви знаєте?

6. Розкрийте роль та значення міжнародної стандартизації Охарактеризуй

те історичну динаміку створення національних та міжнародних організа

цій зі стандартизації.

7. Визначте організаційну структуру та основні напрями діяльності Міжна

родної організації із стандартизації (ISO).

8. Які ще міжнародні організації зі стандартизації Ви знаєте?

9. Дайте характеристику науково обґрунтованої термінології з стандар

тизації.

10. Охарактеризуйте основні принципи та методи стандартизації.

11. Розкрийте зміст поняття «міжнародні стандарти».

12. Визначте головні сфери застосування міжнародних стандартів.

13. Зробіть характеристику основних міжнародних стандартів ISO/ІЕС по сис

темах якості.

14. Наведіть приклади родин стандартів ISO, які забезпечують якість про

дукції.

15. Розкрийте історичну динаміку створення системи технічного регулювання

в Україні.

16. Дайте характеристику законодавства в галузі вітчизняної системи техні

чного регулювання.

17. Визначте організаційну структуру та основні пріоритети діяльності цен

трального органу виконавчої влади у сфері технічного регулювання —

Держспоживстандарту України.

18. Розкрийте повноваження інших центральних органів виконавчої влади в си

стемі технічного регулювання України.

19. Визначте основні напрямки діяльності Держспоживстандарту України у

галузі стандартизації.

20. Коли було започатковано Національну систему стандартизації України?

21. Визначте комплекс правил та положень Національної системи стандарти

зації України. В яких документах вони викладені?

22. Дайте характеристику структурними елементами та об’єктам Націо

нальної системи стандартизації України.