Сафонов А., Хоботкова Л., Хижняк Н. Загальна екологія
Подождите немного. Документ загружается.
81
Реферат готується за одним або кількома джерелами. У ньому автор подає чужі та власні думки. У рефераті
потрібно не тільки викласти все найголовніше з обраної теми, а й дати власну оцінку, зробити висновки.
Вважається, що реферат не є цілковитим переписуванням окремих фрагментів праць різних авторів. Він
вимагає певної обробки, має особливості
стилю викладання, свої характерні план та мову.
Увесь текст реферату повинен бути ретельно вивірений автором.
Головною метою реферування є підвищення рівня теоретичних знань і практичних навичок
студентів у галузі екології та охорони природи із урахуванням сучасних вимог.
Засобом досягнення цієї мети є вирішення наступних завдань:
- поглиблене проникнення студентів у
одну з важливих проблем природокористування;
- ознайомлення із новітньою літературою, а в окремих випадках з відомчими матеріалами з обраної теми;
- набуття навичок критичного аналізу матеріалів, що використовуються, та власних узагальнень;
- розвиток здібностей до самостійного осмислення та логічного викладання проблеми;
- отримання можливості практично засвоїти правила оформлення наукових звітів згідно
ДСТУ та
підготуватися до подальшого оформлення курсових та дипломної роботи;
- надання можливості виступити із доповіддю, лекцією або провести природоохоронний захід на базі
складеного реферату;
- практичне використання кращих рефератів студентами у педагогічній практиці.
ЕТАПИ ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТУ
ВИБІР ТЕМИ
Тему реферату студент обирає самостійно на одному з перших занять, користуючись
списком, що
пропонує кафедра, після чого інформує про це керівника. В окремих випадках тему може запропонувати сам
студент за проблемою, що його цікавить. При цьому запропонована назва роботи повинна у достатній мірі
розкривати її зміст. Іноді кінцевий варіант назви слід обирати лише після ознайомлення зі змістом літературних
джерел.
Передбачається три
типи організації роботи над рефератом. Здебільшого кожен референт обирає
окрему тему та опрацьовує її самостійно. Іноді 2-3 студенти отримують одну тему. Але кожен самостійно пише свій
реферат. Завдяки цьому з’являється можливість після закінчення роботи організувати творчу дискусію з
елементами змагання. Зрештою, час від часу використовується такий тип організації роботи, при
якому декільком
студентами дозволяється сумісно підготувати один великий реферат з оригінального питання, якщо його розробка
потребує особливо значного творчого виходу.
Розробка реферату
На початкових етапах роботи цілком виправдовує себе традиційно пасивна форма реферування, при
цьому студенти набувають певного досвіду, опрацьовують фонд літературних джерел, накопичують інформацію з
різних джерел за різноманітною
тематикою.
Розробка бажаного типу реферату - реферату-твору – передбачає використання за основу літературних
джерел, але разом із цим потребує від автора особистого творчого внеску.
Як реферат за означеною темою студент може підготувати сценарій масового заходу
(природоохоронного вечора, усного журналу, натуралістичної екскурсії тощо), скласти матеріал для вікторини,
написати текст лекції для масової
слухацької аудиторії. Наприклад, з питання про використання та охорону
лікарських рослин Донбасу складаються розробки текстів лекцій, вікторин, спеціальних зборів та вечорів. Частина
студентів з певною зацікавленістю збирає й систематизує у рефераті вірші про природу, прислів’я та приказки,
народні прикмети та ін. Окремим референтам доручається виконати документальний аналіз природоохоронної
діяльності певного
закладу, підприємства або організації.
Після затвердження теми викладач надає студентові усні додаткові поради та вказівки щодо побудови
тексту реферату, використання літературних джерел тощо.
Для виконання реферату студентові надається один місяць з моменту остаточного визначення теми.
Протягом вказаного терміну студент має підготувати реферат та надати його викладачеві, який перевіряє та оцінює
роботу. Реферати, які оцінено як незадовільні, повертаються студентам для доопрацювання.
Обговорення рефератів
На одному з аудиторних занять викладач здійснює критичний аналіз рефератів. Крім того, автори кращих
робіт роблять доповіді на занятті або засіданні СНО кафедри (факультету).
За матеріалами своїх рефератів студенти-лектори можуть виступати з лекціями, якщо є позитивний відгук
та рекомендації керівника.
Використання рефератів
Створений на кафедрі фонд рефератів є одночасно інформаційною базою для студентів у період
практики та інших заходів.
82
Оскільки екологія є фундаментальним підрозділом біології та будь-якої спеціалізації на біологічному
факультеті, то робота над рефератом розглядається як участь у заочному факультетському турі студентської
наукової олімпіади з конкурсним відбором та цілою системою заохочень для переможців. Обговорення найкращих
робіт планується у часи, відведені для самостійної роботи студентів під контролем викладача.
ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ ТА ЇХ ТИПОЛОГІЗАЦІЯ
Багатоплановий характер проблеми охорони навколишнього середовища, а також наявність у студентів
можливості запропонувати реферат-твір за різними видами творчої обробки літератури, обумовлюють значну
різноманітність тематики рефератів.
Пропонуємо систематизований перелік тем, та звертаємо увагу на те, що він може значно
розширюватися, у тому числі за рахунок додаткових
пропозицій референтів.
До того ж, приналежність певної теми до певного тематичного розділу досить нестабільна, тому при
визначенні теми обов’язково треба її погодити з керівником практикуму та визначитися з подальшим
рецензуванням.
1. Монографічні реферати.
До монографічних рефератів можна віднести реферати, які присвячено одній проблемі. Це базовий та
стандартний тип реферату,
якому притаманні всі характерні ознаки реферування.
Пропонуються наступні теми монорефератів.
1. Основні етапи становлення екології як науки.
2. Зародження екологічної думки в античності.
3. Космологічно-цілісний підхід до вивчення природи.
4. Парадигмальні орієнтації в сучасній екології.
5. Роль методології еволюціонізму в розвитку екології.
6. Взаємозв’язок емпіричного і теоретичного в екології
.
7. Об’єкт, предмет, структура та функції сучасної екології.
8. Основні закони, принципи і поняття екології.
9. Теоретична і методологічна роль поняття "екосистема" в екології.
10. Методологічні засади основних теоретичних узагальнень екології.
11. Зв’язок екології з іншими природничими науками.
12. Еволюція предмету екології.
13. Диференціація та інтеграція екологічного знання.
14. Поняття про екологічний фактор. Класифікація екологічних факторів.
15. Головні фактори клімату.
16. Фактори водного середовища.
17. Особливості едафічного фактору.
18. Біотичні фактори та явище коакцій.
19. Антропогенні фактори середовища.
20. Причини стабільності чисельності популяції рослин та тварин у природних системах.
21. Методи біологічної боротьби зі шкідниками сільського господарства.
22. Популяція
як об’єкт використання, моніторингу та управління.
23. Типи взаємовідносин між популяціями.
24. Ґрунтовий біоценоз та функції окремих груп організмів в його існуванні.
25. Біоценоз як природна система.
26. Властивості біоценозів.
27. Екосистема та її функції.
28. Показники, що характеризують біогеоценоз.
29. Структура біогеоценозу.
30. Принципи стійкості екосистем.
31. Біомаса
й продуктивність біогеоценозу.
32. Баланс продукції та деструкції у водних біоценозах.
33. Складність феномену біосфери і визначення її сутності.
34. Біосфера як предмет екології.
35. Обґрунтування концепції біосфери в науковій творчості В.І.Вернадського.
36. Коеволюція людини і біосфери.
37. В.І.Вернадський про перетворення біосфери в ноосферу.
38. Ноосфера як
результат розумного ставлення людини до природи.
39. Історичні етапи взаємин людини і природи і їх екологічні ознаки.
40. В.І.Вернадський про діяльність людини як геологічну силу.
83
41. Структура біосфери.
42. Жива речовина.
43. Розподіл життя у біосфері.
44. Енергетичний баланс біосфери.
45. Філософсько-методологічні засади сучасного пізнання біосфери.
46. Місце людини в біосфері.
47. Екофільні орієнтації в бутті українського етносу.
48. Гармонія людини та природи в образах української міфології.
49. Антропогенний вплив на природні цикли біогенних елементів
.
50. Екологічні наслідки людської діяльності в природі.
51. Екологічні кризи як наслідки впливу людської діяльності на біосферу в ХХ ст.
52. Проблема “шкідливих” та “корисних” викидів живих організмів в біосфері.
53. Взаємини людини і природи в умовах техногенної цивілізації.
54. Світоглядні засади техногенної цивілізації як відображення ставлення людини до довкілля.
55. Поняття екологічної ситуації, аналіз та узагальнення суттєвих екологічних параметрів стану природи.
56. Специфіка новітніх біотехнологій та їх можливості в усуненні криз екосистем.
57. Природні екологічні кризи і причини їх виникнення.
58. Історичні і сучасні методологічні концепції сутності природних екологічних криз.
59. Традиції природокористування в українській культурі.
60. Екологічна культура українського
народу.
61. Глобальні проблеми в існуванні людства.
62. Об’єкти правової охорони навколишнього середовища.
63. Основні принципи охорони навколишнього середовища.
64. Відповідальність за екологічні правопорушення.
65. Екологічна спрямованість міжнародних конференцій та проектів як ознака нового цивілізаційного розвитку.
* За спеціальних умов будь-яку тему реферату цього типу можна впровадити у наступних
типологічних
категоріях.
2. Огляд періодичних видань
Нові ідеї та результати досліджень найбільш оперативно та у доступній формі публікуються у
масових періодичних виданнях (газетах, науково-популярних та наукових журналах). Їх реферування дозволить
узагальнити наукову новітню інформацію, в тому числі за проблемою охорони природи. Референту можна
продивитися річний комплект номерів журналу або газет
, обрати найбільш цікаві та важливіші повідомлення,
згрупувати їх за певною системою та визначити у рефераті.
Для обзорів друку можна рекомендувати наступні теми:
1. Екологічний огляд журналу «Екологія та життя».
2. Екологічний огляд журналу «Екологія та ноосферологія».
3. Огляд екологічної тематики «Українського ботанічного журналу».
4. Огляд екологічної тематики «Питання біоіндикації та
екології».
5. Огляд екологічної тематики «Вісника Донецького університету».
6. Огляд екологічної тематики «Вісника Дніпропетровського університету».
7. Огляд екологічної тематики «Вісника Львівського університету».
* Наведені теми є тільки прикладом, оглядовий предмет студент повинен обирати самостійно.
3. Реферати-антології.
У багатьох народних прислів’ях та приказках, а потім і літературних творах природа та проблеми
її
охорони є основними мотивами та першоджерелами при формуванні сюжетної лінії. Накопичення та вдале
використання цього багатства є одним із завдань реферування. А оскільки збірка, що містить уривки, вірші,
цитати, вислови та ін. є антологічним виданням, то назву цього типу реферату ми зазначили як антологічний.
В рамках студентського реферату важко
зібрати твори багатьох авторів, тому здебільшого кожен
референт вивчає творчість одного письменника або поета. Сукупність рефератів може розцінюватися у
такому випадку як антологія. Основний зміст реферату повинен містити кращі у літературному та
природоохоронному значенні уривки певних творів. Слід привести також короткі біографічні свідчення про
автора та невеличкий аналіз його творчості.
Реферати
-антології можуть бути складені за наступними темами
1. Екофільні погляди Г. Сковороди.
2. Творчість Тараса Шевченка (боротьба з екологічними катаклізмами)
3. О. Довженко – письменник соціоекологічного напрямку.
4. Творчість Лесі Українки (природоохоронний аспект).
5. Природа в творах … (будь-який письменник).
* Наведені теми є тільки прикладом, оглядовий предмет студент повинен обирати самостійно
.
84
4. Лекції та доповіді
Замість реферату студент може запропонувати текст лекції або доповіді. Лекція вимагає досить
глибокого осмислення та логічного переказу матеріалу на 30-40 (до 90) хвилин. Доповідь суттєво коротша за
лекцію та присвячена більш вузькому питанню або певній проблемі.
* Бажано, щоб крім основного реферату студенти підготували додатковий матеріал та опрацювали
його за
означеними темами, це можна використовувати під час проведення практикуму.
Теми лекцій або доповідей
1. Загальні екологічні проблеми Донецької області.
2. Джерела та наслідки забруднення атмосфери Донецької області.
3. Стан повітряного середовища Донецького регіону.
4. Водні ресурси Донецької області та їх охорона.
5. Джерела забруднення водних ресурсів Донбасу.
6. Забруднення ґрунтів
Донецької області.
7. Вплив забруднення води і ґрунтів на здоров’я мешканців Донецької області.
8. Екологічні проблеми сучасного міста (на прикладі м. Донецьк…).
9. Екологічні принципи та проблеми енергозабезпечення у Донецькому регіоні.
10. Природа та туризм у Донбасі.
11. Наслідки рекреаційної діяльності на території Донецької області.
12. Роль рослин у
покращенні природного середовища, принципи фітооптимізації.
13. Роль рослин у боротьбі із забруднювачами (на прикладі Донецької області).
14. Ссавці Донбасу та їх охорона.
15. Птахи Донбасу та їх охорона.
16. Рибні ресурсі Донецької області та заходи щодо їх збереження.
17. Мінерально-сировинні ресурси та їх використання в Донецькій області.
18. Рекультивація земель
у Донбасі.
19. Особливості техногенно трансформованих ландшафтів Донецького економічного регіону.
20. Транспортне навантаження населених пунктів Донецької області.
21. Очистка води, робота насосно-фільтрувальних станцій м. Донецька.
22. Методи очистки газів та викидів промислових підприємств Донецького регіону.
23. Робота каналізаційно-очисних станцій м. Донецька (місто на вибір).
24. Проблеми побутових відходів
для Донецького регіону.
25. Сучасні методи утилізації сміття.
26. Радіяційна безпека Донецького регіону.
27. Токсиколого-гігієнічні проблеми Донецького регіону.
28. Соціальні аспекти екологічних проблем Донецького регіону.
29. Екологічні наслідки функціонування промислових підприємств (на прикладі ДМЗ…).
30. Охорона навколишнього середовища на підприємствах металургійної промисловості на південному сході
України.
31. Охорона навколишнього середовища
на підприємствах коксохімічної промисловості на південному сході
України.
32. Охорона навколишнього середовища на підприємствах хімічної промисловості на південному сході України.
33. Сучасні біологічні методи діагностики та тестування забруднення техногенного середовища. Біоіндикація в
Донбасі.
34. Моніторингові дослідження антропогенно трансформованих екотопів Донбасу.
35. Система природоохоронних заходів у Донецькій області.
36. Созологічна концепція
екомережі Донецького регіону.
37. Структура та функції державних установ, що пов’язані з охороною природи Донецького регіону.
38. Структура та функції громадських екологічних організацій в Донецькій області.
39. Викладання питань охорони природи у школах Донецької області.
40. Викладання питань охорони природи у ВНЗ Донецької області.
5. Вікторини
Підготовка вікторини для комплексного
пізнавального заходу природоохоронного змісту дозволяє їй
набути гострого змагального характеру та значно підвищити активність учасників. Вікторина може бути
організованою як самостійний захід. Для того щоб створити оригінальну вікторину за обраною темою, референту
необхідно бути добре обізнаним з фактичною стороною проблеми, потім розбити її на декілька логічних сегментів,
чітко сформулювати питання, пронумерувати
та розташувати їх в першій частині реферату. У другій частині
необхідно розташувати точні та лаконічні відповіді на питання згідно із встановленою нумерацією. Компілятивні,
тобто позичені без творчої обробки інші вікторини цінності не мають, їх можна використовувати лише як методичні
приклади.
85
* Темою вікторини може бути будь-яка, головне, щоб її зміст відповідав назві.
Натуралістичні екскурсії
Ніякі практичні заняття та куточки природи у лабораторіях навчального закладу не можуть замінити живе
спілкування учнів із самою природою. Саме таку можливість можна отримати, якщо запровадити натуралістичні
екскурсії. Щоб провести екскурсію, необхідно сформувати зрозумілий сценарій. Екскурсія
повинна бути тематичною,
розрахованою на 1,5-2 години. До проведення екскурсії необхідно остаточно встановити маршрут, дібрати цікаві
факти та використати різні форми подання матеріалу.
* Тема екскурсії здебільшого відповідає місцю її проведення.
6. Комплексні заходи
У натуралістичній роботі з учнями великий успіх мають комплексні заходи ігрового характеру. В рамках
реферату можна спланувати літературний
вечір, пізнавальну годину та ін. Головне в цьому – чітко та детально
спланувати заходи за сформованим сценарієм. Варіантом тематичного вечора є літературно-музичний монтаж на
природничу тему, сюжетно-ігровий вечір, театралізований виступ, усний журнал.
* Розроблений сценарій такого заходу може стати чудово виконаним студентським рефератом.
7. Екологічний контроль
В окремих випадках змістом
реферату може бути документальний аналіз природоохоронної діяльності
підприємства, підрозділу охорони природи та ін. Референт в такому випадку повинен мати рекомендаційний лист
(від декана, або ректора) та програму (від кафедри).
* Тема реферату відповідає певному об’єкту природоохоронної діяльності.
8. Екологічні проекти
Як реферативну роботу студент може запропонувати обґрунтовані пропозиції, спрямовані
на
удосконалення системи природокористування та екологічної культури. За формою такий реферат повинен мати
характер нескладного проекту, розрахованого на впровадження.
* У такому випадку тему реферату студент обирає самостійно та консультується з керівником
практикуму.
9. Екологічні дії
Реферат також дозволяється підготувати у вигляді конкретного результату своєї роботи як наочний
матеріал, таблиці, схеми
, макети та ін.
* У цьому випадку необхідно узгодити назву реферату з викладачем.
ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО РЕФЕРАТІВ
Реферати необхідно оформляти відповідно до державного стандарту України. Таким стандартом є ДСТУ
3008-95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення». З огляду на високі вимоги
нормативних документів необхідно неухильно дотримуватися
порядку подання окремих видів текстового матеріалу,
таблиць, формул та ілюстрацій.
Назва реферату повинна бути, по можливості, короткою, відповідати обраній спеціальності та суті
вирішеної наукової проблеми (завдання), вказувати на мету дослідження (навіть суто теоретичного), його
завершеність. Іноді для більшої конкретизації до назви слід додати невеликий (4-6 слів) підзаголовок. У назві не
бажано
використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Треба уникати назв, що починаються
зі слів «Дослідження питання…», «Дослідження деяких шляхів…», «Деякі питання…», «Матеріали до вивчення…»,
«До питання…» тощо, в яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.
При написанні реферату студент повинен обов’язково посилатися на авторів і джерела, з яких запозичив
матеріали або
окремі результати. Обов’язковою вимогою є посилання на 4-5(10) джерел, виданих за останні
три роки. Реферат подають у вигляді спеціально оформленого рукопису в палітурці.
Реферат повинен містити: титульний аркуш; зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основну
частину, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).
Титульний аркуш реферату повинен містити найменування вищого
навчального закладу, кафедри, де
виконана робота; найменування роботи (тема реферату); прізвище, ім’я, по батькові автора (курс, група) та
керівника (або консультанта) з дисципліни (в даному випадку – загальна екологія), місто, рік.
Зміст реферату подають на початку реферату. Він містить найменування та номери початкових сторінок
усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо
вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів (за
необхідності), загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін.
Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності) використовують, якщо в
рефераті вжито специфічну термінологію, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення та
ін.
Вступ розкриває стан наукової проблеми (завдання), її
значущість, підстави та вихідні дані для
розроблення теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження (критичного огляду літературних джерел);
здебільшого акцентують увагу на актуальності теми реферату. Бажано, щоб у вступі були мета, завдання роботи,
визначений об’єкт та предмет аналізу.
86
Основна частина реферату складається із розділів та підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожний розділ
починають з нової сторінки. Основному тексту кожного з розділів може передувати передмова. У кінці кожного
розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових та практичних результатів, що
дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць. Виклад матеріалу
підпорядковують одній
провідній ідеї, чітко визначеній автором роботи.
Висновки містять найважливіші наукові і практичні результати, одержані протягом підготовки реферату,
які повинні містити формулювання розв’язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки та практики.
Далі формулюють висновки та рекомендації щодо наукового і практичного використання здобутих результатів.
Автор реферату повинен також
указати на ту частину змісту реферату, яка є його особистим доробком.
Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у
тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічний
опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема
, потрібну
інформацію можна отримати з таких міждержавних і державних стандартів: ГОСТ 7.1-84 «СИБИД.
Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація
та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ГОСТ
7.12-93 «СИБИД. Библиографическая запись» та ін.
Додатки. Для повноти сприйняття роботи до додатків
за необхідності доцільно вносити допоміжний
матеріал: допоміжні ілюстрації, математичні доведення, формули, таблиці допоміжних цифрових даних та ін.
ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ
Реферат друкують на одному боці аркуша білого паперу А
4
до 30 (35) рядків на сторінці. Мінімальна
висота шрифту - 1,8 мм. Можна використовувати більші формати (для подання таблиць та ілюстрацій).
Обсяг основного тексту реферату має становити 1-1,5 авторських аркушів (24-36 сторінок машинопису)
з використанням шрифтів текстового редактору Word розміру 14 (12) із полуторним (за бажанням – одинарним)
міжрядковим інтервалом. Текст друкують, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не
менш 20 мм, праве – не менш
10 мм, верхнє та нижнє – не менш 20 мм.
Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка друкарської машинки (принтеру) – чорного кольору середньої
жирності, щільність тексту реферату – всюди однакова.
Вписувати в текст реферату окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, пастою
тільки чорного кольору. При цьому щільність вписаного
тексту повинна бути наближеною до щільності основного
тексту.
Друкарські помилки, описки, графічні неточності, які виявилися під час написання реферату, можна
виправляти підчищенням, або зафарбуванням білою фарбою та нанесенням на тому ж місці або між рядками
виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох
виправлень на одній сторінці.
Текст
основної частини реферату поділяють на розділи, підрозділи тощо. Заголовки структурних частин
реферату друкують великими (прописними) літерами симетрично до набору.
Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в
кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.
Кожну структурну частину
реферату треба починати з нової сторінки.
До загального обсягу реферату не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які
повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів реферату підлягають суцільній нумерації.
Ілюстрації
Ілюструють реферати, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним
планом, що допомагає уникнути ілюстрацій
випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту, запобігти
невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст –
ілюстрації.
Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють
пояснювальними даними (підрисунковий підпис).
Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:
- найменування графічного сюжету, що позначається скороченим
словом «Рис.»;
- порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;
- тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;
- експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, що виносять у підпис, супроводжуючи
їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету,
а лише пояснює
його. Приклад:
Рис. 1.24. Схема розміщення елементів касети:
1 - розмотувач плівки, 2 – сталеві ролики,
87
Основними видами ілюстративного матеріалу в рефератах є: креслення, технічний рисунок, схема,
фотографія, діаграма, графік.
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що
міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї,
розміщують
посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1»
або «… як це показано на рис. 3.1».
Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання,
мікрофільмування).
Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.
Приклад побудови таблиці
Таблиця (номер)
Назва таблиці
Заголовки
граф Головка
Підзаголовки граф
Рядки
Боковик Графи (колонки)
(заголовки рядків)
Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею та друкують симетрично до тексту.
Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.
За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній
характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в
них обох, а не у прографці.
Заголовок кожної графи в головці таблиці мусить бути по можливості коротким. Слід уникати повторів
тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до
узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають
одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.
Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без
повороту переплетеного блоку реферату або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю
рядків можна переносити на наступну сторінку. При перенесенні таблиці
на наступну сторінку назву вміщують тільки
над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під
іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в
кожній частині таблиці повторюють її головку, а в
другому – боковик.
Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати
лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те саме», а далі
лапками. Якщо цифрові або інші дані в якомусь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять
прочерк.
Формули
При використанні формул треба дотримуватись певних правил. Невеликі нескладні формули, що не
мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів слід наводити безпосередньо під формулою в тій
послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу та числового коефіцієнта треба подавати
з нового
рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.
Рівняння та формули повинні бути відокремлені від тексту. Вище і нижче кожної формули залишають
інтервал, що становить не менше одного рядка.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в подальшому тексті. Інші нумерувати не
рекомендується.
Загальні правила цитування
та посилання на використані джерела
При написанні реферату студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати. Такі
посилання дають змогу відшукати документи, перевірити достовірність відомостей про цитування документа,
забезпечують необхідну інформацію про нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися
слід на останні видання публікацій.
88
Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою
кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з
джерела, на яке є посилання в рефераті.
Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань,
виділеним двома квадратними дужками, наприклад
, «… у працях…» [1-7].
Коли в тексті реферату необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки
відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має
відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.
Приклад:
Цитата в тексті: «… незважаючи на пріоритетне значення екологічних дисциплін, студенти біологічного
факультету все одно
більш захоплені вищою математикою…» [6, c.34].
Посилання на ілюстрації реферату вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад: «рис. 2.1».
На всі таблиці реферату необхідно посилатися в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть
скорочено: «… у табл. 2.2».
У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочене слово «дивись», наприклад:
«див. табл. 2.3».
Для підтвердження власних
аргументів посиланням на авторитетне джерело або для корисного аналізу
того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати з обов’язковим зазначенням сторінок цитування.
Науковий етикет потребує точного відтворення цитованого матеріалу, бо найменше скорочення
наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.
Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату,
який містить бібліографічні описи
використаних джерел і розміщується після висновків.
Вимог оформлення списку досить багато, та щоб не перенавантажувати методичні вказівки
бібліографічними правилами, наведемо приклади оформлення бібліографічного опису в списку джерел, який
потрібно наводити у рефераті (згідно форми 23 збірника нормативних документів та інформативних матеріалів з
питань атестації наукових кадрів вищої кваліфікації
).
Додатки
Додатки оформлюють як продовження реферату на наступних його сторінках або у вигляді окремої
частини (книги), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті реферату.
Характеристика
джерела
Приклад оформлення
Монографії: один-три
автори,
чотири-п’ять та більше
авторів
Багатотомні видання
Збірники наукових
праць
Василенко М.В. Теорія коливань: Навч. посіб. – К.: Вища шк., 1992. – 430 с.
FENNER M. SEED ECOLOGY. – LONDON – N. YORK: CHAMPAN & HALL, 1985. –
151 P.
Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Н.И.
Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левит и др. – М.: Экономика, 1981. – 62 с
.
Эмбриология цветковых растений. Терминология и концепции. В 3 т. / Под ред. Т.Б.
Батыгиной. – Т. 3: Системы репродукции. – СПб: Мир и семья, 2000. –– 640 с.
Metcalfe C.R., Chalk L. Anatomy of the dicotyledons. II. Wood structure and conclusion of
the general introduction. – Oxford: Clarendon Press, 1983. – 290 p.
Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.
Складові частини:
книги
збірника
Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических
процессов в прокатном производстве. – М.: Металлургия, 1979. – С. 141-148.
Бессонова В.П. Актуальні питання вивчення генеративного розвитку рослин за умов
забруднення довкілля // Тез. міжнародн. конф. “Проблеми сучасної екології”
(Запоріжжя, 24-26 червня 2002 р.). – Запоріжжя. – 2002. – С. 17.
89
журналу
енциклопедії
Глухов А.З., Хархота А.И. Растения в антропогенно трансформированной среде //
Промышленная ботаника. – 2001. – №1. – С. 5-10.
Snaydon R.W. Ecological factors, genetic variation and speciation in plants // Taxonomy
and Ecol. – London, N. York: Academic Press. – 1973. – P. 1-29.
Долматовский Ю.А. Электромобиль // БСЭ. – 3-е изд. – М., 1988. – Т. 30. – С. 72.
Werker E. Seed anatomy. Encyclopedia of plant anatomy. – Berlin: Borntaeger, 1997. –
1670 p.
Тези доповідей
Дисертації
Автореферати
дисертації
Авторські свідоцтва
Патенти
Каталоги
Кавеленова Л.М. О программе фитоиндикации в городских насаждениях
различного происхождения // Тез. докл. “Экологическая ботаника: наука,
образование, прикладные аспекты” (Сыктывкар, 18-21 сентября 2002 г.). –
Сыктывкар. – 2002. – С. 117-118
Луус Р.А. Исследование оборудования с пневмовакуумным приводом: Дис. …
канд.. техн.
наук: 05.05.04. – М., 1982. – 212 с.
Назаренко Г.С. Тератоморфи рослин в умовах антропогенно трансформованого
середовища на південному сході України: Автореф. дис. … канд. біол. наук: 03.00.05/
Нікітський ботанічний сад – Національний науковий центр УААН. – Ялта, 2004. – 20 с.
Способ определения антропогенного воздействия на растения: А.с. 1494882 СССР,
МКИ А 01 G 7/00./ Т.Н. Жигаловская, И.А. Руднева (СССР). – №
4352814/30-13; Заявл.
16.11.87; Опубл. 23.07.89, Бюл. №27. – 2 с.
Пат. 65772 А UA, МКИ 7 А01G7/00. Спосіб визначення забруднення ґрунтів важкими
металами: Деклараційний патент на винахід. – О.З. Глухов, Н.А. Хижняк,
А.І. Сафонов. – № 2003054433; Заявл. 19.05.2003; Опубл. 15.04.2004. – Бюл. №4. –
4 с.
Каталог млекопитающих СССР. Плиоцен-современность / АН СССР. Зоол. ин-т;
Под ред. И.М. Громова,
Г.И. Барановой. – Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1981. –
456 с.
Р е ц е н з і я (від лат. recensio – оцінка) – це вид наукової, літературної та художньої критики; літературно-
критична стаття, що дає змогу отримати аналіз, оцінку науковому та художньому твору…
Частіше за все рецензуються статті, тексти лекції, науково-методичні твори та ін. У зв’язку з цим методичні
вказівки
побудовано таким чином, щоб можна було ефективніше рецензувати студентські реферати, що
представлено у різних формах згідно загального принципу типологізації рефератів.
ПРИНЦИПИ РЕЦЕНЗУВАННЯ
Основні принципи рецензування: науковість, об’єктивність, обґрунтованість, допомога тому, хто
рецензується.
Принцип науковості вимагає від рецензента обізнаності даного питання, що розглядається, а також його
компетентність у методичних питаннях.
Принцип об’єктивності вимагає ретельного вивчення та аналізу як позитивних, так і негативних сторін
реферату.
Принцип обґрунтованості висновків рецензії відображається у висновку рецензента, що логічно
відповідає виконаному аналізу переваг та недоліків вивченого матеріалу.
Принцип допомоги відображено безпосередньо у суттєвості рецензу-вання – підвищити рівень творчої
діяльності студентів.
КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЛЕКЦІЇ
Використовують три
групи критеріїв для оцінювання: форма, зміст та культура мови відповідно стилю.
Для критеріїв, що дозволяють оцінити форму викладення реферату, особливо важливо окреслити його
структуру. Чіткий план, захоплюючий вступ, логіка побудови плану та його розділів, обґрунтованість висновків та
правильність складання списку літератури – необхідні вимоги до повноцінної роботи. Текст необхідно також
оцінювати
щодо якості машинопису, переплетення, відсутності друкарських помилок, повноти оформлення
титульного аркуша, ілюстрацій.
Критеріями оцінки вмісту лекції (реферату), що рецензується, є науково-теоретичний рівень (об’єктивність,
обґрунтованість, відповідність новітнім науковим даним), зв'язок із сучасним життям (рішучість дій), інформа-
тивність (ступінь новизни матеріалу), логічність (послідовність переказу, відсутність зайвих повторень), доведеність
та переконливість
.
90
Для оцінки мовної культури використовують наступні критерії: правильність мови (володіння нормами
літературної мови), її багатство (використання синонімів, антонімів, фразеологічних та синтаксичних зворотів та ін.),
художня виразність (вживання епітетів, метафор, порівнянь, риторичних питань та окликів, різних інтонацій та інших
мовних та стилістичних засобів у межах наукового або науково-публіцистичного стилю), доступність для
слухачів та
читачів.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ РЕЦЕНЗІЇ
Структура та обсяг рецензії
Необхідно мати на увазі, що кожна рецензія буде мати свої особливості, які зумовлюються як змістом
реферату, так і індивідуальністю рецензента (останній випадок може бути вирішальним при написанні рецензії).
Розмір рецензії має складати 2-3 сторінки машинопису. При меншому обсязі звичайно не вдається
в повній
мірі подати критичний огляд роботи, що рецензується. Рекомендуємо приблизну структуру рецензії.
Заголовок рецензії.
Морфологічна характеристика роботи (0,25 сторінки).
Оцінка обраної теми та її формулювання (0,25 сторінки).
Аналіз плану (0,25 сторінки).
Анотація роботи (1 – 3 сторінки).
Критичний розбір змісту (0,75 сторінки).
Оцінка мовної культури (1 сторінка).
Розглядання списку літератури (0,25 сторінки).
Висновок рецензента (0,25 сторінки).
Дата, підпис, прізвище та
ініціали рецензента.
Заголовок рецензії
Заголовок розкриває рецензію. У ньому міститься тема реферату або лекції, прізвище, ініціали автора, його
посада та місце роботи (навчання), заголовок є своєрідною візитною карткою рецензії. Як приклади, можна
запропонувати наступні форми заголовку:
РЕЦЕНЗІЯ
на реферат студента IV курсу Сюмки А.А. за темою
«Специфіка новітніх ДНК-
технологій та їх можливості в усуненні екологічного дисбалансу біосистем»
Або
РЕЦЕНЗІЯ
на реферативну роботу студента III курсу
Просянка М.В.
«Охорона навколишнього середовища на підприємствах металургійної промисловості на
південному сході України»
Характеристика морфології реферату
Морфологічна (статистична) характеристика тексту дає уявлення про обсяг роботи (кількість сторінок), спосіб
та якість друку, структуру (
наявність плану, підрозділу на основні частини, переліку літературних посилань),
ілюстрації, якість оформлення тексту.
Приклади цієї частини рецензії
Реферат представлено на 26 сторінках машинописного тексту, у збро-шурованому вигляді.
Якість друку є задовільною, друкарські помилки виправ-лено. Загальному змісту передує чіткий план,
який цілком відповідає викладу реферату. Перелік літературних посилань містить 13 джерел.
Або
Робота складається із вступу, 7 розділів, висновків, списку використаних джерел (331 публікація, у
тому числі 114 – іноземною мовою), додатків. Загальний обсяг реферату становить 323 сторінки, з них
основний зміст викладений на 167 сторінках машинописного тексту, який ілюстрований 57 рисунками
та 61 таблицею.
Оцінка теми
Спочатку рецензент повинен визначити свою точку зору з приводу того, чи є обрана
тема актуальною; якщо
так, то наскільки. Завданням рецензента також є оцінка формулювання теми реферату (лекції, доповіді тощо). Вона
повинна охоплювати головний зміст роботи, викликати зацікавлення та бути лаконічною.
Як приклад недостатньої уваги рецензента до формулювання теми можна привести такий факт. У рецензії на
лекцію «Проблеми транспорту в аспекті вирішення Конференції
ООН – 2005» було цілком зрозуміло, що питання
розглядається у зв’язку з охороною навколишнього середовища. У назві лекції природоохоронний зміст є відсутнім.
Рецензент цього протиріччя не відзначив.