Ромащенко М.І. та iн. Системи краплинного зрошення: навчальний посібник

Подождите немного. Документ загружается.

господарської продукції потрібної якості, і охорони навколишнього середо-

вища.

Агрономічні критерії повинні визначати якість води для зрошення за її

впливом на: ґрунт, з метою збереження і підвищення родючості, а також за-

побігання процесів засолення, осолонцювання і токсичної лужності; урожай-

ність сільськогосподарських культур; якість сільськогосподарської продукції.

При оцінці якості води для зрошення за агрономічними критеріями виді-

ляють два класи вод:

І клас – „Придатна без обмежень”,

ІІ клас – „Обмежено придатна”.

Вода більш низької якості, показники якої виходять за межі значень дру-

гого класу, непридатна для зрошення без попереднього меліоративного по-

ліпшення її складу і властивостей.

Зрошувальну воду ІІ класу використовують за умови екологічного конт-

ролю та обов’язкового застосування комплексу агромеліоративних заходів.

Якщо за різними показниками воду віднесено до різних класів якості води

для зрошення, загальну оцінку здійснюють за гіршим показником.

Придатність води для краплинного зрошення оцінюють за ступенем її

впливу на ґрунту, рослини та елементи зрошувальної мережі. Оцінку прида-

тності води за ступенем впливу на ґрунт та рослини здійснюють згідно з

ДСТУ 2730-94 за такими показниками:

- загальна мінералізація, мг/дм

;

- концентрація токсичних іонів (в еквівалентах хлору), мг-екв/дм

;

- відношення суми лужних катіонів натрію і калію (мг-екв/дм

) до суми всіх

катіонів (мг-екв/дм

), %;

- відношення концентрації катіонів магнію (мг-екв/дм

) до концентрації ка-

тіонів кальцію (мг-екв/дм

), %;

- вміст аніонів хлору (Cl

-1

), мг-екв/дм

;

- вміст загальної лужності (НСО

-1

), мг-екв/дм

;

- вміст лужності від нормальних карбонатів (СО

-2

) і токсичної лужності

(НСО

-1

– Са

), мг-екв/дм

;

- величина рН;

- термодинамічні потенціали;

- температура води, °С.

При загальній мінералізації до 1 г/л допускається краплинне зрошення на

будь-яких типах ґрунту при різних режимах поливу. Зрошення водою з зага-

льною мінералізацією від 1 до 3 г/л допускається при відсутності умов засо-

лення і осолонцювання ґрунту [24].

При встановленні граничного значення мінералізації зрошувальної води

на чорноземах, каштанових ґрунтах (ґрунтах важких за механічним складом і

високою ємністю поглинання), необхідно встановлювати тип водного режи-

му шляхом визначення індексу ( ) за Будико М.І.

∑

РL

, (1.1)

де – сума радіаційного балансу за рік, кДж/м

∑

; – кількість тепла,

що необхідне для випаровування суми річних опадів з розрахунку на 1 м

∑

по-

верхні ґрунту, кДж; – скрита теплота випаровування, кДж/м

; – кіль-

кість атмосферних опадів за рік, мм.

∑

Ця величина дозволяє оцінити ступінь зміни природного водного режи-

му при зрошенні. При ≤1,6 допускається застосування вод з мінералізаці-

єю до 1,0 г/л, при

=1,6-1,8 допускається мінералізація води до 0,6 г/л, а

при

〉1,8 – застосування води в краплинному зрошенні повинне обґрунто-

вуватись спеціальним розрахунком по засоленню ґрунтів [31].

Якість зрошувальної води

за небезпекою вторинного засолення ґрунтів і

підвищення їхньої лужності

проводять згідно з ДСТУ 2730 – 94 на підставі

комплексної оцінки показників: загальної концентрації токсичних іонів (в ек-

вівалентах хлору) з урахуванням гранулометричного складу ґрунтів; величи-

ни рН; токсичної лужності та лужності від нормальних карбонатів. [8].

Якість зрошувальної води

за небезпекою токсичного впливу на рослини

оцінюють за вмістом загальної та токсичної лужності, а також за вмістом лу-

жності від нормальних карбонатів і вмістом хлору.

Оцінку зрошувальної води

за небезпекою осолонцювання ґрунту здійс-

нюють за відношенням (у відсотках) суми лужних катіонів натрію і калію

(мг-екв/дм

) до суми всіх катіонів (мг-екв/дм

) з урахуванням протисолон-

цюючої буферності і гранулометричного складу ґрунту, величини відношен-

ня в зрошувальній воді магнію до кальцію, і класу води за небезпекою засо-

лення або підвищення лужності ґрунтів.

Величина допустимого натрієво-адсорбційного відношення поливної во-

ди, що впливає на небезпеку осолонцювання, становить

22 ++

MgCa

SAR

, (1.2)

і залежить від ємності поглинання ґрунтів. Вона не повинна перевищувати

для ґрунтів з ємністю поглинання до 5 мг-екв/100 г ґрунту – 8-12; для ґрунтів

з ємністю поглинання від 5 до 15 мг-екв/100 г ґрунту – 6-8; для ґрунтів з єм-

ністю поглинання від 15 до 50 мг-екв/100 г ґрунту – 2-4. Водневий показник

води (рН) повинен бути в межах 6-9 [31].

Температура поливної води повинна бути близькою до оптимальної тем-

ператури розвитку рослин. Оптимальний температурний режим зрошуваль-

ної води повинен бути в межах від 10 до 30

°С [8]. Однак, питання про ниж-

ню границю оптимальної температури до кінця не встановлене. Деякі дослід-

ники вважають, що не можна здійснювати полив при температурі води нижче

температури ґрунту більше ніж в 1,5 рази і в період вегетації рослин вона по-

винна бути не нижче +18

°С [31].

Технічні критерії повинні оцінювати якість води для зрошення за дією

на збереження і ефективність експлуатації гідромеліоративних систем і їх

складових частин [6]. При краплинному зрошенні основними показниками

цього критерію є: агресивність води до руйнування зрошувальної мережі,

можливість замулення і заростання дрібних мікроводотоків, мікроводовипус-

ків (крапельниць і емітерів).

Допустимий

вміст завислих речовин мінерального і органічного похо-

дження у воді і граничний розмір їх частинок залежить від типу крапельниць

і конструкції емітерних ліній (табл. 1.1).

1.1. Допустимі значення завислих частинок у воді та їх розміри [31]

Завислі частинки Гідробіонти Розмір

прохідних

отворів, мм

концентрація,

г/дм

розмір

частинок, мкм

концентрація,

г/дм

розмір

частинок, мкм

Менше 1 30-50 Менше 50 5 Менше 50

1-2 50-100 Менше 70 10 Менше 100

Більше 2 100-300 Менше 100 15 Менше 150

Вміст зважених речовин в поливній воді визначають ваговим методом

після фільтрації води через паперовий фільтр. Крупність завислих частинок

встановлюють піпеточно-фракціометричним методом, або за допомогою тор-

сійних терезів.

Допускається короткочасне перевищення показників вмісту завислих ре-

човин в поливній воді на 20-30 % при обов’язковій промивці поливної мережі

[24].

При зрошенні водою, що містить фітопланктон, швидкість біообростаня

(біогенність) трубопроводів і крапельниць не повинна перевищувати 0,5 г/м

площі контакту за 100 годин поливу [12, 24]. Біогенність рекомендується ви-

значати за методом експонування індикаторного скла і зразків.

Якість зрошувальної води за термодинамічними показниками визнача-

ють за активністю іонів водню, натрію, кальцію та співвідношенням натріє-

во-кальціевого потенціалу (індексу стабільності

). Він характеризує коро-

зійну властивість води або випадіння в осад важкорозчинних карбонатів

кальцію в результаті порушення карбонатно-бікарбонатної рівноваги. Вели-

чина його повинна бути в межах –0,5<

<+0,5.

При

<-0,5 можлива корозія механічних частин водопровідної системи.

В цьому випадку необхідно передбачати їх антикорозійний захист. При

+0,5 можливе випадіння в осад карбонату кальцію, що призводить до вто-

ринного забруднення поливної води і засмічення трубопроводів з крапельни-

цями.

При аналізі величин граничних значень окремих інгредієнтів якості води

необхідно враховувати, що суттєво впливає на них спосіб укладки поливних

трубопроводів (наземний, підземний), режим зрошення, сонячна радіація, те-

мпература та інші фактори впливу навколишнього середовища.

Наземна укладка трубопроводів спричиняє нагрівання поливної води і

температурну коагуляцію колоїдних частинок, порушення карбонатно-

бікарбонатної рівноваги і утворення важкорозчинних сполук, що викликають

засмічення трубопроводів і закупорювання водоводів крапельниці.

При обробці трубопроводів і крапельниць розчинами кислот, мідного

купоросу, хлористого вапна та інших реагентів, допускається подача води з

рН=3-4 протягом 2 - 3 годин, за умови наступної промивки звичайною водою

в краплинному режимі поливу тривалістю не менше 2 годин.

Екологічні критерії повинні визначати якість води для зрошення з вра-

хуванням необхідності забезпечення безпечної санітарно-гігієнічної обстано-

вки на даній території і охорони навколишнього середовища.

Для попередження можливого негативного впливу на компоненти приро-

дного середовища та на здоров'я населення проводиться оцінка якості води

для зрошення за екологічними, гігієнічними та токсикологічними критеріями

відповідно до ГОСТ 17.1.2.03-90.

При оцінці якості води для зрошення за екологічними критеріями виді-

ляють два класи води:

І клас – „Придатна”,

ІІ клас – „Обмежено придатна”.

Вода більш низької якості, показники якої виходять за межі значень ІІ

класу, непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу і

властивостей.

Воду ІІ класу використовують для зрошення за екологічного контролю та

обов'язкового застосування комплексу агромеліоративних заходів. Якщо за

різними групами показників воду для зрошення віднесено до різних класів

якості, її оцінюють за гіршим показником.

Нормування якості води для зрошення за екологічними критеріями відпо-

відно до ГОСТ 17.1.2.03-90 необхідно здійснювати за двома групами показ-

ників якості води:

а) показники першої групи характеризують властивості води для зрошен-

ня і вміст речовин, необхідних у певній кількості для нормального функціо-

нування агроекосистеми. Нормування показників проводять з позиції біоло-

гічної повноцінності та позитивного впливу на екологічне благополуччя об'-

єктів навколишнього природного середовища;

б) друга група відображає властивості води і вміст речовин, що негативно

впливають на стан і функціонування агроекосистеми та компонентів навко-

лишнього природного середовища. Нормують ці показники з позиції умов

придатності води для зрошення.

Перша група містить такі загально-екологічні та еколого-гігієнічні показ-

ники: вміст азоту (NH

, NO

-1

, NO

-1

) і фосфору (РО

-3

), мг/дм

; вміст мікро-

елементів (марганцю, заліза, міді, бору, фтору, кобальту, цинку, молібдену),

мг/дм

; вміст БПК

– біологічна потреба в кисні, мгО

/дм

Друга група містить такі показники:

а) еколого-токсикологічні: (вміст фенолів, мг/дм

;вміст нафти і нафтопро-

дуктів, мг/дм

; вміст детергентів (синтетичних миючих засобів), мг/дм

; вміст

важких металів (свинець, ртуть, кадмій, селен, миш’як, хром загальний, алю-

міній, літій, берилій, вольфрам, вісмут, нікель, ванадій, стронцій), мг/дм

;

вміст пестицидів, мг/дм

);

б) санітарно - бактеріологічні: (наявність патогенних мікроорганізмів; на-

явність бактерій групи кишкової палички в 1 дм

води (колі-індекс); наяв-

ність фагів кишкової палички (індекс колі – фагів); наявність життєздатних

яєць гельмінтів (глистів); вміст БПК

– біологічна потреба в кисні, мгО

/дм

);

в) радіоактивні речовини (нормуються за нормативними документами).

Не допускається полив водою, епідеміологічні і паразитологічні показ-

ники якої перевищують санітарні норми. Допустимі концентрації шкідливих

для людини і тварин речовин в поливній воді приймають за встановленими

нормами [12].

Оцінку якості зрошувальної води за показником вмісту макроелементів

живлення рослин здійснюють для того, щоб запобігти погіршенню еколого-

гігієнічних показників якості сільськогосподарської продукції, а також еко-

лого-гігієнічного стану підземних та поверхневих вод, а за вмістом окремих

мікроелементів (важких металів і пестицидів), щоб запобігти негативному

впливу на сільськогосподарські рослини, ґрунти, підземні та поверхневі води.

Граничні значення концентрації окремих елементів, що впливають на

екологічні критерії придатності води для зрошення наведені в табл. 1.2.

1.2. Критерії якості води для зрошення за екологічними показниками [31]

Назва

речовини

Гранично-

допустима

концентрація,

мг/дм

Назва речовини

Гранично-

допустима кон-

центрація,

мг/дм

Марганець 0,1 Кадмій 0,001

Залізо 5,0 Селен 0,001

Мідь 0,2 Миш’як 0,05

Бор 0,5 Хром (Cr

) 0,05

Фтор 1,5 Алюміній 0,5

Кобальт 0,05 Берилій 0,0002

Цинк 2,0 Нікель 0,1

Молібден 0,25 Стронцій (стабільний) 7,0

Феноли 0,001 N – NH

2,0

Похідні нафти 0,1-0,3 N – NO

10,0

Свинець 0,03 N – NO

3,3

Ртуть 0,0005

Вміст розчиненого кисню у воді повинен бути не менше 50 % насичення.

Загальна жорсткість води не повинна перевищувати 9-10 мг-екв/дм

Якщо якість води не відповідає вимогам, то її використовують для зро-

шення тільки після проведення відповідних меліораційних заходів.

1.2. Класифікації систем краплинного зрошення

Існує декілька видів класифікацій систем краплинного зрошення: за

конструкцією, за розміщенням трубопроводів, за ступенем автоматизації, за

характером зволоження ґрунту.

За конструкцією розрізняють:

- стаціонарні системи – призначені для поливу багаторічних насаджень і

рослин в теплицях. Вони потребують відносно великих капітальних затрат;

стаціонарно-сезонні системи – застосовують для поливу однорічних

культур, і потребують щорічних монтажних і демонтажних робіт, а також за-

трат на збереження в міжполивний сезон;

- системи сезонного використання – застосовують для зрошення одноріч-

них культур. Поливну трубопровідну мережу виконують із дешевих матеріа-

лів, що потребує щорічного монтажу і демонтажу.

Як показує зарубіжний і вітчизняний досвід, для овочевих культур найе-

фективнішими є конструкції систем краплинного зрошення сезонного та се-

зонно – стаціонарного типу із-за їх невеликої вартості. В системах сезонного

типу всі складові придатні для монтажу на початку і демонтажу наприкінці

вегетаційного періоду. В системах сезонно - стаціонарного типу мережу ма-

гістральних і розподільних трубопроводів влаштовують стаціонарно з підзе-

мним розташуванням багаторічного використання, а мережу ділянкових і по-

ливних трубопроводів – із можливістю щорічного монтажу і демонтажу.

За розміщенням поливних трубопроводів:

- системи з укладкою поливних трубопроводів на поверхню ґрунту – засто-

совують коли бур’яни можна знищувати гербіцидами. При цьому знижується

вартість будівництва, але створюються перешкоди для механізованого обро-

бітку ґрунту;

- системи з розташуванням поливних трубопроводів на шпалері – застосо-

вують для поливу плодових і декоративних культур. При цьому покращу-

ються умови механізованого обробітку ґрунту, але збільшуються затрати на

створення шпалери. Тому цей спосіб застосовують тільки в тих випадках, ко-

ли основну культуру вирощують на шпалері (наприклад у виноградниках);

системи з укладкою всіх трубопроводів мережі нижче поверхні ґрунту –

дозволяють підвищити строк служби поліетиленових трубопроводів. Будів-

ництво можливе тільки на ділянках, ще не зайнятих культурами. Збільшу-

ються капітальні затрати, важко контролювати працездатність трубопроводу

і крапельниць, але покращуються умови догляду за культурою і боротьби з

бур’янами.

Найкраще себе зарекомендували у виробництві системи з укладкою по-

ливних трубопроводів на поверхню ґрунту, особливо при вирощуванні ово-

чів. При вирощувані садів і виноградників досить часто розташовують тру-

бопроводи на шпалері.

За ступенем автоматизації:

- автоматичні системи – всі технологічні операції по системі (визначення

початку поливу, його тривалості, управління водорозподілом, контроль за

роботою системи та ін.) виконують автоматично;

- автоматизовані системи – технологічні операції на системі автоматизо-

вані частково;

- системи з ручним управлінням – всі технологічні операції управління сис-

темою виконує оператор.

Системи за ступенем автоматизації підбирають в залежності від цінності

вирощуваних сільськогосподарських культур.

За ступенем відповідності інтенсивності водоподачі і водоспоживання:

- абсолютно синхронні системи – водоподача на системі протягом вегетації

і доби відповідає водоспоживанню сільськогосподарських культур і їх фі-

зіологічним особливостям. Системи потребують безперервного управлін-

ня і регулювання інтенсивності водоподачі, що досягається досить склад-

ними технічними засобами. Інтенсивність водоподачі в жаркі години доби

повинна в 1,5-2,0 рази перевищувати середньодобову, що потребує збіль-

шення пропускної здатності трубопровідної мережі;

системи синхронні в добовому циклі – відповідність водоподачі і водоспо-

живання протягом вегетації і в середньому за добу. Водоподача протягом

доби здійснюється монотонно з середньодобовою інтенсивністю. Пропус-

кна здатність мережі є мінімально можливою;

напівсинхронні системи – відповідність водоподачі протягом вегетації і

періодичності поливу протягом доби з видачею добової норми водоспо-

живання. Потребують організації водообігу на системі, а порівняно висока

інтенсивність водоподачі збільшує пропускну здатність трубопроводів;

періодичні системи – відповідають водоподачі водоспоживання протягом

вегетації і потребують організації водообігу на системі. Занижені вимоги

до водопідготовки.

Важко витримати всі необхідні умови для водоспоживання сільськогос-

подарських культур, тому частіше застосовують періодичні системи, вода в

яких подається з досить великими перервами.

За характером зволоження:

- локальне зволоження ґрунту безпосередньо біля кожної рослини – крапе-

льниці встановлюють безпосередньо біля кожного дерева чи куща, якщо

густота рослин до 2,6 тис. шт./га.

- смугове локальне зволоження ґрунту вздовж рослин – крапельниці вста-

новлюють вздовж ряду рослин, застосовують при густоті рослин більше

2,6 тис. шт./га.

За характером зволоження системи підбирають насамперед в залежності

від сільськогосподарських культур (при поливі садів або овочів).

1.3. Технічні засоби і елементи систем

краплинного зрошення

Отже, можна констатувати, що краплинне зрошення завдяки численним

перевагам сьогодні є основою переведення зрошуваного землеробства на ін-

тенсивний розвиток. Тому знання стану технічних засобів і технологічних

особливостей краплинного зрошення є такими ж необхідними, як знання тра-

диційних засобів і технології сільськогосподарського виробництва.

Вибір конструкції систем краплинного зрошення залежить від кліматич-

них, геоморфологічних, ґрунтових, гідрогеологічних, геологічних і господар-

ських умов території, а також якості води для зрошення. Основними елемен-

тами систем краплинного зрошення є: водозабір, насосна станція, вузол під-

готовки води та внесення добрив, мережа магістральних, розподільних і по-

ливних трубопроводів з крапельницями, лінії зв’язку, система автоматизації,

вітрозахисні лісосмуги,та ін. (дивись рис. 1.1.).

У кожному випадку конструкція системи може змінюватись відповідно

до конкретних умов її застосування. При цьому, надійність роботи систем

краплинного зрошення визначається її основними елементами, до яких, на-

самперед, належать крапельниці та технічні засоби підготовки (очищення)

води.

Рис. 1.1. Схема системи

краплинного зрошення:

1 – водозабір; 2 – насосна станція;

3 – головна засувка; 4 – фільтр; 5 –

водомірний пристрій; 6 – мано-

метр; 7 – канали зв’язку; 8 – вузол

для внесення добрив; 9 – магіст-

ральний трубопровід; 10 – розпо-

дільний трубопровід; 11 – дистан-

ційна засувка; 12 – поливні

трубопроводи; 13 – крапельниці;

14 – датчик необхідності поливу;

15 – пульт управління.

Джерелом зрошення можуть бути річки, озера, водосховища, обводню-

вальні і зрошувальні канали, води місцевого поверхневого стоку, а також під-

земні води. Водозабірні споруди і насосні станції обладнують сміттяутриму-

ючими ґратами. Оскільки якість води природних джерел не завжди відпові-

дає сучасним вимогам, одним із головних елементів систем краплинного

зрошення є засоби очищення води від механічних і біологічних забруднень.

Технологічну схему очистки води для конкретної ділянки обирають, виходя-

чи з якості води у джерелі водопостачання, прийнятих типів трубопроводів та

їхніх вимог до ступеня очищення води. Розчинні добрива перед подачею їх у

зрошувальну мережу підлягають також попередньому очищенню.

Контрольні запитання:

1. Які ділянки в першу чергу відводять під системи краплинного зрошення?

2. Які основні вимоги пред’являють до якості зрошувальної води при крап-

линному зрошенні?

3. Які критерії враховують при оцінці якості зрошувальної води?

4. На що впливають агрономічні критерії якості води?

5. Що таке І і ІІ клас якості зрошувальної води?

6. Що таке індекс сухості за Будико М.І.?

7. Для чого застосовують натрієво-адсорбційне відношення SAR?

8. Чому не рекомендують при краплинному зрошенні використовувати воду

з великим вмістом фітопланктону?

9. Як технічні критерії впливають на якість зрошувальної води?

10. Які є екологічні критерії якості води і на що вони впливають?

11. Як класифікують системи краплинного зрошення за конструкцією?

12. Як можуть розташовуватись поливні трубки на ділянці зрошення?

13. Які ступені автоматизації систем краплинного зрошення?

14. В якій мірі співпадає інтенсивність водоподачі і водоспоживання на різ-

них системах краплинного зрошення?

15. За яких умов застосовують локальне зволоження ґрунту, а коли смугове?

16. З яких основних елементів складається система краплинного зрошення?

17. Що розуміють під терміном „мікро зрошення”?

18. Назвіть основні способи мікрозрошення.

19. Назвіть технологічні особливості краплинного зрошення.

20. Коли був відкритий поліетилен високого і низького тисків?

21. Коли і ким вперше була запропонована конструкція крапельниці?

22. Назвіть основні переваги краплинного зрошення порівняно з традиційним

способом поливу.

23. Як розвивалось краплинне зрошення в Україні?

24. Які сільськогосподарські культури рекомендують вирощувати при крап-

линному способі зрошення?

25. Які класи води виділяють за екологічним критеріями в системах краплин-

ного зрошення?

26. З чого складається принципова схема краплинного зрошення?

27. Назвіть основні природні джерела води для систем краплинного зрошен-

ня.

РОЗДІЛ 2. ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ КРАПЕЛЬНИЦЬ

І ПОЛИВНИХ СТРІЧОК

Що стосується крапельниць, то ці важливі елементи систем краплинного

зрошення за майже 50-річний період свого розвитку в технічному плані

пройшли величезний шлях: від першої крапельниці, що представляла собою

поліетиленову трубку невеликого діаметра у вигляді спіралі чи просто пря-

молінійного її відрізка певної довжини - до технічно складного елемента, в

якому відбувається не лише гасіння тиску та дозування витрати, а ще й регу-

лювання витрати при зміні робочого тиску та створення режиму течії, що мі-

німізує можливість відкладання осаду тощо.

На перших системах краплинного зрошення в Україні застосовували до-

сить дорогі поліетиленові зрошувальні трубопроводи багаторазового викори-

стання на яких кріпились окремі крапельниці - водовипуски типу „Молдавія-

1А”, „Горна”, КУ-1, К-383, „Таврія” та інші. Нажаль ці системи відпрацюва-

ли свій строк, і в зараз майже не застосовуються. В довідниковій літературі

вони добре представлені, тому в цьому посібнику їх не має потреби розгляда-

ти [4, 12, 17].

В наш час найбільшого розповсюдження набули системи з відносно де-

шевими поліетиленовими стрічками, в яких вмонтовані емітери різних конс-

трукцій. З точки зору строку експлуатації трубка буває однорічна, або бага-

торічна. В кожної з них є свої переваги і недоліки. В принципі недоліки зво-

дяться до ціни, нерівномірності зрошення і можливості повторного викорис-

тання. Останнім часом стало питання вибору виробника системи краплинно-

го зрошення (в основному виробника зрошувальної трубки) постільки більш

як 20 фірм виробляють подібну продукцію.

В найбільш узагальненому вигляді всі крапельниці поділяють за спосо-

бом розміщення щодо поливного трубопроводу на два основних типи (види):

тупикові (ON LINE), що монтують на зовнішньому боці трубопроводу, та

інтегровані (IN LINE), що розміщені всередині самого трубопроводу при йо-

го виробництві. Тупикові крапельниці з’явились першими і останнім часом

поступаються місцем крапельницям інтегрованим, а точніше – трубопрово-

дам з інтегрованими крапельницями. Вони є зручнішими в роботі на всіх

етапах їхнього використання, насамперед, завдяки меншим трудовитратам на

монтаж і демонтаж систем.

Серед крапельниць, як тупикових, так і інтегрованих, розрізняють кра-

пельниці з регульованими та нерегульованими витратами. Перші з них хара-

ктеризуються постійними витратами в певному діапазоні зміни робочого ти-

ску. Застосування їх дає можливість забезпечити вищу рівномірність водо-

розподілу вздовж поливних трубопроводів більшої довжини на рівнинних

ділянках і в умовах пересічного рельєфу. З технічної точки зору вони є більш