Решетило В.П. Національна економіка
Подождите немного. Документ загружается.
291
- зниження митного тарифу або звільнення від сплати мита при імпорті
обладнання, за умови, що аналоги в Україні не виробляються або їх техніко-
економічні характеристики значно поступаються закордонним;
- звільнення від сплати ПДВ на імпорт обладнання і інструментів для
інноваційних проектів тощо;
б) впровадження механізму прискореної амортизації;
в) надання кредитів на пільгових умовах;
г) використання системи державних закупівель, зокрема у рамках
реалізації державних програм з енергозбереження, інформатизації та розвитку
інформаційно-комунікаційних технологій тощо;
д) активізації роботи торговельних місій України за кордоном з метою
розширення зовнішніх ринків збуту.
Виділяють пасивну й активну структурну політику.
Пасивна структурна політика полягає у створенні правової бази для
вільного переливання факторів виробництва з одних секторів економіки в інші
без безпосереднього втручання в інвестиційні процеси. Економічна структура
трансформується внаслідок змін попиту та пропозиції, в результаті яких
змінюється норма прибутку в різних секторах економіки, що спричиняє
перелив ресурсів з менш рентабельних у більш рентабельні сфери. При цій
політиці саме ринкове саморегулювання забезпечує структурні перетворення.
Цей шлях пов'язаний зі значними соціальними втратами.
Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко
застосовує весь спектр методів та інструментів впливу з метою здійснення або
прискорення прогресивних структурних зрушень.
10.4. ПОТЕНЦІАЛ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ НАЦІОНАЛЬНОЇ
ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ
Говорячи про структурну перебудову, ми вже не раз зазначали, що її
неможливо здійснити без значних інвестицій, як національних, так і іноземних.
Залучення іноземних інвестицій для України є особливо актуальним, адже її
292
внутрішні капітальні ресурси значно обмежені з наступних причин:
- довготривала економічна криза значно скоротила інвестиційні можливості
підприємств;
- на початку 90-х років минулого століття населення майже повністю
втратило свої заощадження, що могли б стати джерелом інвестицій;
- низький рівень доходів населення сьогодні не дозволяє створити досить
значних заощаджень;
- недостатня розвиненість фінансово-кредитних інститутів та недовіра
населення до їх діяльності значною мірою ускладнюють процес
перетворення заощаджень економічних суб’єктів на інвестиції.
Цілком очевидно, що будь-яка держава в першу чергу має бути
зацікавлена в нарощуванні внутрішніх інвестицій, тому на сучасному етапі
важливо створювати умови для подолання вказаних вище негативних явищ.
Але, навіть за умови успішного нарощування національних інвестицій в
Україні, їх обсягу буде вочевидь недостатньо для реалізації всіх завдань
структурної політики. Таким чином, залучення іноземних інвестицій є
необхідною умовою створення ефективної структури національної економіки
України. На користь цього твердження свідчить досвід багатьох країн світу, які
за рахунок іноземних інвестицій за короткий проміжок часу вийшли на
передові позиції у світі за рівнем економічного розвитку. Такими країнами є
Японія, Тайвань, Сінгапур, Гонконг та ін.
Залучення іноземних інвестицій як пріоритетне завдання національної
економічної політики було визначено ще на початку ринкових реформ.
Зазначалося, що Україна має значні переваги, які можуть привернути
іноземного інвестора. Зокрема, це багаті природні ресурси, кваліфікована й
дешева робоча сила, розвинена виробнича інфраструктура (транспорт, зв'язок,
складські приміщення тощо), недооцінена національна валюта, недостатній
обсяг капітальних ресурсів й низька конкуренція на внутрішньому ринку. Але,
незважаючи на всі ці переваги, обсяг іноземних інвестицій в економіку України
залишається незначним.
293
Практика доводить, що обсяг іноземних інвестицій в економіку країни в
першу чергу визначається рівнем її конкурентоспроможності. Поняття
конкурентоспроможності країни трактується неоднозначно. На нашу думку,
найбільш ґрунтовною є позиція Ю. Полунєва, який стверджує, що
конкурентоспроможність країни не означає конкурентоспроможність окремих
вітчизняних експортерів або галузей, тобто їх лідерство на окремих
міжнародних ринках. Конкурентоспроможність країни – це її здатність
створювати внутрішні й зовнішні умови, які дозволяють її бізнесу виробляти
товари і послуги, що витримують випробування міжнародними ринками, а її
населенню – стабільно підвищувати доходи і якість життя; іншими словами, це
здатність країни забезпечити постійне економічне зростання.
Важливо визначити складові конкурентоспроможності країни. Так,
Міжнародний інститут розвитку менеджменту (Швейцарія, м. Лозанна)
сформулював сутність конкурентоспроможності на рівні національної
економіки у вигляді так званих "золотих правил":
- стабільне й передбачуване законодавство;
- гнучка структура економіки;
- інвестиції у традиційні й технологічні інфраструктури;
- стимулювання приватних заощаджень і внутрішніх інвестицій;
- агресивність експорту й привабливість внутрішнього ринку;
- якість, гнучкість і прозорість управління та адміністрування;
- взаємозалежність заробітної плати, продуктивності праці й податків;
- скорочення розриву між мінімальними та максимальними доходами,
зміцнення середнього класу;
- інвестиції в освіту та підвищення кваліфікації;
- баланс переваг глобалізації економіки та національних особливостей.
За підсумками своєї роботи за рік Міжнародний інститут розвитку
менеджменту (IMD) видає аналітичний звіт “The World Competitiveness
Yearbook IMD”, де оприлюднює дані щодо рівня конкурентоспроможності
національних економік країн світу. Слід зазначити, що Україна до складу
294
досліджуваних за цією методикою країн не входить.
В межах Всесвітнього економічного форуму, який щорічно проходить в
Давосі, також публікується звіт про міжнародну конкурентоспроможність країн
під назвою “The Global Competitiveness Report. World Economic Forum”. Оцінка
конкурентоспроможності країн здійснюється відповідно до значення
інтегрального показника – індексу глобальної конкурентоспроможності. Цей
інтегральний індекс дозволяє ранжирувати світові національні економіки
відповідно до їх досягнень за наступними напрямами:
1) інститути – цей пункт віддзеркалює наявність, ефективність та
законність діяльності державних, суспільних та приватних установ;
2) інфраструктура – показує наявність та рівень розвитку усіх видів
транспорту, телекомунікаційних та електричних мереж тощо;
3) макроекономічна стабільність – характеризується рівнем інфляції,
стабільністю фінансового сектора тощо;
4) охорона здоров’я і початкова освіта – цей пункт показує, з одного боку,
рівень захворюваності й тривалості життя населення, а з іншого – обсяг та
якість початкової освіти населення;
5) вища освіта й професійна підготовка – висвітлює обсяг, якість та
доступність послуг з вищої освіти і професійної підготовки та перепідготовки;
6) ефективність товарного ринку – характеризується рівнем конкуренції і
здатність ринку швидко реагувати на зміну потреб споживачів;
7) ефективність ринку праці – відображає здатність робочої сили швидко і
без значних соціально-економічних наслідків перетікати із однієї сфер в іншу, а
також ефективність використання трудового потенціалу населення.
8) розвиненість фінансового ринку – розвиненість фінансових інститутів і
наявність фінансових ресурсів для кредитування економіки в необхідному обсязі;
9) технологічна готовність – показує швидкість, з якою економіка
переймає існуючі технології. При цьому для даного пункту неважливо, в якій
саме країні було створено ці технології;
295
10) розміри ринку – характеризується місткістю як внутрішнього, так і
зовнішніх ринків;
11) рівень розвитку бізнесу – оцінюється з урахуванням загальної якості
бізнес-мереж країни, а також складності операцій і стратегій окремих фірм;
12) інновації – цей пункт показує здатність країни до створення
технологічних інновацій, а також наявність конкретних результатів в цій сфері.
Для країн з різним рівнем економічного розвитку визначальну роль у
подальшому зростанні конкурентоспроможності відіграють різні фактори.
Відтак, зазначені 12 складових індексу глобальної конкурентоспроможності
можна згрупувати наступним чином:
- базові вимоги (складові 1-4) – є основою розвитку факторно-
орієнотованих економік, тобто для країн першої групи, які знаходяться га
"початкової стадії" розвитку, коли джерелами конкурентоспроможності є
наявні природні ресурси або дешева некваліфікована робоча сила. Фірми таких
країн конкурують, в основному за рахунок ціни й продають прості у
виробництві товари. Щоб підвищити рівень конкурентоспроможності таких
країн необхідно щонайменше забезпечити стабільне макроекономічне
середовище, ефективно функціонуючі суспільні й приватні інститути та
наявність здорової і грамотної робочої сили;
- підсилювачі ефективності (складові 5-10) – їх високі значення є
запорукою розвитку орієнтованих на ефективність економік. Тут йдеться про
країни другої групи, які перебувають на стадії ефективного розвитку на базі
застосування складних виробничих процесів і підвищення якості продукції;
- фактори розвитку та інноваційного потенціалу (складові 11 і 12) – є
головними в розвитку інноваційно-орієнтованих економік. Ці фактори є
найважливішими для розвитку країн третьої групи, що знаходяться на стадії
інноваційного розвитку. Для цих країн характерні високий рівень життя
населення та оплати праці. Конкуренція здійснюються за рахунок створення
нової унікальної продукції.
До якої з трьох груп віднести країну вирішують за значенням показника
296
ВВП на душу населення (табл. 10. 4).
Таблиця 10.4 - ВВП на душу населення для країн, що знаходяться на різних
стадіях економічного розвитку
Стадія економічного розвитку країни
ВВП на душу населення,
дол. США
1 стадія: факторно-орієнтована економіка менше 2 000
Перехід зі стадії 1 на стадію 2 2 000-3 000
2 стадія: орієнтована на ефективність економіка 3 000-9 000
Перехід зі стадії 2 на стадію 3 9 000-17 000
3 стадія інноваційно-орієнтована економіка понад 17 000
Конкурентоспроможність економіки України оцінюють за цією
методикою, починаючи з 1997 р. Протягом цього періоду її позиція значною
мірою не змінилася, а зміна місця пояснюється переважно збільшенням
кількості досліджуваних країн або зміною переліку оцінюваних показників
(рис. 10.2).
84
86
84
69
73
72
52
53
51
50
52 52
51
47
48
46
5352
74
69
57
58
53
52
0
20
40
60
80
100
199
7
1
998
1999
2
000
2001
2
002
2003
200
4
2005
200
6
2007
2008
роки
місце України в рейтингу
за складом країн, досліджуваних у поточному році
за складом країн, досліджуваних у 1997 році
Рис. 10.2 – Динаміка рейтингу конкурентоспроможності України у 1997-
2008 рр.
297
Разом з цим слід зазначити, що в 2007 р. Україна знаходилася у другій
групі, тобто на переході від стадії 1 до стадії 2, а у 2008 р., маючи ВВП на душу
населення у розмірі 3046,1 дол. США, перейшла до групи орієнтованих на
ефективність економік. Однак цілком зрозуміло, що за умови сучасних
кризових процесів, наша країна в цій групі навряд чи утримається і знову
повернеться до перехідної другої групи.
За результатами досліджень 2008 р. Україна посіла 72 місце з 134
(табл. 10.5), що свідчить про низьку конкурентоспроможність її національної
економіки.
Як визначають автори цієї методики, для України на сьогоднішньому
етапі запорукою зростання її конкурентоспроможності є високі значення
факторів першої і другої груп, а більшість з них, на жаль, є низькими.
Найбільші проблеми Україна має з рівнем розвитку інститутів,
макроекономічною стабільністю, ефективністю товарного ринку (що в першу
чергу залежить від конкуренції на ньому та ступеня відповідності пропозиції
потребам споживачів). Найвищі результати Україна має за складовими: розмір
ринку, вища освіта й професійна підготовка; ефективність ринку праці; охорона
здоров’я і початкова освіта і, навіть, за складовою третьої групи – інновації.
Отже Україна – країна з потужним потенціалом розвитку, який не
використовується. Основною причиною тут є неефективна державна соціально-
економічна політика й політична нестабільність у країні. Про правильність
цього висновку свідчать і дані щодо переліку факторів, які, на думку
підприємців, найбільше перешкоджають веденню бізнесу в Украйні. У 2007 р.
такими чинниками були: нестабільність державної політики і уряду, корупція,
податкове регулювання і ставки податків. У 2008 р. в умовах світової
економічної кризи більш вагомими стали економічні фактори: інфляція, ставки
оподаткування, доступ до фінансових ресурсів, хоча політична нестабільність й
корупція також залишились у цьому «чорному списку».
298
Таблиця 10.5 – Ранжування країн за індексом глобальної конкурентоспроможності та його складовими у 2008 році
Країна
Місце країни
за значенням індексу
глобальної конкуренто-
спроможності
за складовою:
інститути
інфраструктура
макроекономічна
стабільність
охорона здоров’я та
початкова освіта
вища освіта та
професійна підготовка
ефективність товарного
ринку
ефективність ринку праці
розвиненість фінансового
ринку
технологічна готовність
розміри ринку
рівень розвитку бізнесу
інновації
США
1
29
7
66
34
5
8
1
9
11
1
4
1
Швейцарія
2
5
3
10
17
7
6
3
21
5
35
2
3
Данія
3
3
8
12
4
2
4
5
4
3
46
5
10
Швеція
4
4
13
15
8
3
7
26
8
2
30
7
5
Сінгапур
5
1
4
21
16
8
1
2
2
7
41
14
11
Фінляндія
6
2
9
8
1
1
11
23
12
14
52
10
2
Німеччина
7
14
1
40
24
21
15
58
19
18
4
1
8
Нідерланди
8
10
12
36
11
11
3
30
11
1
18
8
12
Японія
9
26
11
98
22
23
18
11
42
21
3
3
4
Канада
10
15
6
43
6
9
16
7
1
9
14
18
13
Китай
30
56
47
11
50
64
51
51
109
77
2
43
28
Естонія
32
77
103
119
123
19
24
29
28
17
90
50
31
Литва
44
55
46
52
52
26
48
49
56
38
69
49
55
Російська Федерація
51
110
59
29
59
46
99
27
112
67
8
91
48
Польща
53
88
96
50
39
34
65
62
68
46
20
62
64
Латвія
54
60
58
71
48
33
52
32
39
41
79
83
93
Казахстан
66
81
76
74
81
59
80
12
97
75
55
86
62
Азербайджан
69
62
61
45
102
80
89
34
92
72
73
81
40
Україна
72
115
79
91
60
43
103
54
85
65
31
80
52
Грузія
90
69
77
118
91
84
71
22
79
97
102
112
107
Молдова
95
92
113
80
89
88
105
55
104
95
114
131
116
Вірменія
97
96
90
83
97
94
110
45
107
112
111
120
106
Таджикистан
116
78
101
131
101
104
118
78
123
128
115
116
85
298
299
Цілком зрозуміло, що з метою підвищення рівня
конкурентоспроможності економіки України в першу чергу слід досягти
економічної та політичної стабільності, знизити рівень корупції, створити дієву
судову владу, підвищити рівень довіри населення до держаних та фінансових
інститутів, а також сприяти підтримці й розвитку людського потенціалу. При
цьому важливо також використовувати вже існуючі національні конкурентні
переваги, до яких відносяться значні досягнення в таких сферах: морська
індустрія, у тому числі суднобудування; інформатизація, у тому числі
створення програмного забезпечення; транспорт усіх видів; авіаційна індустрія;
освіта; виробництво військової техніки та зброї; авіакосмічна сфера тощо.
НАВЧАЛЬНИЙ ТРЕНІНГ
Основні поняття: структура економіки; структурні перетворення ;галузі
економіки; конкурентоспроможність; потенціал конкурентоспроможності;
структурна політика; активна структурна політика; пасивна структурна
політика.
Контрольні питання:
1. Що таке економічна структура економіки? Які її різновиди вам відомі?
Які з них найчастіше використовують при аналізі стану й тенденцій розвитку
економічної структури національної економіки України? Які висновки можна
зробити, дослідивши окремі різновиди структури національної економіки?
2. Які складові національної економіки виділяють при аналізі її
відтворювальної структури?
3. Назвіть напрями аналізу галузевої структури національної економіки.
Якими є закономірності розвитку галузевої структури України? Які позитивні й
негативні зрушення у галузевій структурі національної економіки України мали
місце, починаючи з 1990 р.
4. Проаналізуйте закономірності розвитку структури промисловості
України й зробіть висновки про рівень та перспективи розвиту національної
промисловості.
300
5. Доведіть, що товарна структура зовнішньої торгівлі України свідчить
про переваження низькотехнологічних сфер і сировинної спрямованості
виробництва країни.
6. Що таке структурна перебудова національної економіки? Поясніть,
чому структурні перетворення відносяться до системоутверджуючих
трансформаційних процесів при переході від адміністративно-командної
системи до соціально орієнтованої ринкової економіки. Якими є особливості
структурних перетворень у постсоціалістичних країнах порівняно з
розвиненими країнами з ринковою економікою?
7. Назвіть цілі структурних перетворень. Якими є особливі цілі
структурної політики в умовах перехідної економіки?
8. Що таке структурна політика держави? Дайте характеристику активної
і пасивної структурної політики.
9. Які існують методики оцінки конкурентоспроможності країн? На
основі яких складових будують інтегральний індекс глобальної
конкурентоспроможності країни за методикою Всесвітнього економічного
форуму?
10. Дайте характеристику рівня конкурентоспроможності національної
економіки України відповідно до результатів дослідження Всесвітнього
економічного форуму. Обґрунтуйте шляхи підвищення
конкурентоспроможності національної економіки України.
Тести для самоперевірки:
1. Сукупність цілей держави з підвищення економічної і соціальної
ефективності шляхом вдосконалення економічної структури, а також форм
і методів державного впливу, направлених на досягнення цих цілей – це:
А. Економічна структура.
Б. Структурна перебудова;
В. Структурна політика;
Г. Конкурентоспроможність країни.