Реферат - історія української журналістики, перша українська газета - Зоря галицька
Подождите немного. Документ загружается.
Запорізький національний університет
Міністерство науки і освіти України
«Індивідуальне завдання з
історії української журналістики
на тему:
«Зоря галицька»
Виконала:
студентка ф-ту
журналістики
Гаврик Анна Андріївна
Запоріжжя
ЗМІСТ
Вступ……………………………………..…………………………………..2
Розділ І. Перша українська газета - «Зоря Галицька»………………..4
1.1. Газета «Зоря Галицька» як політичний орган ГРР………………4
1.2. «Зоря Галицька під редагуванням А. Павенцького»………….….5
1. 3. Перехід «Зорі Галицької» у власність Ставропігійського
інституту. Редактор Гушалевич та Дідицький …………….…………..9
1.4. «Зоря Галицька» під керівництвом С. Шеховича і
П. Костецького. Відновлення видання на москвофільських засада..12
1.6. Занепад часопису та його причини…………………………………14
1.7. Значення газети «Зоря Галицька»
Висновки…………………………………………………….………..…….19
Список використаних джерел...……………………………….……...….20
ВСТУП
2
Роль «Зорі Галицької» в історії української журналістики дуже вагома.
«Це була перша в повному розумінні українська газета: за змістом і формою, за
духом і мовою», - як зазначає Михайлин [2, 285]. Спершу це була газета органу
місцевого самоврядування(ГРР), згодом перетворилась на науково-
літературний часопис і врешті-решт стала загальним інформаційним виданням.
Загалом газета відстоювала інтереси українців, їх «права, свободу і
конституцію» [3, 261]. «Зоря Галицька» постійно висвітлювала бажання й
потреби народу, вміщувала поради, щодо нової конституції. Як зазначає
Нечиталюк, ненавись до панщини ГРР і «Зоря» поділяли з народом,
зустрічаючи нове видання словами:
«Ой ти, Зоро Галицкая! Якажесь нам ясна!
Такесь красно засвітила, аж панщина згасла…» [3, 261].
На сторінках газети були сформульовані цілі українського народу:
«забезпечення національно-культурних прав українського народу, створення
українських освітніх установ, розподіл Галичини на Східну і Західну,
об'єднання в один коронний край усіх заселених українцями австрійських
територій, особливо важливе значення мала проголошена під час революції
ідея соборності України, тобто зголошення галицьких русинів до єдності з
українцями Росії» [2, 285].
«Зоря Галицька» публікувала багато видатних творів тодішніх майстрів
письма, серед них: М. Шашкевич, І. Гушалевича, М. Устияновнча,
Б. Діднцького, А. Могильницького, А. Павенцький, А. Петрушевич,
О. Духновича, О. Павловича, І. Головацький, Є. Гребінки й інших. Також
друкувала офіційні документи й звернення ГРР. Завдяки своїм публікаціям
газета вміло формувала українську національну свідомість.
Видання виховувало свого читача матеріалами, які друкувались на її
сторінках і разом з тим вміло формувало українську літературну мову.
«Відзначаючи проурядову і реакційну спрямованість політичних і
проблемних матеріалів «Зорі галицької», не можна не вказати на те об'єктивно
позитивне, що газета несла читачеві. Важливе історико-пізнавальне значення
3
мали кореспонденції і замітки про громадсько-політичне життя краю,
матеріали, в яких порушувалась земельна і національна проблеми. Позитивної
оцінки заслуговує постановка в газеті інформаційної служби» [1, 98].
Загалом видання цього часопису мало загальну користь не тільки для
розвитку української журналістики , а й для всього народу України.
ПЕРША УКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА «ЗОРЯ ГАЛИЦЬКА»
4
1.1 Газета «Зоря Галицька» як політичний орган ГРР
Газета «Зоря Галицька» упродовж історії свого існування не була
цілком москвофільською. Але долю видання можна зрозуміти лише під кутом
зору цього духовного явища. Більше того, «Зоря Галицька», що її історія
охоплює приблизно дев'ять років, увібрала в себе всі особливості й складнощі
політичного й культурного життя західних українців революційної й
пореволюційної доби [2, 268].
Одним із чинників, що сприяв появі періодичної преси в Галичині
під час революційних подій 1848 р., було конституційне право публічності й
гласності, скасування цензури для українських видань. Відкрилися
можливості для легальної журналістики, веденої в дусі підтримки
австрійського уряду і пропаганди культурно-національних програмних
настанов ліберально-буржуазної громадськості. З появою першої української
газети «Зоря галицька», вплив польської преси та її роль у формуванні
громадської думки в Галичині дуже послабилися.
Під назвою «Зоря галицька. Письмо часове» 15 травня 1848 р. у Львові
вийшов перший номер тижневика. Газета відразу заявила про себе як про
політичний орган «Головної руської ради» і водночас як орган національний,
про що свідчила народна мова, якою вона видавалася [1, 96].
І. Франко кваліфікував її як «першу руську політичну часопись». У
1849-1853 роках вона виходить двічі на тиждень, далі знову повертається до
попередньої періодичності. Газета декларувала себе як «письмо повременное
для справ народно-політичних, церковних, словесности і сільського
господарства галицько-руського і буковинсько-руського народу». За короткий
час газета набула величезної популярності й досягла астрономічного як на той
час накладу - 4 тис. примірників. Її пропагандою займалися поменші ради,
священики рекомендували її передплачувати своїм парафіянам. «Зоря
Галицька» являла собою тип загальної інформаційної газети і репрезентувала
на своїх сторінках не політичну партію, а всенародну громадську організацію.
5
Цим і була викликана її популярність [2, 268].
Зоряним часом газети були ті роки, коли вона виступала як орган ГРР,
що, звичайно ж, не позначалося в її вихідних даних. Проте газета друкувала всі
офіційні документи ГРР, стала справжнім комунікативним каналом керівного
органу з українським населенням краю, ставши на позиції її програми: єдність
українців по обидва боки російсько-австрійського кордону, вимога
національно-культурної автономії українців в Австрії та інші політичні та
ідеологічні постулати. Саме на цій позиції газета завоювала авторитет,
незважаючи на кириличний шрифт і малозрозумілу, далеку від живої усної
мову [2, 269].
1.2. «Зоря Галицька під редагуванням А. Павенцького
Починаючи з 1848 року «Зорю Галицьку» редагує Антін Павенцький -
один із засновників і активний член ГРР. «Зорю Галицьку» він видавав на
власні кошти, виступивши одночасно її видавцем і редактором. Допомагав А.
Павенцькому так званий «редакційний гурток», у якому роль другого
редактора відігравав І. Жуковський, а до складу входили Ю. Вислобоцький, Т.
Леонтович, І. Борисикевич, Я. Головацький та деякі інші особи [2, 269].
В історії «Зорі галицької» особливо виділяється ранній період, зокрема
перший рік видання. Політичне обличчя газети найкраще розкривається в
головному програмному матеріалі, опублікованому в першому номері —
«Відозві до руського народу», наскрізь пройнятій вірнопідданським почуттям
і безмежною вдячністю австрійському монарху за надані можливості
національного розвитку.
Своєрідним програмним виступом є редакційне звернення від 15 травня
1848 року, «Братя русини!», підписане «заручающим видавателем» А.
Павенцьким, в якому з'ясовуються як політичні завдання друкованого органу,
так і суто журналістські питання, зокрема, про значення преси для
суспільства, про причини появи даної газети та її ініціаторів, про напрям,
завдання цього видання, редакційний склад [1, 97]. Редактор обіцяв
6
інформувати читачів «про відношення руського народу до держави й до інших
народів, передусім тих, які живуть у Галичині», при Цьому «Неухильно стояти в
обороні українства», домагатися «спокою, згоди і порядку в краї», аби «ніколи з
правдою і справедливістю не минути» [2, 270].
Тут же розпочалося друкування офіційних документів ГРР. Зокрема під
заголовком «БУДЬМО народом!» публікувалася відозва, ухвалена на засідання
ГРР 10 травня 1848 року «Ми, русини галицькі, - говорилося в ній, належимо
до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів
виносить, з яких півтретя мільйона землю Галицьку замешкує».
Стверджувалося далі, що український народ має давню історії і глибокі
традиції боротьби за волю, але несприятливі історичні обставини
спричинилися до втрати ним своєї держави. Зараз настав час «знову розвивати
нашу національність у всіх напрямках» висловлювалася думка, що досягти
цього можна лише під охороною Австрії [2, 270].
У наступному числі 23 травня 1848 року подавався найвизначніший
офіційний документ - звернення ГРР до цісаря Фердінанда І, складене групою
української інтелігенції ще 19 березня 1848 року. У ньому після преамбули, що
декларувала існування українського народу, численного за кількісними
показниками, з давніми історичними традиціями, викладалися такі вимоги:
1) запровадити українську мову в народні середні училища;
2) теж саме - у вищі навчальні заклади;
3) оголошувати державні документі! українською мовою;
4) вимагати від урядників у Галичині знання української мови;
5) того ж самого від греко-католицького святенництва;
6) зрівняти в правах духовенство усіх обрядів;
7) зробити для русинів доступними усі державні посади [2, 270].
Вказуючи на політичну платформу, провідну мету і напрям газети,
редакція особливо наголошувала на своїй поміркованості і лояльності, на
прагненні домагатися «спокою, згоди і порядку в краю». Отже, реакційність
газети як політичного органу очевидна.
7
«Зоря галицька» систематично інформувала читачів про політичне
життя Австро-Угорщини, зокрема про революційні події у Відні і Львові та
про придушення повстання. Інформаційні матеріали в газеті подавалися в
світлі політичних засад «Головної руської ради» [1, 97].
Щодо змісту і реалізації завдань політичного часопису, «Зоря Галицька»
потребувала ще дуже багато дечого зробити. Незважаючи на всі добрі бажання,
редакція не в силі була впоратися з вимогами політичного життя, зокрема
кидалася в очі недостатність інформації про події в світі, в самій Австрії, ба,
навіть у своєму краю, відсутність ґрунтовних праць щодо розв'язання
соціальних і політичних питань. Загальнонаціональна та культурно-
національна справа, навіть на той час, вимагала від часопису ще багато дечого.
А проте галицько-українське суспільство зустріло часопис із захопленням і
одушевленням [4, 54].
Як зазначає Нечиталюк: «Несмотря на все преследования, «Галицкую
Зорю» признавали органом общественного мнения – «мнения соборного», и
народ любил ее, как родную сестру, ибо она высказывала то, что скрыто в
груди каждого русина» [3, 261].
Розширювалася інформаційна діяльність газети, читачам
пропонувалася хроніка внутрішнього життя Австрії і Галичини, 15 серпня
1848 року повідомлялося про відкриття Віденського конституційного
зібрання, а також про рішення цісаря повернутися до Відня на запрошення й
під гарантію безпеки цього зібрання. 29 серпня було вміщене повідомлення про
створення науково-культурної організації Галицько-Руська Матиця. Газета
виконувала своє призначення - бути історією сучасності.
Важливою була й організаційна функція «Зорі Галицької», вона фор-
мувала громадську думку й розносила по краю спонукальну інформацію.
12 серпня 1848 року за підписом «І. Л.» опубліковано статтю «О поділі
Галиции», де, здається, вперше винесене на обговорення програмове
питання про створення окремого Руського коронного краю в Австрії. Тут
було сформульоване й обгрунтоване положення про конечну потребу для
вільного розвитку русинів і здійснення програми ГРР створення
8
української автономії в державі Габсбургів, яка повинна утворитися
внаслідок поділу Галичини на Східну і Західну [2, 271].
Упродовж 1848 року було сформоване обличчя «Зорі Галицької», яка під
керівництвом А. Павенцького упевнено здійснювала інформаційну, комуніка-
тивну та організаційну функції, пробуджувала національну самосвідомість ук-
раїнців і вказувала їм практичний шлях до реалізації своїх національних прав [2,
271].
На початку другого року видання в газеті була проведена деяка
реорганізація з метою поліпшення її поліграфічного оформлення, зміни
періодичності, формату, ціни. У ряді матеріалів (наприклад, у «Відозві до
молоді» та ін.) редакція почала висувати як найголовнішу проблему
політичної діяльності — питання мови.
У 1849 р. в газеті були введені нові рубрики — «Справи краєві»,
«Справи заграничні», «Всячина», «Умістки» (останній розділ — це
повідомлення про вихід нових газет і журналів за кордоном, переважно
німецьких). Здебільшого ці рубрики були заповнені місцевою інформацією,
хоч зрідка вміщувалися й проблемні матеріали. Одним із принципових питань,
якого не раз торкалася газета, було вирішення українсько-польських взаємин
(стаття «Як тепер стоїть справа наша галицько-руська?») [1, 97-98].
У 1849 році до описаних найважливіших тем «Зорі Галицької»
додалася ще одна, яку можна назвати темою возз'єднання з галицькими
українцями закарпатських українців. Саме цей крок розглядався як важлива
передумова для створення української автономії в Австрійській державі. Саме
на 1849 рік припала кульмінація угорського націоиатьно-визвольного
повстання і перехід через Галичину російського війська для його придушення.
Українці займали позицію підтримки правлячого дому Габсбургів,
сподіваючись від нього Задоволення своїх національних вимог [2, 275].
Інтенсивніше друкувалися в газеті наукові й літературні матеріали, що
пояснюється пожвавленням культурного життя західних українців, власне
початком українського книгодрукування, народженням українського театру,
початком діяльності просвітних установ. Серед цих матеріалів зупиняє увагу
9
рецензія Івана Головацького «Нова книжка» (11 липня 1849), предметом якої
стало видання повісті Г. Квітки-Основ'яненка «Маруся». Коротко виклавши
біографію письменника, критик зупинився на оцінці його твору. Він вважає
«Марусю» найкращим витвором у його доробку.
Віддання центральним цісарським урядом верховної влади в Галичині
польській шляхетській верхівці в 1849 році спричинило тяжку духовну кризу в
середовищі української інтелігенції. Для А. Павенцького настав час
розчарувань. Страх перед владою спаралізував його. У нього почалися
конфлікте з ГРР, яка намагалася лишатися на позиціях українського народу.
Сподівання на підтримку австрійського уряду українського руху не
виправдалися. Як тільки А. Павенцький це остаточно зрозумів, він склав з себе
редагування «Зорі Галицької», попрощавшись у № 63 від 26 липня (7 серпня)
1850 року з читачами [2, 275-276].
1.3. Перехід «Зорі Галицької» у власність Ставропігійського
інституту. Редактор Гушалевич та Дідицький
А. Павенцький передав «Зорю Галицьку» у власність Ставропігійському
інститутові. Короткий час (29 липня - 1 листопада 18) функції редактора
виконував львівський міщанин Михайло Коссак, який тоді був секретарем
Ставропігійського інституту, а з 1860 року - управителем його друкарні. За
невеликий час свого перебування біля керма «Зорі Галицької» М. Коссак
запровадив у ній нові рубрики - «Розговори», «Действія иолнтнчеекого
света», «Дневник краєвий», «Всячина», «Розправи о госггодарстве
сельском», що упорядкувало інформаційну діяльність газети, сприяло
жанровій структуризації матеріалів. Але через від'їзд зі Львові, М. Коссак
змушений був Покинути редакторську працю.
Ставропігія призначила редактором І. Гушалевича, який виконував ці
функції до 1853 року. У № 91 1 (13) листопада, 1850 року він опублікував
звернену до читачів редакційну статтю «Мой друже» у якій обіцяв видавати
газету на попередніх засадах. Газета виходила двічі на тиждень: у середу і
10