Реферат - Новий курс президента США Ф.Д.Рузвельта: соціальні аспекти
Подождите немного. Документ загружается.
Чорноморський державний університет ім.
Петра Могили
ФАКУЛЬТЕТ СОЦІОЛОГІЇ
КАФЕДРА СОЦІОЛОГІЇ
Реферат
на тему: “Новий курс” президента США Ф.Д.Рузвельта:
соціальні аспекти.
Виконав: студент гр. 263
Козачук М.Б.
Перевірив: к.і.н.
Фесенко А.М.
Миколаїв – 2010
План
Вступ - 3 ст.
1. Основний зміст реформ “Нового Курсу” - 6 ст.
2. Заходи в області соціальної політики4 - 11 ст.
3. Соціальні аспекти програми реформ “Нового Курсу” – 17 ст.
а) федерально-штатна система допомоги;
б) соціальне забезпечення, як складова системи соціальної політики у
реформах Ф.Рузвельта
Висновки - 21 ст.
Вступ
Спробою виходу з кризи, пом'якшення соціальної напруженості в
суспільстві, спробою, що виявилася початком глибоким реформ
американського суспільства, стала політика президента Франкліна
Д.Рузвельта в 1933-1941 pp., яка ввійшла в історію під назвою "новий курс".
Рузвельт, будучи з 1928 р. губернатором штату Нью-Йорк, найбільш
населеного і найбагатшого штату Америки, здійснив програму державної
допомоги бідним, що не мала аналогів. Ставши кандидатом демократів на
вищу державну посаду країни, він підкреслював необхідність допомоги
"забутій людині", маючи на: увазі мільйони знедолених кризою, обіцяв
американському народу "новий курс", пов'язаний з використанням
нетрадиційних методів боротьби з кризою. Рузвельт не мав закінченої
програми і вважав головною метою передвиборчої кампанії схилити на свій
бік усіх невдоволених. Багато людей вважало, що прийшовши на виборчі
дільниці в листопаді 1932 p., вони проголосували не за Рузвельта, а проти
Гувера. Рузвельт, крім того, пообіцяв скасувати "сухий закон". Так чи інакше
республіканська партія зазнала відчутної поразки. Рузвельт отримав 22,8
млн. голосів, Гувер-15,8. Демократи до того ж завоювали більшість в обох
палатах конгресу.
Обраний президентом, Рузвельт вступив на посаду тільки 4 березня
наступного року. На цей час, час "міжцарювання", припадає
найдраматичніший етап розвитку кризи. Почалася хвиля банкрутства
американських банків. Натовпи громадян буквально брали їх. у облогу,
намагаючись врятувати свої заощадження, забрати їх. У ніч на 4 березня
банки Нью-Йорку і Чікаго - фінансових центрів США - припинили операції
через нестачу готівки. Держава опинилася близькою до повного паралічу.
Банківська криза не дала Рузвельту часу на адаптацію до нової ролі, вона
спонукала його одразу ж виявити свої видатні якості політика: динамізм,
рішучість і новаторський підхід. Щоб мати час на підготовку своїх
пропозицій і вгамувати пристрасті, Рузвельт закрив усі банки держави, а
потім, отримавши від конгресу необхідні повноваження, здійснив екстрену
програму порятунку банківської системи, допомагаючи одним банкам і
ліквідуючи інші. Після цього було проведено перший етап банківської
реформи, складовою частиною якої стало страхування дрібних і середніх
депозитів.
Однак початок економічного пожвавлення не призвів до очікуваного
спаду соціальної напруженості. Навпаки, паралізуючий страх людей минав
разом з кризою і активність мас почала зростати. У країні виникли масові
рухи, деякі - в незвичайній формі, що відображали глибоке невдоволення
американців становищем, яке склалося. Лейтмотивом усіх тих рухів була
вимога їх учасників більше, надійніше захистити громадян країни, дати
гарантії, що пережиті ними біди більше не повторяться. В основному всі
побажання зводились до рішучого впровадження державного регулювання
соціального і економічного життя. Вибори до конгресу у 1934 р. показали,
що більшість американців підтримує ці вимоги.
Розуміючи приреченість спроб відновити старий порядок і враховуючи
настрої мас та розклад політичних сил, Рузвельт здійснив "зрушення вліво" у
своїй політиці, складовою якого став ряд важливих структурних перетворень
в американському суспільстві. У країні впроваджувалася державна система
надання допомоги вдовам, сиротам та інвалідам, страхування безробітних і
пенсійне забезпечення. У 1935 р. був прийнятий національний акт про
трудові відносини (закон Вагнера). Він остаточно закріпив право робітників
на організацію профспілок, проведення страйків, створив також систему
державного регулювання трудових відносин. Поряд з АФП виник Конгрес
виробничих профспілок. Були значно розширені економічні функції держави.
Встановлення державного контролю над Федеральною резервною системою і
перетворення її в своєрідний «центральний банк США завершили банківську
реформу.
Для забезпечення справедливішого розподілу національного прибутку
реформувалась система оподаткування - були підвищені ставки податків на
надприбуток, спадщину і дарчі. Значная розширено систему громадських
робіт.
Зрушення вліво у політиці "нового курсу" зробило більш жорсткою
політичну боротьбу. Консервативні сили перейшли до відкритої
конфронтації з урядом. їхні прославлення Рузвельта, як рятівника нації
змінились нападками та звинуваченнями його у зраді. Тому передвиборча
компанія 1936 р. виявила майже діаметрально протилежні позиції двох
основних партій у питанні про реформи, а вибори перетворилися на
своєрідний референдум про долю "нового курсу". Рузвельт здобув на цих
виборах переконливу більшість, зібравши 27,8 млн. голосів проти 16,7 млн.,
поданих! за його головного суперника Альфреда Лендона. Республіканці
перемогли тільки в 2 штатах з тодішніх 48. У конгресі їх представництво
виявилось найменшим з початку століття. Вибори!
1936 р. мали історичне значення: вони зробили реформи "нового курсу"
незворотними.
1938 рік – нова економічна криза в Америці. І знову всі проблеми
звалились на плечі президента Ф.Рузвельта. Після довгих роздумів Рузвельт в
1938 р. запропонував конгресу нові реформи. Серед них закон про
справедливі умови праці, що дав федеральному урядові право встановлювати
мінімальну погодинну ставку заробітної плати і максимальну тривалість
робочого тижня. Закон остаточно заборонив дитячу працю. На зростання
безробіття адміністрація відповіла розширенням громадських робіт. І хоча
влітку 1937 р. криза закінчилася, всі перипетії 1937-1938 pp. не сприяли
подальшому зростанню авторитету Рузвельта і демократів.
"Новий курс" є своєрідним зламом в історії США XX ст. Розпочаті
президентом Рузвельтом перетворення були спрямовані на вихід із кризи і на
піднесення економіки. Повністю цієї мети так і не було досягнуто. Економіка
країни, по суті, перебувала у стані застою всі 30-ті роки. Збереглося значне
недовантаження виробничих потужностей та масове безробіття.
Адміністрації Рузвельта не вдалося оволодіти мистецтвом регулювання
ринкової економіки. Але основні важелі такого регулювання держава
отримала саме в ці роки. Значно вагомішими були соціальні реформи.
Вперше в історії США держава взяла на себе роль гаранта соціальної
захищеності американців. Було зроблено вирішальний крок у створенні
держави процвітання. Функції держави надзвичайно розширились.
З 1939 р. Рузвельт відмовляється від подальших реформ. Аж До вступу США
у Другу світову війну його адміністрація прагнула закріпити вже здійснені
реформи "нового курсу".
1. Основний зміст реформ «Нового Курсу»
У світовій історії4"Новий курс"4— це одна з найбільш відомих і
ефективних реформ. Ф. Рузвельт провів у життя більше реформ, ніж обіцяв
під час передвиборної кампанії. Уже 9 березня було скликано спеціальну
сесію Конгресу США і протягом 100 днів закладено основи політики "Нового
курсу".
Могутнім інструментом політики "Нового курсу" і разом з тим його
наслідком стали4відновлення4і4розвиток системи державного регулювання
ринкових відносин.4На відміну від початку 20-х років відновлення етатизації
проходило хоч і в кризовий, але мирний період. Тому вона мала не воєнно-
політичний, а соціально-економічний характер, а відновлена система досить
ефективно розвивалась аж до кінця 60-х років.
Першим кроком реформ були спроби4оздоровлення банків-
ської4і4фінансової системи.4У березні 1933 р. в країні було призупинено
діяльність усіх банків, що дало змогу призупинити і обмін банкнот на золото.
У квітні 1933 р. було ухвалено закон, який забороняв експорт золота, а також
указ, за яким громадяни країни були зобов´язані здати банкам наявні у них
золоті запаси на суму більше 100 дол. Це призвело до різкого знецінення
національної валюти. Уряд, не відмовляючись у принципі від методу
забезпечення банкнот, до кінця 1933 р. здійснив великі закупки грошового
металу (на 187,8 млн. дол.) на зовнішньому ринку. Приплив до країни золота
знизив його ціну на внутрішньому ринку, що дало можливість уряду США
уже в січні 1934 р. провести девальвацію валюти країни на 41 %.
"Законом про золотий резерв" (1934) встановлювалась нова ціна на золото
(на рівні 35 дол. за 1 тройську унцію), яка діяла до 1971 р. Одночасно весь
золотий запас вилучався із федеральних резервних банків і передавався
Федеральному казначейству. Банкам взамін видавалися золоті сертифікати,
які прирівнювались до золота і забезпечували банківський резерв. Проведена
девальвація долара сприяла тому, що розподіл доходу змінився на користь
промислового, а не позичкового капіталу. Тим самим було попереджено
масове банкрутство у кредитній сфері, зменшилася заборгованість монополій
уряду, зросли експортні можливості США.
Відповідно до "Надзвичайного закону про банки" одночасно було
проведено ліцензування їхньої діяльності. До кінця березня 1933 р. знову
відновили роботу 4/5 раніше закритих великих банків — членів Федеральної
резервної системи, а 2 тис. дрібних кредитних установ були ліквідовані або
увійшли до складу більших кредитних установ. Діючим банкам надали
урядовий кредит в 1 млн. доларів, який пожвавив сферу кредитних операцій.
Крім того, держава взяла на себе зобов´язання страхувати депозитні вклади
банків (створено Корпорацію зі страхування банківських вкладів). До
початку 1934 р. близько 80 % всіх банків США застрахували свої депозити,
що сприяло зміцненню довіри до них, а відповідно, зростанню припливу
засобів на рахунки і запобіганню банкрутству банків. Було створено систему
регулювання банківської діяльності, вжито заходи захисту вкладів від ризику
біржових спекуляцій.
Розширила свою діяльність створена ще за президента Гувера
"Реконструктивна" корпорація. Лише за два роки "Нового курсу" сума
виданих нею позик перевищила 6 млрд. дол. Посилилась концентрація
банківської системи — число банків з 25 тис. у 1934 р. скоротилось до 15 тис.
Для зменшення державного дефіциту і поліпшення фінансового становища
країни президент рекомендував різко знизити заробітну плату федеральним
службовцям, членам Конгресу і пенсії ветеранам війни. Незважаючи на
сильний опір Сенату, закон було прийнято уже 20 березня 1933 р. Наприкінці
1933 р. дозволено вживання спиртних напоїв і введено значний податок на їх
продаж.
Стабілізація банківської і фінансової системи створила передумови
для4відновлення виробництва.4Але цих заходів було явно недостатньо. Тому
в червні 1933 р. прийнято Закон про відновлення національної промисловості
(НІРА — національні інтереси розвитку Америки), який по суті вводив
систему державного регулювання промислового сектору. Для його реалізації
відповідно було створено Адміністрацію національної відбудови, до складу
якої увійшли представники фінансової олігархії, торгової палати, "Дженерал
моторз", від групи Моргана та інших концернів, а також економісти, діячі
Американської федерації праці. Одночасно галузеві асоціації підприємців
(всього 17 асоціацій) відповідно до першого розділу закону розробили і
прийняли4"Кодекси чесної конкуренції".4За ними для підприємств однієї
галузі суворо регламентувались обсяги виробництва (застосування
однотипних технологічних процесів), межа заробітної плати, тривалість
робочого тижня, визначалися ринок збуту товарів, ціна на продукцію та ін.
Кодекси забороняли застосування дитячої праці. У випадку затвердження
кодексу президентом він набирав сили закону, а дія антитрестівського
законодавства тимчасово призупинялась. У цілому у всіх галузях промисло-
вості адміністрація Ф.Д. Рузвельта санкціонувала до дії 746 кодексів, які
охопили 99 % американської промисловості й торгівлі.
Другий і третій розділи закону про відновлення промисловості містили
також низку положень, які регламентували порядок вилучення і витрачання
податків, які йшли на організацію громадських робіт і виплату допомоги у зв
´язку з безробіттям. Створена Конгресом СШААдміністрація громадських
робіт,4якій виділялась величезна на той час сума — 3,3 млрд. дол., проводила
масштабну діяльність щодо створення нових робочих місць у сфері
муніципального господарства, дорожнього будівництва тощо, організації
трудових таборів для безробітної молоді у віці від 18 до 25 років. Всього на
громадських роботах до початку 1934 р. було зайнято 5 млн. осіб, виплатою
допомоги у зв´язку з безробіттям охоплено 20 млн., чисельність молоді, яка
працювала у трудових таборах, становила 250 тис. осіб. У таборах молодь
мала безкоштовне харчування, ночівлю, форму та отримувала один долар на
день. Вони працювали під наглядом інженерно-технічного персоналу, у
всьому іншому підкорялись офіцерам.
Для більш ефективного використання трудових ресурсів уряд
приступив до реалізації великих загальнонаціональних проектів, які сприяли
економічному прогресу. Серед них — зведення гігантських гребель, за
допомогою яких передбачалось електрифікувати всю країну. Для втілення в
життя одного з проектів у 1933 р. було створено регіональне4Управління
долини річки Теннесі,4діяльність якого змінила цей край. До п´яти наявних
загат додались ще 20 збудованих, річка стала судноплавною. На роботах у
долині Теннесі було зайнято 40 тис. осіб. Значно було поліпшено
землеробство, призупинено ерозію ґрунтів, насаджено молоді ліси. Працею
безробітних на півдні США створювалася сучасна інфраструктура —
будувались автостради, аеродроми, мости, гавані і т. ін. Комплексний
розвиток цього економічного району став першим досвідом дії "вбудованого
стабілізатора" (термін з´явився в 50-ті роки) — втручання держави у
розвиток господарства. Показником його ефективності стало різке зростання
доходів населення басейну річки.
Втілені в життя заходи щодо відновлення промисловості в цілому дали
позитивні результати. Державі до весни 1935 р. вдалось встановити
достатньо дієвий контроль над промисловим сектором. При цьому
спостерігався подальший процес монополізації промисловості США, що
задовольняло великі монополістичні об´єднання.
Не менш важливою була4антикризова аграрна політика
Рузвельта, яка здійснювалась на основі Закону про регулювання сільського
господарства. Конгрес США ухвалив його весною 1933 р. напередодні
оголошеного фермерами загального страйку. Для подолання кризи
перевиробництва було обрано систему заохочення у вигляді премій і
компенсацій тим фермерам, які скорочували виробництво у своїх
господарствах. За задумом уряду, така політика сприяла уже на макрорівні не
лише зменшенню загальних розмірів товарної продукції, а й підтриманню цін
на сільськогосподарські товари (за законом на рівні 1909— 1914 pp.) і тим
самим збільшенню доходів фермерів. Різко скорочено посівні площі (виорано
10 млн. акрів зайнятих бавовником ділянок, знищено 1/4 всіх посівів) і
поголів´я худоби (забито 23 млн. голів великої рогатої худоби і 6,4 млн. голів
свиней, м´ясо яких перетворювали у мінеральні добрива), що вплинуло на
ціноутворення. Порівняно з 1933 р. доходи фермерів у 1936 р. зросли на 50
%. Проте від такої системи преміювання і компенсацій вигравали перш за все
великі господарства, які могли без суттєвого збитку скоротити виробництво,
а дрібні фермери продовжували зазнавати труднощів. Враховуючи цей
фактор, уряд відповідно до того ж закону вжив надзвичайних заходів щодо
зниження фермерської заборгованості, яка до початку 1933 р. досягла 12
млрд. дол. Зокрема уряд провів емісію казначейських білетів і державних
акцій на суму 3 млрд. дол., що дало можливість у 1933—1935 pp. надати
фермерам дешевих кредитів на суму більше 2 млрд. дол. і тим самим
ослабити обвальний процес аукціонного продажу збанкрутілих фермерських
господарств. Завдяки позикам багато фермерських господарств справилися з
кризою. Однак близько 10 % всіх ферм (600 тис.) у цей період розорились і
були продані.
Важливою ініціативою уряду в4галузі зовнішньої торгівлі4стало
прийняття Закону про торгівлю 2 березня 1934 p., яким передбачалась при
підписанні торгових договорів взаємна знижка тарифів на 50 % на розсуд
президента "в інтересах американської промисловості і сільського
господарства". Мета закону — збільшити експорт, відкрити для СІЛА
іноземні ринки. Закон був радикальним заходом у країні, що проводила
протекціоністську політику, і через декілька років дав СІЛА відчутні вигоди.