Реферат - Мистецтво скіфів

Подождите немного. Документ загружается.

Спадщина скіфського золота надзвичайно багата. Скіфи не будували святинь

чи палаців - у них освячувалося кочівне життя . Предмети культури, які можна за

естетичною та ідеологічною завантаженістю зіставити з витворами грецької

античної пластики, — це золотарські прикраси одягу, збруї, предмети, виготовлені

для того, щоб бути прикрасою життя і "супутниками" покійників. Тому ці предмети

опинились у курганах, де відтворювався потойбічний світ. Сьогодні, чи не

найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота пектораль із кургану Товста

Могила. Золота пектораль (фото 10) — нагрудна прикраса ритуального характеру

серед пам'яток скіфського золота має тільки одну аналогію — золоту пектораль із

кургану Велика Близниця, що, ймовірно, належить одному і тому самому авторові.

Пекторалі як своєрідний вид прикрас, відомі з далекої давнини у мистецтвах

Єгипту, Близького Сходу, Кавказу, Ірану, Фракії. Їх можна зустріти навіть серед

золота Перу. Золота пектораль місяцеподібної форми, закінчена із боків

високохудожнім кріпленням, має три поля, розділені чотирма крученими гривнами.

Останні становлять тектонічну основу для ажурних золотарських композицій, до

яких вони прикріплюються. Центральна композиція має підоснову із золотої

пластинки, що зумовлено суто механічними функціями тендітності золотарського

заповнення простору між другою і третьою крученими гривнами. Нижню полосу

становить тема "шматування", середню — "дерево життя" і верхню — сцени із

зображенням життя скіфів та свійських тварин. Тобто, є три полоси — зооморфна,

рослинна й антропоморфна, розміщені в різній послідовності. Домінуючі сцени

нижньої смуги становлять три групи, кожна з яких подає сцену розшматування

двома грифонами свійського коня, яскраво передані сцени акції нищівної стихії і

знущання потвор над мирними тваринами, сповнені виняткового художнього

напруження, динаміки та експресії. Середня смуга — зображення "дерева життя". В

цьому випадку використано мотив степової рослини з усіма ознаками онтологічного

умовно-монументального образу. Рослина наче виростає з акантового келиха і

пишно розростається по боках від розетки в центрі. На "дереві життя" — птахи,

квіти тощо, це синкретичний центральний образ Великої Богині-Матері,

адаптований і кочівним, і осілим населенням цього регіону. Образ "дерева життя"

статичний, це образ Вічності, ідею якої втілює Велика Богиня. Найскладнішою для

мистецького прочитання є верхня смуга пекторалі. Якщо аналізувати пектораль з

погляду категорійності світових мистецьких над систем, то золота пектораль буде

виразником мистецтва ідеалізуючого, що увібрало ознаки онтологічно-знакової та

візуальної надсистем. У верхній смузі пекторалі сцени є немовби виявами двох

категорій, у центрі — ієрархічна композиція зі зображенням двох напівроздягнутих

скіфів, котрі стоять на колінах і тримають сорочку з овечого хутра, — золоте руно.

Сцени, що розвиваються у верхній смузі, — відображають ідилії кочового

тваринницького степу (корови з телятами, кобилиці з лошатами, молоді дояри корів

і овець, далі — вівці, козенята, дика качка). Ієрахична композиція в центрі верхньої

смуги може розглядатися як своєрідний "Триморфон", — традиційна у мистецтвах

Єгипту і Близького Сходу композиція, де, наприклад, біля "Вікового дерева", стоять

дві постаті, котрі віддають честь Божеству. На єгипетських пекторалях таку роль

зазвичай виконує скарабей, обабіч якого два сфінкси. Триморфон є неодмінною

темою давньовізантійського і давньоукраїнського іконопису, загалом сакрального

мистецтва. Образ золотого руна пов'язаний із міфом про Аргонавтів та іншими

старогрецькими міфами. Згідно з міфом, золоте руно одягав на себе бог Зевс, коли

вступав до неба. Ймовірно, тому руно сприймалось як тотем Зевса або навіть його

іпостась.У випадку із золотою пектораллю йдеться про поширене тоді явище

синкретизації. На Колхіді святкування золотого руна і пов'язані з ним ритуали

відбувались у день весняного протистояння. Жертви на честь Зевса люди приносили

у квітні, вимолюючи добрий урожай, приплід худоби тощо. Ця тема простежується і

у верхній смузі пекторалі. Загальна ідейно-філософська підоснова твору втілює

давньоіранську дуалістичну ідеологію протистояння добра і зла. Нижня смуга

зооморфна — це зло; верхня, антропоморфна, — добро. Середня — центральний

образ "дерева життя", образ Богині-Матері

2.6.Деревянне мистецтво скіфів.

Крім каменя та металу, для виконання фігуративної й архітектурно-

декоративної пластики застосовувалось дерево. Пам'яток культури із нього у

степовій Скіфії не збереглось, однак про широке застосування дерева у будівництві

храмів і монументально-декоративній пластиці тодішніх міст-городищ, розповідає у

своїй "Історії" Геродот. Він оповідає про місто Гелон, тобто про Більське городище

на Полтавщині: "… В їхній країні побудовано дерев'яне місто, що називається

Гелон. Кожна частина муру має завдовжки тридцять стадій, а мур високий і

дерев'яний. І житла в них дерев'яні, і святилища. Є там святилища еллінських богів,

обладнані по-еллінському, із статуями, жертовниками і з внутрішніми дерев'яними

храмами. Кожні три роки вони святкують Діонісії і фактично божеволіють. А гелони

— це первісно елліни, що виселилися з емкоріїв і оселилися з будинами. Вони

користуються то скіфською, то еллінською мовами". Археологи знайшли дерев'яні

прикраси звіриного стилю в скіфських похованнях на Алтаї (курган Пазирлик). Усі

високохудожні вироби, зокрема вироби із дерева — це деталі меблів, прикраси

кінської збруї, бляхи, вуздечкові прикраси у формі міфічних орлів, голови вовка,

фігур оленя, голови та фігур тигрів, різьблені прикраси сідел тощо — чудово

збереглися в умовах вічної мерзлоти. За формою вони ідентичні металевим

прикрасам із курганів Північного Причорномор'я. Можна допустити, що традиція

дерев'яної різьби продовжувалась і на українських землях, тільки тут ці твори не

збереглись.

Усі скіфські прикраси, незважаючи на матеріал, з якого вони зроблені,

виконували кілька практичних функцій. Мабуть, найважливішою з них була функція

духовно-релігійно-культова, тобто сакральна. Вона чітко простежується у

Чортомлицькій вазі й пекторалі із Товстої Могили. Цим пам'яткам властива чітка

іконографія як наочне пластичне втілення світоглядно-ідеологічних уявлень

скіфського етносу. Якщо скіфські могили називали пірамідами причорноморських

степів, то наповнення поховальних камер за сакральною світоглядною системою

разюче нагадує наповнення фараонських камер у єгипетських пірамідах. Чинник

сакральності домінує у численних знахідках із скіфських курганів. Скіфські кургани

зі згаданого Пазирлика у вічній мерзлоті на Алтаї зберегли навіть тканини та тіла

померлих, які законсервувалися так, що зберегли винятково художні татуювання

тіл, де орнаментика виявилась дивовижно подібною до золотарських виробів скіфів

у період їхнього перебування на теренах українських степів.

3.Висновки.

1. Скіфська культура розвивалася не ізольовано, а в тісній взаємодії з культурами

інших народів (Передньої Азії та Кавказу). Велике значення в освіті Скіфської

держави мали грецькі міста, торгівля з якими прискорила складання у скіфів

класового суспільства (початок 4 ст. до н.е.). Скіфська культура становить собою

синкретичний сплав культурних традицій скіфського суспільства, що своїм

корінням сягають до мідного віку, та античної культури грецької цивілізації

3. У мистецтві скіфів, що виникло на перехресті Заходу і Сходу, сформувався так

званий «звіриний стиль», у якому домінували анімалістичні жанри – зображення

реальних і фантастичних тварин: оленів, пантер, коней, грифонів. Саме в скіфському

мистецтві відбулася взаємодія форм і прийомів композиційних побудов, вироблених

у різних культурах.

4. Вироби з коштовних металів, на яких нерідко зображено сцени з життя скіфів

(побут, ритуали, полювання, бій), свідчать про вишуканий смак давніх майстрів Усі

найкращі здобутки мистецтва скіфів ніби сконцентровані у царській пекторалі з

кургану Товста Могила. Це справжній шедевр світового значення. Із надзвичайною

майстерністю у чудовий орнамент вплітаються сюжетні сцени скіфського побуту: в

пекторалі гармонійно поєдналися реалізм зображення людей і тварин з

декоративністю вишуканого орнаментального узору.

5. Художній вигляд мають скіфські кам'яні статуї із зображенням воїнів.

Оригінальна пам'ятка скіфської скульптури — зображення бога Папая, що знайдене

на Лисій горі в Дніпропетровській області. Існує думка, що від скіфів українці

успадкували деякі елементи одягу (білу сорочку, чоботи, гостроверху козацьку

шапку), окремі деталі озброєння (сагайдак, пернач), запозичили окремі слова .

6. Зміна характеру побутування докорінно змінила ідеологію мистецтва кочівників

степу. Своєрідне продовження скіфський звіриний стиль знайшов у мистецтві

сарматів. Цей союз племен, сформований у Приураллі та Нижньому Поволжжі VI-

IV ст. до н.е., в середині II ст. н.е. переселився у райони Північного Причорномор'я

й охопив велику територію від Вісли на заході — до Кавказького хребта на сході. На

півночі вони зайняли частину лісостепових районів сучасної Київщини.

Перелік використаної літератури.

1.КрвавичdД.dП., ОвсійчукdВ.dА., ЧерепановаdС.dО. Українське мистецтво.d— Львів:

Світ, 2003.d— Т.d1.d— 256dс.: 16 вкл. іл.; 24,5см.d— ISBN 966—603-202-3 (в м.

опр.).d— ISBN 966—603-203-1

2.Кравченко С. Скіфське золото / Наука и жизнь, №9. - 1971. - С. 10-12

3.Агбунов М.В. Путешествие в загадочную Скифию. отв.ред. Кругликова

И.Т.,Хотинский В.А.,АH СССР,- М.,Hаука,1989,189с.

4.Мозолевський Б.М. Скіфський степ. - К.: Наукова думка, 1983. - 200 с.

5.Петухов Ю.Д., Васильева Н.И. Евразийская империя скифов. - М.: Вече, 2007. -

400 с.