Реферат - Мистецтво скіфів

Подождите немного. Документ загружается.

1.Вступ.

Джерелом наших знань про культуру скіфів є твори античних авторів

(насамперед Геродота) і археологічні розкопки, тому що свого письма скіфи не

мали. Скіфська культура була тим новоутворенням, яке виникло завдяки складним

етносоціальним процесам у євразійських степах. У VII-VI ст. до н.е. заповзятливі й

енергійні греки заснували безліч колоній по берегах Чорного й Азовського морів:

Олъвію, Херсонес, Кафов, Пантікапеєв, Фанагорію, Танаіс. Давньогрецький історик

Геродот (484 - приб. 430р. до н.е. ) склав опис південної частини Східно-

Європейської рівнини. Її корінне населення, що складалося з різних етнічних груп,

він назвав скіфами. Скіфи жили кочовим устроєм, займали територію від Дону

(Танаїсу) до Дунаю (Істри), від морів Чорного й Азовського (Евксінського понту і

Меотійського озера) на півдні до земель теперішньої Білорусі. Вони поділялися на

дві групи. Одна осіла у лісостеповій зоні, поєдналась з племенами, які тут жили.

Друга — кочово-степова, займалася скотарством і мисливством. Скіфи залишили

розвинену культуру, особливо витончене мистецтво виробів з металу, кістки, дерева

(зброя, кінська збруя, ужиткові речі), вироби ювелірів, що частково збереглися в

скіфських курганах.

Сьогодні чи не найвідомішим у світі зразком мистецтва скіфів є золота

пектораль із кургану Товста Могила - нагрудна прикраса ритуального характеру.

Розділена на три смуги - зооморфну, рослинну і антропоморфну пектораль є

яскравим прикладом греко-скіфського ювелірного мистецтва. До наших днів дійшли

взірці скіфської скульптури - виконані з граніту, пісковику чи вапняку, воїни у

бойовому обладунку. Ці образи володаря причорноморських степів у ІП-ІІ ст., до

н.е. ставили на могилах у Степовій Скіфії. Вірування скіфів відносились до

політеїзму, тобто існувала віра в багатьох богів. Геродот називає сімох скіфських

богів, яких він ототожнював із грецькими богами. На чолі пантеону стояла богиня

Табіті (Гестія) - охороняла вогнище та житло (саме ім'я Табіті означає "та, що

зігріває"). Далі Папай (Зевс) та його дружина Алі (Гея) - божества неба і землі, союз

двох стихій - джерело життя. Далі Гойтосір (Аполлон), Аргімпаса (Афродіта),

Галімасад (Посейдон). Арей - молодший з богів, але в житті Скіфії його культу

належала провідна роль. Геродот пише, що на честь Арея проводилися щорічні

жертвоприношення. По всій Скіфії споруджувалися велетенські чотирикутні

жертовники з хмизу, на верхівці яких був укріплений старовинний залізний меч

(символ Арея). Цьому мечу скіфи приносили в жертву овець та коней.

Високого рівня у скіфів досягло ювелірне мистецтво. На парадному посуді,

кінському спорядженні, головних уборах та одязі бачимо характерні зображення

тварин - ведмедя, рисі, бика, коня чи кози. Часто це символ-мітка: ратиця хижака,

пильне око або потужне крило птаха, гостре ікло або пазур хижака. Саме

зображення тварин чи характерних для них частин тіла, дало назву особливій течії в

декоративно-прикладному мистецтві "звіриний стиль". Основним матеріалом для

виготовлення творів скіфського мистецтва були кістка, ріг, бронза, срібло, золото,

залізо тощо. Скіфи не будували храмів та культових споруд. Найяскравішим

проявом вірувань у них були похорони померлих, особливо знатних. Коли помирав

вождь племені, його тіло вбирали в розкішні шати і возили по всій країні. Потім

вождя чи царя урочисто ховали. Вірячи в загробне життя, скіфи клали до могили

померлого їжу в дорогоцінних посудинах, побутові речі, його забитих коней у

повному спорядженні, дружин, рабів. Над ямою з труною й принесеними жертвами

насипали високу (до 20 м) могилу, яку періодично підсипали наступні покоління по

кілька разів. У багатьох похованнях (Солоха, Куль-Оба, Гайманова, Чортомлицька,

Товста могили) археологи знайшли велику кількість речей високої мистецької

досконалості.

2.Мистецтво скифів.

2.1.Особливості звіриного стилю скіфських митців.

Обожнювання сил природи, тварин спричинило розвиток звіриного стилю у

скіфському мистецтві. Характерним для нього є зображення тварин, частин їхнього

тіла і особливо боротьби між хижаками. Про розвиток мистецтва скіфів

розповідають пам'ятки, що репрезентують високий рівень не лише їхнього

матеріального виробництва, а й свідомості та інтелекту. Мечі, кинджали, військове

спорядження коней, жертовні ножі - скіфські майстри прикрашали художнім

орнаментом і візерунками з широким використанням золота. Скіфи навчалися

художнього ремесла у своїх сусідів - греків-колоністів. Значну частину найдених

археологами художніх творів виготовляли на замовлення багатих скіфів

висококваліфіковані грецькі майстри. Численні знахідки скіфської культури

зберігаються у Петербурзі в Ермітажі, у Київському музеї історичних коштовностей

та деяких інших музеях.

По одній з версій, на виникнення унікального "скіфського звіриного стилю"

вплинули бронзові вироби з провінції Ордос у Північно-Західному Китаю, так звані

ордоські бронзи. Інше можливе джерело - Лурістан на південно-заході Іранського

нагір'я, перський звіриний стиль, блискуче розвитий майстрами епохи Ахеменидів

(VII-V ст. до н.е. ) і Сасанидів (III-VII ст. н. э. ). Елементи того ж стилю присутні в

мистецтві іонійців періоду архаїки, що населяла острови Східного Середземномор'я

і які знаходились під явним перським впливом. За посередництвом грецьких

колоністів це мистецтво потім асимілювалося з "скіфським". Висловлювалися версії

про місцеве, сибірське походження "звіриного стилю" і про вплив на його

формування традиційного різьблення по дереву. Самі ранні знахідки датуються IX

ст. до н.е. , але риси оригінального стилю складаються до VII ст. до н. е. Майстри

євразійських степів кували зброю - акінакі (короткі скіфські мечі), щити, робили

кінську збрую, бляхи, пряжки, псалії (вудила) - стрижні, увінчані головою звіра,

казани, дзеркала, ритуальні навершшя жезлів. Зображення звірів в епоху, що

передує появі окремих осередків декоративного і прикладного мистецтва, не

прикрашали, а виявляли, позначали і підсилювали функцію предмета. Персонажів

"звіриного стилю" небагато, вони повторюються і ясно підрозділяються на три

групи відповідно трьом "зонам" міфологічного "Світового Дерева": небесної (птаха),

земної (копитні) і підземної (хижаки). Серед птахів виділяються грифони грецького

типу з архаїчними серповидними крилами, грифо-барани, фантастичні крилаті звірі,

що мають аналоги в перському мистецтві. Серед копитних зображуються олені,

кози, бики, барани, коні. Серед хижаків - пантери, леви, ведмеді, лисиці. Однією з

головних особливостей "звіриного стилю" є контраст чистих поверхонь, гладких

обсягів тіла тварини, вирішених характерним перетинанням площин, з

гіпертрофованою фактурою деталей. Ця особливість зумовлена оригінальною

технологією: скіфські майстри воліли не ліпити, а вирізувати ножем із широким

лезом з м'якого воску модель майбутнього виливка з металу. Звідси характер

трактування форми тіла тварини - великими площинами з різкими гранями, а також

аналогії виробів із золота з дерев’яними різьбленнями. Голови, очі, вуха, роги,

копита звірів геометризуються, збільшуються в розмірі і, всупереч

правдоподібності, довільно переносяться з місця на місце. Так, на лапах пантери і на

її хвості можна розглянути мініатюрні зображення зсілих хижаків. Замість пазурів

лапи звіра закінчуються пташиними головами. Аналогічний прийом "зооморфних

перетворень", інтерполяцій характерний для багатьох архаїчних культур,

древньоамериканського, єгипетського мистецтва, виробів американських індіанців і

аборигенів Полінезії. Не можна не віддати належне гостроті погляду скіфських

художників, що могли точно виразити сутність кожного звіра. Треба відзначити

також схильність творців звіриного стилю до орнаментальної розробки деталей. Так,

роги оленя найчастіше перетворюються в рослинні завитки або закінчуються

стилізованими пташиними голівками. Прекрасне художнє сприйняття і відчуття

матеріалу дозволяли стародавнім майстрам надавати будь-якому побутовому

предмету обліку того чи іншого звіра. Пози тварин також своєрідно умовні, вони не

виражають рух або дію. Багато образотворчих деталей є "кочуючими", незалежно

від породи звіра вони переходять з одного зображення на інше. Усі ці незвичайні

композиційні прийоми свідчать про вплив якихось особливих факторів. Можна

також помітити, що у всіх випадках вигадливі пози звірів, їх фрагментизацію і

гіперболізацію деталей, які додержуються принципу замкнутого, компактного

силуету. Вписуючи зображення в замкнутий формат виробу, майстер прагне

максимально заповнити поверхню - це принцип декоративного мистецтва, що

яскраво проявився ще в одному східному "килимовому", або орієнталізуючому,

стилі античності. Прагнення до максимальної щільності приводило до цікавого

явища: "загадкових картин", у яких контур одного звіра вписується в інший і

продовжується в третьому. У подібних зображеннях трохи "зрослих" звірів можуть

мати загальні деталі - голови, роги, копита. Розгадати такі зображення досить важко.

Декоративне узагальнення і акцентування деталей приводить до типізації, а

стилізація поєднує різні форми в один декоративний образ звіра. До прийому

орнаменталізації можна віднести, обігравання отворів, порожнеч у зображенні, що

підсилюють його компактність. Цей прийом розрахований на сприйняття з відстані,

отвори виділяються на темному або на яскравому кольоровому тлі. Круглі виїмки -

ока, ніздрі тварини, - так само, як і орнаментальні поглиблення, заповнювалися

кольоровою емаллю, що цінувалася в той час однаково з дорогоцінними каменями й

ефектно виділялися на тлі золота. Цей прийом входить у загальне поняття

"поліхромного стилю". У мистецтві скіфів, як і в перському, зустрічається прийом

симетричного подвоєння зображення, умовно названий "геральдичним", або

антитетичним (від греч. antithesis - протилежність). Мистецтво скіфів V ст. до н.е.

іноді називають "скіфським барокко" через його вичурність і пишну

орнаменталізацію деталей.

2.2.Скульптура скіфів.

У III тисячолітті до н. ч. з'являється зображення людини у скульптурі. Це

кам'яні скульптури, які стояли на курганах або й просто в степах України, їх ще

називають скіфськими бабами. Характерно, що скіфи дуже дбайливо зберегли свої

традиції скульптурного мистецтва, охороняючи його від іноземних впливів

(особливо грецького). Тому скіфські кам'яні статуї дають нам справжнє уявлення

про скульптурні риси скіфського мистецтва. У музеях України зберігається чимало

таких скульптур, зокрема в Музеї Запорозького козацтва на о. Хортиця та в

ІІерсяслав-Хмсльшіцькому історико-культурному заповіднику'. Скульптура скіфів

розманітна і має декілька різновидів із характерними яскраво-стилістичними

ознаками. Поширений вид степових курганних кам'яних монументів, характерними

ознаками яких є зображення схематизованих приземистих головастих людських

постатей із "буйними" зачісками, бородами, вусами, озброєних луками, бойовими

сокирами, акинаками тощо. Відомі й деякі стели-статуї, виконані під впливом

антропоморфних стел, залишених на численних степових курганах кочівниками,

праіндо-європейськими аріями наприкінці III тис. до н.е. перед їх відходом в Іран та

Індію. Існує також різновид статуй особливо спрощених. Вони нагадують

циліндричні стовпи, завершені кулястими формами, подібні до людських постатей

чи інших такого виду антропоморфних витворів. Цих скульптур не настільки багато,

як антропоморфних стел, але вони становлять певний етап нашої степової

меморіальної пластики

2.3.Архітектура скіфів.

Серед пам'яток скіфської архітектури можна назвати Неаполь Скіфський. Він

був збудований за зразком так званих грецьких міст-колоній. Місто було укріплене

оборонними мурами з бойовими баштами заввишки до 9 м. Серед розкопаних

залишків будівель знайдені фрагменти настінних розписів. Дослідники останнім

часом все більше схиляються до думки, що деякі міста Північного Причорномор'я,

які досить довго традиційно вважалися грецькими містами-колоніями, наприклад

Ольвія, були збудовані скіфами, які чудово вміли вибирати місця для будівництва

поселень: у заплавах, злиттях річок житлові споруди добре поєднувалися із

навколишньою природою і були зручними дня господарської діяльності людей.

2.4.Раннє скіфське мистецтво.

Раннє скіфське мистецтво представлене творами торевтики - прикрасами

озброєння, одягу, кінської збруї, начиння. Ці прикраси виконані в звіриному стилі, в

якому знайшов свій вираз світогляд скіфських племен.. Ці зображення повні

життєвої переконливості. Художня форма лаконічна: відкинуто все випадкове,

підкреслено найбільш характерне. В Ермітажі зберігається олень зі станиці

Костромської (Краснодарський край), зроблений з масивного золота, який служив

окрасою щита, майстерно передано рух, майже польоту: його ноги не торкаються

землі, мускулиста довга шия і породиста голова спрямовані вперед, великі гіллясті

роги відкинуті назад, що посилює враження руху (фото1). Внутрішній ритм чіткий,

простий та динамічний. Форма у цілому дуже компактна і лаконічна, в ній немає

жодної випадкової лінії. Такими ж дуже простими образотворчими прийомами

досягнута гранична виразність у золотій пантері з Келермеського кургану 6 ст. до н.

е. (фото.2) Це зображення розлюченого звіра, який готується до стрибка. Подовжена

шия посилює враження гнучкості і сили. Хвіст і лапи пантери покриті

зображеннями звіра, який згорнувсь, немов в клубок. Око інкрустоване, у вусі

знаходяться перегородки зі слідами емалі. Ця техніка інкрустації, а також самий

мотив пантери запозичені скіфами зі Сходу. Пантера з Келермеса - один з найбільш

характерних пам'яток скіфського мистецтва. Умовність зображення в

ранньоскіфському мистецтво не знищує силу і експресію образу. Твори скіфської

торевтики з Келермеса і Литої могили (Мельгуновскій скарб) займають значне місце

серед пам'яток скіфського мистецтва 6 ст. до н.е. На золотій обкладці скіфського

короткого меча (так званого «акінаку»)(фото 3), на широкій пластині вгорі вміщено

типово скіфське зображення оленя. Уздовж країв проходить виконана в рельєфі

низка простуючих одне за одним фантастичних тварин, то з тілом лева, то бика, з

головою барана або лева, або з людською головою, з крилами у вигляді великих риб;

кожне з чудовиськ тримає лук з натягнутою тятивою. Образи цих фантастичних

тварин, а також мотив грифона привнесені в скіфське мистецтво з кола

давньосхідних релігійно-міфологічних уявлень, пов'язаних з релігійно-

міфологічними уявленнями Дворіччя.

2.5.Золоте мистецтво скіфів.

Подальше розвиток скіфського суспільства в 5-3 ст. до н.е. призвело до

зменшення сенсу звіриного стилю, що спричинило за собою значне посилення в

ньому орнаментально-декоративного елемента . В курганах і некрополях Північного

Причорномор'я збереглася велика кількість предметів із золота і срібла.

Оригінальною частиною екіпіровки скіфських воїнів був горит (футляр для

зберігання лука і стріл). Видатнім твором декоративно-ужиткової скульптури з

Чортомлицького кургану варто назвати золоте обрамлення гориту (фото 4), що

зберігався разом із мечами. Крім традицій орнаментальних мотивів і анімалістичних

мотивів, відомих на багатьох витворах скіфської торевтики, центральне місце

посідає тематика, присвячена головному героєві Троянської війни — Ахіллу.

Черговість зображених на гориті сцен із життя Ахілла починається з лівого боку

верхнього фриза сценою навчання хлопчика стрільби з лука і закінчується сценою

прощання Ахілла із царем Лікомедом. Нижній фриз починається сценою, де

показано, як цариця — мати Деідамії — із дочками прощаються з Ахіллом і

закінчується зображенням матері Ахілла — богині Федіти, котра відносить урну з

прахом. загиблого під Троєю сина.

Дуже своєрідні також бронзові «верхівки з головами тварин і птахів. Вони

містилися на колісницях і збруї коней; та грали роль дзвіночків. Ці талісмани,

призначення яких полягало в магічній дії - відганяти злі сили. Лаконізм форми

поєднується в них з великою виразністю ( фото 5).

Ще один унікальний твір того ж художнього стилю — викарбувана з

електруму (розплав золота та срібла) скіфська ритуальна посудина, знайдена в

кургані Куль-Оба близько Керчі (фото 6). Його форма - не грецька, це форма

скіфських культових посудин. Вона має достатньо високий прямий вінчик і ніжку у

вигляді примонтованого до дна посудини кола. Ваза розділена на дві частини

орнаментальною стрічкою із плетінки. Нижня частина заповнена вузькими

пелюстками розетки, верхня — сюжетними рельєфами із життя скіфів. Вона

поділена на чотири групи. На головній з них зображені скіфи, котрі сидять і

розмовляють. Вгорі, проходить фриз із семи фігур скіфів. Угрупування фігур

свідчить про велику композиційну майстерність художника, що зумів розмістити

фігури па вузькій смужці так, що сидяче або зігнуте положення не здається

умовним. Одяг - каптани з довгими вузькими рукавами, вузькі штани, м'яке взуття,

гострі башлики; зачіска - довге волосся; озброєння - луки, списи, все це виконано з

надзвичайною точністю на відміну від умовного зображення «варварів» у грецькому

вазопису. Степ, як місце дії, охарактеризований нерівностями ґрунту і травою, яка

намічена тонким гравіюванням.

Відкрита в Чортомлицькому кургані (поблизу Нікополя) знаменита

чортомлицька срібна амфора, виконана в Пантікапеї, є одним з найбільш чудових

творів античної торевтики (фото 7). Чортомлицька ваза-амфора замкненою формою

нагадує аналогічні посудини з острова Самое VI ст. У нижній її частині — три

крани-отвори. Два з них оформлені у вигляді лев'ячих голівок, один — у формі

голови коня. Отвори колись закривались спеціальними втулками, щоб не витікав

напиток з амфори. Поверхню амфори покривають три смуги зображень,

орнаментально-фантастичні, розкішні за формою рослини, що пагінцями рівномірно

заповнюють майже всю амфору. На верхній вертикальній частині вази-амфори

фризовою смугою виділено зображення скіфів, які приборкують диких коней, а на

верхній пологій частині — дві сцени роздирання оленів грифонами.У загальній

композиції амфори закладені концепція динаміки і статики, концепція часу і

вічності, концепція життєвої повсякденності та боротьби, які циклічно

повторюються, отже, — концепція постійності й непорушності космосу і водночас

існування всесильного божества. Характерна подовжена, витончена форма вази й

найтонший рельєфний рослинний орнамент з пагонів, листя, квітів і птахів.

Особливий інтерес представляє рельєфний фриз з зображенням скіфів у степу серед

кінського табуна: скіфи, які накидають аркан, дресирують коней (фото 7а).

Композиція фриза, справляє враження вільного розміщення фігур в просторі,

пов'язана з формою і декорацією вази: по центральній осі розстановка фігур більш

вільна, під ручками - більш щільна. Поза сумнівом, художник бачив у житті сцени,

які він зобразив, - старих і молодих скіфів, їх одяг, рухи, їх великоголових

кремезних коней, відчував вільне повітря і простір безкраїх степів, тому тільки

спроможний він був створити такий прекрасний, живий і переконливий твір. Вище

фризи із скіфами, розміщена смуга з грифонами, що роздирали оленя, - данина

скіфській «звірячій» тематиці.

Світову популярність набув золотий гребінь з кургану Солоха поблизу

Нікополя (фото 8). Верхня частина гребеня прикрашена чітко розташованими

фігурками лежачих левів, які утворили немовби ажурний фриз елементів з лев'ячих

фігурок і порожнину між ними, відділяють функціональну частину від

декоративного завершення. Верхня частина гребеня становить скульптурну

пластику із двостороннього рельєфу, що зображає динамічну батальну сцену,

закомпоновану в кругову композицію. Батальна група — зображення трьох воїнів:

один — верхи на коні вбиває іншого воїна, який нападає на нього спереду; його

поранений кінь лежить під ногами вершника. Третій воїн із мечем поспішає на

допомогу вершникові. Композиція становить гармонійно організовану скульптурну

групу, сповнену руху і динаміки. Ймовірно, два воїни, на головах яких грецькі

шоломи, — це скіфські воєначальники (такий самий грецький шолом, як на

вершникові із гривни, лежав у похованні поряд із головою покійника). Можливо,

центральний персонаж із композиції гребеня і зображає покійника у бойовій

ситуації, але це лише здогадки. Елементи одягу та зброї на персонажах —

напівскіфські та грецькі: скіфські кафтани, штани, декоровані нашивками (але на

головах — два грецьких шоломи), на гомілках у вершника — грецькі кнепіди, на

тулубах — панцирі. Третій воїн зображений у скіфському одязі без покриття голови.

Зброя у воїнів здебільшого скіфська. Всі деталі одягу та зброї мають аналоги у

предметах, що побутують у скіфських похованнях. Вершник, який різко осадив коня

на задні ноги — мотив особливо мальовничий для пластики і живопису. Автор,

прекрасно оволодів художніми засобами античного мистецтва найвищого рівня, та

знав степову атмосферу життя кочівників.

До світових шедеврів, виявлених серед скарбів Келермеських курганів,

належить срібне дзеркало (діаметр 17 см) (фото 9). Тильна сторона дзеркала

обрамлена надзвичайно тонкою золотою бляхою, де чітко відтиснутий увесь рельєф

зворотної сторони предмета. Вся тильна сторона дзеркала радіально розділена на

вісім секторів, що в свою чергу розділені подвійним шнурковим орнаментом. Гострі

кути секторів, заповнені листочками, що разом утворюють у центрі розетку. Поля

всіх секторів зайняті зображеннями міфологічного змісту чи тварин. В одному

секторі зображено одягнену в довгий одяг богиню Кібелу — "володарку звірів".

Вона тримає за передні лапи двох левів з боязливо підібраними хвостами. Далі у

секторі справа поміщено зображення бика з левом. Під цією сценою — зображення

кабана. Третя антитетичного (протилежно-симетричного) характеру композиція

зображає двох крилатих сфінксів і під ними — пантеру, яка у вигляді великої бляхи

є прикрасою щита. Далі — зображення лева на тлі дерева, нижче від нього —

барана. В наступному секторі —людські фігури. Вони тримають крилатого хижака,

який виривається з рук. Під сценою зображення "землі" у вигляді орнаментальної

плетінки — символ, що передаватиметься до періоду Київської Русі. В шостому

секторі домінує зображення ведмедя і птаха, що летить над ним, внизу — лисиці.

Сьомий сектор заповнений двома антитетично розташованими фігурами сфінксів і

крилатого грифона, у восьмому — два леви, козел, позаду якого видніється голова

барана. Зображені в сегментах дзеркала сакральні символи, вони мали чітко

визначену семантику, а дзеркало виконувало певну ритуальну функцію.