- Побігли, - згодилося Джерельце.
Біжить Коська, стрибає через купини та пеньки. Джерельце
вже струмочком стало. Біжить струмочок, згинається, так все
попереду Зайця. Прибігли Джерельце і Заєць-Коська до берега
річки, а там безліч струмочків зливаються.
- Пропало тепер Джерельце! З'їсть його велика річка,
затурбувався Коська.
- Гей, Джерельце, де ти?
- А тут я, - відповіло Джерельце з річки. - Я тепер з
іншими джерельцями разом. Так веселіше . Наздоганяй швидше!
Весь день і цілу ніч біг по лісу Заєць-Коська. Нарешті
наступив ранок. Дивиться Коська на всі боки, а Джерельця ніде
немає.
- Гей, Джерельце, де ти?
- А тут я! Подивися вгору, - озивалося Джерельце.
Підняв очі Коська і бачить – в небі хмарка погойдується.
- А як же ти туди потрапив ? – здивувався Коська.
Наступила осінь. У лісі дощ пішов. Сховався Заєць. Чує -
шумить щось.
- Гей, хто-там? – закричав Коська.
- Це я, Джерельце, назад повернувся. Із струмочка на річку
перетворився, з річки в туман, з туману в хмарку. Потім вгорі
похолодало, я дощем став і на землю впав. Скоро дощі
кінчаться, зима прийде, і ми знову зустрінемося.
Так і трапилося. Наступила зима. Зайчик до зими колір
поміняв, з сірого білим став, а Джерельце з хмари тепер уже
снігом повернулося і до весни на замет перетворився.
Вправа 2. Замети і сонечко.
Одна дитина – сонечко, інші перетворюються на замети і
завмирають в статичній позі. Сонечко розглядає замети,