Реферат - Казкотерапія як методика роботи з гіперактивними дітьми

Подождите немного. Документ загружается.

слухати казку, не здатний грати в ігри, що вимагають

концентрації уваги, його діяльність носить переважно хаотичний

характер.

Отже, гіперактивність виявляється у дітей з невластивою

для нормального розвитку імпульсивністю, руховою

розторможеністю, неможливістю зосередитись, неуважністю

Такі діти, як правило, не можуть зосередитися на одному

предметі більш-менш тривалого часу, не здатні завершити

виконання поставленої задачі, недбало ставляться до її

виконання. Продуктивність виконання низька. Спостерігається

втомлюваність. Розумова діяльність характеризується

циклічністю. Їх мозок може працювати протягом 5 – 15 хв., а

потім настає фаза втомлюваності, їх мозок відпочиває,

накопичуючи необхідну енергію для подальшої роботи. Стан

стомлюваності супроводжується безпричинним роздратуванням,,

плаксивістю, істериками, порушенням просторової координації.

Незвичайність поведінки цих дітей є не поганий характер,

невихованість, а специфічна особливість психіки, обумовлена як

фізіологічними так і психосоціальними чинниками.

РОЗДІЛ ІІ

Використання методики казкотерапії при роботі з

гіперактивними дітьми

Казкотерапія є одним з найдавніших психологічних та

педагогічних методів. Під терміном казкотерапії можна розуміти

засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення

особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція,

як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин

психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу.

Казкотерапія - один найменш безболісних способів психотерапії.

Можливо, тому, що за допомогою казок (або під їх впливом)

сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки ж можна

спробувати з цього невдалого життєвого сценарію людини

витягнути. Вона звернена до дитячого початку в кожній людині.

Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією методики,

дитина втілююється в кожен з них.

З книги Д. Соколова «Казки і казкотерапія»: «Казки надто

очевидна річ, і практично жодна серйозна школа психології не

пройшла повз те, щоб дати свій спосіб їх аналізу і

розуміння».Один з підходів поведінковий (біхевіоральний)

вважає, що казки просто описують різні форми поведінки і

відповідно наслідки. (З «Колобка» - не втікай від мами -

пропадеш). Трансактний аналіз звертає увагу на рольові

взаємодії в казках, тобто кожний казковий персонаж має

реального прототипа, наприклад Е.Берн описав як себе в

реальному житті могла би поводити Червона шапочка (Люди, які

грають в ігри. Ігри, в які грають люди. Е.Берн). Юнгіанська

аналітична психологія вважає героїв казок різними проявами

однієї особистості, тобто частинами «я» однієї людини. (Всі

герої просто різні прояви одної особистості). Є підхід до

розуміння казок в якому казкові герої розглядаються як

персоніфіковані емоції (завдяки казки переживаються ті емоції,

яких бракує в житті, або завдяки подоланню великого страху в

казці дитина може легко дати раду малим страхам в житті).

Гіпнотична школа звертає увагу на схожість між наведенням

трансу і прослуховуванням казок (атмосфера схожа: ритмічна

мова, довірливий тон, дитина засинає під казку, є повтор певних

словесних формул), що свідчить про те, що казка це не лише

набір можливостей, але і навіювання певних моделей поведінки,

цінностей, переконань, життєвих сценаріїв, тобто казка несе в

собі певне послання.

Гнездилов А.В.: "Важливим фактом є той, що деякі казки

мають терапевтичний ефект і для дітей і для дорослих: "Читаючи

казку, роздумуючи про неї, людина поки що на несвідомо-

символічному рівні, "запускає" власні творчі процеси.

Казкотерапія найдавніший в людській цивілізації метод

практичної психології і один з наймолодших методів в сучасній

науковій практиці."

У педагогічній практиці можна використовувати народні,

авторські і спеціально складені для психотерапії казки. Будь-

який з підходів має і свої переваги, і свої недоліки. При

використанні народних казок в цілях психотерапії до переваг

можна віднести: символічність казок, що забезпечує хороші

можливості особових проекцій; знайомство клієнта з сюжетом,

іноді навіть дослівне знання тексту; сюжет, "відполірований"

віковим переказом, відсутність зайвих подробиць; динамічність;

різноманітність, можливість підібрати необхідну тематику;

відповідність національному характеру. Недоліки: умовність

характерів; відсутність змін в характері героя за час дії казки.

У використанні відомих авторських казок можна відзначити

майже ті ж переваги, що і при використанні народних казок:

популярність сюжету; різноманітність сюжетів.

До труднощів використання відомих авторських казок в

казкотерапії можна віднести: можливе зниження інтересу; безліч

сюжетних ліній робить казку дуже довгою; авторська казка

обов'язково несе в собі погляди автора, а вони не завжди

співзвучні поглядам психолога, а також поглядам клієнта;

авторська казка вимагає до себе дбайливого відношення, тому не

завжди допустимо зміна сюжету, пропонована психологом як

метод роботи. Зміна може сприйматися як руйнування, псування

казки, що порушує атмосферу психологічного контакту.

Якщо казки створюються спеціально для казкотерапії, то

більшості цих труднощів можна уникнути. Казки складаються з

проблем, характерних для того контингенту, з яким працює

психолог; іноді казка пишеться для конкретного клієнта. Казки,

що створюються для психологічної роботи, містять "зачіпки", що

спеціально закладаються, для клієнта. Актуальна проблема

представлена в казці в метафоричній формі; як правило,

приписана значущому герою - принцу, принцесі, королю.

Сюжети пропонованих казок, що створюються для терапії,

обов'язково містять можливості для зміни героїв казки, а також

ситуації вибору, що вимагають від них відповідального рішення.

Наприклад, казка починає підказувати, що неконтрольована

агресивність, насильство, егоїзм, байдужість до людей і до себе

самого - це погано. Не дуже добре і проводити життя в

мареннях, суєті і капризах.

Не хотілося б також виключати питання про духовну

основу даних казок. Майже будь-який текст в неявному вигляді

несе в собі певний тип духовності, який виявляється більш менш

яскраво і впливає на читачів, навіть якщо вони про це не

замислюються. У текстах, що зачіпають проблеми свободи,

природи зла, яке людина бачить в собі і навколишньому світі,

відношення до смерті або до сенсу людського життя, що

духовність виявляється через символи, метафори, властивості,

що приписуються тим або іншим героям, через можливості, які

надаються героям казки, повороти сюжету.

Як і в реальному житті так і в казці є свої герої та

негативні особистості. Казкотерапевти виділяють основні етапи

розвитку особистості та їх образне представлення у казці.

Можна знайти сім етапів розвитку казкового сюжету, котрі

перекликаються з етапами формування особистості людини.

Головний герой з’являється на світ, росте, досягає деякого віку

та їде у довгу небезпечну дорогу, зустрічає нових друзів, робить

героїчні вчинки, досягає своєї мети, повертається додому вже з

новими якостями.

Казкотерапія як психологічний метод накладає свої вікові

обмеження при роботі з дітьми: дитина повинна мати чітке

уявлення про те, що існує казкова дійсність, відмінна від

реально існуючої. Звичайно навик такого розрізнення

формується у дитини до 3,5-4 років, хоча, безумовно, у кожному

конкретному випадку необхідно враховувати індивідуальні

особливості розвитку дитини.

Казка звичайно виконує три функції: діагностичну,

терапевтичну (коректувальна) і прогностичну.

Методичні прийоми: Сеанс казкотерпії необхідно

проводити після імовірно травмуючої ситуації, коли дитина

заспокоїлася і здатний поглянути на те, що відбулося зі сторони,

через призму казкової реальності. Найбільш підходить для

такого спілкування час перед денним або нічним сном.

«У деякому царстві, в деякій державі»… Ці слова неначе

дають зрозуміти, що така історія могла відбутися де завгодно:

можливо, за тридев'ять земель, а може бути, і зовсім поряд. Це

залежатиме від того, наскільки близько до себе захочеться

прийняти казкову історію. Певне місце дії психологічно відділяє

дитину від подій, що відбуваються в казці. Дитині складно

перенести себе в конкретне місце, особливо якщо він там ніколи

не був.

Для того, щоб дитина краще сприймала те, що з ним

відбувається в казці, можна придумати ритуал переходу в

Чарівну країну. Одним з елементів такого ритуалу може стати

«перетворення» дитини в будь-якого казкового героя (по його

вибору).

Спосіб подачі казкового матеріалу і залучення дитини до

творчого процесу можна вибрати самостійно. Наприклад,

розказувати казку, ставлячи питання дитині в пікових ситуаціях:

наприклад, як ти думаєш, чому герой зробив так, тобі

сподобався його вчинок, як би ти поступив на його місці?

Можна запропонувати дитині скласти казку разом, розказуючи її

невеликі фрагменти по черзі. Також можливий варіант, коли

дорослий пропонує дитині скласти казку на задану тему. Ще

одним варіантом може стати розповідь відомої казки від імені

різних персонажів.

Можливості робіт з казкою:

1. Використовування казки як метафори. Тексти і образи

казок викликають вільні асоціації, які торкаються особистого

життя клієнта, потім ці метафори і асоціації можуть бути

обговорені.

2. Малювання по мотивах казки. У малюнку виявляються

вільні асоціації, надалі можливий аналіз одержаного графічного

матеріалу.

3. Обговорення поведінки і мотивів дії персонажа.

Прочитання казки служить приводом для обговорення цінностей

поведінки клієнта, виявляє його систему оцінок в категоріях

“добре – погано”.

4. Програвання епізодів казки. Можна здійснити постановку

казки групою дітей або дорослих. Програвання тих або інших її

епізодів, дати кожному учаснику постановки можливість

пережити деякі емоційно значущі для себе ситуації і програти

емоції. Так само можна програти казку в піску або здійснити її

постановку за допомогою ляльок. Робота з ляльками допомагає

дитині або дорослому коректувати свої рухи і робити поведінку

ляльки максимально виразною, дозволяє удосконалювати і

проявляти через неї ті емоції, які він звичайно з яких-небудь

причин не може собі дозволити проявити.

5. Використовування казки як притчі-моралі, яка підказує

клієнту за допомогою метафори варіант рішення проблеми.

ВИСНОВКИ

Казкотерапія є одним з найдавніших психологічних та

педагогічних методів. Під терміном казкотерапії можна розуміти

засоби передачі психологічних знань про соціальне становлення

особистості за допомогою метафоричних засобів. Психокорекція,

як і психотерапія, направлені на виявлення першопричин

психологічних проблем та розкриття життєвого потенціалу.

Казкотерапія - один найменш безболісних способів

психотерапії. Можливо, тому, що за допомогою казок (або під їх

впливом) сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки

ж можна спробувати з цього невдалого життєвого сценарію

людини витягнути. Вона звернена до дитячого початку в кожній

людині. Промальовуючи персонажі казки згідно з інструкцією

методики, дитина втілююється в кожен з них.

У педагогічній практиці можна використовувати народні,

авторські і спеціально складені для психотерапії казки. Будь-

який з підходів має і свої переваги, і свої недоліки. Якщо казки

створюються спеціально для казкотерапії, то більшості цих

труднощів можна уникнути. Казки складаються з проблем,

характерних для того контингенту, з яким працює психолог;

іноді казка пишеться для конкретного клієнта. Казки, що

створюються для психологічної роботи, містять "зачіпки", що

спеціально закладаються, для клієнта. Актуальна проблема

представлена в казці в метафоричній формі; як правило,

приписана значущому герою - принцу, принцесі, королю.

Список опрацьованої літератури

1. Гнездилов А. В. Авторська казко терапія

2. Дмитрий Соколов. Казки і казкотерапія

3. Добсон А. Непослушный ребенок. Изд. «Пенаты», «Т-Око»,

1992

4. ДробинскийDА.О.DСиндром гиперактивности с дефицитом

вниманияD// Дефектология. – №1. – 1999. – С. D31–36.

5. ЗаваденкоDН.Н. Диагноз и дифференциальный диагноз

синдрома дефицита внимания с гиперактивностью у детей //

Школьный психолог. – №4. – 2000. – С.D2–6.

6. Кошелева А.Д., Алексеева Л.С. Диагностика и коррекция

гиперактивности ребенка. – М.:НИИ семьи, 1997. – 64 Dс.

7. Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер. – С. D414–421.

8. МаксименкоDС.Д. Психічне здоров’я дітей. – Київ:

Шкільний світ, 2002.

9. ШаповаленкоDИ.В.DВозрастная психология. (Психология

развития и возрастная психология.) – М.: Гардарики, 2005 –

С.D224–235.

10. ШевченкоDЮ.С.DКоррекция поведения детей с

гиперактивностью и психопатоподобным синдромом. – С.,

1997. – 58Dс.

Додаток № 1

Приклад казкотерапевтичних методик

Казка «Заєць-Коська та Джерельце»

Живе в нашому лісі Заєць-Коська – шкірка сіра, вуха довгі.

Цілими днями бігає він по лісу, очима у всі сторони косить, все

на світі довідатися хоче. Біг якось Коська по лісу і зустрів білку.

- Ти хто така?

- Я білка.

-А я Заєць-Коська. Пішли шукати де-небудь чого-небудь,

дізнаватися у кого-небудь що-небудь.

- Та ніколи мені, відповідає білка. - До зими готуюся.

Біжить Коська далі. Бачить - дупло на дереві, а з нього

виглядає хтось.

- Ти хто?- питає Коська.

-Я пугач Семен. У-ху! У-ху! Вдень сплю, вночі зайців

ловлю.

Вправа 1. Страх

Один з дітей виконує роль пугача, інші - зайців. « Зайці»

стрибають, танцюють. Як тільки лунає ухання «пугача», зайці

завмирають на місці і зображують переляк: розкривають рота,

округлюють очі, піднімають брови, напружують руки, плечі,

шию, зіщулюються від страху.

Після закінчення вправи діти стоячи розслабляються,

відпускають напругу.

Біг, біг Заєць-Коська по лісу, раптом побачив Джерельце, а

з нього струмочок тече.

- Ти хто?- питає Коська.

- Я - Джерельце. Ось, хочу подорожувати, подивитися

далекі краї.

- Оце так добре, - зрадів Заєць. - Побігли наввипередки.