Реферат - Економічна думка в Київській Русі (Літопис Руський, Руська Правда, Слово о законі і благодаті, Слово)

Подождите немного. Документ загружается.

Реферат

З історії економічних і політичних вчень

На тему:

“Економічна думка в Київській Русі

(«Літопис Руський», «Руська Правда»,

«Слово о законі і благодаті», «Слово»)”

План:

Вступ

1. Історія економічної думки України часів раннього та класичного

Середньовіччя.

2. Економічна думка часів Київської Русі в текстах «Руської Правди».

3. Економічна думка в тексах «Літопису Руського» та «Слові о законі і

благодаті», «Слова».

Висновки

Вступ

Економічне життя суспільства є надзвичайно багатогранним. Його

вивчає система економічних наук, які включають науки про загальні закони

економічного розвитку, галузеві економічні науки, науки, що розглядають

конкретні економічні процеси та явища, науки про народне господарство.

Кожна з них має свій предмет, своє коло досліджуваних питань.

Першість серед усіх економічних наук належить економічній теорії

(політичній економії). Політична економія як наука склалась у XVII ст. Вона

є результатом тривалого історичного розвитку економічної думки.

Економічна думка зародилась у глибокій давнині і пройшла складний

шлях від емпіричного розуміння економічних явищ до формування наукових

теорій. Очевидно, уже в первісному суспільстві люди замислювались над

економічними явищами. Але ці їхні погляди ще не складалися в будь-яку

систему. Перші спроби систематизації економічних поглядів можна віднести

до стародавньої доби й середньовіччя. Проте й вони ще не склались у наукові

системи.

Економічні знання стали самостійною галуззю досліджень у XVI—

XVII ст. — в епоху меркантилізму, хоч і тоді дослідники займалися аналізом

тільки окремих економічних проблем.

Не можна обминути процес історичного розвитку економічної думки в

нашій країні. Тривалий час українська економічна думка взагалі не

досліджувалась, а видатні українські економісти оголошувались російськими

і вивчались у відповідному контексті єдиного суспільно-економічного

простору.

Процес розвитку економічних поглядів та ідей і є предметом історії

економічної думки.[1]

1. Історія економічної думки України часів

раннього та класичного Середньовіччя

Економічна думка в Україні періоду середньовіччя сягає своїм

корінням історії Київської Русі та започаткування державності східних

слов'ян. Літературним джерелам цієї доби притаманні енциклопедичність,

просвітництво, поважне ставлення до предметів духовної та матеріальної

культури, до людей, освічених у науках та ремеслах.

У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку

східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася

одна з найбільших держав середньовічної Європи - Русь. Роль її історичного

ядра відігравало Середнє Подніпров'я, де традиції політичного життя сягали

ще скіфо-античних часів. У зв'язку з тим, що центром нової держави

впродовж багатьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала

назву Київської Русі.

Існування відносно єдиної Київської держави охоплює період з IX по

30-ті роки XII ст. Політична форма - ранньофеодальна монархія з елементами

федералізму. В 30-х рр. XII ст. вона вступила в період феодальної

роздробленості, який характеризувався подальшим розвитком продуктивних

сил і виробничих відносин, кристалізацією окремих князівств.

Видозмінюючи свою феодальну структуру, Русь проіснувала до 40-х рр. XIII

ст. і впала під ударами монголо-татарських завойовників.[2]

Економічні ідеї мислителів Київської Русі містяться у державних

документах, угодах, грамотах великих князів, записах норм світського та

церковного права. Особливе місце серед пам'яток давньоруської літератури

займають літописи, яким притаманна глибина та високий рівень

систематизації інформації. На думку багатьох дослідників, давньоруські

літописи с видатним явищем у суспільному житті не лише Київської Русі, але

й усієї середньовічної Європи.

Давньоруські писемні джерела відображають процес феодалізації

країни, захоплення общинних земель князями та церквою. Літописи

відображають не лише перелік історичних подій, фактів, але і дають

уявлення про широке коло уявлень і понять середньовічного суспільства,

зародження наукових знань.

Визначною пам'яткою соціально-економічної та політичної літератури

доби Київської Русі є «Руська правда». Вона являє собою зведення законів

давньоруського права ХІ - ХІІ ст. Це юридичний документ, який складався

впродовж багатьох років — спочатку Ярославом Мудрим, за ним його

синами, потім Володимиром Мономахом. [3] Він використовувався,

доповнювався, редагувався в Київській Русі та інших слов'янських

князівствах. Відомі понад 100 списків «Руської правди», які складено в XIII

- XVIII ст.

Статті «Руської Правди» свідчать про соціальну структуру і відносини

власності давньоруського суспільства, вони регулюють майнові відносини і

захищають право власності князів та феодальної знаті на землю і кріпаків,

розглядають питання оподаткування, отримання ренти, організації княжої та

боярської вотчини в ХІ столітті, заснованої на використанні кріпацької та

рабської праці.

Терміни, що вживаються у тексті «Руської Правди» дають уявлення

про існуючі на той час у Давній Русі товарно-грошові економічні відносини.

У цілому у «Руській Правді» тією чи іншою мірою відображені усі

процеси економічного та суспільного життя давньоруської держави.

Також одним з головних писемних джерел економічної думки

Київської Русі є літописне зведення – «Повість временних літ» (ХІІ ст.).

Основною ідеєю повісті є відновлення цілісності колишньої єдності

давньоруської держави перед загрозою навали кочовиків.

У літописі розглядаються джерела доходів Київської держави:

надходження з господарства, данина і збори з населення, штрафи (судове

мито), торгівельне мито і воєнна здобич. Данина збиралась у вигляді

продуктів, хутра або грошей. Вона сприяла розвитку товарного виробництва і

товарно-грошових відносин.

У повісті йдеться також про зовнішні торгівельні зв'язки Київської Русі

з іншими державами. Літопис захищає феодальну власність, замах на яку

гостро засуджується, а покарання схвалюється. У повісті відображено

розвиток суспільного поділу праці; повне відокремлення ремісництва від

землеробства і розвиток ремесел.

Серед пам'яток давньоруської економічної думки можна виділити

також «Повчання дітям» Володимира Мономаха (ХІІ ст.). У ньому життєпис

князя поєднується з викладенням історії Русі другої половини ХІ – першої

половини ХІІ ст. У ньому міститься чимало господарських спостережень та

узагальнень, показані відносини між землевласниками та заможними

селянами з метою подолання існуючих соціальних протиріч; показано

розуміння (значення) розвитку землеробства, скотарства, промислів, торгівлі,

для зміцнення могутності держави.[2]

2. Економічна думка часів Київської Русі в текстах «Руської

Правди»

«Руська Правда» - (тут правда в значенні

лат. iustitia, грец. διχαίομα) збірка

стародавнього українського права,

складена в Київській державі у XI-XII ст.

на основі звичаєвого права. Руська Правда

мала безпосередній вплив на всі правові

пам’ятки литовської доби в історії України

(наприклад, Судебник Казимира, 1468); за

посередництва Литовських Статутів (1529,

1566, 1588) деякі норми увійшли до

українського права гетьманської доби.

«Руська Правда» - найдавніший з законів сформувалася протягом ХI -

ХII ст., але окремі її статті йдуть у язичницьку давнину. Зараз нараховується

більше ста списків, що сильно розрізняються за складом, обсягом та

структурою. Назва пам'ятки відрізняється від європейських традицій, де

аналогічні збірники права одержували чисто юридичні заголовки - закон. На

Русі в цей час були відомі поняття «статут», «закон», «звичай», але кодекс

позначений легально-моральним терміном «Правда». [4]

Прийнято поділяти збірник на три редакції (великі групи статей,

об'єднані хронологічним і суттєвим змістом): Коротку (КП), Велику (ВП) і

Скорочену (СП). У Коротку редакцію входять дві складові частини: Правда

Ярослава (Найдавніша) і Правда Ярославовичів - синів Ярослава Мудрого.

Правда Ярослава включає - перші 18 статей Короткої Правди і цілком

присвячена карному праву. Швидше за все, вона виникла під час боротьби за

престол між Ярославом і його братом Святополком (1015-1019 рр.). Наймана

варязька дружина Ярослава вступила в конфлікт із новгородцями, що

супроводжувався вбивствами і побоями. Прагнучи врегулювати ситуацію,

Ярослав задобрив новгородців «дав им Правду, и устав списав, тако рекши

им: по ее грамоте ходите». За цими словами в Новгородському літописі

поміщений текст Найдавнішої Правди.

Правда Ярославовичів включає ст. 19-43 «Короткої Правди»

(Академічний список). У її заголовку зазначено, що збірник розроблявся

трьома синами Ярослава Мудрого при участі найвпливовіших людей з

феодального оточення. У текстах є уточнення, з якого можна судити, що

збірник затверджений не раніше року смерті Ярослава (1054 р.) і не пізніше

1072 р. (рік смерті одного з його синів).

З другої половини ХІ ст. стала формуватися «Велика Правда» (121

стаття за Троїцьким списком), що склалася в остаточному варіанті в ХП ст.

За рівнем розвитку правових інститутів соціально-господарському змісту це

вже дуже розвинений пам'ятник права. Поряд з новими постановами він

включав і видозмінені норми «Короткої Правди».

«Велика Правда» складається як би з об'єднаних єдиним змістом груп

статей. У ній представлене карне і спадкоємне право, ґрунтовно розроблений

юридичний статус категорій населення і холопів. До початку XII ст.

сформувалася «Велика Правда».

У ХIII-XIV ст. виникла Скорочена редакція, що дійшла до нас всього в

декількох списках (50 статей по IV Троїцькому списку). Вона являє собою

вибірку з «Великої Правди», пристосовану для більш розвинутих суспільних

відносин періоду роздробленості.

Велика редакція виникла не раніше 1113 р. і зв'язується з ім'ям

Володимира Мономаха. Вона розділяється на Суд Ярослава (ст. 1 - 52) і

Статут (Повчання) Володимира Мономаха (ст. 53 - 121).

Скорочена редакція з'являється в середині ХV в. з переробленої

Великої редакції.

Джерелами кодифікації являлися норми звичайного права і князівська

судова практика. До числа норм звичайного права відносяться перш за все

положення про кревну помсту (ст. 1) і кругову поруку (ст. 19 КП).

Законодавець виявляє різне відношення до цих звичаїв: кревну помсту він

прагне обмежити (звужуючи коло месників) чи зовсім скасувати, замінивши

грошовим штрафом (вирою). Кругова порука, навпроти, зберігається ним як

політичний захід, що зв'язує всіх членів громади відповідальністю за свого

члена, що зробив злочин («дика вира» накладалася на всю громаду).

Норми, вироблені князівською судовою практикою численні в «Руській

Правді» і зв'язуються іноді з іменами князів, що приймали норми (Ярослава,

синів Ярослава, Володимира Мономаха).

Визначний вплив на «Руську Правду» зробило візантійське канонічне

право. [5]

«Руська Правда» регулювала також майнові відносини між людьми,

стосунки між батьками й дітьми. Введені нею закони тривалий час

регулювали суспільні відносини в Київській Русі і, як вважається, де в чому

були гуманнішими, ніж сучасне законодавство. [6]

За умов замкненості натурального господарства та нерозвиненості

товарообміну товарно-грошові відносини в Київській Русі були дуже

обмеженими, хоч у текстах «Руської Правди» трапляються такі поняття, як

«істоє», «рез», «отариця» і «купа», що означають позичені під процент гроші;

сам процент; ділянку землі та позичку, які закуп (смерд, що збіднів і

потрапив у боргову кабалу до пана) отримує від хазяїна-землевласника.

Трапляються також слова «товар», «торг» (ринок), «гостьба» (зовнішня

торгівля) та інші економічні терміни. У цілому в «Руській Правді» певною

мірою відображено всі основні процеси економічного та суспільного життя

Староруської держави. [7]

Терміни, що вживаються у тексті «Руської Правди» дають уявлення

про існуючі на той час у Давній Русі товарно-грошові економічні відносини.

У цілому у «Руській Правді» тією чи іншою мірою відображені усі

процеси економічного та суспільного життя давньоруської держави. [8]

В період політичної роздрібненості Руської держави (XII—XIV ст.)

економічна думка, будучи однією з форм суспільної свідомості, відображала

боротьбу за об’єднання і утворення єдиної держави.

Централізація Руської держави, що почалася ще в XIV ст., завершилася

па початку XVI ст. [9]

«Руська Правда» була добутком князівської законодавчої влади, але

вона залишилася і приватним юридичним збірником, одержала обов'язкову

дію як законодавчий звід в одній частині суспільства; саме в тій, на яку

простиралася церковна юрисдикція по нецерковних справах, і в такому

обов'язковому значенні визнана була самою князівською владою. Утім,

можна подумати, що дія «Руської Правди» з часом перейшла за межі

церковної юрисдикції.

До половини XI в. ще міцний древній звичай давав князівським судам

можливість обходитися без письмового зводу законів. Але різні обставини,

особливо поява християнської Церкви з далеким для Русі церковним і

візантійським правом, з новими для неї юридичними поняттями і

відносинами - усе це повинно було похитнути древній тубільний юридичний

звичай і скаламутити юридичну пам'ять судді. Тепер судова практика на

кожнім кроці задавала судді питання, на які він не знаходив відповіді в

древньому тубільному звичаї відповідь на яке можна було витягти з цього

звичаю лише шляхом його напруженого тлумачення. Це повинно було

викликати і серед князівських суддів потребу в письмовому викладі судового

порядку, що діяв, пристосованому до положення справ, що змінилися.

«Руська Правда» усувала частину цих судових перешкод: вона давала

відповіді на багато з цих нових питань, намагалася застосуватися до нових

понять і відносин. Можливо, з часом «Руська Правда», що мала обов'язкову

дію тільки в сфері церковної юрисдикції, стала служити керівництвом і для

князівських суддів, але навряд чи обов'язковим, скоріше, що мали значення

юридичного посібника, як би сказати, довідкового тлумачення права, що

діяло. [4]

Економічна думка в Україні раннього періоду Середньовіччя найбільш

широко відображена в літературній пам’ятці періоду Київської Русі –

«Руській Правді»(ХІ ст.). У цьому першому кодексі законів прабатьківщини

української держави міститься багатий матеріал, який свідчить про наявність

ознак досить розвиненого ринковог господарства. Законом охоронялася

приватна власність,визначалася міра покарання за зазіхання на неї. При

спробі боржника втекти від свого кредитора останній міг перетворити його

на свого овічного раба