Реферат - Економічна думка в Київській Русі (Літопис Руський, Руська Правда, Слово о законі і благодаті, Слово)

Подождите немного. Документ загружается.

3. Економічна думка в тексах «Літопису Руського»

та «Слові о законі і благодаті», «Слова».

Іншою важливою пам’яткою часів Київської Русі є «Слово о законі і

благодаті».

«Слово о законі і благодаті» митрополита Іларіона, наближеної до

князя Ярослава Мудрого людиною (першого відомого письменника з

місцевого населення у Київській Русі. Роки його народження і смерті

невідомі, творив він у XI ст. за часів княжіння Ярослава Мудрого[11]),

пресвітером княжої церкви у Берестові, якого в 1051 р. обрано першим

Київським митрополитом руського походження. «Слово» написане й

виголошене ним з нагоди закінчення будівництва собору св. Софії у Києві.

Вихідною проблемою «Слова» є питання про співвідношення закону та

істини (благодаті). Під законом автор розумів Старий Заповіт, а під істиною -

Новий. Закон це певна зовнішня настанова, що регулює примусовими

методами діяльність людей на час до осягнення ними істини. Істина є певним

внутрішнім контролером людської поведінки згідно з волею Божою. З часом

закон змінюється благодаттю, водночас закон не протистоїть істині, його

дотримання є шляхом до осягнення благодаті, а разом з нею - свободи.

Питання богообраності народів. За Старим Заповітом таким народом є

лише іудеї, які залишившись в межах закону, втрачають свою богообраність.

Теза про рівність християнських народів незалежно від часу прийняття ними

віри слугує Іларіону для доведення рівності Русі з Візантією.

Іларіон висловлює свої симпатії до монархії як форми державного

правління. Влада зосереджується в руках одного правителя, є запорукою

територіальної єдності і сили держави. [10]

Ще одним цікавим джерелом є «Літопис Руський». Книгу цю писали

триста років. «Літопис руський» за Іпатським списком (Іпатський літопис) —

це велетенська епопея про події всесвітньої історії та історії Давньої Русі від

незапам’ятних часів до кінця XIII ст. Це — документальне першоджерело, де

значущим є кожне слово. Складається воно з «Повісті временних літ»,

Київського літопису та Галицько-Волинського літопису. [12]

Одним із головних писемних джерел для дослідження економічної

думки доби Київської Русі є літописне зведення «Повість временних літ» —

монументальний історіографічний і літературний документ початку XII ст.,

що належить перу ченця Печерського монастиря Нестора у 1113 р. Хоча

центральними у творі є питання політичної історії Русі, економічним і

соціальним процесам та явищам надається важливого значення для

пояснення історичних подій. У «Повісті временних літ» розглядаються

джерела доходів Київської держави. Нею починаються майже всі

давньоруські літописи, що дійшли до нашого часу. До цього літопису

ввійшли всі попередні зводи та різні доповнення, зроблені самим Нестором

та його попередниками. Вперше зроблено спробу визначити місце Київської

Русі в загальноісторичному процесі, пов'язати її історію зі світовою.

У повісті йдеться також про зовнішні торгівельні зв’язки Київської Русі

з іншими державами. Літопис захищає феодальну власність, замах на яку

гостро засуджується, а покарання схвалюється. У повісті відображено

розвиток суспільного поділу праці; повне відокремлення ремісництва від

землеробства і розвиток ремесел.

«Повість временних літ» показово втілює найсуттєвіші риси,

притаманні всій давньоруській літературі: релігійність, патріотизм,

моралізаторський характер. «Временний», тобто тимчасовий, минущий,

недовговічний характер мають усі події земного світу. Водночас оскільки все

на землі перебуває під пильним оком Бога, ці події — наслідок

божественного провидіння, а не випадковий збіг обставин. Тому першим

завданням монахів-літописців є «роз'яснення» на історичному матеріалі

вищої волі. При цьому літописець залишається патріотом своєї землі, який не

може не виявляти певних симпатій співвітчизникам. У подробицях, із ледь

прихованим захопленням сповіщає він про вдалі походи київських

язичницьких дружин проти християнського Константинополя і про розміри

данини, яку мали сплачувати русам імператори.

Аналізуючи зміст твору, зазначимо, що він дає всі підстави вважати

очевидним факт намагання культурних кіл сприяти утворенню на великій

території Київської Русі єдиної нації. Формування нації сучасними

соціологами вважається завершеним з появою національної самосвідомості

як спільного для певного етносу світогляду, що віддзеркалює спільні

економічні, політичні, духовні прагнення й відокремлює «своє» від «чужого»

в історичній перспективі: у проекціях минулого та майбутнього. За часів

Середньовіччя такі проекції потребували релігійного обгрунтування, а тому

укладач «Повісті временних літ» багато уваги приділяє саме витокам

слов'янського християнства, проте неодноразово торкається і власне етнічних

проблем.

Історична заслуга літописця Нестора полягає в тому, що він створив

другу, після Іларіона концепцію осмислення давньоруської історії та висунув

питання про введення історії Русі до всесвітньої історії. В центрі політичної

історії епохи Нестора актуальним залишалося питання про незалежність Русі

від Візантії, її культурну самобутність. [13]

Галицько-Волинський літопис XIII ст. розповідає про економічну

політику галицьких та волинських князів, котрі заохочували розвиток

ремесел, торгівлі, міст, запрошуючи для цього вмілих ремісників, торгових

людей.

Видатним філософом і літератором Стародавньої Русі був також

Даниїл Заточник (кінець XII —початок XIII ст.), гаданий автор "Слова

Даниїла Заточника" (в іншій редакції — "Моленіє Даниїла Заточника"). Він

високо цінує розум і мудрість людини, часто посилається на притчі царя

Соломона зі "Старого Завіту", використовує афоризми античних філософів —

Плутарха, Демокріта, Діогена, Геродота, Арістотеля, Піфагора та ін. [11]

Висновки

Таким чином економічна думка Київської Русі розвивалася разом із

самою державою. Доказом цього є чисельні письмові та усні пам’ятки того

періоду. Найвідомішими з них є «Руська Правда», «Літопис Руський», який

включав в себе декілька літописів: «Повість временних літ», Київський та

Галицько-Волинський літописи, «Слово о законі і благодаті» та інші.

Загалом давньоруські літописи — це надзвичайно цінне історичне

джерело, з якого можемо дізнатися про окремі подробиці подій і процесів,

більше ніде не висвітлених. Однак у тексти літописних зведень часто

вносилися зумовлені політичною кон'юнктурою зміни. При зміні політичного

курсу чи ситуації літописи повністю переписувалися, інколи поспішно, а

подекуди, можливо, і ґрунтовно. Робилося це майже так часто, як часто

змінювалася влада на великокняжому столі, а за умов невпинних усобиць з

кінця 30-х років XII ст. це стало буденною подією. [11]

Отже, давньоруські пам’ятки є дуже важливим джерелом не тільки

історичного, а й наукового і економічного характеру. Вони дають змогу не

лише мати уявлення про тогочасне життя різних верств населення, а також

глибоко дослідити вплив на нього різних факторів, включаючи і економічні.

Список використаної літератури:

1. http://www.refine.org.ua/pageid-2084-1.html

2. http://economic.in1.com.ua/book/39/2575.html

3. http://books.efaculty.kiev.ua/isekvc/1/t2/

4. http://www.repetitor.co.ua/essay/Руська_Правда__видатний_політич

ний_документ_в_історії_України.aspx?page=3

5. http://uk.wikipedia.org/wiki/Руська_Правда

6. http://www.djerelo.com/index.php?Itemid=104&id=1162&option=co

7. http://www.refine.org.ua/pageid-2046-1.html

8. http://www.repetitor.co.ua/essay/Предмет_і_завдання_курсу_Історія_

економічних_вчень.aspx?page=3

9. http://iuf.ntu-kpi.kiev.ua/courses/History_econ_learning/info/Lectures/

pages/lesson1_2.htm

10. http://www.djerelo.com/index.php?Itemid=104&id=1162&option=com_

content&task=view

11. http://www.ukrlit.vn.ua/article/37.html

12. http://www.ukrlit.vn.ua/article/37.html

13. Літопис руський / Пер. з давньорус. Л. Є. Махновця; Відп. ред. О.

В. Мишанич. — К.: Дніпро, 1989. — XVI+591 с. (електронна версія).