Реферат - Донецький вугільний басейн (укр. яз)

Подождите немного. Документ загружается.

Зазвичай його спалюють на теплових електростанціях і в побуті. А

переробляють вугілля на дуже багато речовин. Спершу його нагрівають без

доступу повітря до 1000

С утворюється первинний продукт – кокс, який на 96

– 98% складається з вуглецю. Він використовується в металургії для

випалювання зайвого вуглецю з чавуну. Але разом з коксом утворюється

коксовий газ, який йде на паливо та кам’яновугільна смола, що є багатим

джерелом різних речовин, - з неї їх виділено близько 500. Речовини, які

утворюються при переробці та хімічній обробці кам’яновугільної смоли ідуть

на виробництво: розчинників, ароматичних речовин, ліків, фарб, вибухових

речовин, бензолу, добрив, нашатирного спирту, різних смол, покрівельного

матеріалу, дорожніх бітумів, різних палив, мастил, масел, пластмас,

дезинфікуючих речовин, нафталіну, сажі тощо. Крім того, вугілля можуть

переробляти ще до коксування. Наприклад, при температурі 400 – 500

с і тиску

10 МПа, додавши до вугілля трохи водню, можна дістати рідину близьку за

властивостями нафти, яку переробляють на штучний бензин і газ (саме таким

способом задовольняла свої потреби Німеччина в роки ІІ Світової війни).

Кам’яновугільна смола є доступною сировиною для виробництва всіх

цих продуктів. Кам’яне вугілля – цінна сировина, яку вигідніше переробляти,

ніж спалювати.

Отже, горючі корисні копалини мають широкий спектр застосування в

житті людини, а також велику гаму вироблених з них продуктів, які є

незамінними в існуванні людини.

3.Проблеми та перспективи вугільної промисловості

3.1. Основні проблеми Донецького вугільного басейну

У вугільній промисловості України можна виділити на мій погляд 3

основні проблеми.

Збитковість вугільної промисловості.

Починаючи із середини 90-х років, на світовому ринку вугілля ціни мали

чітко виражену тенденцію зниження, унаслідок загального здешевлення

вартості енергоносіїв і зниженням ролі вугілля в енергобалансах ведучих країн-

споживачів.

Вугільна промисловість в усьому світі сама по собі є збитковою і

дотаційною сферою, для її стабільного існування в неї необхідні грошові

уливання з боку держави. Таким чином, зниження цін на вугілля ще більш

знизило рентабельність видобутку і виробництва вугілля, крім того, вугілля

значно уступає природному газу і нафті по витратних і екологічних показниках

його використання.

Особливо яскраво цей факт знайшов відображення в нашій країні. Так,

наприклад було припинено діяльність приблизно 2/3 вугільних розрізів. А

професія шахтаря, що вважалася престижної в радянський час, різко здала свої

позиції. Держава практично призупинила виплату зарплати гірникам, що

викликало величезну кількість страйків по всій країні.

Травматизм на підприємствах

Як наслідок, у зв'язку з недостатньою підтримкою вугільної

промисловості з боку держави, а отже і різкому зменшенні виділюваних засобів

на охорону праці, збільшився ріст травматизму на підприємствах. Самими

неблагополучними країнами в цьому плані Україна, Китай і Росія, щорічно при

видобутку і вугілля гинуть сотні, а те і тисячі людей.

Екологічні проблеми.

Підприємства вугільної промисловості відносяться до еколо-

гонебезпечних, оскільки розробка вугільних родовищ істотно впливає на

гідрохімічний режим експлуатації поверхневих і підземних вод, посилює

забруднення повітряного басейну, погіршує родючість грунтів.

Специфічним забрудненням водних басейнів республіки є скидання

значної кількості високомінералізованих шахтних вод у поверхневі водойми та

водостоки, а також у накопичувачі, в яких відбувається відстій шахтного

водозливу та зливу збагачувальних фабрик.

Вугільна промисловість забруднює і повітряний басейн. Викиди

забруднених речовин в атмосферу підприємствами Мінвуглепрому становлять

до 25% від викидів цих речовин по Україні. На очисні споруди направляється

менше половини всіх викидів, з яких уловлюється й обезводнюється 95%.

Решта викидів здійснюється без очистки у вигляді газоподібних та рідких

речовин.

Значним джерелом забруднення повітряного басейну, поверхневих та

підземних вод, а також зниження родючості грунтів є розміщення відходів

вуглевидобутку і особливо вуглезбагачення в спеціальних природних відвалах

та накопичувачах — щорічно у відвали скидається 60—70 млн. м3 породи.

Кількість природних відвалів становить майже 1300, з яких близько 300 — це

ті, що горять. Втрата родючості земель під відвалами становить більш як 7000

гектарів.

Незадовільний екологічний стан у вугледобувних районах, особливо у

Донбасі, посилюється також високим рівнем концентрації підприємств

металургійної та хімічної промисловості, що посилює техногенне навантаження

на навколишнє середовище і характеризує його як надзвичайно небезпечне для

здоров'я населення.

3.2. Перспективи розвитку вугільної промисловості

Незважаючи на всі існуючі проблеми, вугільна промисловість у

сучасному світі зберегла роль найважливішої базисної галузі економіки.

Значення вугілля як одного з основних типів енергоносіїв на рубежі третього

тисячоріччя обумовлюється дією наступних ведучих ринкових факторів:

1) Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки.

Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності енергетичної

бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної сировини.

2) Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості

поточного рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля -

один з найбільш високих серед усіх корисних копалин.

3) Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках

збуту. Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики.

Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії, США

таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані практично з

однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох ведучих споживаючих

ринків - у чи Європу в Східну Азію. Тому з випадку проблем зі збутом

продукції на одному з цих ринків експортери завжди можуть переключити

відвантаження на другий споживаючий чи ринок у національне споживання

(обмеживши в енергобалансі частку звичайно імпортованих чи мазуту нафти).

4) Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників,

стабільність цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля забезпечує

для споживачів зручність планування витрат. У той же час, одиниця

теплотворної здатності палива при використанні вугілля обходиться споживачу

в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при застосуванні мазуту.

Згідно з прогнозом “Energy Information Administration” (Міністерство

енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р. зросте

в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні види палива залишаться

основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80% світового

енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного

зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більш того, за

рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і

нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в

багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі

енергоспоживання.

Ведучими споживачами вугілля в Азії і світі як і раніше залишаться Китай

і Індія. До 2020 р. на частку Китаю й Індії буде приходитися 33% приросту

світового енергоспоживання і 90% збільшення використання вугілля у світі.

Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля в цій

країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива

завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування.

У Канаді збільшення споживання вугілля зв'язують з намічуваним

висновком з експлуатації після 2010 р. значної частини потужностей АЕС, що

будуть замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 р. не

менш 10 ГВт потужностей вугільних станцій нового покоління. Очікується

також помітний приріст споживання в Бразилії і Південній Кореї.

Через високу собівартість видобутку вугілля та необхідність покриття

цих витрат в Україні запроваджено практику субсидіювання галузі. Вугільна

промисловість України має шістдесят чотири вугільнозбагачувальні заводи,

пітнадцять її підприємств функціонують у металіргійній галузі.

Створення умов для розвитку в Україні ефективної вугільної

промисловості та стабільне нарощування обємів забезпечення національної

економіки за рахунок власних енергоресурсів потребує вжиття таких заходів:

 Застосувати принципово нові системи управління державною

власністю на основі залучення ефективного менеджменту (на

конкурсних засадах);

 Провести приватизацію інвестиційно привабливих шахт (розрізів) або

передачі їх в управління з принципово новими підходами щодо

розвязання соціальних проблем підприємств вугільної галузі;

 Завершити будівництво нових шахт (розрізів) з високим ступенем

гоовності, реконструкції та технічного переоснащення діючих

вугледобувних та вуглепереробних підприємств;

 Продовжити бюджетну підтримку вугільної промисловості, в першу

чергу для збереження потужностей діючих вугільних підприємств.

ВИСНОВОК

У цій курсовій роботі мною було висвітлено значення і місце вугільної

промисловості у формуванні галузей спеціалізації Донецького економічного

району, яке є дуже важливе, оскільки саме вона забезпечує економічний

розвиток місцевості, а отже і цілої країни.

Рівень забезпеченості району загалом високий, проте деякі природні

ресурси з часом вичерпалися і це призвело до часткового занепаду деяких

галузей промисловості і до необхідності використання інших ресурсів для їх

відновлення і подальшого розвитку. Проте зараз це поки що неможливо через

невисокий економічний розвиток як району, так і економічну кризу цілої

держави.

Вугільна промисловість, будучи однієї з найважливіших галузей

економіки і паливно-енергетичного комплексу, разом з тим залишається

збитковою і вимагає вкладення великих фінансових засобів для її розвитку.

Ціни на вугілля не можуть піднятися в зв'язку з прямою ціновою залежністю

від його основних конкурентів у виробленні енергії – нафти і природного газу. І

в найближчі 15 років ніяких серйозних змін у вугільній промисловості,

зважаючи на все, спостерігатися не буде.

Актуальною проблемою сучасного розвитку Донецького вугільного

басейну є вичерпність ресурсів і загострена екологічна ситуація, яка особливо

поглибилась в останні роки через використання застарілої технологічної бази.

Антропогенний вплив на навколишнє середовище Донецького району дуже

сильний. Забруднені як повітря та ґрунти так і водні ресурси, які є дуже

важливими і просто необхідними для розвитку промисловості району. Людству

неминуче прийдеться вкладати кошти на розробку програм по зниженню

забруднення навколишнього середовища через добування і виробництво

вугілля. У зв'язку з цим, розвиток вугільної промисловості прийме світові

масштаби. Безсумнівно також зростуть і ціни на вугілля, а отже його

виробництво стане рентабельним

Серед проблем району також важливою є проблема раціонального

користування і відновлення природніх ресурсів. Першим, і необхідним заходом

для вирішення цих проблем є запровадження нових технологій у виробництві.

Вирішення цих проблем правильно, раціональним шляхом допоможе ще

краще розвинути діяльність басейну і цим самим частково допомогти

українській економіці стати на ноги.

Довгострокові перспективи пророкувати складно, але можна припустити,

що якщо запаси нафти будуть продовжувати зменшуватися і не буде знайдено

нових чи родовищ інших альтернативних видів палива, те вже до 2030-му року

вугілля може стати основним джерелом паливної енергії, тому що має

величезні запаси в порівнянні з нафтою і газом.

Список використаної літератури

1. Гірничий енциклопедичний словник , т.}3. / За ред. В.}С.}Білецького.}—

Донецьк: Східний видавничий дім, 2005.}— 752}с.

2. «Використання енергії». Zaporozhye Nuclear Power Plant.

3. Дослідження соціально-економічних проблем перехідного періоду //

Науковий вісник. – 2001. - №3

4. Жук М. В. Комерційна географія України. Чернівці: Прут, 1998

5. Ковалевський В.В. та ін.. Розміщення продуктивних сил та регіональна

економіка: Підручник – 7-ме вид., стер. – К.: Знання, 2005.-350 с.

6. Мала гірнича енциклопедія : В}3-х}т.}/ За}ред. В. } С. } Білецького .}—

Донецьк: «Донбас», 2005.

7. Мельник С. А. Управління регіональною економікою. Навчальний

посібник. Київ, 2000

8. Михасюк І., Яків М., Залога З., Сажинець С. Регіональна економіка.

Львів: Українські технології, 1998

9. Навчальний атлас «Географія України», стор. 29, „Історіко-етнографічні

землі” — Київ: ДНВП „Картографія”, 2006.

10. Розміщення продуктивних сил України / за ред. Качана Є. П. Київ: Вища

школа, 1998

11. Симоненко В. Х. Регіони України: проблеми розвитку. Київ, 1997

12. Стеневич І. Лісова політика України // Економіка України. – 2000. - №10

13. Стеченко Д. М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика. Київ:

Вікар, 2001

14. Стеченко Д. М. Управління регіональним розвитком. Київ:Вища школа,

2000

15. Назарбаєв Е.Ж. «Сучасний стан і тенденції розвитку світового паливно-

енергетичного комплексу.» Журнал «Analytic».

16. Тукмаков Д. “Вугільна галузь сьогодні”. Газета “Завтра”. № 7(376),

13.02.2003.

17. Чедвик Дж., «Світова вугільна промисловість.» Переклад статті -

Гребєнщиков В.П. Журнал вугілля. № 12, 2002.

18. Хвесик М.А., Горбач Л.М., Пастушенко П.П. Розміщення продуктивних

сил та регіональна економіка: Навч. Посібник – К.: Кондор,2005.-344 с.