Реферат - Донецький вугільний басейн (укр. яз)

Подождите немного. Документ загружается.

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………………3

1. Загальна характеристика вугільної промисловості…………………..5

1.1. Значення вугільної промисловості світу……………………..5

1.2. Історія розвитку та сучасний стан Донецького вугільного

басейну……………………………………………………………………..10

2. Аналіз основних показників Донецького вугільного басейну……..16

3. Проблеми та перспективи розвитку вугільної промисловості …….24

3.1. Основні проблеми Донецького вугільного басейну……….24

3.2. Перспективи розвитку вугільної промисловості……………25

Висновок……………………………………………………………………………29

Список використаної літератури…………………………………………………31

ВСТУП

Паливні корисні копалини – це природні та мінеральні речовини, які з

достатнім економічним ефектом використовуються в техніці та народному

господарстві для давання тепла та інших корисних речовин.

Як відомо, в процесі господарської діяльності людина використовує багато

корисних копалин і різних речовин, серед яких одне з провідних місць

займають паливні корисні копалини. А саме: нафта, природний газ, вугілля,

торф та горючі сланці.

Актуальність вивчення теми “Донецький вугільний басейн”

пояснюється тим, що серед геологічних паливно-енергетичних ресурсів,

сукупний обсяг яких оцінюється в 6,3 трлн. тонн умовного палива (т.у.п.), самі

великі запаси у світі належать твердому паливу. Його обсяги складають 3971

млрд. т.у.п. Найменше в природі представлені запаси урану (674,6 млрд. т.у.т.).

Для нафти і газу характерний середній ступінь забезпеченості - 788 млрд. і 851

млрд. т.у.т., відповідно. Дані співвідношення можна умовно застосувати і до

паливного комплексу України (особливо Донецького вугільного басейну).

Часткова структура геологічних паливно-енергетичних ресурсів у світі:

Взагалі, Донецький економічний район – найбільший індустріальний

район України з переважанням важкої промисловості та сільського

господарства приміської спеціалізації. В цій курсовій роботі я намагатимусь

висвітлити питання про значення і місце вугільних ресурсів у формуванні

економічного потенціалу району, також проаналізувати рівень його

забезпеченості природніми умовами. Також я вивчала проблеми

антропогенного впливу людської діяльності на навколишнє середовище у

Донецькому районі та відтворення і збереження ресурсів для подальшого

сприятливого економічного розвитку району.

Район має великі запаси цінних корисних копалин, що сприяє розвитку

його господарства, зокрема ресурсомістких галузей важкої промисловості, яка є

провідною галуззю економіки. Перше місце належить паливній індустрії, тому і

обєктом дослідження являється Донецький вугільний басейн.

1.Загальна характеристика вугільної промисловості

1.1. Значення вугільної промисловості світу

По оцінках експертів, частка вугілля в структурі світового паливно-

енергетичного балансу складає близько 27%. Основними її галузями-

споживачами є металургія й електроенергетика. З використанням вугілля

виробляється приблизно 44% усієї світової електроенергії.

Більше 80% вугільних запасів зосереджено в Північній Америці,

Азіатсько-Тихоокеанському регіоні і країнах СНД. При цьому дев'ята частина

світових запасів вугілля зосереджена в Китаї, шоста частина - у Росії. Запаси

вугілля в Казахстані складають 35,8 млрд. т. чи 3,6% світових запасів.

Набільші світові родовища вугілля

Родовище, район, басейн Запаси початкові

Вартість, млрд

US$

Вугілля (запаси – млрд т, ціна – 25-38 діл./т)

Іллінойський (США) 100.0 3840.6

Аппалачський (США) 93.4 3588.6

Іркутський (Росія) 77.0 2957.4

Кузнецький (Росія) 57.6 2213.5

Вітбанк (ПАР) 51.1 1963.5

Донецький (Україна) 48.3 1855.5

Кансько-Ачинський (Росія) 80.2 1712.8

Рурський (Німеччина) 36.5 1403.4

Альберта (Канада, США) 46.6 1392.0

Дамодарський (Індія) 31.1 1192.9

Паудер-Рівер (США) 50.9 1120.4

Нижньорейнський

(Німеччина)

50.0 1067.9

Вугільна промисловість у сучасному світі зберегла роль найважливішої

базисної галузі економіки. Значення вугілля як одного з основних типів

енергоносіїв на рубежі третього тисячоріччя обумовлюється дією наступних

ведучих ринкових факторів:

 Енергетика залишається самою пріоритетною галуззю економіки.

Споживачі зацікавлені в безумовному збереженні стабільності

енергетичної бази і розмаїтості альтернативних джерел енергетичної

сировини.

 Стабільна і велика ресурсна база. Показник забезпеченості поточного

рівня споживання готовими до експлуатації запасами по вугілля - один з

найбільш високих серед усіх корисних копалин.

 Низька в порівнянні з іншими енергоносіями ступінь монополізації

пропозиції. Ступінь координації дій на світовому ринку в основних

експортерів вугілля значно нижча, ніж у великих постачальників інших

енергоносіїв, нафтових і газових корпорацій. Споживачі зацікавлені в

збереженні дієздатної альтернативи газу і нафти в енергетиці.

 Можливість для експортерів вугілля працювати на різних ринках збуту.

Для більшості закордонних експортерів є основою власної енергетики.

Крім того, географічне положення Австралії, Колумбії, ПАР, Індонезії,

США таке, що при сучасних засобах морського транспорту вони в стані

практично з однаковими витратами відвантажувати вугілля на обох

ведучих споживаючих ринків - у Європу чи в Східну Азію. Тому у

випадку проблем зі збутом продукції на одному з цих ринків експортери

завжди можуть переключити відвантаження на другий споживаючий

ринок чи у національне споживання (обмеживши в енергобалансі частку

звичайно імпортованих мазути чи нафти).

 Зручність і простота збереження великих запасів, що демпфірують, у

постачальників і споживачів. Простота технологічних схем перевалки

вугілля. Досягнутий високий прогрес у технології й екології

використання вугілля. Завдяки впровадженню в енергетику досягнень

науково-технічного прогресу, вугілля в даний час з погляду екології і

технології практично рівноцінна мазуту.

 Зроблені у 70-і і 80-і роки прориви в області морського транспортування

вугілля дозволяє забезпечувати далекі морські перевезення цієї сировини

з низькими транспортними витратами. Постійний прогрес у засобах

перевалки вугілля на сучасних терміналах, що дозволяє до мінімуму

знизити частку цієї раніше дорогої операції в ціні франко-споживач.

 Дешевина вугілля в порівнянні з вартістю прямих замінників,

стабільність цін вугілля. Стабільність і прогностичність цін вугілля

забезпечує для споживачів зручність планування витрат. У той же час,

одиниця теплотворної здатності палива при використанні вугілля

обходиться споживачу в середньому в 1,5 рази дешевше, ніж при

застосуванні мазуту.

По оцінках Робочої групи по вугіллю Комітету з енергетики ЕЕК ООН

вугілля забезпечує приблизно 27% усього світового виробництва енергії. Ще

вище значення вугілля в електроенергетиці. З використанням вугілля

виробляється у світі приблизно 44% всієї електроенергії, у т.ч. у країнах Європи

- 42%.

Згідно з прогнозом “Energy Information Administration” (Міністерство

енергетики США) споживання первинних енергоносіїв у світі до 2020 р. зросте

в порівнянні з нинішнім рівнем на 65%. Викопні види палива залишаться

основними джерелами енергії і будуть забезпечувати до 80% світового

енергоспоживання.

На перспективу до 2020 р. міжнародні експерти не очікують істотного

зниження ролі вугілля як одного з найважливіших енергоносіїв. Більше того, за

рахунок дуже ймовірного скорочення темпів росту споживання нафти і

нафтопродуктів і перегляду відносини до розвитку атомної енергетики в

багатьох країнах може мати місце деякий ріст його частки в структурі

енергоспоживання.

За даними Світового енергетичного конгресу (2005 р.), розвідані запаси

викопного палива у світі складають 1172 млрд. т у перерахуванні на умовне

паливо і розподіляються в такий спосіб (млрд. т у.п.): вугілля - 800, нафта - 199,

газ - 173; для Європи відповідні показники дорівнюють 83, 73, 4 і 7.

При нинішньому рівні споживання його розвіданих запасів вистачить

приблизно на 270 років у порівнянні з майже 60 роками для газу і 40 - для

нафти. Технічний прогрес і відкриття нових родовищ дозволяють істотно

збільшити зазначені терміни.

Згідно з прогнозом Міністерства енергетики США ("International Energy

Outlook-2003") частка вугілля в загальному використанні первинних

енергоносіїв у світі знизиться за розглянутий період незначно - з 25 до 23%.

Прогноз світового споживання вугілля на період до 2020 р., млн. т

Регіони світу 1995 2000 2005 2010 2015 2020

Всього 4644.9 4909.8 5367.0 5788.8 6209.8 6865.7

Пн. Америка 919.0 1057.8 1085.0 1121.3 1175.7 1239.2

Зх. Європа 550.8 510.8 478.1 457.2 436.4 409.1

Пром. розвинуті країни Азії 233.2 235.0 261.3 264.0 268.5 272.2

Сх. Європа 847.3 732.1 732.1 686.8 632.3 564.3

Країни, що розвиваються 2094.7 2374.1 2810.5 3259.6 3696.8 4380.9

Провідними споживачами вугілля в Азії і світі як і раніше залишаться

Китай і Індія. До 2020 р. на частку Китаю й Індії буде приходитися 33%

приросту світового енергоспоживання і 90% збільшення використання вугілля

у світі.

Експерти Міністерства Енергетики США вважають, що вугілля в цій

країні залишиться конкурентноздатним у порівнянні з іншими видами палива

завдяки низьким витратам видобутку і тарифам на його транспортування.

У Канаді збільшення споживання вугілля зв'язують з намічуваним висновком з

експлуатації після 2010 р. значної частини потужностей АЕС, що будуть

замінятися вугільними ТЕС. У Японії намічено ввести до 2020 р. не менш 10

ГВт потужностей вугільних станцій нового покоління. Очікується також

помітний приріст споживання в Бразилії і Південній Кореї.

У Європі жорсткість екологічних нормативів, посилення конкуренції з боку

природного газу і висновок нерентабельних вуглевидобувних потужностей,

будуть обмежувати споживання вугілля. Однак по переважному думці

очікуваний спад споживання в Європі торкнеться насамперед вугілля

національного виробництва.

Ринок вугілля традиційно залишається ринком покупця - пропозиція на

ньому в роки стабільного ринку перевищує попит, у продуцентів і експортерів

маються значні резервні потужності. По оцінці International Coal Report

співвідношення попиту та пропозиції на світовому ринку очікується наступним

(млн. т, враховувалися тільки постачання на основі морських перевезень, на

которые приходиться більш 80% світової торгівлі):

1994 1998 1999 2000 2001 2002 2003

Пропозиція на

світовий ринок

492 614 678 693 692 690 689

у т.ч. нові

потужності (+)

+64 +85 +89 +92 +96

закриття шахт (-) -6 -11 -16 -21

Потреби світового

ринку

382 470 484 498 511 523 536

Пропозиція в % до

попиту

129% 131% 140% 139% 135% 132% 129%

Поява на ринку нових потужностей, що здатні привести до порушення

сформованого балансу між потужностями і потребами не виключене в 2006 і

2007 р.. За межами 2007 р. розрив між потребами і пропозицією поступово

стане зменшуватися. Фахівці International Coal Report виходять з імовірності

того, що вже до 2008-2009 р. ринок повернеться до давно сформованого

співвідношення між потужностями і потребами. Не виключено, що введення

нових потужностей буде не таким масивної, як за прогнозом, оскільки.

зниження світових цін у 1998-1999 р. гальмує процес розробки нових родовищ

вугілля.

1.2.Історія розвитку та сучасний стан Донецького вугільного басейну

Гірнича історія Донбасу дуже давня. Ще в неоліті, наприкінці кам'яного

віку (IV-III тис. до н.е.) тут виник один з найбільших в Східній Європі центр по

видобутку і обробці головного мінералу первісної людини — кременю, з якого

виготовлялися предмети праці та зброї.

Наступним - вже у пізньому середньовіччі - було масштабне видобування

солі. Відкриття вугільних родовищ на Донбасі тривалий час датувалося

історичною наукою 1722 роком, а честь першовідкривача приписувалася

російському рудознатцю Григорію Капустіну, який немов би виявив пласти

вугілля над річкою Кундрючою та в урочищі Оленячі гори на околиці

сучасного м. Лисичанська. За новими даними (В.І.Подов, м. Луганськ, 1991),

розвідка кам'яного вугілля на Донбасі велася в кінці другого десятиліття XVIII

cт. під керівництвом ландрата (радника Київської губернії з використання

природних ресурсів) Микити Вепрейського та управляючого Бахмутськими

соляними промислами і коменданта Бахмутської фортеці Семена Чиркова за

допомогою місцевих козаків, які, використовуючи вугілля в побуті, і вказали на

місце виходу вугільних пластів на поверхню в районі р. Біленької (притоки р.

Лугані). В кінці 1721 р ними були зібрані зразки кам'яного вугілля і руди і

направлені до камерколегії у С.-Петербурзі з метою його випробування і

відповідних аналізів. Для уточнення відомостей щодо віднайденого вугілля з

С.-Петербурга у 1722 р. був відряджений Григорій Капустін. Таким чином,

перші відомості про знахідки кам'яного вугілля і руди у Донецькому краї були

зроблені місцевими козаками та адміністрацією краю до експедиції

Г.Капустіна.

На кінець ХVІІІ століття було накопичено достатній вітчизняний досвід

розвідки і розробки вугілля викопного. Однак розміри його видобування у

ХVІІІ столітті були ще незначні, і лише під кінець століття в зв'язку з

будівництвом Луганського чавуноливарного заводу видобуток вугілля зріс.

З 1795 року почалася історія міст Луганську (де під керівництвом

шотландського інженера Карла Гаскойна почав створюватися Луганський

чавунно-ливарний завод), Лисичанську (де в Лисячій балці почалося

промислове видобування вугілля) і всього Донецького басейну - Донбасу, який

в уяві кількох поколінь людей ідентифікується, перш за все, як шахтарський

край.

Започаткована в Лисячій балці, що прорізає високий правий корінний

берег Сіверського Донця, перша копальня почала давати вугілля в 1796 році.

Першими шахтарями Донбасу стали кріпаки з російських Ліпецького та

Олександрівського заводів. Частина з них видобувала вугілля, а інші будували

примітивні казарми та землянки, де селилися гірники. Так починалося перше

шахтарське селище, що кілька десятиліть називалося Лисячою Балкою (або

Байраком), а в 1830-х роках отримало сучасну назву - Лисичанськ.