вимірювати більш чисті рідини. Одним з підходів є застосування більш
високих частот. Однак це не дозволяє вирішити всі проблеми вимірювання
швидкості чистих рідин. Більшість допплерівських приладів
використовують передавальну частоту приблизно 0,6 МГц.
Більш високі передавальні частоти завдяки меншій довжині хвилі
теоретично повинні дати підвищене відбиття від малорозмірних часток і
тому повинні бути логічним вибором для чистих рідин. На практиці високі
частоти не виправдали надій, тому що вони більше чутливі до випадкових
збурювань у потоці, доплерівськевідбитгя більше, однак зростає
чутливість до завихрень і т.п. Використання значно нижчих частот при
більшій потужності має свої переваги, тому що частка бажаних
допплерівських сигналів зростає. Поліпшення обробки сигналів може
зробити частоти більш 2 МГц застосовними й ефективними, однак існуючі
обмеження змушують застосовувати частоти менш 1 МГц.
Поза залежністю від частоти передачі, експерименти зі схемами
високої чутливості та співвідношенням сигнал-шум показали, що
допплерівські сигнали присутні в чистих рідинах. Труднощі полягають у
тому, що іноді ці сигнали не дають точних величин витрати. Поступово
було досягнуто розуміння даних факторів, а нові методи обробки сигналу
дають надію на одержання застосовних показань по рідинам, які раніше
вважалися занадто чистими для вимірювань.
Створений за останнім словом техніки допплерівський витратомір
здатний реєструвати спектр частот у більш чистих рідинах при певних
умовах. Він використовує сигнали допплерівського зсуву, створювані
збурюваннями в рідинах на додаток до звичайно виникаючих від зважених
часток або пухирців повітря. Витратоміри Роїузошсз серії МАЗТЕК
проводили вимірювання у відповідних умовах рідин із чистотою, що
відповідає деіонізованій воді. На відміну від первісних схем, які просто
збирали й усереднювали допплерівські сигнали, удосконалена схема
ОБР3088 дозволяє аналізувати допплерівські сигнали й приймати рішення,
які з них потрібно перетворювати в покази швидкості.
41