робочою, рідше продуктивною худобою, переліком повинностей на користь
двору, а у XVІІІ ст. й інколи вказано склад та вік усіх членів селянської
родини). Все це й дозволяє інвентарні описи помість, в порівнянні з іншими
тогочасними джерелами вважати найбільш інформативним і достовірним
видом джерел до вивчення питань соціально-економічної історії
23
. Відомий
польський дослідник аграрної історії Я. Рутковський вважав, що серед
інвентарних описів найбільш достовірними можна вважати описи, що
складалися при передачі маєтків в оренду, оскільки обидві сторони не були
заінтересовані нести втрати при поверненні маєтків землевласнику.
Переважно такі описи, а також при продажу маєтків, «звірялися на грунті»,
тому відхилення в них від дійсності, на думку вченого, були «настільки
незначні, що на результати досліджень не можуть мати жодного впливу»
24
. Я.
Лескєвічова, погоджуючись загалом з думкою Я. Рутковського, зазначила,
що найбільш критичного ставлення вимагають інвентарі магнатських
маєтків, оскільки їх власники через свою зайнятість не завжди самостійно
контролювали стан своїх маєтків, а наймані адміністратори нерідко
виявлялися людьми недобросовісними
25
.
Після інвентарних описів володінь за змістом інформації в науковій
літературі прийнято вважати люстрації, яким у XVІ-XVІІ ст. досить часто
підлягали королівщини. Найбільше автор скористався люстраціями
королівщин кінця XVІ - початку XVІІ ст., опублікованими М.
Грушевським
26
, та люстраціями Самбірської економії кінця XVІІ ст., що на
прохання автора Вроцлавською науковою бібліотекою у вигляді
мікрофільмів були передані рукописному відділу Наукової бібліотеки
Львівського університету ім. І.Франка на постійне збереження
27
.
В останній бібліотеці зберігається Архів Самбірської економії
28
, серед
матеріалів якого, крім інвентарів, матеріалів ревізій кінця XVІІ і середини
XVІІІ ст. важливими для дослідження тогочасного стану королівських
володінь регіону виявилися книги зборових судів
29
, в яких відклалася
інформація не тільки про соціально-економічний стан тогочасного села, але й
відомості про взаємостосунки між його мешканцями, зокрема між селянами й
місцевою шляхтою та представниками адміністрації економії.
Відомості про стан фільварків переважно збереглися в річних звітах
(сумаріях), що складалися державцями (орендаторами) як форма звітності
перед власниками маєтків
30
. За обсягом інформації вони різняться між собою:
одні дають відомості про весь комплекс маєтків, інші – про окремі села, або
тільки про одні фільварки. Найбільш інформативними у цьому відношенні
виявилися сумарії Перемишльського староства за 1698-1699 рр., 1705-1706,
1713-1714, 1745-1750 рр., оскільки дозволяють простежити зміни не лише в
доходах фільварків за вказані роки, але й в структурі фільваркової
продукції
31
. З магнатських фільварків найбільше представлені такими
джерелами фільварки Тарнавського і Болозівського ключів магнатів Цетнерів
за 1686-1689, 1704, 1718 рр.
32
, Пшеворського ключа за 1702-1705 рр.
33
і
Тринецького ключа за 1728 р.
34
магнатів Любомирських. Вони дозволяють
визначити характер фільваркового виробництва та прибутки від її реалізації,