Посібник українського хлібороба за 2011 р. Научно-практическое издание

Подождите немного. Документ загружается.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

153

Про поліпшення поживного режиму ґрунту в прикореневій

зоні при застосуванні препарату свідчить також збільшення

майже вдвічі вмісту рухомої органічної речовини, посилення

здатності ґрунту до накопичення амонійного та нітратного

азоту.

Активізацію мікрофлори під дією мікрогуміну наочно відо-

бражує сумарний біологічний показник, визначений методом

відносних величин з урахуванням чисельності головних груп

мікроорганізмів. Значення сумарного біологічного показника

збільшуються при застосуванні передпосівної обробки насін-

ня і поєднанні її з мінеральними добривами (табл. 2).

ТАБЛИЦЯ 2. СУМАРНИЙ БІОЛОГІЧНИЙ ПОКАЗНИК ҐРУНТУ ПРИ-

КОРЕНЕВОЇ ЗОНИ РОСЛИН ЯРОГО ЯЧМЕНЮ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ

МІКРОГУМІНУ НА РІЗНИХ ФОНАХ МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ, СЕРЕ-

ДНЄ ЗА ВЕГЕТАЦІЮ,%

2006 2007 2008 2009 2010

Варіан

ти

досліду

без

іноку-

ляції

з іноку-

ляцією

мікро-

гуміном

без

іноку-

ляції

з іноку-

ляцією

мікро-

гуміном

без

іноку-

ляції

з іноку-

ляцією

мікро-

гуміном

без

іноку-

ляції

з іноку-

ляцією

мікро-

гуміном

без

іноку-

ляції

з іноку-

ляцією

мікро-

гуміном

Контроль 65

54 73 72 82 50 78 44 62

- - - - 74 83 58

63 67

- - 74

- - 68 74 - -

- - - - 71 74 - - 58 65

- - 79 68 - - 51 72 - -

- - - - 73 65 64 79 66

- - 64 68 85

78 71 63 60

Примітка. Жирним шрифтом наведено максимальні значення

Значний позитивний вплив препарату виявлено на фер-

ментативну активність ґрунту, яка є одним з показників його

родючості. Підвищення активності ферментів спостерігалось

як в середині, так і наприкінці вегетації рослин.

Максимальні значення більшості досліджуваних біологіч-

них показників ґрунту прикореневої зони ярого ячменю за

сприятливих агрометеорологічних умов

відзначено при поєднаному застосу-

ванні мікрогуміну і фонів мінеральних

добрив N

та N

, що обумовлено

синергетичною дією мінеральних доб-

рив і біопрепарату. Це дає підставу

вважати саме ці фони доцільними для

поєднаного застосування з мікрогумі-

ном в технології вирощування ярого

ячменю на чорноземі типовому. Слід

підкреслити, що на біологічну актив-

ність ґрунту суттєво впливають також

кліматичні фактори. За сприятливих

умов, помірних температур і достатньої

кількості опадів протягом вегетаційного

періоду, оптимальними є фони N

та

, але в умовах посухи й висо-

ких температур повітря й ґрунту кращі

результати отримано на фонах з мен-

шими дозами азотних добрив – N

та

Ефективність застосування мікро-

гуміну в технології вирощування ярого

ячменю на чорноземі типовому демон-

струють урожайні дані дослідів. Макси-

мальний приріст урожаю зерна ярого

ячменю від застосування мікрогуміну у

відсотках до контролю спостерігався на варіанті без добрив

(табл. 3). На фоні зростаючих доз мінеральних добрив приро-

сти урожаю зерна від біопрепарату зменшуються, але внаслі-

док синергетичної дії добрив і препарату абсолютні значення

урожаїв зростають.

За сприятливих агрометеорологічних умов (2008р.) засто-

сування мікрогуміну за впливом на урожай ячменю рівноцінне

внесенню мінеральних добрив в дозі N

. В стресових

умовах під час посухи й надзвичайно високої температури

(2010р.) або при різкому зниженні температури повітря до за-

морозків на початку вегетації (2009р.) ефективність мікрогумі-

ну зменшується. Проте зважаючи на невелику вартість біо-

препаратів навіть за несприятливих агрометеорологічних

умов вони окупають витрати, пов’язані з їх застосуванням.

Для оцінки доцільності впровадження любого агрозаходу

необхідно проводити розрахунок його економічної ефектив-

ності. Економічну ефективність додаткових виробничих ви-

трат, які пов’язані із застосуванням добрив або біопрепаратів,

встановлюють порівнянням їхньої величини з додатковим ви-

ходом продукції в грошовому виразі [8, 9].

ТАБЛИЦЯ 3. УРОЖАЙНІСТЬ ЯРОГО ЯЧМЕНЮ НА ЧОРНОЗЕМІ ТИ-

ПОВОМУ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ МІКРОГУМІНУ НА РІЗНИХ ФОНАХ

МІНЕРАЛЬНИХ ДОБРИВ, Ц/ГА

2006 2007 2008 2009 2010

Варіан

ти

досліду

без

іно-

ку-

ляції

з іно-

куля-

цією

мік-

ро-

гумі-

ном

при

ріст

без

іно-

ку-

ляції

з іно-

куля-

цією

мік-

ро-

гумі-

ном

при

ріст

без

іно-

ку-

ляції

з іно-

куля-

цією

мік-

ро-

гумі-

ном

при

ріст

без

іно-

ку-

ляції

з іно-

куля-

цією

мік-

ро-

гумі-

ном

при

ріст

без

іно-

ку-

ляції

з іно-

куля-

цією

мік-

ро-

гумі-

ном

при

ріст

Контроль

12,7

16,8

3,6 7,1 97

29,5

41,0

14,5

16,7

22,5

25,3

- - - - - - 34,4

46,7

16,9

16,2

0 23,8

26,1

- - - 6,8 8,2 21

- - - 16,5

16,1

0 - - -

- - - - - - 32,4

43,7

- - - 25,0

27,2

- - - 5,3 7,3 38

- - - 16,9

17,7

4 - - -

- - - 7,0 9,4 34

35,6

47,9

21,2

21,6

2 26,5

29,4

- - - 7,1 8,6 21

41,1

51,9

26,2

25,8

0 27,8

31,1

НІР

0,05

0,87 0,41 1,57 1,08 1,23

Нами розраховано економічну ефективність застосування

мікрогуміну в технології вирощування ярого ячменю на чорно-

земі типовому. Величину чистого прибутку і рівень рентабе-

льності продукції визначено на підставі технологічних карт

вирощування ярого ячменю з інокуляцією насіння біопрепара-

том та без неї. Вартість продукції, насіння, мінеральних доб-

рив та біопрепарату встановлено за станом закупівельних і

оптово-роздрібних цін на березень-жовтень 2010р. Обсяг ви-

трат, пов’язаних із вирощуванням зерна ячменю, розраховано

виходячи із фактично діючих у 2010р. нормативів витрат та

розцінок на технологічні операції. Аналіз основних статей ви-

трат показав, що питома частка коштів, витрачених на засто-

сування біопрепарату, складає лише 1,8% від сукупної вели-

чини всіх виробничих витрат.

Чистий прибуток визначали за різ-

ницею між вартістю основної продукції,

що розраховувалась шляхом множен-

ня величини урожаю зерна на його ці-

ну, та сумою всіх витрат на вирощу-

вання ячменю, придбання і внесення

засобів захисту рослин, мінеральних

добрив і біопрепарату, збирання,

транспортування і доопрацювання

продукції. За результатами розрахун-

ків, чистий прибуток у варіанті із засто-

суванням тільки мінеральних добрив у

дозі N

становив 2014 грн/га, а

рівень рентабельності виробництва

зерна ярого ячменю склав 90,4%. При

використанні технології поєднаного

застосування біопрепарату та помір-

них доз мінеральних добрив чистий

прибуток склав 2458 грн/га, а рівень

рентабельності – 109,4% (рис. 1).

Отже, застосування у технологіч-

ному процесі виробництва зерна ярого

ячменю інокуляції насіння мікрогумі-

ном дозволяє підняти прибуток з 1 га

посівів на 444 грн. та збільшити рівень

рентабельності продукції на 19,0% по-

рівняно з традиційною технологією.

Таким чином, поєднане застосування біопрепарату ком-

плексної дії мікрогуміну і помірних доз мінеральних добрив у

технології вирощування ярого ячменю є ефективним заходом

з активізації мікробіологічних ресурсів ґрунту. Такий агрозахід

не тільки сприяє оптимізації умов живлення рослин і зростан-

ню урожаю, але й спрямований на збереження і відтворення

родючості ґрунту, а також запобігає забрудненню ґрунтів, ро-

слинної продукції та навколишнього середовища, тобто є

екологічно безпечним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Волкогон В.В. Мікробні препарати в землеробстві / В.В. Волкогон // Посібник українсь-

кого хлібороба. – 2010. – С. 139 – 140.

2. Волкогон К.І. Новий біологічний препарат мікрогумін у технології вирощування ячменю

ярого / К.І. Волкогон, О.М. Бердніков, Ю.М. Халеп / Посібник українського хлібороба. –

2010. – С. 140 – 141.

3. Рекомендації з ефективного застосування біологічного препарату мікрогуміну в техно-

логії вирощування ярого ячменю / В.В. Волкогон, Ю.М. Халеп, К.І. Волкогон та ін. – Черні-

гів. – 2005. – 16 с.

4. Рекомендації з ефективного застосування мікробних препаратів у технологіях виро-

щування сільськогосподарських культур. – Київ. – 2007. – 52 с.

5. Минеев В.Г. Экологические последствия длительного применения повышенных и вы-

соких доз минеральных удобрений / В.Г. Минеев, Е.Х. Ремпе // Агрохимия. – 1991. – № 3. –

С. 48 – 52.

2014

2458

500

1000

1500

2000

2500

без інокуляції з інокуляцією

Чистий прибуток, грн/га

90,4

109,4

100

125

без інокуляції з інокуляцією

Рівень рентабельності, %

Рис. 1. Порівняльна характеристика економічних

показників технології вирощування ярого ячменю з

інокуляцією насіння та без неї

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

154

6. Кураков А.В. Устойчивость микробного комплекса дерново-подзолистых почв к дейс-

твию минеральных удобрений / А.В. Кураков, Ю.Е. Козлова // Почвоведение. – 2002. – №

5 – С. 592 – 600.

7. Мікробні препарати у землеробстві. Теорія і практика. / В.В. Волкогон, О.В. Надкернич-

на, Т.М. Ковалевська, Л.М. Токмакова та ін.; за ред. В.В. Волкогона. – К.: Аграрна наука. –

2006. – 312 с.

8. Мочерний С.В. Економічна теорія / С.В. Мочерний. – К.: Академія, 1999. – 580 с.

9. Коваленко Н.Я. Экономика сельского хозяйства / Н.Я. Коваленко. – М.: Агропромиздат,

1988. – 446 с.

УДК 633. 34. 631. 847. 211 І.Д.Ткаліч, д.с.-г. н.; , професор; Т.П.Шепілова, к.с.-г.н.;

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ АПВ НААНУ

ВПЛИВ СПОСОБІВ СІВБИ, НОРМ ВИСІВУ І БАКТЕРІАЛЬНИХ

ПРЕПАРАТІВ НА ФОРМУВАННЯ БУЛЬБОЧКОВИХ БАКТЕРІЙ

І УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ

На основі проведених в Кіровоградській області в 2004-2007

рр. дослідів встановлена позитивна роль загущення посівів і

бактеріальних препаратів на формування бульбочок азотфік-

суючих бактерій, які сприяють покращенню азотного живлен-

ня рослин і збільшення врожайності. Виявлено оптимальний

строк сівби сої при температурі ґрунту 8-10°С і кращий спосіб

посіву з міжряддями 15 см і нормою висіву 500 тис./га.

Відомо, що за рахунок діяльності бульбочкових бактерій

соя здатна задовільнити близько 50-70 % потрібного для фо-

рмування врожаю азоту та накопичити в ґрунті біля 80-100 кг

цього елемента. На утворення бульбочок позитивно вплива-

ють біопрепарати. Тому інокуляція сої − дуже важливий захід,

який сприяє підвищенню продуктивності культури [1, 2, 3, 4].

Ефективність її бактеризації залежить від сорту, умов виро-

щування, технологічних заходів тощо [5, 6]. Ми вивчили особ-

ливості формування бульбочок на коренях сої в шарі ґрунту

0-20 см під впливом способів сівби, густоти стояння рослин і

бактеризації насіння.

Дослідження проводили протягом 2004-2007 рр. в Кірово-

градському інституті АПВ. Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем

звичайний середньогумусний глибокий важкосуглинковий,

вміст гумусу в орному шарі - 4,22%, легкогідролізованого азо-

ту - 11,6 мг, рухомого фосфору і обмінного калію відповідно –

11,6 і 11,2 мг на 100 г ґрунту. Реакція ґрунтового розчину сла-

бокисла: рН

сол

=5,5. Гідролітична кислотність – 2,44 мг-екв. на

100 г абсолютно сухого ґрунту.

Агротехніка у досліді загальноприйнята для зони. Попере-

дник – ярий ячмінь. Сіяли новий середньостиглий сорт сої

Ювілейна, внесений до Реєстру сортів рослин України у

2005р. Під передпосівну культивацію в ґрунт вносили бакову

суміш гербіцидів харнес (1,5 л/га) та гезагард (2 л/га), а у фа-

зі 3-4 листків обприскували посіви сумішшю гербіцидів базаг-

ран (2,5 л/га) і фюзілад форте (0,8 л/га), що забезпечило по-

вний захист сої від бур’янів. Повторність чотириразова, роз-

міщення дослідів методом розщеплених ділянок. Площа посі-

вної ділянки 36 м

. Біопрепаратами насіння обробляли в день

сівби.

Погодні умови у роки досліджень значно різнилися між со-

бою. В 2004р. за вегетаційний період випало 344 мм опадів, в

2005р. − 276, 2006р. − 245, 2007р. − 183 мм. ГТК дорівнював

відповідно 1,4, 1,05, 0,87 та 0,65, що свідчить про сприятли-

віші погодні умови в перші два роки і посушливість останніх.

Спостереження показали, що формування азот фіксуючих

бульбочок на коренях сої починалося одночасно на всіх спо-

собах посіву та густотах звичайно через 18-20 днів після по-

вних сходів, що припадало на період утворення другого трій-

частого листка. При цьому кількість і маса бульбочок посту-

пово збільшувалась до початку наливу насіння і залишалася

на досягнутому рівні до достигання зерна.

Так, в середньому за 2005-2007 рр. максимальна кількість

активних бульбочок 34,0-56,7 шт./росл. Відмічена в кінці фази

наливу насіння. Суха маса їх з рослини в середньому по варі-

антах досліду у фазі бутонізації сої становила 0,04-0,09 г, цві-

тіння − 0,11-0,20 г, наливу бобів − 0,24-0,39 г. У вологі 2004-

2005 рр. кількість бульбочок на рослинах і на одиниці площі

посіву формувалося більше, у посушливіших − менше. Так,

суха маса їх з рослини в 2004р. дорівнювала 0,55 г, в 2005р. −

0,45, в 2006р. − 0,26, в 2007р. − 0,17г. Під впливом способів

сівби і густоти посіву кількість азотфіксуючих бульбочок в ша-

рі ґрунту 0-20 см коливалась значно, але загальні закономір-

ності їх утворення простежити вдалося (табл. 1). Так, підви-

щення норми висіву з 300 до 700 тис./га як правило супрово-

джувалося зменшенням кількості бульбочок на рослину, їх

маси, але збільшенням цих показників на одиниці площі за

рахунок густоти посіву сої. При цьому прямого зв’язку між кі-

лькістю бульбочок і врожайністю зерна сої встановити не

вдалося, хоча треба відмітити одержання вищого врожаю в

2005р.(2,69 т/га) порівняно з 2006 і 2007 рр. (відповідно 1,57 і

1,47 т/га), коли маса бульбочок сформувалася меншою за пе-

рший рік в 1,7 і 2,6 рази.

ТАБЛИЦЯ 1.КІЛЬКІСТЬ І СУХА МАСА БУЛЬБОЧОК ЗАЛЕЖНО ВІД

ШИРИНИ МІЖРЯДЬ ТА НОРМ ВИСІВУ СОЇ (СЕРЕДНЄ ЗА 2005-2007

РР.)

Кількість бульбочок, шт. Суха маса бульбочок, г Ширина

міжрядь,

см

Норма ви-

сіву насін-

ня, тис./га

на 1 рослину

на 1 м

на 1 рослину

на 1 м

Урожай-

ність зер-

на, т/га

300 56,7 1452 0,39 9,98 2,13

500 35,9 1447 0,24 9,67 2,20

700 34,0 1870 0,25 13,8 2,15

300 51,8 1279 0,32 7,90 1,88

500 54,3 2118 0,34 13,3 1,92

700 42,2 2194 0,26 13,5 1,81

300 51,2 1213 0,32 7,58 1,94

500 53,3 1919 0,38 13,7 1,99

700 37,6 1820 0,25 12,1 1,74

300 42,1 909 0,26 5,62 1,63

500 40,7 1355 0,26 8,66 1,70

700 39,9 1788 0,24 10,8 1,65

Серед способів сівби кращим виявився рядковий з міжря-

ддями 15 см (2,13-2,20 т/га), де склалися кращі умови освіт-

лення, водоспоживання, живлення рослин, через рівномірне

розміщення їх на площі, а оптимальна густота посіву дорів-

нювала 500 тис./га.

Певно велику роль в азотфіксуючій активності бульбочко-

вих бактерій мають, як умови зовнішнього середовища, так і

фізіологічний стан рослин сої, сортова особливість тощо.

Агрохімічні аналізи показали, що підвищення кількості бу-

льбочок на одиниці площі посіву з загущенням сої не приво-

дило до зростання в зерні вмісту азоту, фосфору і калію. Так,

процент вказаних елементів по способах сівби і густотах, що

вивчались, коливався по азоту в межах 6,11-6,49%, фосфору

− 0,89-1,03%, калію − 1,32-1,47 %. Але запаси їх в грунті при

збиранні врожаю підвищувались із збільшенням густоти сто-

яння рослин. В середньому за 2005-2007 рр. при міжряддях

15 см за густоти 300 тис./га NО

в орному шарі ґрунту було

6,01 мг/кг, за 700 тис./га − 7,14 мг/кг. За ширини міжрядь 30 см

відповідно 4,72 і 5,29 мг/кг, а 70 см − 4,04 та 6,37 мг/кг. Запаси

фосфору (Р

) змінювались мало, а калію (К

О) − зменшу-

вались із загущенням посівів від 2,22-4,67 мг/кг при густоті

300 тис./га до 2,44-3,81 мг/кг − при 700 тис./га. Вказане свід-

чить про позитивну роль азотфіксуючих бактерій (їх кількості)

на нагромадження в грунті поживних речовин, зокрема азоту.

В іншому досліді ми досліджували форми бактеріальних

препаратів на основі штаму М-8, якими обробляли зерно при

сівбі сої в різні строки (табл. 2).

ТАБЛИЦЯ 2.КІЛЬКІСТЬ БУЛЬБОЧОК ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВ-

БИ ТА РІЗНИХ ДОЗ БАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ (2005-2006 РР.)

Кількість бульбочок, шт./росл. Кількість бульбочок, шт./м

Дози бактеріаль-них

добрив, га-порц.

І строк ІІ строк ІІІ строк І строк ІІ строк ІІІ строк

Контроль 47,9 53,4 40,0 2122 2398 2036

Ризобофіт-0,5 49,5 53,8 37,2 2242 2459 1838

Ризобофіт-1,0 48,3 57,3 43,4 2193 2670 2183

Ризобофіт-2,0 55,6 64,7 40,0 2580 3021 2096

Ризоторфін-0,5 49,1 54,7 42,0 2278 2429 2008

Ризоторфін-1,0 47,6 55,2 44,8 2185 2484 2213

Ризоторфін-2,0 52,5 55,9 45,0 2405 2532 2250

Мікрогумін-0,5 47,8 51,6 50,0 2232 2384 2500

Мікрогумін-1,0 48,1 52,9 58,8 2213 2444 2958

Мікрогумін-2,0 51,4 50,2 60,1 2385 2324 3071

Як видно з наведених даних всі бактеріальні препарати

позитивно вплинули на утворення бульбочок. Проте ефектив-

ність норм застосування виявилась різною. Майже за всіх

строків сівби найбільша кількість бульбочок на коренях однієї

рослини і на 1 м

формувалась при обробці насіння 2,0 га-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

155

порц. препаратів. Так, за першого строку сівби при обробці

насіння ризобофітом вказаною нормою прибавка кількості бу-

льбочок на 1 рослину до контролю склала 16,1%, ризоторфіну

− 9,6%, мікрогуміну − 7,3%, а на 1 м

відповідно − 21,6, 13,3 та

12,4%. За сівби в другий строк суттєво спрацював тільки ри-

зобофіт, приріст бульбочок з 1 рослини становив 21,2%. При-

ріст 50,3-50,8% бульбочок по відношенню до контролю одер-

жано також при обробці насіння на третьому строкові посіву

препаратом мікрогумін.

ТАБЛИЦЯ 3. УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД СТРОКІВ СІВБИ ТА

РІЗНИХ ДОЗ БАКТЕРІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ, Т/ГА (2004-2006 РР.)

Строки сівби Фактор А

Дози бактеріальних препа-

ратів, га-порц. Фактор Б

15.04

ІІ

30.04

ІІІ

15.05

Середнє по фактору

Б (НІР

= 0,13 т/га)

Контроль 2,22 2,33 2,06 2,20

Ризобофіт-0,5 2,42 2,39 2,09 2,30

Ризобофіт-1,0 2,59 2,42 2,16 2,39

Ризобофіт-2,0 2,78 2,47 2,20 2,48

Ризоторфін-0,5 2,53 2,43 2,11 2,36

Ризоторфін-1,0 2,54 2,49 2,21 2,41

Ризоторфін-2,0 2,64 2,59 2,34 2,52

Мікрогумін-0,5 2,40 2,46 2,09 2,32

Мікрогумін-1,0 2,48 2,52 2,26 2,42

Мікрогумін-2,0 2,60 2,55 2,32 2,49

Середнє по фактору А

(НІР

= 0,07 т/га)

2,52 2,47 2,18

Фактор АБ НІР

0,23 т/га

Строки сівби менше впливали на кількість бульбочок, але

слід відмітити, що за третього строку їх з однієї рослини було

менше, ніж при першому і другому на 7,4 і 16,2%, що було на-

слідком негативного впливу зовнішнього середовища. За ре-

зультатами трирічних досліджень найвища урожайність (2,52

т/га) була за сівби в перший строк при температурі ґрунту 8-

10°С (15 квітня). Сівба у другий строк (температура 10-12 °С −

30 квітня) призвела до зниження врожаю в середньому по до-

сліду на 0,05 т/га, третій (15 травня) − на 0,29 т/ га (табл. 3).

В варіантах, де насіння обробляли подвійними дозами ри-

зобофіту, ризоторфіну і мікрогуміну, формувалось більше бу-

льбочок на рослину і на одиниці площі посіву, тому одержано

вищу урожайність. Серед препаратів безумовну перевагу мав

ризобофіт за сівби при температурі ґрунту 8-10°С, де одер-

жано урожайність 2,78 т/га.

Таким чином, суттєвий вплив на формування бульбочок

азот фіксуючих бактерій і урожайність сої мають норми висі-

ву, бактеріальні препарати, зокрема подвійні дози ризобофі-

ту, ризоторфіну і мікрогуміну. Застосування їх забезпечує під-

вищення урожайності сої до 0,56 т/га. Оптимальний строк сі-

вби сої − при температурі ґрунту 8-10°С.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Бабич А. О. Сучасне виробництво і використання сої / Анатолій Олександрович Ба-

бич. — К. : Урожай, 1993. — 429 с.

2. Бабич А. Соя – головна білково-олійна культура світового землеробства / А. Бабич, А.

Побережна // Пропозиція. — 2000. — № 4. — С. 42—45.

3. Носенко Ю. Сегодня и завтра украинской сои / Ю. Носенко // AGROВІСНИК. — 2008. —

№ 2. — С. 24—29.

4. Долаберидзе С. Обробка ґрунту під посів сої і значення сівозміни / С. Долаберидзе, О.

Петровський // Агроном. — 2007. — № 2. — С. 150—152.

5. Лещенко А. К. Соя / А. К. Лещенко, А. О. Бабич . — К. : Урожай, 1977. — 104 с.

6. Бабич А. А. Фотосинтетическая деятельность и продуктивность сои при известкова-

нии, внесении удобрений и инокуляции в условиях Лесостепи Украины / А. А. Бабич, В.

Ф. Петриченко // Вестн. с.-х. науки. — 1992. — № 5—6. — С. 110—117.

7. Бабич А. О. Особенности агротехники сои на Украине / А. О. Бабич // Масличные

культуры. — 1986. — № 4. — С. 24—26.

8. Эффективность нитрагинизации семян сои / А. У. Каппушев, Б. Ф. Садыков, И. С. Пан-

ков [и др.] // Масличные культуры. — 1986. — № 6. — С. 19—20.

Н.Б.Свєтлова, к.б.н.; О.В.Калініченко; О.І.Серга, к.б.н.; В.О.Стороженко, к.б.н.; В.З.Улинець, к.б.н.;

Н.Ю.Таран, к.б.н.; ННЦ «ІНСТИТУТ БІОЛОГІЇ» КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім.Т.ШЕВЧЕНКА;

Л.М.Токмакова, к.с.-г.н; А.О.Трепач,

ІНСТИТУТ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ МІКРОБІОЛОГІЇ НААНУ

РОЛЬ БАКТЕРИЗАЦІЇ НАСІННЯ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ МІКРО-

ОРГАНІЗМАМИ З ФОСФАТМОБІЛІЗУЮЧОЮ ЗДАТНІСТЮ

Виробництво якісної, екологічно чистої рослинної продук-

ції значною мірою залежить від наявності та доступності мі-

неральних елементів в ґрунті та процесу їх масообміну в сис-

темі ґрунт-рослина. Сучасні технології рослинництва перед-

бачають інтенсивне виробництво рослинної продукції, наслід-

ком чого є винесення великої кількості біомаси з врожаєм (від

20 до 80% від усієї біопродукції) [1]. Це призводить до розі-

мкнення кругообігу хімічних елементів, порушення балансу

енергії агроекосистеми та, в кінцевому підсумку, виснажує

ґрунти. Для підтримання їх родючості, з одного боку необхід-

не систематичне поповнення

елементами живлення, шляхом

внесення мінеральних добрив

[2]. З іншого боку, нераціональне

внесення добрив, може призво-

дити до підвищення вмісту не-

бажаних сполук у рослинах, зок-

рема нітратів, що погіршує якість

урожаю.

Залучення альтернативних

агрохімічних засобів у сучасні

технології зі збереження родю-

чості ґрунтів на сьогодні є перс-

пективним напрямком розвитку

рослинництва.

Одним з елементів сучасних

ресурсозберігаючих і екологічно

доцільних технологій, на сього-

дні, є застосування агроприйо-

мів, спрямованих на збільшення

кількості агрономічно цінних мік-

роорганізмів у ґрунтах. Бактерії,

що заселяють ризосферу є

своєрідним посередником між

ґрунтом і рослиною і у системі

ґрунт-мікроорганізм-рослина во-

ни є невід’ємною складовою [3-

6].

Одним з важливих аспектів

механізму позитивної дії мікробних препаратів є вплив бакте-

рій на доступність важкорозчинних мінералофосфатів ґрунту

і переведення їх із запасного пулу в метаболічний [4-5].

З огляду на те, що від 30% до 80% фосфору міститься в

органічній недоступній для рослин формі, яка повинна бути

мінералізована, перш ніж потрапить у рослини у вигляді неор-

ганічних фосфат-йонів – гідро- (НРО

) й дигідрофосфатів

(Н

РО

) [7-8], передпосівна інокуляція насіння препаратами з

фосфатмобілізувальною активністю є дієвим ресурсозберіга-

ючим і екологічно доцільним агрономічним прийомом.

Виходячи з цього основною метою даної

роботи було проведення оцінки чутливості

до нестачі фосфору процесів росту та розви-

тку рослин пшениці озимої сорту Поліська 90,

інокульованих штамами бактерій

Paenibacillus polymyxa KB (препарат полімік-

собактерин), Achromobacter album 1122 (аль-

бобактерин), Rhizobium radiobacter 1333 та

Rhizobium radiobacter 5006, фосфатмобілізу-

вальна активність яких становить 52,0 мг

/100 мл розчину, 83,5 мг Р

/100 мл

розчину, 43,0 мг Р

/100 мл розчину та 97,6

мг Р

/100 мл розчину, відповідно.

Передпосівну бактеризацію проводили

шляхом завчасної обробки зерна культура-

льною рідиною (мікробними препаратами)

досліджуваних штамів бактерій у розрахунку

0,5 млн клітин на насінину згідно СОУ [9].

Ефективність бактеризації насіння пше-

ниці озимої фосфатмобілізувальними бакте-

ріями вивчали у польовому досліді на базі

Державного підприємства дослідного госпо-

дарства Інституту сільськогосподарської мік-

робіології НААН України (м. Чернігів) на луч-

но-чорноземному вилугуваному легкосуглин-

ковому ґрунті, який містить в орному шарі від

2,8% до 3,4% гумусу, від 0,27% до 0,31% за-

гального азоту, біля 15 мг/100 г ґрунту Р

(за Кірсановим), від 13 мг/100 г ґрунту до

Рис. 1 Площа асиміляційної поверхні рослини (а) та

прапорцевого листка (б) пшениці озимої сорту Полі-

ська 90 (фаза цвітіння)

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

156

16 мг/100 г К

О (за Масловою), рН

вод

= 5,9 – 6,5, рН

сол

– 5,2.

Дослідження проводили протягом вегетаційного періоду

2009 року. Площа облікових ділянок становила 10 м

, повтор-

ність чотирикратна , норма висіву 300 кг/га, попередник – ви-

ко-вівсяна суміш. Агротехнічна обробка – загальноприйнята

для ґрунтово-кліматичних умов Чернігівщини.

Зразки рослинного матеріалу відбирали у фази кущіння та

цвітіння. Для досліджень використовували фотосинтезуючі

тканини листків (фаза кущіння) та прапорцевого листка (фаза

цвітіння), що пов'язано з його високою фотосинтезуючою ак-

тивністю у фазу цвітіння. Фізіологічний стан рослин оцінювали

за морфометричними та фізіолого-біохімічними параметрами

– станом пігментного комплексу. Загальний вміст хлорофілів

a і b та каротиноїдів визначали методом спектрофотометрії

[10].

Облік урожаю та статистичну обробку одержаних резуль-

татів проводили за Доспєховим [11].

Оптимальний вміст фосфатів (P

) у рослинній клітині є пе-

редумовою підтримання основних фізіологічних й біохімічних

процесів у рослинах. Забезпечення постійних концентрацій

фосфору в організмі в таких умовах координується надхо-

дженням P

ззовні, збереженням, ремобілізацією та реутилі-

зацією фосфору в донорно-акцеп-торній системі рослин [7-8].

З огляду на те, що фосфатмобілізувальні бактерії сприя-

ють мінералізації низькомолекулярних органічних фосфатів і

покращують фосфорний режим ґрунту, є доцільним застосу-

вання комплексного підходу до вивчення мікробно-рослинних

асоціацій, важливою складовою яких є рослинний організм.

Дослідження фізіолого-біохімічних параметрів рослин, зокре-

ма трансформацій складових їх пігментного комплексу є інте-

гральним показником фізіологічного стану рослин та можли-

вості реалізації їх адаптивного потенціалу.

Аналіз морфометричних характеристик рослин за дії де-

фіциту P

, встановив зменшення площі асиміляційної поверхні

рослин пшениці, насіння яких не бактеризували (рис. 1а). Об-

робка насіння пшениці бактеріями Achromobacter album 1122

сприяла збільшенню площі асиміляційної поверхні листків і

майже досягала рівня значень такої у рослин, що зростали за

умов оптимального фосфорного живлення. Позитивної дії

Paenibacillus polymyxa КВ, Rhizobium radiobacter 1333 та

Rhizobium radiobacter 5006 на цей показник у фазу цвітіння не

встановлено.

Визначення площі асиміляційної поверхні прапорцевого

листка рослин пшениці, інокульованих мікроорганізмами не

виявило достовірних змін цього параметру (рис. 1б).

Важливими структурно-функціональними маркерами фізі-

олого-біохімічних реакцій рослин в умовах обмежень в еле-

ментах мінерального живлення, зокрема фосфору, є стан фо-

тосинтетичного апарату рослин, який оцінювався нами за

вмістом основних фотосинтезуючих пігментів – хлорофілів а,

b та каротиноїдів.

Дослідження впливу бактерій Paenibacillus polymyxa КВ,

Achromobacter album 1122, Rhizobium radiobacter 1333 та

Rhizobium radiobacter 5006 на стан пігментної системи рослин

показало, що передпосівна бактеризація насіння пшениці пе-

решкоджає деструкції хлорофілів а і b в рослинах, обробле-

них біопрепаратами (табл. 1). Обробка насіння Paenibacillus

polymyxa КВ сприяла акумуляції хлорофілів а і b та загально-

го вмісту каротиноїдів, як на початкових етапах органогенезу

(у фазу кущіння), так і протягом всього періоду вегетації (у

фазу цвітіння) у порівнянні з варіантом, де у рядки вносили

суперфосфат у дозі Р

Стимулювальний вплив мікроорганізмів Rhizobium

radiobacter 1333 і Rhizobium radiobacter 5006 на пігментний

комплекс рослин пшениці проявився лише на більш пізніх

етапах органогенезу – у фазу цвітіння. Виявлено зростання

вмісту хлорофілів а і b та загального пулу каротиноїдів в рос-

линах у варіанті з бактеризацією Rhizobium radiobacter 1333;

хлорофілу а і суми каротиноїдів у рослинах інокульованих

Rhizobium radiobacter 5006. Збереження загального високого

пулу каротиноїдів підтримує антиоксидантний потенціал клі-

тин, захищаючи їх структури, зокрема ліпіди мембран від

процесів пероксидного окиснення.

Бактеризація насіння пшениці озимої усіма досліджувани-

ми фосфатмобілізувальними бактеріями сприяла збережен-

ню співвідношення Хл а/ Хл b на ранніх етапах органогенезу

і, як наслідок, підтриманню оптимального рівня електронного

транспорту між ФСІ і ФСІІ в умовах фосфорного голодування.

ТАБЛИЦЯ 1. ВМІСТ ПІГМЕНТІВ У ЛИСТКАХ РОСЛИН ПШЕНИЦІ

ОЗИМОЇ СОРТУ ПОЛІСЬКА 90, ІНОКУЛЬОВАНИХ ФОСФАТМОБІЛІ-

ЗУВАЛЬНИМИ БАКТЕРІЯМИ

Вміст пігментів, мг/г сухої маси Cпіввідношення

Варіанти

досліду

Хл а Хл b Хл (a+b)

Кароти-

ноїди(кар)

Хл а/ Хл b

Хл (a+b)/

кар

фаза кущіння

Без бактери

зації

(контроль )

4,62 ± 0,30

2,14 ± 0,18

6,76 ± 0,47

2,05 ± 0,13

2,18 ± 0,07

3,30 ± 0,13

(суперфос-

фат)

3,63 ± 0,29

1,54 ± 0,13

5,17 ± 0,41

1,63 ± 0,11

2,36 ± 0,08

3,16 ± 0,06

Paenibacillus

polymyxa KB

4,59 ± 0,03

2,00 ± 0,02

6,58 ± 0,04

1,99 ± 0,01

2,30 ± 0,01

3,30 ± 0,01

Achromobacter

album 1122

3,38 ± 0,14

1,47 ± 0,06

4,85 ± 0,20

1,60 ± 0,05

2,29 ± 0,02

3,03 ± 0,07

Rhizobium ra-

diobacter 1333

3,71 ± 0,31

1,63 ± 0,13

5,34 ± 0,43

1,69 ± 0,13

2,28 ± 0,04

3,16 ± 0,04

Rhizobium

radiobacter 5006

2,84 ± 0,13

1,24 ± 0,07

4,08 ± 0,19

1,30 ± 0,05

2,29 ± 0,06

3,14 ± 0,05

фаза цвітіння

Без бактери

зації

(контроль )

3,53 ± 0,15

1,68 ± 0,06

5,21 ± 0,21

1,15 ± 0,05

2,10 ±0,02

4,52 ± 0,03

(суперфос-

фат)

3,55 ± 0,20

1,68 ± 0,11

5,22 ± 0,31

1,15 ± 0,05

2,12 ± 0,02

4,52 ±0,08

Paenibacillus

polymyxa KB

5,01 ± 0,16

2,43 ± 0,10

7,44 ±0,26

1,55 ± 0,05

2,06 ± 0,02

4,79 ± 0,06

Achromobacter

album 1122

3,16 ± 0,10

1,53 ± 0,02

4,69 ± 0,15

0,98 ± 0,03

2,07 ± 0,06

4,77 ± 0,05

Rhizobium

radiobacter 1333

4,74 ± 0,15

2,22 ± 0,07

6,96 ± 0,22

1,45 ± 0,04

2,14 ± 0,01

4,80 ± 0,05

Rhizobium

radiobacter 5006

4,36 ± 0,18

1,57 ± 0,21

5,92 ±0,31

1,30 ± 0,07

3,01 ± 0,38

4,58 ± 0,26

Акумуляція вмісту хлорофілів та суми каротиноїдів у рос-

лин, інокульованих Paenibacillus polymyxa КВ (протягом веге-

тації) та Rhizobium radiobacter 1333 (у фазу цвітіння) супрово-

джується зростанням співвідношення Хл (a+b)/кар, що

пов’язано з суттєвішою акумуляцією пулу зелених пігментів у

рослин цих досліджуваних варіантів.

Дослідження впливу Achromobacter album 1122 на пігмен-

тний комплекс інокульованих рослин не виявило стимулюва-

льної дії цих бактерій на вміст хлорофілів та каротиноїдів у

листках пшениці на ранніх етапах онтогенезу. У фазу цвітіння

встановлено порушення балансу синтезу-розпаду пігментів у

рослинах за дії Achromobacter album 1122. Трансформації за-

гального пулу пігментів проявлялись у зростанні співвідно-

шення Хл (a+b)/кар.

Таким чином, узагальнюючи результати польових дослі-

джень, щодо трансформації головних асиміляційних структур

рослин пшениці озимої, виявлено позитивний стимулюваль-

ний вплив на складові пігментної системи рослин бактерій

Paenibacillus polymyxa KB, Rhizobium radiobacter 1333 і Rhizo-

bium radiobacter 5006, що проявляється в акумуляції основних

фотосинтетично активних пігментів. Доцільно відмітити наяв-

ність оберненої залежності між загальним пулом фотосинте-

тичних пігментів та величиною фотоасиміляційної поверхні

рослин оброблених Achromobacter album 1122. Поряд із зме-

ншенням вмісту хлорофілів і каротиноїдів виявлено зростання

площі асиміляційної поверхні в цьому варіанті, що на нашу

думку є певним компенсаторним механізмом, необхідним для

підтримання оптимальної роботи асиміляційного апарату ро-

слин за умов P

дефіциту.

ТАБЛИЦЯ 2. УРОЖАЙНІСТЬ ПШЕНИЦІ ОЗИМОЇ СОРТУ ПОЛІСЬКА

90 ЗА БАКТЕРИЗАЦІЇ НАСІННЯ ФОСФАТМОБІЛІЗУВАЛЬНИМИ

БАКТЕРІЯМИ (ПОЛЬОВИЙ ДОСЛІД, 2009Р.)

Урожайність

приріст до контролю

Варіанти досліду

т/га

т/га %

Без бактеризації (контроль ) 4,0 – –

(суперфосфат) 4,9 0,9 22,5

Paenibacillus polymyxa КВ 4,6 0,6 15,0

Achromobacter album 1122 4,3 0,3 7,5

Rhizobium radiobacter 1333 4,7 0,7 17,5

Rhizobium radiobacter 5006 4,8 0,8 20,0

НІР

0,29

Р,% 0,98

На кінцевих етапах органогенезу пшениці озимої бактери-

зація насіння проявляється в реалізації адаптивного потенці-

алу рослин, вирощуваних на ґрунтах з низьким вмістом до-

ступних форм P

. Стимулювальний вплив фосфатмобілізу-

вальнх бактерій у ризосфері інокульованих рослин сприяє

процесу мінералізації низькомолекулярних органічних фос-

фатів ґрунту та поліпшує фосфорне живлення рослин, що в

кінцевому підсумку суттєво покращує врожайність рослин у

всіх досліджуваних варіантах (табл. 2). Так, урожайність пше-

ниці озимої сорту Поліська 90 за бактеризації насіння збіль-

шується на 0,3-0,8 т/га порівняно з контролем, а у варіанті з

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

157

Rhizobium radiobacter 5006 майже не поступається рівню вро-

жайності пшениці, вирощеної за оптимального фону Р

, де

приріст до контролю становить 20,0% проти 22,5%.

ВИСНОВКИ

1. Виявлено стимулювальний вплив на складові пігментної

системи рослин бактерій Paenibacillus polymyxa KB, Rhizobium

radiobacter 1333 і Rhizobium radiobacter 5006, що проявляєть-

ся в акумуляції основних фотосинтетично активних пігментів

та зростанні співвідношення Хл (a+b)/кар.

2. Встановлено наявність оберненої залежності між загаль-

ним пулом фотосинтетичних пігментів та величиною фото-

асиміляційної поверхні рослин оброблених Achromobacter

album 1122, де поряд з деструкцією хлорофілів і каротиноїдів

виявлено зростання площі асиміляційної поверхні, що на на-

шу думку є однією з реакцій компенсаторного механізму що

забезпечує підтримання оптимальної роботи асиміляційного

апарату рослин за умов P

дефіциту.

3. Передпосівна бактеризація насіння фосфатмобілізуваль-

ними бактеріями підвищує врожайність рослин у всіх дослі-

джуваних варіантах, а при бактеризації насіння Rhizobium

radiobacter 5006 врожайність пшениці озимої досягає рівня

оптимального фону Р

, (20,0% у варіанті з бактеризацією

проти 22,5% у варіанті з добривом).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Ковда В.А. Почвенный покров, его улучшение, использование и охрана. М.: Наука,1981,182с.

2. Минеев В.Г. Агрохимия. М.: МГУ, 1990, 485 с.]

3. Рекомендації з ефективного застосування мікробних препаратів у технологіях вирощування

сільськогосподарських культур / Под ред. С.І. Мельник, В.А. Жилкін, М.М. Гаврилюк та ін. – К.:

Міністерство аграрної політики України УААН, 2007. – 52 с.

4. Токмакова Л.М. Фосформобілізівні препарати – альбобактерин, поліміксобактерин // Лідер

України. – 2006. – № 51. – С. 136-137.

5. Патика В.П., Токмакова Л.М., Луценко Н.В. та ін. Пошук мікроорганізмів для розробки нових

екологобезпечних препаратів на основі фосфорімобілізівних бактерій // Вісник Одес. Нац. ун- ту,

Сер. Біологія. – 2001. – Т. 6, №4. – С. 228-231.

6. Мікробні препарати у землеробстві. Теорія і практика / Под ред. В.В. Волкогона, О.В. Надке-

рнічної, Т.М. Ковалевської та ін. – К.: Аграрна наука, 2006. – 311 с.

7. Raghothama K.G. Phosphate Acquisition.// Annu. Rev. Plant. Physiol. Plant. Mol. Biol. – 1999. – 50.

– P. 665–693.

8. Raghothama K. G. Phosphate transport and signaling//Curr. Opin. Plant Biol.– 2000.– 3.–р.182-187.

9. Насіння зернових та зернобобових культур. Технологічний процес нанесення мікробних

препаратів. Загальні вимоги: СОУ 01.11–37–782:2008. – [Чинний від 2009-07-01]. – К. : Держспо-

живстандарт України, 2009. – 18с. – (Національні стандарти України).

10. Arnon D.I. Cooper enzymes in isolated chloroplasts. Polyphenolase in Beta vulgaris // Plant

Physiol. – 1949. – 24, № 1, – P. 1–154.

11. Доспехов Б. А. Методика полевого опыта. – М.: Агропромиздат, 1985. – 352 с.

УДК 581.143.01/07:577.125 Н.Ю.Таран, д.біол.н.; Л.М.Бацманова, к.біол.н.; М.М.Мусієнко, д.біол.н., академік НААНУ;

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА,

Л.М.Кононюк, к.с-г.н.; ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕРОБСТВА НААНУ

ГЛОБАЛЬНІ ЗМІНИ КЛІМАТУ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ

АДАПТИВНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОЦЕНОЗІВ

Зміни клімату на Землі початок етапу “екологічних криз” у

взаємовідносинах людини та природи наглядно демонстру-

ють, що питання виживання в умовах зростання антропоген-

ного тиску на природне середовище набувають все більшої

актуальності для її біорізноманіття.

В Україні, як і багатьох регіонах інтенсивного землеробст-

ва, вирощування високоякісної сільськогосподарської продук-

ції залежить від різких коливань погодних умов у період веге-

тації рослин. Нині, в умовах прогресуючих глобальних змін

клімату на планеті, дія несприятливих чинників навколишньо-

го середовища стає все відчутнішою і визначає положення

країни на світовому аграрному ринку.

Аналіз науково-інформаційних джерел засвідчує, що зага-

льні тенденції розвитку зернового господарства світу обме-

жені можливістю збільшення орних площ для нарощування

виробництва зерна. Лише за 10-річний період (1990 – 2000)

загальна площа сільгоспугідь у Світі скоротилась на 50 млн.

га, зокрема під зерновими та зернобобовими культурами - з

786 до 760 млн га. Одночасно, за прогнозними розрахунками

спеціалістів, у 2000 - 2020 роках у країнах, що розвиваються,

потреби у зерні злакових культур зростуть до 80%. Середня

врожайність злакових культур до 2020 повинна збільшитися у

1,7 рази. У багатьох країнах світу вже досягнуто межі екологі-

чно допустимого антропогенного навантаження на сільгосп-

угіддя. Застосування техногенних засобів (добрива, меліора-

нти, пестициди, гербіциди, біологічно активні речовини) у

сільськогосподарських технологіях часто призводить до по-

рушення екологічної рівноваги та формування трансформо-

ваних агроекосистем та агроландшафтів.

Сучасні процеси інтенсифікації агровиробництва характе-

ризуються надто високою енерго- та ресурсоємністю. Внаслі-

док цього постійно зростає енергетична «вартість» кожної ха-

рчової калорії. Тому сільськогосподарське виробництво у XXI

сторіччі базуватиметься на нових принципах - збереження

навколишнього середовища від руйнування та забруднення,

забезпечення підвищення врожайності сільськогосподарських

культур у несприятливих умовах довкілля.

Основними факторами подальшого нарощування вироб-

ництва в аграрному секторі економіки будуть біологізація та

екологізація рослинництва на основі керування потенціалом

онтогенетичної та філогенетичної адаптації компонентів аг-

роценозів [1]. З урахуванням цього сучасні селекційні програ-

ми розраховано на створення сортів різних типів за ступенем

інтенсивності з широким гомеостазом щодо їхньої реакції на

метеорологічні та агроекологічні чинники [5].

Однією з складових загальної стратегії адаптивної інтен-

сифікації рослинництва є спрямування на досягнення доміну-

вання генотипу над середовищем за рахунок використання

високопродуктивних та екологічно стійких сортів. Такої теоре-

тично окресленої мети досягають шляхом збереження життє-

діяльності рослин в умовах зростаючого впливу несприятли-

вих екологічних факторів і забезпечення комплексу адаптив-

них реакцій, послідовність яких зводиться до підтримання го-

меостазу організму в екстремальних умовах.

Одночасно в дослідах з вивчення кількісних ознак адапта-

ційних стратегій культурних рослин, за правилом єдиної різ-

ниці, досліджують їхню реакцію на дію одного фактора, оскі-

льки за законом мінімуму К.Лібіха вважають істотним лише

той фактор, нестачу якого відчуває рослина [6]. Проте, в

польових умовах фізіологічний мінімум по одному фактору

зустрічається дуже рідко, оскільки на врожайність рослин за-

звичай впливає їх група [4]. Щодо постановки багатофактор-

них експериментів з метою дослідження залежності врожай-

ності (як основного критерію агрономічної стійкості) від впливу

середовища існують різні теорії, проте для проведення еколо-

гічних випробовувань застосовують теорію планування дослі-

ду.

Дисперсійний аналіз, незважаючи на його критику, широко

застосовується багатьма авторами, але єдиної думки віднос-

но стандартних схем екологічного сортовипробування та спо-

собів обробки результатів поки що не існує.

Практичне втілення екологічного сортовипробування, осо-

бливо для умов трансформованих агроценозів, вимагає за-

стосування комплексних методів оцінки адаптивних стратегій

агроценозів, прогнозування екологічної рівноваги й стійкості

агробіосистем до несприятливих факторів довкілля та антро-

погенного забруднення на основі визначення інтегральних фі-

зіологічних показників.

В існуючих системах сільськогосподарського виробництва

біологічна сутність питання формування сталості продукцій-

них параметрів агроценозів та підвищення родючості ґрунтів

тривалий час не розглядались у загальному контексті глоба-

льної проблеми поступової трансформації біоценозів [2]. Од-

нак, при вирощуванні рослин в модифікованих умовах довкіл-

ля (зміна кліматичних умов, трансформації з превалюванням

деградаційних процесів ґрунтових та водних систем, забруд-

нення різноманітними полютантами тощо) виникає протиріччя

між їхніми біологічними властивостями та екологічно виправ-

даною доцільністю культивування. Вирішити цю проблему

неможливо без створення тест-систем з первинного скринін-

гу сортозразків, відбору адаптованих форм рослин та підбору

генетичного матеріалу для селекційного процесу. Підбір гено-

типів з підвищеним адаптивним потенціалом пов’язаний з пе-

репрограмуванням – переведенням фізіолого-біохімічних

процесів рослин з онтогенетичних ростових програм на адап-

тивні.

Адаптивний потенціал реалізується через генетично зу-

мовлені, властиві організму показники продуктивності та яко-

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

158

сті врожаю у широкому діапазоні умов вирощування. Оскільки

цілісний організм не є простою арифметичною сумою окре-

мих адаптивних ознак та реакцій, то завдяки складній ієрархії

своїх структур і функцій він може досягти однакового резуль-

тату різними шляхами – тобто залучати у відповідь різні фізі-

ологічні функції в різноманітних комбінаціях. Саме мультива-

ріантність регуляції фізіологічних функцій демонструє обме-

женість та недостатність вивчення реакції-відповіді організму

лише на основі аналізу окремих функцій чи параметрів. Тому

використання методології комплексних систем дослідження

закономірностей та особливостей онтогенетичної та філоге-

нетичної адаптації біокомпонентів агроценозу, наукою визна-

но, як найбільш реальний шлях керування їх продукційними

та середовищеформуючими функціями.

Адаптивні властивості та продуктивність рослин, як відо-

мо, визначають генетично, але реалізація генетичної інфор-

мації відбувається протягом онтогенезу та опосередковується

через зовнішнє середовище, яке істотно впливає на фенотип

рослини. Внаслідок впливу умов навколишнього середовища

продуктивність рослин може значною мірою коливатись на-

віть у генетично схожих рослин. Генотип містить у собі спад-

кову інформацію, яка визначає потенційну продуктивність, що

реалізується залежно від екологічної стійкості даного геноти-

пу.

Генетичний потенціал озимої пшениці, наприклад, стано-

вить 20 – 22 т зерна з га, але на практиці він не використову-

ється і на чверть, оскільки реалізація потенційної врожайності

обмежена дією екологічних факторів. Існує думка, що біологі-

чний процес розвитку, росту та формування врожаю бажано

не проектувати і не створювати, а лише забезпечувати реалі-

зацію генетичного потенціалу за рахунок підвищення “еколо-

гічної стійкості”. Наприклад, в районах з періодично повторю-

ваними несприятливими температурними умовами однією з

складових “екологічної стійкості” виступає термостійкість рос-

линного організму.

Підвищення рівня стійкості

до термічного фактора свід-

чить про перехід організму на

новий рівень процесів життє-

діяльності. Можна прогнозува-

ти, що генетична програма,

яка визначає продуктивність

та реалізується в процесі он-

тогенезу, за цих умов буде,

якщо не повністю, то частково

заблокованою. Потенційна

продуктивність рослин ви-

явиться лише за оптимальних

температур для даного виду. І

з цієї точки зору стійкість та

продуктивність співвідносять-

ся між собою як обернені ве-

личини. Тобто, високопродук-

тивний сорт не може одночас-

но мати високу стійкість до несприятливих факторів, а висо-

костійкий - володіти досить високою продуктивністю. Це осно-

вна складність, з якою зустрічаються селекціонери при виве-

денні сортів культурних рослин, яким властиві одночасно ви-

сокі стійкість та продуктивність. Тому при виведенні нових со-

ртів культурних рослин, і зокрема злакових, важливо дотри-

муватись оптимального співвідношення між потенційною про-

дуктивністю та екологічною стійкістю з урахуванням грунтово-

кліматичних особливостей зони вирощування.

Зменшити залежність сільськогосподарського виробницт-

ва від несприятливої дії зовнішніх факторів середовища зна-

чною мірою можна за рахунок регулювання адаптивних влас-

тивостей рослин. Істотне значення у цьому процесі мають

адаптаційні перебудови захисних компенсаторних реакцій ро-

слинного організму на дію стресових факторів. Вивчення

спрямованості цих перебудов потребує диференційного під-

ходу з обов’язковим урахуванням рівнів організації, оскільки

ряд адаптивних реакцій здійснюється організмом як цілісною

системою, на фоні яких не менш важливу роль відіграють і

адаптивні реакції клітинного та молекулярного підпорядку-

вань.

Відповідно до загальних принципів формування живих

систем кожен рівень їхньої організації має свої особливості,

які лише частково можна пояснити, виходячи з особливостей

нижче розташованих рівнів. Тобто, не всі властивості більш

високого рівня організації можна передбачити, знаючи лише

характеристики організмів нижчого рівня, оскільки при ускла-

дненні структури виникають і додаткові властивості [3]. Тому

при дослідженні інтегральних показників, що характеризують

процеси, які відбуваються в рослині як цілісній системі, а та-

кож на певних рівнях її організації нами при вивченні природи

екологічної стійкості та розробці способів екзогенної регуляції

адаптивних реакцій рослин для інформаційно-вимірювальної

системи було застосовано комплексну оцінку адаптивного по-

тенціалу агроценозів.

В умовах трансформованих агроценозів регулювання або

екзогенна індукція адаптивних властивостей рослинних орга-

нізмів забезпечується багатокомпонентною системою заходів,

спрямованих на послаблення дії несприятливих факторів до-

вкілля. З огляду на загальнобіологічні аспекти екзогенної ре-

гуляції адаптивних реакцій рослин до дії факторів що зумов-

люють трансформацію агроценозів, можна виділити такі її

складові – агроекологічний, агротехнічний та селекційний. Іс-

тотне значення для екзогенної регуляції адаптивного потенці-

алу вирощуваних рослин має використання їх видового та

сортового різноманіття, агроекологічний "розподіл праці" між

видами та сортами за рахунок вирощування певного виду в

найбільш сприятливих для нього ґрунтово-кліматичних та по-

годних умовах. Саме на цьому базується адаптивне макро–,

мезо– та мікрорайонування сільськогосподарських культур,

яке дозволяє уникнути дії стресових чинників та одночасно

забезпечити найбільш ефективне використання місцевих

природних ресурсів. Агротехнічні заходи спрямовані на нако-

пичення, збереження та економне використання вологи; се-

лекційні − на відбір найбільш пристосованих до умов вирощу-

вання типу (озимі, ярі, пізні ярі), сорту (посухостійкий, ранньо-,

пізньостиглі) та різних фізіологічних ознак, що сприяють кра-

щому пристосуванню до конкретних

ґрунтово-кліматичних умов; виведення

на основі екологічного вивчення селе-

кційного матеріалу нових продуктив-

них сортів, біологічні властивості яких

будуть найкраще пристосовані до при-

родних умов будь-якої ґрунтово-

кліматичної зони. Перелічені заходи

екзогенної регуляції адаптивних реак-

цій рослин в умовах дії несприятливих

факторів посухи можна віднести до

традиційних, притаманних переважно

для агроценотичних угруповань

(Рис.1).

Сучасні, що базуються на знанні

молекулярно-біологічних механізмів

регуляції фізіологічних реакцій, заходи

екзогенної індукції адаптивних власти-

востей рослинних організмів пов’язані

з використанням різноманітних ксено-

біотиків, з яких значне місце займають елементи мінерально-

го живлення, фізіологічно-активні речовини синтетичного та

природного походжень. Суть проблеми полягає в тому, щоб

застосування таких екзогенних індукторів пристосувальних

реакцій та продукційного процесу (як кінцевої мети) було ци-

вілізованим, високопрофесійним, заснованим на знанні зако-

нів біологічної адаптації.

Важливим напрямком еволюції селекційної роботи за

умов сучасного трансформування навколишнього середови-

ща є адаптивне спрямування реалізації пристосувальних

ознак в генотипах комплексу. При створені адаптованих сор-

тів пшениці для кожного екологічного регіону необхідно за-

безпечувати морфотип рослини (агроценозу) з оптимальною

інформаційною програмою, яка б визначала максимальну

концентрацію корисних ознак.

Моделювання сортів за такими інформаційними програ-

мами передбачає формування в генотипі верхньої межі об-

меження компонентів продуктивності екологічними фактора-

ми. М.І.Вавілов зазначав, що модель сорту – категорія відно-

сна, мінлива в часі та просторі і тому моделювання сорту за

лише однією ознакою, наприклад, зерновою врожайністю,

обов'язково призведе до зниження рівня реалізації багатьох

інших ознак. Оскільки фактори навколишнього середовища це

АУТЕКОЛОГІЧНІСТРАТЕГІЇЕКЗОГЕННОЇІНДУКЦІЇАДАПТИВНИХРЕАКЦІЙ

РОСЛИНЗАДІЇНЕСПРИЯТЛИВИХЧИННИКІВТРАНСФОРМОВАНИХАГРОЦЕНОЗІВ

АГРОЕКОЛОГІЧНІ АГРОТЕХНІЧНІ СЕЛЕКЦІЙНІ ДІЯЕКЗОГЕННИХЧИННИКІВ

ВИДОВЕТАСОРТОВЕ

АДАПТИВНЕ

МАКРО-, МЕЗО-

ТАМІКРО-

РАЙОНУВАННЯ

НАКОПИЧЕННЯ,

ЗБЕРЕЖЕННЯТА

ЕКОНОМНЕ

ВИКОРИСТАННЯ

ВОЛОГИ,

ЗБАЛАНСОВАНЕ

ЖИВЛЕННЯ

ВИБІРОЗИМИХ,

ЯРИХ, ПОСУХО-,

МОРОЗО-, ЖАРОСТІЙКИХ,

РАННЬО-

ПІЗНЬОСТИГЛИХСОРТІВ

ФІЗІЧНИХФАКТОРІВ,

КСЕНОБІОТИКІВ

підтриманняадаптивнихеколого-біоценотичнихструктур

дляспрямованогокеруванняпотенціаломонтогенетичної

адаптаціїрослиндлянейтралізаціїекологічнихкриз

трансформованихагроценозівізабезпеченняїхньоїсталоїпродуктивності

Рис. 1. Основні шляхи екзогенної індукції адаптивних реакцій

рослин за дії несприятливих факторів довкілля.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

159

- комплекс несприятливих чинників, ха-

рактерних для кожного, окремо взятого,

грунтово-кліматично регіону, форму-

вання адаптованої до нього моделі по-

винно базуватись на комплексі ознак,

які характерні для екології конкретного

регіону. У зв’язку з цим сучасна селек-

ційна практика вимагає корекції існую-

чих селекційних програм з урахуванням

функціональних особливостей живих

систем в умовах фізіологічного опти-

муму, що забезпечується про- та анти-

оксидантною рівновагою, яка є важли-

вим механізмом окиснювального го-

меостазу.

Окиснювальні пошкодження рослин

часто пов’язані з дією різноманітних

стресорів навколишнього середовища -

посуха, засолення, екстремальні тем-

ператури, забруднювачі повітря тощо.

За даними наукових публікацій, реакції

адаптації рослин до дії стресора су-

проводжуються короткочасним збіль-

шенням кількості активних форм кисню,

які відіграють роль вторинних месен-

жерів, що беруть участь у сигнальній

трансдукції, в експресії генів. Деякі з

форм активованого кисню, зокрема пе-

роксид водню, можуть виконувати роль

сигнальних молекул, які контролюють

регуляторні механізми та фізіологічні відповіді рослинної клі-

тини.

Останніми роками внаслідок інтенсивного розвитку про-

мисловості виявилась стабільна тенденція до росту концент-

рації озону у тропосфері (нижні прошарки атмосфери) (Рис.2).

Концентрація тропосферного озону коливається від 0,02-0,05

мкл/л у не промислових районах, до 04 мкл/л у забруднених

повітряних просторах великих міст.

За високих доз озону на листках рослин утворюються нек-

рози. Загибель клітин у некротизованих тканинах є запрогра-

мованою реакцією апоптозу. Навколо клітин, що загинули,

жива тканина формує бар’єр і перешкоджає подальшому роз-

повсюдженню окиснювального процесу. В клітинах, що при-

лягають до некротичної частини, відбуваються вибух актив-

ності антиоксидантних систем та лігніфікація клітинних стінок.

За відносно низьких доз озону некрози не утворюються, але

відбувається системне розповсюдження процесів окиснюва-

льного модифікування макромолекул та прискорюються про-

цеси старіння рослин.

З підвищенням концентрації озону в повітрі проблема

стійкості рослин до цього стресора збільшуватиметься, тому

вивчення окиснювального стресу, індукованого озоном, по-

требує спеціального дослідження та відповідних спостере-

жень. Вивчення фізіологічних проблем стійкості та адаптації

рослин до окиснювальних ушкоджень є невід’ємною часткою

фундаментальних досліджень загальної адаптивної відповіді

організму на дію несприятливих факторів довкілля.

З’ясування механізмів перебігу цих надзвичайно важливих

для прогнозування дії на рослини різних абіотичних та біотич-

них стресорів і є основою пошуку шляхів зменшення їхнього

негативного впливу на сільськогосподарські культури.

Фізіолого-біохімічні зміни, що визначають стійкість рослин

до дії оксидного стресу, є об’єктивними тестами як для ран-

ньої діагностики рівня стійкості створюваних форм та сортів,

їхнього відбору в лабораторних умовах, так і для біохімічного

моніторингу в трансформованих агроценозах.

Ми пропонуємо екологічно чистий, ефективний дешевий

та зручний у використанні спосіб підвищення стійкості рослин

до комплексної дії природнокліматичних факторів в процесі

вегетації. Вирішення поставленої задачі досягається тим, що

для захисту рослин пропонується водний розчин пероксиду

водню у концентрації 1∙10

-6

−1∙10

-2

М. Суть винаходу полягає в

тому, що рослини у фазу кущення обробляються позакорене-

во (обприскуванням).

Обробку

проводять навесні два рази з

інтервалом у 3 доби: готують водний розчин пероксиду водню

у концентрації 1∙10

-6

−1∙10

-2

М, яким обприскують надземну ча-

стину рослин, через три доби після першого обприскування,

рослини обробляють вдруге. Обробка

за такою схемою підвищувала не тіль-

ки стійкість рослин, а й продуктивність,

що було випробувано у польових умо-

вах.

ВИСНОВКИ

1. Так, рослини озимої пшениці сте-

пового та лісостепового екотипів ви-

рощуються за загальноприйнятою аг-

ротехнологією характерною для при-

родно-кліматичної зони. У фазу кущін-

ня, навесні, коли рослини вже вирів-

нялися за морфометричними показни-

ками після зимівлі, а товщина кутику-

лярного шару листків і стебел ще ма-

ла, посіви обприскують пероксидом

водню у певній концентрації. Витрата

розчину пероксиду водню складає 0,5

л/м

. Обробку проводять два рази з ін-

тервалом у 3 доби. За першої обробки

рослини проходять передадаптацію, в

результаті чого у них підвищується не-

специфічна стійкість, зокрема за раху-

нок активації антиоксидантних ферме-

нтів. Після другої обробки рослини

адаптуються до діючого агента. Оскі-

льки в основі дії несприятливих фак-

торів довкілля лежать окисні процеси,

то після обробки пероксидом водню у

фізіологічних концентраціях, рослини

виявляються стійкими до комплексної дії погодно кліматичних

факторів в процесі вегетації. Високоефективний вплив низь-

ких концентрацій хімічних речовин можна пояснити їх регуля-

торною дією і розглядати як сигнали для переключення про-

грами фізіологічних процесів в організмі. За дії цих сигналів

відбувається активація генів. Досягнення мети підтверджу-

ються експериментальними даними. Оскільки, урожайність -

це складна ознака, яка інтегрує дію всіх факторів, що впли-

вають на рослину в процесі онтогенезу, а її величина є

певним компромісом між продуктивністю та стійкістю, ми

дослідили вплив пероксиду водню на морфометричні

показники та складові компоненти урожайності: кількість ко-

лосків в колосі, зерен в колосі, масу зерна в колосі і масу 1000

зерен. Аналіз отриманих результатів вказує на те, що

обробка пероксидом водню не вплинула на морфометричні

параметри дослідних рослин. Не зазнали змін такі показники

як кількість колосків в колосі, зерен в колосі, які є найбільш

стабільним елементом структури урожаю, величина якого

може підтримуватися на рівні близькому до генетичного

потенціалу. Обробка рослин пероксидом водню позитивно

вплинула на масу 1000 зерен та збільшувала урожайність на

15-18% (табл.). Пропонований спосіб простий у використанні,

безпечний, екологічно чистий, не потребує значних

матеріальних витрат.

ТАБЛИЦЯ 1.

Варіанти досліду Маса 1000 зерен Урожайність

Поліська 29 (контроль) 38,4±0,08 51,1±0,14

Поліська 29 (дослід) 45,4±0,08 58,8±0,17

Поліська красноколоса (контроль) 32,6±0,10 52,3±0,15

Поліська красноколоса (дослід) 38,2±0,13 56,0±0,13

Копилівчанка (контроль) 32,4±0,09 65,7±0,19

Копилівчанка (дослід) 44,9±0,08 75,6±0,21

1670-2001 (контроль) 32,4±0,08 49,5±0,12

1670-2001 (дослід) 44,0±0,1 63,4±0,17

Столична (контроль) 38,6±0,07 74,5±0,20

Столична (дослід) 45,6±0,09 85,7±0,24

2. Отже, дія пероксиду водню оптимізує метаболічні проце-

си рослин озимої пшениці відповідно до умов, що реально

складаються за дії погодних та інших факторів навколишнього

середовища.

3. Рослинництво в Україні, загалом, є екологозалежним,

тому необхідно враховувати вплив погодних та кліматичних

відхилень на величину урожаю, його якість і підвищувати на-

дійність агроценозів не тільки за рахунок максимального ви-

користання онтогенетичної та філогенетичної адаптації сіль-

ськогосподарських культур до умов зовнішнього середовища,

а й підвищувати роль екзогенної регуляції адаптаційними ре-

акціями.

ЛІТЕРАТУРА

Рис.2. Накопичення озону у нижніх прошарках ат-

мосфери. Озон як чинник оксидного стресу та дже-

рело інших активних форм кисню.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

160

1. Жученко А.А. Адаптивная система селекции растений (эколого-генетические осно-

вы).- М.: Изд-во РУДН, 2001. - Т.I.- 780 с.

2. Зауралов О.А. Стратегия адаптации высших растений к неблагоприятным условиям

среды // С-х биология. - 2000. - №5. - С.39-45.

3. Зубець М.В. Реформування агропромислового комплексу України // Вісн. аграр. науки.

– 1999 - №1. – С. 5 – 10.

4. Кумаков В.А. Физиология формирования урожая яровой пшеницы и проблемы селе-

кции // Сельскохозяйственная биология. 1995. №5.- c.68-78.

5. Лифенко С.П. Досягнення в селекції пшениці озимої м’якої // Вісник аграрної науки. -

2000.- № 12.-С. 15-16.

6. Brownie C., Bowman D.T., Burton J.W. Estimating Spatial Variation in Analysis of Data

from Yield Trials: A Comparison of Methods// Agron.J.-1993.-Vol.85,№6.-p.126-132.

УДК: 633.853: 631.816 О.М.Григор’єва, к.с.-г.н.; КІРОВОГРАДСЬКИЙ ІНСТИТУТ АПВ НААНУ

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІНОКУЛЯЦІЇ СОЇ ПЕРСПЕКТИВНИМИ

ШТАМАМИ БУЛЬБОЧКОВИХ БАКТЕРІЙ В УМОВАХ

ПІВНІЧНОГО СТЕПУ УКРАЇНИ

Використання біологічного азоту в землеробстві має бага-

то переваг перед використанням його мінеральних форм,

оскільки скорочує енергетичні і матеріальні затрати на виго-

товлення добрив, зменшує забруднення оточуючого середо-

вища мінеральними речовинами, а вирощування бобових ро-

слин оптимізує мікробіологічні процеси, поліпшує фізико-

хімічні властивості ґрунту, в результаті чого підвищується йо-

го родючість [1].

Історія відкриття бульбочкових бактерій та їхньої ролі в

кругообігу азоту тісно пов’язана з вивченням бобових рослин,

які з давніх часів використовувались людиною. Перші згадки

про вирощування бобових культур (кормових бобів, гороху,

люпину, сої) дійшли до нас ще з давніх часів, за 4-5 тис. років

до нашої ери [2].

Завдяки здатності у симбіозі з бульбочковими бактеріями

фіксувати молекулярний азот ці рослини відіграють важливу

роль у підвищенні родючості ґрунту. Біологічний азот є най-

більш дешевим та екологічно чистим джерелом цього елеме-

нта для землеробства.

Найважливішою зернобобовою культурою світового зем-

леробства є соя і вирішення проблеми дефіциту повноцінного

рослинного кормового і харчового білка на Україні без неї не

можливо. Її насіння широко використовується при виробницт-

ві сільськогосподарської продукції та промислових виробів [3].

Особливістю цієї культури є поєднання двох важливих

процесів – фотосинтезу та біологічної фіксації азоту з повітря,

внаслідок чого підтримується азотний баланс ґрунту. Соя при

симбіозі з бульбочковими бактеріями роду Rhizobium залишає

після себе 90-280 кг біологічного фіксованого азоту, чисте від

бур’янів поле, а тому є добрим попередником для більшості

сільськогосподарських культур. При цьому забезпечується

потреба рослин азотом на 90-95 %, значення якого в загаль-

ному балансі азоту в землеробстві істотне. Тому, обробка на-

сіння цими мікроорганізмами є ефективним і необхідним при-

йомом, який впливає на розвиток рослин протягом всього он-

тогенезу [4, 5, 6, 7].

Широке використання бобовими рослинами азоту повітря

є одним з напрямків альтернативного біологічного землероб-

ства, метою якого є одержання екологічно чистого продукту

для потреб харчування людини та годівлі тварин. Передпосі-

вна інокуляція насіння сої повинна стати основним агротехні-

чним заходом ресурсо- та енергозберігаючої технології виро-

щування даної культури.

За останні роки в Інституті сільськогосподарської мікробі-

ології Національної академії аграрних наук (м. Чернігів) роз-

роблено низку мікробних препаратів для багатьох сільського-

сподарських культур, в тому числі і для сої. Разом з тим про-

водяться дослідження з селекції та виділення нових ефектив-

них штамів. Їх використання дозволяє збільшити урожайність

бобових рослин та вміст білка в них [8].

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

Ефективність обробки сої азотфіксуючими бактеріями на

різних фонах мінерального живлення перевіряли протягом

2009-2010 рр. у польових умовах лабораторії землеробства

Кіровоградського інституту агропромислового виробництва за

загальноприйнятими методиками. Для вирішення поставле-

них завдань був проведений польовий дослід, який був спря-

мований на вивчення азотфіксації сої та визначення найбільш

ефективних штамів бульбочкових бактерій. Дослід включав

наступні варіанти: контроль, без інокуляції насіння. В наступ-

них варіантах досліду насіння сої обробляли штамами буль-

бочкових бактерій, які отримали у Інституті сільськогосподар-

ської мікробіології НААН. Досліджували ефективність препа-

ратів на фоні без добрив та на фонах N

та N

Насіння сої обробляли бульбочковими бактеріями з розрахун-

ку 200 г препарату на одну гектарну норму насіння. Сорт сої

Медея.

Рослини для аналізу відбирали у фази бутонізації - почат-

ку цвітіння та стиглості бобів. Оцінювали такі показники: кіль-

кість та масу бульбочок на коренях рослин, площу листкової

поверхні, висоту рослин – за загально прийнятими методика-

ми. У фазу стиглості бобів проводили облік урожайності та

визначали якість зерна. За показниками урожайності та вмісту

протеїну у насінні сої для кожного варіанту розраховували

збір сирого протеїну з 1 га.

Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем звичайний важко суг-

линкового механічного складу.

Погодні умови у роки проведення досліджень різнилися

як за зволоженістю, так і за температурним режимом. В 2009

році на період сівби сої запаси продуктивної вологи в шарі

ґрунту 0-10 см склали 1мм, 0-20 см – 8 мм і були недостатні-

ми для активного проростання насіння і отримання дружніх

сходів. ГТК Селянинова у травні місяці становив 0,32, тобто в

перший період рослини розвивалися в гостро посушливих

умовах.

В період бутонізації-цвітіння (третя декада червня) серед-

ньодобова температура була на 3,7

С вище середньої бага-

торічної. Запаси вологи в шарі ґрунту 0-10 см становили 5 мм,

0-20 – 10 мм. Опади, що випали у червні (112,1 % норми)

пом’якшили дію повітряної і ґрунтової посухи, що тривала

протягом липня. Гідротермічний коефіцієнт становив 0,12 при

середньо багаторічному показнику 1,16. Сума ефективних

температур за період вегетації склала 1809,7

С або 155,4 %

від середньо багаторічних показників.

Погодні умови 2008 року в цілому були сприятливими для

росту і розвитку сої. Температура грунту на глибині 10 см на

час сівби становила 10,3

С, тобто була оптимальною. Запаси

вологи в посівному шарі грунту були достатніми для отриман-

ня своєчасних і дружніх сходів. У квітні і травні кількість опа-

дів перевищила середньобагаторічний показник на 43 і 70 %

відповідно. Отже, на початку вегетації сої кількість опадів бу-

ла достатньою, але відмічалось повільне наростання вегета-

тивної маси рослин, оскільки температура повітря вночі зни-

жувалась до 6-9

С. В період бутонізації-цвітіння середньодо-

бова температура повітря була на 2,9

С вищою проти серед-

ньо багаторічної. Запаси вологи в шарі грунту 0-20 см стано-

вили 21 мм, 0-100 см – 117 мм. У серпні температура повітря

перевищила середньобагаторічний показник на 4,8

С, що

прискорило дозрівання сої.

Кількість опадів за період вегетації сої становила 345 мм,

що становить 128,3 % до норми. Такі умови вегетації вплину-

ли на показники росту, розвитку та формування урожайності

зерна сої.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Одним з найважливіших параметрів інтенсивності фікса-

ції атмосферного азоту бобовими культурами є кількість бу-

льбочок на коренях рослин. За результатами проведених до-

сліджень встановлено, що найбільша їх кількість у фазу цві-

тіння у варіантах без внесення добрив була відмічена при за-

стосуванні Ризоторфіну штам КД 3 – 22,0 шт./рослину. На

фоні застосування добрив у дозах N

та N

ви-

щим цей показник був у рослин сої, де насіння перед сівбою

обробляли штамом КД 1 – 25,7 та 22,1 при 14,0 та 11,7

шт./рослину відповідно у контролі без інокуляції насіння. У

фазу наливу бобів кількість бульбочок при обробці штамом

КД 3 як на фоні без добрив, так і при внесенні N

, була

максимальною – відповідно 40,1 та 48,6 при 23,2 та 19,8

шт./рослину у контролі, де обробку насіння не проводили.

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

161

Висота рослин в період цвітіння коливалась від 46,9 см у

варіанті з застосуванням у передпосівну обробку препарату

Ризоторфін штам КД 1 на фоні без добрив до 62,4 см у варіа-

нті з застосуванням штаму 2490 на фоні N

. В період

повної стиглості вищими рослини були у цьому ж варіанті –

91,7 см. У контролі без застосування добрив та без інокуляції

насіння цей показник становив 72,8 см.

Основним критерієм, що дає змогу оцінити ефективність

застосування різних прийомів щодо поліпшення умов виро-

щування сільськогосподарських культур, є вплив їх на уро-

жайність. Результати досліджень показали, що інокуляція зе-

рна сої перед сівбою по-різному впливала на рівень урожай-

ності. В 2007 році урожайність зерна коливалась від 1,68 до

2,22 т/га залежно від прийомів, що досліджувались. Результа-

ти дисперсійного аналізу вказують на те, що на врожайність

сої найбільший вплив мали фони мінерального живлення (38

%) та мікробні препарати (29 %). Частка впливу взаємодії фа-

кторів становила при цьому 25 % (табл. 1).

1. УРОЖАЙНІСТЬ СОЇ ЗАЛЕЖНО ВІД ОБРОБКИ НАСІННЯ БАКТЕ-

РІАЛЬНИМИ ПРЕПАРАТАМИ ТА ФОНІВ ЖИВЛЕННЯ, Т/ГА, 2007-

2008 РР.

№№

вар.

Фони жив-

лення, ФА

Бактеріальні пре-

парати, ФБ

2007р. 2008р.

Середня

за 2 роки

Середня

по ФА

Середня

по ФБ

1.1

Котроль, без обро-

бки насіння

1,88 1,86 1,87

1,82

1.2 Ризоторфін (КД1) 1,98 2,03 2,01 2,00

1.3 Ризоторфін (КД2) 1,97 1,87 1,92 1,99

1.4 Ризоторфін (КД3) 1,78 1,93 1,86 2,00

1.5 Ризоторфін (2490) 2,04 1,88 1,96 2,00

1.6

Контроль –

без добрив

Ризогумін (М 8) 2,05 1,92 1,99

1,94

1,97

2.1 Котроль 1,68 1,87 1,77

2.2 Ризоторфін (КД1) 1,98 1,96 1,97

2.3 Ризоторфін (КД2) 2,19 1,92 2,06

2.4 Ризоторфін (КД3) 2,22 1,91 2,07

2.5 Ризоторфін (2490) 2,12 1,86 1,99

2.6

при сівбі

Ризогумін (М 8) 2,15 1,92 2,04

1,98

3.1 Котроль 1,71 1,90 1,81

3.2 Ризоторфін (КД1) 2,04 2,01 2,03

3.3 Ризоторфін (КД2) 2,12 1,85 1,99

3.4 Ризоторфін (КД3) 2,20 1,92 2,06

3.5 Ризоторфін (2490) 2,16 1,96 2,06

3.6

при сівбі

Ризогумін (М 8) 1,87 1,90 1,89

1,97

НІР

, т/га

ФА

ФБ

ФАБ

0,06

0,09

0,16

0,04

0,06

0,10

На фоні без добрив вищою була урожайність сої при об-

робці насіння препаратами Ризогумін штам М8 та Ризоторфін

зі штамом бульбочкових бактерій 2490 – 2,05 та 2,04 т/га від-

повідно. На фоні N

і N

найбільш ефективним

було застосування для інокуляції насіння штаму КД 3 – 2,22 і

2,20 т/га відповідно. В середньому по фактору «фон живлен-

ня» у контролі отримано по 1,95 т/га зерна. Внесення перед

сівбою 30 кг/га діючої речовини нітроамофоски сприяло істот-

ному підвищенню урожайності і дало можливість додатково

отримати 0,11 т/га. При збільшенні дози добрив до 60 кг/га

д.р. додатково отримано 0,07 т/га при НІР

= 0,06 т/га.

В 2008 році на всіх досліджуваних фонах мінерального

живлення істотно вищу урожайність сої отримано при іноку-

ляції насіння штамом КД 1 – 2,03; 1,96 та 2,01 т/га відповідно,

що на 0,17; 0,10 та 0,15 т/га вище контролю, де добрива не

вносили і обробку насіння не проводили. В умовах даного ро-

ку застосування препарату КД1 виявилось найбільш ефекти-

вним і дало можливість додатково отримати 0,12 т/га зерна

сої порівняно до варіанту досліду, де бактеризацію насіння не

проводили (НІР

= 0,06 т/га).

Проведений аналіз зернової продуктивності сої за весь

період досліджень показав, що передпосівна інокуляція на-

сіння штамами бульбочкових бактерій забезпечила кращі

умови для азотфіксації та досить високу насіннєву продуктив-

ність культури порівняно до контролю без обробки. На приро-

дному фоні (без внесення добрив) вищу врожайність сої (2,01

т/га) одержали у варіанті, де проводили передпосівну обробку

насіння штамом азотфіксувальних бактерій КД 1. При внесен-

ні у передпосівну культивацію N

кращим виявилось за-

стосування штамів КД 2 та КД 3 – 2,06 та 2,07 т/га, що відпо-

відно на 0,19 та 0,20 т/га вище, ніж на контролі без добрив та

без застосування інокуляції. При збільшенні дози добрив до

60 кг/га д.р. вищою продуктивністю характеризувались росли-

ни сої, отримані з насіння, де для передпосівної обробки яко-

го застосовували препарат Ризоторфін зі штамами бульбоч-

кових бактерій КД 3 та 2490, що дало можливість додатково

отримати по 0,19 т зерна з кожного гектара.

За результатами досліджень встановлено, що за рахунок

інокуляції насіння додатково отримано 0,15-0,22 т/га зерна

сої. Більш ефективним виявилось застосування штаму буль-

бочкових бактерій 2490. При цьому отримано урожайність зе-

рна сої 2,04 при 1,82 т/га у контрольному варіанті, де обробку

насіння перед сівбою не проводили.

Якісні показники зерна також змінювались залежно від до-

сліджуваних факторів (табл. 2).

Дані польових дослідів свідчать про вищий вміст білка в

зерні сої на фоні без добрив за інокуляції штамами КД 2 та

2490. Приріст вмісту білка у цих варіантах відповідно стано-

вив 1,1 та 0,4 %. При внесенні в передпосівну культивацію по

30 та 60 кг д.р мінеральних добрив кращі показники отримані

при обробці насіння мікробним препаратом Ризогумін зі шта-

мом бульбочкових бактерій М 8 – відповідно 42,0 та 41,3 %,

що на 3,0 та 2,3 % вище порівняно до контролю без добрив та

інокуляції.

ТАБЛИЦЯ 2. ВПЛИВ ІНОКУЛЯНТІВ НА БІОХІМІЧНИЙ СКЛАД ЗЕРНА

СОЇ, СЕРЕДНЄ ЗА 2007-2008 РР.

Збір білка, т/га Збір олії, т/га №№

вар.

Вміст

білка,

всього середнє

по фонах

живлення

середнє по

препаратах

Вміст

олії,

т/га

всього

середнє

по фонах

живлення

середнє по

препара-

тах

1.1 39,0 0,73 0,73 20,1 0,37 0,36

1.2 38,1 0,77 0,78 20,4 0,41 0,41

1.3 40,1 0,77 0,79 19,9 0,38 0,39

1.4 39,0 0,73 0,78 19,7 0,37 0,39

1.5 39,4 0,77 0,80 20,0 0,39

0,39

0,40

1.6 39,0 0,78

0,76

0,81 19,9 0,40 0,39

2.1 40,5 0,72 20,2 0,35

2.2 39,4 0,78 20,4 0,40

2.3 38,7 0,80 20,0 0,41

2.4 39,9 0,83 19,8 0,41

2.5 39,8 0,79 19,8 0,39

2.6 42,0 0,86

0,80

20,3 0,41

0,40

3.1 40,1 0,73 19,6 0,35

3.2 38,3 0,78 20,0 0,41

3.3 39,8 0,79 19,8 0,39

3.4 38,1 0,78 19,6 0,40

3.5 40,1 0,83 19,8 0,41

3.6 41,2 0,78

0,78

19,6 0,37

0,39

НІР

, т/га 0,07 0,02

Високий вміст білка в зерні контрольних рослин можна по-

яснити порівняно низьким урожаєм у цьому варіанті. Загаль-

новідомо, що за вищої врожайності в зерні знижується вміст

запасних поживних речовин, і навпаки.

Максимальний приріст збору протеїну на фоні без добрив

та при внесенні N

отримано у варіанті застосування

для інокуляції препарату Ризогумін М8 – 0,05 та 0,13 т/га або

6,8 та 17,8 % відповідно. При внесенні у ґрунт 60 кг д.р. міне-

ральних добрив кращим було застосування Ризоторфіну 2490

– 0,83 т/га при 0,73 т/га у контролі без добрив та за відсутнос-

ті інокуляції насіння.

Вміст олії у зерні сої на природному фоні (без добрив) та

при внесенні N

зростає з 20,1 % у контролі до 20,4 %

при інокуляції Ризоторфіном зі штамом бульбочкових бакте-

рій КД 1.

Збір олії за рахунок різниці в урожайності в усіх варіантах

досліду був вищим порівняно до контролю, де обробку насін-

ня не проводили. Так, за рахунок передпосівної інокуляції на-

сіння бульбочковими бактеріями порівняно до контролю без

добрив та інокуляції на фоні без добрив додатково отримали

по 0,01-0,04 т/га; при внесенні N

і N

–0,02-0,04

т/га. Істотно вищою надбавка була при застосування для об-

робки насіння досліджуваних мікробних препаратів Ризотор-

фін зі штамами бульбочкових бактерій КД 1; КД 2; КД 3; 2490

та Ризогумін М8 залежно від фонів мінерального живлення.

Розрахунки економічної ефективності застосування мікро-

бних препаратів для інокуляції насіння сої показують, що да-

ний агрозахід є економічно доцільним. Проте через високі ці-

ни на мінеральні добрива вищі показники отримані при виро-

щуванні культури на фоні без удобрення.

ВИСНОВКИ

Передпосівна бактеризація є обов’язковим агротехнічним

заходом, який дозволяє отримати істотну прибавку врожаю

насіння сої та дозволяє збільшити вміст у зерні білка та олії. В

посушливих умовах північного Степу України на природному

фоні для кращого ефекту бажано використовувати для іноку-

ляції зерна сої мікробні препарати Ризогумін М 8 та Ризотор-

фін з високоефективним штамом бульбочкових бактерій КД 1,

які у середньому за 2007-2008 рр. забезпечили урожайність

ПОСІБНИК УКРАЇНСЬКОГО ХЛІБОРОБА 2011

162

зерна сої 1,99- 2,01 т/га, що на 0,12-0,14 т/га більше порівня-

но до контролю без інокуляції.

При внесенні у передпосівну культивацію N

вищі

показники урожайності отримали за рахунок інокуляції Ризо-

гуміном штам М 8 та Ризоторфіном зі штамом бактерій КД 3 –

відповідно 2,04 та 2,07 т/га, що на 0,17 і 0,20 т/га перевищу-

вало показник контрольного варіанту (без добрив та без іно-

куляції насіння ).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вплив інокуляції на азотфіксувальну активність та накопичення білка галегою східною при її

інтродукції в умовах західного Поділля / І. Бутницький, С. Коць, С. Маліченко, І. Бутницька // II

Міжнародна конференція «Онтогенез рослин у природному та трансформованому середовищі»

(Львів, 18-21 серпня): тез. доп. – Львів. – 2004. – С. 136.

2. Бабич А.О. Сучасне виробництво і використання сої / А.О. Бабич. – К.: Урожай, 1993. –432 с.

3. Бабич А.О. Соя для здоров’я і життя на планеті Земля / А.О. Бабич. – К. : Аграрна наука,

1998. – 272 с.

4. Без зернобобовых не обойтись, и без сои в частности / В.В. Звездычев, .С.С. Шерстнев //

Зерновое хозяйство. – 2002 – № 4. – С. 14-15.

5. Эффективность агротехнических приемов при выращивании сои / Т.В. Персикова, Н.В. Вин-

никова // Аграрная наука. – 2000. – № 4. – С. 10-12.

6. Лабутова Н.М. Влияние двойной инокуляции биопрепаратами на основе азотфиксирующих

и фосфатмобилизирующих микроорганизмов на продуктивность сои и содержание подвижных

форм азота и фосфора в почве ризосферы / Н.М. Лабутова, В.А. Лях, И.В. Аксенов, О.В. Шев-

ченко // Біологічні науки і проблеми рослинництва. Зб. наук. праць Уманського ДАУ. – Умань. –

2003. – С. 262-263.

7. Надкернична О.В. Особливості впливу деяких азотфіксуючих бактерій на розвиток рослин

сої / О.В. Надкернична, Т.М. Ковалевська , С.Ф. Козар // Корми і кормо виробництво: міжвід. те-

мат. наук. зб. – Вінниця, 2001. – Вип. 27.– С. 112-114.

8. Халеп Ю.М. Економічне обґрунтування доцільності застосування біопрепаратів при вирощу-

ванні бобових культур / Ю.М. Халеп, Н.М. Веремейчик, В.П. Горбань, Д.В. Крутило // Сільсько-

господарська мікробіологія: міжвід. темат. наук. зб. – Чернігів, 2007. – Вип. 6. – С.132-139.

УДК 632.4: 581.5:616-02.635.654 С.В.Лапа, Н.В.Житкевич, ІНСТИТУТ МІКРОБІОЛОГІЇ І ВІРУСОЛОГІЇ НАНУ;

Л.Г.Жмурко, Інститут землеробства НААНУ

БІОЛОГІЧНИЙ ЗАХИСТ СОЇ ВІД БАКТЕРІАЛЬНИХ ХВОРОБ

Соя – цінна продовольча, кормова і технічна культура:

джерело білка, сировина для виробництва олії, комбікормів та

широкої гами інших продуктів. Унікальність сої полягає в її рі-

дкісному хімічному складі: висока концентрація в бобах білка -

38-42%, жиру - 18-22%, вуглеводів – 25-30%, а також вітамі-

нів, мінеральних речовин, ферментів. Завдяки тому, що рос-

лини сої фіксують азот, покращується родючість і азотний

баланс ґрунту.

За статистичними даними виробництво сої в Україні в

2004р. складало всього 366 тис. тонн. Однією з причин не-

значного обсягу був вузький ринок її збуту, відсутність спеціа-

льної техніки для вирощування культури. Докорінно змінити

ситуацію повинна затверджена профільна програма «Соя

України 2005-2010». Згідно з програмою, за найближчі п’ять

років виробництво даної культури збільшиться в Україні до

1,7 млн.тонн, а площі під соєю – до 1-1,2 млн. га. [8].

Велику шкоду посівам сої завдають не тільки фітопато-

генні гриби, а й бактерії. Їх розвиток призводить до зниження

продуктивності або загибелі рослин. Фітопатогенні бактерії

широко розповсюджені в природі, і в умовах сприятливих для

їх розвитку, спричиняють значну шкоду врожаю зернобобових

[1, 3].

Технологія виробництва сої включає застосування пести-

цидів (гербіцидів, фунгіцидів та інсектицидів і ін.) – хімічних

сполук різної дії. Однак відомо, що застосування пестицидів

призводить до забруднення продукції, навколишнього сере-

довища та накопичення продуктів розпаду в ґрунті. Тому

прийнята у світовій практиці концепція інтегрованого захисту

рослин передбачає обмеження хімічних пестицидів за раху-

нок використання екологічно безпечних методів, одним з яких

є біологічний. Проте біологічний метод захисту сої від хвороб

має ще досить обмежене застосування і пов’язано це з тим,

що на сьогодні в Україні біологічних препаратів досить мало,

а для захисту сої взагалі не зареєстровано жодного. Труднощі

виникають на всіх етапах розробки препарату – від пошуку

високоактивних штамів з широким спектром антагоністичної

дії до фітопатогенів, до їх впровадження у виробництво.

В останній час активно ведеться пошук і впроваджуються

у виробництво біопрепарати для захисту рослин на основі ба-

ктерій роду Bacillus [12, 13]. В Росії широко застосовуються

біопрепарати для захисту рослин від хвороб: Агат, Бактофіт,

Фітоспорин, Фітоспорин – М. [10,11], але вони не захищають

рослини від ураження бактеріозами.

В Інституті мікробіології і вірусології ім.Д.К.Заболотного

створено новий біологічний препарат Спорофіт, який випро-

бовується у польових умовах. Показано, що застосування

Спорофіту для захисту гречки від сірої гнилі дозволить змен-

шити уражуваність посівів збудником цієї хвороби та значно

підвищити врожайність [4].

В результаті лабораторних досліджень було встановлено,

що препарат Спорофіт на основі Bacillus amyloliguefaciens

УКМ 5137 проявляв антагоністичні властивості до фітопато-

генних грибів та бактерій, зокрема представників роду

Xanthomonas різних видів [6].

Метою досліджень було визначити в лабораторних умо-

вах антагоністичну дію штамів Bacillus amyloliguefaciens УКМ

5137, Bacillus subtilis УКМ 5009 та суміші цих культур (Bacil-

lus amyloliguefaciens УКМ 5137 та Bacillus subtilis УКМ 5009 у

співвідношенні 1:1) до фітопатогенних бактерій роду Xan-

thomonas та Pseudomonas; визначити чутливість колекційних

та ізольованих штамів збудників бактеріозів сої до штамів

B.amyloliguefaciens УКМ 5137, B.subtilis УКМ 5009 та суміші

цих культур (1:1); в польових умовах визначити ефективність

дії суміші штамів B.amyloliguefaciens УКМ 5137 та B.subtilis

УКМ 5009 на розвиток бактеріозів сої.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Об’єктами досліджень слугували аеробні спороутворюючі

бактерії Bacillus amyloliguefaciens УКМ 5137 (1) та Bacillus

subtilis УКМ 5009 (2), які ідентифіковано згідно визначника

Бергі [5].

Антагоністичну дію бактерій Bacillus amyloliguefaciens УКМ

5137 (1) , Bacillus subtilis УКМ 5009 (2) та суміш цих штамів

(1+2), які взяті у співвідношенні 1:1, до колекційних та ізольо-

ваних фітопатогенів з родів Xanthomonas та Pseudomonas до-

сліджували методом радіальних штрихів [2]. Суть методу по-

лягає у тому, що 18-год. культуру бактерії висівали в центр

чашки Петрі діаметром 12 см з поживним середовищем. Че-

рез 5 діб інкубування в термостаті при 28

С підсівали раді-

альним штрихом тест-культури з титром бактеріальної су-

спензії 5х10

КУО/мл. Зони відсутності росту враховували че-

рез 18-24 год. інкубування. Контролем слугували типові шта-

ми бактерій роду Bacillus.

Бактеріостатична (б/с) та бактерицидна (б/ц) дія оцінюва-

лась за радіусом пригнічення росту тест-культур фітопатоген-

них бактерій. Бактерицидна дія на тест-культури в радіусі 15

мм або більше вважалась позитивною.

Польові досліди по визначенню ефективності дії бактерій

роду Bacillus проводили у дослідному господарстві "Чабани"

Інституту Землеробства УААН. Насіння сої обробляли су-

спензією суміші штамів Bacillus amyloliguefaciens УКМ 5137 та

Bacillus subtilis УКМ 5009 (1+2), які взяті у рівних пропорціях з

титром 1х10

КУО/мл. Робочий розчин з титром 1х10

КУО/мл

виготовляли завчасно до обробки насіння. Експозиція замо-

чування насіння сої становила 20 хвилин. Витрата ліофільно

висушеного препарату з штамів бактерій становила 0,4 - 0,5

кг/га з розрахунку на 1 т насіння. У дослідах використано сорт

сої «Устя» - середньостійкий до бактеріальних хвороб.

РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В результаті досліджень було встановлено, що Bacillus

amyloliguefaciens УКМ 5137 - грампозитивні аеробні спороут-

ворюючі палички, які продукують каталазу. Ростуть на МПА

(м’ясо пептонному агарі), сусло-агарі, середовищі Громико,

картопляному агарі. На МПА утворює складчасті колонії

в’язкої консистенції, бежевого кольору, з краями неправиль-

ної форми. На картопляному агарі – колонії світло-бежевого

кольору, блискучі, в’язкої консистенції, краї рівні. На середо-

вищі Громико – колонії бежевого кольору, складчасті, з під-

вищеним центром, краї зрізані, консистенція в

’

язка. Клітина

при спороутворенні не роздувається, після росту на глюкоз-

ному агарі в протоплазмі вакуолі не утворюються. На МПБ

культура утворює плівку. Ферментує глюкозу, арабінозу, ма-

ніт, ксилозу з утворенням кислоти, дає позитивну реакцію

Фогес-Проскауера, гідролізує крохмаль, желатину, росте при

7% NaCl, утилізує цитрат, не використовує пропіонат. Культу-

ра не росте в анаеробних умовах і при 10% NaCl.

Як показали дослідження, штам Bacillus amyloliguefaciens

УКМ 5137 продукує комплекс біологічно активних речовин, в

тому числі антибіотики поліпептидної та аміноглікозидної