Подольська Є.А., Лихвар В.Д. Культурологія

Подождите немного. Документ загружается.

201Теми для самостійної роботи

Особлива «цінність» невербальних засобів в порівнянні з мо:

вою полягає в тому, що вони більш природні, і в меншій мірі знахо:

дяться під контролем свідомості, тому бувають більш правдиві і щирі

в плані відображення почуттів відносин. Найбільш визнані в

суспільстві моделі невербальної поведінки завжди відображують

морально:естетичні цінності суспільства.

РОЛЬ ПОЦІЛУНКІВ У ЦІННІСНІЙ РЕҐУЛЯЦІЇ

ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ

Поцілунок є також етичною, естетичною і філософською кате:

горією, а в культурології носить характер реґуляції культурних сце:

наріїв діяльності.

Розглядаючи це животрепетне питання, необхідно насамперед

звернутися до світу живої природи і поспостерігати його прояви там.

Очевидно нам не буде діставати слів, щоб розкрити красу «по:

цілунку» у світі тварин. Ми зможемо довго милуватися «поцілун:

ками» у коней, спостерігаючи, наскільки ніжні «відношення» у цих

тварин. Велику естетичну насолоду доставляють нам краса «по:

цілунків» у птахів (голубів, гусей, журавлів, папуг). Якимись «ус:

відомленими» здаються «поцілунки» у кішок, собак і особливо корів.

Безумовно, що усіма цими «поцілунками» у тварин керує

інстинкт кохання. Але

людина — істота мисля:

ча, і тому поцілунок

у неї, на нашу думку,

має носити творчий

характер. Ми усвідом:

люємо, відносно сфери

почуттів, емоцій, по:

няття логіки і творчості

може бути не доціль:

ним. І все:таки спро:

буємо проаналізувати

поцілунки у людини,

спробуємо їх система:

тизувати, і ми побачи:

мо, що в багатьох ви:

падках, вони не є лише

сферою відчуттів.

Поцілунок. Сучасна скульптура

202

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Першопричиною поцілунків у світі природи, як уже було сказа:

но, безумовно є кохання як продовження життя, як його репроду:

кування. Мабуть, поцілунок і є найвищим проявом цього високого і

найбільш трепетного почуття.

Любовні поцілунки у людини бувають двох видів — викликані

цим високим почуттям і поцілунок коханців — нижча стадія почут:

тя, хоча це розрізнення є досить відносним.

Як наслідок першого виду таких поцілунків народжуються сім’ї

і з’являються діти. Важко уявити, які зміни відбуваються у людей,

що цілуються. Ми навіть не підозрюємо, що у нас змінюються рит:

ми серця, тиск, посилюється кровообіг, з більшим прискоренням

відбувається народження нових клітин, змінюється колір очей, об:

личчя, піднімається температура тіла. Людина може знаходитися у

такому стані, що їй інколи дуже важко контролювати себе і володі:

ти собою. Ось яка сила подібного поцілунку.

Особливим видом «високої любові» є поцілунки людиною тва:

рин, птахів, квітів, собак у морду і зворотній поцілунок собаки у ви:

гляді полизування язиком людини — це найвірніша «любов». По:

цілунок людиною очей, щоки коня, корови, пташки як завжди не

залишаються «не поміченими». Тварини відгукаються на ці почут:

тя людини. І може саме такі «поцілунки» за формою людина пере:

несла у свій світ у ході своєї еволюції.

Систематизація поцілунків у людини дає можливість виявити

ціннісні реґулятиви сценаріїв діяльності людини і пізнати їх «при:

роду». Поцілунки бувають:

— чергові — тобто повсякденні — такі, які ніби розраховані на

прояв «видимої доброзичливості відношень» у знайомих один до

одного. У подружньої пари як знак вибачення, прощення, малень:

кої подяки і просто «поцілуйчика» на всяк випадок. У цих поцілун:

ках відсутнє глибоке внутрішнє почуття;

— проміжні — це поцілунки «на літу». Як завжди вони найбіль:

ше від усього «приголомшують», тому що бувають неочікуваними.

Отримавши такий поцілунок, людина, тільки згодом починає роз:

мірковувати «щож» відбулось насправді. Як правило, їй дуже важ:

ко буває здогадатися про його першопричину, тому що цей поцілу:

нок також із групи «на всяк випадок»;

— вітальні — вид поцілунку дуже поширений і надто стійкий у

багатьох народів — вірменів, грузин, у яких особливо сильно розви:

нене відчуття національної єдності. Такий вид поцілунків характер:

ний для багатьох випадків родинних відношень. Ці поцілунки

здійснюються часто при зустрічах.

203Теми для самостійної роботи

— прощальні — ці поцілунки носять більш емоційний характер,

ніж попередні. Вони найбільш щирі у повному розуміння цього сло:

ва. Може, саме цей вид поцілунку пов’язаний з усвідомленням лю:

диною швидкоплинності її життя. Досить часто цей вид супрово:

джується сльозами на очах і здебільше в цей час ми згадуємо відому

істину «Що маємо — не бережемо, а втративши — плачемо»;

— ритуальні — особливий вид, що торкається дуже тонких ду:

ховних відчуттів, заглиблення у культуру людини. Це один із

древніх поцілунків людини. Він має філософський характер.

Ритуал духовного поцілунку є характерним для людей більш

похилого віку і людей з особливо загостреним відчуттям любові до

життя. Супроводжується цей ритуал поцілунком у руку, голову, по:

цілунком хреста чи іншого фетишу у спеціально відведених місцях

(церква, костьол, синагога). Особливий трепет викликає такий по:

цілунок, якщо він супроводжується в присутності чи за участі свя:

щеннослужителя;

— урочисті мають репрезентативний парадний характер. Він

супроводжується на виду великої кількості людей (поселень, міст,

республіки, країни). Характер цих поцілунків визначається соціаль:

ним станом людей, що цілуються. У більшості випадків ці поцілун:

ки «підлабузницькі» і нагадують «поцілунок Іуди»;

— концертні — ці поцілунки характерні для людей, які хотять

отримати із цього зиск — отримати «автограф». Їх можна віднести

до так званих поцілунків комерційного характеру;

— батьківські — це поцілунки найвищої форми любові, любові без:

межної, самовідданої, безкорисної, безкінечної, найсильнішої любові,

найвищої, найніжнішої, сердечної любові, любові зі сльозами на очах.

Любов матері до своєї дитини не можна порівняти за змістом з інши:

ми видами. Саме ця любов оспівана в багатьох шедеврах світової літе:

ратури, музики, поезії, живопису. Це вічна любов, вона не вмирає і не

помре ніколи.

За формою поцілунки також можуть здійснюватися не однако:

во — «без рук», тільки губами і за допомогою рук. Коли губам «допо:

магають» руки, тоді такого роду поцілунки носять більш змістов:

ний, міцний, а може, і непередбачуваний характер.

До поцілунків «без рук» відносяться «повітряні» поцілунки,

звично вони супроводжуються уже «на вздогін», коли неможливо

людину дістати руками. Досить часто між людьми, які використо:

вують такий вид поцілунку, знаходиться яка:небудь перешкода —

відстань, вікно, висота, решітка. І тоді люди звертаються до міміки

204

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

типу — я відриваю від своїх губ і двома пальцями посилаю чи ки:

даю тобі мій поцілунок, чи зображують серце, пробите наскрізь

стрілою.

Поцілунки можуть здійснюватися на різних участках людської

постаті і частин тіла. У більшості випадків цьому підпадають у ден:

ний час оголені частини — усі площини голови, шиї, руки.

Велике значення має середовище, в якому відбувається поцілу:

нок. Від нього залежить у великій мірі і зміст поцілунку. Відомо, що

звичне середовище, в якому відбувається поцілунок (кухня, спаль:

ня, коридор), сприяє тому, що поцілунок є пасивним. Більш актив:

ними поцілунок може бути під час танцю, в підворотні, в лісі, в полі,

на дачі, в трамваї, на вулиці, в кафе, ресторані, театрі, в гостях.

І найбільшу силу має поцілунок в тюрмі, після тривалої розлуки,

під водою тощо.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Що виявляє ходьба під руку з особою протилежної статі?

2. Чому для привітання подають саме праву руку?

3. Що означає оголена рука при рукостисканні?

4. Що означає звичай рознімання рук третьою особою («суд:

дею»)?

5. Чи потрібно всім потиснути руки, якщо ти зайшов у кімнату,

де сидить кілька чоловік?

6. Чи обов’язково жінці знімати рукавичку при рукостисканні?

А чоловікові?

7. Що означає поцілунок при прощанні?

8. У чому сенс пасхального цілування?

9. Які функції виконують невербальні засоби спілкування?

Тема 5

КОМУНІКАТИВНА РОЛЬ СТАТУРИ

ТА ЖЕСТИКУЛЯЦІЇ

У V ст. до н. е. давньогрецький скульптор Поліклет у трактаті

«Канон» вивів цифровий закон пропорцій тіла людини. Піфагор

вважав тіло пропорційним, якщо співвідношення відстані від тім’я

до поясу до довжини тіла складає 1:3. Леонардо да Вінчі створив

свій знаменитий канон, де центром кола, в який вписано людину з

розгорнутими в сторони ногами і піднятими вгору руками, є пупок.

Звичайно виділяють три типи статури: вузькокістковий, широко:

кістковий та нормокістковий. Ідеальну статуру можуть мати тільки

люди третього типу.

Кожна поза повинна бути коректною, природньою та відповіда:

ти обстановці. З того, як хтось стоїть, іде, сидить, можна судити про

повагу або зневажливість до оточення. Сидіти потрібно впевнено,

займаючи весь стілець, спиною «відчуваючи» спинку стільця. Сіда:

ти потрібно безшумно, стілець не пересувати, а переставляти. У то:

варистві старших молоді люди не повинні спиратися на спинку

стільця, зчіпляти руки на колінах або схрещувати на грудях. Руки

повинні спокійно лежати на колінах або на столі. Молодь повинна

вставати, коли старші входять до кімнати або виходять з неї.

Європейські правила посадки «нога на ногу» вимагають, щоб

одне коліно лежало на іншому, а голені стулені разом. Не можна си:

діти, повернувшись спиною або боком до когось. Стояти треба з опо:

рою на одну ногу, а іншу трохи зігнути в коліні і висунути вперед.

Під поставою розуміють манеру держати своє тіло. Постава за:

лежить від соціальних установлень, від настрою. На діловому

прийомі не можна зігнутися і сидіти за столом, спершись на руки.

Втомлена людина може згорбитись, аґресивна людина випрямляєть:

ся, недбалу поставу дозволяють собі ті, хто демонструє свою знева:

гу, незацікавленість.

206

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

У повсякденному житті слова і фрази підкреслюють стримани:

ми жестами. Для привертання уваги начальник може використати

«владний» погляд, поманити долонею, пальцем.

Відкритість при спілкуванні виявляють такими жестами: роз:

криті руки (долонями вгору), пожимання плечима, розстібання та

знімання піджака.

Захист включає жести, якими ми реагуємо на можливу загрозу,

на конкретні ситуації. Це можуть бути руки, схрещені на грудях.

Коли ми бачимо співрозмовника, який схрестив руки, доцільно пере:

глянути те, що ми робимо або обговорюємо, бо партнер починає

відсторонятися від обговорення.

Жести кістей рук — це невербальні виявлення почуттів. Захисна

реакція, як правило, виявляється в зчепленні пальців, а потирання до:

лоней сигналізують про позитивні очікування, наприклад, перед ус:

пішною домовленістю, радістю. Зчеплені пальці рук позначають роз:

чарування і бажання людини приховати своє неґативне відношення.

Погляд «понад окулярами» свідчить про критичне, засуджуюче

ставлення до співрозмовника. Необхідно знімати окуляри, коли го:

вориш, і надівати, коли слухаєш. Це діє заспокійливо на співробіт:

ника і дозволяє контролювати хід розмови.

Позитивним жестом є походжування. Щоб не порушити хід ду:

мок, треба не розмовляти з тим, хто походжує. Якщо людина «пощи:

пує» переносся, потрібно почекати, поки вона висловить свої сумніви.

Жести — це виявлення настроїв та думок оратора. І. Кант, на:

приклад, називав руку — «витягнутим зовні головним мозком».

Відомо, що чим сильніше і живіше почуття, тим сильніший, експре:

сивніший, виразніший жест.

У публічній мові використовуються різні жести.

Жестимодифікатори (жести, що змінюють інтенсивність зна:

чення слів):

— «відкрита рука» (долоня, звернена вгору і розкрита, пальці

витягнуті). Рухи «відкритої руки» посилюють значення «віддачі»

«звістки», якщо робляться від себе, і значення «приєднання», «отри:

мання», якщо спрямовані до себе;

— «покрита рука» (долоня звернена донизу, рухи від себе) —

значення «неприйняття», «непогодження», «заперечення». Особ:

ливо посилюється це значення, якщо витягнуті пальці «покритої»

руки розсуваються;

— «кулак». Стулити «відкриту руку» в кулак означає «об’єднан:

ня», «узагальнення». Це знак загрози, категоричності твердження.

Загрожувальні жести:

— зближення кістей рук з напівзігнутими і розставленими паль:

цями, що ніби охоплюють м’яч, означають об’єднання, зближення.

Розведення рук у такому положенні — роз’єднання, віддалення;

207Теми для самостійної роботи

— руки з напівзігнутими пальцями, що ніби малюють шар, озна:

чають узагальнення, множину;

— горизонтальний рух «покритої руки» означає ряд однорідних,

однакових явищ при їх перерахуванні;

— значення «сутність», «головне» частіше передається жеста:

ми: пальці збираються до купи; вказівний палець піднятий вгору;

кисть стулена в кулак;

— протиставлення, протилежність демонструється зігнутою в

лікті рукою, яка коливається з боку в бік.

Вказівні жести:

— «Я», »Ми» показуються кистю руки з витягнутими пальця:

ми, що згинаються у напрямку до грудей;

— вказівка на адресата: «відкрита рука» спрямована до аудиторії.

Реґулятивні жести:

— піднята рука, зігнута у лікті, означає «Увага!» або заклик до

тиші;

— «Часу мало!» — вказівка на зап’ясток, де носять годинник.

Велике значення має манера поведінки, тобто такий же спосіб

виявити повагу до оточуючих людей, як і охайний одяг, ввічливе

ставлення в бесіді, тактичність. У манері поведінки дуже велика роль

звичок. Вони можуть як підкреслити гідність людини, так і звести

до нуля її найкращі риси. Наприклад, звичка шмигати носом, кру:

тити гудзик на одязі у співрозмовника, вибивати ритм кістяшками

пальців тощо. Взагалі, жести і рухи є частиною іміджу.

Показником духовності людини виступає інтелігентність. Інте:

лігентну людину характеризує безконфліктність, гуманність, мило:

сердя, скромність, працелюбство, мужність, відчуття власної

гідності, доброзичливість, звернення до багатств світової і національ:

ної культури, орієнтація на загальнолюдські духовні цінності.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ:

1. Які пози вважаються коректними при сидінні?

2. Яке значення має постава людини в діловій розмові?

3. Через які жести виявляється відкритість людини?

4. Які жести використовуються в захисних реакціях?

5. Які жести змінюють інтенсивність значення слів?

6. Якими жестами можна передати об’єднання, узагальнення,

сутність, протиставлення?

7. Що характеризує інтелігентну людину?

Тема 6

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ТА ПРИНЦИПИ

ФОРМУВАННЯ ПОЗИТИВНИХ

РИС ЛЮДИНИ

Радикальні зміни, що відбуваються у нашому суспільстві, спри:

чинені ними гуманістичні та демократичні зрушення у світогляді,

ідеології, науці та культурі, потребують формування та впроваджен:

ня нової концепції виховної роботи, яка має стати основою підготов:

ки студентської молоді до самостійної, активної та творчої життє:

діяльності в нових соціальних та культурних умовах, важливим

чинником формування особистості сучасного типу, свідомого гро:

мадянина України, патріота Української держави.

Виховання є важливою формою взаємозв’язку особи і суспіль:

ства, адже мова йде, насамперед, про динаміку особистісного роз:

витку людини. Особистість слід розглядати не тільки як об’єкт відпо:

відного виховного формуючого впливу, а, перш за все, як творчого

суб’єкта, здатного робити вибір і нести відповідальність за нього.

Потреба у впровадженні нової концепції виховної роботи обу:

мовлена, насамперед, необхідністю приведення виховного впливу

у відповідність до нової системи ціннісних орієнтацій та соціаль:

них нормативів, які визначають духовний розвиток України на по:

розі третього тисячоліття. Сучасна світова гуманістика виходить з

того, що саме людина, її права та обов’язки, запити та потреби ма:

ють перебувати у центрі уваги держави та суспільства.

Стратегічною метою демократичної держави є ідея олюднення

усього простору соціальних відносин. Домінуючою тенденцією ви:

ховного впливу є свідома діяльність студента, що керується крите:

ріями знання, професіоналізму, усвідомленням власної відповідаль:

ності як за себе, так і за суспільство загалом. Саме завдяки виховній

роботі у вузі готується нова генерація української інтелігенції, ядро

національної інтелектуальної еліти.

209Теми для самостійної роботи

Особливого значення виховна робота набуває у період транс:

формації суспільства, яке відчуває на собі тягар кризових негараздів.

Деформуються моральні засади суспільства. Здійснюється пропа:

ганда жорстокості, бездуховності, насильства. Послаблена виховна

робота з боку органів виконавчої влади, закладів освіти і культури.

Загострення соціально:економічних проблем, недосконалість пра:

вової та нормативної бази, відсутність дієвих механізмів державної

підтримки молоді в період її соціального становлення та розвитку

значно ускладнили процеси відновлення інтелектуального потен:

ціалу трудових ресурсів держави, неґативно позначилися на матері:

альному становищі молодої сім’ї, здоров’ї, фізичному та духовному

розвитку молодих громадян, призвели до зростання безробіття се:

ред молоді, загострення криміногенної ситуації в Україні.

Виховна робота у вищій школі покликана захистити майбутніх

спеціалістів від неґативних для них фізичного, морально:психоло:

гічного розвитку факторів та формувати гуманістичні цінності сту:

дентів. Головною ознакою сучасної методики виховної роботи є

забезпечення самостійного мислення, здатності приймати нестан:

дартні рішення (інноваційний стиль мислення), вільно орі:

єнтуватися у складних обставинах суспільного та особистого

життя.

Виховна робота у вищій школі базується на низці концептуаль:

них положень Конституції України, Законі «Про освіту», Державній

національній програмі «Освіта» та інших нормативно:правових ак:

тах і спирається на багатовікову історію українського державотво:

рення, створену впродовж віків самим народом систему поглядів,

переконань, ідей, ідеалів, традицій, звичаїв. Вона покликана фор:

мувати світоглядну позицію молодої людини, ціннісні орієнтації

особистості на основі українських народних традицій виховання і

світового педагогічного досвіду.

Виховна робота формується на викристалізованих вітчизняним

і зарубіжним досвідом розвитку педагогіки, психології та вихован:

ня, доведених теорією та перевірених практикою знаннях, виходя:

чи з того, що педагогіка — це і є наука про виховання і всебічний

розвиток людини.

Основними у виховній роботі є такі загальнонаукові принципи:

— фундаментальність;

— системність;

— безперервність;

210

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

— єдність логічного та історичного, національного та загально:

людського, суспільного і особистого, теорії та практики, навчання

та виховання у їх людинотворчій орієнтації;

— національна спрямованість та врахування суспільно:історич:

ного досвіду України у підготовці молоді;

— гуманізація і демократизація процесу виховання студентів;

— вдосконалення зовнішньої діяльності індивіда як основи фор:

мування необхідних якостей студента;

— врахування особливостей соціокультурного середовища, тра:

дицій та ціннісних смислів тих держав, громадянами яких є сту:

денти;

— виховання студентів у колективі та через колектив, співвідно:

шення вимогливості до студентів з повагою до їх гідності та турбо:

тою про них;

— опора на позитивне в особистості та колективі;

Мікельанджело. Святе сімейство