Подольська Є.А., Лихвар В.Д. Культурологія

Подождите немного. Документ загружается.

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Є.А. Подольська, В.Д. Лихвар

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Навчальний посібник

для студентів вищих навчальних закладів

Харків

Видавництво НФаУ

«Золоті сторінки»

2003

До 200річчя НФаУ

Рецензенти: В.О. Лозовий, доктор філософських наук, професор, заві:

дувач кафедри культорології Національної юридичної академії України

ім. Ярослава Мудрого;

О.П. Тарасова, кандидат філософських наук, доцент, завідувач кафед:

ри етики, естетики та історії культури Національного технічного універси:

тету «ХПІ»;

Н.П. Карпова, кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії

Московського педагогічного університету.

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист № 14/18.2:294 від 14.02.2003 р.)

УДК 008

ББК 71.0я73

П44

Подольська Є.А., Лихвар В.Д.

Культурологія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. —

Х.: Вид:во НФаУ: Золоті сторінки, 2003. — 248 с.

ISBN 966–615–173–1

ISBN 966–8494–09–1

Навчальний посібник містить тематичний план курсу, загальний вик:

лад основних теоретичних положень і концепцій культурології. Розгляда:

ються питання природи і сутності культури, її інформаційно:семіотичне ро:

зуміння, властивості культурних форм, історичні типи соціокультурних

світів та окремі види культурних сценаріїв діяльності. Він надасть суттєву

допомогу студентам у вихідних орієнтаціях для вивчення багатогранних

духовних напрямків і процесів, для усвідомлення істинного значення куль:

тури в житті людини і суспільства.

До навчального посібника включені матеріали для самостійної робо:

ти, проблемно:пошукові питання для дискусій, теми рефератів, питання до

заліку, словник основних культурологічних термінів та список літератури.

Для студентів вищих медичних та фармацевтичних закладів освіти.

ISBN 966–615–173–1

ISBN 966–8494–09–1

П44

Лихвар В.Д., 2003

УДК 008

ББК 71.0я73

ВСТУП

Критерієм освіченості фахівця, його інтелігентності виступає

ступінь привернення людини до духовних цінностей, висвітлення

гуманістичних ідей на фоні характерних для нашого часу прагма:

тизму та раціоналізму, в ситуації духовного надлому особистості в

ході трансформації українського суспільства.

Саме філософський аналіз культури дозволяє пояснити проце:

си духовного і соціального життя, систематизувати і упорядкувати

різноманітні форми людської діяльності. Вивчення суспільства за:

собами культури є актуальним, оскільки лише його економічні та

політичні характеристики не дають можливість зрозуміти багато со:

ціальних явищ. Якщо технократичне мислення відсуває на задній

план мистецтво, літературу, релігію, філософію і, врешті:решт, і саму

людину, то культурологічний підхід допомагає усвідомити важ:

ливість цих феноменів суспільної свідомості. Культурологія зану:

рює людину в світ духовних цінностей, дозволяє осмислити як єди:

ний комплекс міфологію, релігію, філософію, мистецтво, етичні нор:

ми і естетичні пристрасті.

Вивчення культури як суспільного явища допоможе пояснити

процеси духовного і соціального життя. Виявлення комплексу

взаємопов’язаних культурних явищ в суспільстві дозволить систе:

матизувати, класифікувати і упорядкувати різномаїття форм людсь:

кої діяльності.

У ході культурної практики кожна людина повинна соціально

визначити цінності і смисли приватного життя, міжособистісних сто:

сунків, моралі, побутової етики, тобто освоїти повсякденний пласт

культури. У той же час суспільне буття і свідомість являють собою

сукупність спеціалізованих сфер культури, що включає процеси со:

ціального порядку, життєзабезпечення та економічної, політичної і

правової взаємодії, а також філософії, соціології, психології тощо.

Фахівець фармації повинен мати певні соціально:психологічні вла:

стивості особистості, що відповідають потребам суспільства, принци:

пам фармацевтичної етики і деонтології, а також організаторські

здібності, широку ерудицію, відповідний рівень культури, бути інте:

лігентною людиною з високими моральними якостями, толерантною,

тактовною, пунктуальною й акуратною, здатною до співчуття, уваж:

ною і чуйною.

Цей курс надає можливість долучитися до скарбниць мудрості і

досвіду, надбаних людством протягом тисячоліть, і використовувати

цю мудрість для вирішення сучасних проблем.

Тема 1

КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАУКА

І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

1. Культурологія як навчальна дисципліна: її філософський сенс.

2. Сутність культури та основні культурологічні парадигми.

3. Інформаційно:семіотичне розуміння культури.

4. Основні функції культури.

1. КУЛЬТУРОЛОГІЯ ЯК НАВЧАЛЬНА

ДИСЦИПЛІНА: ЇЇ ФІЛОСОФСЬКИЙ СЕНС

У сучасній культурі домінуючими стають процеси загальної

інтеґрації. В інтелектуальній діяльності це виявилось у взаємодії

донедавна далеких одна від одної наук і виникнення на їхньому пе:

ретині нових: біохімії, генної інженерії, біофізики тощо.

Культурологія є також інтеґративною сферою знання, народже:

ною в широкому багатоаспектному діалозі філософії, історії, пси:

хології, мовознавства, етнографії, релігієзнавства, соціології куль:

тури та мистецтвознавства. Базисом культурологічного знання ви:

ступають окремі науки про культуру, в межах яких досліджуються

певні феномени культури. Таким чином, культурологія належить до

соціогуманітарних наук, хоча активно використовує як методи при:

родничих наук, так і спеціальні методи дослідження в соціальній

сфері.

Специфіка культурології полягає саме у її інтеґративному ха:

рактері, в орієнтації на буття та діяльність людини й суспільства як

цілісних феноменів.

Культурологія є системою знань про сутність, закономірності

існування та розвитку, людське значення та способи пізнання куль

тури. Тому важливим завданням теорії культури є пізнання сутності

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

культури і виявлення законів та механізмів функціонування конк

ретних форм і сторін культури.

Серед основних завдань культурології можна виділити такі:

— аналіз культури як системи культурних феноменів;

— виявлення ментального змісту культури;

— дослідження типології культури;

— розв’язання проблем соціокультурної динаміки;

— вивчення культурних кодів та комунікацій.

Культура завжди цікавила філософів, соціологів, психологів,

істориків як феномен суспільного життя, що розкриває особливості

поведінки, свідомості та діяльності людей в конкретних формах

життя (культура праці, культура побуту, художня культура, політич:

на культура), а також як спосіб життєдіяльності людини, колекти:

ву і суспільства в цілому. Без світу культури важко собі уявити світ

особистості. До культури в цілому належить широкий діапазон

людських почуттів і думок від пошуку смислу життя до естетики.

Вже у давніх міфах є спроба відповісти на питання про початок

культурної історії людства. У легендах і міфах кожного народу є ле:

гендарні герої, які вчать людей оволодінню культурними досягнен:

нями. Наприклад, Прометей навчив людей користуватися вогнем,

Гермес — виготовляти знаряддя, опрацьовувати метали. Характер:

но, що доля культурного міфологічного героя майже завжди скла:

далась трагічно. Прометей порушив волю богів та видав їх секрети

людям, за що Зевс прикував його до скелі і прирік на страшні муки.

Еволюція природи та людини, як особливого виду в природі, є

вихідним моментом культурної історії людства. Той чи інший до:

сягнутий рівень культури людства визначає заново «окультурення»

кожної народженої людини, в результаті чого врешт:решт відбу:

вається окультурення людської природи.

Елементи людської природи представляють собою єдність при:

родного і соціального, або природного і окультуреного. Наприклад,

фізичне тіло людини представляє собою не тільки природне утво:

рення, а ще і наслідок багатовікової трудової, тобто культурної діяль:

ності. Навіть не дивлячись на те, що фізичне тіло людини з часом

практично не змінилося, рука сучасної людини істотно відрізняєть:

ся своїми вміннями від руки первісної людини.

Потрібні були століття розвитку культури, щоб рука сучасної

людини змогла навчитися виготовляти складну техніку, створюва:

ти високодосконалі твори скульптури, живопису чи музики, най:

вищі досягнення, які відтворюються, за словами Енгельса «в карти:

7Тема 1. Культурологія як навчальна наука і навчальна дисципліна

нах Рафаеля, статуях Торвальдсе:

на, музиці Паганіні».

Ще більше це стосується ду:

ховного світу людини, який фор:

мується під впливом культурної

діяльності і в процесі здійснення

культурних зв’язків та стосунків

між людьми.

Проблема полягає в тому, що

кожна людина має стати повно:

цінною, бо вона повинна не про:

сто успадкувати природні задат:

ки своїх батьків, а й самостійно

засвоїти все багатство культурних

цінностей.

Одним із істотних моментів

культурної історії людства є по:

треби, які на відміну від потреб тварин здатні зростати. Зростання

потреб і було першим історичним актом, що визначив суперечливу

культурну історію людства.

Одвічно людина і людство не мали інших потреб, окрім тих, які

започаткувала в нас природа. Це, перш за все, потреба до самозбере:

ження роду «людина» та окремого індивіда. Але, щоб зберегти себе

як вид в природі, людина свої вітальні потреби може задовольнити

лише способами принципово відмінними від тих, за допомогою яких

зберігають себе тварини. Для людини в природі потрібна особлива

їжа, житло, одяг. Тому перший культурно:історичний акт був спря:

мований на виробництво засобів, необхідних для задоволення цих

потреб, на виробництво власне матеріального життя, або іншої при:

роди.

Отже, акти людської діяльності відповідно слугували задово:

ленню природних потреб людського суспільства, хоча в цілому

здійснювались у формі культурної творчості окремих індивідів, що

реалізувалась в постійно здійснюваних актах спілкування людей

один з одним.

Культурна творчість людей, таким чином, проявляється відразу

як подвійне відношення — природного і суспільного.

Природне відношення підказане людській діяльності самою при:

родою. Воно полягає у тому, що людині потрібно вирішити питан:

ня, що їй робити, щоб вижити в природі.

Рафаель. Сикстинська мадонна

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

Суспільне життя народжувалось у процесі спілкування індиві:

дуумів і завжди зводилося до того, щоб загальними зусиллями ви:

значити, як здійснити ту чи іншу діяльність. Відповісти на це питан:

ня індивід мав сам, бо природа з приводу цього нічого не підказала.

Таким чином, суспільна потреба в праці та індивідуальна потре

ба в спілкуванні зумовили початок культурної історії людства й

органічно поєднують людських індивідуумів в суспільне ціле. Саме в

цьому полягає філософський сенс культури. Потреба в праці та

спілкуванні — це потреба культурної історії людства, пов’язаної з

появою повсякденного завдання, викликаного необхідністю й мож:

ливістю самому обирати свій образ життя, створювати самого себе і

власний світ культури — державу, мораль, право, науку, мистецтво;

створювати уявлення про добро й справедливість, совість і честь,

які народжувались лише у процесі спілкування.

2. СУТНІСТЬ КУЛЬТУРИ ТА ОСНОВНІ

КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ПАРАДИГМИ

Існує багато визначень культури. Одні під культурою розумі:

ють цінності духовного життя. Інші, звужуючи це поняття, відно:

сять до культури лише ідеологію, яка повинна обслуговувати сферу

виробництва. Деякі культурологи вважають, що сьогодні існують

понад 500 визначень культури. Це пояснюється багатогранністю

феномена та широким вживанням терміна «культура» в конкрет:

них дисциплінах.

Термін «культура» у початковому його тлумаченні не позначав

якогось особливого предмета, стану або змісту. Він був пов’язаний з

уявленнями про дію, зусилля, спрямованих на дію чогось, і тому вжи:

вався з певним доповненням, позначаючим завжди культуру чогось:

культуру духу, культуру розуму тощо. Пізніше культуру стали ро:

зуміти як «людяність», що виділяє людину з природи, варварсько:

го стану. Культура стала мірою, що відрізняла римлянина від варва:

ра, цивілізовану людину від дикуна, природне від неприродного

(штучного).

Незважаючи на різноманітність визначень культури, в них мож:

на виділити синтезуюче ядро, що об’єднує різні точки зору. Таким

ядром виступає слово «культура» (лат. сultura — обробіток, виро:

щування, догляд). Первісно це стосувалось землеробської праці.

У переносному значенні культура — це догляд, покращання, ушля

хетнення тілеснодушевнодуховних нахилів та здібностей людини;

9Тема 1. Культурологія як навчальна наука і навчальна дисципліна

відповідно існує культура тіла, душі і духовна культура (в цьому

смислі Цицерон говорить уже про cultura animi) — культуру душі.

Отже, культура є сукупність матеріальних і духовних цінностей,

які відображують активну творчу діяльність людей в освоєнні світу,

в ході історичного розвитку суспільства.

Специфіка культури як якісної характеристики духовно:прак:

тичного освоєння людиною світу (зовнішнього та власного, внут:

рішнього) відбивається у тому, що вона (культура) свідчить, в якій

мірі людина стала для себе та інших людиною, як вона відчуває та

усвідомлює себе такою. Культура відповідно в такій же мірі, як і

праця, робить людину людиною. Але якщо праця — це єдина со:

ціальна субстанція, що створює людину та розвиває її сутнісні сили,

то культура є єдиною соціальною мірою, демонструючи, в якій мірі

людина стала людиною. Інакше кажучи, культура є якісною харак

теристикою розвитку суспільства.

Американський філософ Мемфорд вважав, що культурна робо:

та була для розвитку людини важливішою, аніж фізична праця.

Важливіше, аніж обробіток землі, було створення тотемних стовбів,

молитвенних дощечок, ритуальних танців і пісень, виконання об:

рядів, тобто здійснення людських дій, що формували душу людини.

Аналіз сутності культури, її місця, ролі в суспільстві дозволяє

виділити основні взаємопов’язані сторони, аспекти культури:

— культура — народжене суспільством, властиве суспільству со:

ціальне явище, що відбиває його якісну характеристику та збагачує

духовне життя людини;

— культура — процес творчої діяльності людини, спрямованої

на пізнання оточуючого світу і самої людини у цьому світі, на отри:

мання об’єктивної і достовірної інформації про світ, де головну роль

відіграє наука і мистецтво;

Стоунхендж. Великобританія

КУЛЬТУРОЛОГІЯ

— культура покликана допомогти людині не тільки пізнати світ й

саму себе, але й визначити своє місце в світі, світоглядні установки;

— культура включає в себе сутність досягнутих людиною у про:

цесі освоєння світу матеріальних і духовних цінностей, а також

відповідних ціннісних орієнтацій людини в світі;

— культура, створюючи необхідні для орієнтації людини у світі

норми поведінки та оцінки, забезпечує реґулювання соціальних

відносин людей;

— культура виступає як потужній фактор формування людсь:

ких сутнісних сил, формування людини в людині, перетворення її

природних захоплень, потреб, емоцій в справжні людські. Саме цьо:

му полягає її гуманістичний зміст.

Культурологія — порівняно молода наука. Оформлення її як

специфічної сфери гуманітарного знання сягає Нового часу і пов’я:

зане з філософськими концепціями історії Дж. Віко, І. Гердера і

Г. Гегеля.

Більшість культурологів сходяться на тому, що у розвитку куль:

турології можна виділити кілька основних теоретичних концепцій,

або парадигм як більш:менш

відрефлексованих теоретичних і

методичних положень, на які спи:

раються культурологічні дослі:

дження. Серед них найбільш ти:

повими є:

— циклічна концепція (або

концепція циклічних круго:

обігів);

— еволюціоністська;

— антропологічна;

— філософська;

— революційно:демократична.

Основоположником кон:

цепції циклічного розвитку куль:

тури вважається італійський

філософ Дж. Віко (1668–1740).

Кожний народ, на думку вченого,

проходить цикл у своєму розвит:

ку, який включає три епохи: ди:

тинство, або бездержавний пері:

Агесандр. Афродіта Мілоська