Плиса В.Й. Страхування

Подождите немного. Документ загружается.

В. Й. ПЛИСА

СТРАХУВАННЯ

Рекомендовано Міністерством освіти г науки України

як навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів

Хмельницький національний університет

Бібліотека

413185

Київ «Каравела»

2005

УДК 368(07)

надано

ББК V271 7

Міністерством освіти та науки України

п 38

(лист

Л6

14/8.2-1604 від 08.07.05 p.)

Рецензенти:

Кульчицький

Б.В.—

доктор економічних наук, професор

Львівського національного університету імені Івана Франка

Прутська

О.О. — доктор економічних наук, професор

Вінницького торговельно-економічного інституту Київського націо-

нального торговельно-економічного університету

В. Й. Плиса

П38 Страхування: Навч. посібн. — К.: Каравела, 2005. — 392 с.

ISBN 966-8019-50-4

У навчальному посібнику розглянуто фундаментальні

питання теорії страхування, його економічну суть, функції, роль

і сферу застосування; сутність, особливості, задачі та класифі-

кацію актуарних розрахунків. Зосереджено увагу на проблемах

становлення та розвитку страхового ринку в Україні, його інте-

грації у світовий страховий простір. Наведено основні страхові

поняття і терміни.

Для студентів вищих навчальних закладів, слухачів системи

післядипломної освіти, аспірантів, викладачів, усіх, хто ціка-

виться проблемами страхування.

УДК 368(07)

ББК У271я73-1

Плиса

В.

Й, 2005

ISBN 966-8019-50-4 © Видавництво «Каравела», 2005

ВСТУП

Розвиток економіки України на сучасному етапі визначається

перехідними явищами і процесами, пов'язаними з відмовою від

командно-адміністративної системи управління і вибором ринко-

вої. Рушійні сили такого вибору — висока ефективність і конку-

рентоспроможність ринкової економіки з її внутрішніми еконо-

мічними важелями і стимулами розвитку.

Перехідний період в економіці України спричинив об'єктивні

труднощі, пов'язані зі зламом старої страхової системи і незавер-

шеністю, фрагментарністю побудови іншої. Загострюються ці

складності суб'єктивними причинами, які зумовлені відсутністю

чітко виробленої стратегії і тактики переходу від державної еко-

номіки страхування до ринкової. З огляду на це, особливої акту-

альності набули проблеми перебудови, адаптації та розвитку всіх

складових національної страхової системи, вирішення яких забез-

печить створення механізмів пристосування, виживання та гнуч-

кості реакції на зміни зовнішніх факторів, факторів нестабіль-

ності та невизначеності, притаманних умовам переходу до

ринкових форм господарювання.

Перехід від адміністративної системи управління до ринкової,

трансформація народного господарства в економіку відкритого

типу потребує засвоєння нових нестандартних підходів до вибору

стратегії забезпечення належного рівня розвитку страхових від-

носин як на макро-, так і на мікрорівні. Ці підходи повинні спира-

тися на науково-обґрунтовані стратегії розвитку, на широко роз-

галужену інформаційну мережу, яка безупинно досліджує

соціально-економічні процеси, економічну політику, економічну й

страхову кон'юнктуру та їхні тенденції. Такий підхід повинен

ґрунтуватися на об'єктивних закономірностях функціонування та

розвитку економічних систем, враховувати вплив зовнішніх і вну-

трішніх факторів.

Специфічні страхові відносини є об'єктом страхової науки і,

відповідно, предметом вивчення навчальної дисципліни «Страху-

вання», яка розкриває фундаментальні питання теорії страху-

вання, розглядає його економічну суть, функції, роль і сферу

застосування. Вона вивчає зміст найважливішої страхової термі-

нології, класифікацію страхування й організаційні принципи

побудови системи страхових організацій, методику розрахунку

страхових тарифів; висвітлює основні умови кожного виду стра-

хування, методику визначення збитку і страхового відшкоду-

вання, економічного аналізу та оцінки страхових операцій, іншу

інформацію. Зміст навчального матеріалу дає змогу здобути необ-

хідну суму знань, яка відповідає вимогам, які ставляться перед

фахівцями — економістами вищої кваліфікації.

Становлення ринкової економіки неможливе без добре підго-

тованих фахівців, які опанували фундаментальні принципи орга-

нізації страхових відносин. На вирішення цієї проблеми і націле-

ний даний посібник.

Головна задача навчального посібника — допомогти студен-

тові у вивченні таких складних питань страхування, як актуарні

розрахунки, основи класифікації страхування, договір страху-

вання, страховий ринок та його інфраструктура.

Структура посібника відповідно до поставленої задачі склада-

ється з логічно пов'язаних між собою тематичних блоків. Таких

блоків одинадцять. Кожний тематичний блок посібника побудова-

ний так, щоб активізувати пізнавальну діяльність студента. Про-

блематику теми узагальнюють контрольні запитання, якими

закінчується кожний тематичний блок. Запитання допоможуть

студентові визначити рівень засвоєння опрацьованого матеріалу.

Сутність, принципи

• і роль страхування

1.1. Необхідність страхового захисту

1.2. Історія розвитку страхових відносин

1.3. Страхування як економічна категорія

1.4. Страховий фонд

1.5. Принципи страхування

1.6. Страховики та страхувальники

1.1. Необхідність страхового захисту

Страхування — найдавніша категорія суспільних відносин.

Виникнувши у період розпаду первісно-общинного ладу, воно

поступово стало супутником суспільного виробництва. Спочатку

страхування було тісно пов'язане зі словом «страх». Власники

майна відчували страх за його збереження, за можливість зни-

щення або втрати у зв'язку зі стихійним лихом, підпалом, крадіж-

ками та іншими непередбаченими небезпеками, що супроводжу-

ють людське життя.

Ризиковий характер життєдіяльності — головна причина хви-

лювань кожного власника майна і товаровиробника за своє мате-

ріальне благополуччя. На цьому ґрунті виникла ідея відшкоду-

вання матеріального збитку шляхом солідарного його розподілу

між зацікавленими власниками майна. Якби кожний окремо взя-

тий власник намагався відшкодувати збитки за свій рахунок, то

він мав би створювати матеріальні і грошові резерви, рівні за роз-

мірами вартості того майна, яке було пошкоджено.

Тим часом життєвий досвід, заснований на багаторічних спо-

стереженнях, дав змогу дійти висновку про випадковий характер

настання надзвичайних подій і нерівномірності завданих збитків.

Кількість зацікавлених юридичних та фізичних осіб досить часто

буває більшою, ніж кількість потерпілих від різних небезпек. За

таких умов солідарний розподіл збитку між зацікавленими суб'єк-

тами відчутно зменшує наслідки лиха та інших випадковостей.

Чим більше суб'єктів бере участь у розподілі збитку, тим менша

частка коштів припадає на одного учасника. Так виникло страху-

вання, суть якого полягає у солідарному замкнутому розподілі

збитку.

1О Страхування

Найпримітивнішою формою розподілу збитку було натуральне

страхування. За рахунок запасів зерна, фуражу та інших одно-

рідних, легко подільних продуктів, потерпілим селянським госпо-

дарствам які формувалися шляхом подушних натуральних

внесків, надавалася матеріальна допомога. З розвитком товарно-

грошових відносин натуральна форма поступилася місцем стра-

хуванню у грошовій формі.

Розподіл збитку у грошовій формі створив широкі можливості

найперше для взаємного страхування, коли сума збитку відшкодо-

вувалася його учасниками на солідарних засадах або після кож-

ного страхового випадку, або в кінці господарського року. Взаємне

страхування в умовах розвитку капіталістичних відносин пере-

росло у самостійну галузь страхової справи. Таким чином утворився

універсальний засіб страхового захисту приватної власності.

Термін страхування, який виражає перерозподільчі відносини

з приводу відшкодування збитку, треба відрізняти від інших смис-

лових значень цього слова. Наприклад, поняття страхування

застосовують у значенні підтримки в якійсь справі, оберігання від

нещасного випадку під час проведення небезпечних робіт, вико-

нання циркових номерів тощо.

У галузі страхової справи цей термін застосовують у значенні

інструмента відшкодування збитку.

Відомі українські вчені В.Д. Базилевич та К.С. Базилевич

необхідність страхового захисту пояснюють таким чином.

З позицій природних інтересів суспільства та окремих його

громадян, страхування виникло як засіб збереження матеріаль-

ного благополуччя за умови настання випадкових, непередбачу-

ваних, а також передбачуваних, але небажаних, і таких, яких не

можна уникнути, випадків з метою розподілу заподіяних окремим

громадянам збитків між багатьма іншими членами суспільства,

щоб полегшити тягар потерпілих.

Економічну зумовленість страхового захисту пояснюють необ-

хідністю створення такого різновиду людської діяльності, який

ґрунтується на акумуляції фінансових засобів з метою відшкоду-

вання збитків, спричинених настанням шкідливих для здоров'я та

(або) матеріального благополуччя подій, як фізичним, так і юри-

дичним особам, що створює сприятливі умови для безперебійного

процесу суспільного відтворення.

Базилевич В. Д., Базилевич К. С. Страхова справа. — К.: Знання, 2002. —

С 12-13.

Сутність, принципи і роль страхування 11

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі

держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих

інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпе-

чення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

В юридичному аспекті страхування є різновидом цивільно-

правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та

юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випад-

ків), визначених договором страхування або чинним законодав-

ством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом

сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів.

Міжнародний аспект страхового захисту, на думку вчених,

зводиться до усунення національних відмінностей у законодав-

ствах різних країн і уніфікації способів захисту інтересів господа-

рюючих суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних

норм, які б забезпечили страховикам достатні фінансові гаран-

тії — з іншого боку.

1.2. Історія розвитку страхових відносин

Суть, функції і призначення страхування формувалися істо-

рично, відбиваючи як рух, тенденції загального історичного роз-

витку, так і особливості іманентного саморозвитку. Враховуючи

обидва фактори, синтезуючи історичні й теоретичні аспекти

дослідження, можна визначити потребу і функції страхування як

одного з різновидів людської діяльності, з'ясувати суспільно-

політичні, історико-культурні передумови появи страхування,

основні тенденції, закономірності, національну специфіку та

етапи розвитку.

Зміст і характер, функції й адресації, а отже, і роль страху-

вання змінювалися залежно від загального рівня суспільного й

культурного розвитку, особливостей кожного етапу страхового

процесу.

Перші форми страхування боло виявлено за дві тисячі років

до нашої ери в законах вавилонського царя Хаммурапі, які перед-

бачали укладання угоди між учасниками торгового каравану про

те, щоб завдані збитки, яких зазнає будь-хто в дорозі від різних

небезпек, розподілялися між усіма учасниками.

У галузі мореплавства знайдено угоди про взаємний розподіл

збитків від аварії корабля та інших небезпек між купцями на бере-

гах Перської затоки, у Фінікії. Є відомості про те, що у Стародавній

Греції існували угоди купців-піратів щодо питань розподілу доходів

12 Страхування

від торгово-розбійницьких операцій та розподілу збитків від мор-

ських небезпек, пов'язаних із цими операціями.

Прийнято вважати, що найрозвинутішим, порівняно з іншими

народами, взаємне страхування у постійних організаціях статут-

ного типу було у Стародавньому Римі.

Римські професійні корпорації були організаціями, що об'єд-

нували своїх членів на основі суспільно-економічних, релігійних,

побутових і особистих інтересів. Однією з головних цілей цих

колегій було забезпечення своїм членам достойного поховання

(похоронна процесія, пам'ятник тощо). Крім того, ці колегії вико-

нували функції взаємодопомоги. Згідно з правилами професійних

колегій, вступаючі до них сплачували внески — вступний та щомі-

сячні. Зокрема, згідно зі Статутом Ланувійської колегії, заснова-

ної у 133 р. н. е., вступний внесок до колегії становив 100 сестерцій

й амфору доброго вина, а щомісячний — 5 асів (1 сестерція = 4

аси). У випадку смерті члена колегії з її каси виплачували певну

суму (300 сестерцій

) на організацію похорону. Цільове призна-

чення цієї суми (яку дещо умовно можна назвати страховою

сумою) забезпечувалося низкою правових гарантій. По-перше, на

одержання страхової суми могли претендувати лише спадкоємці

за заповітом, а не згідно із законом. По-друге, з цієї суми не могли

сплачувати боргові майнові зобов'язання померлого. Статут Лану-

війської колегії чітко окреслював випадки, коли страхова сума не

виплачувалася. До них належали самогубство і недоплата щомі-

сячних внесків.

Середньовічне страхування спочатку мало такі самі риси, як і

античне, тобто воно було багато в чому схожим за своїм характе-

ром до страхування у професійних колегіях та організаціях рабов-

ласницького суспільства і пройшло у своєму розвитку такі самі

стадії:

1) від взаємодопомоги взагалі, без диференціації за видами

нещасних випадків, за формами і розмірами взаємної під-

тримки — до конкретизації і навіть спеціалізації взаємодопо-

моги, з уточненням кола страхових випадків, форм і розмірів

страхових виплат;

2) від розподілу збитку — до системи періодичних, чітко визна-

чених страхових внесків, до попереднього акумулювання стра-

хового фонду.

Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. — Μ.:

Изд-во

АН СССР, 1947. - С.50.

Сутність, принципи і роль страхування 1З

Середньовічне страхування звичайно називають гільдійсько-

цеховим. Перші гільдії виникли в Англії

(Х-ХІст.),

Німеччині (XI-

XII

ст.),

Данії та Ісландії (XII ст.)

. Перші гільдії виконували роль

братства. Згодом починається процес диференціації, у результаті

якого виникли «захисні» гільдії (за основну ціль ставили охорону

особи та майна своїх членів від домагань ззовні) та «професійні»

гільдії, в основі яких лежали професійні інтереси. Найбільшого

поширення набули гільдії купців

(їх

різновид — німецькі «ганзи»)

і цехи ремісників. Були гільдії акторів, найманих солдатів, гра-

біжників, волоцюг. Гільдії виконували і розвивали таку важливу

функцію, як надання взаємодопомоги своїм членам за певних

умов, іншими словами — функцію страхування. Спочатку від-

шкодування збитків або виплата допомог проводилися з загаль-

ногільдійської каси поряд з іншими витратами. З часом організа-

ція взаємодопомоги переходить до регулярних внесків,

обґрунтувавши перелік і розміри страхових виплат. Перелік стра-

хових випадків будувався з урахуванням ступеня ризику. Гільдій-

ське взаємне страхування передбачало різноманітні страхові

випадки, які стосувалися як особи, так і майна членів гільдії, поді-

ляючи вже у ті часи страхування на особисте і майнове.

Майнове страхування передбачало відшкодування збитків, які

виникли внаслідок стихійного лиха (пожежа, повінь, загибель

корабля).

Особисте страхування в гільдіях передбачало виплату допо-

моги у випадку смерті, хвороби, інвалідності. Зокрема за даними,

що відносять до 1284 р., одна з англійських гільдій виплачувала

допомогу незрячим, та за деяких інших захворювань.

Зростання міст і великих населених пунктів збільшувало

небезпеку одночасної загибелі або пошкодження майна від пожеж

та інших стихійних лих.

У 1310 р. у м. Брюге засновано «Страхову палату», яка прово-

дила операції у справі захисту майнових інтересів.

У1667

р.ум.

Осло засновано Норвезьку «Бранд-касу»; у 1681 р.

організовано «Вогняний офіс» для страхування будинків й інших

споруд; у 1696 р. створено англійське страхове товариство «Спів-

дружність», яке проіснувало до 1905 p., яку придбала відома сьо-

годні лондонська страхова компанія «Комершіал Юніон».У 1706 р.

було засновано перше товариство страхування життя.

Райхер В.К. Общественно-исторические типы страхования. — Μ.: Изд-во

АН СССР, 1947. - С.57.

14 Страхування

У XVII ст. виникло перше страхове товариство в галузі мор-

ського страхування у Франції (1686 p., Париж). Потім страхові

товариства з'явилися і в інших країнах: в Італії (Генуя — 1741 p.),

в Данії (1746 р.), у Швеції (1750 р.) та ін.

На початку XVIII ст. в Англії виникло комерційне страхування

життя, яке використовувало найновіші на той час досягнення ста-

тистики та математики (наприклад, таблиці смертності: англій-

ського астронома Галлея — 1663 p., французького математика

Депарс'є - 1746 p.).

У той же час широко використовують сільськогосподарське

страхування: страхування посівів від градобиття (кінець XVIII ст.)

та страхування худоби (перша половина XIX ст.). У Німеччині та

Франції виникли перші страхові товариства, які спеціалізувалися

на страхуванні сільськогосподарських ризиків.

Страхування від нещасних випадків виникло в середині XIX ст.

(1849-1850) в Англії у

зв'язку

з будівництвом залізниці. З 50-х

років воно з'явилося і в Німеччині, а потім в інших країнах світу.

Поширення машинної техніки суттєво вплинуло на розвиток

страхування від нещасних випадків (виникло у Франції 1825 р.) та

страхування цивільної відповідальності (Німеччина, 70-ті рp.

XIX ст.).

У XIX ст. у страховій справі з'явилися картелі та концерни.

Один із таких концернів було утворено в Берліні у 1874 р. Він діяв

як міжнародний, до його складу на момент заснування входило 16

страхових товариств. У 1924 р. концерн об'єднував уже 230 стра-

хових товариств з 26 країн.

Першим центром цивілізованого страхування вважають Пів-

нічну Італію, яка займала, починаючи з XIII ст., чільні місця в

морській торгівлі, банківській справі та вексельних операціях.

Італія вплинула на розвиток страхування в Іспанії, Франції,

Німеччині, Англії й Нідерландах. З другої половини XVI ст. центр

страхування перемістився з середземноморського басейну на пів-

нічно-західне узбережжя, з Італії до Нідерландів.

У XVIII ст. страховий центр перемістився з Нідерландів до

Англії.

До XVI ст. комерційне страхування в Англії (виключно мор-

ське) знаходилось у руках іноземців: італійців (вихідців з Ломбар-

дії) і німців. Німецька Ганза в Лондоні контролювала англійську

Шиминова М. Я. Страхование: история, действующее законодательство,

перспективы. — Μ.: Наука,1989. — С.17.