Плахтій Д.П., Чинник О.С., Кобринська С.В. Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Подождите немного. Документ загружается.

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, С.В. Кобринська

Програма міжнародна біологічна (МБП) - науково-дослідна про-

грама ЮНЕСКО, спрямована переважно на вивчення продуктивності

основних біномів планети. Проводилася в 1964-1974 pp.

Програма міжнародна гідрологічна (МГП)

—

одна з основних урядо-

вих програм ЮНЕСКО в галузі вивчення природних ресурсів, що ви-

вчає водні ресурси (включаючи льодовики), гідрологічні процеси. МГП

складається з 4 груп проектів: наукові проекти, освітні проекти в галу-

зі водних ресурсів (напр., організація курсів), проекти інформування

широких верств населення, насамперед про значення водних ресурсів

для людей, про способи їх збереження і раціонального використання,

та проекти розвитку національних інфраструктур управління водними

ресурсами, в тому числі національними системами науково-технічної

інформації.

Програма ООН по навколишньому середовищу

—

міжурядова програ-

ма, створена за ініціативи Стокгольмської конференції ООН по навко-

лишньому середовищу (1972 р) і рішення Генеральної Асамблеї ООН

(1973 р). Програма спрямована на вирішення найбільш гострих про-

блем сучасної екологічної кризи (опустелювання, деградації грунтів,

погіршення якості і зменшення кількості прісних вод, забруднення Сві-

тового океану).

Прогрес науково-технічний

—

єдиний, взаємозумовлений, поступаль-

ний розвиток людського знання, науки і техніки.

Продукт (валовий національний)

—

статистичний показник, який за-

стосовують у багатьох країнах та міжнародних організаціях; є сукуп-

ною вартістю кінцевих товарів і послуг, виражених у ринкових цінах.

Витрати на охорону природи в економіці багатьох країн обчислюють у

відсотках П.в.н.

Продуктивність (біологічна)

—

швидкість продукування біомаси. Роз-

різняють первинну (загальна сумарна продукція фотосинтезу, результат

діяльності фототрофів) і вторинну (створюють гетеротрофи за рахунок

речовини і енергії продуцентів) біологічну продуктивність.

Продуктивність біоценозу - кількість біомаси, що продукується ор-

ганізмами біоценозу упродовж певного часу (місяць, рік) на одиницю

поверхні чи об'єму води.

Продуктивність (вторинна) - біомаса, а також енергія та біогенні

леткі речовини, що виробляються усіма консументами на одиниці пло-

щі за одиницю часу.

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Продуктивність (первинна) - біомаса (наземних і підземних органів),

а також енергія та біогенні леткі речовини, вироблені продуцентами на

одиниці площі за одиницю часу.

Продуктивність угідь - кількість корисної для людей продукції, яку

здатне дати те чи інше угіддя за одиницю часу. Розрізняють потенці-

альну, або загальну П.у., валову, експлуатаційну П.у, раціонально до-

ступну продукцію і фактично використовувану її частину.

Продукція (вторинна)

—

органічні речовини або нагромаджена в них

енергія, які утворюються організмами з гетеротрофним способом жив-

лення (гриби, тварини, більшість мікроорганізмів, рослини-паразити).

П.в. включає речовину й енергію приросту консументів та їх потомства

за досліджуваний період.

Продукція (первинна)

—

продукція автотрофів, в основному зелених

рослин, а також хемосинтезуючих бактерій.

Продуценти - організми, переважно зелені рослини, які з вуглекис-

лого газу і води продукують органічну речовину, використовуючи для

процесу фотосинтезу сонячну енергію і виділяючи кисень.

Проектування (екологічне) - 1) визначення в натурі найраціональ-

ніших розмірів, функціонального стану, темпів та напрямків розви-

тку великих екологічних систем, а також співвідношення природних,

природно-антропогенних, антропогенних та суто штучних територі-

альних утворів для підтримання цих екологічних систем у бажаному

стані; 2) проектно-скологічне вирішення певної проблеми, пов'язаної з

будівництвом чи будь-яким іншим значним втручанням у середовище

існування та середовище функціонування господарства.

Прозорість води, повітря - властивість води, повітря пропускати про-

мені світла. Залежить від фізичних властивостей та наявності в серед-

овищі домішок.

Прокаріоти, організми доядерні - організми, клітини яких не мають

сформованого ядра, оточеного мембраною. До них належать бактерії та

ціанобактерії - синьо-зелені водорості.

Променева хвороба

—

специфічне захворювання живих організмів, Зу-

мовлене іонізуючою радіацією, яке має загальний і універсальний ха-

рактер.

Промені (космічні) - потік елементарних частинок (в основному про-

тонів і ядер водню) дуже високих енергій, який приходить з космічного

простору і викликає в атмосфері Землі вторинне випромінювання.

= 193

Д.П.

Плахтій, ОС. Чинник, С.В. Кобринська

Промивання ґрунту - фільтрування прісної води крізь поверхневий

шар ґрунту для вилучення з нього водорозчинних солей і тим самим

створення сприятливих умов для росту культурних рослин. Надзвичай-

но водомісткий процес, що потребує втричі більшого витрачання води

порівняно із звичайним поливанням.

Промивання повітря - вилучення з повітря забруднювальних речовин

шляхом їх абсорбції на тонких шарах або дрібних краплинах рідини

(звичайно води).

Пропаганда (екологічна) - відбір і широке розповсюдження через

органи масової інформації та комунікації (газети, радіо, телебачення,

публічні лекції тощо) фактів, поглядів та ідей, що забезпечують фор-

мування екологічного світогляду, розуміння необхідності гармонійної

взаємодії людини з природою.

Прорахунок (екологічний) - непередбачений шкідливий наслідок ан-

тропогенної зміни навколишнього середовища, який зводить нанівець

заплановану вигоду або породжує багато нових проблем, у тім числі на

рівні екологічної кризи.

Просадка ґрунту - явище опускання ділянки даної поверхні внаслідок

зменшення об'єму грунтово-підгрунтової маси, що викликається ви-

луговуванням розчинних солей, таненням льодових лінз або перепаку-

ванням мінеральних часточок під впливом змочування. Стає помітним

з появою на поверхні ґрунту западин, тріщин тощо.

Просіка - вузька вільна (вирубана) від дерев і кущів смуга в лісі, яка

використовується з протипожежною метою (в цьому випадку вона шир-

ша) або для поділу лісу на квартали при лісовпорядкуванні.

Простір життєвий - 1) територія, необхідна для задоволення всіх

потреб однієї людини заданих суспільних умов. Включає площі, необ-

хідні для виробництва їжі, вирощування технічних культур, будівни-

цтва промислових об'єктів з їх інфраструктурою (житлових комплек-

сів,

шляхів тощо) та рекреації; 2) середня площа, що припадає на одну

особину даної популяції та забезпечує нормальне існування особини у

складі популяції.

Протока - водостік, який відокремлює окремий морфологічний еле-

мент складного річкового русла або об'єднує два водних об'єкти і не

утворює типових, властивих річищу комплексів руслових утворень.

Профшь (ґрунтовий) - сукупність генетично спряжених горизонтів

ґрунту, які закономірно змінюються і на які розчленовується материн-

194

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

ська гірська порода в процесі ґрунтоутворення. Розрізняють П.г. гомо-

генний, який відповідає сучасним умовам ґрунтоутворення, і гетеро-

генний (полігенний), який має горизонти, успадковані від попередніх

стадій ґрунтоутворення.

Проценоз - 1) нестабільна нестійка форма сумісного існування орга-

нізмів, стадія становлення або згасання біоценозу; 2) несформований

фітоценоз. Для проценозу характерні: випадковий добір видів; пере-

вага видів, діаспори яких легко переносяться вітром, водою та іншими

агентами; панування експлерентів; неповна зайнятість екотопу; значна

щорічна мінливість.

Процес (біогеоценотичпий) - проходження потоку енергії, колообіг

речовин, встановлення будь-яких суттєвих зв'язків у біогеоценозі і вза-

галі будь-які функціональні зміни в ньому.

Процес (ґрунтоутворюючий) - складний природний процес утворен-

ня ґрунтів із гірських порід, їх розвиток, функціонування і революція

під дією комплексу факторів ґрунтоутворення.

Процеси (аеробні)

—

процеси, які відбуваються в ґрунті при достатньо-

му надходженні кисню.

Процеси (анаеробні)

—

процеси перетворення органічних і мінераль-

них речовин в ґрунті, які відбуваються при недостатньому надходженні

в нього кисню або при його повній відсутності і сприяють появі від-

новлених або недоокислених сполук. Найяскравіше проявляються при

торфоутворенні і оглеєнні.

Процеси (еолові) - рельєфоутворювальні процеси, зумовлені діяль-

ністю вітру; розвіювання (дефляція), перевіювання (видування з не

перемішаних пісків дрібнозернистої фракції) та навіювання (акумуля-

ція еолового матеріалу, переважно пісків, за рахунок переміщення на

деякі відстані від початкового місця залягання). Розвиток П.е. можли-

вий лише там, де відклади природно або штучно позбавлені захисного

впливу рослин: розорювання земель, витоптування тваринами тощо,

абразія, ерозія, пожежі тощо.

Процеси (ерозійні)

—

руйнування ґрунту водою і вітром, яке виникає

при неправильному використанні земель.

Псамобіонт - організм - мешканець сипучих пісків.

Псамон - сукупність мешканців піщаних берегів водойм (вище від рів-

ня води); П. складається з діатомових та інших водоростей, інфузорій,

деяких дрібних червів, личинок комах та інших організмів.

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, С.В. Кобринська

Псамофіл - організм, що віддає перевагу життю серед рухомих пісків

(сірий варан, деякі оси, ящірки тощо).

Псамофіти - рослини, що пристосувалися до життя на пісках. Мають

цілий ряд своєрідних особливостей: кореневища мають довгі міжвуз-

ля,

гострі закінчення і здатні утворювати додаткове коріння, навколо

корінчиків утворюються чохлики із зцементованих піщинок; стебло

часто безлисте; плоди та насіння легенькі, часто вкриті щетинками, по-

вітряними випинами тощо. Серед них багато ефемерів.

Психоекологія - комплексна дисципліна, що досліджує вплив еколо-

гічних факторів та їх змін на психіку людини.

Психрофіл - холодолюбний організм, що звичайно живе та розмножу-

ється при температурі, не вищій за 10"С, мікроорганізми - від -10 до

+5°С.

Психрофіт - холодостійка рослина вологих грунтів (деякі водорості,

лишайники, дріада та інші рослини тундри).

Пустеля

—

1) зональний тип ландшафту із збіднілими фітоценозами,

що сформувалися в умовах недостатньої вологи (суха, аридна П) або

тепла (холодна П); 2) територія з дуже посушливим (з фізичною та/або

фізіологічною сухістю) континентальним кліматом, дуже розрідженою

рослинністю та частою з сильно засоленими ґрунтами; 3) географічна

зона, в якій ознаки аридності виражені найбільшою мірою, що призво-

дить до спустелювання - повного руйнування біоти ландшафту, втрати

економічного потенціалу, переходу в екстрааридний стан. Типові П. за-

ймають близько 23% поверхні суходолу.

Пустир (промисловий) - ділянка суходолу зі зруйнованим ґрунтовим

покривом, позбавлена рослинності, що виникла внаслідок промислової

діяльності людини (гірничорудні розробки, будівництво тощо).

Пустище - тип рослинності з переважанням вічнозелених чагарників

та багаторічних трав звичайно за участю мохів та лишайників. Типови-

ми П. є вересовища.

Пустка - неродюча, необроблена земля з бідними підзолистими ґрун-

тами, яка розвивається в умовах прохолодного і вологого клімату зони

тайги, лісотундри або верхніх поясів гір. Утворюються часто на місці

лісів після вирубок або пожеж.

Пуща-густий, важкопрохідний широколистяно-тємнохвойний багато-

ярусний заболочений або перезволожений ліс.

196

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Рад - позасистемна одиниця поглиненої дози іонізуючого випроміню-

вання (іонізуючої радіації). Один Р. дорівнює дозі, за якої 1кг опромі-

нюваної речовини поглинає 0,0 ІДж енергії.

Радіація - потік корпускулярної (альфа-, бета-, гама-випромінювання,

потік нейтронів) і електромагнітної енергії.

Радіація (видима) - ділянка електромагнітного випромінювання Сон-

ця і розжарених тіл у діапазоні 400-750нм, яка сприймається органами

зору людини і більшості тварин, а також вибірково поглинається піг-

ментами рослин (радіація фотосинтетично активна - 380-7 Юнм).

Радіація (відбита) - певна частина енергії променистого потоку, що

досягає поверхні природного чи штучного тіла і, не поглинаючись, від-

бивається від нього. Залежно від природи тіла, структури поверхні і

спектрально-оптичних властивостей значення Рв. істотно різняться і

визначаються показником альбедо - відбивною здатністю.

Радіація (іонізуюча) - випромінювання, взаємодія якого із середови-

щем спричинює іонізацію атомів і молекул. Джерелами Р.і. є електро-

магнітні випромінювання, потоки (3-частинок, позитронів, протонів та

інших заряджених і незаряджених частинок, що утворюються спонтан-

но під час термоядерних реакцій на Сонці, розпадів радіоактивних еле-

ментів на Землі, в ядерних реакторах або прискорювачах.

Радіація (пряма) - променистий потік, що безперешкодно досягає по-

верхні природних або штучних тіл, від джерела випромінювання (сон-

це,

електролампа тощо). Відповідні частини цього потоку можуть по-

глинатися тілами, відбиватися від поверхні (радіація відбита) або про-

никати, не поглинаючись.

Радіація (розсіяна)

—

частина променистого потоку Сонця, яка на шля-

ху до поверхні Землі дифузно розсіюється аерозольними компонентами

атмосфери та молекулами атмосферних газів. Характеризується макси-

мумом енергії у короткохвильовій частині спектра, чим пояснюєтеся

блакитний колір неба.

Радіація (сонячна) - сонячне випромінювання, яке поширюється у кос-

мічному просторі як електромагнітні хвилі. Вона змінюється внаслідок

процесів поглинання і розсіювання, а також залежно від висоти Сонця

на горизонтом, географічної широти, ступеня прозорості атмосфери,

хмарності тощо.

147

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, С.В. Кобринська

Радіація (сумарна)

—

сума прямої сонячної та розсіяної радіації небос-

хилу, яка надходить на горизонтальну поверхню. Основна прибуткова

частина радіаційного балансу земної поверхні.

Радіація (ультрафіолетова) - найбільш короткохвильова ділянка

оптичного спектра, від 400 до Юнм. Є природні (Сонце, зірки) та штуч-

ні (газорозрядні ртутні лампи, лазери) джерела випромінювання Р.у.

Радіоактивне зараження - концентрування штучних радіоактивних

речовин у живих організмах, продовольчих і фуражних продуктах та

ґрунті. Небезпека Р.з. полягає в тому, що радіоактивні речовини своїм

випромінюванням зумовлюють складні зміни в живих організмах вна-

слідок іонізації та радіоактивних перетворень.

Радіоактивний баланс земної поверхні - залишкова радіація, тобто

різниця між сумарною (прямою і розсіяною) сонячною радіацією, по-

глиненою земною поверхнею, і ефективним випромінюванням цієї по-

верхні. Один з чинників теплового балансу, може суттєво змінюватися

залежно від альбедо земної поверхні.

Радіоактивні відходи — вироби, матеріали, речовини і біологічні

об'єкти, які містять радіоактивні речовини в кількостях, що перевищу-

ють значення, встановленні чинними нормами і правилами і не підля-

гають подальшому використанню.

Радіоактивність - мимовільне або штучне перетворення (розпад)

атомних ядер нестійкого ізотопу хімічного елементу в ядро ізотопу

цього або іншого елементу, яке супроводжується виділенням енергії у

вигляді іонізуючого випромінювання.

Радіобіологія

—

наука про вплив усіх видів іонізуючого випромінюван-

ня на організми і з'ясування механізмів їх радіаційного ураження. Здій-

снює пошук різних заходів захисту організму від опромінення і шляхи

його пострадіаційного відновлення від ушкодження, прогнозування

небезпеки для людства зростаючого рівня радіоактивності навколиш-

нього середовища, пошук нових шляхів використання іонізуючих ви-

промінювань у медицині, сільському господарстві, харчовій та мікро-

біологічній промисловості.

Радіоекологія - наука про взаємозв'язок радіоактивності середовища,

організмів та їх угрупувань.

Радіонукліди - ізотопи хімічних елементів, що створюють радіоак-

тивне випромінювання.

Радіопротектори, радіозахисні речовини - хімічні сполуки, які за-

стосовуються для захисту біологічних об'єктів від іонізуючого ви-

198 - =

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

промінювання (шляхом створення аноксії, нейтралізації іонізованих

атомів і молекул тощо).

Радіостійкість - здатність організму витримувати досить високі дози

опромінення іонізуючою радіацією і не проявляти при цьому радіобіо-

логічних ефектів.

Радіочутливість - властивість організму реагувати на незначні дози

іонізуючої радіації і проявляти при цьому певні радіобіологічні ефекти.

Районування - сукупність дій, заходів по виявленню територіальної

диференціації та інтеграції географічної оболонки Землі або її ділянки,

а також природних, ресурсних, соціально-економічних процесів вза-

ємодії суспільства і природи.

Ранкер - грунт, що складається з одного гумусного горизонту (грубого

гумусу), що лежить безпосередньо на кременистій материнській по-

роді.

Раси - групи людей, що історично склалися і для яких характерна

спільність спадкових фізичних особливостей; сьогодні існує три ве-

ликих раси: австрало-негроїдна (негроїдна), монголоїдна (азійсько-

американська), європеоїдна (євразійська).

Раціональне використання земель - забезпечення всіма землекорис-

тувачами в процесі виробництва максимального ефекту для здійснення

мети землекористування з урахуванням охорони земель і оптимальної

взаємодії з природними чинниками.

Раціональне використання ресурсів - комплексна еколого-економічна

діяльність, що полягає в науково обгрунтованому, плановому, ефектив-

ному використанні і споживанні природних ресурсів для забезпечення

економічних потреб разом з вимогами щодо їх охорони, відтворення,

захисту навколишнього середовища з урахуванням можливих екологіч-

но шкідливих наслідків експлуатації природних багатств.

Реакліматизація - І) штучне повернення в якусь місцевість раніше

існуючого там виду живих організмів; 2) процес пристосування (адап-

тації) організму до умов середовища, які стали для нього незвичними,

але раніше були звичайними.

Реакція ґрунтового розчину - реакція ґрунту; співвідношення концен-

трацій йонів водню (Н

) та гідроксилу (ОН") у водній або сольовій ви-

тяжці ґрунту. Виражається водневим показникам рН.

Реакція ланцюгова (ядерна)

—

реакція поділу атомних ядер важких хі-

мічних елементів (урану, плутонію) під дією нейтронів, кількість яких

199

Д.П.

Плахтій, О.С. Чинчик, С.В. Кобринська

збільшується після кожного акту поділу ядер, що зумовлює ланцюгове

збільшення кількості ядер, що діляться.

Регенерація

—

відновлення організмом втрачених або ушкоджених тка-

нин або органів, а також відновлення цілого організму з його частин.

Регіон - велика територіальна одиниця, синонім загальнонаукового

терміна "район" порівнянних таксонів, які належать до різних систем

(народногосподарських, природних тощо) районування.

Реградація солонців

—

відновлення негативних властивостей солонців

внаслідокнеправильного застосування меліоративних заходів або під

впливом природного погіршення водно-сольового режиму.

Регрес (біологічний) - явище, що характеризується зменшенням кіль-

кості особин регресуючої групи організмів, звуження ареалу, зменшен-

ня різноманітності форм.

Регулювання ландшафту — елемент управління ландшафтом, який

підтримує функціонування ландшафту в заданому режимі.

Регулювання річок - сукупність заходів і робіт з упорядкування русел

річок для підтримання необхідного рівня води біля водозабірних спо-

руд і створення умов, сприятливих для життєдіяльності водяних рос-

лин і тварин, пароплавства, лісосплаву тощо.

Регулювання стоку

—

перерозподіл у часі об'єму стоку згідно з вимога-

ми водокористування, а також з метою боротьби з повенями.

Регулювання чисельності диких тварин

—

підтримання чисельності

і структури популяцій господарсько значущих тварин в оптимальному

для людини стані: зростання - для корисних і пригнічення - для шкід-

ливих у певний період і в певному місці.

Регулятори росту рослин - створені штучно органічні сполуки, які в

малих концентраціях впливають на ріст і розвиток рослин.

Редукціонізм - методологічний принцип, згідно з яким складні явища

можна пояснити на основі законів, що стосуються менш складних явищ

(наприклад, пояснення біологічних явищ на основі фізичних і хімічних

законів, а соціальних з допомогою біологічних тощо).

Редуцеити - мікроорганізми, які споживають мертві рештки органіч-

них сполук. Завдяки їхній діяльності знову утворюються форми, до-

ступні для живлення рослин. Р. є санітарами, що очищають екосистему

від сміття (рослинних і тваринних решток) і завершують ланцюг коло-

бігу хімічних елементів.

200

Екологія. Основні терміни, поняття та означення

Режим (господарський) - в додатку до природокористування - форми і

методи експлуатації природних ресурсів в сукупності з характером роз-

поділів цих форм і методів у часі і просторі (посилення експлуатації в

одних місцях або в один час і послаблення в інших місцях або в інший

час,

зміна експлуатації тощо).

Режим (екологічний) - хід зміни чинників середовища, кількісні гра-

дації екологічних чинників, їх сезонні зміни, тривалість прояву. Напри-

клад, для росту й розвитку рослин найсуттєвішими є екологічні режи-

ми вологості, освітлення, трофності тощо.

Режим (заповідний) - повне невтручання людей в природні процеси

або обмеження їх втручання, спрямоване на збереження видів живих

організмів, їх угрупування.

Режим ландшафтів - сукупність правил, заходів, норм для досягнен-

ня тієї чи іншої мети. Розрізняють два види Р.л.: режим природних про-

цесів,

режим використання.

Режим особливого природокористування

—

регіонально введене ре-

гламентування форм та інтенсивності експлуатації природних ресурсів

більшою мірою, ніж в інших місцях, з метою їх кращого збереження.

Вводиться в найвразливіших регіонах, напр., у басейні озера Байкал.

Режим природокористування - регламентування форм та інтенсив-

ності експлуатації природних ресурсів з мстою їх збереження.

Резервати

—

природоохоронні території або пам'ятники природи із за-

повідним режимом. Як правило, це невеликі урочища (гаї, озера, ділян-

ки долини, узбережжя) та окремі об'єкти (водоспади, печери, унікальні

геологічні виступи тощо).

Резервуар

—

споруда, створена частково або повністю людиною і при-

значена для нагромадження і/або регулювання і контролю використан-

ня води.

Резервування - метод підвищення надійності системи застосуванням

структурної, функціональної, інформаційної і часової надмірності від-

носно мінімально необхідної і достатньої для виконання системою

заданих функцій. Спосіб створення надійних систем із малонадійних

елементів.

Резистентність - стійкість організму, несприятливість до певних

чинників або агентів (патогенних мікроорганізмів, отрут, забрудників

тощо).

Реінтродукція - інтродукція рослин у місцях, де вид мешкав раніше, а

потім зник, як правило, з вини людини.

= 201