Писаревський І.М, Погасій С.О Організація туризму. Підручник

Подождите немного. Документ загружается.

321

вказаними в договорі туробслуговування, або чинним законодавством. Вимоги

щодо відшкодування туроператору або турагенту суми окремих витрат також

застосовуватимуться до такого туриста, проте попередньою умовою початку їх

розгляду все-таки буде повернення туристу всієї вартості турпродукта (і тільки

потім може йти мова про які-небудь компенсації витрат).

Туроператор або турагент може відмовитися від виконання договору ту-

ристського обслуговування тільки за умови повного відшкодування туристу

збитків, підтверджених в установленому порядку і/або нанесених унаслідок ро-

зірвання договору. Проте Закон України “Про внесення змін до Закону “Про

туризм“ звільняє туроператора (турагента) від обов'язку відшкодовувати турис-

ту збитки, якщо розірвання договору відбулося з вини самого туриста.

Якість туристських послуг повинна відповідати умовам договору, поряд-

ку й способам захисту прав туристів, які були порушені неналежним виконан-

ням обов'язків туроператором (турагентом).

Істотним моментом договору туристського обслуговування є відповіда-

льність туроператора (турагента) за збитки, завдані туристу. Згідно із ст. 20 За-

кону України “Про внесення змін до Закону “Про туризм“ туроператор (тура-

гент) має право обмежити розмір майнової відповідальності перед туристом за

неналежне виконання договору туристського обслуговування. Ця можливість

може бути використана в тому випадку, коли туроператор (турагент) несе перед

туристом одноосібну відповідальність за збитки, заподіяні діями або бездіяль-

ністю одного з виконавців послуг. У цьому разі розмір відповідальності обме-

жується подвійною вартістю турпродукту.

Це положення Закону України “Про внесення змін до Закону “Про ту-

ризм“ можна застосовувати тоді, якщо туроператор (турагент), укладаючи

договори з постачальниками послуг (готельних, ресторанних і т. ін.), обумо-

влює свою пряму й одноосібну відповідальність перед туристом за неналеж-

ну якість таких послуг. Звичайно, сам туроператор (турагент) надалі має на-

году адресувати виробникам таких послуг вимоги про відшкодування збит-

ків, проте під час вступу вимог від туриста про відшкодування збитків сума

такого відшкодування буде обмежена подвійною вартістю турпродукта, не-

залежно від розміру збитків. Тому при укладанні договору туристського об-

слуговування необхідно чітко продумати порядок відшкодування збитків,

нанесених туристу, і розподіл відповідальності внаслідок порушення прав

туриста і спричинення йому збитків.

Одночасно з цим слід зазначити, що відповідальність за збитки, заподіяні

здоров'ю або майну туриста, визначається відповідно до цивільного законодав-

ства, якщо самим договором туристського обслуговування не передбачена під-

вищена відповідальність туроператора.

Договір на туристське обслуговування може укладатися шляхом ви-

дачі ваучера. Відповідно до ст. 23 Закону України “Про внесення змін до

Закону “Про туризм“ форму ваучера може прийняти договір на екскур-

сійне обслуговування.

Невід'ємним додатком до договору фірми з клієнтом при продажі туру,

відповідно до вищевказаного закону є туристська путівка.

322

Розглянемо поняття “туристський ваучер” і “туристська путівка” більш

детально.

Договір на туристське обслуговування, укладений шляхом видачі вауче-

ра, повинен містити такі дані:

– найменування і місцезнаходження суб'єкта туристської діяльності,

номер ліцензії на туроператорську (іншу) діяльність, юридичну адресу;

– прізвище, ім'я, по батькові туриста (у разі групової поїздки – прізви-

ще, ім'я, по батькові всіх членів групи);

– види туристських послуг, терміни їх надання;

– загальну вартість туристських послуг;

– назву, адресу і номер телефону об'єкту розміщення (готелю, санато-

рію), його тип і категорію, режим харчування;

– розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора (ту-

рагента) або межі відповідальності суб'єкта туристської діяльності згідно агент-

ського договору;

– дату видачі ваучера.

При характеристиці договірних взаємостосунків між туристом і туропе-

ратором (турагентом) необхідно також з'ясувати, чим насправді відрізняються

туристський ваучер і путівка.

У редакції Закону “Про туризм”, діючого до 1 січня 2004 р., туристський

ваучер і путівка були рівноцінними поняттями і означали документ, підтвер-

джуючий статус однієї особи (або групи) як туриста. Ці документи є підставою

для отримання туристських послуг.

Тепер ваучер визначений ст. 23 Закону України “Про внесення змін до

Закону “Про туризм“ як форма письмового договору на туристське або екскур-

сійне обслуговування, яка може застосовуватися на рівні з простою письмовою

формою договору.

У 2005 р. були затверджені Інструкція про порядок оформлення турист-

ського ваучера на надання туристських послуг і Порядок виготовлення (техніч-

ний опис), обліку, зберігання і контролю за використовуванням бланків вауче-

рів на надання туристських послуг. Обидва документи були затверджені нака-

зом Державної туристської адміністрації України від 06.06.2005 р. № 50 (далі

– Положення № 50).

З 1 жовтня 2005 р. всі турфірми (незалежно від форм власності) для того,

щоб надати туристам турпослуги, повинні використовувати бланки ваучера но-

вого зразка згідно з описом бланка ваучера, вказаного в Положенні № 50.

У 2006 р. цю норму було змінено. Змінами, внесеними Наказом Міністер-

ства культури і туризму № 179 від 17.04.2006 р. до Інструкції про порядок офо-

рмлення ваучера на надання туристських послуг та його використання, затвер-

дженої наказом Держтурадміністрації України від 06.06.2005 № 50, були скасо-

вані норми, що передбачали обов'язковість використання ваучера як форму до-

говору при наданні туристських послуг всіма суб'єктами туристської діяльності

незалежно від форм власності суб'єкта туристської діяльності і місця надання

послуг. Зазначеними змінами також було скасовано положення, згідно з яким

при наданні туристу окремої послуги, яка підтверджується іншим, ніж ваучер,

323

документом обліку та звітності (страховий поліс, проїзний документ тощо), або

комплексу послуг, що складається з вищезгаданих послуг, застосування вауче-

ра було обов'язковим.

Таким чином, суб'єкти туристської діяльності при наданні туристських

послуг можуть:

—не використовувати ваучер як форму письмового договору на турист-

ське або екскурсійне обслуговування і обмежуватися укладанням з туристом

відповідного договору;

—використовувати тільки ваучер як форму письмового договору на тури-

стське або екскурсійне обслуговування, або використовувати ваучер разом із

укладанням відповідного договору.

При наданні туристських послуг усі суб'єкти туристської діяльності неза-

лежно від форм власності й відомчої належності при використанні ваучера як

форми договору на туристське обслуговування повинні використовувати блан-

ки ваучера, що виготовляються Державним підприємством “Національна тури-

стська організація” або спеціалізованими поліграфічними підприємствами, що

мають ліцензію Міністерства фінансів України на виробництво цінних паперів

та бланків документів строгого обліку. Якщо ж застосування ваучера догово-

ром на туристське обслуговування не передбачено – у туристських компаній

немає необхідності в його придбанні й видачі туристам.

Розглянемо ключові моменти й вимоги, які відтепер застосовуватимуться

до складання, оформлення і виготовлення туристських ваучерів з урахуванням

нових положень вітчизняного законодавства.

Порядок виготовлення, обліку і зберігання ваучерів висуває наступні ви-

моги щодо їх виготовлення.

Відповідно до Опису бланка ваучера, також затвердженого Положенням

№ 50, ваучер є бланком розміром 1/3 аркуша формату А4 (99 х 210 мм), що міс-

тить таку інформацію:

– серію і номер бланка;

– найменування документа «Ваучер»;

– найменування і місцезнаходження суб'єкта туристської діяльності,

який реалізує послуги, номер ліцензії на відповідний вид діяльності;

– найменування, місцезнаходження, номер телефону суб'єкта туристсь-

кої діяльності, який надає послуги;

– розмір фінансового забезпечення відповідальності туроператора

(турагента) або межу відповідальності суб'єкта туристської діяльності по

договору;

– прізвище і ім'я туриста (для групових поїздок - прізвище і ім'я керів-

ника групи, чисельність групи з прикладеним списком туристів, завіреним пе-

чаткою суб'єкта туристської діяльності, який видав ваучер);

– види туристських послуг, терміни їх надання і загальна вартість;

– назва, адреса і номер телефону об'єкту розміщення, його тип і катего-

рія, режим харчування (у разі надання послуги з розміщенням);

– у ваучері можуть бути відображені додаткові умови, обумовлені дого-

вором, складом групи, необхідні для обслуговування туристів;

324

– дата видачі ваучера;

– печатка.

Крім того, на лицьовій стороні бланка ваучера може розташовуватися ло-

готип суб'єкта туристської діяльності.

Бланки ваучерів на надання туристських послуг повинні виготовлятися на

спеціальному папері з використанням таких елементів поліграфічного захисту:

– дворівневий водяний знак;

– хімічний захист;

– наявність захисних волокон;

– лицева і оборотна сторони бланка друкуються двома сітками

антисканерів;

– у дизайні бланка лицевої і оборотної сторони використовуються ви-

димі і невидимі при денному світлі фарби, які мають свічення в ультрафіолето-

вому промінні;

– мікрошрифт;

– кількість фарб друку: лицева і оборотна сторони бланка 5+3 фарби

офсетного друку; наявність веселкового друку, нумерація лицевої сторони бла-

нка - одна фарба;

– допуски: за всіма розмірами (окрім мікрошрифту) ±0,5 мм; за кольо-

ром ±10 %; за масою паперу ±10 г/м.

Придбання суб'єктами туристської діяльності бланків ваучерів прово-

диться самостійно на спеціалізованих підприємствах, які мають ліцензію на ви-

готовлення цінних паперів і документів строгої звітності. При цьому бланк ви-

готовляється з нанесенням двох букв і шестизначного номера у верхньому пра-

вому кутку ваучера, які індивідуалізують кожний конкретний бланк. Ненумеро-

вані бланки не можуть бути використані при наданні послуг суб'єктами турист-

ської діяльності як договір на туристське обслуговування.

Ваучер складають в трьох примірниках – бланків з однією серією і одним

номером.

Відповідно до п. 2.2 Інструкції відповідальність за правильність оформ-

лення ваучера покладається на суб'єкта туристської діяльності, який реалізує

туристу послугу або комплекс послуг.

Облік і зберігання бланків ваучера, а також списання пошкоджених або

анулювання бланків повинні здійснюватися з дотриманням всіх вимог законо-

давства щодо зберігання і обліку документів строгої звітності.

У разі припинення (ліквідації, реорганізації, приєднання) суб'єкта турист-

ської діяльності, всі невикористані на дату ліквідаційного балансу бланки вауче-

рів знищують з дотриманням всіх необхідних процедур і вимог законодавства.

На вимогу контролюючих органів суб'єкт туристської діяльності зобов'я-

заний пред'явити всю документацію щодо використовування бланків ваучерів.

Передача бланків ваучерів суб'єктом туристської діяльності іншим су-

б'єктам туристської діяльності дозволена тільки в тому випадку, якщо така пе-

редача обумовлена договором (контрактом) між ними. При цьому в договорі

повинні бути обумовлені правила й процедури обміну, зберігання, обліку і спи-

сання бланків ваучерів, як і відповідальність сторін. При цьому підприємство-

325

власник ваучерів у реєстрі ваучерів повинно дати відмітку про їх передачу ін-

шому суб'єкту туристської діяльності.

Бланки ваучерів, передані одним суб'єктом туристської діяльності іншому

і використані одержувачем, можуть бути підставою для проведення розрахунків

між такими суб'єктами туристської діяльності за надані послуги.

Зазначимо, що окрім нових вимог до самого бланку ваучера (тобто його

форми) Положенням № 50 пред'явлені нові вимоги до оформлення ваучера,

тобто до його обов'язкових реквізитів.

Перш за все в Положенні № 50 ваучер розглядається як форма письмово-

го договору на туристське обслуговування, а також документ, який є підставою

і гарантією отримання туристом сплаченої послуги або комплексу послуг у різ-

них суб'єктів туристської діяльності.

Інструкцією про порядок оформлення туристського ваучера на надання

туристських послуг встановлено, що бланки ваучерів заповнюються українсь-

кою мовою (або мовою національних меншин) при наданні послуг на території

України, а при наданні їх за її межами – мовою, передбаченою зовнішньоеко-

номічним контрактом.

Заповнення бланка ваучера може здійснюватися вручну або за допомогою

комп'ютерної техніки. Якщо на заповненому бланку ваучера відсутні один або

декілька обов'язкових реквізитів, він може бути визнаний недійсним, в наданні

послуг з такого ваучера може бути відмовлено.

У законодавстві на сьогоднішній день є спеціальні норми про санаторно-

курортну путівку, які містять наказ Міністерства охорони здоров'я від

22.01.2002 р. № 19 про затвердження зразка санаторно-курортної путівки» і Ін-

струкція про порядок забезпечення застрахованих осіб і членів їх сімей путів-

ками на санаторно-курортне лікування, придбаними за рахунок засобів Фонду

соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затверджена ух-

валою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працезда-

тності від 02.06.2005 р. № 55.

Визначимо основні характеристики ваучера і путівки для того, щоб зро-

зуміти, рівноцінні ці поняття на сьогодні чи ні (див. табл. 16.3).

Туристська путівка – це документ, що підтверджує факт передачі тури-

стського продукту.

Туристський ваучер – документ, що встановлює право туриста на по-

слуги, що входять до складу туру, і підтверджує факт передачі послуг.

Ваучер – документ, який є підставою і гарантією для отримання туристом

оплаченої послуги або комплексу послуг у суб'єкта туристської діяльності, що

надає послуги. У разі замовлення туристом послуг у різних суб'єктів туристсь-

кої діяльності турист отримує ваучери в кількості, пропорційній кількості су-

б'єктів туристської діяльності.

Ваучер оформляється суб'єктом туристської діяльності, що реалізує тури-

сту послугу або комплекс послуг.

326

Таблиця 16.3 - Основні характеристики ваучера і путівки

Ключові моменти Ваучер Путівка

Сутність документа Ваучер -

форма письмового

договору на туристське або

екскурсійне обслуговуван-

ня, яка може використову-

ватися згідно із

Законом про

туризм. Ваучер -

документ,

що є підставою і гарантією

для отримання туристо

сплаченої послуги або ком-

плексу послуг у суб'єкта ту-

рист

ської діяльності, який їх

надає

Путівка на санаторно-

курортне лікування -

це

документ, що гарантує йо-

го власнику отримання по-

слуг в санаторно-

курортних закладах, що

реалізували цю путівку

Хто може

видати

(оформити)

Туроператор, турагент. Іно-

зем

ним туристам, які їдуть

до України, ваучери оформ-

ляются туристською фір

мою

- нерезидентом, якщо це пе-

редбачено законодав

ством

країни мешкання туриста

Бухгалтерія підприємства

(установи, організації ви-

щого н

авчального закладу,

професійно-технічного за-

кладу) застра

хованій особі

за його основним місцем

роботи (навчання) для са-

наторно-курортного ліку-

вання. Районні (міжрайон-

ні), міські виконавчі дире-

кції відділень Фонду фізи-

чній особі за місцем його

реєстрації, який є платни-

ком єдиного податку або

застрахований на доброві-

льних засадах

Чи може оформляти-

ся на декількох від-

почиваючих

Може Ні

Чи є єдиним можли-

вим варіантом офор-

млення правовідно-

син

Використовується як форма

договору

Використовується обов'яз-

ково

Додаткові реквізити

Вказується номер ліцензії на

здійснення туроператорсь-

кої (турагентської) діяльно-

сті і дата її видання

На путівках, придбаних за

рахунок коштів

Фондів,

санаторно-курортні закла-

ди вказують перелік по-

слуг, що входять до варто-

сті путівки, а виконавчими

дирекціями відділень Фон-

дів в обов'язковому поряд-

ку проставляється штамп

327

Продовження табл. 16.3

1 2 3

«Сплачено за кошти Фон

ду

соціального страхуван

ня

по тимчасовій втраті пра-

цездатності»

Доповнення до доку-

мента

Відсутні Талони на

харчування і

мешкання, зворотний та-

лон, який підлягає повер-

ненню організації, яка на-

дала путівку

Кількість видаваних

екземплярів

Два Один

При укладенні суб'єктами туристської діяльності угод (контрактів), якими

передбачено застосування ваучерів як форми договору про надання туристсь-

ких послуг, зразки ваучерів є додатками до вищезгаданих угод (контрактів).

Ваучери знаходять широке застосування в міжнародному туризмі.

Міжнародний туристський ваучер – унікальна система, що поєднує в

собі ваучер з офіційним платіжним документом як його невід'ємна частина.

Міжнародний туристський ваучер затверджений Всесвітньою Федерацією

Асоціацій Туристських Агентств (ФУААВ), національними асоціаціями, які

входять у федерацію, представниками турагентств і схвалений Міжнародною

готельною асоціацією, ланцюгами міжнародних готелів, незалежних готелів і

урядових закладів в усьому світі.

Право на видачу ваучера має будь-яке туристське підприємство, що є

членом національної асоціації турагентств, або членом ФУААВ, або членом тієї

чи іншої організації одночасно.

Міжнародний туристський ваучер призначений для бронювання місць у

готелях, залізничних квитків, оренди автомобілів та інших видів обслуговуван-

ня, що вимагають попередньої оплати. Цей документ дозволяє значно заощади-

ти час і кошти. Сторона, яка надає послуги (наприклад, готель), платить тверду

суму за оброблення кожного ваучера, а це значний доход для турагентства.

Міжнародний туристський ваучер приймається підприємствами обслуго-

вування в усьому світі і практично виключає необхідність укладати угоду з ко-

жним з цих підприємств окремо.

Даний ваучер містить юридично узаконений платіжний документ, що пі-

сля надання зазначених у ньому видів послуг може бути депонований на будь-

який банківський рахунок підприємства, яке надає послуги.

Слід зазначити, що договірна робота регламентується достатньо великою

кількістю нормативних документів. Разом з тим дуже багато в договірній роботі

залежить від кваліфікації та професійного досвіду персоналу підприємств, його

юридичної підготовки, ступеня довіри між партнерами і т. ін. У договірній ро-

боті важливо, щоб договір був правильним, дійсно відповідав діючим нормам і

328

законодавчим актам, а партнери, що укладають договір, повинні чітко уявляти

ступінь ризику, який вони беруть на себе і всю відповідальність за наслідки су-

місної діяльності.

Контрольні запитання для самодіагностики

1. Що таке договір?

2. Дайте класифікацію договорів.

3. Які нормативно-правові документи регламентують договірні відноси-

ни в туризмі на міжнародному й національному рівнях?

4. Які умови договорів є суттєвими?

5. Які основні розділи повинен містити кожен договір?

6. Яку роль в договорі відіграють звичайні й випадкові умови?

7. Які існують способи укладання договорів?

8. Чому правильно укладені договори мають важливе значення для дося-

гнення високого рівня якості туристського обслуговування?

9. Яку попередню роботу і чому необхідно провести туристському під-

приємству перед укладанням договору(контракту)?

10. Розкрийте сутність поняття “правоспроможність”.

11. Розкрийте сутність поняття “кредитоспроможність”.

12. Розкрийте сутність поняття “дієспроможність”.

13. Які умови повинні містити договори між ініціативним і рецептивним

туроператорами?

14. Які існують види авансових платежів при розрахунках між

підприємствами?

15. Які існують моделі правовідносин між туроператором і турагентом?

16. Що відноситься до суттєвих умов типового договору надання турист-

ських послуг?

17. Яку інформацію необхідно надати туристу при укладанні договору на

туристське обслуговування?

18. Які існують істотні зміни обставин, що беруться до уваги у договірній

роботі турпідприємств з туристами?

19. Які існують обмеження зміни ціни турпродукту при укладанні догово-

ру на туристське обслуговування?

20. В яких випадках можливе розірвання договору на туристське обслу-

говування?

21. З якою метою при туристському обслуговуванні використовують ту-

ристський ваучер?

22. Яка різниця між туристським ваучером і туристською путівкою?

23. Яке призначення має міжнародний туристський ваучер?

24. У чому полягає специфіка укладання договорів з готелем, автотранс-

портним підприємством, залізницею, авіакомпанією, підприємством харчуван-

ня то що?

329

17 ВПЛИВ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПРОГРЕСУ НА РОЗВИТОК

ТУРИСТСЬКОЇ ІНДУСТРІЇ

Науково-технічний прогрес і розвиток туризму є діалектично взаємо-

зв’язаними процесами. З одного боку, науково-технічний прогрес створив та-

кий економічний потенціал людства, що дозволив зробити туризм масовим

явищем. З другого боку, міжнародний обмін туристами сприяє розвитку науко-

во-технічного прогресу.

17.1 Поняття про науково-технічний прогрес та етапи його розвитку

Науково-технічний прогрес (НТП) – поступальний, органічно взаємо-

зв'язаний розвиток науки і техніки, що зумовлює еволюційні й революційні змі-

ни у межах технологічного способу виробництва, а опосередковано – зміни ін-

ших елементів економічної системи (відносин власності техніко-економічних,

організаційно-економічних відносин та господарського механізму), всієї сукуп-

ності суспільних відносин (соціальних, політичних, правових та ін.).

НТП зумовлений дією об'єктивних економічних законів, насамперед за-

кону зростання потреб, усуспільнення виробництва і праці, і поширюється пе-

редусім на систему продуктивних сил. Оскільки складовими елементами цієї

системи є засоби й предмети праці, людина, що використовуються людьми си-

ли природи, форми й методи організації виробництва, а з середини 50-х років –

наука, з середини 70-х років – інформація, то НТП впливає на розвиток кожно-

го елемента цієї системи. У найзагальнішому вигляді характер розвитку науки й

техніки виявляється у поступовій заміні технологічного способу виробництва,

що базується на ручній праці, на технологічний спосіб виробництва, що базу-

ється на машинній праці, а його – на технологічний спосіб виробництва, що ба-

зується на автоматизованій праці.

Початком НТП вважається утворення мануфактурного виробництва у 16

– 18 ст., коли науково-теоретична і технічна діяльність починають зближатися.

До цього матеріальне виробництво поволі еволюціонувало переважно за раху-

нок накопичення емпіричного досвіду, таємниць ремесла, збирання рецептів.

Разом з цим йшов такий же повільний прогрес в науково-теоретичних знаннях

про природу, які знаходилися під впливом теології і схоластики і не мали по-

стійного і скільки-небудь істотного, впливу на виробництво. Науковий і техніч-

ний прогрес були двома, хоча і опосередкованими, але самостійними потока-

ми людської діяльності.

У 16 ст. потреби торгівлі, мореплавства, великих мануфактур зажадали

теоретичного і експериментального розв’язання цілого ряду цілком визначених

завдань. У цей час наука поступово пориває з схоластичною традицією і зверта-

ється до практики. Компас, порох і книгодрукування (особливо останнє) були

трьома великими відкриттями, що поклали початок міцному союзу наукової і

технічної діяльності. Спроби використовувати водяні млини для потреб ману-

фактурного виробництва, що розширюється, спонукали теоретично досліджу-

вати деякі механічні процеси. Створюються теорії махового колеса і махових

330

рухів, теорія жолоба, вчення про тиск води, про опір і тертя та ін. Цей період є

першим етапом НТП.

Виникнення машинного виробництва в кінці 18 ст. було підготовлене ре-

зультатами попередньої науково-технічної творчості великої армії математиків,

механіків, фізиків, винахідників, умільців. Парова машина Дж. Уатта була

«плодом науки», а не тільки конструкторсько-технічної. діяльності. Машинне

виробництво, у свою чергу, відкрило нові, практично необмежені можливості

для технологічного застосування науки. Все це означає перехід до нового, дру-

гого етапу НТП, який характеризується тим, що наука і техніка взаємно сти-

мулюють розвиток один одного у все зростаючих темпах. Виникають спеціаль-

ні ланки науково-дослідної діяльності, покликані доводити теоретичні рішення

до технічного втілення. Науково-технічна діяльність стає однією з провідних

галузей людської праці.

Третій етап НТП. пов'язаний з сучасною науково-технічною революці-

єю. Під її дією розширяється фронт наукових дисциплін, що орієнтуються на

розвиток техніки. У розв’язанні технічних завдань беруть участь біологи, фізіо-

логи, психологи, лінгвісти, логіки. На прискорення технічного прогресу прямо

або побічно впливають також багато суспільних, наук: економіка і організація

виробництва, наукове управління економічними і соціальними процесами, кон-

кретні соціальні дослідження, виробнича естетика, психологія і логіка технічної

творчості, прогнозування. Все більш явною стає провідна роль науки по відно-

шенню до техніки. Цілі галузі виробництва виникають вслід за новими науко-

вими напрямами і відкриттями: радіоелектроніка, атомна енергетика, хімія син-

тетичних матеріалів, виробництво ЕОМ та ін. Наука стає силою, що безперерв-

но революціонізувала техніку. У свою чергу, техніка також постійно стимулює

прогрес науки, висуваючи перед нею нові вимоги і завдання і забезпечуючи її

все більш точним і складним експериментальним устаткуванням.

НТП у сучасних умовах розвивається в еволюційній і революційній фор-

мах. Перша означає поступове і часткове вдосконалення існуючої та впрова-

дження нової техніки, предметів праці, еволюційний розвиток науки (без нау-

кових революцій), відсутність промислових та інших революцій у межах техно-

логічного способу виробництва, що зумовлює еволюційні зміни у відносинах

економічної власності, господарському механізмі, поступово забезпечує вдос-

коналення інших підсистем суспільних відносин. Революційна форма НТП

означає докорінні, суттєві зміни в розвитку науки, техніки, предметів праці, ін-

ших елементів системи продуктивних сил і техніко-економічних відносин, які-

сні та сутнісні перетворення у відносинах власності, організаційно-економічних

відносинах, господарському механізмі, процесі суспільного виробництва, які

згодом супроводжуються якісними змінами інших підсистем суспільних відно-

син. Ці форми НТП перебувають в органічному взаємозв'язку.

Поступові кількісно-якісні перетворення в межах еволюційної форми го-

тують ґрунт для кардинальних змін у межах технологічного способу виробниц-

тва, для наукових, промислових революцій, розгортання науково-технічної ре-

волюції (НТР), різних її етапів. Так, НТР, що розпочалася в середині 50-х років

XX ст., у середині 70-х років вступила в якісно новий етап свого розвитку, по-