232 Розділ 2. СТЕПЕНЕВА ФУНКЦІЯ
ВІДОМОСТІ З ІСТОРІЇ
Поняття степеня виникло в далекій давнині. Збереглися глиняні
плитки стародавніх вавилонян (близько 1700 р. до н. е.), які містять
записи таблиць квадратів і кубів та їх обернених значень. До множення
рівних множників приводить розв’язування багатьох задач. Вираз ква-
драт числа виник унаслідок обчислення площі квадрата, а куб числа —
унаслідок знаходження об’єму куба. Але сучасні позначення (типу а
4
, а
5
)
введено в XVII ст. Р. Декар том (1596–1650).
Дробові показники степеня та найпрості�і правила дій над степеня-
ми з дробовими показниками застосував у XIV ст. французький матема-
тик Н. Орема (бл. 1323–1382). Відомо, що Н. Ш юке (бл. 1445–бл. 1500)
розглядав степені з від’ємними і нульовим показниками.
С. Стев ін запропонував розуміти під a
n
1
корінь
a
n
. Але система-
тично дробові та від’ємні показники пер�им став застосовувати І. Нью-
тон (1643—1727).
Німецький математик М. Штіфе ль (1487–1567) дав позначення
а
0
= 1, якщо a ≠ 1, і ввів назву показник (від німецьк. ехроnеnt). Ні-
мецьке potenzieren означає піднести до степеня. У свою чергу, термін
eхроnеnten виник унаслідок не зовсім точного перекладу з грецької сло-
ва, яким Діофа нт Ал е ксан д рійс ь кий (бл. ІІІ ст.) позначав квадрат
невідомої величини.
Терміни радикал і корінь, уведені в XII ст., походять від латинсько-
го radix, що має два значення: сторона і корінь. Грецькі математики
замість «добути корінь» казали «знайти сторону квадрата за його даною
величиною (площею)». Знак кореня у вигляді символу Ç з’явився впер-
�е в 1525 р. Сучасний символ увів Декарт, який додав горизонтальну
риску. Ньютон уже позначав показники коренів так:
3
,
4
.