198 Розділ 2. СТЕПЕНЕВА ФУНКЦІЯ
Пояснення й обґрунтування
Степеневими функціями називають функції виду у = х
α
, де α —
будь-яке дійсне число.
З окремими видами таких функцій ви вже ознайомилися в курсі
алгебри 7–9 класів. Це, наприклад, функції у = х
1
= х, у = х
2
, у = х
3
. При
довільному натуральному α графіки і властивості функції у = х
α
анало-
гічні відомим вам графікам і властивостям указаних функцій.
Описуючи властивості степеневих функцій, виділимо ті характерис-
тики функцій, які ми використовували в § 10: 1) область визначення;
2) область значень; 3) парність чи непарність; 4) точки перетину з осями
координат; 5) проміжки знакосталості; 6) проміжки зростання і спадан-
ня; 7) найбіль�е та наймен�е значення функції.
1. Функція y = x
α
(α — парне натуральне число). Якщо α — парне на-
туральне число, то функція у = х
2n
, п ∈ N, має властивості та графік,
повністю аналогічні властивостям і графіку функції у = х
2
.
Дійсно, область визначення функції у = х
2n
: D (y) = R, оскільки зна-
чення цієї функції можна обчислити при будь-яких значеннях х.
Функція парна: якщо f (х) = х
2n
, то f (–х) = (–х)
2n
= х
2n
= f (х). Отже,
графік функції у = х
2n
симетричний відносно осі Оу.
Оскільки при х = 0 значення у = 0, то графік функції y = x
2n
завжди
проходить через початок координат.
На проміжку [0; +∞) функція зростає.
Дійсно, для невід’ємних значень при x
2
> x
1
(x
1
l 0, x
2
l 0) одержу-
ємо
2
2
1
2
> ,
оскільки, як відомо з курсу алгебри 9 класу, при під-
несенні обох частин правильної нерівності з невід’ємними членами
до парного степеня (із збереженням знака нерівності) одержуємо
правильну нерівність.
На проміжку (–∞; 0] функція спадає.
Дійсно, для недодатних значень x
1
і x
2
(x
1
m 0, x
2
m 0), якщо x
2
> x
1
,
то –x
2
< –x
1
(і тепер –x
1
l 0, –x
2
l 0). Тоді (–x
2
)
2n
< (–x
1
)
2n
, отже,
2
2
1
2
< , тобто f (x
2
) < f (x
1
).
Для того щоб знайти область значень функції у = х
2n
, п ∈ N, складемо
рівняння x
2n
= a. Воно має розв’язки для всіх а l 0 (тоді
n
=±
2
і тіль-
ки при таких значеннях а. Усі ці числа і складуть область значень функ-
ції. Отже, область значень заданої функції: у l 0, тобто Е (у) = [0; +∞).
Таким чином, для всіх дійсних значень x значення у l 0. Найменше
значення функції дорівнює нулю (y = 0 при x = 0). Найбільшого значен-
ня функція не має.
Зазначимо також, що при x = 1 значення y = 1
2n
= 1.
Ураховуючи властивості функції у = х
2n
, п ∈ N, одержуємо її графік
(рис. 85).