Осокін В.В., Селезньова Ю.А. Охорона праці у торгівлі

Подождите немного. Документ загружается.

світло-звукової сигналізації „Людина у камері„. У будівлях холодильників

передбачається пожежна сигналізація. У приміщеннях холодильних

установок повинні бути засоби пожежогасіння.

3.8.4 Загальні заходи безпеки при експлуатації торгівельного

холодильного обладнання

У торгівельному холодильному обладнанні як холодильний агент

використовуються хладони. До експлуатації торгівельного холодильного

обладнання допускаються працівники, що пройшли навчання за програмою

технічного мінімуму і інструктаж на робочому місці. Відповідальність за

технічний стан і правильну експлуатацію цього обладнання несе особа,

призначена керівником підприємства. Монтаж, пуск, технічне

обслуговування і ремонт його здійснюють спеціалізовані ремонтно-

монтажні підприємства. У торгівельному холодильному обладнанні

використовується небезпечна напруга 380В, не виключена можливість

витоку холодильного агента. Небезпечною є крильчатка вентилятора для

обдування конденсатора, яка обертається з великою швидкістю. Для

забезпечення безпечної експлуатації торгівельного холодильного

обладнання необхідно виконувати ряд вимог. Холодильні шафи, прилавки,

вітрини, збірно-щитові камери слід встановлювати у сухих, добре

провітрюваних приміщеннях. Якщо збірна камера встановлена у

приміщенні, то відстань від неї до стелі і стін повинна бути не менше 0,5м,

ширина дверей приміщення - не менше 1,4м. Двері камер повинні виходити

у тамбур або коридор шириною не менше 1,4м. Вбудовані у торгівельне

обладнання агрегати повинні працювати тільки при наявністі знімніх

огорож, а невбудовані - встановлюють на міцній основі, яка виключає

вібрації, поза торгівельним залом, у суміжному або підвальному

приміщенні (при відсутності такої можливості агрегат встановлюють біля

об’єкта, що охолоджується). Невбудований агрегат повинен бути

огороджений. Не можна встановлювати агрегати у вузьких проходах, на

сходових майданчиках, під сходами, у теплових шлюзах (тамбурах), на

земляних підлогах. Агрегат встановлюють на відстані не менше 0,2м від

стіни. Холодильний агрегат не можна встановлювати ближче 1,5м, а

холодильне обладнання з вбудованими агрегатами - ближче 2м від

опалювальних приладів. Ширина проходу до агрегату повинна бути не

менше 0,7м. Оптимальний і безпечний режим роботи торгівельного

холодильного обладнання забезпечують прилади автоматики. Холодильний

агрегат і щит управління повинні бути заземлені. Опір ізоляції

струмоведучих частин електрообладнання, лінії його живлення та опір

захисного заземлення мають бути, відповідно, не менше 0,5МОм та не

більше 4Ом.

Зупинка і пуск агрегата відбуваються автоматично, тому здій-снювати

регулювання, технічне обслуговування і ремонт обладнання можна тільки

після відключення його від електромережі на щитку.

110

Рівні звуку від холодильного обладнання, встановленого у

торгівельних залах, не повинні перевищувати 60дБА на відстані 1м.

Холодильне обладнання закріплюється за певним працівником, який

повністю несе відповідальність за нього, слідкує за його правильною

експлуатацією і утримує в належному стані. Адміністрація підприємства

зобов’язана завести на кожний вид обладнання експлуатаційний журнал. На

підприємствах, що мають декілька одиниць холодильного обладнання,

може бути заведений загальний журнал з виділенням для кожного виду

його окремих сторінок.

У разі виникнення аварій або технічних неполадок холодильну

установку слід вимкнути і викликати механіка.

3.9 Техніка безпеки при експлуатації

торгівельних автоматів і поточно-механізованих

ліній обробки товарів

3.9.1 Вимоги техніки безпеки до конструкції і експлуатації

торгівельних автоматів

Торгівельні охолоджуючі автомати призначені для продажу

охолоджених рідких продуктів, продуктів, які швидко псуються, в упаковці,

а також товарів, що продаються поштучно. Автомати бувають панельного і

шафного типів.

Автомати встановлюють не ближче 0,5м від різних видів обладнання і

товарів. Не допускається установка їх біля стін, а також приладів опалення.

Механізми та агрегати торгівельних автоматів працюють при напрузі

змінного струму 380 та 220В. Живлення їх електроенергією здійснюється

від окремо прокладеної лінії. Для вмикання автоматів у мережу на

головному або спеціальному щиті встановлюють відокремлені рубильники.

Тут же знаходяться засоби захисту електричної схеми автоматів від струмів

короткого замикання і перенавантажень.

У всіх автоматах каркас, корпус проміжного трансформатора і всі

доступні для дотику обслуговуючому персоналу і споживачам металеві

частини надійно заземлюють.

Залежно від конструкції і принципу дії автомати можуть мати різні

засоби захисту, регулювання і контролю, обслуговування яких

регламентується відповідними інструкціями. У торгівельних автоматах

шафного типу передбачається блокування, що вимикає схему управління

при відкритих дверях. При порушенні встановленого режиму роботи, а

також після продажу всього запасу продуктів автомати вимикаються без

втручання обслуговуючого персоналу.

Всі механізми і пристрої автоматів надійно огороджені. Двері

автоматів замикаються на замок. Всі роботи, пов’язані з обслуговуванням

автоматів, повинні здійснюватись після вимикання їх з електромережі.

Забороняється виконання профілактичних робіт у автоматах, працюючих

111

при підвищених тисках води, повітря або вуглекислого газу, без

попереднього розрідження системи.

До обслуговування автоматів допускаються особи, що пройшли

спеціальну підготовку і мають відповідне кваліфікаційне посвідчення.

3.9.2 Загальні вимоги техніки безпеки до поточно-механізованих ліній

Для розфасовки товарів у універсамах, на складах і базах

використовуються поточні лінії (наприклад, вітчизняні аналоги ЛФК-1000,

ЛУВГ-350), об’єднуючі машини, апарати, транспортні і допоміжні

пристосування, а також системи управління, блокування і сигналізації.

Звичайно лінія обробки товарів включає завантажувальні і

розвантажувальні пристрої, транспортери, машини для поділення і

пакування продуктів. Лінія складається з машин, що випускаються серійно,

і мають колеса або катки.

Конструкція окремих агрегатів і ліній в цілому повинна відповідати

вимогам ГОСТ 12.2.124-90. ССБТ. Оборудование продовольственное.

Общие требования безопасности, ДСТУ EN 1672-1-2001. Завантажувальні і

розвантажувальні пристрої повинні виключати заклинювання і зависання у

них вантажу, утворення просипів. Всі рухомі частини машин, окрім робочої

поверхні конвейєрів, повинні бути надійно огороджені. Відкидні, розсувні,

знімні огорожі особливо небезпечних робочих органів (наприклад, каретки

з голками) повинні бути електрично зблоковані з пуском машини або мати

стопорні пристрої, що забезпечують механічний зв’язок огорож з укритими

робочими органами для виключення можливості доступу до них під час

руху.

На технологічній лінії, що складається з декількох послідовно

встановлених і одночасно працюючих конвеєрів або з конвеєрів у

сполученні з іншими машинами (наприклад, з машинами для пакування

товарів), приводи конвеєрів і всіх машин повинні бути зблоковані так, щоб

на випадок раптової зупинки будь-якої машини або конвеєра попередні

машини або конвеєри автоматично вимикались, а подальші могли

працювати до повного сходження з них вантажу, що транспортується. З

місць обслуговування повинна бути передбачена можливість вимикання

кожного конвеєра. При експлуатації лінії обробки товарів на випадок

аварійного вимикання однієї з машин перемикають апаратуру управління у

режим “Наладка” і вмикають у разі необхідності всі наступні (від місця

аварії) по ходу технологічного потоку машини для доробки залишеного у

них продукту. Пульти і пости управління, умонтовані у корпус машини,

повинні розміщуватись на відстані 1,0 ... 1,2м від постійного робочого місця

або біля головної частини машини при багатомісцевому її обслуговуванні.

Органи ручного управління (кнопки, рукоятки) повинні знаходитись на

висоті від підлоги 0,7 ... 1,1м - при роботі сидячи; 0,9 ... 1,3м - при роботі

стоячи. Всі машини лінії і шафа управління повинні бути заземлені. Лінії

встановлюють у спеціалізованих цехах. При установці ліній на перекриттях

112

необхідно мати дозвіл відповідних проектних організацій. Приміщення, у

якому встановлюється лінія, повинне мати природне освітлення. У цьому

приміщенні для проведення санітарної обробки машин необхідно мати

водопровід і каналізаційні стоки. Відстань між технологічними лініями, що

стоять паралельно, повинна бути не менше 1,8м. У разі необхідності

проїзду між лініями електронавантажувачів і електровізків ця відстань

збільшується до 2,5м. Відстань від технологічного устаткування до стін

повинна бути не менше 1,4м.

Розфасувально-пакувальне устаткування не повинне створювати у

повітрі робочої зони концентрацію більше: 17,2 г/м

- цукру; 10,3 г/м

борошна.

Монтаж і наладку ліній здійснюють ремонтно-монтажні організації.

Наладку електроапаратів і механізмів доручають тільки особам, що

пройшли спеціальну підготовку і мають відповідне кваліфікаційне

посвідчення. До роботи на машинах лінії допускаються особи, ознайомлені

з її улаштуванням, принципом дії і проінструктовані з техніки безпеки.

Особи, призначені відповідальними за експлуатацію ліній, не мають права

залишати без нагляду ввімкнуту електроапаратуру, зобов’язані записувати у

журнал, складений за затвердженою формою, прийом і здачу зміни.

При експлуатації ліній необхідно дотримуватись деяких загальних

правил. Перед вмиканням машин необхідно перевірити їх готовність до

роботи і відсутність сторонніх предметів усередині і ззовні ліній. Пуск

устаткування здійснюють після прийняття обслуговуючим персоналом

запобіжного сигналу (наприклад, “Пуск”, “Руки”, “Ввімкнуто”). Роботу

ліній з продуктом можна починати тільки після випробування на холостому

ходу. Під час роботи забороняється здійснювати будь-які ремонтні роботи,

знімати кожухи і огорожі, проштовхувати продукт руками. Обладнання

ліній повинне триматись у чистоті. Всі види ремонтів ліній повинні

проводитись ремонтно-монтажними комбінатами.

3.9.3 Основи безпечної експлуатації деяких поточно-механізованих ліній

Для механізації процесів переробки, розфасування і пакування

картоплі у бавовняні сітки використовуються лінії, наприклад вітчизняний

аналог ЛФК-1000. Ця лінія складається з контейнероперекидача КУП-1000,

машини для переробки картоплі МПК-2В, транспортера - живильника ЛРЛ,

вагів напівавтоматичних ДОФ-5, машини для пакування овочів і фруктів

МУ, шаф управління.

Певну небезпеку при експлуатації лінії створюють електро-

обладнання машин, контейнероперекидач, транспортери, механізми

пакування.

З метою виключення небезпеки ураження людей електричним

струмом передбачається заземлення всіх машин через заземлюючу жилу

кабелів живлення. Захист машин забезпечується автоматичним вимикачем,

реле блокування фаз і запобігачами, які разом з магнітним пускачем

113

розміщено у шафі управління лінією. На зовнішній панелі шафи є

сигнальний пристрій для контролю напруги, тумблер перемикання режиму

роботи. Ваговий пристрій ДОФ-5 має свою шафу управління, що живиться

від шафи управління лінії. При роботі ліній у зблокованому режимі першою

вмикається перебиральна машина, потім живильник контейнероперекидача

і інші машини. Електродвигуни транспортера-живильника ЛРЛ, а також

електродвигун зшивної машини вмикаються від вагового пристрою. При

зупинці перебиральної машини вимикається живильник

контейнероперекидача, інші машини продовжують роботу.

У клітку контейнероперекидача контейнер з картоплею встанов-

люється електронавантажувачем. У зоні роботи електронавантажувача

забороняється знаходження сторонніх осіб. Не допускається загромадження

контейнерами і тарою проїздів і проходів біля лінії.

При роботі ліній транспортери і роликовий стіл не створюють

реальної небезпеки виробничого травматизму для кваліфікованого

обслуговуючого персоналу при дотриманні вимог заводської інструкції.

Робоча зона оператора, що обслуговує машину МУ, ізольована від робочого

механізму (ножів, пуансонів, матриць та ін.). Не допускається втручання

оператора у роботу цього механізму. Надівати сітку на розтруб можна

тільки після вимикання поперечного транспортера і машини МУ. Такий же

як розглянутий для ЛФК-1000 принцип роботи мають поточно-механізовані

лінії для розфасування фруктів і овочів. Заходи безпеки при експлуатації

всіх цих ліній однакові.

Для нарізання, зважування гастрономічних товарів і упакування їх під

вакуумом у синтетичну плівку застосовують лінії, наприклад вітчизняний

аналог ЛУВГ-350. Ця лінія складається з машини МРГУ-370М для

нарізання гастрономічних продуктів з порцюючим транспортером,

виробничого стола, настільних циферблатних вагів і машини МУВГ-350

для пакування продуктів під вакуумом. Заходи безпеки при експлуатації

машин для нарізання гастрономічних продуктів розглянуто раніше.

Машина МУВГ-350 призначена для одночасного приготування

пакетів з рулонного матеріалу, що термозварюється, і пакування під

вакуумом зважених порцій продуктів. Машина приводиться у дію за

допомогою кнопки „Пуск„ або педалі 2 КП.

Для контролю за роботою машини і регулювання робочого процесу

використовуються вакуумметр. Щоб уникнути ураження електричним

струмом, одержання опіків і механічних травм, операторові не можна

втручатись у технологічний процес під час роботи машини.

3.10 Вимоги безпеки до виконання окремих видів небезпечних робіт

3.10.1 Заходи безпеки при експертизі небезпечних речовин і вантажів

114

Перед проведенням експертизи небезпечних речовин необхідно

ознайомитися із супровідними документами, у яких повинний бути

зазначений клас їх небезпеки щодо хімічних властивостей.

Небезпечні речовини щодо хімічних властивостей підрозділяються на

наступні класи:

Клас 1 – вибухові речовини, здатні вибухати, а також пристрої, що

містять вибухові речовини і засоби вибухання, які призначені для створення

піротехнічного ефекту;

Клас 2 – гази стиснені, зріджені і розчинені під тиском, загальна

небезпечна властивість яких – швидке підвищення тиску при збільшенні

температури, що може викликати ушкодження посудин і призвести до

вибуху упакування з газом;

Клас 3 – легкозаймисті рідини, суміші рідин, а також рідини, що

містять тверді речовини у вигляді розчину або суспензії, які виділяють

легкозаймисті пари (температура спалаху в закритому тиглі 61

С і нижче).

Основна небезпека цих речовин – здатність виділяти пари, що займаються

при короткочасній дії джерела запалювання (відкритого вогню, іскри,

електричного розряду), і створювати з повітрям вибухонебезпечні суміші.

Пари цих рідин можуть наркотично діяти на організм людини. Більшість

рідин і їхніх пар являються високотоксичними;

Клас 4 – легкозаймисті тверді речовини, самозаймисті речовини і

речовини, що виділяють займисті гази при взаємодії з водою, які здатні

легко загорятися від зовнішніх джерел запалювання або нагрівання, при

взаємодії з водою або вологою повітря, від спонтанних хімічних реакцій;

Клас 5 – речовини, що викликають процеси окислювання, і органічні

пероксиди. Речовини цього класу виділяють кисень і викликають тим

самим самозаймання горючих речовин, сприяють їхньому горінню,

збільшують інтенсивність пожежі або утворюють з іншими речовинами

вибухонебезпечні суміші;

Клас 6 – отруйні та інфекційні речовини, здатні викликати отруєння

або захворювання при проникненні в організм, контакті зі шкірою або при

вдиханні;

Клас 7 - радіоактивні речовини з питомою активністю більше

0,002мкКі/год, основна небезпека яких – здатність опромінювати як живі

тканини, організми, так і матеріали;

Клас 8 – їдкі і (або) корозійні матеріали, основна небезпека яких –

здатність ушкоджувати живі тканини і діяти руйнівно на різні матеріали;

Клас 9 – інші небезпечні речовини, що не відносяться до класів 1-8.

Робота з зазначеними речовинами здійснюється за нарядами-

допусками відповідно до затверджених інструкцій і технологічних схем, які

передбачають виконання вимог виробничої санітарії, пожежо- і

вибухобезпеки. При цьому використовуються засоби індивідуального

захисту: захисні окуляри (ГОСТ 12.4. 153-85); респіратори або протигази

(ГОСТ 12.4.041-89); рукавиці гумові (ГОСТ 12.4.010-75); костюми або

115

комбінезони бавовняні (ГОСТ 12.4.099-80, ГОСТ 12.4.100-80), захисні

каски (ГОСТ 12.4.087-84).

Передбачаються наступні вимоги до стану небезпечних вантажів:

небезпечні вантажі всіх класів подаються в тарі та упаковці, що

відповідають діючим стандартам і технічним умовам на дану продукцію

(тара повинна бути міцною, справною і виключати витікання або розсип

вантажу);

небезпечні вантажі, що виділяють легкозаймисті, отруйні, їдкі,

корозійнонебезпечні гази або пари, вантажі, що стають вибуховими при

висиханні або можуть небезпечно взаємодіяти з повітрям і вологою, а також

вантажі, здатні викликати окислювальні процеси, повинні бути упаковані

герметично;

небезпечні вантажі в скляній тарі повинні бути упаковані в міцні

ящики (дерев'яні, полімерні, металеві) із заповненням вільного простору

негорючими матеріалами, що поглинають рідину.

небезпечні вантажі в металевих або полімерних банках, бідонах і

каністрах повинні бути додатково упаковані в дерев'яні ящики або

обрешетувані;

на вантажних місцях з небезпечними вантажами повинне бути

нанесене транспортне маркування;

на кожне вантажне місце повинне бути нанесене маркування, що

характеризує вид і ступінь небезпеки вантажу і включає: знаки небезпеки,

назву вантажу, класифікаційний шифр.

Ознаками можливих аварійних ситуацій при експертизі небезпечних

речовин можуть бути: порушення цілісності упаковки небезпечного

вантажу; порушення герметичності тари небезпечних вантажів, здатних

виділяти легкозаймисті, отруйні, їдкі, корозійнонебезпечні гази або пари;

пролиття шкідливих і небезпечних речовин; підвищення температури

зовнішнього середовища до такого значення, при якому створюється

небезпека вибуху посудин з газами (стиснутими, зрідженими або

розчиненими); створення умов, у яких можливий вибух самих вибухових

речовин.

Приміщення лабораторії для експертизи небезпечних речовин має

бути ізольовано від адміністративної будівлі глухою негорючою

перегородкою. Це приміщення обладнається витяжними шафами з верхніми

і нижніми відсосами і бортиками, що запобігають стіканню рідин на

підлогу. Крім загальнообмінної припливно-витяжної і місцевої витяжної

вентиляції від лабораторних шаф, повинні бути пристрої для природного

провітрювання (кватирки, фрамуги). Швидкість руху повітря при відкритих

стулках витяжних шаф і працюючої вентиляції повинна бути не менше 0,5

м/с, а при роботі з їдкими, отруйними, неприємно пахнучими речовинами –

не менше 1,0 м/с. У витяжних лабораторних шафах електричне освітлення

повинне бути у вибухозахищеному виконанні, вимикачі розміщають за їх

межами. Електроустаткування лабораторій повинне відповідати класу

приміщень П – IIа (класифікація наведена у розділі ІV «Пожежна безпека в

116

галузі»). Лабораторні автоклави повинні встановлюватися в окремих

приміщеннях із припливно-витяжною вентиляцією. При роботі з ними

необхідно керуватися Правилами будови і безпечної експлуатації посудин,

що працюють під тиском. Муфельні і тигельні печі, електроплитки,

електричні лазні, електросушильні печі та інше устаткування необхідно

встановлювати на столах, що обшиті металевими листами з негорючою

прокладкою. Низькокиплячі речовини (ефір, ацетон та ін.), якщо об’єм їх

перевищує 1л, повинні зберігатися в спеціальному приміщенні.

Легкозаймисті і горючі рідини можуть зберігатися в лабораторному

приміщенні, але тільки в товстостінному скляному посуді з притертими

пробками, за умови розміщення його в спеціальному металевому ящику з

кришкою, що щільно закривається. Вимоги до зберігання інших речовин

(вибухових, наркотичних та ін.), що пред'являються на експертизу,

визначаються відповідними інструкціями.

При проведенні митного огляду вантажів необхідно виконувати

правила: не нюхати та не куштувати речовини, що знаходяться під підозрою

як наркотики або хімікати, не розливати легкозаймисті рідини, не торкатися

виявлених вибухових пристроїв, не знаходитися в небезпечній зоні

вантажо-розвантажувальних робіт (під стрілою та піднятим вантажем), не

стояти поруч зі штабелем, у якому вантаж незакріплено.

Виконання огляду цистерн, баків та інших ємкостей з-під

небезпечних вантажів дозволяється тільки після проведення цільового

інструктажу та оформлення наряду-допуску. Перед оглядом ємкості

повинні бути очищені та продегазовані (продути стисненим повітрям).

При проливанні шкідливих та небезпечних речовин (етилованого

бензину, антифризу, гальмівних рідин, нафти та ін.) необхідно засипати їх

піском або тирсою, а потім зібрати суміші у металеві ящики с кришками.

3.10.2 Вимоги безпеки до виконання робіт на висоті

Роботи на висоті 1,5м і більше повинні здійснюватися за допомогою

помістів, сходів. При роботі на приставних сходах на висоті більше 1,3м

слід застосовувати запобіжний пояс, прикріплений до конструкції споруди

або до сходів (за умови кріплення їх до зазначеної конструкції). Роботи на

висоті більше 3м без риштовання виконуються за нарядом-допуском. Усі

роботи, при виконанні яких основним засобом запобігання падінню

працівника з висоти є запобіжний пояс, вважаються верхолазними

роботами. Провадження робіт на висоті, а також робіт щодо підйому і

переміщенню устаткування та інших важких вантажів повинно

здійснюватися під безпосереднім спостереженням працівника, що несе

відповідальність за правильний вибір способу і прийомів роботи та

дотримання мір безпеки. Робітники, що виконують зовнішні роботи на

висоті, забезпечуються запобіжними поясами, запобіжними канатами і

касками. Необхідно застосовувати запобіжні пояси, що відповідають

технічним вимогам ГОСТ12.4.089-86. Вони повинні випробуватися кожні

117

шість місяців на статичне навантаження масою 400кг протягом 5 хв., про

що повинен бути зроблений запис у місці нанесення маркування. Місця

закріплення запобіжних поясів повинні бути заздалегідь вказані робітникам.

Улаштування та експлуатація механізмів і пристосувань для роботи на

висоті (колиски, лебідки, троси та ін.) повинні відповідати вимогам безпеки.

Перед початком робіт необхідно провести ретельний огляд підйомних

механізмів, гальмових пристроїв і запобіжних пристосувань, а також

перевірити правильність і надійність стропування.

РОЗДІЛ 4 Пожежна безпека в галузі

4.1 Управління станом пожежної безпеки на підприємствах

В Україні забезпечує пожежну охорону населених пунктів і об'єктів,

здійснює державний пожежний нагляд, координує діяльність міністерств,

інших центральних органів державної виконавчої влади щодо

удосконалювання пожежної охорони Міністерство з питань надзвичайних

ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської

катастрофи. Рішення його з питань пожежної безпеки є обов'язковими для

органів державної виконавчої влади, а також підприємств, організацій і

громадян.

Для захисту життя і здоров'я громадян, приватної, колективної і

державної власності від пожеж, підтримання належного рівня пожежної

безпеки на об'єктах і в населених пунктах створена в Україні пожежна

охорона, яка поділяється на державну, відомчу, місцеву та добровільну.

Основними підрозділами, які безпосередньо ведуть боротьбу з пожежами, є

пожежні частини, що комплектуються спеціально навченими бійцями та

командирами і закріплюються за певними територіями або об'єктами.

Закон “Про пожежну безпеку” передбачає державний пожежний

нагляд за станом пожежної безпеки в населених пунктах і на об'єктах

незалежно від форм власності. У складі Міністерства України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків

Чорнобильської катастрофи створено та функціонують Державний

департамент пожежної безпеки, територіальні та місцеві органи державного

пожежного нагляду. Органи державного пожежного нагляду здійснюють

такі функції: розробляють і затверджують загальнодержавні правила

пожежної безпеки; погоджують проекти державних і галузевих стандартів,

норм, правил, технічних умов та інших нормативно-технічних документів

щодо забезпечення пожежної безпеки; встановлюють порядок опрацювання

і затвердження відповідних положень, інструкцій та інших нормативних

актів, діючих на підприємстві, в установі та організації; здійснюють

контроль за дотриманням вимог актів законодавства з питань пожежної

безпеки керівниками різного рівня, посадовими особами та громадянами;

проводять перевірки і дізнання за повідомленнями про пожежі та

порушення правил пожежної безпеки. Посадові особи органів державного

118

пожежного нагляду є державними інспекторами з пожежного нагляду

України. Для координації роботи щодо забезпечення пожежної безпеки на

різних об'єктах і контролю за її проведенням створюються відповідні

служби – СПБ в апаратах міністерств, інших центральних органах

державної виконавчої влади. Такі служби повинні бути в апаратах об'єднань

підприємств (асоціацій, корпорацій, концернів і ін.) для виконання

делегованих об'єднанню функцій в області пожежної безпеки.

Згідно з законодавством, в Україні можуть створюватися асоціації,

товариства, фонди та інші добровільні протипожежні об’єднання громадян.

Знову створені підприємства можуть починати свою діяльність після

одержання на це дозволу в органах державного пожежного нагляду

(Постанова Кабінету Міністрів України № 150 від 14.02.2001р. Про

затвердження Порядку видачі органами державного пожежного нагляду

дозволу на початок роботи підприємств і оренду приміщень з

доповненнями згідно Постанов Кабінету Міністрів України № 873 від

4.06.2003р., № 17 від 11.01.2006р., № 856 від 22.06.2007р.). Машини,

механізми, устаткування, транспортні засоби і технологічні процеси,

впроваджувані у виробництві, а також продукція, у стандартах на яку є

вимоги пожежної безпеки, повинні мати сертифікат, що засвідчує безпеку

їхнього використання.

Відповідальність за забезпечення пожежної безпеки підприємств

торгівлі і ресторанного господарства, баз і складів, інших об'єктів несуть

їхні керівники і уповноважені ними особи.

Керівники підприємств, установ та організацій, а також орендарі,

зобов'язані: розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної

безпеки; розробляти і затверджувати діючі в межах підприємства

положення та інструкції, здійснювати постійний контроль за їх

дотриманням; забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів,

норм та правил, а також виконання розпоряджень (приписів) і постанов

органів державного пожежного нагляду; подавати на вимогу державної

пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки

об’єктів; організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки

та пропаганду заходів щодо її забезпечення; утримувати в справному стані

засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та

інвентар; створювати відповідно до встановленого порядку підрозділи

пожежної охорони та необхідну для їхнього функціонування матеріально-

технічну базу; здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних

засобів виявлення та гасіння пожеж; своєчасно інформувати пожежну

охорону про несправності пожежної техніки, систем протипожежного

захисту, водопостачання, а також про закриття доріг і переїздів на своїй

території; проводити службове розслідування випадків пожеж.

Відповідальність за порушення пожежної безпеки розглянуто у першому

розділі підручника.

З метою проведення заходів щодо запобігання пожежам та організації

їхнього гасіння створюються на підприємствах і різних об'єктах з

119