на інші процеси, тому при вивченні таких перехідних режимів у
ЕП зміна теплового стану двигуна не ураховується.
Якщо теплова інерція не враховується, то розглядаються
тільки механічна й електромагнітна інерції. У деяких випадках
нехтують й електромагнітною інерцією, тоді розглядаються
тільки механічні процеси.
Таким чином, у перехідному режимі ЕП у певному
кількісному співвідношенні діють такі інерції:
- інерція механічна виконавчих механізмів, проміжних
передач, рухомих частин двигунів та апаратів, як таких, що
обертаються, або рухаються поступально;
- інерція електромагнітна, що обумовлена індуктивністю
та активним опором електричних елементів привода, у
основному, це обмотки й контакти;
- інерція теплова електричних машин та деяких
електричних апаратів.
Всі ці фактори уповільнюють протікання перехідних
режимів. Ступінь впливу інерційностей того чи іншого виду
визначається інерційними сталими.
Механічна інерція ЕП характеризується
електромеханічною сталою часу Т
М
,
(більш докладніше
розглянуто в підрозділі 4.3). Вона залежить як від механічних
параметрів (махових мас та статичного моменту опору), так і від
електромеханічних властивостей, які у свою чергу залежать від
опору електричних кіл двигуна.
Електромагнітна інерція характеризується
електромагнітною сталою часу Т
Е
. Вона визначається
співвідношенням індуктивності